Психоедукація як чинник розвитку психологічного благополуччя
Вантажиться...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження впливу психоедукації на розвиток психологічного благополуччя.
Психологічне благополуччя є важливим чинником адаптації та успішного функціонування особистості в умовах сучасного світу. Воно включає здатність керувати емоціями, справлятися зі стресом і будувати гармонійні стосунки з іншими.
Обґрунтовано, що психологічне благополуччя є складним і багатогранним феноменом, що включає не лише емоційне та фізичне самопочуття, але й здатність особистості ефективно взаємодіяти з оточенням, справлятися зі стресом та адаптуватися до життєвих ситуацій.
Акцентується, що психоедукація є провідним чинником розвитку психологічного благополуччя особистості. Психоедукація розглядається як систематичний процес надання особистості знань, навичок і стратегій, спрямованих на підвищення обізнаності про власний психічний стан, розвиток ресурсів саморегуляції та формування адаптивної поведінки. Зазначено, що основною особливістю психоедукації є її спрямованість у майбутнє, оскільки вона має превентивний характер і часто здійснюється ще до того, як проблема виникне, крім того важливим аспектом є її інтерактивний характер, який забезпечує активну участь особистості у процесі навчання та застосування отриманих знань у практичних життєвих ситуаціях.
Виділено компоненти психологічного благополуччя та показники діагностування їх рівня: особистісний компонент – тривожність, стресостійкість, фрустрація; фізичний компонент – фізичне здоров’я; соціальний компонент – стосунки; суб’єктивний – суб'єктивне благополуччя, та загальний показника психологічного благополуччя. Визначено, що психоедукація позитивно впливає на ключові компоненти психологічного благополуччя, що в свою чергу, покращує його загальний рівень.
Розроблено та апробовано програму розвитку психологічного благополуччя особистості за допомогою психоедукації, метою якої є розвиток психологічного благополуччя учасників через вплив на ключові його компоненти.
Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що після впровадження програми розвитку психологічного благополуччя за допомогою психоедукації спостерігається значне покращення в показниках компонентів психологічного благополуччя. Зокрема, після проходження програми кількість осіб з низьким рівнем фізичного здоров’я зменшилася з 7 до 2, з низьким рівнем стосунків – з 10 до 6, з низьким рівнем суб’єктивного благополуччя – з 10 до 6, а з низьким рівнем загального показника психологічного благополуччя – з 12 до 9.
1
Найбільш вираженими є позитивні зміни в фізичному (зниження кількості осіб із низьким рівнем з 7 до 2 і зростання осіб із середнім рівнем з 5 до 9) та суб’єктивному (зниження низького рівня з 10 до 6, зростання середнього з 5 до 8 і високого з 3 до 4) компонентах психологічного благополуччя, що свідчить про те, що психоедукація сприяє покращенню ключових компонентів психологічного благополуччя.
Зазначено, що зміни в психологічному благополуччі не завжди є швидкими, тому важливо провести дослідження з довшим періодом спостереження. Це дозволить оцінити довгостроковий вплив психоедукаційних інтервенцій на благополуччя та можливі відкладені ефекти, які не виявляються на коротких проміжках часу. Крім того, слід враховувати можливі фактори, які могли вплинути на результати, зокрема частоту проведення програми, індивідуальні характеристики учасників, їх мотивацію та рівень залученості у процес.
Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть можуть стати підґрунтям для подальших наукових досліджень. Отримані дані дослідження збагачують практику психологічних питань діагностичної, розвивальної роботи, спрямовує зусилля психологів на використання методів психоедукації. Здобутки дослідження рекомендовано використовувати у своїй роботі вчителям, викладачам, практичним психологам у професійній діяльності.
Опис
Qualification work is devoted to the problem theoretical substantiation and empirical study of the influence of psychoeducation on the promoting of psychological well-being.
Psychological well-being is a crucial factor for adaptation and successful functioning in the modern world. It encompasses the ability to manage emotions, cope with stress, and build harmonious relationships with others. The research substantiates that psychological well-being is a complex and multifaceted phenomenon that includes not only emotional and physical well-being but also the individual's capacity to effectively interact with the environment, manage stress, and adapt to life situations.
The study emphasizes psychoeducation as a leading factor in fostering psychological well-being. Psychoeducation is considered a systematic process of equipping individuals with knowledge, skills, and strategies aimed at increasing awareness of their mental state, developing self-regulation resources, and forming adaptive behavior. Its preventive and future-oriented nature is highlighted, as well as its interactive approach, ensuring active participation and practical application of acquired knowledge.
The components of psychological well-being and their diagnostic indicators are identified, including: personal component: anxiety, stress resilience, frustration; physical component: physical health; social component: relationships; subjective component: subjective well-being; overall psychological well-being index.
It is established that psychoeducation positively impacts the key components of psychological well-being, thereby improving its overall level. A program for the development of psychological well-being through psychoeducation was developed and tested. The program aimed to enhance participants' psychological well-being by addressing its key components through psychoeducation.
The results of the experimental study indicate significant improvements in the components of psychological well-being after the program's implementation. For example, the number of individuals with low physical health levels decreased from 7 to 2, low relationship levels from 10 to 6, low subjective well-being from 10 to 6, and low overall psychological well-being from 12 to 9. The most pronounced positive changes were observed in the physical and subjective components, confirming that psychoeducation contributes to the improvement of key components of psychological well-being.
It is noted that changes in psychological well-being are not always immediate, emphasizing the importance of long-term studies to assess the sustained impact of psychoeducational interventions. Practical implications include enriching psychological practice in diagnostics and developmental work, guiding psychologists in applying psychoeducational methods. The findings are recommended for use by teachers, educators, and psychologists in their professional activities.
Ключові слова
психоедукація, психологічне благополуччя, тривожність, стресостійкість, фрустрація, фізичне здоров’я, міжособистісні стосунки, суб’єктивне благополуччя.