Природа в дзеркалі людини: два ракурси (за матеріалом дилогії Петра Сороки «Симфонія Петриківського лісу» і «Де свище Овлур»).
Вантажиться...
Файли
Дата
2017
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
У статті через поетику, з опорою на методологію герменевтики Г.Ґ. Ґадамeра («Wahrheit und
Methode. Grundzüge einer philosophischen Hermeneuti») – з врахуванням корективів, які вносить
С. Бураго у монографії «Мелодия стиха», – проаналізовано художньо-філософську концепцію людини в її нерозривних взаємовідносинах зі світом природи, подану в поетичній дилогії видатного сучасного українського письменника Петра Сороки – «Симфонія Петриківського лісу» (2015) і «Де свище
Овлур» (2017). При аналізі привернуто увагу до специфіки структури творів, у якій кожен фрагмент
виконує формо- і смислотворчу роль. Доведено, що в обох творах кожен фрагмент (з особливою
яскравістю це проЯвлено у книзі-пленері «Де свище Овлур») є віршем у прозі, іноді набуваючи ознак
оновленого і розширеного за своїм значенням символу. Зокрема весна символізує не лише оновлення життя, а й прагнення людини до свободи і сам процес визволення. Розкрито смислове значення заголовків як претексту. Охарактеризовано віковий стан ліричного героя: юнак у книзі «Де свище Овлур» та чоловік, що набув уже життєвого досвіду, що забезпечує два ракурси погляду на світ.
Підкреслено музикальність, що має великий вплив на підсвідомість реципієнта і впливає на відчуття
найтонших відтінків почуттів. Акцентовано увагу на тому, що саме Слово в дилогії постає своєрідним
героєм, що зі всією очевидністю простежується в другій частині дилогії.
Опис
Епіграфи до статті «Природа в дзеркалі людині: два ракурси», присвяченої насамперед новій книзі Петра Сороки «Де свище Овлур» (2017), не тільки визначають ключові позиції письменника – проникливе розуміння Краси, тієї самої, що, за Ф. Достоєвським, здатна врятувати світ, нездоланну жагу творчості, прагнення дійти істини, осягнути глибину
Слова, його виражальну силу і сакральну сутність, – а й вказують на актуальність порушеної тут проблеми, тому що письменник спрямовує сучасну людину на повернення почуття
гармонії світу і величезної значущості тої Любові до людини і світу, про яку говорив Христос у своїх заповідях.
Ключові слова
вірш у прозі, дилогія, герменевтика, жанр, ліричний герой, людина, мелодія, ракурс, світ, символ, Слово, структура.