2022-2023 н.р.
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Психологічні чинники стресостійкості студентів в умовах дистанційної освіти(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Шестакова Євгенія СергіївнаКваліфікаційна робота присвячена проблемі стресостійкості студентів в умовах дистанційного навчанння. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, завдання дослідження, обираються методи проведення досліджень, вказується об'єкт і предмет дослідження, практична значущість кваліфікаційної роботи. Перший розділ присвячено теоретичним засадам проблеми психологічних чинників стресостійкості студентів в умовах дистанційної освіти; поняттю «стрес» та «стресостійкість» особистості у сучасній психолого-педагогічній літературі; особливостям прояву стресостійкості у студентів; особливостям впливу дистанційного навчання на психіку студента. У другому розділі проведене експериментальне дослідження психологічних чинників стресостійкості студентів в умовах дистанційної освіти; надана загальна характеристика психологічних чинників стресостійкості студентів в умовах дистанційного навчання; організація і аналіз результатів дослідження психологічних чинників стресостійкості студентів в умовах дистанційного навчання та програма формування стресостійкості в умовах дистанційного навчання Висновки містять основні результати проведених досліджень.Документ Зв’язок особистісного потенціалу підлітків зі стилем батьківського виховання(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Соколовська Анна ЛеонідівнаКваліфікаційна робота присвячена проблемі зв’язку розвитку особистісного потенціалу підлітків зі стилем батьківського виховання. Теоретично з’ясовано, що проблема особистісного потенціалу розглядається переважно у двох ракурсах: 1) як успішність самореалізації в тій чи іншій діяльності, що зводиться до комплексу здібностей, навичок та особистісних особливостей, які сприяють здійсненню цієї діяльності; 2) пов’язують з успішністю адаптації, що дозволяє розглядати його динаміку. Визначено, що структуру особистісного потенціалу складають: самодетермінація; інтернальний локус контролю; автономний локус каузальності; смисложиттєві орієнтації; життєстійкість; толерантність до невизначеності; високий рівень розвитку Его; особистісна зрілість. Зазначено, що чинниками становлення особистісного потенціалу у підлітковому віці можна визначити соціальне середовище: сімейне середовище (виховний вплив батьків; взаємини з батьками, з сиблінгами, з іншими членами родини), 2) освітнє середовище (виховний вплив вчителів, взаємини з вчителями, з однокласниками), 3) середовище однолітків (взаємини з однолітками, приналежність до референтних груп та ін.) та культурне середовище яке включає в себе систему традицій, цінностей, смислів, ідеалів та ін. Встановлено, що зарубіжні та вітчизняні психологи класифікували стилі сімейного виховання за такими критеріями, як батьківський контроль та емоційне тепло батьків. В експериментальному дослідженні встановлено, що характер розвитку особистісного потенціалу залежить від статі підлітків: хлопці більшою мірою перебувають на самозахисній стадії розвитку Его, а дівчата в більшості перебувають на стадії самосвідомості; хлопцям більш властивий вищий рівень інтернальності у родинних стосунках, а дівчатам – більш зріле Его. З’ясовано, що структура особистісного потенціалу підлітків складається з таких компонентів як особистісна зрілість, інтернальний локус контролю, осмисленість життя, життєстійкість, автономія, вище середнього рівень розвитку Его. Істотними характеристиками, що визначають тип розвитку особистісного потенціалу підлітків є: життєстійкість, автономний і безособовий локуси каузальності, задоволеність життям та особистісна зрілість. Системотворчими факторами диференціації типів розвитку особистісного потенціалу є розвиток свободи та відповідальності (активності та саморегуляції), а також характеристики психологічного благополуччя / неблагополуччя. Встановлено, що підлітки та їх батьки мають однакові уявлення щодо того виховного впливу, який здійснюють батьки. Найхарактернішими стратегіями батьківського виховання і підлітками, і батьками визначено: недостатність заборон, мінімальність санкцій, нестійкість стилю виховання (підлітки) / виховна невпевненість (батьки). Як не характерні стратегії визначено: ігнорування потреб підлітка, нерозвиненість батьківських почуттів. Виявлено, що оцінка підлітками особливостей виховання у сім’ї суттєво залежать від їх статі. Так дівчата, на відміну від хлопців, вважають занадто сильним контроль батьків, почувають нестачу піклування, оцінюють виховну позицію батьків як не досконалу. На основі факторного аналізу визначено три основні стилі батьківського виховання (на основі оцінки батьків): конфліктна інфантилізація; нестача виховного впливу; вимогливість. Встановлено, що стиль виховання батьків впливає на становлення особистісного потенціалу підлітків. Усі зазначені стилі батьківського виховання негативно впливають на розвиток таких компонентів особистісного потенціалу підлітків як особистісна зрілість, життєстійкість, інтернальність та задоволеність життям. Перспективою подальшого дослідження може бути складання програми з розвитку особистісного потенціалу в підлітковому віці, що містить роботу з підлітками та їхніми батьками, а також з’ясування особливостей: становлення особистісного потенціалу у сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Результати можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін «Вікова психологія», «Педагогічна психологія», які пов’язані з проблематикою вікової психокорекції та диференціального підходу до психолого-педагогічного патронажу розвитку особистісного потенціалу школярів підліткового віку.Документ Психологічні умови формування адаптивного самозахисту студентів(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Сергєєва Марія МиколаївнаКваліфікаційна робота присвячена проблемі психологічних умов формування адаптивного самозахисту студентів. Теоретичний аналіз дослідження дозволив встановити, що психологічний самозахист можна розглядати як регулятивну систему стабілізації особистості. У широкому контексті психологічний захист «спрацьовує» певним способом при виникненні негативних, психотравмуючих переживань, визначаючи поведінку особистості, усуваючи психічний дискомфорт і тривожне напруження. З’ясовано, що психологічний самозахист – це регулятивна система стабілізації особистості, що «спрацьовує» певним способом при виникненні негативних, психотравмуючих переживань, визначаючи поведінку особистості, усуваючи психічний дискомфорт і тривожне напруження. Включаючись у психотравмуючі ситуації, захисні механізми виступають у ролі своєрідних бар’єрів на шляху просування інформації. В більшості випадків механізми психологічного захисту неусвідомлювані, і в разі постійного закріплення можуть стати дезадаптивними факторами поведінки особистості. Розкрито, що Для усвідомленого захисту людина використовує копінг-стратегії, або механізми опанування поведінки. Усвідомлена копінг-поведінка є формою поведінки, що відображає готовність індивіда вирішувати життєві проблеми; спрямована на пристосування до обставин і припускає сформоване вміння використовувати певні засоби для подолання емоційного стресу. Виділені та охарактеризовано, що для студентського віку характерними є активізація самопізнання і подальше формування самооцінки; особливим психічним станом є внутрішній конфлікт; це – період адаптації до навчання у закладах вищої освіти. Різка зміна діяльностей може призвести до нервових зривів і стресових ситуацій; ефективність подолання наслідків стресу залежить від особливостей системи самозахисту особистості. В юнацькому віці присутні всі види психологічного захисту, проте ступінь вираженості їх неоднакова. В експериментальній частині проведено дослідження та підібрано діагностичний інструментарій. Зазначено, що найбільш вираженою є проекція, тобто приписування іншим людям неусвідомлюваних і неприйнятних для особистості почуттів і думок. Стосовно статевих відмінностей встановлено переважання у юнаків у цей період захисних механізмів внутрішньої спрямованості: витіснення, раціоналізації; дівчата, навпаки, використовують механізми зовнішньої спрямованості: реактивні утворення, регресія. Для юності також є характерними адаптивні стратегії самозахисту: самоконтроль, прагнення приховувати від оточуючих свої переживання з приводу проблемних ситуацій, позитивна переоцінка, планування вирішення проблем. Виявлено домінування у студентів механізму проекції, тобто студенти переносять на інших людей джерела своїх проблем та незадоволеності. Другу позицію займає механізм заперечення, отже, частина досліджуваних заперечує наявність у себе помилок і труднощів. Механізм інтелектуалізації знаходиться на третьому місці, засвідчуючи спроби студентів за допомогою логіки обґрунтовувати свої дії чи бездіяльність. Встановлено, статеві відмінності у використанні захисних механізмів: у дівчат переважає проекція, заперечення і реактивні утворення; у хлопців – проекція й інтелектуалізація. Серед механізмів подолання стратегію «рішення проблеми» частіше вибирають юнаки, прагнучі до розв’язання проблем по мірі їх виникнення. Дівчата частіше потребують соціальної підтримки, тобто для ефективного вирішення проблеми звертаються по допомогу й підтримку до оточуючих. Перспектива подальших досліджень полягає у встановленні особливостей впливу закріплених механізмів самозахисту на особистість та її стресостійкість. Апробація тренінгової програми формування адаптивного самозахисту студентів засвідчує її ефективність і можливість використання в навчальному процесі ЗВО.Документ Психологічні особливості прояву суїцидальних нахилів у студентів(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Козлов Олександр АнатолійовичКваліфікаційна робота присвячена проблемі психологічні особливості прояву суїцидальних нахилів у студентів. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми об’єкт дослідження, мета дослідження, гіпотеза дослідження: концептуальна гіпотеза, емпірична гіпотеза, завдання дослідження, методи дослідження, емпірична база дослідження, теоретико-методологічна основа, теоретична значимість дослідження та наукова новизна, практичне значення дослідження, апробація результатів дослідження, структура роботи. Перший розділ присвячено теоретико-методологічні засади вивчення явища суїцид та його проявів; Теоретичний аналіз щодо визначення поняття суїцид в психології та загальної характеристики проявів суїцидальної поведінки: Представлено теоретичний аналіз щодо визначення поняття суїцид в психології та загальної характеристики проявів суїцидальної поведінки. До XIX століття самогубство мало свою увагу в релігії та моралі, до яких приєднувалися юриспруденції та філософії мистецтв. В цьому пункті ще мало опис історичного розуміння суїцид у середньовічної Японії, Стародавньому Єгипті землях Ізраїлю. З природничо-наукового підходу М. Фуко та А. Камю мали своє філософське значення про самогубство. Психологічний аналіз впливу ЗМІ та наслідування на прояв суїцидальної поведінки у студентів: Наведено психологічний аналіз впливу ЗМІ та наслідування на прояв суїцидальної поведінки у студентів. ЗМІ є одним з важливих джерел що здійснює формування поглядів та їх переконань або є ключовою стратегією з підвищення обізнаності в суспільстві. Теоретичний аналіз вивчення суїцидальних нахилів у студентів як актуальної проблеми в сучасному суспільстві: Про актуальність проблеми в сучасному суспільстві як писав ще Г. Бокль в тисячу вісімсот вісімдесят шостому році, висловлювався таким чином, що самогубство є продукт відомого стану всього суспільства. При тому що приходячи з роздумів до думки, що суспільство приймає присутність цього явища в соціальному просторі або, принаймні, намагається його терпіти або проявляти байдужість. Другий розділ присвячено теоретичному аналізу підходів щодо вивчення суїцидальних нахилів та виділення категорії самогубців; Теоретико-методологічні основи визначення особливостей суїцидальної поведінки у студентів: Описано теоретики-методологічні основи визначення особливостей суїцидальної поведінки у студентів. Встановлено, що феномен суїциду ще пов'язують з таким зображенням, як психологічна криза. Тим більше А. Г. Амбрумова трактувала свою думку, таким чином, як психологічна криза. П. О. Сорокін також мав своє бачення стосовно суїциду - він називав його соціальним явищем. У своїх роботах розглядав аспекти суїцидальної поведінки, яка призводить до суїциду. В індивідуальній роботі Фрейд класифікував суїцид внаслідок розуміння існування в індивідуумі двох значущих прагнень, які мають таку ілюстрацію: Ероса - інстинкту життя і Танатоса - інстинкту смерті; виділення категорій самогубців та молоді із суїцидальними нахилами: фази, типи самогубств та опис загальних рис суїцидальної поведінки у студентів: Виділено категорій самогубців та молоді із суїцидальними нахилами: фази, типи самогубств та опис загальних рис суїцидальної поведінки у студентів на основі проведеного теоретичного аналізу. Можна розділити самогубців виділяючи їх психологічний портрет: Е. Дюркгейм мав свій соціальний підхід, при цьому думки про суїцид мають появу коли розриваються інтрперсональні зв'язки людини та є прояв відсторонення від соціуму. Виділяють основні типи суїциду, У самому суїциді можна виокремити наявність деяких форм: Істинний суїцид; Афективний суїцид; Демонстративний суїцид. Є деякі стилі людей (суїциденти), що намагаються вчинити самогубство. У третьому розділі розкрито емпіричне дослідження психологічних особливостей суїцидальної поведінки у студентів; мета, завдання та загальна організація емпіричного дослідження: Описано мету, завдання, загальну організацію емпіричного дослідження, описані психодіагностичні методики та опитувальники; результати вимірювання за показниками психодіагностичних методик: Представлено результати вимірювання за показниками психодіагностичних методик та опитувальникам та після розрахунків кожної психодіагностичної методики та опитувальників були надані висновки; аналіз та інтерпретація результатів емпіричного дослідження психологічних особливостей суїцидальної поведінки у студентів: У ході проведення дослідження ми використовували методики, які допомогли встановити схильність до суїциду у людей різних вікових категорій. Ми досліджували людей розділяючи за статтю та віком. Серед вікових категорій для дослідження ми обрали людей від 17 до 30 років. Проводячи дослідження ми поділили людей за віком 17-19 років та 20-30 років, встановили ранги. Для розрахунків ми використовували формули критерію U Манна-Уітні. Ця формула вказує на оцінку відмінностей між двома незалежними вибірками, за рівнем будь-якої ознаки, що можна кількісно виміряти. Тож, щодо результатів. Згідно табличному значенню критерію U Манна-Уітні, ми дослідженні Жінок 17-19 років та Чоловіків 17-19 років ми приймали H0 гіпотезу. Тож, серед досліджуваних людей та розрахунків їх балів ми можемо сказати, що немає переваги схильності до схильності до самогубства в залежності від віку та статі. Рекомендації та запропонована програма заходів, спрямованих на профілактику прояву суїцидальних нахилів у студентів. Висновки містять основні результати проведених досліджень: У цьому пункті було викладено рекомендації які спрямовані на профілактику прояву суїцидальних нахилів у студентів. Та більш того програма заходів, яка була спрямовані на профілактику прояву суїцидальних нахилів у студентів.Документ Психологічні особливості діджиталізації харчової поведінки молоді в умовах війни(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Карнаух Євгенія РоманівнаУ роботі аналізується психологічних особливостей структури та динаміки харчової поведінки молоді та її зміни в умовах війни. Показано, що харчова поведінка молоді тісно пов’язана з їх високим стресовим навантаження породженого умовами війни та змінами суб’єктивної картини життєвого світу особистості в воєнних умовах. Обґрунтовано взаємозв’язок поширеності розладів харчової поведінки молоді і особливостей самоорганізації діяльності, часової перспективи, міжособистісних взаємин та рівнем стресу. Аргументовано, що диджиталізація харчової поведінки молоді може виступати як ресурс корекції та розвитку харчових стереотипів студентів. Запропонована авторська корекційна онлайн-програма для психологічної допомоги молоді із розладами харчової поведінки в умовах війни.Документ Психологічні чинники соціальної адаптації першокурсників в умовах освітнього середовища закладу вищої освіти(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Джунь Анастасія БогданівнаКваліфікаційна робота присвячена дослідженню аспекту соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов ЗВО. Для успішного досягнення поставленої мети у першому розділі було розглянуто та досліджено теоретичні засади даної концепції, проаналізовано наукову психологічну літературу, завдяки котрій дана дефініція до понять «адаптація», «соціальна адаптація». Обґрунтовано, що адаптація головним чином сприяє у виробленню фіксованих способів поведінки, що дозволяють справлятися з труднощами у подальшому житті. З’ясовано, що навчальний процес включає в себе інтенсивне розумове навантаження, сприйняття великого інформаційного потоку, високу емоційну напругу, чітку регламентацію праці і відпочинку. В свою чергу все це вимагає від студентів-першокурсників кардинальної перебудови системи звичок і психологічних вмінь, які складають основу культури навчальної праці. Доведено, що адаптація студентів першого курсу буде здійснюватися ефективно тільки за умови створення мотиваційного спрямування на роботу. Увага акцентується на тому факті, що існує необхідність розроблення систему заходів по формуванню такої структури навчального закладу, яка б формувала б у студента уявлення про місце навчання. В ході експериментального дослідження на емпіричному рівні було виявлено та описано особливості адаптації студентів першого курсу ЗВО, а також досліджено психологічні особливості соціальної адаптації студентів першого курсу ЗВО. За результатами експериментального дослідження у роботі виявлено, що 38% респондентів мають високий рівень адаптації і їм характерно те, що вони почуваються впевнено у будь-якій малознайомої ситуації, не відчувають скутості, напруги. З низьким рівнем адаптації виявлено 63% респондентів, для них характерно те, що вони почуваються невпевнено, не вміють налагоджувати контакти з людьми. Діагностовано самооцінку респондентів: 61,67% респондентів мають адекватну самооцінку, 26,67% респондентів мають завищену самооцінку і 11,67% респондентів мають занижену самооцінку. Визначено, що соціально-психологічний тренінг спрямований на розвиток особистості, формування комунікативних умінь та навичок, засвоєння міжособистісної взаємодії. За результатами проведеного дослідження, відзначено прогресуючі результати у студентів ЕГ, які пройшли курс тренінгу. Практична значущість полягає в тому, що було розроблено програму, яка може застосовуватися для формування стресостійкості студентів.Документ Соціально-психологічні чинники міжособистісної перцепції підлітків(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Гож Яна ОлександрівнаМіжособистісна перцепція відіграє важливу роль у житті підлітків, адже саме в міжособистісному спілкуванні відносин з однолітками, батьками, дорослими відбувається формування світогляду, вибір життєвих орієнтирів, закріплення певного ставлення до дійсності. Актуальність дослідження зумовлена соціальною значущістю проблеми та її недостатнім експериментальним вивченням на сучасному етапі. У кваліфікаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування сутності міжособистісної перцепції у підлітковому віці, експериментально виявлено соціально-психологічні чинники її динаміки. Здійснено психологічний аналіз основних наукових підходів до вивчення соціальної перцепції та її механізмів. На основі аналізу наукової літератури обґрунтовано критерії та виявлено рівні сформованості міжособистісної перцепції підлітків, визначено динамічні та змістові показники перцептивного образу підлітків. У ході дослідження виявлено соціально-психологічні чинники, що визначають вікові та гендерні зміни у міжособистісній перцепції підлітків. Обґрунтовано, розроблено й впроваджено програму розвитку міжособистісної перцепції підлітків, що ґрунтується на принципах зворотного зв’язку, гармонійному поєднанні традиційних і сучасних форм і методів навчання, якісному їх переосмисленні. Процес міжособистісного розуміння, що є необхідною умовою успішного спілкування, тісно пов’язаний з емоційною сферою суб’єкта. Доведена можливість розвитку перцепції підлітків у процесі міжособистісної взаємодії шляхом використання міні-лекцій, рольових ігор, групових дискусій, бесід в умовах спеціально організованого перцептивно орієнтованого соціально-психологічного тренінгу. Достовірність результатів зростання динамічних та змістових показників міжособистісної перцепції в учасників експериментальної групи свідчить про ефективність розробленої програми та можливість її включення у навчально-виховний процес, що є підтвердженням можливості та необхідності забезпечення психологічної допомоги підліткам, котрі проявляють ригідність у створенні перцептивного образу іншого.