Черевко, С.В.2020-04-052020-04-05201710.32342/2522-4115-2017-0-13-289-295http://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/2932У світі спостерігається «справжнє розмаїття локальних цілей суспільства, які весь час перебувають у процесі переоцінки щодо їх набору, ієрархії й домінування. Іноді деякі з них набувають значної ваги» [1, с. 62]. Це можна віднести до проблеми людства щодо здоровʼязбереження, а прогноз для нашої держави щодо здоров’язбереження нації також є тривожним. Науковці відзначають [2], що на сьогодні здоров’я людини залежить багато в чому від знань. Україна потребує педагогічної спільноти, яка була б підготовлена до впровадження здоров’язбережувальних технологій у професійній діяльності. Науковці і політики єдині в тому, що підготовка майбутніх педагогів різних напрямів до застосування здоров’язбережувальних технологій у професійній діяльності має здійснюватися цілеспрямовано з урахуванням специфіки їх практичної, зокрема тренерської, викладацької діяльності.Статтю присвячено розкриттю нових аспектів удосконалення професійно-педагогічної компетентності тренерів-викладачів. Обґрунтовано організаційно-педагогічні умови удосконалення професійно-педагогічної компетентності тренерів-викладачів у процесі підвищення кваліфікації засобами формальної та неформальної освіти. Автором акцентовано увагу на критеріях перебудови системи підвищення кваліфікації тренерів-викладачів.otherпрофесійно-педагогічна компетентність, тренери-викладачі,організаційнопедагогічні умови, засоби формальної і неформальної освіти.