Акімова, Н.В.2020-04-012020-04-01201810.32342/2522-4115-2018-16-1http://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/2701У сучасному інформаційному суспільстві людина постійно має справу з текстами. Часто взаємодія з іншими людьми опосередкована текстами, відповідно, від успішності розуміння цих текстів багато в чому залежить ефективність міжособистісної комунікації та співпраці. Усвідомлюючи це, сучасні українські психологи почали досліджувати різні аспекти проблеми розуміння тексту. Зокрема Н.В. Чепелєва однією з перших привернула увагу наукової громадськості до важливості вивчення цієї проблеми [14]. Подальшого розвитку ця тема набула в дисертаційних дослідженнях її учнів: Р.В. Кириченко («Вплив смислової структури тексту на його розуміння студентами») та Л.І. Романовської («Коґнітивний стиль особистості як чинник процесу розуміння тексту»). Наразі ця проблема розуміння продовжує активно вивчатися в плані розуміння релігійних текстів (Н.М. Савелюк [9]) та навчальних і художніх матеріалів (Н.В. Харченко [13]). Між тим вчені, розглядаючи різні аспекти зазначеної проблеми, сходяться у думці, що механізм розуміння сконцентровано навколо взаємодії значень та сенсів, що зіштовхуються в процесі розуміння. Проте досі немає чіткої теоретичної межі між цими поняттями, незважаючи на їх популярність, вони так і не набули належної операціоналізації. Існуючі класифікації значень та сенсів також потребують систематизації на основі чіткої диференціації цих понять.Проаналізовано деякі поширені класифікації значення та сенсу. Визначено їх диференційні ознаки. Запропоновано дефініції: значення тлумачаться як семантичні одиниці, що тісно пов’язані зі словами і містять елементи дефініцій, що збігаються, значення кодифіковані у словнику; сенс – це новий, індивідуальний і оригінальний компонент семантики, що привносить у текст конкретний читач. На основі цих визначень впорядковано типологію значення та сенсу в контексті проблеми розуміння тексту.otherзначення, сенс, смисл, розуміння, текст.