2022-2023 н.р.
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд 2022-2023 н.р. за Ключові слова "агресія"
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Вплив депривації від матері на розвиток дитини(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Дика Олена ДмитрівнаКваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження впливу материнської депривації на емоційний, психічний та інтелектуальний розвиток дитини. Життя дитини за умов обмежених соціальних та інших впливів зумовлює виникнення особливого психічного стану – психічної депривації. Розглядаючи цю проблему щодо дітей-сиріт, слід враховувати особливий соціальний сенс позбавлення важливих психічних потреб протягом тривалого часу. Обґрунтовано, що материнська депривація в ранньому дитинстві дуже негативно впливає на розвиток дитини. Конкретні форми порушень у психічному розвитку дитини залежать від цілої низки умов: у якому віці відбулася розлука з матір'ю, як протікав процес формування прихильності, чи було життя дитини поза родиною постійним чи тимчасовим. З’ясовано, що у більшості дітей, які виховуються за умов дефіциту (відсутності) материнської любові, виникають значні труднощі для формування гармонійно розвиненої особистості. Прогноз компенсації негативних аспектів особистості дітей залежить від часу, який дитина провела за умов материнської депривації. Акцентується, що діти, у яких материнська депривація тривала перші три чи більше років, демонструють соціальні, емоційні та інтелектуальні труднощі навіть після того, як вони провели кілька років у стабільній домашній обстановці. Крім того, вони мають суттєві труднощі у формуванні прихильності до прийомних батьків. Розглядаючи вплив материнської депривації на особу дитини та її взаємовідносини, виокремлено, що як і сироти, так і діти працюючих матерів страждають від відчуття самотності та невпевненості в собі. Стверджується, що дитина повинна відчувати турботу матері або постійної дорослої особи задля її здорового емоційного, психічного та інтелектуального розвитку, почуття впевненості в собі, реалізації своїх потенційних можливостей. Розкрито, що вплив важкої материнської депривації, який обмежується першими роками життя, пов'язаний із глибокими та стійкими змінами обсягу та структури мозку у молодому дорослому віці. Зазначено, що материнська депривація в перші роки життя, може несприятливо впливати на розвиток мозку, який все ще спостерігається в дорослому віці. Результати дослідження також підвищують ймовірність того, що регіональні компенсаційні ефекти можуть захистити деяких дітей, вихованих у спеціалізованих установах, від розвитку синдрому дефіциту уваги та гіперактивності. Наголошено, що почуття відсутності самотності та невпевненості у собі дитини є важливим показником розвитку її особистості. Вони не дають змогу дитині в дорослому віці успішно вирішувати ситуації, не покладаючись на інших і мати позитивну самооцінку. Зa peзультaтaми емпіричного дocлiджeння встановлено, що як і сироти, так і діти працюючих матерів страждають від високого відчуття самотності, однак порівняльне дослідження цих двох категорій поки що не показує жодної різниці, яка стосується цього показника. Це свідчить про те, що працюючі матері також повинні приділяти більшу увагу своїм дітям, більше турбуватись про них і цим самим підвищувати в них почуття впевненості в собі. Цього можна досягти шляхом скорочення робочого дня працюючих матерів. В цьому випадку, якщо діти працюючих матерів буде надано достатньо часу та уваги з боку їхніх матерів, їхнє життя буде позбавлене самотності, що підвищить їхню соціальну компетентність. Практична значущість цієї роботи полягає в тому, що отримані результати можуть використовувати батьки у вихованні дітей, також їх можуть враховувати вчителі під час навчального процесу та практичні шкільні психологи.Документ Збереження емоційного здоров'я дітей молодшого шкільного віку в умовах невизначеності методами арт-терапії(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Порхун Наталія ВасилівнаКваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей збереження емоційного здоров’я дітей молодшого шкільного віку в умовах невизначеності методами арт-терапії. Обгрунтовано, що важливим компонентом «здоров’я» є психологічне здоров’я, яке виступає ресурсом розвитку особистості, саме від нього залежить загальний психологічний стан людини, її самопочуття, уміння долати життєві труднощі тощо. Цей досвід потрібно розвивати з дитинства. Втрата потенціалу у дитинстві - одна з найгостріших сучасних світових проблем. Розглянуто, що фрагментарно окремі аспекти психологічних основ емоційного здоров'я тривалий час досліджувалися побічно в межах проблем психологічного здоров'я. Лише в останні кілька років з'явилися роботи, в яких безпосередньо предметом дослідження виступають різні особливості саме емоційного здоров'я на основі аналізу проявів тривожності, агресії, певних властивостей емоційної зрілості та ін. Стверджується, що емоційне здоров'я це специфічне оцінне суб'єктивне відображення функціонування почуттєвої сфери у людини від відносно позитивно-комфортного до негативно-дискомфортного стану в різних умовах її життєдіяльності. З’ясовано, що психологічно і більш привабливо для людей в нашій культурі життя в умовах визначеності, а в умовах невизначеності життя сприймається дискомфортним і незручним більшістю людей. Невизначеність може ігноруватися і не сприйматися, як було в стародавніх культурах. Інноваційним для психології є вивчення осо¬бистісної толерантності до невизначеності. Припускається, що володіння толерантністю до ситуації невизначеності дозволяє суб’єкту бачити у постійно зміню¬ваному світі нові можливості, знаходити компро¬міси між собою та навколишнім світом. Зазначено, що невизначеність - це концепт поняття достатньо високого рівня абстракції, яке в процесі соціалізації засвоює суб’єкт. І це торкається як житейського рівня розвитку понять, так і наукового. Встановлено, що діти дошкільного віку не сприймають невизначеність, тому що не розуміють цього поняття. Коли людина починає усвідомлювати аспект невизначеності життя, то вона може його ігнорувати (не турбуватися), ставитися толерантно або інтолерантно. Молодший шкільний вік є найбільш сенситивним періодом для формування поняття невизначеності на житейському і науковому рівні, адже саме в шкільні роки у дитини відбувається формування психологічної стійкості, становлення рис характеру та особистості. Акцентується, що останніми роками у психології активно застосовуються програми, спрямовані на збереження емоційного здоров’я дітей, через формування толерантності до невизначеності, що ґрунтуються на мистецтві. Особливу популярність у цьому напрямі набула арт-терапія, як безпечний і потужний інструмен діагностики та корекції емоційних станів у дітей. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що в умовах невизначеності у дітей молодшого шкільного віку спостерігаються наступні результати особливостей емоційного здоров’я: високий і середній рівень тривожності у 40% і 60% досліджуваних дітей, високий рівень агресії у 36% і виявляється найбільше в таких формах, як роздратування 84%, негативізм 84%, cловесна і непряма агресія 84%, образливість 36, фізична агресія 24%, низький рівень сформованості процесів розпізнавання емоцій мають 8% дітей, уявлення про поняття «невизначеність» тільки починає формуватися у 80% дітей і не має уявлення у 20%, відсутність толерантності до невизначеності виявлено у 48% дітей, частково сформована у 40%. Опираючись на необхідність корекційної роботи з тривожністю, агресію, інтолерантністю до невизначеності за результатами дослідження нами була створена корекційно-розвивальна програма, щодо збереження емоційного здоров’я дітей і формування толератності до невизначеності засобами арт-терапії. Перспективою подальшого дослідження може бути складання програми з розвитку толерантності до невизначеності і збереження емоційного здоров’я дітей в підлітковому віці. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть використовувати педагоги при викладанні навчальних дисциплін «Вікова психологія», «Педагогічна психологія», які пов’язані з проблематикою вікової психокорекції, шкільні психологи, соціальні педагоги в роботі з дітьми при створенні корекційних програм з профілактики і збереження емоційного здоров’я.Документ Особливості взаємозв’язку адаптивності та проявів агресії у жінок зрілого віку(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Овчиннікова Інна ЮріївнаКваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку адаптивності та проявів агресії у жінок зрілого віку. Проаналізовано причини агресії, соціальний контекст агресії, особливості вибору стратегії реагування. Агресія в людському досвіді визначається як соціальне явище та невід’ємна складова існування людини та суспільства. Обґрунтовано, що активна фаза воєнного конфлікту, котрий триває вже понад 10 місяців, посилює тривожні настрої в суспільстві, страху, розчарування, дезадаптації. Поряд з цим можна помітити значне зростання агресивних проявів, вияв люті, ненависті, ворожості, гніву у відповідь на відкриту військову агресію з боку Росії. Надто емоційними у цих проявах є саме жінки, які забезпечують потужний інформаційний фронт безпосередньо в тилу, поки їх чоловіки на передовій. Проаналізовано основні особливості життєдіяльності особистості в умовах воєнного стану. Визначено перелік дестабілізуючих факторів, які призводять до актуалізації дослідження особливостей адаптації людей в умовах війни. Найбільш суттєво питання адаптації стоять саме перед жінками, які через значні втрати звичного життя мають адаптуватися до нових умов відчуваючи відповідальність за дітей та батьків. Визначено особливості розвитку жінок в період зрілості. Виокремлено основні завдання зрілого віку для жінок. З’ясовано, що переважна частка жінок за результатами якісного аналізу отриманих емпіричних даних, мають середні з тенденцією до високого рівні прояву агресії і ворожості, при чому показники ворожості трохи вищі. Найбільш проявленими шкалами агресії у жінок є почуття провини, роздратування і вербальної агресії. І переважно середні рівні соціально-психологічної адаптації і адаптивного потенціалу. Виявлено наявність статистично значущих відмінностей у показниках агресії в групі жінок з більш високими показниками соціально-психологічної адаптації за такими шкалами як роздратування, непрямої та вербальної агресії, індексу агресії та показниках агресивності. Це дозволяє зробити припущення про існування непрямого зв’язку між показниками адаптації та проявами агресії у жінок зрілого віку. Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що отримані результати дослідження і сформульовані на їх основі висновки можуть бути застосовані: науковцями – для подальшого вивчення взаємозв’язку між агресією та адаптивністю у жінок; співробітниками психологічної служби організацій – для психологічного супроводу жінок; широким колом спеціалістів – при розв’язанні проблем підтримки жінок у сучасних реаліях.Документ Формування стресостійкості науково-педагогічних працівників(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Курносова Віра ЛеонідівнаКваліфікаційна робота присвячена проблемі стресостійкості та особливостям її формування у науково-педагогічних працівників Наголошено, що професійна діяльність педагога є однією з найбільш напружених, в психологічному плані, видів діяльності та відноситься до розряду стресогенних професій, що вимагають від особистості великих резервів самовладання і саморегуляції та висуває підвищені вимоги до наявності у науково-педагогічних працівників такої інтегральної комплексної характеристики як стресостійкість, тим паче під час війни, коли навколо стрес, тривожність, страх за власне життя та життя близьких, агресія із-за втрати енергетичного ресурсу, невпевненість у майбутньому тощо. Зазначено, що дистанційний формат роботи ще більше виснажує, тому науково-педагогічним працівникам варто дбати про свою професійну стійкість, адже емоційний стан педагога безпосередньо впливає ще більше на емоційний стан студентів, які теж виснажені подіями сьогодення. Розкрито внутрішні чинники формування стресостійкості особистості. Розроблен психодіагностичний інструментарій щодо дослідження психологічних особливостей стресостійкості науково-педагогічних працівників, який є оригінальним. Розроблен авторський тренінг з формування стресостійкості науково-педагогічних працівників. За результатами емпіричного дослідження в роботі встановлено, що рівень стресу прямо корелює із рівнем тривожності, і обернено корелює з рівнем самопочуття, настрою і активністю. Рівень стресу має зв’язок із психічними станами особистості. Чим вище стресостійкість у особистості, тим менше педагог реагує на стрес-фактори, тим краще його самопочуття настрій і активність. Підтвердили, що є залежність психічних станів від стресостійкості. Так, як стресостійкість є важливою характеристикою особистості, що передбачає її здатність до саморегуляції, змогу долати життєві труднощі, не відчуваючи при цьому деструктивного впливу дистресу та допомагає керування власними психічними станами, такими як стрес, тривожність, фрустрованість, агресивність і ригідність. Визначено, що тренінг із формування стерсостійкості допоміг науково-педагогічним працівникам краще справлятися зі стресом та підвищив їх рівень стресостійкості. Практична значущість роботи полягає у тому, що розроблено тренінг для формування стресостійкості науково-педагогічних працівників. Комплекс вправ, які запропоновані, педагоги можуть виконувати самостійно під час дистанційної роботи; вони спрямовані на стимулювання у науково-педагогічних працівників внутрішніх особистісних ресурсів подолання стресу і відновлення, задля емоційної стійкості в умовах сьогодення.