Вплив розлучення батьків на життєдіяльність дитини дошкільного віку
Вантажиться...
Дата
2024
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження впливу розлучення батьків на життєдіяльність дитини дошкільного віку.
Сім’я є первинним і головним інститутом соціалізації дитини дошкільного віку, а отже все негативне, що відбувається в сім’ї гостро переживається дитиною і впливає на її життєдіяльність.
Обґрунтовано, що дошкільний вік є віковим періодом, під час якого дитина починає активно взаємодіяти з навколишнім світом, пізнавати його, «приміряти» на себе ролі дорослих, використовуючи для цього сюжетно-рольову гру. Окрім того, розвивається і збагачується мовлення. Діти починають активно взаємодіяти з дорослими і ровесниками, засвоюють правила і норми поведінки.
З’ясовано, що особистість дитини починає формуватися в дошкільному віці, причому цей процес тісно пов’язаний з розвитком емоційної сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що відповідно, детерміноване соціальним оточенням, передусім типовими для цього етапу розвитком взаємин з дорослими. Формування значної частини емоційного досвіду дитини, зокрема динаміки експресивних дій, адекватності емоційного реагування, розвитку емпатії, саморегуляції, а також виразності особистісних особливостей загальної емоційності, тривожності, сензитивності, фрустрованості переважно детермінується умовами її вихованні та специфікою взаємодії у сім’ї.
Зазначено, що умови життя, виховання дитини впливають на особливості її особистісного розвитку, на її емоційне самопочуття, самооцінку, відношення до інших людей, невміння протистояти життєвим труднощам. Окрім того, у розлучених сім’ях порушуються головні умови повноцінного розвитку дитини, що проявляються у захисті, любові, турботі про близьких, доброзичливості.
За результатами емпіричного дослідження виявлено, що існує відмінність у вираженості симптомокомплексів у дітей з розлучених і повних сімей. У дітей з розлучених сімей значно домінує тривожність (31,8%), конфліктність у сім’ї (21,2%), почуття неповноцінності у сім’ї (21,2%). Більшість дітей з розлучених сімей мають високий рівень тривожності (47,7%), тоді як більшість дітей з повних сімей мають середній рівень тривожності (47,3%). Діти з розлучених сімей більш агресивні, ніж діти з повних сімей.
Визначено, що для більшості дітей з розлучених сімей притаманна занижена самооцінка. Для них характерне ставлення до себе як до «поганої», що є важливою ознакою неблагополучного соціального розвитку та насамперед показником несприятливого досвіду соціальних взаємодій (неблагополучні сімейні відносини, негативне ставлення батьків до дитини, несприятливий досвід спілкування дитини в дошкільному закладі). Батьки дітей, у яких занижена самооцінка, зазвичай висувають до них завищені вимоги, використовують тільки негативні оцінки, не враховують їхніх індивідуальних особливостей і можливостей.
Акцентовано, що емоційний, когнітивний та поведінковий компонент у дітей з розлучених сімей має відмінності у порівнянні з дітьми з повних сімей. Це пов’язано з тим, що сім’я є першим і найважливішим інститутом соціалізації, зокрема у дошкільному віці, тому все, що відбувається у сім’ї дуже впливає на дитину.
Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можна використати для розробки практичних рекомендацій для батьків і вихователів з подолання негативного впливу розлучення на життєдіяльність дитини дошкільного віку.
Опис
Ключові слова
дошкільний вік, розлучення, сім’я, тривожність, симптомокомплекси, агресивність, самооцінка