Задоя, А.О.2020-04-032020-04-03201710.32342/2074-5362-2017-2-23-3http://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/2784Одна з цікавих тенденцій, властивих сучасному світу, пов’язана з деіндустріалізацією. Економічна наука почала вивчати проблеми деіндустріалізації, коли виявилося, що після економічних криз відбувається зменшення питомої ваги промисловості у створенні валового внутрішнього продукту, оскільки ця сфера діяльності реагує на економічні потрясіння жвавіше, ніж, наприклад, сільське господарство. За цих умов термін «деіндустріалізація» мав відтінок негативної оцінки ситуації, і завдання полягало в тому, щоб докладати зусиль для подолання цієї тенденції. Подібні оцінки деіндустріалізації ми знаходимо в працях зарубіжних дослідників, таких як Б. Блуестон (В. Bluestone), Б. Гарісон (В. Harrison), А. Кайрнкрос (А. Cairncross) [1; 2] та ін. У той час відбувалося переосмислення результатів економічної кризи 1974–1975 рр. (найглибшої з часів Великої депресії), що й викликало саме такі оцінки деіндустріалізації.Статтю присвячено аналізу тенденцій у структурі створення ВВП та структурі зайнятості. Об’єктом дослідження обрано шість груп країн залежно від їх рівня розвитку. Обґрунтовано використання показника відносної продуктивності праці як відношення питомої ваги сфери діяльності у створенні ВВП до питомої ваги зайнятих у відповідній сфері. Виявлено суттєві відмінності у структурних зрушеннях економіки країн залежно від показника ВВП на душу населення. У світовій економіці можна спостерігати дві протилежні тенденції: якщо в одному її секторі відбувається деіндустріалізація, спрямована на формування постіндустріального суспільства, то в іншому набирає темпів індустріалізація, яка проявляється через зростання ролі промисловості у створенні ВВП та як сфери зайнятості населення.otherструктура ВВП, ВВП на душу населення, індустріалізація, деіндустріалізація, відносна продуктивність праці.