Репозиторій Університету імені Альфреда Нобеля
забезпечує відкритий доступ до результатів наукових досліджень та вихідних даних, створених дослідниками університету. Репозиторій приймає публікації, набори дослідницьких даних, додаткові матеріали та інші цифрові об'єкти, пов'язані з науковими роботами. Він підтримує довгострокове зберігання та обмін дослідницькими даними з різних галузей науки.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Взаємозв'язок перфекціонізму з емоційним вигоранням у студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Шатунов Дамір Олегович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обгрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку перфекціонізму з емоційним вигоранням у студентів закладів вищої освіти.
Робота э актуальна через стрімке зростання тиску соціальних та особистісних очікувань у сучасному освітньому середовищі, що призводить до поширення дезадаптивних форм перфекціонізму та академічного вигорання серед студентської молоді, особливо в умовах воєнного стану, цифровізації освіти та «фонового виснаження» в Україні.
У роботі було теоретично обгрунтовано, що емоційне вигорання розглядається як багатовимірний конструкт, ключовими моделями якого є тривимірна модель К. Маслах (емоційне виснаження, деперсоналізація, зниження особистої ефективності) та фазова модель В. В. Бойка. Перфекціонізм проаналізовано як багатовимірне утворення відповідно до моделей С. Фроста, П. Хьюїтта - Г. Флетта та Великої тривимірної шкали перфекціонізму (жорсткий, самокритичний, нарцисичний перфекціонізм), з розмежуванням адаптивних та дезадаптивних форм.
За результатами емпіричного дослідження було з’ясовано, що дезадаптивний перфекціонізм (особливо самокритичний та соціально-приписаний) виступає значущим внутрішнім предиктором академічного вигорання через механізм постійної невідповідності між ідеальними стандартами та реальними досягненнями, що породжує хронічну тривогу, труднощі емоційної регуляції та виснаження особистісних ресурсів.
Також, за результатами емпіричного дослідження на вибірці 51 студента українських ЗВО віком від 16 до 26 років встановлено, що високий рівень самокритичного перфекціонізму мають 45,10% респондентів, нарцисичного - 41,18%, тоді як жорсткий перфекціонізм переважає на низькому рівні (52,94%). Загальний високий рівень емоційного вигорання зафіксовано у 37,25% студентів, причому найбільш вираженою є фаза виснаження (43,14% високий рівень). Виявлено значні труднощі емоційної регуляції (45,10% високий рівень обмеженого доступу до стратегій регуляції) та емоційну спустошеність (43,13% високий рівень).
За допомогою кореляційного аналізу Спірмена підтверджено сильний позитивний зв'язок між самокритичним перфекціонізмом та фазою напруження (r=0,707, p≤0,01), помірний позитивний зв'язок між загальним перфекціонізмом та загальним рівнем вигорання (r=0,488, p≤0,01), а також помірний негативний зв'язок між жорстким перфекціонізмом та достатністю особистісних ресурсів (r=-0,520, p≤0,01). Гіпотеза про зв'язок нарцисичного перфекціонізму з фазою виснаження спростована. Загалом концептуальна гіпотеза про існування взаємозв'язку між перфекціонізмом та емоційним вигоранням у студентів підтверджена.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані психологами, кураторами академічних груп та працівниками центрів психологічної підтримки закладів вищої освіти для розробки та впровадження психопрофілактичних і психокорекційних програм, спрямованих на трансформацію дезадаптивних форм перфекціонізму, розвиток навичок емоційної регуляції, підвищення особистісних ресурсів та запобігання емоційному вигоранню студентської молоді в сучасних умовах.
The qualification work is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between perfectionism and emotional burnout among students of higher education institutions.
The relevance of the study is driven by the rapid increase in social and personal expectations in the modern educational environment, which leads to the spread of maladaptive forms of perfectionism and academic burnout among students, especially in the context of martial law, digitalisation of education, and "background exhaustion" in Ukraine.
It is substantiated that emotional burnout is considered a multidimensional construct, the key models of which are K. Maslach's three-dimensional model (emotional exhaustion, depersonalisation, reduced personal efficacy) and V. Boyko's phase model. Perfectionism is analysed as a multidimensional formation according to the models of S. Frost, P. Hewitt - G. Flett, and the Big Three Perfectionism Scale (rigid, self-critical, narcissistic perfectionism), with a distinction between adaptive and maladaptive forms.
It is found that maladaptive perfectionism (especially self-critical and socially prescribed) acts as a significant internal predictor of academic burnout through the mechanism of constant discrepancy between ideal standards and actual achievements, which generates chronic anxiety, difficulties in emotion regulation, and depletion of personal resources.
According to the results of an empirical study on a sample of 51 students of Ukrainian higher education institutions aged 16 to 26, it was established that a high level of self-critical perfectionism is present in 45.10% of respondents, narcissistic perfectionism in 41.18%, while rigid perfectionism predominantly shows a low level (52.94%). A high overall level of emotional burnout was recorded in 37.25% of students, with the exhaustion phase being the most pronounced (43.14% high level). Significant difficulties in emotion regulation (45.10% high level of limited access to regulation strategies) and emotional emptiness (43.13% high level) were identified.
Using Spearman's correlation analysis, a strong positive relationship was confirmed between self-critical perfectionism and the tension phase of emotional burnout (r = 0.707, p ≤ 0.01), a moderate positive relationship between general perfectionism and the general level of burnout (r = 0.488, p ≤ 0.01), as well as a moderate negative relationship between rigid perfectionism and the sufficiency of personal resources (r = -0.520, p ≤ 0.01). The hypothesis about the relationship between narcissistic perfectionism and the exhaustion phase was refuted. Overall, the conceptual hypothesis about the existence of a relationship between perfectionism and emotional burnout in students was confirmed.
The practical significance lies in the fact that the obtained results can be used by psychologists, academic group tutors, and employees of psychological support centres of higher education institutions to develop and implement psychoprophylactic and psychocorrectional programmes aimed at transforming maladaptive forms of perfectionism, developing emotion regulation skills, increasing personal resources, and preventing emotional burnout among students in modern conditions.
Взаємозв’язок типів прив’язаності та суб’єктивного сприйняття жінками партнерської взаємодії
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Чумак Єлизавета Олександрівна
Кваліфікаційна робота присвячена взаємозв’язку тиипів прив’язаності та суб’єктивного сприйняття жінками партнерської взаємодії.
У кваліфікаційній роботі проаналізовано теоретичні підходи до вивчення того, як типи прив’язаності жінок раннього та середнього дорослого віку пов'язані з їхнім суб’єктивним сприйняттям партнерської взаємодії. Окрему увагу в роботі приділено тому, як трансформувалася теорія прив’язаності. Ми простежили її шлях від класичних ідей Дж. Боулбі до новітніх емпіричних розробок М. Мікулінсера та Ф. Шейвера, які адаптували цей підхід до аналізу романтичних взаємин у дорослому віці. Узагальнено підходи до класифікації стилів прив’язаності (безпечний, тривожний, уникаючий, дезорганізований), які визначають когнітивні, емоційні та поведінкові стратегії взаємодії у парі. Особливу увагу ми звернули на те, як саме внутрішні робочі, що формуються в дитячому віці, згодом керують дорослим життям жінки. Ранній досвід закладає базові очікування, щодо близькості, довіри та підтримки у партнерських.
Визначено психологічні механізми партнерської взаємодії, а саме інтерсуб’єктність – здатність формувати спільний емоційно-смисловий простір, та стилі поведінки в конфліктах, як поведінковий прояв особливостей прив’язаності. Передбачається, що тип прив’язаності впливає на задоволеність не прямо, а через здатність до інтерсуб’єктної взаємодії та конструктивні стратегії вирішення конфліктів. Жінки з безпечним типом демонструватимуть вищу інтерсуб’єктність і частіше обиратимуть позитивне вирішення проблем, що призводитиме до вищої задоволеності стосунками. Тривожний, уникаючий та дезорганізований типи асоціюватимуться з нижчими показниками за цими параметрами. Теоретично обґрунтовано концептуальну модель дослідження, в якій тип прив’язаності виступає базовим чинником, а інтерсуб’єктність і конфліктні стилі, механізмами його реалізації у партнерській взаємодії жінок.
Дослідження проведено на вибірці з 47 жінок віком від 21 до 35 років у цифровому середовищі збору емпіричних даних. Для перевірки гіпотез було використано комплекс психодіагностичних методик: Опитувальник стилів привʼязаності (OSP-22), Шкала оцінки задоволеності у стосунках (RAS), Conflict Resolution Styles Inventory (CRSI) та Методика діагностики інтерсуб’єктності (М. М. Наконечна). Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою кореляційного аналізу (коефіцієнт Пірсона) та t-критерію Стьюдента.
Математико-статистичний аналіз дозволив описати феномен «емпатійної надчутливості як пастки»: загальний показник інтерсуб’єктності виявив помірний позитивний зв'язок із дезорганізованим стилем прив'язаності (r = 0,318**, p ≤ 0,05) за відсутності прямої лінійної кореляції з тривожним типом. Це доводить, що занурення у внутрішній світ партнера у жінок із дезорганізованою прив'язаністю виступає інструментом вимушеного гіперконтролю та відстежування емоційних загроз задля самозахисту. Встановлено, що у поведінковій площині цей комплекс реалізується через деструктивне циклічне тріо стратегій, де тривожний стиль прив'язаності корелює із жертовною поступливістю (r = 0,560**, p ≤ 0,05), яка тісно пов'язана з уникненням конфліктів (r = 0,419**, при p ≤ 0,05) та деструктивною конфліктною залученістю (r = 0,380**, p ≤ 0,05). Накопичена через комунікативну втечу фрустрація неминуче провокує спалахи емоційної напруги, що обмежує можливості конструктивного діалогу та блокує стратегію позитивного вирішення проблем. Натомість головним адаптивним ресурсом системи визначено оптимальний вияв інтерсуб’єктності (властивий 66% жінок), який має значущий позитивний зв'язок із конструктивним врегулюванням розбіжностей (r = 0,364**, p ≤ 0,05) та загальною задоволеністю стосунками (r = 0,458**, p ≤ 0,05), що виступає надійним чинником досягнення тривалого міжособистісного благополуччя в дияді.
The qualification thesis is dedicated to the relationship between attachment types and women's subjective perception of partner interaction.
The qualification thesis analyzes theoretical approaches to studying how the attachment types of women in early and middle adulthood are related to their subjective perception of partner interaction. Particular attention is paid to the transformation of attachment theory. We traced its path from the classical ideas of J. Bowlby to the latest empirical developments of M. Mikulincer and P. Shaver, who adapted this approach to the analysis of romantic relationships in adulthood. Approaches to the classification of attachment styles (secure, anxious, avoidant, disorganized), which determine cognitive, emotional, and behavioral strategies of interaction within a couple, are summarized. Special attention was paid to how internal working models formed in childhood subsequently guide a woman's adult life. Early experience lays down basic expectations regarding closeness, trust, and support in partner relationships.
The psychological mechanisms of partner interaction are identified, namely intersubjectivity—the ability to form a shared emotional and semantic space—and conflict behavior styles as a behavioral manifestation of attachment characteristics. It is assumed that the attachment type does not affect relationship satisfaction directly, but rather through the capacity for intersubjective interaction and constructive conflict resolution strategies. Women with a secure type will demonstrate higher intersubjectivity and will more frequently choose positive problem-solving, leading to higher relationship satisfaction. Anxious, avoidant, and disorganized types will be associated with lower scores on these parameters. The conceptual research model is theoretically substantiated, wherein the attachment type acts as a foundational factor, while intersubjectivity and conflict styles serve as mechanisms of its realization in women's partner interaction.
The study was conducted on a sample of 47 women aged 21 to 35 in a digital environment for empirical data collection. To test the hypotheses, a comprehensive set of psychodiagnostic methods was used: the Attachment Style Questionnaire (OSP-22), the Relationship Assessment Scale (RAS), the Conflict Resolution Styles Inventory (CRSI), and the Intersubjectivity Diagnostics Questionnaire (M. M. Nakonechna). Statistical data processing was carried out using correlation analysis (Pearson's coefficient) and Student's t-test.
Mathematical and statistical analysis allowed for the description of the phenomenon termed "empathic hypersensitivity as a trap": the overall indicator of intersubjectivity revealed a moderate positive correlation with the disorganized attachment style (r = 0,318**, p ≤ 0,05) in the absence of a direct linear correlation with the anxious type. This proves that immersing oneself in the partner's inner world for women with disorganized attachment serves as a tool for forced hypercontrol and tracking emotional threats for self-protection. It was established that in the behavioral domain, this complex is implemented through a destructive cyclical trio of strategies, where the anxious attachment style correlates with self-sacrificing (r = 0,560**, p ≤ 0,05), which is closely linked to conflict avoidance (r = 0,419**, при p ≤ 0,05) and destructive conflict engagement (r = 0,380**, p ≤ 0,05). Frustration accumulated due to communicative withdrawal inevitably provokes outbursts of emotional tension, which limits the possibilities for constructive dialogue and blocks positive problem-solving strategies. Instead, the main adaptive resource of the system is identified as the optimal manifestation of intersubjectivity (characteristic of 66% of women), which has a significant positive correlation with constructive conflict resolution (r = 0,364**, p ≤ 0,05) and overall relationship satisfaction (r = 0,458**, p ≤ 0,05), serving as a reliable factor for achieving long-term interpersonal well-being in the dyad.
Роль сімейного виховання у формуванні тривожності у дітей молодшого шкільного віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Христодулова Анастасія Олександрівна
У кваліфікаційній роботі досліджено роль сімейного виховання у формуванні тривожності у дітей молодшого шкільного віку.
У роботі використано комплекс методів: теоретичний аналіз наукової літератури, психодіагностичні методики (шкала шкільної тривожності Р. Філіпса, методика діагностики parental ставлення А. Я. Варги та В. В. Століна, опитувальник стилів сімейного виховання), методи математичної статистики (коефіцієнт кореляції Спірмена, U-критерій Манна-Уітні, t-критерій Стьюдента) та метод моделювання (розробка корекційно-розвивальної програми).
Емпірично підтверджено наявність статистично значущих зв’язків між стилями сімейного виховання та рівнем тривожності у дітей. Встановлено, що авторитарний стиль виховання позитивно корелює з тривожністю (r = +0,47; p < 0,01), тоді як авторитетний стиль має негативний зв’язок з цим показником (r = -0,52; p < 0,01). Виявлено, що 24% дітей мають високий рівень тривожності. Розроблена та апробована корекційно-розвивальна програма показала ефективність у зниженні рівня тривожності через оптимізацію стилю сімейного виховання та якості дитячо-батьківської взаємодії.
Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів практичними психологами закладів освіти при організації психологічного супроводу молодших школярів та їхніх сімей, а також при розробці профілактичних і корекційних програм.
The qualification paper is devoted to the study of the role of family upbringing in the formation of anxiety in primary school-age children.
The study employed a set of methods, including theoretical analysis of scientific literature, psychodiagnostic techniques (R. Phillips’ School Anxiety Scale, A. Varga and V. Stolin’s Parental Attitude Diagnostic Method, and a parenting styles questionnaire), methods of mathematical statistics (Spearman’s rank correlation coefficient, Mann–Whitney U test, Student’s t-test), and modeling (development of a correctional and developmental program).
The empirical study confirmed statistically significant relationships between parenting styles and the level of anxiety in children. It was found that the authoritarian parenting style positively correlates with anxiety (r = +0.47; p < 0.01), while the authoritative parenting style shows a negative correlation with this indicator (r = –0.52; p < 0.01). It was revealed that 24% of children demonstrate a high level of anxiety. The developed and tested correctional and developmental program proved to be effective in reducing anxiety levels through the optimization of parenting styles and the quality of parent-child interaction.
The practical significance of the research lies in the possibility of using the obtained results by practical psychologists in educational institutions when organizing psychological support for primary school children and their families, as well as in the development of preventive and corrective programs.
Психологічні особливості сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Прокопенко Богдан Олегович
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню психологічних особливостей сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі інформаційних впливів у сучасному суспільстві, поширенням маніпулятивного контенту в медіапросторі та необхідністю вивчення психологічних чинників, що впливають на сприйняття й оцінювання пропагандистських повідомлень молодими людьми.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотези дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до проблеми сприйняття інформації та психологічних механізмів пропагандистського впливу. Розкрито сутність пропаганди як психологічного та соціально-комунікативного феномену, охарактеризовано особливості інформаційних маніпуляцій у сучасному медіапросторі. Визначено роль рефлексивного мислення, особистісної тривожності та когнітивних спотворень як психологічних характеристик, що можуть впливати на особливості сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю.
У другому розділі представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю. Описано організацію дослідження, охарактеризовано вибірку та використаний психодіагностичний інструментарій. Проаналізовано рівень рефлексивного мислення, особистісної тривожності та схильності до когнітивних спотворень респондентів, а також особливості розпізнавання ними пропагандистського контенту. Встановлено, що більшість учасників дослідження продемонстрували достатньо високий рівень здатності до розпізнавання пропагандистської інформації. За результатами кореляційного аналізу статистично значущих взаємозв’язків між досліджуваними психологічними характеристиками та здатністю розпізнавати пропагандистський контент не виявлено.
У висновках узагальнено результати теоретичного та емпіричного дослідження, сформульовано основні висновки щодо психологічних особливостей сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю та окреслено перспективи подальших наукових пошуків.
The qualification thesis is devoted to the study of the psychological features of the perception of propagandistic information by student youth. The relevance of the study is determined by the growing role of information influences in modern society, the spread of manipulative content in the media space, and the need to investigate psychological factors affecting the perception and evaluation of propagandistic messages by young people.
The introduction substantiates the relevance of the research topic, defines the purpose, objectives, object and subject of the study, formulates the research hypotheses, describes the research methods, and presents the scientific novelty, theoretical significance, and practical value of the obtained results.
The first chapter provides a theoretical analysis of scientific approaches to the problem of information perception and the psychological mechanisms of propagandistic influence. The essence of propaganda as a psychological and socio-communicative phenomenon is revealed, and the peculiarities of information manipulation in the contemporary media environment are characterized. The role of reflective thinking, trait anxiety, and cognitive distortions as psychological characteristics that may influence the perception of propagandistic information by student youth is identified.
The second chapter presents the results of an empirical study of the psychological features of the perception of propagandistic information by student youth. The organization of the study, characteristics of the sample, and the psychodiagnostic instruments used are described. The levels of reflective thinking, trait anxiety, and susceptibility to cognitive distortions among respondents are analyzed, as well as their ability to recognize propagandistic content. It was found that the majority of participants demonstrated a relatively high level of ability to identify propagandistic information. The results of the correlation analysis revealed no statistically significant relationships between the studied psychological characteristics and the ability to recognize propagandistic content.
The conclusions summarize the results of the theoretical and empirical study, formulate the main findings concerning the psychological features of the perception of propagandistic information by student youth, and outline prospects for further scientific research.
Взаємозв’язок між усвідомленням сенсу життя та проявами горювання
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Познякова Юлія Володимирівна
Кваліфікаційна робота присвячена вивченню логотерапевтичних засобів допомоги особистості у процесі переживання горя та втрати. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення особливостей пошуку сенсу життя в ситуації втрати, а також визначення ефективності логотерапевтичних підходів у психологічній підтримці осіб, які переживають горе.
У роботі здійснено аналіз психологічної природи переживання втрати та розглянуто основні наукові підходи до розуміння процесу горювання. Проаналізовано як класичні концепції (зокрема підходи Е. Кюблер-Росс та Дж. Боулбі), так і сучасні когнітивні та екзистенційні моделі осмислення втрати. Особливу увагу приділено теоретичним положенням логотерапії Віктора Франкла, зокрема таким ключовим поняттям, як свобода волі, воля до сенсу, відповідальність та самотрансценденція. У дослідженні також розглянуто практичні аспекти застосування логотерапії у роботі з людьми, які переживають втрату. Описано основні методи логотерапевтичної допомоги, спрямовані на переосмислення страждання, пошук життєвих цінностей, прийняття неминучих життєвих обставин та формування нового життєвого сенсу після втрати.
В емпіричній частині дослідження було використано авторська анкета «Смисложиттєві орієнтації при переживанні втрати» (СОПВ),госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS), опитувальник сенсу життя (MLQ, M. Steger), адаптовані у форматі онлайн-опитування за допомогою платформи Google Forms. У дослідженні взяли участь 40 осіб віком від 18 до 50 років, які мали досвід переживання втрати. Результати дослідження показали, що більш високий рівень сформованості смисложиттєвих орієнтацій пов’язаний зі зниженням інтенсивності негативних емоційних станів, зокрема відчаю, почуття провини та тривожності. Також було виявлено, що люди, які здатні переосмислювати пережиту втрату через систему особистісних, духовних або моральних цінностей, демонструють більш стабільний емоційний стан та більшу готовність до подальшого особистісного розвитку. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів у психологічному консультуванні, кризовій психологічній допомозі, психотерапевтичній роботі з людьми, які переживають втрату, а також у навчальних курсах з логотерапії та екзистенційної психології.
The qualifying work for is devoted to the study of logotherapeutic means of helping the individual in the process of experiencing grief and loss. The purpose of the research is the theoretical substantiation and empirical study of the peculiarities of the search for the meaning of life in a situation of loss, as well as the determination of the effectiveness of logotherapeutic approaches in the psychological support of persons experiencing grief.
The paper analyzes the psychological nature of experiencing loss and considers the main scientific approaches to understanding the grieving process. Both classical concepts (in particular the approaches of E. Kübler-Ross and J. Bowlby) and modern cognitive and existential models of understanding loss are analyzed. Special attention is paid to the theoretical provisions of Viktor Frankl's logotherapy, in particular to such key concepts as free will, will to meaning, responsibility and self-transcendence. The study also examines the practical aspects of using logotherapy in working with people experiencing loss. The main methods of logotherapeutic assistance aimed at reinterpreting suffering, searching for life values, accepting inevitable life circumstances and forming a new meaning of life after loss are described. In the empirical part of the study, the author's questionnaire "Meaningful life orientations when experiencing loss" (SOPV), the hospital anxiety and depression scale (HADS), the meaning of life questionnaire (MLQ, M.Steger), adapted in the format of an online survey using the Google Forms platform. The study involved 40 people aged 18 to 50 who had experienced loss. The results of the study showed that a higher level of formation of meaningful life orientations is associated with a decrease in the intensity of negative emotional states, in particular despair, guilt and anxiety. It was also found that people who are able to rethink the experienced loss through a system of personal, spiritual or moral values, demonstrate a more stable emotional state and greater readiness for further personal development. The practical significance of the research lies in the possibility of using the obtained results in psychological counseling, crisis psychological assistance, psychotherapeutic work with people experiencing loss, as well as in training courses on logotherapy and existential psychology.
Особливості емоційної регуляції осіб із різним рівнем перфекціонізму
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Павленко Тетяна Олександрівна
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню особливостей емоційної регуляції осіб із різним рівнем перфекціонізму та виявленню взаємозв'язку між перфекціоністичними установками й вибором стратегій управління емоціями. У роботі здійснено теоретичний аналіз сучасних наукових підходів до розуміння перфекціонізму як багатовимірного психологічного феномену, його психологічних наслідків для психічного здоров'я та благополуччя особистості. Особливу увагу приділено процесуальній моделі емоційної регуляції Дж. Гросса, зокрема двом ключовим стратегіям - когнітивній переоцінці та пригніченню емоційної експресії, - а також ролі самоспівчуття як захисного чинника при дезадаптивному перфекціонізмі.
Емпіричне дослідження проводилося серед студентів Університету імені Альфреда Нобеля віком 18-25 років (50 осіб) із використанням комплексу психодіагностичних методик: Багатовимірної шкали перфекціонізму П. Г'юїтта та Г. Флетта (MPS), Опитувальника емоційної регуляції Дж. Гросса та Р. Джона (ERQ), Шкали самоспівчуття К. Нефф (SCS) та Шкали труднощів емоційної регуляції Л. Грац і Л. Ромер (DERS). У результаті дослідження встановлено, що серед респондентів найбільш вираженим є соціально приписаний перфекціонізм (високий рівень зафіксовано у 42 % досліджуваних), а переважаючою стратегією емоційної регуляції виступає пригнічення емоційної експресії. Виявлено значущі відмінності між групами з різним рівнем перфекціонізму: особи з високим рівнем перфекціонізму рідше використовують когнітивну переоцінку, мають нижчий рівень самоспівчуття та більше труднощів із усвідомленням і прийняттям власних емоційних переживань.
Результати кореляційного аналізу підтвердили позитивний взаємозв'язок між рівнем перфекціонізму й труднощами емоційної регуляції, що дозволяє розглядати емоційну регуляцію як ключовий механізм, через який перфекціоністичні установки впливають на психологічне благополуччя особистості. За підсумками дослідження розроблено практичні рекомендації для психологів, спрямовані на розвиток адаптивних стратегій емоційної регуляції в осіб із вираженим перфекціонізмом.
The qualification work is devoted to the study of the features of emotional regulation in individuals with different levels of perfectionism and the identification of the relationship between perfectionist attitudes and the choice of emotion management strategies. The paper provides a theoretical analysis of modern scientific approaches to understanding perfectionism as a multidimensional psychological phenomenon, its psychological consequences for mental health and personal well-being. Special attention is paid to J. Gross's process model of emotion regulation, in particular two key strategies - cognitive reappraisal and expressive suppression - as well as the role of self-compassion as a rotective factor in maladaptive perfectionism.
The empirical study was conducted among students of Alfred Nobel University aged 18-25 (50 participants) using a set of psychodiagnostic methods: the Multidimensional Perfectionism Scale by P. Hewitt and G. Flett (MPS), the Emotion Regulation Questionnaire by J. Gross and R. John (ERQ), the Self-Compassion Scale by K. Neff (SCS), and the Difficulties in Emotion Regulation Scale by L. Gratz and L. Roemer (DERS). The results revealed that socially prescribed perfectionism is the most prominent among respondents (a high level was identified in 42% of participants), while expressive suppression is the predominant emotion regulation strategy. Significant differences were found between groups with different levels of perfectionism: individuals with high perfectionism less frequently use cognitive reappraisal, have lower levels of self-compassion, and experience greater difficulties in awareness and acceptance of their emotional experiences.
The results of the correlation analysis confirmed a positive relationship between the level of perfectionism and difficulties in emotion regulation, which allows emotional regulation to be considered a key mechanism through which perfectionist attitudes affect personal psychological well-being. Based on the findings, practical recommendations were developed for psychologists aimed at fostering adaptive emotion regulation strategies in individuals with pronounced perfectionism.
Взаємозв’язок технічних хобі та показників когнітивної гнучкості студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Охріменко Євген Олександрович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв’язку технічних хобі та показників когнітивної гнучкості студентської молоді. У роботі розглянуто технічні хобі як важливий ресурс позанавчальної активності студентів, що може бути пов’язаний із розвитком гнучкості мислення, здатності до пошуку альтернативних рішень, самостійності, творчого підходу до завдань і готовності діяти в умовах новизни та невизначеності.
Обґрунтовано, що актуальність теми зумовлена швидким розвитком цифрових технологій, поширенням програмування, робототехніки, 3D-моделювання, електроніки, технічного конструювання та інших видів діяльності, які потребують від особистості не лише спеціальних знань, а й високого рівня когнітивної гнучкості. Зазначено, що в студентському віці активно формуються професійна ідентичність, навички самостійного навчання, проблемного мислення, прийняття рішень і адаптації до нових умов. Саме тому технічні хобі можуть виступати важливим чинником когнітивного та особистісного розвитку студентів.
У роботі розкрито зміст поняття «технічне хобі». Воно розглядається як добровільна, відносно стійка, особистісно значуща позанавчальна діяльність студента, пов’язана з технікою, цифровими технологіями, програмуванням, робототехнікою, електронікою, ремонтом, конструюванням, моделюванням, 3D-друком, радіотехнікою, веброзробкою або створенням цифрових продуктів. Наголошено, що технічне хобі відрізняється від пасивного використання технологій тим, що передбачає активне створення, налаштування, аналіз, удосконалення або розв’язання технічних задач.
Розкрито, що технічне хобі виконує низку важливих психологічних функцій у розвитку особистості студента: пізнавальну, мотиваційну, творчу, регулятивну та особистісно-розвивальну. Воно сприяє формуванню пізнавальної самостійності, здатності працювати з помилками, наполегливості, самоконтролю, творчого мислення, уміння шукати інформацію, перевіряти гіпотези та змінювати спосіб дії у разі труднощів.
З’ясовано, що когнітивна гнучкість є однією з важливих характеристик сучасної особистості. Вона забезпечує здатність змінювати спосіб мислення відповідно до ситуації, бачити альтернативні варіанти розв’язання проблеми, адаптуватися до нової інформації, долати шаблонність мислення та ефективно діяти в умовах невизначеності. У роботі підкреслено, що для студентів когнітивна гнучкість має особливе значення, оскільки вони перебувають у періоді професійного становлення, активно засвоюють складну навчальну інформацію та мають адаптуватися до вимог майбутньої професійної діяльності.
Визначено, що технічні хобі можуть бути пов’язані з розвитком когнітивної гнучкості, оскільки технічна діяльність постійно ставить студента перед необхідністю аналізувати проблему, шукати кілька способів її розв’язання, перевіряти результат, змінювати стратегію, виправляти помилки й адаптуватися до нових умов. Особливо значущими в цьому контексті є програмування, робототехніка, конструювання, 3D-моделювання, ремонт техніки, робота з мікроконтролерами та інші види творчо-практичної технічної активності.
Емпіричне дослідження проводилося серед 56 студентів віком від 17 до 23 років. Вибірка була сформована з урахуванням наявності або відсутності технічних хобі, а також різного рівня залученості студентів до технічної діяльності. Для досягнення мети дослідження було використано авторську анкету «Залученість студентів до технічних хобі», опитувальник когнітивної гнучкості CFI / Cognitive Flexibility Inventory, субтест «Альтернативне використання» Дж. Гілфорда, а також методи описової статистики, порівняння групових показників і кореляційний аналіз Пірсона .
За результатами емпіричного дослідження встановлено, що більшість опитаних студентів ‒ 38 осіб, або 67,9% ‒ мають певні технічні хобі або регулярно цікавляться технічною діяльністю. Водночас 18 студентів, або 32,1%, не мають виражених технічних захоплень або займаються такою діяльністю дуже рідко. Найпоширенішим видом технічного хобі виявилося програмування, яке зазначили 18 респондентів, або 32,1% вибірки. Також серед студентів поширені ремонт і налаштування комп’ютерної техніки, створення сайтів або цифрових проєктів, 3D-моделювання, технічне конструювання, електроніка, робота з Arduino, мікроконтролерами та робототехніка.
Кореляційний аналіз за критерієм Пірсона підтвердив наявність позитивних статистично значущих зв’язків між показниками залученості до технічних хобі та когнітивною гнучкістю студентів. Найбільш виражений зв’язок виявлено між загальним індексом залученості до технічних хобі та загальним показником когнітивної гнучкості за методикою CFI: r = 0,58 при p < 0,001. Також встановлено сильний позитивний зв’язок між технічною залученістю та здатністю бачити альтернативи: r = 0,61 при p < 0,001. Це підтверджує припущення про те, що студенти, які активніше займаються технічними хобі, краще бачать різні варіанти розв’язання проблеми та легше змінюють спосіб мислення .
У роботі встановлено, що показники когнітивної гнучкості статистично пов’язані не лише з фактом наявності технічного хобі, а й з регулярністю, інтенсивністю, тривалістю та самостійністю залучення студента до технічної діяльності. Найбільше з вищими показниками когнітивної гнучкості асоціюються ті технічні хобі, які передбачають не механічне повторення готових інструкцій, а самостійний пошук рішень, експериментування, аналіз помилок, створення власного продукту та творчу модифікацію способів дії.
Практична значущість роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані практичними психологами, викладачами, кураторами академічних груп, керівниками студентських гуртків, STEM-лабораторій, технічних студій і центрів неформальної освіти. Розроблені рекомендації спрямовані на активніше залучення студентів до технічної творчості як засобу розвитку когнітивної гнучкості, самостійності, ініціативності, здатності до пошуку нестандартних рішень і адаптації до нових умов навчальної та майбутньої професійної діяльності.
The bachelor’s qualification paper is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between technical hobbies and indicators of students’ cognitive flexibility. The paper considers technical hobbies as an important resource of students’ extracurricular activity that contributes to the development of flexible thinking, the ability to search for alternative solutions, independence, creativity, and readiness to act in situations of novelty and uncertainty.
The relevance of the topic is determined by the rapid development of digital technologies, the spread of programming, robotics, 3D modeling, electronics, technical design, and other activities that require not only special knowledge but also a high level of cognitive flexibility. It is emphasized that during student age professional identity, independent learning skills, problem-solving thinking, decision-making abilities, and adaptation to new conditions are actively formed. Therefore, technical hobbies may act as an important factor in students’ cognitive and personal development.
The paper defines the concept of “technical hobby” as a voluntary, relatively stable, personally significant extracurricular activity related to technology, digital tools, programming, robotics, electronics, repair, construction, modeling, 3D printing, radio engineering, web development, or the creation of digital products. It is emphasized that a technical hobby differs from passive use of technologies because it involves active creation, adjustment, analysis, improvement, and solving of technical problems.
It is revealed that technical hobbies perform a number of important psychological functions in student development: cognitive, motivational, creative, regulatory, and personality-developing. They contribute to the formation of cognitive independence, the ability to work with mistakes, persistence, self-control, creative thinking, information search skills, hypothesis testing, and the ability to change the method of action when difficulties arise.
It is established that cognitive flexibility is one of the important characteristics of a modern personality. It ensures a person’s ability to change their way of thinking according to the situation, see alternative solutions to a problem, adapt to new information, overcome stereotyped thinking, and act effectively in conditions of uncertainty. The paper emphasizes that cognitive flexibility is especially important for students, since they are in the period of professional development, actively master complex educational information, and must adapt to the requirements of their future professional activity.
It is determined that technical hobbies may be associated with the development of cognitive flexibility, as technical activity constantly requires students to analyze problems, search for several ways to solve them, test results, change strategies, correct mistakes, and adapt to new conditions. Programming, robotics, construction, 3D modeling, equipment repair, work with microcontrollers, and other types of creative and practical technical activity are particularly significant in this context.
The empirical study was conducted among 56 students aged 17 to 23. The sample was formed taking into account the presence or absence of technical hobbies, as well as different levels of students’ involvement in technical activities. To achieve the research aim, the author’s questionnaire “Students’ Involvement in Technical Hobbies,” the Cognitive Flexibility Inventory (CFI), J. Guilford’s “Alternative Uses” subtest, descriptive statistics, comparison of group indicators, and Pearson correlation analysis were used.
The results of the empirical study showed that most of the surveyed students ‒ 38 respondents, or 67.9% ‒ have certain technical hobbies or are regularly interested in technical activities. At the same time, 19 students, or 33.3%, do not have pronounced technical interests or engage in such activities very rarely. The most common type of technical hobby was programming, which was indicated by 18 respondents, or 32.1% of the sample. Other widespread activities included repair and adjustment of computer equipment, website or digital project creation, 3D modeling, technical construction, electronics, Arduino, microcontrollers, and robotics.
Pearson correlation analysis confirmed the presence of positive statistically significant relationships between the indicators of involvement in technical hobbies and students’ cognitive flexibility. The strongest relationship was found between the general index of involvement in technical hobbies and the general indicator of cognitive flexibility according to the CFI method: r = 0.58 at p < 0.001. A strong positive relationship was also found between technical involvement and the ability to see alternatives: r = 0.61 at p < 0.001. These results confirm the assumption that students who are more actively engaged in technical hobbies are better able to see different ways of solving problems and change their way of thinking more easily.
The paper establishes statistically significant relationships between cognitive flexibility indicators and not only the presence of a technical hobby, but also the regularity, intensity, duration, and independence of students’ involvement in technical activity. Higher cognitive flexibility indicators are most consistently associated with technical hobbies that involve not mechanical repetition of ready-made instructions, but independent search for solutions, experimentation, error analysis, creation of one’s own product, and creative modification of methods of action.
The practical significance of the paper lies in the fact that the obtained results can be used by practical psychologists, teachers, academic group supervisors, heads of student clubs, STEM laboratories, technical studios, and non-formal education centers. The developed recommendations are aimed at more active involvement of students in technical creativity as a means of developing cognitive flexibility, independence, initiative, the ability to find non-standard solutions, and adaptation to new conditions of educational and future professional activity.
Взаємозв'язок між самооцінкою та рівнем особистісної тривожності у особистостей пізнього підліткового віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Ненахова Юлія Михайлівна
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню взаємозв’язку самооцінки та особистісної тривожності у пізньому підлітковому віці (15–18 років).
У роботі проаналізовано теоретичні підходи до дослідження поняття самооцінки, особистісної тривожності та їх ролі у формуванні психологічного благополуччя підлітків. Розглянуто соціально-економічні та воєнні чинники, що впливають на психічний стан молоді в сучасних умовах України. Зроблено акцент на гендерних особливостях прояву цих психологічних феноменів та їх взаємозв’язку.
Емпіричне дослідження проведено на вибірці 40 осіб пізнього підліткового віку, з метою виявлення рівнів самооцінки та особистісної тривожності, а також статистичного аналізу їх взаємозв’язку. Використано стандартизовані методики: Шкала самооцінки М. Розенберга, Шкала тривожності Ч. Спілбергера – Ю. Ханіна, Шкала само-ефективності А. Бандури та інші. Для обробки даних застосовано кореляційний аналіз, описову статистику та t-критерій Стьюдента.
Результати підтвердили наявність статистично значущого зворотного зв’язку між самооцінкою і рівнем особистісної тривожності, а також відсутність рівності цих показників між хлопцями та дівчатами. Розроблено практичні рекомендації щодо психологічної підтримки підлітків, спрямовані на підвищення самооцінки та зниження тривожності.
Практична значущість роботи полягає у можливості використання результатів у роботі шкільних психологів, педагогів, соціальних працівників для профілактики тривожних розладів і розвитку психологічної стабільності підлітків.
Qualification work is devoted to studying the relationship between self-esteem and personal anxiety in late adolescence (15–18 years old).
The work analyzes theoretical approaches to studying the concepts of self-esteem, personal anxiety, and their role in the formation of adolescents’ psychological well-being. The socio-economic and military factors affecting the psychological state of young people in modern Ukraine are examined. Emphasis is placed on gender-specific manifestations of these psychological phenomena and their interrelationship.
The empirical study was conducted on a sample of 40 late adolescents, with the aim of identifying levels of self-esteem and personal anxiety, as well as performing a statistical analysis of their interrelationship. The following standardized methods were used: M. Rosenberg’s Self-Esteem Scale, Ch. Spielberger – Yu. Khanin’s Anxiety Scale, A. Bandura’s Self-Efficacy Scale, and others. Correlation analysis, descriptive statistics, and Student’s t-test were applied for data processing.
The results confirmed the presence of a statistically significant inverse relationship between self-esteem and the level of personal anxiety, as well as the absence of equality in these indicators between boys and girls. Practical recommendations for the psychological support of adolescents, aimed at increasing self-esteem and reducing anxiety, were developed.
The practical significance of the work lies in the possibility of using the results in the work of school psychologists, teachers, and social workers for the prevention of anxiety disorders and the development of psychological stability in adolescents.
Усвідомлення сенсу життя як психологічний ресурс подолання травматичних переживань українців у реаліях війни
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Назаренко Катерина Вадимівна
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню ролі сенсу життя як внутрішнього ресурсу особистості у процесі подолання травматичних переживань в умовах війни.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення особливостей усвідомлення сенсу життя як чинника психологічної стійкості, а також встановлення взаємозв’язку між рівнем сенсу життя, інтенсивністю травматичних переживань та рівнем резилієнтності.
У роботі здійснено аналіз феномену сенсу життя у філософському та психологічному контекстах, розглянуто основні підходи до розуміння психологічної травми та травматичного досвіду. Проаналізовано вплив воєнних подій на психічний стан особистості, зокрема на її емоційну та смислову сфери. Особливу увагу приділено внутрішнім ресурсам подолання травматичних переживань, таким як резилієнтність, життєстійкість та посттравматичне зростання, а також положенням екзистенційної психології та логотерапії.
У дослідженні також розглянуто практичні аспекти формування сенсу життя як ресурсу подолання стресу та травматичного досвіду. Визначено значення смисложиттєвих орієнтацій у збереженні психологічної рівноваги, адаптації до складних життєвих обставин та відновленні особистісної цілісності.
В емпіричній частині дослідження використано опитувальник сенсу життя MLQ (Meaning in Life Questionnaire), шкалу впливу травматичної події (IES-R) та шкалу резилієнтності Connor-Davidson (CD-RISC). Дослідження проводилося у форматі онлайн-опитування, у якому взяли участь 60 осіб віком від 20 до 65 років, які проживають в Україні в умовах воєнного стану та мають досвід переживання травматичних подій.
Результати дослідження показали, що вищий рівень усвідомлення сенсу життя пов’язаний зі зниженням інтенсивності травматичних переживань. Встановлено також позитивний зв’язок між рівнем сенсу життя та резилієнтністю, що свідчить про важливу роль смислової сфери у забезпеченні психологічної стійкості особистості в умовах війни.
Практична значущість дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у психологічному консультуванні, психотерапевтичній практиці, а також у програмах психосоціальної підтримки населення, яке пережило травматичні події.
The bachelor’s qualification thesis is devoted to the study of the role of the meaning of life as an internal personal resource in overcoming traumatic experiences in wartime conditions.
The aim of the study is to provide a theoretical substantiation and empirical investigation of the features of awareness of the meaning of life as a factor of psychological resilience, as well as to determine the relationship between the level of meaning in life, the intensity of traumatic experiences, and the level of resilience.
The paper analyzes the phenomenon of the meaning of life in philosophical and psychological contexts and examines the main approaches to understanding psychological trauma and traumatic experience. The impact of war-related events on the mental state of the individual, particularly on emotional and meaning-related spheres, is analyzed. Special attention is paid to internal resources for overcoming traumatic experiences, such as resilience, hardiness, and post-traumatic growth, as well as to the provisions of existential psychology and logotherapy.
The study also considers practical aspects of forming the meaning of life as a resource for coping with stress and traumatic experience. The importance of meaning-in-life orientations in maintaining psychological balance, adapting to difficult life circumstances, and restoring personal integrity is determined.
In the empirical part of the study, the Meaning in Life Questionnaire (MLQ), the Impact of Event Scale-Revised (IES-R), and the Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC) were used. The study was conducted in the form of an online survey involving 60 participants aged 20 to 65 who live in Ukraine under martial law and have experienced traumatic events.
The results of the study showed that a higher level of awareness of the meaning of life is associated with a lower intensity of traumatic experiences. A positive relationship between the level of meaning in life and resilience was also found, indicating the important role of the meaning-related sphere in ensuring psychological stability in wartime conditions.
The practical significance of the study lies in the possibility of using the obtained results in psychological counseling, psychotherapeutic practice, as well as in psychosocial support programs for individuals who have experienced traumatic events.
Взаємозвʼязок тривожності, самоефективності та батьківського вигорання у батьків дітей з особливими освітніми потребами
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Мовчан Валерія Євгенівна
Кваліфікаційна робота присвячена теоретичному та емпіричному дослідженню взаємозв’язку тривожності, самоефективності та батьківського вигорання у батьків дітей з особливими освітніми потребами. Актуальність теми зумовлена тим, що батьки дітей з ООП часто перебувають в умовах тривалого емоційного, фізичного та організаційного навантаження, пов’язаного з доглядом, навчанням, реабілітацією, соціалізацією дитини та взаємодією з освітніми й медичними установами. Постійна тривога за дитину, невизначеність щодо її майбутнього, дефіцит часу на відновлення та труднощі поєднання батьківських обов’язків з іншими життєвими ролями можуть підвищувати ризик емоційного виснаження і батьківського вигорання.
У роботі проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння тривожності, самоефективності, батьківського вигорання та копінг-стратегій. Батьківське вигорання розглянуто як окремий ролеспецифічний синдром, що проявляється через емоційне виснаження у батьківській ролі, дистанціювання від дитини, втрату задоволення від батьківства та відчуття контрасту між теперішнім і попереднім образом себе як батька або матері. Самоефективність визначено як внутрішній психологічний ресурс, пов’язаний із вірою особистості у власну здатність діяти ефективно, долати труднощі та впливати на життєві обставини.
Мета дослідження полягала у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному вивченні взаємозв’язку тривожності, самоефективності та батьківського вигорання у батьків дітей з особливими освітніми потребами. Об’єктом дослідження виступили психологічні особливості батьків дітей з ООП, а предметом — взаємозв’язок тривожності, самоефективності та батьківського вигорання.
Емпіричне дослідження було проведено на вибірці 46 батьків дітей з особливими освітніми потребами. Для збору даних використано Шкалу загальної самоефективності GSE Р. Шварцера і М. Єрусалема, опитувальник генералізованого тривожного розладу GAD-7, опитувальник батьківського вигорання PBA-UA та українську адаптацію Brief-COPE для аналізу копінг-стратегій. Статистичну обробку результатів здійснено із застосуванням кореляційного аналізу за коефіцієнтом Пірсона.
За результатами дослідження встановлено, що значна частина респондентів має помірний або сильний рівень тривожності: за методикою GAD-7 32,6 % батьків продемонстрували помірний рівень, а 28,3 % — сильний рівень тривожності. За шкалою GSE найбільша частина досліджуваних має рівень самоефективності вище середнього. За результатами PBA-UA 30,4 % респондентів мають сформоване батьківське вигорання, 4,3 % — ймовірне батьківське вигорання, а 17,4 % перебувають у зоні високого ризику.
Кореляційний аналіз показав сильний прямий зв’язок між рівнем тривожності та загальним показником батьківського вигорання, що свідчить про зростання вигорання зі збільшенням тривожності. Також виявлено помірний зворотний зв’язок між самоефективністю та батьківським вигоранням, що дозволяє розглядати самоефективність як ресурсний чинник. Емоційно-фокусований копінг має зворотний зв’язок із тривожністю і вигоранням, тоді як уникаючий копінг демонструє слабкий прямий зв’язок із цими показниками.
Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів у діяльності практичних психологів, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, соціальних педагогів та інших спеціалістів, які працюють із родинами дітей з ООП.
Qualification work is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between anxiety, self-efficacy and parental burnout in parents of children with special educational needs.
It is substantiated that parents of children with special educational needs often experience prolonged emotional, physical and organizational strain related to caregiving, education, rehabilitation, child socialization, and interaction with educational and medical institutions. Constant concern about the child, uncertainty about the child’s future, lack of time for recovery, and difficulties in combining parental responsibilities with other life roles may increase the risk of emotional exhaustion and parental burnout.
It is emphasized that parental burnout is not only a result of general fatigue or stress, but a specific role-related syndrome formed within the parental role. It is manifested through emotional exhaustion, emotional distancing from the child, loss of satisfaction with parenting, and the contrast between the current and previous image of oneself as a parent. Self-efficacy is considered as an internal psychological resource associated with a person’s belief in their ability to act effectively, overcome difficulties and influence life circumstances.
The aim of the study was to theoretically substantiate and empirically examine the relationship between anxiety, self-efficacy and parental burnout in parents of children with special educational needs. The object of the study was the psychological characteristics of parents of children with special educational needs. The subject of the study was the relationship between anxiety, self-efficacy and parental burnout in this group of parents.
The empirical study involved 46 parents of children with special educational needs. The following methods were used: the General Self-Efficacy Scale by R. Schwarzer and M. Jerusalem, the Generalized Anxiety Disorder questionnaire GAD-7, the Parental Burnout Assessment PBA-UA, and the Ukrainian adaptation of Brief-COPE for the analysis of coping strategies. Statistical data processing was performed using Pearson’s correlation analysis.
According to the results of the empirical research, it was found that a significant proportion of respondents had moderate or severe anxiety. According to GAD-7, 32.6% of parents demonstrated moderate anxiety, while 28.3% showed severe anxiety. According to the GSE scale, the largest proportion of respondents had an above-average level of self-efficacy. According to PBA-UA, 30.4% of respondents had pronounced parental burnout, 4.3% had probable parental burnout, and 17.4% were in the high-risk group.
It was found that there is a strong direct relationship between anxiety and the general level of parental burnout. This means that as anxiety increases, the level of parental burnout also increases. A moderate inverse relationship was also found between self-efficacy and parental burnout, which makes it possible to consider self-efficacy as a resource factor associated with lower manifestations of emotional exhaustion.
It is shown that emotion-focused coping has an inverse relationship with anxiety and parental burnout. This may indicate its resource significance for parents of children with special educational needs. Avoidant coping, in contrast, demonstrates a weak direct relationship with anxiety and burnout, which may indicate a tendency toward increased emotional strain when less adaptive coping strategies are used.
The practical significance of the work lies in the fact that the obtained results can be used by practical psychologists, specialists of inclusive resource centers, social educators and other professionals working with families of children with special educational needs. The results may be applied in the development of psychological support programs aimed at preventing parental burnout, reducing anxiety and developing parental self-efficacy.