Кузьмінов, С.В.Макоткіна, О.В.2020-03-282020-03-28201810.32342/2074-5354-2018-2-49-1http://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/2623Економічний розвиток України наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. характеризується чіткою орієнтацією на стимулювання експорту. Чи не найбільше у світі заниження обмінного курсу національної валюти порівняно з її купівельною спроможністю, низька пільга для експортерів – усе це має приводити до експортоорієнтованого зростання. І хоча частка експорту у ВВП України вже складає майже 48%, економіка все ще залишається слабкою. Тобто, з одного боку, експортні успіхи очевидні, а з іншого боку, попри сподівання, ці успіхи не перетворюються у загальну економічну потужність. Це змушує сумніватися у адекватності поточної стратегії економічного розвитку. Питання лише у тому, чи є зазначена проблема притаманною виключно Україні з корупцією, неефективною державою та усіма іншими недоліками, на які традиційно прийнято скаржитися, або ж ми маємо справу з обмеженістю експортоорієнтованої стратегії у більш широкому контексті.У статті проаналізовано співвідношення обсягу експорту і розміру номінального ВВП експортоорієнтованих країн за останні 30 років. Побудовано діаграми на основі зведених таблиць. Виявлено та підтверджено експортоорієнтованість Японії, Республіки Корея, Малайзії, Індонезії та Китаю як країн Тихоокеанського регіону. У статті висунуто та протестовано гіпотезу про межі експортоорієнтованого зростання.otherкраїни Південно-Східної Азії, експортоорієнтованість, номінальний ВВП, обсяг експорту.