ФУНКЦІЯ ЗАХИСТУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Вантажиться...
Дата
2024
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Роботу присвячено діяльності захисника в кримінальному провадженні, реалізації останнім процесуальних прав та можливостей, які необхідні для надання кваліфікованої правничої допомоги особам. Дотримання прав та гарантій щодо використання права на захист в кримінальному провадженні є завданням кожної демократичної та правової держави. Досліджено виникнення та розвиток інституту захисту на території українських земель. Здійснено розмежування поняття захисту в кримінальному процесі та функції захисту, які мають різні кінцеву мету, що дозволяє прийти до висновку про відсутності тотожності їх дефініцій. Висвітлено основні засади функції захисту, відносно яких встановлено їх співвідношення з засадами кримінального провадження, а також існування можливості формальності рівності сторін. Ратифікація міжнародних договорів, в аналізі яких вбачається дотримання принципу верховенства права та визнання людини найголовнішою соціальною цінністю, свідчить про дотримання проголошення Україною євроінтеграційного напряму. Отримання статусу кандидата члени в Європейського Союзу у 2022 році стає наслідком для приведення національного законодавства шляхом імплементації міжнародних стандартів, з метою відповідності правовим принципами даної установи. Виявлено коло суб’єктів, які здійснюють захист прав осіб в кримінальному провадженні, перелік яких не обмежується визначеним статтею 20 КПК України. Проаналізовано виконання функції захисту на етапах кримінального провадження, відповідно до нормативно-правових актів України, а також з урахування практики Європейського Суду з прав людини. У зв’язку з запровадженням воєнного стану, до кримінального законодавства внесені правові зміни, в аналізі яких вбачається не відповідність конституційним приписам, що може свідчити про наявність існування порушень прав осіб. Наведення статистичних даних щодо розслідування кримінальних правопорушень відносно права на захист та втручання в діяльність захисника, свідчить про відсутності ефективних гарантій та довіри до правоохоронних органів. Аналіз правових позицій Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дозволяє встановити індивідуальні випадки порушення права на захист, з метою уникнення таких вчинків в майбутньому. Даний досвід може бути корисним для України, оскільки неодноразово встановлювалось порушення міжнародних зобов’язань, а також, враховуючи обмеження прав осіб під час запровадження воєнного стану, відносно реалізації фундаментального права на захист.