2024-2025 н.р.

Постійне посилання зібрання

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/5463

Переглянути

Перегляд 2024-2025 н.р. за Автор "Жукова Ганна Володимирівна"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Шляхи і форми актуалізації трансгенераційної травми в умовах війни
    (Університет імені Альфреда Нобеля, 2025) Жукова Ганна Володимирівна
    Кваліфікаційна робота зприсвячена теоретичному обґрунтуванню та практичному дослідженню шляхів та форм актуалізації трансгенераційної травми в умовах війни в Україні. У роботі наголошується, що трагічні події в історії нашої держави залишили глибокий слід в колективній памʼяті українського народу. Масові трагедії, як-то репресії, етнічні утиски, штучний голод, політичні переслідування є частиною досвіду наших предків, та не могли не вплинути на формування нашої нації. Оскільки неопрацьований травматичний досвід попередніх поколінь “живе” у трьох площинах часу - теперішньому, минулому та майбутньому, надзвичайної актуальності набуває вивчення поведінкових рекцій, форм та шляхів актуалізації трансгенераційної травми в умовах поточної війни в Україні. Здійснено теоретичний аналіз поняття трансгенераційної травми, вивчено умови її виникнення та механізми передачі між поколіннями з урахуванням різних психологічних теорій і підходів. Підібрано діагностичний методичний інструментарій для дослідження трансгенераційної травми та її зв’язку з рівнем резильєнтності, алекситимії, симптомами ПТСР і депресії. Розроблено та застосовано авторську анкету для дослідження особливостей сприйняття травматичного досвіду попередніх поколінь і його актуалізації в житті респондентів. Емпірично досліджено особливості психологічного стану в осіб, які визнають травматичний досвід у своїй родині, та осіб, хто його не визнає. Вивчено зв’язок між визнанням травматичного досвіду в родині та психоемоційним станом респондентів. Виявлено зв'язки між визнанням травматичного досвіду у родині та рівнем психологічних складнощів, зокрема симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії, алекситимії та труднощами з визначенням і описом почуттів. Кореляційний аналіз показав, що менше визнання травматичного досвіду пов’язане з вищим рівнем симптомів ПТСР, що підкріплюється результатами співставлення контрастних груп досліджуваних через критерій Манна-Уїтні. Таким чином, невизнання травматичного досвіду може бути чинником, що сприяє погіршенню психологічного стану. Виявлено, що у групі, яка не визнає травматичний досвід, наявні значущі позитивні кореляції між ПТСР і депресією. Це свідчить, що симптоми ПТСР у респондентів, які не визнають травму, тісно пов’язані з емоційними труднощами та депресією. Водночас, у групі, яка визнає травму, кореляційний аналіз показав, що ПТСР асоціюється із зниженням рівня резильєнтності, що вказує на важливість психологічної стійкості в адаптації до стресу. У групі, що визнає травму, наявний статистично значущий негативний звʼязок між резильєнтністю та симптомами ПТСР, який підтверджує, що людям з вищими показниками симптомів ПТСР притаманний нижчий рівень стресостійкості. Натомість у групі, що не визнає травму, цей зв'язок не виявився значущим. Це може свідчити, що резильєнтність є ключовим чинником для подолання стресу у тих, хто визнає травму, тоді як у групі, яка не визнає травму, вона менш виражена. В обох групах виявлено значущі зв'язки між симптомами ПТСР і труднощами з визначенням і вираженням емоцій, що підкреслює важливість емоційної саморегуляції в контексті травматичного досвіду.