Гумільова А.С.2024-05-202024-05-202024https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/4398Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальному визначенні психологічних факторів, пов'язаних з воєнними конфліктами. Ґрунтовно проаналізовано поняття воєнних конфліктів, та розглянуто психологічні наслідки воєнних конфліктів, також визначені особливості комунікації між військовослужбовцями та цивільним населенням. Теоретичний розділ доповнений значною джерельною базою та має чітку структуру. У ході аналізу зарубіжних досліджень було виявлено, що в жертв війни найчастіше спостерігаються симптоми депресії, тривоги, психосоматичних захворювань і посттравматичного стресового розладу. Виявлено, що проблема агресії, її виникнення і розвиток була і є актуальною, тому є багато варіантів теоретичних положень щодо агресивності, агресивної поведінки та їх біологічного і психологічного пояснення. Було проведено ґрунтовний аналіз взаємодії між військовими та цивільним населенням у воєнних обставинах. В результаті огляду сучасних досліджень було виявлено що серед військовослужбовців існує феномен самостигматизації. Проаналізовано характер військової культури спілкування. Розкрито основні прояви агресії та психологічні проблеми військовослужбовців, проаналізовано деякі психологічні чинники агресивності військовослужбовців. Визначено, що військові схильні до демонстрування різного роду агресивної поведінки. Найбільш виражені пасивна форма агресії. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що 30% військовослужбовців мають високу й 42 % помірну ситуативну тривожність, однак, при цьому більше ніж половина учасників дослідження мають високу особистісну тривожність. Визначено, що у військовослужбовців високий рівень прямої вербальної та прихованої агресії, Визначається також і високий рівень фізичної агресії і підозрілості й негативізму. Тож, можна зробити припущення, що у військових, які приймали участь в досліджені існують складнощі з усвідомленням і проявом своїх емоцій, з комунікацією і, як наслідок, ефективним вирішенням конфліктних ситуацій. Виявлено, що рівень комунікативних вмінь взаємодіє з психологічними особливостями, визначаючи особливості спілкування військовослужбовців. Емпіричні гіпотези свідчать, що воєнні конфлікти значуще підвищують рівень агресивності серед військових. Результати інших даних не показали, що комунікативні вміння військовослужбовців залежать від наявності чи відсутності родини та від соціально-професійного статусу. Встановлено, що агресивність зменшується з віком. Також була визначена наявність взаємозв’язків між показниками індексів ворожості і агресивності та тривожності. Було встановлено, що підвищенню особистісної тривожності сприяють такі риси особистості, як авторитарність, егоїстичність, та підозрілість. Особистісна тривожність зменшується при підвищенні залежності, підпорядкованості, доброзичливості та альтруїзму. Комунікативні вміння покращуються з віком, проте, агресивність, ворожість, особистісна тривожність, авторитарність та підозрілість негативно впливають на комунікативні вміння. Комунікативні вміння військовослужбовців не залежать від наявності чи відсутності родини та від соціально-професійного статусу. Магістерська робота завершується висновками, де автор узагальнює результати дослідження та надає рекомендації щодо подальших наукових розвідок і практичного застосування. Робота має значний науковий, соціальний внесок і може бути корисною для фахівців у галузі, психології, а також для всіх, хто цікавиться проблемами впливу воєнних конфліктів на особистість та покращення адаптації комбатантів.otherвоєнний конфліктвійськовослужбовцікомунікативних вмінняагресивна поведінкаагресіятривожністьпсихологічні чинники.Other