Концепція нової форми драми театру Хуацзюй.
Вантажиться...
Файли
Дата
2017
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
У статті проаналізовано теоретичні засади концепції нової форми драми театру хуацзюй,
висвітлено жанрові особливості у класичній та розмовній драмі на базі теорій драм у китайській
драматургії, а також новаторство драматургів у зображенні почуттів та емоцій закоханих героїв.
Розглянуто залишену поза увагою дослідників проблему поєднання в китайській драматургії ХХ
століття візуального та вербального, що є ключовим для розуміння текстів, подачі матеріалу, творення характерів, впливу на них соціуму, мовленнєво-синтаксичних конструкцій. Попередні праці
дослідників охоплюють лише частину класичної літератури, експериментів авангардної драматургії.
Беручи до уваги наукові концепції праць про становлення, розвиток та сучасний стан драми в
Китаї, виокремлено суттєве: вагомий та безперечний вплив на художню літературу, а відтак, і на
драматургію відбувався через політичні та соціальні події, що були у Китаї упродовж минулих часів;
прагнення митців оновити та вийти за усталені межі жанру класичної драми було викликано плином
часу, західно-європейськими тенденціями. Доведено, що поєднання візуального та вербального є
ключовим у розумінні специфіки теми сучасних драматичних творів.
Опис
Аналізуючи теоретичні засади китайських драматургів ХХ ст., слід відзначити
характерну особливість китайської літератури, зокрема протягом останніх
десятиліть було проведено ряд реформ (як економічних, так і політичних), що
мали на меті пожвавити мистецьку діяльність. Хвиля репресій, що прокотилася Китаєм
упродовж «культурної революції», позбавила новітню літературу великої кількості митців.
Заангажоване бачення дійсності, вказівки писати виключно на окреслені теми, зведена до
мінімуму критика, позбавили оновлену китайську літературу жаданого експериментаторства та бажання бути зрозумілою зарубіжним читачам.
На сучасному європейському просторі дослідженням класичної та новітньої китайської драматургії були присвячені ґрунтовні наукові праці та розвідки В. Аджимамудової,
В. Алексєєва, І. Гайди, О. Желоховцева, О. Кобзєва, Ю. Лемешка, В. Малявіна, Л. Меньшикова, Л. Нікольської, А. Радіонова, С. Сєрової, В. Сорокіна, М. Спєшнєва, М. Федоренка,
Я. Щербакова, Є. Шалунової та інших.
Ключові слова
новітня китайська драматургія, китайська література, синтез візуального та вербального, авангардність п’єси, експериментальність, нове покоління, образно-слуховий рівень