Кузьмінов, С.В.Лимонова, Е.М.2020-04-042020-04-04201710.32342/2616-3853-2017-1-10-6http://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/2881Починаючи з набуття Україною незалежності, головним торговельним партнером України залишалася Російська Федерація. Ще у 2010 р. вона була головним ринком збуту для українських товарів, на неї припадало 26,1% загального українського експорту (для порівняння, український експорт в усі країни ЄС – 25,4%). Проте за період з 2014 по 2016 рр. географічна структура зовнішньої торгівлі України дуже змінилася. Хоча Росія усе ще залишається важливим торговельним партнером України, її частка у зовнішній торгівлі нашої країни значно скоротилася. На противагу цьому продовжує зміцнювати свої позиції як ключовий торговельний партнер України Європейський Союз. І хоча показники зовнішньоекономічних відносин коливалися то в позитивному, то в негативному напрямі, частка ЄС у зовнішній торгівлі України постійно зростала, що свідчить про зміну вектора зовнішньої торгівлі України зі Сходу (Митний Союз, в тому числі Російська Федерація) на Захід (переважно Європейський Союз). Проте така переорієнтація означає не лише зміну вектора торговельних відносин, а й зміну стратегії розвитку України. Тому актуальним завданням є дослідження можливостей адаптації української економіки до нової структури зовнішньоторговельних партнерів, що і становить мету нашого дослідження.У статті розглядаються три варіанти інтеграції України з європейським економічним простором. Досліджується динаміка торгівлі України з Німеччиною, Польщею та Італією. Виявлено напрями, переваги та недоліки кожного з варіантів включення України до системи європейських економічних зв’язків.otherєвропейська інтеграція України, економічний розвиток, міжнародна торгівля.