Паскал Олександра Павлівна2026-08-172026-08-172026https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/6768Кваліфікаційна робота присвячена проблемі зв’язку самооцінки з переживанням самотності особистості студента. Актуальність досліджуваної проблематики зумовлена тим, що сучасне студентство формує свою особистісну та професійну ідентичність в умовах глибоких глобальних трансформацій міжособистісної взаємодії. Ці процеси значно ускладнюються викликами сьогодення в Україні: воєнним станом, вимушеною міграцією, дистанційним навчанням та затяжною соціальною депривацією. У такому контексті виявляється парадоксальний феномен: незважаючи на високий рівень цифрової інтеграції сучасної молоді, проблема самотності набуває масових масштабів і стає руйнівним фактором, що негативно впливає на загальне психологічне благополуччя особистості. У цьому дослідженні висунуто концептуальну гіпотезу, згідно з якою самооцінка студента відіграє ключову роль як центральний внутрішній регулятор, функціонуючи своєрідним когнітивно-емоційним фільтром, який впливає не лише на інтенсивність, а й на характер суб’єктивного переживання відчуженості від соціуму. Теоретичне підґрунтя роботи вирізняється ґрунтовністю та великим спектром опрацьованих наукових джерел. Воно спирається на класичні ідеї В. Джеймса щодо глобального почуття самоцінності та ключові гуманістичні концепції К. Роджерса й А. Маслоу, які трактують самооцінку як основу психологічної цілісності особистості. Особливий акцент зроблено на психометричному підході М. Розенберга, який виявив, що низький рівень самооцінки призводить до «соціальної гіперчутливості», а також на теоріях Дж. Качіоппо щодо соціальної гіперпильності, ідеї Н. Брандена відносно почуття власної ефективності та концепціях японського дослідника Т. Сібуї. Інтеграція здобутків сучасної української психологічної школи додає роботі ще більшої наукової цінності. Зокрема, використано парадигму життєтворення Т. Титаренко про трансформацію деструктивної ізоляції в ресурсне усамітнення, дослідження Г. Католик щодо зрілості структури «Я», О. Лазуренко, а також роботи представників Одеської психологічної школи О. Саннікової та В. Бедан, які аналізують індивідуально-типологічну схильність до самотності. Крім того, багатовимірність явища самотності знайшла своє відображення через інтеракціоністську модель Р. Вайса із поділом на емоційну та соціальну ізоляцію, а також когнітивну модель Д. Рассела, що описує самотність як суб’єктивну реакцію на розрив між очікуваннями й реальністю. Емпіричний компонент дослідження вирізняється високим рівнем надійності та був реалізований на гомогенній репрезентативній вибірці, яка охопила 42 студенти (24 жінки та 18 чоловіків) вікової категорії від 18 до 25 років. Демографічні показники респондентів відображають характерні аспекти життя сучасної студентської молоді. Зокрема, 95,24% учасників (40 осіб) щодня присвячують соціальним мережам понад чотири години, 45,24% (19 осіб) мають досвід звернення за психотерапевтичною допомогою. Домінуючими формами організації навчання стали денна форма, а житлові умови значною мірою зосереджені на спільному проживанні у гуртожитках (35,71%). Діагностична база для дослідження була ретельно підібрана з урахуванням теоретичних і практичних завдань. Вона включала шість валідованих методик, що забезпечили комплексний підхід до вивчення теми: шкала самооцінки Розенберга (RSE), методика Дембо-Рубінштейн, шкала самотності UCLA, шкала соціальної та емоційної самотності для дорослих (SELSA), методика «Діагностика рівня субʼєктивного відчуття самотності» (Д. Рассела та М. Фергюссона), методика «Самооцінка переживання самотності» О. П. Саннікова, В. Б. Бедан. Математико-статистичний аналіз даних за допомогою кореляційного методу Пірсона дозволив виявити глибокі, часто приховані та іноді парадоксальні закономірності, що визначають психологічний стан студентів. Зокрема, дослідження показало надзвичайно сильну позитивну кореляцію між рівнем самооцінки та рівнем домагань за Дембо-Рубінштейн (r = 0, 977**, р≤ 0,05), ця залежність свідчить про те, що почуття власної цінності серед студентів тісно пов'язане з їхніми академічними і життєвими амбіціями. При цьому гонитва за високими досягненнями та ідеальним образом життя безпосередньо провокує відчуття самотності, що було підтверджено значущою кореляцією між самооцінкою і суб'єктивною самотністю за шкалою Рассела-Фергюсона (r = 0, 587**, р≤ 0,05), та зворотним зв'язком між показником UCLA і низьким рівнем самооцінки за Розенбергом (- r = 0, 005, р≤ 0,01). Одним із ключових відкриттів цього дослідження став феномен «самотності у натовпі», який підтверджується майже нульовими кореляціями між загальним рівнем ізоляції за шкалою UCLA і субшкалами фактичного соціального дефіциту за SELSA (емоційною: (r = 0, 008, р≤ 0,01); сімейною: (- r = 0, 003, р≤ 0,01); соціальною: (r = 0, 000, р≤ 0,01). Відсутність зв'язку також було зафіксовано між рівнем домагань і показниками SELSA (від -r = -0,002 до - r = 0,019). Ці дані свідчать про внутрішню психо-емоційну природу відчуження студентів, яка практично не залежить від фактичної наявності друзів, партнерів чи родини. Основним тригером такого стану є низька самооцінка, яка виступає деструктивним когнітивним фільтром, деформуючи сприйняття міжособистісних зв’язків. Водночас адекватна (середня) самооцінка за шкалою М. Розенберга продемонструвала значущі від’ємні кореляції з усіма сферами самотності за SELSA: сімейною (- r = 0, 639**, р≤ 0,05), емоційною (- r = 0, 626**, р≤ 0,05), романтичною (- r = 0, 628**, р≤ 0,05), та соціальною (- r = 0, 595**, р≤ 0,05). Ці результати підтверджують, що стабілізація самооцінки є ключовим фактором захисту особистості від деструктивного впливу самотності. Цінним практичним втіленням наукових розвідок стала розробка авторського психологічного тренінгу «Від самотності до самоцінності», розрахованого на двотижневу програму для осіб 18–30 років. Програма тренінгу базується виключно на отриманих емпіричних результатах та спрямована на подолання психогенної ізоляції через специфічні модулі: деконструкцію завищених амбіцій, формування навичок цифрової гігієни, розвиток самоспівчуття та розбудову глибокого емоційного резонансу. У підсумку, представлена кваліфікаційна робота доводить, що справжній шлях до подолання самотності студентської молоді пролягає не через механічне розширення соціальних контактів, а через особистісну терапію, трансформацію самоставлення та стабілізацію внутрішньої самоцінності, що є єдиним надійним фундаментом для автентичної та гармонійної інтеграції в сучасний соціум. Qualification work is dedicated to the problem of the connection between self-esteem and the experience of loneliness in the student's personality. The relevance of the research problem is due to the fact that modern students form their personal and professional identity in the context of profound global transformations in interpersonal interaction. These processes are significantly complicated by the current challenges in Ukraine: martial law, forced migration, distance learning, and prolonged social deprivation. In this context, a paradoxical phenomenon is revealed: despite the high level of digital integration of modern youth, the problem of loneliness is reaching massive proportions and becoming a destructive factor that negatively affects the overall psychological well-being of the individual. This study puts forward a conceptual hypothesis according to which a student's self-esteem plays a key role as a central internal regulator, functioning as a kind of cognitive-emotional filter that affects not only the intensity but also the nature of the subjective experience of alienation from society. The theoretical basis of the work is distinguished by its thoroughness and a wide range of studied scientific sources. It is based on the classical ideas of W. James regarding the global sense of self-worth and the key humanistic concepts of C. Rogers and A. Maslow, who interpret self-esteem as the basis of the psychological integrity of the individual. Special emphasis is placed on the psychometric approach of M. Rosenberg, who found that low self-esteem leads to "social hypersensitivity," as well as on the theories of J. Caccioppo regarding social hypervigilance, the ideas of H. Branden regarding the sense of self-efficacy and the concepts of the Japanese researcher T. Shibui. The integration of the achievements of the modern Ukrainian school of psychology adds even greater scientific value to the work. In particular, the paradigm of life creation by T. Tytarenko on the transformation of destructive isolation into resourceful solitude, the research of H. Katolyk on the maturity of the "I" structure, O. Lazurenko, as well as the works of representatives of the Odessa School of Psychology, O. Sannikova and V. Bedan, who analyze the individual-typological predisposition to loneliness. In addition, the multidimensionality of the phenomenon of loneliness was reflected through the interactionist model of R. Weiss with a division into emotional and social isolation, as well as the cognitive model of D. Russell, which describes loneliness as a subjective reaction to the gap between expectations and reality. The empirical component of the study is distinguished by a high level of reliability and was implemented on a homogeneous representative sample, which included 42 students (24 women and 18 men) in the 18 to 25 age group. The demographic indicators of the respondents reflect the characteristic aspects of the life of modern student youth. In particular, 95.24% of participants (40 people) spend more than four hours a day on social networks, 45.24% (19 people) have experience seeking psychotherapeutic help. The dominant forms of study organization were full-time, and housing conditions were largely concentrated on shared living in dormitories (35.71%). The diagnostic basis for the study was carefully selected, taking into account theoretical and practical objectives. It included five validated methods that provided a comprehensive approach to the study of the topic: the Rosenberg Self-Esteem Scale (RSE), the Dembo-Rubinstein method, the UCLA Loneliness Scale, the Social and Emotional Loneliness Scale for Adults (SELSA), the “Diagnosis of the Level of Subjective Loneliness” method (by D. Russell and M. Ferguson), and the “Self-Assessment of Loneliness Experiences” method by O. P. Sannikov and V. B. Bedan. Mathematical and statistical analysis of the data using Pearson's correlation method revealed deep, often hidden, and sometimes paradoxical patterns that determine the psychological state of students. In particular, the study showed an extremely strong positive correlation between the level of self-esteem and the level of aspiration according to Dembo-Rubinstein (r = 0. 977 **, p≤ 0.05); this relationship indicates that the sense of self-worth among students is closely related to their academic and life ambitions. At the same time, the pursuit of high achievements and an ideal lifestyle directly provokes a feeling of loneliness, which was confirmed by a significant correlation between self-esteem and subjective loneliness on the Russell-Ferguson scale (r = 0.587**, p≤ 0.05), and an inverse relationship between the UCLA score and a low level of self-esteem according to Rosenberg (- r = 0.005, p≤ 0.01). One of the key findings of this study was the phenomenon of "loneliness in a crowd," which is confirmed by almost zero correlations between the overall level of isolation on the UCLA scale and the subscales of actual social deficit on the SELSA scale (emotional: (r = 0.008, p≤ 0.01); family: (- r = 0.003 , p≤ 0.01); social: (r = 0.000, p≤ 0.01). A lack of correlation was also observed between the level of distress and SELSA scores (from -r = -0.002 to -r = 0.019). These data indicate the internal psycho-emotional nature of student alienation, which is practically independent of the actual presence of friends, partners, or family. The main trigger of this condition is low self-esteem, which acts as a destructive cognitive filter, distorting the perception of interpersonal connections. At the same time, adequate (average) self-esteem on the M. Rosenberg scale showed significant negative correlations with all areas of loneliness according to SELSA: family (- r = 0. 639**, p≤ 0.05), emotional (- r = 0. 626**, p≤ 0.05), romantic (- r = 0. 628**, p≤ 0.05), and social (- r = 0. 595**, p≤ 0.05). These results confirm that the stabilization of self-esteem is a key factor in protecting the individual from the destructive effects of loneliness. A valuable practical implementation of scientific research was the development of the author's psychological training "From Loneliness to Self-Worth", designed as a two-week program for individuals aged 18–30. The training program is based solely on the obtained empirical results and is aimed at overcoming psychogenic isolation through specific modules: deconstruction of inflated ambitions, formation of digital hygiene skills, development of self-compassion, and building of deep emotional resonance. In conclusion, the presented qualification work proves that the real way to overcome the loneliness of student youth lies not in the mechanical expansion of social contacts, but in individual therapy, the transformation of self-esteem, and the stabilization of inner self-worth, which is the only reliable foundation for authentic and harmonious integration into modern society.otherсамооцінкастудентипереживаннязв’язокособистістьіндивідуальністьself-esteemstudentsemotionsinterrelationshippersonalityindividuality.Other