Типологія інертивних конструкцій з дієприкметником ІІ: на матеріалах германських мов (VI–XIII ст.).
Вантажиться...
Файли
Дата
2020
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
Актуальність наукової розвідки полягає у тому, що давньогерманський матеріал надає лише
спорадичні випадки використання дієприкметника ІІ без службового дієслова у функції самостійного
присудка. Дієприкметник ІІ постає носієм граматичного станового значення пасивності. Вживання дієприкметника ІІ у давньогерманських мовах можна простежити, аналізуючи різні типи контексту за різними синтаксичними параметрами. Саме тому метою статті є здійснення спроби осмислити станову специфіку конструкцій із дієприкметником ІІ на прикладі давньогерманських
мов різних ареалів – західногерманського і гото-скандинавького – та визначити спільні і відмінні
особливості та ознаки, які сприяли формуванню станової парадигми загалом. У статті визначено, що у готській мові станові протокатегоріальні конструкції із дієприкметником ІІ вживаються у
самостійних відрізках складносурядного речення, їм притаманні відтінки результативності, одночасна переддія, охоплення суб’єкта процесом або відстороненість виконавця дії від процесу. Встановлено, що у подібних станових протокатегоріальних конструкціях давньоверхньонімецької мови, навпаки, спостерігаються лише відтінки результативності, наявні процесуальні відношення у зв’язку із
завершеною дією у минулому, конкретизовано спрямованість на об’єкт. Однією із відмінностей було
те, що у конструкціях із дієприкметником ІІ у давньоверхньонімецькій мові вживався і вказівний займенник, у тандемі таке поєднання означає передчасність дії або послідовність подій. Також виявлено ще одну відмітну рису, яка відрізняє станові протокатегоріальні конструкції такого типу від
інших давньогерманських: поєднання скороченої та розгорнутої форм дієприкметника ІІ в одному
реченні. Проаналізовано давньоанглійські та давньоісландські тексти і виявлено значну кількість
станових протокатегоріальних конструкцій такого типу. Тут відбувається поєднання елементів значень, що пов’язані з реальністю та осмислення ознаки, що виражається дієприкметником, як результату чиєїсь попередньої діяльності. Ураховуючи наведені положення, узагальнимо, що станові
протокатегоріальні конструкції із дієприкметником ІІ не мають абсолютного станового значення у
давньогерманських мовах, однак відтінки становості їм певною мірою властиві.
Опис
Ключові слова
категорія стану, інертивна конструкція, дієприкметник ІІ, давньогерманські мови, станові протокатегоріальні конструкції