2023-2024 н.р.

Постійне посилання зібрання

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/4309

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 41

Особистісна готовність студентів-психологів до професійної діяльності
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Школьна К. Д.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного аналізу існуючих підходів до проблеми професійного становлення майбутніх психологів та дослідженню основних факторів їх готовності працювати за фахом. Сучасна система вищої освіти покликана створювати відповідні умови для підготовки компетентного фахівця, орієнтованого на постійний професійний розвиток, самовдосконалення, що забезпечить у подальшому високий рівень його конкурентоспроможності, професійної мобільності, продуктивності професійної діяльності і, як наслідок, – кар'єрне зростання та самореалізацію. Багато хто з дослідників помічають складний характер професійного становлення психологів в період навчання у ЗВО. Труднощі можуть бути зумовлені відчуттям незадоволеності собою та невідповідності свого «Я» професії психолога; протиріччями між нереалістичним уявленням про майбутню професійну діяльність та інтересом до вивчення психології; студенти намагаються займатись психологією, але не мають попиту на психологічні послуги, переживають труднощі, пов’язані з пошуком місця роботи за фахом тощо. При цьому слід зазначити, що за останні декілька років у нашій країні спостерігається зростання потреб в отриманні психологічної допомоги, зокрема і загострення потреби у психологічних послугах населення в умовах воєнного стану. Тож важливим завданням на сьогодні є зрозуміти як, враховуючи зростаючий попит, як можна сприяти становленню та розвитку компетентних спеціалістів саме психологів-практиків, адже класична психологічна освіта залишається достатньо теоретичною та спрямованою на формування психолога дослідника та науковця. На підставі ґрунтовного аналізу наукової літератури було виявлено, що формування готовності працювати за фахом у студента-психолога є складним та багатодетермінованим процесом. Встановлено, що основними методичними засадами професійного становлення психологів є наступні: 1) наявність психолого-педагогічних та організаційних умов для того, щоб студенти могли реалізувати себе у професійному житті; 2) необхідність для повноцінного професійного становлення соціально-психологічного забезпечення, допомоги і підтримки з боку викладачів та найближчого оточення; 3) визнання права особистості на самостійний вибір способів реалізації власного професійного Я; 4) прийняття особою всієї відповідальності за якість професійного становлення і реалізації свого професійно-психологічного потенціалу; 5) гармонізація внутрішнього психічного розвитку майбутніх психологів. За результатами теоретичного аналізу було сплановано емпіричне дослідження, яке було проведено на вибірці із 60 осіб, студентів спеціальності «Психологія» 5 та 6 курсів, Університету імені Альфреда Нобеля, різних форм навчання (переважно денної), віком від 20 до 35 років. В дослідженні були використані такі психодіагностичні засоби: 1) Опитувальник особистісної зрілості, розроблений О.С. Штепою, для визначення рівня особистісної зрілості; 2) Методика «Професійна готовність» А. Чернявської – для виявлення рівня професійної готовності до діяльності; 3) Методика визначення толерантності до невизначеності (С. Бандера), визначення головне джерел толерантності до невизначеності; 4) Опитувальник професійної ідентичності студентів-майбутніх психологів У.С. Родигіної, для визначення рівня професійної ідентичності; 5) Опитувальник для діагностики мотивів професійної діяльності фахівців Т.М. Францевої. За результатами дослідження було встановлено, що більшість досліджуваних мають позитивні емоції щодо задоволення власних потреб під час професіоналізації, а також мають активне ставлення до своєї майбутньої професії. За методикою готовності до професійної діяльності виявлено, що половина студентів, мають середній рівень за загальним показником професійної готовності і третина відповідно високий. Це свідчить про достатньо свідомий їх вибір професійного спрямування, обізнаність у сутності професійної діяльності та прояв позитивного емоційного ставлення до своєї професії. За результатами проведеного статистичного аналізу була частково підтверджена концептуальна гіпотеза дослідження і виявлено, що психологи з високим рівнем готовності працювати за фахом, мають більш високі показники толерантності до невизначеності, особистісної зрілості, зокрема таких її складових як відповідальність, толерантність, автономність, креативність, контактність, глибинність переживань, децентрація, самоприйняття, синергічність, життєва філософія. Також у психологів з високим рівнем готовності працювати за фахом у мотивації до професійної діяльності в більшій мірі представлений мотив визнання та в більшій мірі представлена ціннісна та інформаційна регуляція професійної діяльності, ніж у студентів з низьким рівнем готовності. Були сформульовані рекомендації до професійної підготовки практичних психологів, основною метою яких виступає впровадження більш практико-орієнтованого навчання для розвитку професійно-важливих якостей у студентів, що сприяє підвищенню мотивації та впевненості у собі в подальшому працювати за фахом.
Базова загальновійськова підготовка як чинник розвитку стійкості до перешкод у військовослужбовців
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Шеляг В.П.
У цій роботі розглядається феномен психічної стійкості, а саме вплив на неї. Данне дослідження спрямоване на підвищеня коефіцієнту показника психічної стійуості. Так як саме ця властивість психіки характеризує витримку. Такі як окості дуже важливі для військових. Проведено теоретичний аналіз такої характеристики як емоційна стійкість. В результаті чого було висвітлено складові та принцип взаємодії з ним. На основі підібраного інструментарію було визначено показники психологічної стійкості трьома методами. Досліджуванні були поділенні на дві групи контрольну та єксперементальну. Наоснові чого було виконано порівнянні даних. Дляобробки данних булв використаний критерій умана вітні та статистично математичні методи. Було розробленно та апробовано експериментальні методики на експериментальній групі. Мета заключалася у підвищенні показників психічної стійкості у солдат підчас проходженя базової загальної підготовки. На основі результатів було проведено обробку та за допомогою аналізу і інтерпретації результати наглядно оформлені та детально проаналізовані, як якісним аналізом так і кількісним аналізом.
Емоційний інтелект підлітків як чинник запобігання шкільному булінгу
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Чекова А.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі емоційного інтелекту підлітків як чинника запобігання шкільному булінгу. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано емоційний інтелект підлітків як чинник запобігання шкільному булінгу. У теоретичному розділі з’ясовано, що емоційний інтелект визначається як здатність людини до усвідомлення, прийняття та управління емоційними станами і почуттями: як власними, так і інших людей. Визначено, що булінг є досить поширеним у суспільстві, має складну рольову структуру та різні форми прояву. За своєю сутністю булінг – це специфічна форма комунікативної взаємодії агресивного характеру, при якій сильніша (авторитетніша) особа (або група осіб) систематично і цілеспрямовано переслідує іншу (слабшу, аутсайдера). Ситуація булінгу не обмежується лише ролями «агресора» і «жертви», вона «втягує» і інших, роблячи їх активними або пасивними учасниками цих відносин. У результаті аналізу отриманих емпіричних даних визначено, що найпоширенішою формою булінгу серед учнів закладів загальної середньої освіти 12-16 років є вербальна. Проаналізовано соціально-психологічні особливості розвитку емоційного інтелекту підлітків, які задіяні в процесі булінгу. Емоційний інтелект в підлітковому віці знаходиться на низькому рівні розвитку. Слід зазначити, що результати емпіричного дослідження вказують на те, що когнітивний компонент емоційного інтелекту формується швидше, в той час, як афективний і конативний компоненти в підлітковому віці є ще недостатньо сформованими. Обґрунтовано взаємозв’язок соціально-психологічних особливостей розвитку емоційного інтелекту підлітків з проявами булінгу в умовах шкільного середовища. Перспективи подальшого дослідження полягають у поглибленому вивченні динаміки розвитку емоційного інтелекту компонентів на різних етапах онтогенезу. Потребують подальшого вивчення особливості трансформацій булінг-структур в освітньому середовищі. А також є необхідність у вдосконаленні роботи освітніх закладів по запобіганню булінгу.
Зв’язок стилів батьківського виховання з мікрокліматом у сім’ї
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Унченко Л.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена вивченню впливу стилів виховання на мікроклімат у сімейному оточенні та формування особистості дітей. Дане дослідження спрямоване на теоретичний аналіз та емпіричне дослідження характеру взаємозв’язків стилів батьківського виховання з мікрокліматом у сім’ї. Розглянуто класифікацію стилів батьківського виховання та їх особливості. Описано фактори, що впливають на формування стилів батьківського виховання та мікроклімат у сім’ї. Охарактеризовано мікроклімат у сім’ї: поняття та особливості. Простежено вплив стилів батьківського виховання на мікроклімат у сім’ї. Дослідження виявило, що стиль виховання впливає на відносини в сім'ї та формування особистості дитини. Мікроклімат у сім'ї є ключовим чинником формування емоційного комфорту та взаємин між її членами. Позитивний мікроклімат сприяє здоровим взаєминам, тоді як негативні фактори, такі як конфлікти та стрес, можуть призвести до негативних наслідків. На основі підібраного інструментарію здійснено психологічну діагностику зв’язку стилів батьківського виховання з мікрокліматом у сім’ї та аналіз отриманих результатів. Результати опитування батьків вказують на те, що вони мають різноманітні підходи до виховання дітей. Однак баланс між контролем, авторитетом та демократією у вихованні є ключовим для гармонійного розвитку дитини. Також виявлено, що в жодній родині немає чистого використання тільки одного стилю виховання, і при цьому вони відрізняються не просто від людини, а саме в самій людині, що вони підбирають стиль виховання залежно від ситуації. Також у дослідженні були проаналізовані результати тестів, що дозволяють визначити стилі та стратегії сімейного виховання. За результатами першого, більшість батьків обирають ліберальний стиль, а за результатами другого – більшість мають авторитетний стиль виховання. У дослідженні було виявлено кілька кореляційних зв'язків між різними шкалами родинно-виховних стратегій та особистісними рисами. Зокрема: Позитивний зв'язок (r=0,32, р≤0,05) між шкалою «Залежність від родини» та стратегіями сімейного виховання, що свідчить про те, що особи з вищим рівнем залежності від родини виявляють певні характеристики у вихованні, що підсилюють цю залежність. Від'ємний зв'язок (r=-0,41, р≤0,05) між шкалою «Відчуття самопожертви» та стилями сімейного виховання, що вказує на те, що чим більше відчуття самопожертви, тим менше це впливає на певні стилі виховання. Додатній зв'язок (r=0,4, р≤0,05) між шкалою «Відчуття самопожертви"» та стратегіями сімейного виховання, що підтверджує, що збільшення відчуття самопожертви може впливати на обрані стратегії виховання. Додатній зв'язок (r=0,37, р≤0,05) між шкалою «Сімейні конфлікти» та стилями сімейного виховання, що свідчить про те, що певні методи виховання сприяють збільшенню конфліктів у сім'ї. Від'ємний зв'язок (r=-0,33, р≤0,05) між шкалою «Дратівливість» та стилями сімейного виховання, що вказує на те, що певні методи виховання сприяють зменшенню рівня дратівливості у членів сім'ї. Отже, за результатами математичної статистики гіпотезу нашого дослідження можемо вважати частково підтвердженою, що є зв’язок між мікрокліматом родини та стилями сімейного виховання.
Вплив сект та нетрадиційних релігійних організацій на життєдіяльність особистості
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Ткаченко Д.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 5-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження характеру впливу сект та нетрадиційних релігійних організацій на життєдіяльність особистості. Мета кваліфікаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних підходів та проведенні емпіричного дослідження для вивчення характеру впливу сект та нетрадиційних релігійних організацій на життєдіяльність особистості, їх методи та наслідки. Це дослідження охоплює вивчення специфіки вірувань і практик, характерних для сект і нетрадиційних релігійних організацій, та їхній потенційний вплив на життя їхніх прихильників. У контексті цього дослідження, "секта" і "нетрадиційна релігійна організація" визначаються як групи, які відрізняються від більш встановлених релігійних систем через унікальність своїх доктрин, ритуалів і організаційної структури. Дослідження фокусується на вивченні того, як індивіди інтегруються в ці системи вірувань і як це впливає на їхню особистість, поведінку та життєві рішення. Основною метою дослідження є визначення та аналіз впливу, який ці релігійні системи можуть мати на різні аспекти особистісного розвитку. Це охоплює аналіз впливу на індивідуальну самоідентифікацію, міжособистісні стосунки, професійну траєкторію, а також психоемоційний стан. Методологія дослідження включає кількісні та якісні підходи, такі як структуровані опитування, глибинні інтерв'ю, та аналіз випадкових зразків. Емпіричні дані, отримані під час дослідження, демонструють, що членство в сектах і нетрадиційних релігійних організаціях може істотно впливати на різні аспекти особистісного та соціального життя індивідів. Дослідження розкриває нові горизонти для глибшого розуміння впливу релігійних і духовних вподобань на формування особистості, а також пропонує важливі напрямки для подальших академічних розробок у цій галузі.
Взаємозв’язок емоційного інтелекту та успішності у підлітковому віці
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Тарабан. Р. Р.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі взаємозв’язку між емоційним інтелектом та академічними успіхами у підлітків. У теоретичному розділі було встановлено загальне поняття емоційного інтелекту, розглянуто концепцію множинного інтелекту, запропоновану Г. Гарднером, а також позначено академічний, практичний, соціальний та емоційний інтелекти, підкресливши їх взаємозв'язок. Емоційний інтелект, як відзначено, входить до складу соціального інтелекту. Кожен вид інтелекту, включаючи емоційний, може виявлятися як в академічних (теоретичних) знаннях, так і в практичних вміннях. Потім було детально проаналізовано теорії емоційного інтелекту, а також виділино складові ЕІ, ґрунтуючись на моделях, запропонованих Д.В. Люсіним та П. Селевеем спільно з Д. Мейером. У практичному розділі було проведено аналітичну роботу з приводу підтвердження або спростування гіпотез. Та було проведено пошуковий дослід з метою визначення рівня емоційного інтелекту серед учнів з подальшим кореляційним аналізом задля встановлення впливу емоційного інтелекту на академічні успіхи. Отримані результати можна буде використати для розробки нових програм освіти, що будуть спрямовані на більш різносторонню підготовку учнів у закладах середньої освіти.
Аб’юзивні стосунки в родині та їх негативні наслідки для дитини
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Ступник С.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження аб’юзивних стосунків і родині та їх негативних наслідків для дитини. Аб'юзивні стосунки в родині – це серйозна проблема, що може мати негативні наслідки для всіх членів сім'ї, особливо для дітей. Робота присвячена дослідженню аб'юзивних стосунків в родині та їх впливу на психологічний, емоційний та соціальний розвиток дитини. Дослідження включає аналіз основних форм аб'юзу в родині, таких як фізичне, емоційне, психологічне та сексуальне насильство, а також особлива увага приділяється наслідкам аб'юзивних стосунків для дитини на різних етапах її розвитку. З’ясовано та проаналізовано наслідки аб'юзивних стосунків для дитячого самопочуття, психологічного здоров'я та соціальної адаптації. Також надано огляд стратегій психологічної підтримки та інтервенційних програм для дітей (у вигляді розроблених рекомендацій для психологів), які пережили, спостерігали аб'юз або перебувають у сім'ях з аб'юзивними стосунками. Акцентується увага на усвідомленні серйозності проблеми аб'юзивних стосунків в родині та важливості вчасного втручання для захисту дітей від негативних наслідків, які можуть супроводжувати їх протягом усього життя. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що за результатами дослідження діти, які стають свідками аб'юзивних стосунків в сім'ї, як ми бачимо з емпіричних розрахунків, можуть мати серйозні психологічні проблеми. У таких дітей високий відсоток почуття безпорадності (Хср. = 19,39%) порівняно з дітьми з благополучних родин (Х ср. = 9,61%), це свідчить про те, яку негативну атмосферу створює аб’юзивна сім’я, безсилля, підвищене відчуття тривоги (Хср. = 21,04%) у порівнянні з дітьми з функціональних сімей (Хср. = 7,96%) та такі діти частіше відчувають страх (Хср. = 20,39%) проти (Хср. = 8,61%) дітей з благополучних сімей. У порівнянні з дітьми з благополучних сімей, діти з сімей з насиллям частіше відчувають негативні емоції, власну меншовартість, мають незадоволені потреби та у них низький відсоток психологічного благополуччя в родині. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть використовувати фахівці (вчителі, психологи, вихователі) які безпосередньо працюють з дітьми, для кращого розуміння ситуації та створення сприятливих умов для розвитку дитини.
Психологічні чинники стресостійкості студентів старших курсів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Строчікова Ю.О.
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки психологічних чинників стресостійкості у студентів старших курсів. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, вказується об'єкт і предмет дослідження, завдання дослідження, обираються методи проведення досліджень, зазначається теоретична та практична значущість кваліфікаційної роботи. Перший розділ присвячено аналізу теоретичного дослідження проблеми стресостійкості особистості; розкриттю сутності та основних аспектів стресостійкості; характеристиці основних чинників стресостійкості; обгрунтуванню структурних компонентів стресостійкості; вивченню взаємозв’язку особистісних особливостей та рівнем стресостійкості особистості. У другому розділі розкрито особливості, етапи емпіричного дослідження, методи та методики, а також аналіз та інтерпретацію результатів дослідження психологічних чинників стресостійкості студентів старших курсів; розроблено рекомендації викладачам щодо розвитку стресостійкості студентів в умовах війни. Висновки містять основні результати проведених досліджень.
Особливості комунікації в соціальних медіа як передумова конструювання громадянського протистояння
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Степанов О.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі особливості комунікації в соціальних медіа як передумова конструювання громадянського протистояння. Зазначено, що громадянське протистояння як політико-психологічний феномен є одним з етапів континууму соціально-політичних конфліктів, розташовуючись між соціальною напруженістю та соціальним конфліктом. Обґрунтовано, що одним із критеріїв виникнення громадянського протистояння є початок вибудовування образу ворога в дискурсі як одного з традиційних засобів оформлення різних ідентичностей. Виокремлено, що в умовах здійснення активних політичних дискусій соціальні медіа як специфічне середовище комунікації (динамічне, інтерактивне, конкурентне та принципово не обмежене в обсягах інформації) – постають як простір дискурсивного впливу на суспільство загалом та окремі групи комунікаторів. Розглянуто аналітичну модель дослідження політичних дискурсів у соціальних медіа, що базується на критичному дискурс-аналізі за методом Н. Феркло (аналіз лінгвістичних характеристик, дискурсивних практик та соціальних практик). Вона передбачає дослідження комунікативних кейсів за кількома ознаками: лінгвістична насиченість текстів, напруженість боротьби дискурсів у віртуальному середовищі, напруженість боротьби дискурсів поза віртуальним середовищем, із подальшим попарним співвіднесенням залежно від інтенсивності прояву того чи іншого критерію. Зазначено, що три компоненти моделі уможливлюють ідентифікацію основних психологічних практик, що цілеспрямовано чи неумисно використовуються групами інтересів, а також особливості відтворення дискурсів у соціальних медіа, спричинені дією згаданих особливостей. Структура психологічної практики включає визначення мети (очікуваний результат з точки зору комунікатора), сторони взаємодії (хто і на кого впливає, які групи конкурують за увагу тощо) та інструментів (недискурсивні та дискурсивні). Під час аналізу кейсів визначено такі психологічні практики громадянського протистояння, як сегрегація членів спільноти, активізація «сірої зони», мобілізація опонента, персоналізація комунікатора, визначення кордонів дозволеного, дискредитація дискурсу, конструювання винуватця та ініціювання реакції. Ці практики можуть конструюватися групами інтересів в різних комбінаціях та з різною ефективністю, ведучи при цьому до формування різних психологічних ефектів – монотонії, амбівалентності, десенсибілізації або алертності. Відповідні ефекти можуть бути використані для відволікання уваги суспільства, зміни (нарощування чи зниження) рівня протестного потенціалу, підштовхування до імпульсивних дій, нав’язування суперечливих ідей чи стимулювання суспільства до переосмислення цінностей – як в позитивному ключі, так і в негативному. Визначені закономірності можуть бути використані групами інтересів для конструювання порядку денного та встановлення домінування власного дискурсу на публічних аренах. Подальші наукові дослідження полягають в оцінці впливу психологічних практик на різні цільові групи в суспільстві у короткостроковій та довгостроковій перспективі.
Гармонійні стосунки батьків як чинник особистісного розвитку підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Солонік Л.Є.
Кваліфікаційна робота присвячена вивченню проблеми гармонійних стосунків батьків як чинника особистісного розвитку підлітків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, завдання дослідження, обираються методи проведення досліджень, вказується об'єкт і предмет дослідження, практична значущість кваліфікаційної роботи. Перший розділ присвячено аналізу характеристик міжособистісних стосунків у сім’ї; обґрунтуванню гармонійних стосунків батьків як основи для повноцінного особистісного розвитку дитини; розкриттю основних критеріїв гармонійності стосунків батьків; визначенню психологічних особливостей та критеріїв розвитку особистості у підлітковому віці; обґрунтуванню впливу батьківських стосунків на особистісний розвиток підлітків. У другому розділі розкрито особливості організації та методів емпіричного дослідження впливу стосунків батьків на особистісний розвиток дитини; подано аналіз та інтерпретацію результатів констатувального експерименту щодо стосунків батьків як чиннику особистісного розвитку дитини; проаналізовано результати дослідження стосунків в батьківських парах; подано інтерпретацію результатів дослідження стосунків батьків в сім’ях з гармонійними, «перехідними» та дисгармонійними стосунками; обґрунтовано результати дослідження особистісного розвитку підлітків і його зв’язку з характером стосунків батьків; обґрунтувано курс інформаційно-просвітницьких та психокорекційних онлайн-вебінарів для батьків «В моїй сім’ї – гармонія». Висновки містять основні результати проведених досліджень.
Психологічні особливості мотивації успіху у працівників виробничих підприємств
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Скрипник Т. В.
Кваліфікаційна робота здобувачки 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (освітній рівень магістр) Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи, присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження психологічних особливостей мотивації успіху у працівників виробничих підприємств. З’ясовано, що мотивація успіху розуміється як сукупність окремо взятих послідовних мотивів, які є внутрішніми рушійними силами до конкретних дій. В контексті даного дослідження приділено увагу аналізу взаємозв’язків мотивації успіху із підприємницькими здібностями, комунікативними, організаторськими схильностями, командними ролями у працівників виробничих підприємств. Теоретичне узагальнення результатів дослідження дало можливість зробити такі висновки. Трудова мотивація в даній роботі розглядається як процес вибору і обґрунтування способу участі людини у трудовій діяльності. Підприємницькі здібності працівників виробничих підприємств із специфічної сфери діяльності в даній роботі показано через особистісні риси працівників: вміння йти на розумний і зважений ризик, потреба в незалежності, автономії, цілеспрямованість і рішучість, потреба в досягненнях, у подальшому розвитку, творчі схильності, креативність, відсутність страху можливої невдачі. Здійснено дослідження специфіки зв’язків типів мотивації із підприємницькими здібностями, комунікативними, організаторськими схильностями, командними ролями у працівників виробничих підприємств і виявлено статистично достовірний зв’язок типів мотивації із проявом комунікативних і організаторських схильностей у працівників виробничих. Встановлено, що посада працівників виробничих має статистично значимий зв’язок з рівнем прояву підприємницьких здібностей: у управлінців рівень підприємницьких здібностей вищий, ніж у працівників виробничих цехів. Виявлено значимі відмінності між чоловіками і жінками управлінцями за рівнем підприємницьких здібностей.
Особливості статевої ідентичності підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Святогор Є.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі особливості соціальної ситуації та мотиваційної сфери неповнолітніх засуджених. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано особливості статевої ідентичності підлітків. У теоретичному розділі роботи розглядаються основні аспекти статевої ідентичності як чинника психологічного благополуччя дітей підліткового віку. Аналізується історія та сучасні наукові підходи до розуміння категорій "гендер" та "статева ідентичність". Вивчається проблематика статевої самоідентифікації та гендеру, а також їх взаємозв'язок з біологічною статтю людини. Детально аналізується характеристика підліткового віку. У висновках до першого розділу роботи формулюються основні висновки та підсумки теоретичного аналізу. Другий розділ роботи присвячений емпіричному дослідженню формування гендерної ідентичності дітей підліткового віку. Автор розглядає загальну характеристику досліджуваної вибірки та викладає хід дослідження. Подаються результати емпіричного дослідження гендерної ідентичності дорослих і їх вплив на формування гендерної ідентичності дітей юнацького віку. Проводиться кореляційний аналіз з використанням методів математичної статистики. Висновки до другого розділу роботи містять основні висновки та рекомендації, отримані на основі проведених досліджень. У третьому розділі подається розробка комплексу психолого-педагогічних заходів для покращення впливу дорослих на формування гендерної ідентичності дітей підліткового віку. Розглядаються теоретичні основи та принципи просвітницької програми. Подається психолого-педагогічна програма для гендерної просвіти та практичні рекомендації для педагогів, батьків та психологів. Закінчуються висновками до третього розділу, у яких формулюються основні висновки та рекомендації щодо використання розробленого комплексу заходів.
Характер впливу гендерних стереотипів на схильність до проявів магічного мислення
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Рязанова В.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 5-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження характеру впливу гендерних стереотипів на схильність до проявів магічного мислення. Мета кваліфікаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних підходів та проведенні емпіричного дослідження для вивчення характеру впливу гендерних стереотипів на схильність до проявів магічного мислення, підтвердженні або спростуванні наявності впливу одного фактору на інший. Гендерна теорія – це дисципліна, що вивчає фемінну, маскулінну чи квір-поведінку в різних контекстах, спільнотах, соціумах чи наукових сферах. Вона розглядає гендер людини як соціальний конструкт, що часто зумовлює те, як ми поводимося, презентуємо себе чи навіть мислимо. Водночас гендер не є чимось назавжди визначеним і незмінним. Безпосередньо з цим у суспільстві сформувався ряд стереотипів щодо гендерних ролей та притаманних їм рис. Гендерні стереотипи можуть бути позитивними, негативними або нейтральними, і вони впливають на різні аспекти життя, такі як освіта, робота, ролі в сім'ї, відносини між статями і багато інших. Вони можуть призводити до нерівності статей та обмежувати можливості осіб у виборі кар'єри, стилю життя, інтересів і власного розвитку. Магічне мислення - це форма мислення, яка полягає у приписуванні певним подіям, об'єктам або діям надприродних або магічних властивостей та здатностей. Це може включати віру в магічні чари, амулети, пророцтва, астрологію, прикмети та інші аналогічні концепти. Магічне мислення може часто включати в себе віру в надприродні сили, які впливають на життя та події, а також спроби залучити ці сили на свою користь. Магічне мислення може бути важливою частиною релігійних та етнічних традицій багатьох культур. Дослідження ставить на меті встановлення характеру впливу гендерних стереотипів на схильність індивідуума до проявів магічного мислення. Робота спрямована на аналіз кількісних показників, таких як статистика підтверджених гендерним стереотипам осіб, що залучаються до метафізичних практик та вдаються до магічного мислення у повсякденному житті. За результатами емпіричного дослідження встановлено, що носії гендерних стереотипів дійсно мають дещо більшу схильність до проявів магічного мислення, а саме – до певних форм цього прояву. Нами були розглянуті різні види магічних практик, і виявлено, що респонденти з більшою схильністю до гендерних стереотипів частіше вдаються до деяких з них, що підтверджує наявність впливу та дає підставу подалі вивчати його характер.
Організаційно-психологічні умови успішності адаптації молодого фахівця на промисловому підприємстві
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Рогозян К.С.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі професійна адаптація молодих фахівців на підприємстві. Кваліфікована робота є комплексним дослідженням теоретичних, методичних та практичних аспектів професійної адаптації молодих фахівців на підприємстві. Розглянуто змістове наповнення категорії «адаптація персоналу підприємства». Висвітлено особливості організації цього процесу в динамічних умовах прискореного технічного процесу. На підставі теоретичного аналізу і результатів дослідження представлена залежність успішності адаптації до професійної діяльності співробітників з організаційними умовами, а також з особовими особливостями самих молодих фахівців, а також залежність рівня свідомості з рівнем пристосування на підприємстві. Також виявлені проблеми первинної адаптації, з якими стикається новачок під час виходу на роботу, що мають на нього негативний вплив. В основу емпіричного дослідження покладено чотири методики зарубіжних вчених, які дозволяють виявити наскільки успішно проходить адаптація фахівців на окремому підприємстві. Практичне значення дослідження професійної адаптації молодих фахівців на промисловому підприємстві дає основу для майбутньої розробки заходів для підвищення рівня адаптації та максимальної ефективності нових працівників. Результати магістерської роботи можуть бути використані при викладанні дисциплін для студентів освітнього ступеню бакалавр та магістр, які навчаються за спеціальністю психологія та соціальна робота.
Психологічні особливості кіберадикцій в юнацькому віці
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Ращупкіна Д.С.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних особливостей кіберадикцій в юнацькому віці. У дослідженні зосереджено увагу на психологічних аспектах кіберадикцій в юнацькому віці, враховуючи актуальні виклики сучасного інформаційного суспільства. Робота включає теоретичний аналіз поняття кіберадикцій, їх можливих причин та наслідків для психічного здоров'я молоді. Здійснено вивчення впливу кіберпростору на психосоціальний розвиток молоді та виявлено особливості, що характеризують цей процес в юнацькому віці. Докладно аналізується психологічні механізми, що лежать в основі кіберадикцій, зокрема враховуючи психологічні аспекти саморегуляції та вплив соціального середовища на формування залежності від онлайн-ресурсів. В роботі надається вичерпний огляд сучасних теорій психологічної динаміки кіберзалежності в контексті юнацького віку. На основі теоретичних висновків проведено емпіричне дослідження, спрямоване на визначення конкретних психологічних особливостей, що характеризують кіберадикції у юнацькому віці. Робота також вивчає можливі підходи до психологічної підтримки та корекції молоді, щоб запобігти та лікувати кіберадикції. У заключній частині роботи пропонуються практичні рекомендації для фахівців у галузі психології та освіти з метою виявлення, профілактики та вирішення проблеми кіберадикцій в юнацькому віці.
Психологічна безпека як важливий ресурс для підтримання життєстійкості молоді в кризовий час
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Приходченко П.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження психологічної безпеки як важливого ресурсу для підтримання життєстійкості молоді в кризовий час. Актуальність обраної теми не викликає сумнівів, оскільки відсутність загальновизнаних дефініцій особливостей розвитку психологічної безпеки особистості в кризовий час стає перешкодою на шляху подальшого просування досліджень, присвячених зазначеній проблематиці. Окрім того, відсутні й спеціалізовані дослідження, присвячені закономірностям підтримання життєстійкості молоді в умовах війни. Відтак, вивчення психологічної безпеки як важливого ресурсу для підтримання життєстійкості молоді в кризовий час є актуальним та потребує максимальної дослідницької уваги. Обґрунтовано, що показником психологічної безпеки особистості є різниця між цими позитивним і негативним самовідчуттям та є основою того, наскільки людина задоволена власним життям. Якщо у особистості позитивний афект накопичено сумарно більше ніж негативний, то така людина буде відчувати себе щасливою та радісною, тобто рівень психологічної безпеки особистості буде високим. Якщо ж навпаки, негативний афект перевищує накопичені позитивні емоції, то й рівень психологічної безпеки особистості буде низьким, а людина почуватиме себе нещасною та невдоволеною власним життям. З’ясовано, що наявні два напрями взаємодії молодих людей зі стресовою ситуацією: конструктивна активність та психологічний захист. Копінг в наведеному випадку є інтегральним психологічним процесом, викликаним зовнішніми або внутрішніми факторами. Він спрямований на вирішення повсякденної ситуації, що суб'єктивно сприймається особою як складна або скрутна. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено наявність суттєво і принципово різних домінант психологічної безпеки у групах опитаних осіб. Так, було відзначено домінування помірного та надмірного рівнів нервово-психічного напруження. Це означає, що учасники дослідження демонструють високу значущість внутрішніх та зовнішніх чинників для їх саморегуляції, рівень якої може змінюватися в залежності від того, наскільки самостійною є людина у своїх саморегуляційних виявах. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть використовуватися в подальших дослідженнях зазначеної проблематики.
Вплив розлучення батьків на життєдіяльність дитини дошкільного віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Папсуй А.О.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження впливу розлучення батьків на життєдіяльність дитини дошкільного віку. Сім’я є первинним і головним інститутом соціалізації дитини дошкільного віку, а отже все негативне, що відбувається в сім’ї гостро переживається дитиною і впливає на її життєдіяльність. Обґрунтовано, що дошкільний вік є віковим періодом, під час якого дитина починає активно взаємодіяти з навколишнім світом, пізнавати його, «приміряти» на себе ролі дорослих, використовуючи для цього сюжетно-рольову гру. Окрім того, розвивається і збагачується мовлення. Діти починають активно взаємодіяти з дорослими і ровесниками, засвоюють правила і норми поведінки. З’ясовано, що особистість дитини починає формуватися в дошкільному віці, причому цей процес тісно пов’язаний з розвитком емоційної сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що відповідно, детерміноване соціальним оточенням, передусім типовими для цього етапу розвитком взаємин з дорослими. Формування значної частини емоційного досвіду дитини, зокрема динаміки експресивних дій, адекватності емоційного реагування, розвитку емпатії, саморегуляції, а також виразності особистісних особливостей загальної емоційності, тривожності, сензитивності, фрустрованості переважно детермінується умовами її вихованні та специфікою взаємодії у сім’ї. Зазначено, що умови життя, виховання дитини впливають на особливості її особистісного розвитку, на її емоційне самопочуття, самооцінку, відношення до інших людей, невміння протистояти життєвим труднощам. Окрім того, у розлучених сім’ях порушуються головні умови повноцінного розвитку дитини, що проявляються у захисті, любові, турботі про близьких, доброзичливості. За результатами емпіричного дослідження виявлено, що існує відмінність у вираженості симптомокомплексів у дітей з розлучених і повних сімей. У дітей з розлучених сімей значно домінує тривожність (31,8%), конфліктність у сім’ї (21,2%), почуття неповноцінності у сім’ї (21,2%). Більшість дітей з розлучених сімей мають високий рівень тривожності (47,7%), тоді як більшість дітей з повних сімей мають середній рівень тривожності (47,3%). Діти з розлучених сімей більш агресивні, ніж діти з повних сімей. Визначено, що для більшості дітей з розлучених сімей притаманна занижена самооцінка. Для них характерне ставлення до себе як до «поганої», що є важливою ознакою неблагополучного соціального розвитку та насамперед показником несприятливого досвіду соціальних взаємодій (неблагополучні сімейні відносини, негативне ставлення батьків до дитини, несприятливий досвід спілкування дитини в дошкільному закладі). Батьки дітей, у яких занижена самооцінка, зазвичай висувають до них завищені вимоги, використовують тільки негативні оцінки, не враховують їхніх індивідуальних особливостей і можливостей. Акцентовано, що емоційний, когнітивний та поведінковий компонент у дітей з розлучених сімей має відмінності у порівнянні з дітьми з повних сімей. Це пов’язано з тим, що сім’я є першим і найважливішим інститутом соціалізації, зокрема у дошкільному віці, тому все, що відбувається у сім’ї дуже впливає на дитину. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можна використати для розробки практичних рекомендацій для батьків і вихователів з подолання негативного впливу розлучення на життєдіяльність дитини дошкільного віку.
Особливості мотивації до навчання студентів у дистанційному форматі
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Орел К.М.
Мотивацію визначають як силу, що підштовхує до дії, стимул або виплив; це те, що спонукає людину чи учня до дії. Поширення дистанційного навчання важливо для інформаційного та інтелектуального розвитку суспільства, подолання нерівностей у системі освіти та розвʼязання територіальних проблем доступу до якісної вищої освіти. Сучасний студент повинен мати високий рівень самоорганізації, відповідальності та цілеспрямованості, хоча іноді виникають негативні прояви, такі як безвідповідальність та втрата інтересу до навчання. Таким чином важливо визначити фактори, що сприяють конструктивній мотивації студентів та впливають на результативність їхньої навчальної та професійної діяльності. В даній роботи визначено основні концепції мотивації та фактори що впливають на мотивацію студентів під час дистанційного навчання . На основі підібраного інструментарію здійснено дослідження що дозволило визначити особливості мотивації навчальної мотивації студентів під час дистанційного навчання. Досліджено що студенти прагнуть до саморозвитку та вдосконалення власних вмінь і особистих якостей; більшість студентів задоволенні дистанційним навчанням, що свідчить про відсутність дискомфорту та позитивне ставлення до цієї форми навчання. Кореляційний аналіз висвітлив взаємозвʼязки між ціннісними орієнтаціями та різними типами мотивації студентів. Мотивації є важливим чинником успішності навчального процесу, важливо використовувати сучасні інформаційні технології, платформи, програми та додатки, які здатні змінити ставлення студентів до навчання, перетворити його з одноманітної діяльності у захоплюючий процес.
Віра як ресурс самопідтримки батьків важкохворих дітей
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Німчук О.М.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження феномену звернення до віри як ресурсу самопідтримки батьками важкохворої дитини. Дана робота є комплексним дослідженням, сфокусованим на ролі релігійних переконань у психологічній стійкості батьків, які стикаються з труднощами догляду за важкохворими дітьми. У роботі проведено аналіз сімейної кризи, викликаної серйозними захворюваннями дитини та її впливом на стан батьків. Виявлено, що сімейна криза в даному контексті становить серйозну загрозу психіці батьків, особливо в умовах нерівноваги між складністю ситуації та наявними ресурсами. Крім того, розглядається вплив стресу від діагнозу, лікування та паліативної допомоги на динаміку сімейної системи, зауважуючи на фінансових та емоційних проблемах, пов'язаних із доглядом за важкохворою дитиною. Концепцію віри та її роль у самопідтримці батьків показано у контексті труднощів, пов'язаних із турботою про важкохворих дітей. Релігійні переконання розглядаються як потужний ресурс для духовного та психологічного зростання, особливо у рамках християнської психології. Розглянуто різноманітність релігійних стратегій та ресурсів, доступних батькам, зауважено на їхній ролі у досягненні розради у періоди страждань та боротьби з життєвими викликами. У висновку зокрема узагальнено, що віра є ключовим елементом психології людини і є потужним ресурсом для подолання криз та набуття внутрішнього спокою. Емпірична частина дослідження виявляє низку ключових висновків, які є важливими для розуміння ролі релігійних переконань у підтримці психологічного стану та адаптації даної категорії батьків. Загалом віруючі батьки важкохворих дітей демонструють вищий рівень резильєнтності, що вказує на захисну роль віри в успішному подоланні стресових ситуацій. Однак, незважаючи на це, рівень психологічного благополуччя у віруючих батьків не відрізняється від рівня невіруючих батьків. Можливо, невіруючі батьки використовують інші ресурси, які мають позитивний вплив на їхній емоційний стан. Результати дослідження підтверджують важливість конкретних релігійних практик, таких як молитовна діяльність, стратегії прохання, добрі справи та діяльність на духовній основі. Їх використання серед батьків важкохворих дітей співвідноситься з вищим рівнем психологічного благополуччя. Особливо виділяється зв'язок між молитовними практиками, добрими справами та зниженим рівнем депресії, а також підвищеним рівнем суб'єктивного благополуччя. Отримані результати засвідчують важливість релігійних і духовних ресурсів у стратегіях підтримки та подолання труднощів у батьків важкохворих дітей. Вони надають істотного значення практикам віри у контексті забезпечення психологічного добробуту та резильєнтності в умовах, пов'язаних зі станом здоров'я та лікуванням дітей.
Індивідуально-психологічні фактори професійного самовизначення підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Морозова С. А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі індивідуально-психологічних факторів професійного самовизначення підлітків. У роботі здійснено теоретичний аналіз наукових праць, що стосуються проблематики дослідження самовизначення, професійного самовизначення та саморозвитку. Особливий акцент робиться на факторах професійного самовизначення підлітків. Достатня увага приділяється також характеристиці особистісних якостей підліткового віку, що можуть виступати факторами професійного самовизначення підлітків. Визначено категорійний апарат дослідження, проведено аналіз понять «самовизначення», «професійне самовизначення». Установлено, що сутнісна природа самовизначення базується на потребі особистості у вчиненні певних дій, спрямованих на узгодження її бажань, можливостей та перспектив. В якості засобів реалізації особистісного самовизначення виступають мисленнєві операції (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння та ін.), що складають основу рефлексії. До цього процесу додається самооцінка, яка дозволяє детермінувати власну індивідуальність. Результат самовизначення можна вважати успішним, якщо досягається взаємоузгодженість між власним «Я» та соціальними вимогами до певної діяльності особистості (професійної, шлюбу, громадської тощо). Відмічено наявність певних відмінностей та існування низки підходів до трактування сутності поняття «професійне самовизначення» різними дослідниками. В найбільш загальному розумінні його можна трактувати як усвідомлення особистістю себе в якості суб’єкта конкретної професійної діяльності відповідно до власних мотивів і потреб, проте з урахуванням потреб соціуму, яке відбувається за умови дотримання наступних вимог: особистісне ставлення до певної професії формується свідомо; самовизначення здійснюється шляхом самооцінювання власних індивідуально-психологічних якостей та їх зіставлення з вимогами до професії; відбувається постійний пошук та переосмислення доцільності саме цієї професійної діяльності та за необхідності самовизначення повторюється; через узгодження внутрішньо-собистісних та соціально-професійних потреб відбувається саморегуляція поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети. Досліджено психологічні особливості перебігу підліткового віку. З’ясовано якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості підлітка, формуючи новий рівень його самосвідомості та потребу у самоствердженні. Основними факторами успішності професійного визначення в житті підлітка запропоновано вважати: мотиви вибору професії; емоційний інтелект та темперамент. За результатами дослідження нами підтверджено перші дві емпіричні гіпотези, а третя відкинута. Розроблено розвивальну програму для підлітків у напряму покращення їх професійного самовизначення, яка допоможе їх виявити їхні професійні інтереси та нахили, а також покращити навички самоорганізації, самоактуалізації та саморозвитку у напряму формування знань про свою майбутню професію.

Переглянути

Нові надходження