Атамогланова К. М.2024-05-202024-05-202024https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/4523Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (освітній рівень магістр) Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи, присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження характеру зв'язку типів дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у дітей підліткового віку. Підлітковий вік є істотно сприятливим для становлення агресивності та агресивної поведінки, у зв’язку з перебігом вікової кризи, новоутворенням якої є становлення особистісного Я з системою внутрішніх цінностей, поглядів, позицій, уявлень про самого себе, усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей. Обґрунтовано, що поведінка у дітей підліткового віку є досить залежною від емоцій у силу їх вікових особливостей, при цьому агресія у поведінці підлітків є деяким різновидом взаємодії із світом, захисним механізмом. Існують особистісні (суб'єктивні) та соціально обумовлені (об'єктивні) прояви агресивності. Негативні впливи зовнішнього середовища сприяють виникненню деструктивних змін у формуванні особистості. Це може проявлятися у вигляді агресивної та девіантної поведінки, яка з часом переростає у сталий поведінковий патерн. З’ясовано, що підліткова агресія обумовлюється різними факторами, серед яких, одним з найголовніших виступають умови внутрішньосімейних взаємовідносин. Фундаментом формування такої характерної якості особистості як агресивність, виступає тип дитячо-батьківських відносин та психологічний клімат всередині сім’ї. Акцентується, що сім'я може як служити прикладом агресивної поведінки, так й підкріплювати її. У цьому мають значення як прояви агресії членів сім'ї стосовно один до одного, так й ставлення батьків до поведінки дитини. Поблажливість до агресивних проявів дитини, як і суворі покарання, призводять до високого рівня агресії у дітей підліткового віку. Батьки можуть заохочувати агресивність у дітях або власною поведінкою і ставленням один до одного і оточуючих, або позитивним ставленням до прояву агресивності у дитини, можуть суворо карати, цим подаючи приклад агресивної поведінки. Розглядаючи характер зв'язку типів дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у дітей підліткового віку виокремлено, що високий рівень прояву агресивності у підлітків пов'язаний із вибором певного типу дитячо-батьківських відносин та із негативним психологічним кліматом в сім’ї. Стверджується, що важливо створювати необхідні умови для формування у підлітків конструктивних форм поведінки в проблемній ситуації. Важливо виявляти до дитини більше уваги, любові та ласки, яких вона потребує. Розкрито, що у психічних особливостях самої дитини немає передумов виникнення агресивності. Зовнішні впливи переломлюються через внутрішній світ людини, що росте, перетворюються в ньому. Результатом складної взаємодії об'єктивних та суб'єктивних чинників розвитку, психіка агресивного підлітка набуває певної своєрідності, у якому зовнішні імпульси сприймаються у спотвореному вигляді. Саме збіг несприятливих зовнішніх умов із негативними передумовами у психіці дитини ускладнює її поведінку. Зазначено, що у сприйнятті агресивних підлітків батьки у взаємодії з ними виступають авторитарними, дисгармонійно-непослідовними або відстороненими. Підліткам властива фіксація на негативному переживанні характеру відносин із близькими (батьками), що тягне у себе зміни у поведінці. Наголошено, що несприятливі ситуації, пов'язані зі специфікою батьківського виховання, на основі якої дитина формує невірні уявлення про соціум та навколишній світ. Тож, саме збіг несприятливих зовнішніх умов із негативними передумовами у психіці дитини ускладнює її поведінку. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що за результатами дослідження характеру зв'язку дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у підлітків, спостерігається, що при збільшені показника психологічного клімату в сім’ї, буде знижуватися загальний показник агресивності та прояв її видів у підлітка. Визначено, що при високому показнику психологічного клімату в сім’ї, підлітки більш схильні до вибору такої домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні як миролюбство. Обґрунтовано, що зі збільшенням показників негативних типів дитячо-батьківських відносин, що являють собою директивність, ворожість, непослідовність, критика та зменшенням показників позитивних типів дитячо-батьківських відносин, що являють собою близькість та позитивний інтерес, буде збільшуватися рівень прояву різних видів агресії. Також показано, що виховування в нестійкому, або стійкому негативному психологічному кліматі в сім’ї та домінування негативних типів дитячо-батьківських відносин, через переважання негативних емоцій, упередженого, здебільшого недоброзичливого ставлення до оточуючих, зростає схильність до підвищеного рівня прояву агресивності у підлітка. Якщо у підлітків в сімейному оточенні панує згуртованість членів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена. То такі умови формують у дитини навички раціональних способів розв'язання конфліктних ситуацій, зниження емоційного напруження та покращення самосприйняття дитини. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть буть використані шкільними вчителями, практичними психологами, класними керівниками в роботі з підлітками та їхніми батьками; при підготовці методичних рекомендацій з подолання агресивності дітей цієї вікової категорії, були розроблені практичні рекомендації щодо роботи із проявами агресивності у підлітків.otherагресіястратегія психологічного захиступідлітковий вікагресивна поведінкатипи дитячо-батьківських відносинOther