Політичний опонент
Ескіз недоступний
Дата
2015
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Новітня політична лексика (Неологізми, оказіоналізми та інші новотвори)
Анотація
В умовах розбудови демокр. форм політ. діяльності П.о. — не завжди представник протилежної політ. сили. Прийом переходу у статус П.о. переважно зумовлений передвиборчими перегонами (напр., електоральні змагання Блоку Петра Порошенка та політ. партії «Народний фронт») або ж використовується для посилення ознак демокр. політ. режиму (як, напр., суперечка між Президентом РФ В. Путіним та Прем’єр-міністром Д. Медведєвим відносно податкової реформи у 2013 р.). Окрім того, нерідко можемо спостерігати феномен сталих тандемів П.о., коли певні політ. сили або ж політики впродовж декількох електоральних циклів наслідують статуси П.о., апелюючи повторюваними аргументами.
Опис
Ключові слова
політичний опонент, публічна бесіда. диспут, альтернативна ползиція, політична боротьба
Бібліографічний опис
Політичний опонент (лат. opponens (opponentis) — той, що суперечить) — носій одного з варіантів рішення політ. проблеми або ж суб'єкт, який критикує положення, висловлювані співрозмовником в усній або письмовій формі. П.о. заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув політ. пропонент у публічній бесіді, на диспуті тощо. П.о. може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у політ. суперечці, але можливою є ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в аргументативному процесі.