Життєстійкість особистості в контексті способів долання складних життєвих ситуацій

dc.contributor.authorОверко Г.О.
dc.date.accessioned2024-05-20T13:18:35Z
dc.date.available2024-05-20T13:18:35Z
dc.date.issued2024
dc.description.abstractКваліфікаційна робота присвячена теоретичному аналізу та емпіричному дослідженню проблеми життєстійкості особистості в контексті способів долання складних життєвих ситуацій. Поняття життєстійкість розроблялося на перетині психології стресу, екзистенціальної психології та стрес-долаючої поведінки. Вперше поняття «життєстійкість» як психологічний феномен було введено психологами С. Мадді та С. Кобейс. Наразі існує безліч підходів щодо вивчення «життєстійкості». Спираючись на ці дослідження ми визначаємо життєстійкість як здатність людини впоратись з перешкодами, вміння легко пристосуватись до життєвих труднощів та швидше відновитись після них. Життєстійкість містить в собі важливі три компоненти: залученість (активна життєва позиція людини, взаємодія особистості зі світом), контроль (впевненість людини в тому що досягти результату можливо тільки боротьбою), прийняття ризику (готовність людини не дивлячись ні на що ризикувати). З’ясовано, що першочергово на розвиток життєстійкості впливають батьки, адже дитина пізнає цей світ і вчиться з ним комунікувати саме через приклад батьків. Надалі на формування життєстійкості, в більш дорослому віці, буде впливати соціум та отриманий життєвий досвід. Завдяки розвиненій життєстійкості людина здатна брати відповідальність за своє життя, знати його сенс, знаходити нові цілі, вміти аналізувати життєві труднощі та оцінювати їх як можливість для отримання нового досвіду. Охарактеризовано значення складних життєвих ситуацій. Під складною життєвою ситуацією ми розуміємо ситуацію яка значима для людини та має високий ступінь невизначеності і погіршує умови життєдіяльності. Сучасні науковці розглядають складну життєву ситуацію як неможливість адаптуватись до життя через зовнішні дії чи внутрішні зміни викликані певними обставинами, які вимагають від людини високого рівня життєстійкості та вибору певних копінг-стратегій. Опинившись в складній життєвій ситуації, наша психіка звикла реагувати деструктивним чином, проте складні життєві ситуації чи певні травматичні події не завжди призводять до деструктивного розвитку та травматизації а навпаки можуть здійснювати позитивний, трансформаційний вплив на людину. Адже стикаючись з складними обставинами людина змушена подивитись на ситуацію з іншого боку та на життя в цілому і змінити своє уявлення про світ, стати сильнішою та більш емоційно-витривалою, здатною протистояти стресовим подіям та особистісно зрости. Визначено, що особливу увагу слід приділяти розвитку життєстійкості в юнацькому та дорослому віці, адже, як правило, люди юнацького та зрілого віку найчастіше стикаються з життєвими труднощами, які впливають на їх життєдіяльність. Встановлено, що одну з основних ролей у формуванні життєстійкості молоді відіграють бажання вдосконалюватись, формувати власні цінності та розвиток самосвідомості, а для формування високого рівня життєстійкості у зрілому віці важливим є розвиток професійної діяльності, яка надає життю нових смислів. Розглянуто копінг-стратегії як засоби подолання життєвих труднощів. Виділяють вісім базових копінг-стратегій: пошук соціальної підтримки, дистанціювання, позитивна переоцінка, прийняття відповідальності, конфронтаційний копінг, втеча-уникнення, самоконтроль, планове вирішення проблеми. Основні функції копінг-стратегій полягають у вирішенні проблем та управлінні своїми емоціями. Стверджується, що смисложиттєві орієнтації є ресурсом особистості, через вплив на їх структурні елементи можна розвивати життєстійкість. За результатами проведеного емпіричного дослідження встановлено, що загальні показники життєстійкості вказують на те що 58,3% всієї вибірки мають середній рівень життєстійкості. З’ясовано що люди зрілого віку (55%) мають вищій рівень життєстійкості ніж люди юнацького віку (45%). Встановлено кореляційні зв’язки між показниками рівня життєстійкості та показниками копінг-стратегій. З’ясувалось що високий рівень життєстійкості корелює з такими копінг-стратегіями як «конфронтаційний копінг», «самоконтроль», «планування вирішення проблеми» та «позитивна переоцінка». Середній рівень життєстійкості має помірні кореляційні зв’язки з «конфронтаційним копінгом», «дистанціюванням», «плануванням вирішення проблем», а низький рівень життєстійкості корелює з шкалою «втеча-уникнення». Проте статистично значущих відмінностей між двома вибірками не виявлено. Визначено існування зв’язку між складовими життєстійкості та сенсом життя і показниками смисложиттєвих орієнтацій особистості. Це вказує на те що людина яка знає сенс свого життя, розуміє свої цілі, вміє їх знаходити та використовує конструктивну поведінку буде більш емоційно стійкою під час життєвих труднощів та зможе протистояти їм. Практична значущість роботи полягає в тому що отримані нами результати можуть бути корисними для роботи шкільного психолога, використовуватись в ЗВО та для практикуючих психологів які надають психологічну допомогу людям різних вікових категорій з метою зниження психологічної напруги в кризових ситуаціях.
dc.identifier.urihttps://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/4567
dc.language.isoother
dc.publisherУніверситет імені Альфреда Нобеля
dc.subjectжиттєстійкість
dc.subjectкопінг-стратегії
dc.subjectсенс життя
dc.subjectсмисложиттєві орієнтації
dc.subjectюнацький вік
dc.subjectзрілий вік
dc.titleЖиттєстійкість особистості в контексті способів долання складних життєвих ситуацій
dc.typeOther

Файли

Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Вантажиться...
Ескіз
Назва:
Оверко ГО.pdf
Розмір:
258.36 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
Назва:
license.txt
Розмір:
2.84 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:

Зібрання