2022-2023 н.р.

Постійне посилання зібрання

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/4308

Переглянути

Перегляд 2022-2023 н.р. за Ключові слова "підлітковий вік"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Зв’язок особистісного потенціалу підлітків зі стилем батьківського виховання
    (Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Соколовська Анна Леонідівна
    Кваліфікаційна робота присвячена проблемі зв’язку розвитку особистісного потенціалу підлітків зі стилем батьківського виховання. Теоретично з’ясовано, що проблема особистісного потенціалу розглядається переважно у двох ракурсах: 1) як успішність самореалізації в тій чи іншій діяльності, що зводиться до комплексу здібностей, навичок та особистісних особливостей, які сприяють здійсненню цієї діяльності; 2) пов’язують з успішністю адаптації, що дозволяє розглядати його динаміку. Визначено, що структуру особистісного потенціалу складають: самодетермінація; інтернальний локус контролю; автономний локус каузальності; смисложиттєві орієнтації; життєстійкість; толерантність до невизначеності; високий рівень розвитку Его; особистісна зрілість. Зазначено, що чинниками становлення особистісного потенціалу у підлітковому віці можна визначити соціальне середовище: сімейне середовище (виховний вплив батьків; взаємини з батьками, з сиблінгами, з іншими членами родини), 2) освітнє середовище (виховний вплив вчителів, взаємини з вчителями, з однокласниками), 3) середовище однолітків (взаємини з однолітками, приналежність до референтних груп та ін.) та культурне середовище яке включає в себе систему традицій, цінностей, смислів, ідеалів та ін. Встановлено, що зарубіжні та вітчизняні психологи класифікували стилі сімейного виховання за такими критеріями, як батьківський контроль та емоційне тепло батьків. В експериментальному дослідженні встановлено, що характер розвитку особистісного потенціалу залежить від статі підлітків: хлопці більшою мірою перебувають на самозахисній стадії розвитку Его, а дівчата в більшості перебувають на стадії самосвідомості; хлопцям більш властивий вищий рівень інтернальності у родинних стосунках, а дівчатам – більш зріле Его. З’ясовано, що структура особистісного потенціалу підлітків складається з таких компонентів як особистісна зрілість, інтернальний локус контролю, осмисленість життя, життєстійкість, автономія, вище середнього рівень розвитку Его. Істотними характеристиками, що визначають тип розвитку особистісного потенціалу підлітків є: життєстійкість, автономний і безособовий локуси каузальності, задоволеність життям та особистісна зрілість. Системотворчими факторами диференціації типів розвитку особистісного потенціалу є розвиток свободи та відповідальності (активності та саморегуляції), а також характеристики психологічного благополуччя / неблагополуччя. Встановлено, що підлітки та їх батьки мають однакові уявлення щодо того виховного впливу, який здійснюють батьки. Найхарактернішими стратегіями батьківського виховання і підлітками, і батьками визначено: недостатність заборон, мінімальність санкцій, нестійкість стилю виховання (підлітки) / виховна невпевненість (батьки). Як не характерні стратегії визначено: ігнорування потреб підлітка, нерозвиненість батьківських почуттів. Виявлено, що оцінка підлітками особливостей виховання у сім’ї суттєво залежать від їх статі. Так дівчата, на відміну від хлопців, вважають занадто сильним контроль батьків, почувають нестачу піклування, оцінюють виховну позицію батьків як не досконалу. На основі факторного аналізу визначено три основні стилі батьківського виховання (на основі оцінки батьків): конфліктна інфантилізація; нестача виховного впливу; вимогливість. Встановлено, що стиль виховання батьків впливає на становлення особистісного потенціалу підлітків. Усі зазначені стилі батьківського виховання негативно впливають на розвиток таких компонентів особистісного потенціалу підлітків як особистісна зрілість, життєстійкість, інтернальність та задоволеність життям. Перспективою подальшого дослідження може бути складання програми з розвитку особистісного потенціалу в підлітковому віці, що містить роботу з підлітками та їхніми батьками, а також з’ясування особливостей: становлення особистісного потенціалу у сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Результати можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін «Вікова психологія», «Педагогічна психологія», які пов’язані з проблематикою вікової психокорекції та диференціального підходу до психолого-педагогічного патронажу розвитку особистісного потенціалу школярів підліткового віку.
  • Ескіз
    Документ
    Соціально-психологічні чинники міжособистісної перцепції підлітків
    (Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Гож Яна Олександрівна
    Міжособистісна перцепція відіграє важливу роль у житті підлітків, адже саме в міжособистісному спілкуванні відносин з однолітками, батьками, дорослими відбувається формування світогляду, вибір життєвих орієнтирів, закріплення певного ставлення до дійсності. Актуальність дослідження зумовлена соціальною значущістю проблеми та її недостатнім експериментальним вивченням на сучасному етапі. У кваліфікаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування сутності міжособистісної перцепції у підлітковому віці, експериментально виявлено соціально-психологічні чинники її динаміки. Здійснено психологічний аналіз основних наукових підходів до вивчення соціальної перцепції та її механізмів. На основі аналізу наукової літератури обґрунтовано критерії та виявлено рівні сформованості міжособистісної перцепції підлітків, визначено динамічні та змістові показники перцептивного образу підлітків. У ході дослідження виявлено соціально-психологічні чинники, що визначають вікові та гендерні зміни у міжособистісній перцепції підлітків. Обґрунтовано, розроблено й впроваджено програму розвитку міжособистісної перцепції підлітків, що ґрунтується на принципах зворотного зв’язку, гармонійному поєднанні традиційних і сучасних форм і методів навчання, якісному їх переосмисленні. Процес міжособистісного розуміння, що є необхідною умовою успішного спілкування, тісно пов’язаний з емоційною сферою суб’єкта. Доведена можливість розвитку перцепції підлітків у процесі міжособистісної взаємодії шляхом використання міні-лекцій, рольових ігор, групових дискусій, бесід в умовах спеціально організованого перцептивно орієнтованого соціально-психологічного тренінгу. Достовірність результатів зростання динамічних та змістових показників міжособистісної перцепції в учасників експериментальної групи свідчить про ефективність розробленої програми та можливість її включення у навчально-виховний процес, що є підтвердженням можливості та необхідності забезпечення психологічної допомоги підліткам, котрі проявляють ригідність у створенні перцептивного образу іншого.