Борисов Сергій Семенович2025-03-032025-03-032023https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/5693Кваліфікаційна робота присвячена проблемі взаємозв'язку комунікативних здібностей та особистісних властивостей майбутніх правоохоронців. Теоретичний аналіз дослідження дозволив встановити, що, комунікативна компетентність правоохоронця є комплексом тих особистісних властивостей, знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективність його професійного спілкування. Основна функція професійного спілкування правоохоронців – правовий вплив на громадян, який здебільшого відбувається в ситуаціях психологічного тиску. Тому ефективність цього впливу забезпечується належним володінням правоохоронцями соціально-психологічними механізмами взаємовпливу (асертивним переконуванням, навіюванням, емоційним зараженням) та взаєморозуміння (ідентифікації, емпатії, рефлексії). Необхідною умовою ефективності використання правоохоронцем цих механізмів, як і всіх інших засобів впливу на комунікантів, є його авторитет та референтність. Основа авторитету особистості – орієнтація на гуманістичні духовно-моральні цінності, що у взаєминах виявляється як доброзичливість, справедливість і т. ін. і забезпечує довіру до неї. Основа референтності – професійність. Головний суб’єктний чинник розвитку професійності – мотивація досягнення у професійній діяльності (стати успішним фахівцем). Основні психолого-педагогічні умови розвитку вказаних властивостей і спроможностей у майбутніх правоохоронців: а) належний рівень професійної підготовки, спрямованої на формування основ професійності, що базується на мотивації досягнення; б) якісна етична і культурологічна освіта, спрямована на формування когнітивної бази їх гуманістичної спрямованості; в) здоровий морально-психологічний клімат у навчальному мікросоціумі, який розвиває і моральні якості, і продуктивні комунікативні вміння й навички студентів, курсантів через механізми групової інтеракції, ідентифікації та ін. Професійне оволодіння механізмами взаємовпливу і взаєморозуміння вимагає: а) соціально-психологічної підготовки за допомогою навчальних курсів, які закладуть основи необхідних для цього знань. Необхідною умовою ефективності викладання таких навчальних курсів є суб’єкт-суб’єктна освітня парадигма, якій відповідають кооперативне та інші інтерактивні методи навчання, котрі засновуються на активній співпраці педагогів і студентів, курсантів, що істотно підвищує якість їх учіння, розвиває уміння й навички досягнення взаєморозуміння задля взаємодії; б) широкого застосування інтерактивно-тренінгових методів. Результати емпіричного дослідження показали, що комунікативні та пов’язані з ними особистісні властивості досліджуваних майбутніх правоохоронців загалом є сприятливими щодо розвитку їх комунікативної компетентності. Зокрема, відсутні меркантильно-корисливі мотиви вибору професії, домінує шляхетно-громадянська й зацікавлена змістом правоохоронної діяльності мотивація цього вибору. Серед найбільш значущих властивостей правоохоронця на першому місці за кількістю виборів – «відповідальність» та «вміння легко спілкуватись». Отже, переважна більшість досліджуваних усвідомлюють, що успішність в обраній ними професії визначається насамперед відповідальним ставленням до службових обов’язків (що є істотною складовою авторитету та референтності) і володінням мистецтвом спілкування. Факторний аналіз отриманих емпіричних даних показав, що найбільш сприятливим щодо розвитку комунікативної компетентності правоохоронця є комплекс таких властивостей: комунікативні та організаторські здібності, комунікабельність, сміливість, самоконтроль, щирість та відвертість у ставленні до людей і поводженні з ними. У досліджуваних ці властивості загалом переважають. Найбільш несприятливим – тривожність, напруженість, дратівливість, емоційна лабільність, неповага до соціальних імперативів, принципів, норм, надмірна м’якість характеру. Ці властивості піддавалися психокорекції, яку проведено у процесі формувального експерименту. Таким чином, основними психолого-педагогічними умовами комунікативної компетентності майбутніх правоохоронців є: системне використання всіх обґрунтованих нами освітніх засобів формування когнітивної бази професійної референтності загалом і комунікативної компетентності зокрема та гуманістичної ціннісно-орієнтаційної спрямованості – основи авторитету правоохоронця; широке й активне застосування інтерактивно-тренінгових методик, які розвивають складові усіх функціональних структур комунікативної компетентності: мотиваційної, ціннісно-орієнтаційної, інтелектуально-когнітивної, емоційної, конативної; здоровий морально-психологічний клімат у їх навчальному мікросоціумі, в умовах якого групова інтеракція відчутно сприяє розвитку комунікативної компетентності його членів. Перспективи подальших досліджень у межах цієї теми вбачаємо у вивченні інтелектуальних аспектів спілкування, задатків темпераментальної природи, сприятливих щодо розвитку комунікативних здібностей, їх психодіагностики, комунікативних стилів фахівців правоохоронної діяльності.otherкомунікативна компетентністьмайбутні правоохоронціпрофесійна підготовкамовленняспілкуванняOther