Парханова Олена Іллівна2025-02-272025-02-272025https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/5589The qualification work is based on a theoretical and empirical study of the relationship between emotional intelligence and loneliness in adolescents. The concept of loneliness is quite relevant today. Due to the fast pace of life and the critical situation in the country, we are adapting to computerization faster and faster. Being alone almost all the time, we lose our sense of reality, our circle of contacts decreases, and we lose our sense of empathy, which in turn affects the intensity of loneliness. There are many approaches to the study of loneliness, and after analyzing them, we define loneliness as a state that arises as a result of intrapersonal conflict and is experienced differently by everyone. Loneliness consists of such components as: cognitive, emotional, behavioral, physiological, social, and motivational and volitional. All components are interconnected. Researchers have identified many types of loneliness, but in our study, we relied on the classification proposed by S. Korchagina. She distinguishes diffuse loneliness, alienating loneliness, and dissociating loneliness. Also, loneliness can be of different duration, namely chronic, situational or transient. The main causes of loneliness are lack of communication skills, fear of being alone, fear of being rejected and judged, fear of becoming emotionally close to someone, self-affirmation at the expense of others or high expectations of others, mental disorders, and adolescents may still have problems in the family system, because it is known that the relationship between parents and children affects the state of loneliness and its course, and it is parents who shape the experience of experiencing different states and the formation of the self-concept. Adolescence is the stage of a child's transition to adulthood, and this is the background of the adolescent crisis. The cognitive sphere begins to develop, which is why a teenager is capable of self-knowledge and self-analysis. Loneliness first begins to be realized in adolescence, through the development of consciousness. Intimate and personal communication becomes the leading activity. Friendship comes first, and if a teenager does not receive emotional response and acceptance from friends, this leads to deep loneliness and problems in socialization. Teenage loneliness can be smoothed out in different ways. On the one hand, it can devalue the attitude towards oneself, and on the other hand, it can encourage self-knowledge and personality development. Adolescence is characterized by emotional instability, which is an integral part of development. Due to the excited nervous system, it is quite difficult for adolescents to inhibit their emotional manifestations. It has been established that the emotional sphere is connected to cognitive processes. Emotions affect our perception, so we will react differently to the same event. Having analyzed different approaches to the substantiation of emotional intelligence, it is determined that it is the ability to understand, control and realize the power of emotions and emotions of other people. The author distinguishes between intrapersonal emotional intelligence (aimed at the individual, understanding one's emotions) and interpersonal intelligence (helps to interact effectively with other people). Understanding emotions, both your own and those of others, helps you understand the causes and consequences of these emotions and the ability to control their intensity. It is through emotions that we give meaning to events. Н. Hall identifies five components of emotional intelligence: emotional awareness, managing one's emotions, empathy, self-motivation, and recognizing the emotions of others. Emotional intelligence is influenced not only by the individual component, but also by the social phenomenon, i.e. the environment. Thus, we aim not only to establish the links between emotional intelligence and loneliness, but also to develop a training program to increase the level of emotional intelligence and thereby reduce the negative manifestations of loneliness. Summarizing the empirical study, it was found that 60% of the adolescents in the sample have low emotional intelligence, which increases the feeling of loneliness. It was found that low levels of intrapersonal and interpersonal emotional intelligence cause adolescents to have problems in communication. It has also been found that adolescents with high scores on the empathy, emotional awareness, and self-motivation scales have a strong correlation with the positive loneliness scale, and that such adolescents enjoy solitude and spend this time with benefit. After conducting the training program, we concluded that we managed to increase the level of emotional intelligence in some respondents, thereby reducing the indicators of the state of negative experience of loneliness. This is proved by the U-Mann-Whitney test, which indicates that there are statistically significant differences in the indicators of respondents before and after the program.Кваліфікаційна робота ґрунтується на теоретичному та емпіричному дослідженні щодо взаємозв’язку емоційного інтелекту з відчуттям самотності у підлітків. Поняття самотності є досить актуальним на часі. Через швидкий темп життя, критичну ситуацію в країні ми все швидше пристосовуємось до комп’ютеризації. Знаходячись майже весь час на самоті ми втрачаємо відчуття реальності, зменшується коло контактів, втрачається відчуття емпатії, що в свою чергу впливає на інтенсивність переживання самотності. Існує безліч підходів щодо дослідження самотності, і проаналізувавши їх, ми визначаємо самотності як стан який виникає в наслідок внутрішньоособистісного конфлікту, та переживається у кожного по різному. Самотність складається з таких компонентів як: когнітивний, емоційний, поведінковий, фізіологічний, соціальний та мотиваційно-вольовий. Всі компоненти пов’язані між собою. Дослідники виділяють безліч видів самотності, проте в нашому досліджені ми спирались на класифікацію запропоновану С. Корчагіною. Вона виділяє дифузну самотність, відчужуючу та дисоціюючу. Також самотність може бути різною по тривалості, а саме хронічною, ситуативною або перехідною. Основними причинами виникнення самотності є відсутність навичок комунікації, страх залишатись на одинці, страх бути неприйнятим та засудженим, страх ставати з кимось емоційно близьким, самоствердження за рахунок інших або завищені очікування від інших людей, психічні розлади, у підлітків ще може бути проблеми в сімейній системі, адже як відомо, на стан самотності та його перебіг мають вплив відносини між батьками та дітьми, саме батьки формують досвід переживання різних станів, та формування Я-концепції. Підлітковий вік – це етап дитини коли вона переходить у стан дорослішання, на цьому фоні проявляється криза підліткового віку. Починає розвиватись когнітивна сфера, через що підліток здатен до самопізнання та самоаналізу. Самотність вперше починає усвідомлюватися саме в підлітковому віці, через розвиток свідомості. Провідною діяльністю стає інтимно-особистісне спілкування. Дружба стає на перше місце, і якщо підліток не отримує від друзів емоційного відгуку та прийняття, це призводить до глибокої самотності та проблем у соціалізації. Підліткова самотності може розгладитись по різному. З одного боку вона може знецінювати ставлення до себе, а з іншого спонукати до самопізнання та розвитку своєї особистості. Для підліткового віку є характерним емоційна нестабільність, це є невід’ємною частиною розвитку. Через збуджену нервову систему підліткам досить складно гальмувати свої емоційні прояви. Встановлено, що емоційна сфера пов’язана з когнітивними процесами. Емоції впливають на наше сприйняття, таким чином на одну й ту саму подію ми будемо реагувати по різному. Проаналізувавши різні підходи до обґрунтування емоційного інтелекту, визначено, що це здатність розуміти, контролювати та усвідомлювати власті емоції та емоції інших людей. Розрізняють внутрішньоособистісний емоційний інтелект (направлений на особистість, розуміння своїх емоцій), та міжособистісний (допомагає ефективно взаємодіяти з іншими людьми). Розуміння емоцій, як своїх так і інших, допомагає зрозуміти причини виникнення та наслідки цих емоцій та вміння контролювати їх інтенсивність. Саме завдяки емоціям ми самі надаємо подіям сенсу. Н. Холл виділяє п’ять складових емоційного інтелекту: емоційна обізнаність, управління своїми емоціями, емпатія, самомотивація, розпізнавання емоцій інших людей. На емоційний інтелект впливає не тільки індивідуальний компонент, а й соціальний феномен, тобто навколишнє середовище. Таким чином ми маємо на меті не тільки встановити зв’язки емоційного інтелекту з самотністю, а й розробити тренінгову програму на підвищення рівня емоційного інтелекту і тим самим зменшення негативних проявів самотності. Узагальнюючи емпіричне дослідження, було встановлено, що 60% підлітків із вибірки мають низькі показники емоційного інтелекту який посилює відчуття самотності. Виявлено, що низькі показники внутрішньоособистісного та міжособистісного емоційного інтелекту викликають у підлітків проблеми у спілкуванні. Також було встановлено, що підлітки, які мають високі показники у шкалах «емпатія», «емоційна обізнаність» та «самомотивація» мають сильний кореляційний зв'язок зі шкалою «позитивна самотність», такі підлітки отримують радість від усамітнення та проводять цей час з користю для себе. Після проведення тренінгової програми, ми дійшли висновку, що нам вдалось у деяких респондентів підвищити рівень емоційного інтелекту тим самим знизивши показники стану негативного переживання самотності. Це доводять показники критерія U-Манна-Уітні, які вказують на те що у показниках респондентів до та після проведення програми відслідковуються статистично значущі відмінності.otherсамотністьемоційний інтелектпідлітковий вікемоціїпочуттяемоційна обізнаністьOther