Shevchenko, L.O.2020-09-072020-09-07202010.32342/2523-4463-2020-1-19-15http://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/3112У статті досліджено бароко як тенденцію іспанської колективної свідомості ХVII ст. в емоційносемантичному розвитку реальності. Метою статті є визначення суттєвих характеристик іспанської колективної свідомості, що, у свою чергу, визначає її національно-культурні особливості. Бароко як тенденція іспанської колективної свідомості в емоційно-семантичному розвитку реальності проявляється в таких константах, як трагічне відчуття життя, тяга до смерті і одночасно посилене відчуття страху перед нею, внутрішня самотність, ідеалізм і тенденція до містицизму, персоналізму, посиленого почуття людської недосконалості та ворожості навколишнього світу. Барокова риторика може бути синтезована в співіснуванні двох течій: концептуалізму і культеранізму, представленого в романсах і летрільях, які становлять дві важливі форми іспанської поезії. Особливість методології дослідження полягає в тому, що для досягнення мети автором використовувалися загальні та спеціальні лінгвістичні методи, зокрема: синтезу, аналізу, етнонаціональний, лінгвогенетичний, описовий, порівняльний, комплексно-процесуальний. Використання комплексної методології дало можливість досліджувати риторику іспанського бароко через сприйняття світу видатними поетами XVII ст., які створюють світ абсолютної краси, стилізуючи елементи, запропоновані реальністю, або підмінюючи їх іншими, такими, що можуть здійснити більший естетичний вплив. Зроблено висновки про те, що барокова поезія характеризується складним сприйняттям внаслідок міфологічних алюзій, використання культової лексики і накопичення риторичних ресурсів: використання алітерацій, довгих і складних речень, неочікуваних гіпербатонів і повторення структур. Також важливе місце належить сенсорним елементам, що стосуються кольору та музики.otherпоезія бароко, культурне сприйняття, риторика бароко, колективна свідомість, сонет, символізація.Article