Магістри Право (Студенти)

Постійне посилання на фонд

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/5746

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 29

Актуальні питання застосування конституційної скарги як національного механізму захисту прав людини
(2025) Векшин І.І.
Роботу присвячено актуальним питанням застосування конституційної скарги як національного механізму захисту прав людини, приділену увагу теоретико-методологічній основі дослідження інституту конституційної скарги, зосереджено увагу на функціях інституту конституційної скарги та механізм їх реалізації в зарубіжних країнах, приділено увагу проблемам реалізації інституту конституційної скарги як інструменту захисту прав людини та свобод людини в Україні. Визначені перспективи їх вирішення з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн. У роботі акцентується увага на тому, що конституційна скарга є важливим механізмом захисту прав і свобод людини в демократичній правовій державі. Вона дозволяє громадянам безпосередньо звертатися до Конституційного суду з метою перевірки конституційності законів, які порушують їхні права або свободи. Конституційна скарга не лише забезпечує індивідуальний захист, а й сприяє зміцненню верховенства права в країні. Вдосконалення інституту конституційної скарги в Україні є важливим кроком на шляху розвитку правової держави та зміцнення гарантій захисту прав і свобод громадян. Інститут конституційної скарги, запроваджений після змін до Конституції України в 2016 році, надає громадянам можливість звертатися до Конституційного Суду для захисту своїх прав у випадку порушення Конституції через неконституційні нормативно-правові акти. Однак, хоча механізм вже працює, він потребує подальшого вдосконалення для забезпечення ефективного доступу до правосуддя та підвищення його ролі в захисті прав людини, що має першочергове значення для захситу прав та основоположних свобод, які закладені в Конституції України.
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЛУМАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ СУДАМИ УКРАЇНИ
(2025) Березіна М.В.
Роботу присвячено дослідженню, зʼясуванню та розʼясненню справжнього змісту норм міжнародних договорів та їх тлумачення. Аналіз змісту показує, що право міжнародних договорів у сучасному міжнародному праву - це сукупність міжнародно-правових норм, що визначають порядок укладення, умови дійсності, дії та припинення міжнародних договорів субʼєктами міжнародного права. Право міжнародних договорів - одна із старіших галузей міжнародного права, яка знаходиться постійно в активному розвитку. Воно, як галузь міжнародного права, тісно повʼязана з національним правом, бо саме норми внутрішнього права визначають, які органи держава і за яких обставин проводять переговори і якою процедурою здійснюють ратифікацію та денонсацію міжнародних договорів. Актуальність теми магістерської роботи полягає в необхідності пошуків ефективних методів, правил та принципів тлумачення тексту міжнародного права для встановлення його змісту. Робиться висновок, що міжнародні договори мають велику юридичну силу, вивчення їх волі, місці та статусу є актуальним для кожної держави.
ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ, ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ
(2024) Водяна К. А.
Встановлення фактів, що мають юридичне значення пов’язане із низкою питань, зокрема із правоприміненням теоретичних аспектів. Робота присвячена дослідженню наукових поглядів тлумачення дефініції «юридичний факт», «окреме провадження» та розгляду етапів їх виникнення. Досліджено законодавче регулювання процесуального порядку встановлення юридичних фактів та здійснено поглиблений аналіз теоретичних особливостей з одночасним простеженням практичного правозастосування з метою виявлення проблемних питань, які стають перешкодою для громадян при реалізації права на звернення до суду. Особливу увагу приділено актуалізованому питанню встановлення фактів, що спричині внаслідок здійсненої агресії проти України. В результаті дослідження виявлено, що однією з основних проблем на сучасному етапі є те, що ані цивільне, ані будь-яке інше законодавство не дає можливість в повному об’ємі розкрити правову природу юридичних фактів взагалі й кожної категорії справ про встановлення факту окремо. Тому, висунуто низку пропозицій внесення змін до законодавства з метою удосконалення правового регулювання, як окремого провадження так і окремо категорії справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
(2024) Вдовіченко Є.О.
Роботу присвячено сучасним теоретичним та практичним аспектам відповідальності держав у міжнародному праві. Наголошено, що на практиці трапляються політичні розбіжності в позиціях держав щодо відповідальності за порушення міжнародного права, адже вони визначаються широким спектром факторів, таких як політична система, культурні особливості, геополітичне становище, інтереси та стратегічні цілі кожної конкретної держави. Наразі не існує єдиних загальноприйнятих та загальнообов’язкових правил, за якими визначаються умови настання міжнародно-правової відповідальності. На практиці політика держав часто виступає на захист її національних інтересів та суверенітету. Наявність або відсутність зовнішніх тисків, включаючи можливі санкції, може визначити, наскільки держава готова визнавати свою відповідальність. Зроблено висновок, що переговори виступають найпоширенішим та ефективним засобом врегулювання міжнародних спорів. Крім того, виокремлено третейське правосуддя (міжнародний арбітраж) як дієвий інструмент врегулювання міжнародних спорів та наголошено на тому, що такий інструмент має деякі слабкі сторони, як можливість затримки справи та обмежені можливості для розвитку судової практики. Відзначено, що компенсація залишається найбільш застосовуваним методом відшкодування шкоди, оскільки має більш утилітарний характер. Проаналізовано судову практику міжнародних судів та арбітражних органів щодо вирішення справ про відповідальність держав та наголошено на тому, що посередницька роль міжнародних організацій є найбільш ефективним методом уникнення, залагодження та вирішення військових та цивільних конфліктів, як з точки зору ефективності, так і з урахуванням фінансових витрат і досягнення бажаного результату. Зроблено висновок, що зважаючи на сучасні виклики у правовідносинах між державами, важливо продовжувати розвивати та удосконалювати міжнародне право для вирішення міжнародних суперечностей.
Ефективність та справедливість податкових систем країн ЄС та України: порівняльно-правовий аналіз
(2025) Гламазда М.А.
Магістерська робота присвячена ефективності та справедливості податкових систем країн Європейського Союзу та України. У роботі розглядаються основні особливості податкових систем та ключові фактори, що впливають на їх функціонування та розвиток в умовах економічної інтеграції та глобалізації. Основна увага приділяється порівнянню підходів, які використовуються в ЄС та Україні для забезпечення стабільних податкових надходжень, податкової справедливості та стимулювання економічного зростання. Також будуть розглянуті існуючі проблеми та перспективи податкової гармонізації, особливості податкової політики та роль податкової реформи у підвищенні ефективності податкового адміністрування. На основі аналізу будуть визначені можливості для оптимізації податкової політики України з урахуванням кращого досвіду ЄС. Розглядається природа основних податків на доходи фізичних осіб та податку на прибуток підприємств. Проаналізовано найвищі податкові ставки в Україні та інших країнах ЄС. Головним викликом при формуванні податкової системи виявляється оптимізація потреб у податкових надходженнях та можливостей їх отримання. Принцип простоти адміністрування полягає в мінімізації витрат на сплату податків, спрощенні розрахунків та скороченні часу, що витрачається на адміністрування. Оцінено податковий тиск в Україні та країнах ЄС. Проаналізовано загальну кількість податків у різних країнах. Встановлено, що, на відміну від країн ЄС, у структурі податкових надходжень в Україні переважають непрямі податки. Досліджено позитивні та негативні риси української податкової системи. Встановлено, що податкові системи різних країн розвивалися під впливом різних економічних, політичних і соціальних умов.
Захист прав громадян у сфері адміністративного правосуддя
(2025) Гвоздєв М.С.
Актуальність даної теми пояснюється тим, що у 2005 році набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України, і в нашій країні нарешті «де-юре» з’явилося адміністративне судочинство, яке, на наш погляд, і слід називати адміністративною юстицією та наявність якого як самостійної форми (засоби) здійснення судової влади (поряд з конституційним, цивільним та кримінальним судочинством) в Україні було продекларовано ще у 1991 р. Актуальність прийняття даного процесуального закону і необхідність тим самим оптимізувати систему адміністративної юстиції, що існувала в країні, де реалізується через норми цивільно-процесуального і арбітражно-процесуального законодавства, переоцінити (як і недооцінити) досить складно, оскільки зазначені процесуальні сутності вже давно не дозволяли належним чином забезпечити судовий захист прав і свобод людини та громадянина, які порушуються «особами, які діють в офіційній якості» (тобто чиновниками). Це стосувалося, зокрема, недостатнього правового регулювання механізму оскарження нормативних правових актів, особистого рівня, дій та бездіяльності органів державної влади та інших державних органів, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, виборчих комісій різного рівня, неможливості оскарження рішень кваліфікаційних колегій суддів та багато іншого.
КОРУПЦІЯ У СУДОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ: ШЛЯХИ ЇЇ ЗАПОБІГАННЯ
(2024-01-01) Білий К.В.
Темою даної кваліфікаційної роботи є дослідження феномену корупції в судовій системі України та шляхів її запобігання. У зв’язку із тим, що корупція є однією з глобальних проблем у судовій владі, дане явище є предметом активного дослідження у сучасній юриспруденції, що зумовлює актуальність обраної теми. У сучасній судовій системі явище корупції є дуже поширеним. На жаль, на сьогоднішній день, зловживання посадовими повноваженнями, збагачення за рахунок інших, хабарництво та багато інших факторів є значною проблемою, яка потребує особливої уваги. Подолання корупції є досить серйозним питанням, і тому постійно розглядається вітчизняними та зарубіжними дослідниками, зокрема зростає необхідність у пошуку шляхів запобігання корупції у судовій системі України. Робота складається зі вступу, основної частини, яка містить три розділи, загальних висновків та списку використаних джерел.
КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ
(2025) Соловйов В.С.
Дана кваліфікаційна робота направлена на вивчення актуальних питань кримінального процесу, які з’являються при застосуванні правового інституту приватного обвинувачення. В роботі було проаналізовано різні підходи науковців щодо визначення терміну «приватного обвинувачення» та його категорій, були проаналізовані ознаки даного провадження, а також правопорушення, які можуть бути розслідуванні в формі приватного обвинувачення. Було визначено, що специфічність даного провадження полягає в характері самого правопорушення, яке було вчинене, також впливає ступінь його тяжкості, факт заподіяння шкоди певній юридичній чи фізичній особі, особливості взаємовідносин між потерпілим та особою, що вчинила правопорушення, які й дають змогу говорити про те, що існує висока ймовірність примирення цих сторін, в пошуці балансу між інтересами особи, яка постраждала від кримінального правопорушення, і держави. В роботі були розглянуті правопорушення, що можуть розглядатись в порядку приватного обвинувачення, які закріпленні в Кримінальному кодексі України. Було встановлено, що специфіка даного виду провадження полягає в наступних моментах: - статус обох сторін; - порядок відкриття провадження; - особливості доказування; - можливість закриття в будь-який момент. Визначено, за своєю природою даний вид провадження є засобом захисту приватних прав особи, які порушуються при вчиненні якогось кримінально-караного діяння, який покладає на обвинувача обов’язок підтримувати та доводити правомірність обвинувачення, яке він пред’явив. В даному виді проваджень дуже важливою є воля потерпілої особи, яка певним чином вирішує чи притягувати винувату особу до кримінальної відповідальності. В кваліфікаційній роботі було визначено, що приватне обвинувачення має певні особливі підстави для закриття кримінальних проваджень, розширюючи підстави, що передбачені для публічного та приватно-публічного обвинувачень, адже зумовлені диспозитивним характером приватної форми провадження. Також у кваліфікаційній роботі було досліджено питання інституту медіації та угоди про примирення в розрізі кримінального провадження в формі приватного обвинувачення.
Міжнародно-правове співробітництво у боротьбі зі злочинністю: проблеми екстрадиції
(2025) Мановська К.С.
Дослідження присвячене аналізу міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю, яке охоплює широкий спектр форм взаємодії між державами, таких як надання правової допомоги, спільні слідчі дії, обмін оперативною інформацією, а також процедурі екстрадиції. У роботі підкреслено важливість ефективного використання міжнародно-правових інструментів у забезпеченні правосуддя та невідворотності покарання за злочини. Особливу увагу приділено механізмам координації між державами, ролі Інтерполу в організації міжнародного розшуку та необхідності дотримання прав людини під час правозастосування. Дослідження деталізує процедурні аспекти оголошення особи в міжнародний розшук, зокрема документальне оформлення запитів, механізми взаємодії правоохоронних органів, а також особливості використання системи Червоних оповіщень Інтерполу. Розглядаються етапи співпраці держав на різних рівнях, включно з визначенням підстав для розшуку, обранням запобіжного заходу та забезпеченням належних процесуальних гарантій. Центральне місце у роботі відведено аналізу екстрадиції як однієї з ключових форм міжнародного співробітництва, що спрямована на передачу осіб для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Виявлено основні проблеми, пов’язані з нормативними прогалинами, процедурними порушеннями та недостатньою координацією між державами. На основі проведеного аналізу розроблено практичні рекомендації для вдосконалення екстрадиційних процедур, підвищення ефективності взаємодії між державами та гармонізації правового регулювання.
НОТАРІАТ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ
(2024) Фесенко Р.О.
Робота присвячена вивченню функціонування нотаріату в Україні під час правового режиму воєнного стану. У ній надається загальна характеристика нотаріату в Україні, визначаються поняття, завдання та функції нотаріату, а також аналізується правовий статус нотаріуса та нормативно-правова основа його діяльності. Розглядаються особливості роботи нотаріату в умовах воєнного стану. Зокрема, досліджуються загальні питання правового режиму воєнного стану, проводиться аналіз змін, внесених у законодавство про нотаріат у зв'язку з введенням воєнного стану, та визначається специфіка роботи нотаріусів під час цього режиму. Також автором звертається увага на недоліки функціонування нотаріату в умовах воєнного стану. Він аналізує проблеми, які виникають у зв'язку з правовим режимом воєнного стану та шукає шляхи їх вирішення. Окрім цього визначає перспективам розвитку українського нотаріату під час дії воєнного стану, де розглядаються шляхи удосконалення діяльності нотаріату в умовах такого спеціального правового режиму. Робота вносить важливий внесок у питанні наукового дослідження особливостей діяльності нотаріату в умовах воєнного стану та спрямована на визначення проблем та надання рекомендацій для подальшого розвитку даної сфери з врахування правових особливостей режиму воєнного стану, у яких зараз здійснює свою діяльність нотаріус.
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ТА БЕЗДІЯЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
(2024) Слободян В.О.
Роботу присвячено дослідженню права на оскарження рішень, дій та бездіяльності у кримінальному провадженні. Мова йде про аналіз інституту оскарження як гарантії захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження у теоретичному та практичному аспектах. Наголошено, що кримінальне процесуальне законодавство в частині оскарження рішень дій та бездіяльності під час досудового розслідування та судового розгляду не досконале та потребує змін задля ефективнішого захисту прав та законних інтересів учасників кримінального правопорушення. Зроблено висновок, що найбільш ефективним шляхом для виконання завдання кримінального провадження є пошук та розробка положень, які б забезпечували баланс прав та обов’язків учасників кримінального процесу. Зроблено порівняльний аналіз міжнародного досвіду оскарження в кримінальному провадженні, на основі якого запропоновано концепції вдосконалення національного законодавства. Досліджено тенденції судової практики оскарження рішень, дій та бездіяльності у кримінальному провадженні та положень законопроектів щодо врегулювання нагальних питань. Дане дослідження сприятиме подальшому розвиту зазначеного інституту, а також усуненню прогалин процесуального законодавства.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
(2025) Переворська А.М.
Актуальність дослідження: захист прав людини завжди був і залишається ключовим елементом розвитку правової держави. У сучасних умовах воєнного стану в Україні, викликаного військовою агресією Російської Федерації від 2014 року з початком процесів анексії Криму, розв’язання бойових дій на території Донецької та Луганської областей, та продовжуючи від лютого 2022 року з початком повномасштабного вторгнення та початку повноцінної війни, найбільшої в Європі починаючи від часів завершення ІІ Світової війни, забезпечення прав і свобод громадян стикається з безпрецедентними викликами. Загрози життю, свободі, приватній власності, свободі слова та інших прав стали критично актуальними. Дослідження цієї теми є важливим не лише для вивчення правових механізмів захисту прав людини, а й для розробки практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення цих прав навіть у найскладніших обставинах. Особливо важливо дослідити, як баланс між національною безпекою та правами людини може бути досягнутий у період збройного конфлікту.
ПOВIДOМЛЕННЯ ПРO ПIДOЗРУ У КРИМIНAЛЬНOМУ ПРOВAДЖЕННI
(2024) Ioв Д.A.
Новели щодо повідомлення про підозру у вчиненні певних правопорушень у досудовому розслідуванні, у тому числі й чинне законодавство, у правозастосовній діяльності органів досудового розслідування, певні уточнення та усунення існуючих прогалин і неузгодженостей залишаються актуальними та дискусійними, що зумовлює потребу, а тому підлягають подальшому дослідженню. З’ясовано, що у чинному законодавстві не має тлумачення поняття «підозри» або «повідомлення про підозру», продовжується наукова дискусія з цього напряму. Дослідивши інші питання, пов'язані із застосуванням процесуальних норм щодо повідомлення про підозру, врахувавши досвід слідчої роботи та проаналізувавши правові норми КПК України 1960 та 2012 років, результати порівняльного аналізу свідчать про те, що чинні вищезазначені вимоги щодо повідомлення про підозру, передбачені положеннями останнього КПК України, є надмірними та недосконалими, констатували, що законодавець не врахував правозастосовний досвід роботи слідчих підрозділів у період дії КПК України 1960 року. В історії того часу, якщо були підстави вважати особу підозрюваною (навіть на підставі матеріалів досудового розслідування), виносилася відповідна "звичайна" постанова, така особа допитувалася в такому статусі на початкових етапах розслідування і розслідування продовжувалося з метою збору якомога більшої кількості доказів Окремим напрямком, що потребує подальшого дослідження, є вивчення нововведень у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану відповідно до змін до чинного КПК України та роз'яснень Верховного Суду.
Права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод
(2025) Романчук Д.А.
Актуальність дослідження: актуальність та доцільність вивчення прав обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод є надзвичайно важливим аспектом сучасної юридичної науки та практики. Це зумовлено кількома ключовими факторами, що стосуються як загальносвітових тенденцій у сфері прав людини, так і специфіки української правової системи та її інтеграції в європейське правове поле.
Проблеми використання штучного інтелекту в сучасному українському правосудді
(2025) Орлов О.С.
Магістерська робота здобувача вищої освіти на другому (магістерському) рівні присвячена актуальній темі використання штучного інтелекту в сучасному українському правосудді. Робота містить аналіз наукової літератури та дослідження національного та міжнародного законодавства у сфері технологій штучного інтелекту. У ході дослідження проведено узагальнену характеристику цифровізації юридичної сфери в умовах інформаційного суспільства. Основна увага приділена аналізу та висвітленню дискусійних питань, пов’язаних з визначенням поняття «штучний інтелект», а також досліджено його в використання в сучасному судочинстві. Робота також містить огляд зарубіжного досвіду використання штучного інтелекту, та розкрита роль концепту електронної юрисдикції METAVERSE. Додатково визначено передумови впровадження штучного інтелекту в судовій системі України. Розглянуто можливість закріплення його на законодавчому рівні та надано власні пропозиції щодо цього питання. Крім того, обговорено практичні аспекти впровадження штучного інтелекту в систему електронного судочинства.
ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ
(2024) Орленко К.П.
Роботу присвячено новітнім тенденціям щодо забезпечення екологічної безпеки в умовах збройних конфліктів, у тому числі забезпечення екологічної безпеки, як складової національної безпеки України. Здійснено аналіз правового регулювання охорони навколишнього природного середовища від ризиків, спричинених збройними конфліктами в світі та Україні та дослідження впливу збройних конфліктів на стан екологічної безпеки. У роботі висвітлювалися сутність та змістовні характеристики таких визначень, як екологічна безпека та збройний конфлікт у міжнародному гуманітарному праві. Проведено дослідження загального та особливого впливу збройних конфліктів на екологічну безпеку на підставі міжнародно-правового законодавства, нормативних актів ЄС та України. Звернуто увагу на питання екологічних наслідків збройних конфліктів у світі на прикладі війни у Перській затоці, війні у Югославії та у Сирії. У роботі висвітлені міжнародно-правові проблеми притягнення до відповідальності винних в екологічних злочинах під час збройних конфліктів. Особливу увагу приділено питанню забезпечення екологічної безпеки під час збройного конфлікту в Україні. Підкреслюється думка, що сьогодні екологічна безпека становить одну з фундаментальних складових національної безпеки України. У звязку з цим підтримується пропозиція про оновлення законодавства про національну безпеку, зокрема у Законі України «Про національну безпеку» закріпити відповідні положення про стратегію екологічної безпеки. Приклад екологічних наслідків війни в Україні має стати застереженням на майбутнє та допомогти сформувати нову систему глобальної безпеки, яка має поширюватися не тільки на людство, а й на біосферу.
ПРОБЛЕМИ ЗАПОБІГАННЯ І БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ У СУДОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
(2024-01-01) Білозуб І.С.
Магістерська робота присвячена визначенню сутності та особливостей нормативно-правового забезпечення протидії корупції в судовій системі Україні, що включає аналіз наукових поглядів на корупцію та антикорупційну діяльність, а також огляд практики, спрямованої на удосконалення механізму боротьби з корупцією у українському судочинстві. В работі аналізуються причини виникнення, наслідки і масштаби поширення корупції в судовій системі України. Розглянуто актуальні проблеми протидії корупції у судах із урахуванням українського законодавства, європейського досвіду та громадської думки. Підкреслено, що Україна активізувала реформи у цій сфері після набуття статусу кандидата на вступ до ЄС. Було здійснено нові законодавчі, стратегічні та інституційні вдосконалення, включаючи ухвалення національної стратегії боротьби з корупцією, що супроводжується комплексною державною програмою її реалізації. Все це створює передумови відновлення довіри громадськості до судової системи, забезпечення реалізації конституційних прав громадян. Викладено пропозиції щодо покращення діяльності судової системи держави, необхідності утвердження принципу нульової толерантності до корупції, забезпечення ефективної діяльністі органів, які запобігають корупції та протидіють корупційним правопорушенням.
Проблеми конституційної реформи в Україні в умовах євроінтеграції
(2025) Третяк С. О.
У роботі розглядаються основні проблеми конституційної реформи в Україні на тлі процесу євроінтеграції. Наголошується, що Євроінтеграційний курс України вимагав приведення національного законодавства у відповідність з європейськими стандартами, що включає реформування ключових положень Конституції. У роботі підкреслено, що підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом у червні 2014 року стало знаковим моментом у історії європейської інтеграції України. Ця угода відкрила новий етап у розвитку політичних і економічних відносин між Україною та Європейським Союзом, окресливши основи для значних реформ у правовій та адміністративній системі країни. Проект системних змін до Конституції, розроблений у контексті Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, став важливим кроком у реалізації амбіцій України на європейську інтеграцію. Основні напрями реформ включали децентралізацію влади, реформу судової системи та розширення прав і свобод громадян. Ці зміни були спрямовані на підвищення ефективності управління, забезпечення справедливості та прозорості у правосудді, а також на впровадження європейських стандартів у правовій сфері. Після набуття Україною у червні 2022 року статусу офіційного кандидата на вступ до Європейського Союзу, зазначено у роботі, потрібне подальше приведення українського законодавства у відповідність до Європейської конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод та Xартії Європейської Союзу про основоположні права з наголосом на захист свободи слова, свободи зібрань, права на справедливий судовий розгляд та захист приватного життя. Реформи державних установ, включаючи зміцнення парламенту, уряду та судової системи, необхідні для забезпечення належного застосування європейських норм. Необхідно посилити роль омбудсмена для забезпечення незалежності антикорупційних інституцій та захисту прав громадян. Україна прагне інтегруватися в Європейський конституційний простір, який передбачає конституційну демократію та дотримання загального європейського підходу до законодавства. Адаптація вимагає комплексного підходу, що включає як правові, так і інституційні реформи, і часто вимагає значного часу та ресурсів. Цей процес складний, але він необхідний для забезпечення того, щоб Україна відповідала високим стандартам у галузі прав людини, демократії та верховенства закону, які є основою європейської правової культури.
ПРОБЛЕМИ РЕКОДИФІКАЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСВА УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
(2025) Попова М.М.
Дана робота присвячена виченню питання рекодифікації цивільного законодавства в Україні та її проблем, так як після прийняття Конституції України в 1996 році, а в подальшому, спираючись на неї був прийнятий Цивільний кодекс України, що чітко позначило напрям країни до створення та функціонування повноцінного громадянського суспільства. Саме Цивільний кодекс закріпив принцип рівності всіх громадян перед законом, приватну власність як основу господарювання та поваги до прав і свобод осіб, що є одним із яскравих прикладів громадянського суспільства. Але суспільство та його відносини з кожним днем продовжують безупинно розвиватись в усіх сферах життя, як майнового характеру, так і особистого. У зв’язку з цим існує потреба в перегляді правових приписів. Події 2004 та 2013-2014 років дуже змінили свідомість людей та активізували їх до процесів управління державою. Таким чином, варто зазначити, що існує потреба в переосмисленні бачення щодо того, як приватноправові механізми впливають на особисті немайнові права, в першу чергу ті, які забезпечують соціальне буття людей. Наразі інформаційна політика є дуже впливова на свідомість людей, а тому якщо її розглядати як об’єкт приватноправових відносин, то вона потребує великої уваги від законодавця та правозастосовних органів. Зважаючи на те, що Україна вирішила взяти курс на європеїзацію, глобалізацію українського законодавства, то держава має активно спрямовувати свої сили на нормопроєктування, з врахуванням великої кількості європейських рекомендаційних актів та тенденцій розвитку європейського законодавства. Важливим чинником оновлення законодавства є досвід правозастосування, втілений у судовій практиці. Особливо важливими є правові позиції, закріплені в рішеннях найвищих судових інстанцій.
ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
(2025) Денищенко Д.О.
Актуальність даної теми пояснюється необхідністю удосконалення системи управління інтелектуальною власністю в Україні на сучасному етапі зумовлюється також інтеграційними прагненнями України, внаслідок чого виникає потреба адаптації національного законодавства України, зокрема і у сфері інтелектуальної власності, до права ЄС. Це прямим чином впливає на необхідність модернізації системи управління, удосконалення правових механізмів захисту інтелектуальної власності та необхідність забезпечення ефективної взаємодії між суб’єктами інтелектуальної власності. Зростає необхідність удосконалення системи управління інтелектуальною власністю в Україні і в контексті того, що відбувається постійне нарощення обсягів цифрового контенту, розвиваються технології штучного інтелекту, блокчейну тощо, що спричиняє нові виклики для чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності, зокрема у сфері боротьби з піратством, порушення авторських прав, нелегального використання об’єктів права інтелектуальної власності тощо.

Переглянути

Перегляд Магістри Право (Студенти) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування