Глущук Олена Сергіївна2025-03-032025-03-032023https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/5700Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження психосоматичних аспектів переживання стресу у жінок в умовах війни. Актуальність обраної теми не викликає сумнівів, оскільки котрий місяць триває повномасштабна війна Росії проти Україні. Війна не може не відбитися на здоров'ї жінок. В таких жорсткий та неоднозначних умовах говорити важливо не лише про фізичний стан, а й про здоров'я психологічне. Крім того, фізичний стан залежить від того, наскільки щасливими ми почуваємось, чи в безпеці ми, які стреси доводиться переживати людині. Адже стресів нам вистачає. Обґрунтовано, що серед досліджень заявленої проблем залишаються не зовсім розкритими питання щодо особливостей детермінації стресу у жінок в умовах війни, його регуляції, що вимагає свого наукового розв’язання. Актуальність та недостатня розробленість даної проблематики зумовили доцільність вибору теми дослідження. З’ясовано, що реактивна концепція визначає стрес як об’єктивне явище, як загальна автоматичну реакцію організму на певну загрозу. Регулятивна концепція стресу вивчає його як регуляцію взаємовідносин середовища та організму, як довільну дію, на котру впливають і установки, і оцінки, і уявлення про власні можливості, які зумовлюють індивідуальну диференціацію реакцій. Акцентується, що наслідки переживання стресу слід розглядати як специфічні форми порушення психофізіологічної чи психічної адаптації, що зумовлено індивідуально- особистісними особливостями людини. Розглядаючи психосоматичні прояви, встановлено, що це певний результат негативного впливу специфічних особливостей емоційного реагування людини на стресогенну ситуацію, гострої або хронічної психологічної травми на функціонування систем та органів. Розкрито, що серед індивідуально-особистісних детермінант прояву стресу, у респондентів з різним його рівнем, наявні значимі відмінності на 5% рівні значимості за t-критерієм Стьюдента, виявлено між такими показниками як нейротизм, екстраверсія та відкритість досвіду. За результатами емпіричного дослідження у роботі встановлено, що співставлення особливостей проявів та детермінант стресу в залежності від його рівня зі способами подолання стресу засвідчило, наявність значимих відмінностей за t–критерієм Стьюдента в показниках емоційного вигорання, характеристик особистості та установках. При високому рівні стресу, який проявляється в більшому емоційному виснаженні та деперсоналізації; перевага серед способів подолання стресу надається пошуку соціальної підтримки. В цій групі більший відсоток зміни типу професії у досліджуваних, що може пов’язуватись з більшою відкритістю досвіду і нейротизмом, як чутливістю до стресових ситуацій, та меншою виразністю екстраверсії. Обґрунтовано, що сучасні стратегії запобігання дистресу й вигорання – це певний комплекс заходів, які включають аудит, психодіагностику, профілактичні заходи та психологічну інтервенцію. Визначено, що діагностика, спрямована на визначення детермінант стресу та стресогенних ситуацій, вимірювання наявного рівня стресу та виявлення особистостей, що переживають дистрес. Також показано, що найбільш ефективною вважається профілактична техніка: періодична організація тренінгів із розпізнавання симптомів дистресу, вигорання та їх подолання, розробка психологічної програми підтримки, включаючи постійні консультації із запобігання та лікування, пов’язаного із стресом стану. Практична значущість полягає в тому, що отримані емпіричні результати можуть бути використані працівниками психологічних служб, практичними психологами під час консультування на різних етапах психотерапевтичної роботи з жінками, які переживають сильний стресовий стан в умовах війни.otherстресеустресдистреспсихосоматичні аспекти стресуемоційна врівноваженістьукраїнські жінкиOther