Emotive Speech Acts in Cross-Cultural Communication: A Comprehensive Analysis and Experimental Study
Вантажиться...
Дата
2025-06-03
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
Мета дослідження – визначити роль емоційних мовленнєвих актів у міжкультурному середовищі оволодіння мовою, виявивши складну взаємодію між універсальними емоційними маркерами та культурно-специфічними моделями вираження. У ході дослідження були застосовані методи аналізу даних (акустичний аналіз, аналіз виразу обличчя з використанням системи кодування мімічних дій (FACS), лексичний аналіз, кореляційний і регресійний аналіз).
Завдяки всебічному аналізу акустичних особливостей, міміки і лексичних моделей дослідження демонструє, що вираження емоцій відбувається за двома схемами: універсальні елементи залишаються незмінними в різних мовах, в той час як інші піддаються значній культурній адаптації. Результати показують, що ті, хто вивчають мову, розвивають “емоційний міжмовний контакт”, який синтезує стратегії вираження рідної мови з нормами мови, що вивчається. Ті, хто вивчає іспанську мову, демонстрували більшу виразність обличчя при вираженні щастя, що свідчить про прийняття правил більш відкритого прояву емоцій e цільовій культурі. Гнів був більш чітко виражений у всіх груe цільовій культурі. Гнів був більш чітко виражений у всіх груцільовій культурі. Гнів був більш чітко виражений у всіх групах, які вивчають мову, що свідчить про використання різними емоціями різних каналів вираження. Аналіз основних компонентів та ієрархічна кластеризація виявили окремі профілі вираження емоцій у різних мовних групах, тоді як моделі множинної регресії виявили прогностичні взаємозв’язки між рівнем володіння мовою, культурним досвідом та емоційною адаптацією.
Наші результати підтверджують теоретичну модель, яка об’єднує універсалістські та релятивістські погляди на вираження емоцій, припускаючи, що ті, хто вивчають мови, орієнтуються в динамічному просторі між цими полюсами. Дослідження підтверджує, що деякі аспекти вираження емоцій, такі як підвищена інтенсивність голосу при гніві та зниження темпу мови при смутку, залишаються відносно незмінними в різних мовних групах, що підтверджує гіпотезу універсальності. Однак інші аспекти — зокрема, виразність обличчя, що виражає щастя, і вибір лексики, що відображає емоційні стани, — демонструють значну адаптацію до норм мови перекладу, що підтверджує точку зору культурної відносності.
Наші дані показують, що ті, хто вивчає мову, розвивають те, що можна назвати “емоційною міжмовою” — динамічною системою вираження емоцій, яка включає елементи як з рідного емоційного репертуару, так і з культурних норм мови, що вивчається. Ця емоційна взаємодія розвивається в міру підвищення рівня володіння мовою і залучення до культури, але процес адаптації варіюється залежно від різних каналів емоційного вираження і різних емоцій. Висновок про те, що знайомство з культурою опосередковує взаємозв’язок між рівнем володіння мовою і емоційною виразністю, дозволяє припустити, що емоційна адаптація при вивченні мови є не лише функцією лінгвістичних знань, але вимагає більш глибокого вивчення культури і залученості в неї.
Опис
Ключові слова
emotive speech, cross-cultural communication, emotional tone, cultural differences influence, vocal intensity, lexical choice, cross-cultural emotional adaptation, емоційна мова, міжкультурна комунікація, емоційний тон, вплив культурних відмінностей, інтенсивність голосу, лексичний вибір, міжкультурна емоційна адаптація