2022-2023 н.р.

Постійне посилання зібрання

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/4311

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 61

Апробація авторського тренінгу підвищення обізнаності матерів на проблемі статевого виховання підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Бублик Анастасія Геннадіївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження ефективності тренінгової роботи для обізнаності батьків підлітків зі статевого виховання. Теоретично з'ясовано, що підлітковий вік – перехідний етап розвитку між дитинством і дорослістю. Підлітковий період умовно поділяють на три періоди. Це препубертатний (11–12 років), або підготовчий період, власне пубертатний період (12–14 років), протягом якого проходять основні процеси статевого дозрівання, і постпубертатний період (15–17 років), під час якого організм досягає повної біологічної зрілості. Визначено, що статеве виховання повинно відбуватися не в пік пубертатного періоду, а протягом усього життя дитини. Батьки мають виховувати сексуальну, інтимну обізнаність дитини змалку, звичайно, враховуючи вік дитини наприклад: дитина 3-х років має чітко знати свою стать, відмінність протилежної статі і т.д. У підлітковому віці, дитина має володіти необхідними знаннями про статеве життя, що забезпечує безпечну поведінку. Зазначено, що розвиток гармонійної особистості залежить від багатьох чинників, одним з яких є становлення статевої сфери. Сімейне виховання відіграє головну роль у цьому процесі, оскільки саме батьки та найближче оточуюче середовище найбільше опікуються питаннями статевого виховання і статевої соціалізації дитини. Встановлено, що в школах України недостатньо проводиться статеве виховання дітей та підлітків, багато батьків не розуміють важливості статевого виховання, тому метою нашого дослідження було довести, що соціально-психологічні онлайн-тренінги для обізнаності батьків зі статевого виховання є ефективні. В тренінгової роботі приймали участь 60 батьків дітей віком від 3х до 16 років, яких було поділено на дві групи експериментальну та контрольну, по 30 учасників. В емпіричному дослідженні доведено, що показник обізнаності учасниць експериментальної групи значуще змінився у співставленні з учасницями контрольної групи. Отже, тренінг дійсно виявився ефективним і сприяв підвищенню обізнаності учасниць на питаннях статевого виховання дітей. Нарешті, не відбулось самодовільного зростання обізнаності учасниць, оскільки не виявлено значущої різниці між рівнем знань згідно з самозвітом учасниць контрольної групи до та після тренінгу. Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути корисними практичним психологам у сфері освіти та освітянам, психологам-консультантам, які працюють з батьками дітей підліткового віку індивідуально та в груповому форматі.
Арт-терапевтичний тренінг як засіб зниження стресу у дітей молодшого шкільного віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Миронюк Карина Олегівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження подолання стресу у дітей молодшого шкільного віку методами арт-терапії. Цей метод допомоги, один із сучасних напрямів психотерапії, тому є актуальним для того, щоб долучати такий метод у роботі спеціалістів за допомогою різних видів мистецтва, яка сьогодні стає усе більше популярним напрямом сучасної професійної психотерапії, що привертає все більше уваги в усьому світі. Сучасна наукова арт-терапія при всьому її різноманітті засновується на спонтанному самовираженні автора і певною мірою ігнорує естетичні критерії в оцінці його результатів. На сьогодні арт-терапія є технологією психічної гармонізації і розвитку людини, а також засобом розв’язання внутрішніх конфліктів особистості та засобом активізації творчого потенціалу особистості, технологією активізації ресурсів і поширення діапазону саморегуляції.
Взаємозв'язок комунікативних здібностей та особистісних властивостей майбутніх правоохоронців
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Борисов Сергій Семенович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі взаємозв'язку комунікативних здібностей та особистісних властивостей майбутніх правоохоронців. Теоретичний аналіз дослідження дозволив встановити, що, комунікативна компетентність правоохоронця є комплексом тих особистісних властивостей, знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективність його професійного спілкування. Основна функція професійного спілкування правоохоронців – правовий вплив на громадян, який здебільшого відбувається в ситуаціях психологічного тиску. Тому ефективність цього впливу забезпечується належним володінням правоохоронцями соціально-психологічними механізмами взаємовпливу (асертивним переконуванням, навіюванням, емоційним зараженням) та взаєморозуміння (ідентифікації, емпатії, рефлексії). Необхідною умовою ефективності використання правоохоронцем цих механізмів, як і всіх інших засобів впливу на комунікантів, є його авторитет та референтність. Основа авторитету особистості – орієнтація на гуманістичні духовно-моральні цінності, що у взаєминах виявляється як доброзичливість, справедливість і т. ін. і забезпечує довіру до неї. Основа референтності – професійність. Головний суб’єктний чинник розвитку професійності – мотивація досягнення у професійній діяльності (стати успішним фахівцем). Основні психолого-педагогічні умови розвитку вказаних властивостей і спроможностей у майбутніх правоохоронців: а) належний рівень професійної підготовки, спрямованої на формування основ професійності, що базується на мотивації досягнення; б) якісна етична і культурологічна освіта, спрямована на формування когнітивної бази їх гуманістичної спрямованості; в) здоровий морально-психологічний клімат у навчальному мікросоціумі, який розвиває і моральні якості, і продуктивні комунікативні вміння й навички студентів, курсантів через механізми групової інтеракції, ідентифікації та ін. Професійне оволодіння механізмами взаємовпливу і взаєморозуміння вимагає: а) соціально-психологічної підготовки за допомогою навчальних курсів, які закладуть основи необхідних для цього знань. Необхідною умовою ефективності викладання таких навчальних курсів є суб’єкт-суб’єктна освітня парадигма, якій відповідають кооперативне та інші інтерактивні методи навчання, котрі засновуються на активній співпраці педагогів і студентів, курсантів, що істотно підвищує якість їх учіння, розвиває уміння й навички досягнення взаєморозуміння задля взаємодії; б) широкого застосування інтерактивно-тренінгових методів. Результати емпіричного дослідження показали, що комунікативні та пов’язані з ними особистісні властивості досліджуваних майбутніх правоохоронців загалом є сприятливими щодо розвитку їх комунікативної компетентності. Зокрема, відсутні меркантильно-корисливі мотиви вибору професії, домінує шляхетно-громадянська й зацікавлена змістом правоохоронної діяльності мотивація цього вибору. Серед найбільш значущих властивостей правоохоронця на першому місці за кількістю виборів – «відповідальність» та «вміння легко спілкуватись». Отже, переважна більшість досліджуваних усвідомлюють, що успішність в обраній ними професії визначається насамперед відповідальним ставленням до службових обов’язків (що є істотною складовою авторитету та референтності) і володінням мистецтвом спілкування. Факторний аналіз отриманих емпіричних даних показав, що найбільш сприятливим щодо розвитку комунікативної компетентності правоохоронця є комплекс таких властивостей: комунікативні та організаторські здібності, комунікабельність, сміливість, самоконтроль, щирість та відвертість у ставленні до людей і поводженні з ними. У досліджуваних ці властивості загалом переважають. Найбільш несприятливим – тривожність, напруженість, дратівливість, емоційна лабільність, неповага до соціальних імперативів, принципів, норм, надмірна м’якість характеру. Ці властивості піддавалися психокорекції, яку проведено у процесі формувального експерименту. Таким чином, основними психолого-педагогічними умовами комунікативної компетентності майбутніх правоохоронців є: системне використання всіх обґрунтованих нами освітніх засобів формування когнітивної бази професійної референтності загалом і комунікативної компетентності зокрема та гуманістичної ціннісно-орієнтаційної спрямованості – основи авторитету правоохоронця; широке й активне застосування інтерактивно-тренінгових методик, які розвивають складові усіх функціональних структур комунікативної компетентності: мотиваційної, ціннісно-орієнтаційної, інтелектуально-когнітивної, емоційної, конативної; здоровий морально-психологічний клімат у їх навчальному мікросоціумі, в умовах якого групова інтеракція відчутно сприяє розвитку комунікативної компетентності його членів. Перспективи подальших досліджень у межах цієї теми вбачаємо у вивченні інтелектуальних аспектів спілкування, задатків темпераментальної природи, сприятливих щодо розвитку комунікативних здібностей, їх психодіагностики, комунікативних стилів фахівців правоохоронної діяльності.
Взаємозв’язок рівнів тривожності та акцентуацій характеру у студентів-першокурсників вишу
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Рябуха Наталя Володимирівна
Кваліфікаційна робота присвячена актуальній проблемі взаємозв’язку рівнів тривожності та акцентуацій характеру у студентів-першокурсників вишу. Акцентуації як крайні варіанти норми стали предметом дослідження багатьох науковців (В. М. Бехтєрев, П. Б. Ганнушкін, О. В. Кербіков, Е. Кречмер, К. Леонгард, А. Є. Личко, Р. К. Ушаков) і водночас латентним явищем для оточуючих, в тому числі для батьків, педагогів, психологів, соціальних працівників. Науковцями доведено, що загострені риси характеру виступають детермінуючим фактором багатьох поведінкових актів суб'єкта, в тому числі і формування шкідливих звичок (Г. В. Ложкін, Н. І. Пов'якель). З’ясовано, що акцентуації розвиваються в період становлення характеру і згладжуються з дорослішанням. Особливості характеру при акцентуації можуть виявлятися не постійно, а лише в деяких ситуаціях, в певній обстановці, і майже не виявлятися в звичайних умовах. Соціальна дезадаптація при акцентуації або зовсім відсутня, або буває нетривалою. При акцентуаціях порушення виникають лише при певного роду психічних травмах, в деяких важких ситуаціях, а саме лише тоді, коли вони адресуються до «місця найменшого опору», до «слабкої ланки» даного типу характеру. При кожному типові акцентуації є властиві йому, відмінні від інших типів, «слабкі місця». Все це зумовлює актуальність вивчення акцентуацій характеру особистості підлітка та необхідність аналізу причин формування акцентуацій у підлітковому віці. Метою дослідження було теоретичне обґрунтування та експериментальне дослідження взаємозв’язку рівнів тривожності та акцентуацій характеру підлітків. Згідно з концептуальною гіпотезою дослідження, мали встановити та проаналізувати зв’язки між двома рядами показників: показниками акцентуйованих рис та показниками тривожності студентів-першокурсників вишу. Задня перевірки гіпотези було дібрано комплекс діагностичних методів, а саме методи аналізу (розчленування цілого на частини) і синтезу (дослідження взаємозв’язку, єдності цілого, утвореного з певних частин) є основою будь-якого дослідження загалом і гендерної психології зокрема. Із соціологічних методів – анкетування, із педагогічних – бесіда, із лінгвістичних – вивчення мовних повідомлень, із психологічних-спостереження, експеримент, анкетування, інтерв’ювання, тестування, моделювання. Із соціально-психологічних методів – опитування. Представлено найбільш відомими методами дослідження акцентуацій та тривожності характеру: методики «Акцентуації характеру» Леонгарда-Шмішека; «Шкала тривоги» Спілбергера-Ханіна; «Шкала самооцінки» Розенберга; Фрайбургський особистісний опитувальник; «Шкала тривожності» А.М. Прихожан З метою вивчення взаємозв’язку між рівнем тривожності та акцентуаціями характеру у підлітків, було проведено дослідження, у якому взяли участь 80 респондентів віком від 17-ти до 19-ти років. Визначено, що чим вищий рівень тривожності, тим нижчий рівень самооцінки і навпаки (p<0,05). Досліджено, що чим вищий рівень тривоги, тим вище є рівень схильності проявлення її особливо в стресових ситуаціях, яскраво відображено дане явище у застряглого типу (r=0,925, p<0,01). При високому рівні тривоги, особливо у представників демонстративного типу, вони схильні до зниження контактності, блокування свого психоемоційного простору, або навпаки – до психопатії (r=-0,853, p<0,05).
Вивчення особливостей особистості молодих жінок готових, чи не готових до материнства
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Чопорова Вероніка Арсенівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного аналізу поняття психологічної готовності до материнства та емпіричного дослідження складових материнської ідентичності як прояву особистісної ідентичності молодих жінок з різними рівнями готовності до материнства. Проаналізовані різні підходи до розуміння та вивчення поняття материнства, який визначають як складний феномен, що має фізіологічні механізми, еволюційну історію, культурні та індивідуальні особливості. На сучасному етапі материнство визначає унікальну ситуацію розвитку самосвідомості жінки, яка стає етапом переосмислення батьківської позиції з власного дитячого досвіду, періодом інтеграції образу матері і дитини. Проаналізовано поняття психологічної готовності до материнства як специфічного особистісного утворення, основою якого виступає суб’єкт-об’єктна орієнтація у ставленні до майбутньої дитини. Визначено, що більшість авторів вважають, що підготовка до материнства формується протягом життя. На процес становлення впливають як біологічні, так і соціальні чинники, оскільки підготовка до материнства має, з одного боку, потужну інстинктивну основу, а з іншого – виступає як особистісне утворення, яке відображає весь її попередній досвід, її стосунки з батьками, однолітками, чоловіком та іншими людьми. Проаналізовано феномен материнської ідентичності, яка визначається як складний психологічний конструкт, що містить в собі певні уявлення та установки стосовно того, якою повинна бути мати, та виражає цілісне прийняття і усвідомлення жінкою себе як матері. Даний психологічний конструкт формується та існує у структурі «Я-концепції» жінки впродовж всього життя, але частіше за все проявлятися він починає з періоду вагітності жінки, тобто з того часу, як вона починає ідентифікувати себе з роллю матері. Але в межах тенденцій розуміння готовності до материнства вчені заявляють про формування материнської ідентичності вже на етапах планування вагітності. Виокремлено та проаналізовано структурні компоненти материнської ідентичності. Визначено, що вона включає в себе чотири компоненти: когнітивний (усвідомлювані та неусвідомлювані знання жінки про себе як матері), емоційний (емоційне ставлення жінки до системи знань про материнство в цілому), ціннісно-смисловий (система ціннісних орієнтацій, які формуються під час засвоєння жінкою соціального досвіду, пов’язаного з материнством і проявляється у цілях, переконаннях, ідеалах та інтересах у материнській сфері) та поведінковий (поведінка матері у взаємодії з своєю дитиною) компонентів. Всі ці компоненти взаємодіють між собою, між кожним з них відбувається циркуляція інформації. Зміна будь-якого з цих чотирьох компонентів призводить до зміни материнської ідентичності в цілому. За результатами емпіричного дослідження було виявлено, що 64% жінок виявляють високий рівень готовності до материнства та 46% - низький рівень готовності до материнства. Доведено, що жінки з різними рівнями готовності до материнства мають відмінності у проявах складових материнської ідентичності. Так, жінки з більш високим рівнем готовності до материнства мають більш високі рівні сформованості когнітивного, емоційного, ціннісно-смислового та поведінкового компонентів материнської ідентичності. Практична значущість роботи визначається в тому, що результати дослідження можуть бути використані у практиці психолога в рамках сімейного психологічного консультування та сімейної психотерапії, а також можуть бути корисні в практиці роботи психолога в перинатальних центрах та жіночих консультаціях при плануванні або супроводу вагітності
Вплив війни на особистісні цінності людини
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Набівач Олена Олександрівна
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена аналізу зв’язку між особистісними цінностями людини та війною як чинника стресових факторів Таке психологічне явище як війна має суттєвий вплив на смисли життя кожної людини та змінює їх. На перше місце виходять такі суспільні цінності як свобода, гідність, безпека. За даними опитування 2020 року, 63.7% респондентів обрали свободу як більшу цінність ніж рівність. На відміну від жителів Німеччини, де фінансова незалежність є основною цінністю (біля 80% ) в 2018 році. З тим зміна відбувається й в особистісних цінностях, родинних цінностях: людина починає жити «тут і зараз», а не мріями про майбутнє; більше уваги приділяється взаємовідносинам з близькими, дітьми, укладаються шлюби та інше. Обґрунтовано, війна як фактор дистресу впливає на цінності людини та навпаки особистісні цінності людини впливають на глибину та проживання ПТСР. Дослідження показує, що ці теорії стверджують про зв’язок між психічним розвитком особистості та суспільним життям людини, особистість розвивається невідокремлено, а тільки через взаємодію з іншими та суспільством, та при цьому ця взаємодія наближає особистість до власної цілі або допомагає задовольнити ієрархію цінностей. Тобто ми бачимо, що особистість розвивається через зміну та/або перегляд ієрархії цінностей. Доведено, що адаптація особистості яка перебуває або перебувала в постекстремальних умовах детермінована особливостями смислової сфери, пов'язаної з переживанням екстремальної ситуації. Збереження таких цінностей, як щасливе сімейне життя, любов до близьких, творчість, пізнання, цікава робота, інтеграція екстремального смислового досвіду в систему життєвих смислів та цінностей у звичайних умовах, активне прогнозування майбутнього зумовлюють наявність оптимального сенсу життя у таких особистостей. Смислова інтеграція гуманістичних цінностей дозволяє інтегрувати екстремальний смисловий досвід у систему життєвих смислів. Практична значущість полягає в тому, що зазначені особливості ціннісно-смислової сфери слід враховувати при розробці комплексу заходів щодо психологічної корекції наслідків стресу та соціально-психологічної реабілітації людей, які пережили війну в Україні або брали участь у бойових діях.
Вплив депривації від матері на розвиток дитини
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Дика Олена Дмитрівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження впливу материнської депривації на емоційний, психічний та інтелектуальний розвиток дитини. Життя дитини за умов обмежених соціальних та інших впливів зумовлює виникнення особливого психічного стану – психічної депривації. Розглядаючи цю проблему щодо дітей-сиріт, слід враховувати особливий соціальний сенс позбавлення важливих психічних потреб протягом тривалого часу. Обґрунтовано, що материнська депривація в ранньому дитинстві дуже негативно впливає на розвиток дитини. Конкретні форми порушень у психічному розвитку дитини залежать від цілої низки умов: у якому віці відбулася розлука з матір'ю, як протікав процес формування прихильності, чи було життя дитини поза родиною постійним чи тимчасовим. З’ясовано, що у більшості дітей, які виховуються за умов дефіциту (відсутності) материнської любові, виникають значні труднощі для формування гармонійно розвиненої особистості. Прогноз компенсації негативних аспектів особистості дітей залежить від часу, який дитина провела за умов материнської депривації. Акцентується, що діти, у яких материнська депривація тривала перші три чи більше років, демонструють соціальні, емоційні та інтелектуальні труднощі навіть після того, як вони провели кілька років у стабільній домашній обстановці. Крім того, вони мають суттєві труднощі у формуванні прихильності до прийомних батьків. Розглядаючи вплив материнської депривації на особу дитини та її взаємовідносини, виокремлено, що як і сироти, так і діти працюючих матерів страждають від відчуття самотності та невпевненості в собі. Стверджується, що дитина повинна відчувати турботу матері або постійної дорослої особи задля її здорового емоційного, психічного та інтелектуального розвитку, почуття впевненості в собі, реалізації своїх потенційних можливостей. Розкрито, що вплив важкої материнської депривації, який обмежується першими роками життя, пов'язаний із глибокими та стійкими змінами обсягу та структури мозку у молодому дорослому віці. Зазначено, що материнська депривація в перші роки життя, може несприятливо впливати на розвиток мозку, який все ще спостерігається в дорослому віці. Результати дослідження також підвищують ймовірність того, що регіональні компенсаційні ефекти можуть захистити деяких дітей, вихованих у спеціалізованих установах, від розвитку синдрому дефіциту уваги та гіперактивності. Наголошено, що почуття відсутності самотності та невпевненості у собі дитини є важливим показником розвитку її особистості. Вони не дають змогу дитині в дорослому віці успішно вирішувати ситуації, не покладаючись на інших і мати позитивну самооцінку. Зa peзультaтaми емпіричного дocлiджeння встановлено, що як і сироти, так і діти працюючих матерів страждають від високого відчуття самотності, однак порівняльне дослідження цих двох категорій поки що не показує жодної різниці, яка стосується цього показника. Це свідчить про те, що працюючі матері також повинні приділяти більшу увагу своїм дітям, більше турбуватись про них і цим самим підвищувати в них почуття впевненості в собі. Цього можна досягти шляхом скорочення робочого дня працюючих матерів. В цьому випадку, якщо діти працюючих матерів буде надано достатньо часу та уваги з боку їхніх матерів, їхнє життя буде позбавлене самотності, що підвищить їхню соціальну компетентність. Практична значущість цієї роботи полягає в тому, що отримані результати можуть використовувати батьки у вихованні дітей, також їх можуть враховувати вчителі під час навчального процесу та практичні шкільні психологи.
Вплив почуття тривожності на соціальне життя підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Клевцова Юлія Борисівна
Кваліфікаційне дослідження присвячено проблемі появи та розвитку тривожності у підлітків, і як цей стан впливає на їх повсякденне життя. Був проведений аналіз проблеми формування почуття тривожності у сучасних умовах життя. Робота складається зі вступу, двох частин, висновків до кожного розділу, та загального висновку, списку використаної літератури та додатків. У вступі розкривається актуальність обраної теми, описуються мета, гіпотеза, методики та задачі атестаційної роботи. У першому розділі викладені теоретичні основи поняття тривожності, особливості появи та розвитку її у підлітків. Визначено основні особливості розвитку тривожного стану у підлітків та розглянуто «тривожність» як феномен. Другий розділ присвячено вивченню обраних методик. Детально вивчено роботу методики і спосіб інтерпретації результатів в ході дослідження. Описані та проаналізовані отримані результати нашого дослідження. У висновках узагальнюється проведена робота і формуються висновки по заданій гіпотезі. За обраними методиками було здійснено опитування респондентів. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження вказує на те, що більшість опитуваних мають високі або середні показники тривожності, що негативно позначаються на соціальному житті підлітків.
Вплив стресу на психоемоційний стан у волонтерів під час війни в Україні
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Хомякова Арина Олексіївна
Під час дослідження ми проаналізували інформацію щодо потенційного впливу стресу під час волонтерської діяльності на психоемоційний стан, зокрема тих, які здійснюють свою діяльність в екстремальних умовах. У дослідженні впливу стресу на психоемоційний стан у волонтерів, прийняли участь 62 осіб, віком від 18 до 42 років, серед яких 20 жінок та 42 чоловіків. Середній вік у групі досліджуваних: серед жінок - 27 років, серед чоловіків - 28 років. Вимірювалися: місце проживання учасників на момент зайняття волонтерською діяльністю, стратегії подолання стресових ситуацій (опитувальник С. Хобфолла), копінг - стратегії (Копінг-тест Р. Лазаруса), визначення стресостійкості й соціальної адаптації (методика Холмса й Раге), та визначення рівню психологічного стресу (Тест PSM-25). Обробка даних: критерій Колмогорова-Смірнова для визначення типу розподілу даних, коефіцієнт кореляції Пірсона для встановлення зв’язків між змінними. Кореляційний аналіз показав прямі зв’язки рівня психологічного стресу з такими копінг-стратегіями як дистанціювання, уникнення, обережні дії, втеча та зворотній зв'язок з самоконтролем i асертивними діями. Стресостійкість прямо пов’язана з самоконтролем та позитивною оцінкою – з імпульсивними діями, уникненням та втечею. Результати дослідження виявили ряд чинників, що можуть негативно впливати на психоемоційний стан волонтерів, що діють в умовах воєнних дій, зокрема інтенсивність та тривалість здійснюваної волонтерської діяльності, велика особиста відповідальність, висока емоційна залученість, відсутність соціальної підтримки.
Гендерні відмінності прояву тривожності у студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Туз Карина Володимирівна
Кваліфікаційна робота присвячена актуальній проблемі прояву тривожності у студентів. Проведений теоретичний аналіз показав, що гендерні особливості трактують як характерні ознаки чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя, способу мислення, ролей та відносин, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації, що фіксують уявлення про жінку та чоловіка залежно від їх статі. Тривожність, у свою чергу, є відносно стійким утворенням, властивістю особистості, що здатне проявлятися в схильності людини до частих переживань стану тривоги. Студенти з високим рівнем тривожності мають низьку самооцінку, безініціативні. Однією з детермінант прояву тривожності студентів є гендерні особливості, які передбачають відмінності психіки, в тому числа емоційного стану. Метою нашого емпіричного дослідження було дослідити гендерні відмінності прояву тривожності у студентів. В ході дослідження вирішено ряд завдань: розглянуто теоретичні основи дослідження концепції взаємозв’язку гендерних відмінностей прояву тривожності у студентів; обґрунтовано вибір психодіагностичного інструментарію для емпіричного дослідження; проведено емпіричне дослідження, проаналізовано та інтерпретовано результати останнього; визначено та проаналізовано взаємозв’язок гендерних відмінностей прояву тривожності у студентів; розроблено корекційно-розвивальну програму для зниження прояву тривожності у студентів. Для вирішення останніх дібрали комплекс методів: теоретичні; логічні; математично-статистичні; узагальнення; конкретизації; інтерпретації; емпіричні; психодіагностичні («Визначення гендерної ролі» С. Бем - для вимірювання того, як доросла людина оцінює себе з точки зору гендеру; «Визначення гендерної ідентичності» Л. Шнейдер – визначено, якими респонденти уявляють себе відповідно їх гендерній ролі; «Шкала тривоги» Спілберга-Ханіна була спрямована на самооцінку респондентами власного рівня тривожності; «Шкала загальної тривожності» Дж. Тейлора, мета якої полягає в вимірюванні проявів тривожності особистості в даному дослідженні; «Шкала тривоги Бека» – визначено найбільш поширені симптоми тривоги). Дослідження здійснювали з 80-ма студентами першого курсу Дніпровського державного медичного університету на кафедрі гуманітарних наук, при вивченні навчальної дисципліни “Психологія”. Для формувального етапу експерименту обрано 2 групи: експериментальну (n=20) та контрольну (n=20) – респонденти з високим рівнем тривожності. Задля обробки емпіричних даних було проведено аналіз рангової кореляції Пірсона між результатами показників досліджуваних методик. Розроблено та впроваджено корекційно-розвивальну програму та практичні рекомендації щодо зниження прояву тривожності у студентів, яка була результативною, що доведено статистичними методами.
Дитячо-батьківські відносини як показник формування особистості дитини
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Нужна Анна Вікторівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі виховання дітей, в якій особливе значення відводиться формуванню особистості дитини, її соціальної та духовної сфери. Виявлено та проаналізувано труднощі у дитячо-батьківських відносинах, які заключаються в твердості батьківської установки дорослих та їх реакції на дії дитини, неприйнятті своєї дитини як індивідуальної особистості за допомогою психодіагностичного апарату (методик). Проведено кореляційний аналіз основних показників відносин дитини та батьків, виявлено наявний тісний позитивний зв'язок між батьками з високою адекватною ознакою та дитиною — чим вищою є дана ознака, тим вищим рівнем є вміння, навички по догляду, матеріальному забезпеченню, вихованню та навчанню дитини, а також стиль сімейного виховання (r=0,899, p<0,01). Встановлено, що головними підставами, яких необхідно дотримуватися при вихованні дитини під час її сімейного життя: чистота, послідовність у відношенні слова і справи при поводженні з дитиною, відсутність сваволі в діях батьків чи обумовленість цих дій і визнання особистості дитини постійним поводженням з нею як з людиною і повним визнанням за нею права особистої недоторканності. Уся таємниця сімейного виховання в тому і полягає, щоб дати дитині можливість самій розвиватися, робити все самостійно; дорослі повинні завжди відноситися до дитини, з першого дня появи її на світ, як до людини, з повним визнанням її особистості і недоторканності цієї особистості. Розроблено та впроваджено корекційну програму для дітей та бесіди для батьків задня корекції основних аспектів дитячо-батьківських відносин. Встановлено, що батьки почали інакше сприймати своїх дітей. Підвищився рівень “Прийняття” на 43% респондентів, “Кооперації” - на 12%, при цьому знизилися рівні “Симбіозу” - на 17% та “Авторитарної гіперсоціалізації” - на 21%. Тому можна зробити висновок, що батьки стали більше поважати індивідуальність дітей, симпатизувати їм, високо цінувати інтелектуальні здібності. Практична значущість роботи визначається тим, що отримані нами результати можуть бути використані у практиці індивідуального консультування та психотерапії, при розробці індивідуальних та групових тренінгів.
Дослідження впливу самооцінки на рівень професійних очікувань студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Лисенко Анна Василівна
У роботі вивчаються психологічні чинники впливу самооцінки на рівень професійних очікувань студентів. На підставі аналізу першоджерел установлено, що самооцінка це судження людини про міру наявності в неї тих чи тих якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком, а професійні очікування – є одним із головних чинників становлення та розвитку особистості, що визначає образ майбутньої професійної діяльності та кар’єри. Проаналізовано психологічні аспекти та емпіричним шляхом підтверджено наявність прямого зв’язку між рівнем самооцінки студентів та їх професійними очікуваннями. За результатами емпіричного дослідження доведена важливість для студентів таких мотивів майбутньої професійної діяльності, як матеріальний чинник, престижність роботи, можливість кар’єрного зростання, самореалізація тощо. За матеріалами дослідження розроблено методичні рекомендації для практичних психологів щодо оптимізації рівня професійних очікувань у студентів. Створена психокорекційна програма передбачає роботу зі студентами, які мають неадекватну самооцінку шляхом підвищення їх когнітивної (знаннєвої) компетентності та опрацювання проблем неадекватних професійних очікувань, викликаних неадекватною самооцінкою. Матеріали дослідження можуть бути використані практикуючими психологами, особливо шкільними психологами під час проведення профорієнтаційної роботи зі старшокласниками та викладачами ЗВО задля формування адекватних професійних очікувань студентів.
Дослідження особливостей стилів поведінки в конфлікті фахівців ІТ сфери
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Величко Олександр Станіславович
У дослідженні здійснено теоретичне вивчення та емпіричне дослідження психологічних особливостей вияву різних стилів поведінки в конфлікті фахівців ІТ-сфери. Конфлікт визначено як взаємостосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, у результаті яких виникає протиборство через наявність протилежних мотивів чи суджень. З’ясовано, що загальними стилями поведінки в конфлікті є ухилення, протиборство, поступливість, співробітництво, компроміс. Проведене емпіричне дослідження особливостей стилів поведінки в конфлікті двох характерологічних груп ІТ-фахівців – тих, які працюють на віддаленні і публічних фахівців, – підтвердило висунуту гіпотезу про те, що стилі поведінки у конфлікті фахівців ІТ-сфери можуть бути зумовлені специфікою їхньої професійної діяльності, індивідуально-психологічними характеристиками та соціальним досвідом. За результатами дослідження розроблено та апробовано програму тренінгу, спрямованого на оптимізацію стилів поведінки в конфлікті ІТ-фахівців, формування в них конфліктологічної компетентності. Матеріали дослідження можуть бути використані практичним психологом, профконсультантом, управлінським складом ІТ-організацій задля діагностики й формування конфліктологічної компетентності фахівців, попередження конфліктів у колективі.
Дослідження психологічного впливу Інтернет-залежності на самоактуалізацію особистості підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Фатєєва Валерія Миколаївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного вивчення та емпіричного дослідження впливу інтернет-залежності на самоактуалізацію підлітків. Актуальність дослідження процесу самоактуалізації особистості в умовах сучасного глобалізованого суспільства обумовлена, як потребою в ефективній адаптації до змін соціального середовища, так і потребою суспільства в найбільш повній актуалізації і розкритті творчого потенціалу громадян. Завдяки процесу індивідуальної самоактуалізації відбувається включення людини до суспільних стосунків. У першому розділі «Вплив Інтернет-залежності на самоактуалізацію особистості підлітка як науково-психологічна проблема» описано психологічні особливості прояву самоактуалізації в підлітковому віці. Розкрито сутність і зміст понять «самоактуалізація» та «Інтернет залежність». Проаналізовано наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників. Презентовано програму психологічної підтримки самоактуалізації осіб підліткового віку. У другому розділі «Емпіричне дослідження впливу Інтернет-залежності на самоактуалізацію особистості підліткового віку» описано етапи дослідження чинників впливу Інтернет залежності на самоактуалізацію осіб підліткового віку, обґрунтовано методологічний інструментарій. Розкрито та інтерпретовано основні результати емпіричного дослідження. Було підтверджено зв'язок між Інтернет залежністю та самоактуалізацією особистості підліткового віку, а також проаналізовано вплив різноманітних варіантів використання віртуального простору на самоактуалізацію. одержані на етапі емпіричного дослідження дані дозволили, з одного боку, підтвердити припущення про вплив Інтернет залежності на самоактуалізацію осіб підліткового віку, а з іншого – засвідчили доцільність розробки на організації програм, спрямованих на корекцію самоактуалізації. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження зумовлені визначенням значущих зв’язків між явищами Інтернет-залежності й самоактуалізації у прикладанні до психологічних особливостей розвитку осіб підліткового віку; доведено існування зв'язку між самоактуалізацією особистості підліткового віку та Інтернет-залежністю та встановлено, що різні варіанти використання підлітками віртуального простору по різному впливають на їх самоактуалізацію та можуть призводити до виникнення псевдосамоактуалізації; визначено соціально- психологічні чинники підвищення продуктивності використання віртуального простору, пов’язані із розвитком компетентності підлітків у використанні Інтернет-ресурсів та зі зміною парадигми використання віртуального простору із середовища життя на засіб, необхідний для досягнення реальної мети, самоактуалізації в реальному житті; Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в психології та педагогіці, а саме: в розробці наукових рекомендацій щодо використання віртуального простору студентами; в психологічному консультуванні осіб підліткового віку; в діяльності практичного психолога в сфері допомоги Інтернет-залежним особам; при діагностиці та допомозі в корекції рівня самореалізації та самоактуалізації особам підліткового віку; при розробці систем віртуального навчального середовища.
Дослідження ігрової діяльності дітей старшого дошкільного віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Кучерявенко-Посохова Марина Юріївна
Кваліфікаційна робота присвячена вивченню психологічних аспектів ігровової діяльність дітей дошкільного віку. Досліджено ігрову діяльність як один з можливих механізмів формування передумов до оволодіння інтелектуальнми операціями. Обґрунтовано, що сформованість інтелектуальних операцій є показником подолання інтелектуального егоцентризма та наявності здастності до освоєння знакових структур, тобто власно здатності до організованого навчання. Важливою умовою подолання інтелектуальної центрації є не стільки опанування рольової гри, скільки здатність до побудови ігрового сюжета. З’ясовано, цікавий психологічнй феномен, впливу гри на когнітивний розвиток дитини. Виявлені статистично значимі позитивні кореляційні взаємозв’язки між вмінням дитини розвивати сюжет та подолання інтелектуальної центрації (p<0,01). Коефіцієнт Спірмена склав 0,56043956 при критичному значенні 0,38 для виборки з 20 досліджуваних. Встановлено, що діти з високим рівнем розвитку сюжетної гри демонструють вищий рівень сформованості логічних операцій. Це проявляється у більшій успішності вирішення завдань на класифікацію. Проведене дослідження змусило звернути пильну увагу на такий критерій, як наявність внутрішнього плану гри, згортання ігрових дій. У грі вищого рівня число обозначуваних дій значно перевищує кількість реально відтворених дій, це і є показник «згортання» гри.
Екзистенційна реалізація особистості як фактор благополуччя у сімейних стосунках
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Стадниченко Тетяна Олексіївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі екзистенційної реалізованості особистості та її вплив на благополуччя у сімейних стосунках. Проведено теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження щодо даної проблематики. Проведено теоретичний аналіз психологічних аспектів сутності міжособистісних стосунків подружжя та їх впливу на благополуччя у сімейних стосунках між подружжям. З’ясовано, що на задоволеність шлюбом істотно впливають причини його укладення. Мотиви одруження можуть бути дуже різноманітними і є основою побудови здорових сімейних відносин, що впливають на розвиток подружніх стосунків. З приводу цього розглянуто значення кохання, як основи шлюбних стосунків. Виявлено, що взаємне кохання при вступі до шлюбу позитивно впливає на подальший розвиток відносин у шлюбі. Встановлено, що конфлікти безпосередньо пов'язані із задоволеністю шлюбом. Конфлікти у шлюбі дуже різноманітні і найчастіше зумовлені дисбалансом у мотиваційно-потребової сфері партнерів. Проте, конфлікт може бути і рушійною силою розвитку відносин, мати конструктивні наслідки. Як альтернатива задоволеності шлюбом в роботі розглянуто питання переживання екзистенційної реалізованості особистості. Екзистенційна реалізованість визначається як інтегральне переживання актуального моменту життя, відображає ставлення до власного життя та буття, ступінь свідомості життя, прийняття реальності, внутрішньої узгодженості із змістом. Метою нашого дослідження було дослідити екзистенційну реалізованість особистості в сімейних стосунках між подружжям. Згідно з концептуальною гіпотезою дослідження факторами благополучних сімейних стосунків є екзистенційна реалізованість партнерів у шлюбі. Для перевірки гіпотези було обрано теоретичні та емпіричні методи дослідження За результатами емпіричного дослідження у роботі встановлено що існує прямий взаємозв’язок між екзистенційною реалізованістю партнерів у шлюбі, екзистенційною реалізованістю партнерів у житті та задоволеністю у шлюбі. Виявлено, що екзистенційна реалізованість у стосунках у чоловіків більшою мірою обумовлена автентичністю дружини, для жінок важливішою є екзистенційна реалізованість чоловіка в житті в цілому. Зазначено, що люди, які одружилися з взаємного кохання, мають більший рівень екзистенційної реалізованості у шлюбі та життя, більш задоволені своїми відносинами. В процесі дослідження виявлено, що кількість дітей, тривалість шлюбу та кількість шлюбів не впливає на рівень екзистенційної реалізованості у чоловіків та жінок.
Збереження емоційного здоров'я дітей молодшого шкільного віку в умовах невизначеності методами арт-терапії
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Порхун Наталія Василівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей збереження емоційного здоров’я дітей молодшого шкільного віку в умовах невизначеності методами арт-терапії. Обгрунтовано, що важливим компонентом «здоров’я» є психологічне здоров’я, яке виступає ресурсом розвитку особистості, саме від нього залежить загальний психологічний стан людини, її самопочуття, уміння долати життєві труднощі тощо. Цей досвід потрібно розвивати з дитинства. Втрата потенціалу у дитинстві - одна з найгостріших сучасних світових проблем. Розглянуто, що фрагментарно окремі аспекти психологічних основ емоційного здоров'я тривалий час досліджувалися побічно в межах проблем психологічного здоров'я. Лише в останні кілька років з'явилися роботи, в яких безпосередньо предметом дослідження виступають різні особливості саме емоційного здоров'я на основі аналізу проявів тривожності, агресії, певних властивостей емоційної зрілості та ін. Стверджується, що емоційне здоров'я це специфічне оцінне суб'єктивне відображення функціонування почуттєвої сфери у людини від відносно позитивно-комфортного до негативно-дискомфортного стану в різних умовах її життєдіяльності. З’ясовано, що психологічно і більш привабливо для людей в нашій культурі життя в умовах визначеності, а в умовах невизначеності життя сприймається дискомфортним і незручним більшістю людей. Невизначеність може ігноруватися і не сприйматися, як було в стародавніх культурах. Інноваційним для психології є вивчення осо¬бистісної толерантності до невизначеності. Припускається, що володіння толерантністю до ситуації невизначеності дозволяє суб’єкту бачити у постійно зміню¬ваному світі нові можливості, знаходити компро¬міси між собою та навколишнім світом. Зазначено, що невизначеність - це концепт поняття достатньо високого рівня абстракції, яке в процесі соціалізації засвоює суб’єкт. І це торкається як житейського рівня розвитку понять, так і наукового. Встановлено, що діти дошкільного віку не сприймають невизначеність, тому що не розуміють цього поняття. Коли людина починає усвідомлювати аспект невизначеності життя, то вона може його ігнорувати (не турбуватися), ставитися толерантно або інтолерантно. Молодший шкільний вік є найбільш сенситивним періодом для формування поняття невизначеності на житейському і науковому рівні, адже саме в шкільні роки у дитини відбувається формування психологічної стійкості, становлення рис характеру та особистості. Акцентується, що останніми роками у психології активно застосовуються програми, спрямовані на збереження емоційного здоров’я дітей, через формування толерантності до невизначеності, що ґрунтуються на мистецтві. Особливу популярність у цьому напрямі набула арт-терапія, як безпечний і потужний інструмен діагностики та корекції емоційних станів у дітей. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що в умовах невизначеності у дітей молодшого шкільного віку спостерігаються наступні результати особливостей емоційного здоров’я: високий і середній рівень тривожності у 40% і 60% досліджуваних дітей, високий рівень агресії у 36% і виявляється найбільше в таких формах, як роздратування 84%, негативізм 84%, cловесна і непряма агресія 84%, образливість 36, фізична агресія 24%, низький рівень сформованості процесів розпізнавання емоцій мають 8% дітей, уявлення про поняття «невизначеність» тільки починає формуватися у 80% дітей і не має уявлення у 20%, відсутність толерантності до невизначеності виявлено у 48% дітей, частково сформована у 40%. Опираючись на необхідність корекційної роботи з тривожністю, агресію, інтолерантністю до невизначеності за результатами дослідження нами була створена корекційно-розвивальна програма, щодо збереження емоційного здоров’я дітей і формування толератності до невизначеності засобами арт-терапії. Перспективою подальшого дослідження може бути складання програми з розвитку толерантності до невизначеності і збереження емоційного здоров’я дітей в підлітковому віці. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть використовувати педагоги при викладанні навчальних дисциплін «Вікова психологія», «Педагогічна психологія», які пов’язані з проблематикою вікової психокорекції, шкільні психологи, соціальні педагоги в роботі з дітьми при створенні корекційних програм з профілактики і збереження емоційного здоров’я.
Корекційно-розвиткова робота з формування соціально-комунікативних навичок у молодших школярів із ЗПР
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Городнича Наталія Геннадіївна
Кваліфікаційне дослідження присвячено проблемі корекційно-розвиткової роботи з формування соціально-комунікативних навичок у молодших школярів із затримкою психічного розвитку (ЗПР). Актуальність дослідження обумовлена реформуванням системи освіти України та впровадженням інклюзивного навчання. Особливого значення набувають питання розвитку та корекції соціально-комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку, зокрема із ЗПР. Дане дослідження спрямоване на з’ясування особливостей спілкування дітей молодшого шкільного віку із ЗПР та розробку системи корекційно-розвиткової роботи практичного психолога щодо формування соціально-комунікативних навичок дітей із ЗПР. Визначено основні напрями та зміст корекційно-розвиткової роботи, спрямованої на подолання недостатності соціально-комунікативних навичок у дітей із ЗПР. Розроблено та експериментально апробовано систему корекційно-розвиткових заходів, побудованих із урахуванням основного спектру проблем розвитку соціально-комунікативних навичок у дітей молодшого шкільного віку з ЗПР, а також проблем в організації взаємодії батьків із дітьми. За результатами впровадження корекційно-розвиткової програми експериментально визначено динаміку в розвитку соціально-комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з ЗПР. Доведено ефективність упровадження системи роботи практичного психолога з корекції соціально-комунікативної діяльності дітей із ЗПР.
Основні напрямки консультативної допомоги сучасній молодій сім’ї
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Волосянко Ксенія Вікторівна
У рамках роботи проведено цілісне дослідження проблеми консультативної допомоги в процесі формування психологічної готовності вагітних жінок до материнства. Описані теоретичні основи проблеми, що вивчається, здійснено аналіз основних етапів сімейного консультування, надана характеристика психологічної готовності до материнства. Зокрема, визначено, що уявлення про материнство можна розглядати як наочний образ материнства в цілому, що відтворюється в пам’яті та уяві людини. Такі уявлення виникають на основі попереднього досвіду, а на їх формування впливає соціокультурне середовище, в якому виховувалася дівчинка, особливості взаємин у сім’ї, стосунки з представниками протилежної статі тощо. В залежності від наявного досвіду жінки у неї можуть виникати позитивні чи негативні уявлення про материнство, що може передбачати її психологічну готовність чи неготовність до реального материнства. Здійснено діагностику психологічної готовності вагітних жінок до материнства, у ході якої було виявлено, що готовність до материнства представлено трьома типами: адекватним, амбівалентним і типом ризику, визначені специфічні особливості їх психосоціальних складових. Дана специфіка полягає в наступному: наявність амбівалентного типу готовності до материнства, має характеристики, як адекватного, так і типу ризику; для адекватного типу материнства психологічні чинники виявляються більш значущими, ніж соціальні; для типу ризику і амбівалентного типу більш істотними є соціальні чинники; відсутність кореляційних зв'язків між особистісними особливостями досліджуваних і готовністю до материнства, як амбівалентного типу, так і типу ризику, в меншій мірі це твердження відноситься до адекватного типу, хоча дана тенденція відзначена і тут; наявність тривожності по відношенню до ситуації материнства (як ситуативної, так і особистісної риси) у представниць всіх типів; відзначена велика амплітуда в підсвідомих уявленнях про міжособистісну дистанції між досліджуваними і їх майбутніми дітьми. Здійснено розробку програми розвитку психологічної готовності вагітних жінок до материнства. Визначено, що в процесі консультування направленого на формування психологічної готовності до материнства необхідно розвивати розуміння материнства в контексті встановлення жіночої ідентичності як складової її статеворольового функціонування зі специфічними особливостями його структурної організації, що визначають життєві сценарії та сфери жіночої самореалізації, що полягає у: формуванні особистісної зрілості, яка є критерієм психологічної готовності до материнства; розвитку «Я»-концепції, самосвідомості; розвитку відповідальності за власні вчинки; формуванні емоційної зрілості та готовності до материнства; у розвитку саморозуміння, рефлексії і самооцінки; розвитку мотиваційних основ материнства; розвитку комунікативних здібностей.
Особливості взаємозв’язку адаптивності та проявів агресії у жінок зрілого віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Овчиннікова Інна Юріївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку адаптивності та проявів агресії у жінок зрілого віку. Проаналізовано причини агресії, соціальний контекст агресії, особливості вибору стратегії реагування. Агресія в людському досвіді визначається як соціальне явище та невід’ємна складова існування людини та суспільства. Обґрунтовано, що активна фаза воєнного конфлікту, котрий триває вже понад 10 місяців, посилює тривожні настрої в суспільстві, страху, розчарування, дезадаптації. Поряд з цим можна помітити значне зростання агресивних проявів, вияв люті, ненависті, ворожості, гніву у відповідь на відкриту військову агресію з боку Росії. Надто емоційними у цих проявах є саме жінки, які забезпечують потужний інформаційний фронт безпосередньо в тилу, поки їх чоловіки на передовій. Проаналізовано основні особливості життєдіяльності особистості в умовах воєнного стану. Визначено перелік дестабілізуючих факторів, які призводять до актуалізації дослідження особливостей адаптації людей в умовах війни. Найбільш суттєво питання адаптації стоять саме перед жінками, які через значні втрати звичного життя мають адаптуватися до нових умов відчуваючи відповідальність за дітей та батьків. Визначено особливості розвитку жінок в період зрілості. Виокремлено основні завдання зрілого віку для жінок. З’ясовано, що переважна частка жінок за результатами якісного аналізу отриманих емпіричних даних, мають середні з тенденцією до високого рівні прояву агресії і ворожості, при чому показники ворожості трохи вищі. Найбільш проявленими шкалами агресії у жінок є почуття провини, роздратування і вербальної агресії. І переважно середні рівні соціально-психологічної адаптації і адаптивного потенціалу. Виявлено наявність статистично значущих відмінностей у показниках агресії в групі жінок з більш високими показниками соціально-психологічної адаптації за такими шкалами як роздратування, непрямої та вербальної агресії, індексу агресії та показниках агресивності. Це дозволяє зробити припущення про існування непрямого зв’язку між показниками адаптації та проявами агресії у жінок зрілого віку. Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що отримані результати дослідження і сформульовані на їх основі висновки можуть бути застосовані: науковцями – для подальшого вивчення взаємозв’язку між агресією та адаптивністю у жінок; співробітниками психологічної служби організацій – для психологічного супроводу жінок; широким колом спеціалістів – при розв’язанні проблем підтримки жінок у сучасних реаліях.

Переглянути

Перегляд 2022-2023 н.р. за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування