Щедрова, Галина ПетрівнаМарковська, Яна Едуардівна2020-05-132020-05-132020-02Політичні партії як активні та важливі учасники полі- тичного процесу у більшості своїх функцій мають закладену комунікаційну складову. Комунікація дозволяє визначити і ре- презентувати групові інтереси, побудувати діалог всередині партійної системи тощо. Разом із тим, комунікаційний процес є вагомою складовою реалізації ще однієї партійної функції – політичної соціалізації громадян. Її призначення – не лише за- лучення індивідів до політики, але й формування соціальної бази партії, стабільність і масштаб якої визначає рівень електо- ральної підтримки. Визначено, що політичні партії мають достатній обсяг механізмів (організація акцій, функціонування громадських при- ймалень), засобів (виступи і заяви на рівні лідерів, функціонерів і довірених осіб, зустрічі із виборцями) та інструментів со- ціалізації (мережа Інтернет, зокрема, соціальні мережі, засо- би масової комунікації). Ці елементи соціалізаційного впливу в основі застосування і функціонування містять комунікаційну складову. З’ясовано, що в умовах розвитку інформаційного суспіль- ства та інформаційно-комунікативних технологій у здійсненні партійних комунікацій збільшується роль віртуальних каналів і медіа. Поруч із перевагою у вигляді більшого охоплення ауди- торії це провокує такі ризики, як: абстрагування від реального суспільства, втрата адресності потоку політичної інформа- ції, відсутність зворотного зв’язку у порівнянні із форматом особистого спілкування. Вказана тенденція не оминула й Укра- їну, де рівень довіри до політичних партій як виразників інтер- есів суспільства залишається доволі низьким (12-13%). Констатовано, що політична соціалізація громадян, здій- снювана партіями із використанням комунікаційних техноло- гій, не є самоціллю політичного інституту, адже кінцева мета будь-якої політичної діяльності, зокрема, партійної, є здобут- тя, використання та утримання влади і вплив на ухвалення владних рішень.2076-1554http://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/3024Комунікаційна функція політичних партій не- рідко ототожнюється із таким напрямком їхньої діяльності, як формулювання і представництво інтересів різних груп суспільства. З об’єктивних причин, саме у здійсненні цієї функції, у першу чергу, зацікавлені соціальні групи, й від ефектив- ності її виконання залежить рівень електоральної підтримки партії. У дослідженні Центру Разумкова «Трансформація партійної системи: український досвід у європейському контексті» обґрунтовуєть- ся теза про те, що проблема зв’язків із соціальни- ми групами, по суті, ставить під сумнів виконання партіями вказаної функції. Серед причин експерти називають такі: - по-перше, основні групи суспільства, що ви- окремлюються за соціально-економічним крите- рієм, не отримують консолідованого представни- цтва; - по-друге, представленими виявляються пере- важно соціокультурні, а не соціально-економічні інтереси суспільних груп; - по-третє, частина груп залишається зовсім без представництва (наприклад, прихильники еколо- гічного напряму) [12, с. 105]. Такі умови партійної діяльності унеможливлю- ють виконання соціальних функцій та зумовлюють низьку стабільність партійної системи, дезорієн- тують її як опосередковуючу ланку між державою і громадянським суспільством, а також негативно впливають на легітимність влади в цілому. Описані аспекти діяльності політичних партій та умов їхнього функціонування дозволяють зро- бити висновок, що ефективна комунікація на усіх рівнях є запорукою формування стійкої соціальної бази партії. Водночас, підтримка й оновлення цієї соціальної бази забезпечується шляхом процесу політичної соціалізації – його до категоризації по- літичної комунікації включила, зокрема, російська дослідниця О. Карасьова. Вона вважає, що полі- тична комунікація – це процес передачі, обміну по- літичною інформацією, яка структурує політичну діяльність, надає їй нове значення, формує громад- ську думку, забезпечує процес політичної соціалі- зації громадян з урахуванням їхніх потреб і інтере- сів, процес обміну сенсами, новинами між владою і суспільством, між політичними акторами з метою досягнення розуміння і згоди [4, с. 346]. До безпо- середніх функцій політичної комунікації соціалі- зацію включила вітчизняна політологиня Л. Ма- каренко, яка вказує, що у рамках комунікаційного процесу політична соціалізація сприяє встановлен- ню важливих і необхідних норм політичної діяль- ності і політичної поведінки [4, с. 347]. Зауважимо, що реципієнтом у комунікаційному полі реалізації функції політичної соціалізації є громадянське суспільство – воно здатне сприймати й адаптувати сигнали від політичної сфери, обробляти їх і ви- ступати ініціатором зворотного зв’язку.otherполітична партія, партійна система, по- літична комунікація, політична соціалізація, інформаційно-ко- мунікаційні технології, громадянське суспільство.Other