Відносна депривація та політичний протест
Вантажиться...
Дата
2017-01
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Грані
Анотація
Статтю присвячено політичному протесту як одному з чинників розвитку політичної системи суспільства. Метою статті є розкрити можливості використання теорії відносної депривації у дослідженні політичного протесту. В даній статті ми спробуємо використати соціологічний та психологічний інструментарій для пояснення політичних проблем. Розглянуто можливості методологічного синтезу при дослідженні протестних рухів, зокрема, теорії депривації. Наголошено на психологічній природі феномена депривації. Розглянуто відмінності між абсолютною та відносною депривацією, а також продемонстровано на конкретних прикладах вплив цього явища на мобілізацію учасників протестних рухів. Прийнято за основу класифікацію, яка включає спадаючу, спрямовану та прогресивну відносну депривацію. Наведено приклади антисистемних партій та рухів, які змінили розстановку сил в Європі. До таких, зокрема, віднесено «Лігу Півночі» (Італія), «Пегіду» (ФРН), «Рух п’яти зірок» (Італія), «Національний фронт» (Франція), «Атаку» (Болгарія) та інші об’єднання, які дедалі більше впливають на європейський політичний процес. Визначено, що характерними рисами такого роду партій є популізм та нативізм. Протести проти Д. Трампа у США віднесено до проявів відносної депривації широких кіл громадськості, які відчувають загрозу своїм правам та свободам.
Опис
Ключові слова
політична криза, політична опозиція, політичне насилля, нативізм, антисистемна політична сила