Counseling and corrective-developmental work (Psychology) (Students) / Консультування та корекційно-розвивальна робота (Психологія) (Студенти)

Постійне посилання на фонд

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/1954

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 169

Адаптація студентів до навчального процесу у вищій школі
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Стецун, Ірина Юріївна
Робота присвячена психологічному аналізу проблеми адаптації студентів-першокурсників на етапі навчання у вищому навчальному закладі. Розкрито психологічну сутність поняття адаптація. Проаналізовано наукові підходи до вивчення адаптації в психолого-педагогічній літературі. Визначено механізми та фактори, які впливають на адаптацію студентів-першокурсників. Здійснено дослідження адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі. Проведено діагностику рівня адаптації студентів-першокурсників у ЗВО
Арттерапевтичні методи як інструмент підвищення рівня емоційної регуляції
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Кочерга Анастасія Станіславівна
Кваліфікаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному дослідженню ролі арттерапевтичних методів у розвитку емоційної регуляції особистості. У теоретичній частині здійснено комплексний аналіз сучасних підходів до розуміння емоційної регуляції, зокрема процесуальної моделі Дж. Гросса та багаторівневих концепцій вітчизняної психології. В умовах цифрового середовища та впливу хронічного стресу зростає актуальність дослідження особливостей емоційної регуляції особистості. Висвітлено теоретико-методологічні засади арттерапії та обґрунтовано механізми її дії – екстерналізацію, сублімацію та символічну переробку травматичного досвіду. Охарактеризовано широкий спектр арттерапевтичних методів: ізотерапію, мандалотерапію, групової терапії, графічної терапії, казкотерапію, метафоричні асоціативні карти (МАК), тілесно-орієнтовані та етно-арттерапевтичні техніки. Емпіричне дослідження проводилося дистанційно протягом 2025-2026 навчального року. Вибірку склали 50 осіб віком 16-40 років. Для діагностики застосовувалися: Шкала сприйняття стресу (PSS-10), Опитувальник емоційної регуляції (ERQ), Коротка шкала стійкості (BRS), Шкала депресії, тривоги та стресу (DASS-21) та Багатовимірна шкала сприйнятої соціальної підтримки (MSPSS). Констатувальний етап виявив переважання помірного та високого рівня стресу, домінування неадаптивної стратегії пригнічення емоцій та дефіцит психологічної стійкості у більшості учасників. На підставі цих даних розроблено авторську арттерапевтичну програму з 6 тематичних занять. За результатами контрольного етапу зафіксовано статистично значущу позитивну динаміку за всіма показниками (Т-критерій Вілкоксона, p<0,05; p<0,01): знизився рівень стресу та тривоги, зросли показники когнітивного переоцінювання й психологічної стійкості, зменшилося пригнічення емоцій. Гіпотеза дослідження підтверджена на статистичному та якісному рівнях. Практична значущість полягає у розробці готової до застосування програми для практичних психологів, реабілітаційних центрів та служб психологічної допомоги. Доведено ефективність дистанційного формату реалізації програми в умовах воєнного часу. The thesis is devoted to the theoretical justification and empirical study of the role of art therapy methods in the development of emotional regulation. The theoretical section provides a comprehensive analysis of contemporary approaches to understanding emotional regulation, including J. Gross’s process model and multi-level concepts in Ukrainian psychology. In the context of the digital environment and the effects of chronic stress, research into the characteristics of emotional regulation is becoming increasingly important. The theoretical and methodological foundations of art therapy are highlighted, and its mechanisms of action – externalization, sublimation and symbolic processing of traumatic experiences – are substantiated. A wide range of art therapy methods is described: isotherapy, mandala therapy, group therapy, graphic therapy, fairy tale therapy, metaphorical associative cards (MAC), body-oriented and ethno-art therapy techniques. The empirical study was conducted remotely during the 2025–2026 academic year. The sample consisted of 50 individuals aged 16–40. The following instruments were used for diagnosis: the Perceived Stress Scale (PSS-10), the Emotional Regulation Questionnaire (ERQ), the Brief Resilience Scale (BRS), the Depression, Anxiety, and Stress Scale (DASS-21), and the Multidimensional Scale of Perceived Social Support (MSPSS). The diagnostic phase revealed a prevalence of moderate and high levels of stress, a dominance of the maladaptive strategy of emotional suppression, and a deficit in psychological resilience among most participants. Based on these data, an original art therapy program consisting of six thematic sessions was developed. The results of the control phase showed statistically significant positive trends across all indicators (Wilcoxon’s T-test, p<0.05; p<0.01): levels of stress and anxiety decreased, indicators of cognitive reappraisal and psychological resilience increased, and emotional suppression decreased. The research hypothesis was confirmed at both the statistical and qualitative levels. The practical significance lies in the development of a ready-to-use program for practicing psychologists, rehabilitation centers, and psychological support services. The effectiveness of the program’s remote delivery format in wartime conditions has been demonstrated.
Арттерапія як чинник зниження інтенсивності тривожних проявів у дітей
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Рогоза Діана Вадимівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження ефективності використання арттерапії для зниження рівня тривожності у дітей. У сучасному суспільстві більшість людей щоденно стикається зі стресовими ситуаціями. Однак інтенсивність переживання стресу та реакції на нього можуть суттєво відрізнятися залежно від індивідуальних психологічних та фізіологічних особливостей людини. В дитячому віці стрес має особливо руйнівний вплив на організм людини, адже у цьому віці психіка перебуває на етапі активного формування, а механізми емоційної саморегуляції ще недостатньо розвинені. Обґрунтовано, що надмірна тривога у дітей може стати причиною проблем з навчанням, соціальною адаптацією та формуванням самооцінки. Тому своєчасне розпізнавання тривожних симптомів та застосування ефективних методів корекції, зокрема психотерапевтичних і арттерапевтичних підходів, є необхідною умовою збереження психічного здоров’я. З’ясовано, що ефективна боротьба з дитячою тривогою потребує комплексного підходу, що включає відкрите спілкування, навчання та практичні стратегії. Акцентується, що арттерапія посідає важливе місце серед сучасних психокорекційних підходів у роботі з дітьми, оскільки поєднує у собі можливості творчої діяльності та психологічного впливу. Її специфіка полягає в тому, що вона спирається на природну потребу дитини у самовираженні через образ, колір, форму та символ, що робить цей метод особливо ефективним у роботі з емоційною складовою, зокрема у випадках підвищеної тривожності, страхів та внутрішнього напруження. Розглядаючи вплив арттерапії на дитину, слід зазначити її ресурсний потенціал. Окрім опрацювання негативних переживань, значна увага приділяється формуванню позитивного емоційного досвіду, розвитку уяви та творчого мислення. Стверджується, що арттерапія у роботі з дітьми характеризується комплексністю впливу, поєднанням емоційного, когнітивного та поведінкового компонентів, а також високим рівнем адаптивності до індивідуальних потреб дитини. Зазначено, що особливе значення має принцип безоціночності у процесі арттерапевтичної роботи. Акцент робиться на процесі творення, а не на естетичній цінності отриманої роботи. Відсутність критики або порівняння результатів роботи забезпечує формування безпечного психологічного середовища, у якому дитина може вільно експериментувати, не боячись зробити помилку чи негативної оцінки. Наголошено, що важливим аспектом є поєднання арттерапії з іншими методами психологічного впливу (елементами бесіди, ігрової терапії, тілесно-орієнтованих технік та вправ на розвиток емоційної регуляції). Такий комплексний підхід дозволяє впливати на різні рівні психічної організації дитини – когнітивний, емоційний та поведінковий. Емпіричне дослідження ефективності арттерапії підтвердило її безпосередній вплив на зниження інтенсивності тривожних проявів у дітей. Проведена програма арттерапії, спрямована на роботу з емоційною сферою через художньо-символічну діяльність, дозволила зафіксувати достовірні зміни як ситуативної, так і особистісної тривожності. Визначено, що середній рівень тривожності у більшості дітей суттєво знизився після завершення курсу, а найбільший ефект спостерігався у дітей із початково високим рівнем тривожності та низьким рівнем навичок емоційної регуляції. Також показано, що арттерапевтичні втручання сприяють розвитку емоційної саморегуляції, підвищенню здатності до безпечного вираження внутрішніх переживань, що проявлялося у зменшенні страхів, напруження та поведінкових проявів тривоги. При цьому діти з високою мотивацією до творчої діяльності та активним самовираженням продемонстрували найбільше зниження тривожності, що свідчить про важливу роль особистісної зацікавленості та творчої активності у процесі арттерапії. Практична значущість полягає у можливості використання розробленої програми арттерапії у діяльності практичних психологів, педагогів та фахівців із психічного здоров’я дітей. Qualification work is devoted to the problem of theoretical justification and empirical research of the effectiveness of using art therapy to reduce anxiety in children. In modern society, most people are faced with stressful situations every day. However, the intensity of stress and reactions to it can differ significantly depending on the individual psychological and physiological characteristics of a person. In childhood, stress has a particularly destructive effect on the human body, because at this age the psyche is at the stage of active formation, and the mechanisms of emotional self-regulation are not yet sufficiently developed. It is substantiated that excessive anxiety in children can cause problems with learning, social adaptation and the formation of self-esteem. Therefore, timely recognition of anxiety symptoms and the use of effective correction methods, in particular psychotherapeutic and art therapeutic approaches, are a necessary condition for maintaining mental health. It is found that effective combating of children's anxiety requires a comprehensive approach, which includes open communication, training and practical strategies. It is emphasized that visual art therapy occupies an important place among modern psychocorrectional approaches in working with children, as it combines the possibilities of creative activity and psychological influence. Its specificity lies in the fact that it relies on the child's natural need for self-expression through image, color, form and symbol, which makes this method especially effective in working with the emotional component, in particular in cases of increased anxiety, fears and internal tension. When considering the impact of art therapy on a child, its resource potential should be noted. In addition to processing negative experiences, significant attention is paid to the formation of positive emotional experiences, the development of imagination and creative thinking. It is argued that visual art therapy in working with children is characterized by the complexity of the impact, the combination of emotional, cognitive and behavioral components, as well as a high level of adaptability to the individual needs of the child. It is noted that the principle of valuelessness in the process of art therapy work is of particular importance. The emphasis is on the process of creation, and not on the aesthetic value of the resulting work. The absence of criticism or comparison of the results of the work ensures the formation of a safe psychological environment in which the child can freely experiment, without fear of making a mistake or negative assessment. It is emphasized that an important aspect is the combination of art therapy with other methods of psychological influence (elements of conversation, play therapy, body-oriented techniques and exercises for the development of emotional regulation). Such a comprehensive approach allows influencing different levels of the child's mental organization - cognitive, emotional and behavioral. Empirical research into the effectiveness of visual art therapy confirmed its direct impact on reducing the intensity of anxiety manifestations in children. The conducted art therapy program, aimed at working with the emotional sphere through artistic and symbolic activities, allowed us to record reliable changes in both situational and personal anxiety. It was determined that the average level of anxiety in most children significantly decreased after completing the course, and the greatest effect was observed in children with an initially high level of anxiety and a low level of emotional regulation skills. It was also shown that art therapy interventions contribute to the development of emotional self-regulation, increasing the ability to safely express internal experiences, which was manifested in the reduction of fears, tension and behavioral manifestations of anxiety. At the same time, children with high motivation for creative activity and active self-expression demonstrated the greatest decrease in anxiety, which indicates the important role of personal interest and creative activity in the process of art therapy. The practical significance lies in the possibility of using the developed program of visual art therapy in the activities of practical psychologists, teachers and specialists in children's mental health.
Батьківсько-дитячі стосунки як фактор формування комунікативних здібностей підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Киричук, Олександра Русланівна
Випускна кваліфікаційна робота є практичним дослідженням з питань «формування комунікативних здібностей підлітків шляхом впливу батьківського виховання». Метою роботи є обґрунтування та перевірка умов формування комунікативних здібностей підлітків шляхом впливу батьківського виховання.У першому розділі досліджуються теоретичні засади вивчення підліткової комунікації. У другому розділі було проведено експериментальну роботу, щодо формування у підлітків комунікативних здібностей.В ході експериментальної роботи були відзначені типові реакції підлітків, що визначили специфіку здійснення процесу формування їх комунікативних здібностей в результаті освоєння театральної творчості. На основі включеного спостереження, використання діагностичних методик встановлено, що виділені особливості зумовлені, перш за все, типом індивідуально-психічного орієнтування і характером самооцінки.
Вiкoвi ocoбливocтi життєcтiйкocтi в ociб з piзними життєвими cтpaтегiями
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Гаврилишин, Аліса Володимирівна
У роботі аналізується проблема особливостей життєстійкості в осіб з різними життєвими стратегіями. Під час написання роботи було визначено загальні теоретико- методологічні підстави для дослідження вікових особливостей, підібрано комплекс методик, адекватних меті дослідження, продіагностовано та проаналізовано вплив віку та особливостей характеру на розвиток життєстійкості та різних життєвих стратегій.
Взаємозв'язок заздрості з рівнем самооцінки у молоді
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Безверха Аліса Андріївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку заздрості з рівнем самооцінки у молоді. Актуальність дослідження зумовлена глибокою трансформацією соціальної комунікації та цифровізацією повсякденного життя, де молодь постійно стикається з ідеалізованими репрезентаціями успіху, що робить проблему заздрості критично важливою для розуміння формування механізмів самоцінності та соціальної адаптації. Обґрунтовано, що заздрість є багатовимірним психосоціальним феноменом, який у сучасному науковому дискурсі розглядається крізь призму теорії соціального порівняння Л. Фестінгера, дуальної моделі (доброякісна та злоякісна заздрість), психоаналітичних концепцій (З. Фрейд, М. Кляйн) та еволюційного підходу. З’ясовано, що самооцінка в молодіжному віці виступає центральним регулятором поведінки, а її структура включає домени академічної компетентності, соціальної прийнятності, професійної перспективи та зовнішньої привабливості. Акцентується, що взаємозв'язок між заздрістю та самооцінкою є двостороннім і опосередковується процесами висхідного соціального порівняння, яке особливо загострюється в умовах «економіки уваги» та домінування соціальних мереж. Низька або нестабільна самооцінка провокує злоякісну заздрість і «порочне коло» знецінення та депресивних переживань, тоді як висока самоефективність здатна трансформувати заздрість у доброякісну, мотивуючу форму. Розкрито, що за результатами емпіричного дослідження на вибірці з 43 осіб віком від 16 до 30 років, майже половина респондентів (48,84%) демонструє високий рівень злоякісної заздрості. Встановлено, що найбільш проблемними сферами самоцінності молоді є перфекціонізм (високий рівень порушень у 37,21%) та потреба в прийнятті (високий і середній рівні у 76,75%). Низьку глобальну самооцінку зафіксовано у 32,56% опитаних, а низький загальний рівень суб'єктивного благополуччя - у 48,84%. Зазначено, що за допомогою кореляційного аналізу Спірмена підтверджено статистично значущі сильні позитивні зв’язки між злоякісною заздрістю та порушеною самоцінністю/перфекціонізмом (r=0,614), а також заниженим самоприйняттям (r=0,645). Виявлено помірний негативний зв'язок між самооцінкою та злоякісною заздрістю (r=-0,387). Водночас доброякісна заздрість, всупереч очікуванням, також виявила негативний кореляційний зв'язок із самооцінкою (r=-0,471), що вказує на залежність навіть конструктивної форми заздрості від рівня самоприйняття. Наголошено, що результати дослідження розширюють наукові уявлення про психологічні механізми заздрості як індикатора стану самооцінки в молодіжному віці. Практична значущість полягає в можливості використання отриманих даних для розробки психокорекційних програм, спрямованих на трансформацію злоякісної заздрості в доброякісну, зміцнення здорової самоцінності та формування навичок конструктивного соціального порівняння в умовах сучасного інформаційного середовища. The qualification work is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between envy and self-esteem level among young people. The relevance of the study is driven by the profound transformation of social communication and the digitalisation of everyday life, where young people constantly encounter idealised representations of success, making the problem of envy critically important for understanding the formation of mechanisms of self-worth and social adaptation. It is substantiated that envy is a multidimensional psychosocial phenomenon which, in contemporary scientific discourse, is examined through the lens of L. Festinger's theory of social comparison, the dual model (benign and malicious envy), psychoanalytic concepts (S. Freud, M. Klein), and the evolutionary approach. It has been found that self-esteem in young people acts as a central regulator of behaviour, and its structure includes the domains of academic competence, social acceptability, professional prospects, and physical attractiveness. It is emphasised that the relationship between envy and self-esteem is bidirectional and mediated by processes of upward social comparison, which is particularly exacerbated in the conditions of the "attention economy" and the dominance of social media. Low or unstable self-esteem provokes malicious envy and a "vicious circle" of devaluation and depressive experiences, while high self-efficacy can transform envy into a benign, motivating form. It is revealed that, according to the results of an empirical study on a sample of 43 individuals aged 16 to 30, almost half of the respondents (48.84%) demonstrate a high level of malicious envy. It was found that the most problematic areas of self-worth among young people are perfectionism (high level of impairment in 37.21%) and the need for acceptance (high and medium levels in 76.75%). Low global self-esteem was recorded in 32.56% of respondents, and a low overall level of subjective well-being in 48.84%. It is noted that, using Spearman's correlation analysis, statistically significant strong positive relationships were confirmed between malicious envy and impaired self-worth/perfectionism (r=0.614), as well as low self-acceptance (r=0.645). A moderate negative relationship was found between self-esteem and malicious envy (r=-0.387). At the same time, contrary to expectations, benign envy also showed a negative correlation with self-esteem (r=-0.471), indicating the dependence of even the constructive form of envy on the level of self-acceptance. It is emphasised that the results of the study expand scientific understanding of the psychological mechanisms of envy as an indicator of the state of self-esteem in young people. The practical significance lies in the possibility of using the obtained data to develop psychocorrectional programmes aimed at transforming malicious envy into benign envy, strengthening healthy self-worth, and developing skills for constructive social comparison in the conditions of the modern information environment.
Взаємозв'язок між самооцінкою та рівнем особистісної тривожності у особистостей пізнього підліткового віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Ненахова Юлія Михайлівна
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню взаємозв’язку самооцінки та особистісної тривожності у пізньому підлітковому віці (15–18 років). У роботі проаналізовано теоретичні підходи до дослідження поняття самооцінки, особистісної тривожності та їх ролі у формуванні психологічного благополуччя підлітків. Розглянуто соціально-економічні та воєнні чинники, що впливають на психічний стан молоді в сучасних умовах України. Зроблено акцент на гендерних особливостях прояву цих психологічних феноменів та їх взаємозв’язку. Емпіричне дослідження проведено на вибірці 40 осіб пізнього підліткового віку, з метою виявлення рівнів самооцінки та особистісної тривожності, а також статистичного аналізу їх взаємозв’язку. Використано стандартизовані методики: Шкала самооцінки М. Розенберга, Шкала тривожності Ч. Спілбергера – Ю. Ханіна, Шкала само-ефективності А. Бандури та інші. Для обробки даних застосовано кореляційний аналіз, описову статистику та t-критерій Стьюдента. Результати підтвердили наявність статистично значущого зворотного зв’язку між самооцінкою і рівнем особистісної тривожності, а також відсутність рівності цих показників між хлопцями та дівчатами. Розроблено практичні рекомендації щодо психологічної підтримки підлітків, спрямовані на підвищення самооцінки та зниження тривожності. Практична значущість роботи полягає у можливості використання результатів у роботі шкільних психологів, педагогів, соціальних працівників для профілактики тривожних розладів і розвитку психологічної стабільності підлітків. Qualification work is devoted to studying the relationship between self-esteem and personal anxiety in late adolescence (15–18 years old). The work analyzes theoretical approaches to studying the concepts of self-esteem, personal anxiety, and their role in the formation of adolescents’ psychological well-being. The socio-economic and military factors affecting the psychological state of young people in modern Ukraine are examined. Emphasis is placed on gender-specific manifestations of these psychological phenomena and their interrelationship. The empirical study was conducted on a sample of 40 late adolescents, with the aim of identifying levels of self-esteem and personal anxiety, as well as performing a statistical analysis of their interrelationship. The following standardized methods were used: M. Rosenberg’s Self-Esteem Scale, Ch. Spielberger – Yu. Khanin’s Anxiety Scale, A. Bandura’s Self-Efficacy Scale, and others. Correlation analysis, descriptive statistics, and Student’s t-test were applied for data processing. The results confirmed the presence of a statistically significant inverse relationship between self-esteem and the level of personal anxiety, as well as the absence of equality in these indicators between boys and girls. Practical recommendations for the psychological support of adolescents, aimed at increasing self-esteem and reducing anxiety, were developed. The practical significance of the work lies in the possibility of using the results in the work of school psychologists, teachers, and social workers for the prevention of anxiety disorders and the development of psychological stability in adolescents.
Взаємозв'язок між інтенсивністю використання Instagram та схильністю до когнітивних викривлень у сприйнятті власного образу у студентської молоді
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) М'ягких В'ячеслав Дмитрович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку між інтенсивністю використання Instagram та схильністю до когнітивних викривлень у сприйнятті власного образу студентської молоді. Обґрунтовано, що Instagram є специфічним соціально-психологічним середовищем, яке характеризується домінуванням ідеалізованого візуального контенту, системою соціального підкріплення через лайки та коментарі, а також алгоритмічним формуванням персоналізованої стрічки. Для студентської молоді, яка перебуває на етапі активного формування ідентичності та особливо чутлива до оцінок оточення, це середовище є потенційно значущим чинником впливу на самосприйняття. З'ясовано, що когнітивні викривлення у сприйнятті власного образу – систематичні помилки обробки інформації про себе – формуються під впливом соціального середовища та досвіду. Серед найбільш релевантних у контексті Instagram виокремлено: соціальне порівняння «вгору», катастрофізацію, читання думок, негативну фільтрацію, персоналізацію та дихотомічне мислення. Розкрито психологічні механізми впливу соціальних мереж на образ «Я»: інтерналізацію медійних стандартів зовнішності, оперантне обумовлення через систему лайків, ефект прожектора та когнітивний дисонанс між реальним і цифровим «Я». Встановлено, що ступінь вразливості особистості до цих механізмів визначається вихідним рівнем самооцінки, схильністю до соціальних порівнянь та характером взаємодії з контентом. За результатами емпіричного дослідження, проведеного на вибірці з 87 студентів Університету імені Альфреда Нобеля, встановлено, що більшість учасників систематично недооцінює реальний час, проведений в Instagram. Середній об'єктивний показник становить майже 8 годин на тиждень, тоді як суб'єктивна оцінка є меншою майже на півтори години. Визначено, що самооцінка у вибірці загалом є позитивною, однак кожен п'ятий студент демонструє її низький рівень. Найпоширенішим типом когнітивних викривлень виявилося «читання думок» – схильність приписувати іншим певні думки щодо себе без реальних підстав, що є особливо характерним для середовища публічної самопрезентації. Встановлено, що пряма статистично значуща кореляція між кількістю годин в Instagram та рівнем когнітивних викривлень і самооцінкою у вибірці відсутня. Це свідчить про те, що важливішим є не кількісний показник часу в мережі, а якісний характер взаємодії з платформою – тип контенту, що переглядається, наявність активних соціальних порівнянь та емоційні реакції під час використання додатку. Розроблено програму психологічної профілактики когнітивних викривлень у сприйнятті власного образу серед студентської молоді, яка базується на принципах когнітивно-поведінкової терапії, концепції медіаграмотності та теорії соціального порівняння. Програма спрямована не на обмеження часу в мережі, а на формування усвідомленого медіасприйняття та внутрішніх орієнтирів самооцінки. Практична значущість роботи полягає в тому, що отримані результати та розроблена програма можуть використовуватися практичними психологами закладів вищої освіти, психологічними службами та консультативними центрами для профілактики негативного впливу соціальних мереж на самосприйняття студентської молоді. Qualification work is devoted to the problem of theoretical justification and empirical research of the relationship between the intensity of Instagram use and the tendency toward cognitive distortions in the perception of one’s own image among university students. It is argued that Instagram is a specific socio-psychological environment characterized by the dominance of idealized visual content, a system of social reinforcement through likes and comments, and the algorithmic formation of a personalized feed. For students, who are in the active stage of identity formation and are particularly sensitive to the evaluations of their surroundings, this environment is a potentially significant factor influencing self-perception. It has been established that cognitive distortions in the perception of one’s own image – systematic errors in processing information about oneself – are shaped by the social environment and experience. Among the most relevant in the context of Instagram are: upward social comparison, catastrophizing, mind reading, negative filtering, personalization, and dichotomous thinking. This study explores the psychological mechanisms through which social media influences the self-image: the internalization of media-driven standards of appearance, operant conditioning via the “like” system, the spotlight effect, and cognitive dissonance between the real and digital self. It has been established that an individual’s vulnerability to these mechanisms is determined by their baseline self-esteem, propensity for social comparisons, and the nature of their interaction with content. According to the results of an empirical study conducted on a sample of 87 students at Alfred Nobel University, it was found that most participants systematically underestimate the actual time spent on Instagram. The average objective figure is nearly 8 hours per week, while the subjective estimate is nearly an hour and a half less. It was determined that self-esteem in the sample is generally positive, but one in five students exhibits low self-esteem. The most common type of cognitive distortion was found to be “mind reading”– the tendency to attribute certain thoughts about oneself to others without real grounds, which is particularly characteristic of the environment of public self-presentation. It was found that there is no direct, statistically significant correlation between the number of hours spent on Instagram and the level of cognitive distortions or self-esteem in the sample. This suggests that what matters more is not the quantitative measure of time spent online, but the qualitative nature of interaction with the platform – the type of content viewed, the presence of active social comparisons, and emotional reactions while using the app. A program for the psychological prevention of cognitive distortions in the perception of one’s self-image among college students has been developed, based on the principles of cognitive-behavioral therapy, the concept of media literacy, and social comparison theory. The program is aimed not at limiting time spent online, but at fostering conscious media perception and internal self-esteem benchmarks. The practical significance of this work lies in the fact that the results obtained and the developed program can be used by practicing psychologists at higher education institutions, psychological services, and counseling centers to prevent the negative impact of social media on students’ self-perception.
Взаємозв'язок перфекціонізму з емоційним вигоранням у студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Шатунов Дамір Олегович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обгрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку перфекціонізму з емоційним вигоранням у студентів закладів вищої освіти. Робота э актуальна через стрімке зростання тиску соціальних та особистісних очікувань у сучасному освітньому середовищі, що призводить до поширення дезадаптивних форм перфекціонізму та академічного вигорання серед студентської молоді, особливо в умовах воєнного стану, цифровізації освіти та «фонового виснаження» в Україні. У роботі було теоретично обгрунтовано, що емоційне вигорання розглядається як багатовимірний конструкт, ключовими моделями якого є тривимірна модель К. Маслах (емоційне виснаження, деперсоналізація, зниження особистої ефективності) та фазова модель В. В. Бойка. Перфекціонізм проаналізовано як багатовимірне утворення відповідно до моделей С. Фроста, П. Хьюїтта - Г. Флетта та Великої тривимірної шкали перфекціонізму (жорсткий, самокритичний, нарцисичний перфекціонізм), з розмежуванням адаптивних та дезадаптивних форм. За результатами емпіричного дослідження було з’ясовано, що дезадаптивний перфекціонізм (особливо самокритичний та соціально-приписаний) виступає значущим внутрішнім предиктором академічного вигорання через механізм постійної невідповідності між ідеальними стандартами та реальними досягненнями, що породжує хронічну тривогу, труднощі емоційної регуляції та виснаження особистісних ресурсів. Також, за результатами емпіричного дослідження на вибірці 51 студента українських ЗВО віком від 16 до 26 років встановлено, що високий рівень самокритичного перфекціонізму мають 45,10% респондентів, нарцисичного - 41,18%, тоді як жорсткий перфекціонізм переважає на низькому рівні (52,94%). Загальний високий рівень емоційного вигорання зафіксовано у 37,25% студентів, причому найбільш вираженою є фаза виснаження (43,14% високий рівень). Виявлено значні труднощі емоційної регуляції (45,10% високий рівень обмеженого доступу до стратегій регуляції) та емоційну спустошеність (43,13% високий рівень). За допомогою кореляційного аналізу Спірмена підтверджено сильний позитивний зв'язок між самокритичним перфекціонізмом та фазою напруження (r=0,707, p≤0,01), помірний позитивний зв'язок між загальним перфекціонізмом та загальним рівнем вигорання (r=0,488, p≤0,01), а також помірний негативний зв'язок між жорстким перфекціонізмом та достатністю особистісних ресурсів (r=-0,520, p≤0,01). Гіпотеза про зв'язок нарцисичного перфекціонізму з фазою виснаження спростована. Загалом концептуальна гіпотеза про існування взаємозв'язку між перфекціонізмом та емоційним вигоранням у студентів підтверджена. Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані психологами, кураторами академічних груп та працівниками центрів психологічної підтримки закладів вищої освіти для розробки та впровадження психопрофілактичних і психокорекційних програм, спрямованих на трансформацію дезадаптивних форм перфекціонізму, розвиток навичок емоційної регуляції, підвищення особистісних ресурсів та запобігання емоційному вигоранню студентської молоді в сучасних умовах. The qualification work is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between perfectionism and emotional burnout among students of higher education institutions. The relevance of the study is driven by the rapid increase in social and personal expectations in the modern educational environment, which leads to the spread of maladaptive forms of perfectionism and academic burnout among students, especially in the context of martial law, digitalisation of education, and "background exhaustion" in Ukraine. It is substantiated that emotional burnout is considered a multidimensional construct, the key models of which are K. Maslach's three-dimensional model (emotional exhaustion, depersonalisation, reduced personal efficacy) and V. Boyko's phase model. Perfectionism is analysed as a multidimensional formation according to the models of S. Frost, P. Hewitt - G. Flett, and the Big Three Perfectionism Scale (rigid, self-critical, narcissistic perfectionism), with a distinction between adaptive and maladaptive forms. It is found that maladaptive perfectionism (especially self-critical and socially prescribed) acts as a significant internal predictor of academic burnout through the mechanism of constant discrepancy between ideal standards and actual achievements, which generates chronic anxiety, difficulties in emotion regulation, and depletion of personal resources. According to the results of an empirical study on a sample of 51 students of Ukrainian higher education institutions aged 16 to 26, it was established that a high level of self-critical perfectionism is present in 45.10% of respondents, narcissistic perfectionism in 41.18%, while rigid perfectionism predominantly shows a low level (52.94%). A high overall level of emotional burnout was recorded in 37.25% of students, with the exhaustion phase being the most pronounced (43.14% high level). Significant difficulties in emotion regulation (45.10% high level of limited access to regulation strategies) and emotional emptiness (43.13% high level) were identified. Using Spearman's correlation analysis, a strong positive relationship was confirmed between self-critical perfectionism and the tension phase of emotional burnout (r = 0.707, p ≤ 0.01), a moderate positive relationship between general perfectionism and the general level of burnout (r = 0.488, p ≤ 0.01), as well as a moderate negative relationship between rigid perfectionism and the sufficiency of personal resources (r = -0.520, p ≤ 0.01). The hypothesis about the relationship between narcissistic perfectionism and the exhaustion phase was refuted. Overall, the conceptual hypothesis about the existence of a relationship between perfectionism and emotional burnout in students was confirmed. The practical significance lies in the fact that the obtained results can be used by psychologists, academic group tutors, and employees of psychological support centres of higher education institutions to develop and implement psychoprophylactic and psychocorrectional programmes aimed at transforming maladaptive forms of perfectionism, developing emotion regulation skills, increasing personal resources, and preventing emotional burnout among students in modern conditions.
Взаємозв'язок прояву феномену FOMO з прокрастинацією у студентської молоді
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Лукіна Любов Олегівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку прояву феномену FOMO з прокрастинацією у студентської молоді. У кваліфікаційній роботі представлено теоретико-емпіричне дослідження особливостей страху упустити можливість (FOMO) та його взаємозв'язку із рівнем прокрастинації. Основна увага приділена психологічним чинникам виникнення FOMO, а також вивченню потенціалу JOMO як адаптивної стратегії забезпечення психологічного благополуччя студентів, які перебувають під постійним впливом сучасного цифрового простору. У теоретичному розділі систематизовано підходи до вивчення феноменів FOMO, JOMO та прокрастинації у сучасній психологічній літературі. Окреслено когнітивний, афективний та поведінковий компоненти страху пропустити щось, розкрито роль цифрового середовища у його посиленні. Особливу увагу приділено обґрунтуванню регулятивного потенціалу та ресурсів концепції JOMO (радості від упущення можливостей) як життєздатної стратегії саморегуляції особистості. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 40 студентів за допомогою комплексного психодіагностичного інструментарію. Методами дослідження стали опитування за шкалами FOMO Scale, загальної прокрастинації Лея (GPS), академічної прокрастинації (PASS) та залежності від smartphones (SAS-SV), а також інтегральним показником усвідомленої цифрової присутності (JOMO). Зібрані дані було проаналізовано за допомогою методів описової статистики, кореляційного аналізу та Т-критерію Вілкоксона для порівняння зрізів. У результаті встановлено наявність статистично значущого позитивного зв'язку між рівнем FOMO та показниками загальної й академічної прокрастинації, а також залежністю від смартфона, що свідчить про спільні механізми порушення емоційної та когнітивної регуляції. Натомість виявлено зворотний зв'язок цих змінних із показником JOMO. Оцінка динаміки після проведення формувального етапу засвідчила стійку позитивну динаміку за всіма показниками, демонструючи значуше зниження рівнів FOMO, зволікання і смартфонозалежності та підвищення здатності до усвідомленої цифрової присутності. На основі отриманих результатів розроблено та апробовано структуру психоосвітньої Zoom-інтервенції у форматі 110-хвилинного вебінару, спрямованого на зниження цифрової тривожності та академічного зволікання. Вона передбачала створення індивідуальних дорожніх карт «Digital Detox» із впровадженням правил «Digital Sunset», безтелефонних зон та аудиту сповіщень. Сформульовано розгорнуті практичні рекомендації, а матеріали роботи можуть бути використані як методична база для студентів, університетських психологів та фахівців із медіагігієни. The qualification thesis is dedicated to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between the manifestation of the FOMO phenomenon and procrastination among student youth. The thesis presents a theoretical and empirical investigation of the features of the fear of missing out (FOMO) and its correlation with the level of procrastination. The main focus is on the psychological factors of FOMO emergence, as well as studying the potential of JOMO as an adaptive strategy for ensuring students' psychological well-being within the modern digital space. The theoretical section systematizes theoretical and methodological approaches to analyzing the phenomena of FOMO, JOMO, and procrastination in contemporary psychological literature. It outlines the cognitive, affective, and behavioral components of the fear of missing out and reveals the role of the digital environment and social networks in exacerbating it. Particular attention is paid to substantiating the regulatory potential and resources of the JOMO concept (joy of missing out) as a viable strategy for personality self-regulation. The empirical study was conducted on a sample of 40 university students using a comprehensive psychodiagnostic toolkit. Research methods included surveys using the FOMO Scale, Lay's General Procrastination Scale (GPS), the Procrastination Assessment Scale-Students (PASS), and the Smartphone Addiction Scale - Short Version (SAS-SV), along with an integral indicator of mindful digital presence (JOMO). The collected data were analyzed using descriptive statistics, correlation analysis, and the Wilcoxon signed-rank test for cross-sectional comparisons. The results revealed a statistically significant positive relationship between the level of FOMO and indicators of both general and academic procrastination, as well as smartphone addiction, indicating shared mechanisms of emotional and cognitive dysregulation. Conversely, an inverse relationship between these variables and the JOMO score was identified. Evaluating the dynamics after the formative stage demonstrated a stable positive trend across all metrics, showing a significant decrease in FOMO, delay, and smartphone addiction levels alongside an increased capacity for mindful digital presence. Based on the findings, a structure for a psychoeducational Zoom intervention was developed and tested in the form of a 110-minute webinar aimed at reducing digital anxiety and academic procrastination. It involved designing individual "Digital Detox" roadmaps that incorporate the "Digital Sunset" rule, phone-free zones, and notification audits. Detailed practical recommendations have been formulated, and the materials of this work can serve as a methodological framework for students, university psychologists, and media hygiene specialists.
Взаємозв'язок рівня емоційного інтелекту з рівнем задоволеністю життям та ефективністю продажів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Куреня, Оксана Іванівна
У роботі аналізується взаємозв'язок рівня емоційного інтелекту з рівнем задоволеності життя та ефективністю продажів. Під час написання роботи було визначено загальні теоретико-методологічні підстави для дослідження емоційно-го інтелекту, підібрано комплекс методик, адекватних меті дослідження, продіагностовано та проаналізовано вплив емоційного інтелекту на рівень задоволеності життя та ефективністю продажів.
Взаємозв'язок тривожності та стресостійкості у майбутніх психологів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Чернявська Анастасія Едуардівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв’язку тривожності та стресостійкості у майбутніх психологів. Актуальність теми зумовлена тим, що професійна діяльність психолога належить до емоційно напружених видів допомагаючої практики та потребує від фахівця високого рівня емоційної саморегуляції, психологічної стійкості, здатності витримувати стресові навантаження та зберігати ефективність у складних міжособистісних ситуаціях . У роботі розкрито поняття тривожності у вітчизняній та зарубіжній психології, проаналізовано основні наукові підходи до її вивчення, визначено зміст ситуативної та особистісної тривожності. Тривожність розглянуто як складне багаторівневе психологічне явище, що охоплює емоційні, когнітивні, фізіологічні та поведінкові прояви. Обґрунтовано, що високий рівень тривожності може ускладнювати адаптацію особистості, знижувати впевненість у собі, посилювати страх невдачі та негативно впливати на ефективність навчальної й майбутньої професійної діяльності. Окрему увагу приділено аналізу стресостійкості як інтегральної властивості особистості, що забезпечує здатність зберігати емоційну рівновагу, працездатність, адекватність поведінки та ефективність діяльності в умовах стресу. У роботі показано, що стресостійкість формується на основі когнітивних, емоційних, вольових і поведінкових компонентів та пов’язана з рівнем саморегуляції, психологічною гнучкістю, копінг-стратегіями й адаптаційними ресурсами особистості. З’ясовано, що між тривожністю та стресостійкістю існує переважно обернений взаємозв’язок: підвищення рівня тривожності супроводжується зниженням здатності особистості конструктивно долати стресові ситуації, контролювати емоційні реакції та зберігати психологічну рівновагу. Особливого значення ця закономірність набуває для майбутніх психологів, оскільки їхня професійна підготовка та подальша діяльність передбачають роботу з емоційно складними запитами, кризовими станами, міжособистісними конфліктами та високою відповідальністю за якість психологічної допомоги. У ході емпіричного дослідження, проведеного серед 50 здобувачів вищої освіти спеціальності 053 «Психологія», було використано комплекс психодіагностичних методик: опитувальник «Шкала психологічного стресу» PSM-25 Lemyr–Tessier–Fillion, шкалу реактивної і особистісної тривожності Ч. Спілбергера – Ю. Ханіна, шкалу тривоги А. Бека, а також методику діагностики самооцінки психічних станів Г. Айзенка. Застосування зазначених методик дало змогу комплексно дослідити рівень психологічного стресу, ситуативної й особистісної тривожності, вираженість тривожної симптоматики, а також прояви фрустрації, агресивності та ригідності. За результатами емпіричного дослідження встановлено, що у значної частини майбутніх психологів спостерігаються середні та високі показники психологічного стресу і тривожності. Зокрема, більшість респондентів мають середній рівень психологічного стресу, а частина досліджуваних демонструє високий рівень особистісної тривожності та виражені тривожні прояви. Проведений кореляційний аналіз підтвердив наявність статистично значущого оберненого зв’язку між тривожністю та стресостійкістю: чим вищим є рівень тривожності, тим нижчою є здатність майбутніх психологів протистояти стресовим ситуаціям, зберігати емоційну рівновагу та конструктивно долати труднощі. Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані у процесі професійної підготовки майбутніх психологів, зокрема для своєчасного виявлення підвищеної тривожності, недостатньої стресостійкості та ризиків психоемоційного перевантаження. Розроблені методичні рекомендації спрямовані на зниження тривожності, розвиток емоційної саморегуляції, формування конструктивних копінг-стратегій, підвищення психологічної гнучкості та зміцнення стресостійкості майбутніх фахівців психологічного профілю. The qualification paper is devoted to the problem of theoretical substantiation and empirical study of the relationship between anxiety and stress resistance in future psychologists. The relevance of the topic is determined by the fact that the professional activity of a psychologist belongs to emotionally intense types of helping practice and requires a high level of emotional self-regulation, psychological stability, the ability to withstand stress loads, and maintain effectiveness in complex interpersonal situations. The paper reveals the concept of anxiety in domestic and foreign psychology, analyzes the main scientific approaches to its study, and defines the content of situational and personal anxiety. Anxiety is considered as a complex multilevel psychological phenomenon that includes emotional, cognitive, physiological, and behavioral manifestations. It is substantiated that a high level of anxiety may complicate personal adaptation, reduce self-confidence, intensify the fear of failure, and negatively affect the effectiveness of educational and future professional activities. Special attention is paid to the analysis of stress resistance as an integral personality trait that ensures the ability to maintain emotional balance, working capacity, adequate behavior, and effectiveness of activity under stress. The paper shows that stress resistance is formed on the basis of cognitive, emotional, volitional, and behavioral components and is related to the level of self-regulation, psychological flexibility, coping strategies, and adaptive resources of the individual. It has been found that there is a predominantly inverse relationship between anxiety and stress resistance: an increase in the level of anxiety is accompanied by a decrease in the individual’s ability to constructively overcome stressful situations, control emotional reactions, and maintain psychological balance. This pattern is of particular importance for future psychologists, since their professional training and further activity involve working with emotionally difficult requests, crisis states, interpersonal conflicts, and a high level of responsibility for the quality of psychological assistance. In the course of the empirical study, conducted among 50 higher education students majoring in 053 «Psychology», a set of psychodiagnostic methods was used: the PSM-25 Psychological Stress Measure by Lemyr–Tessier–Fillion, the State-Trait Anxiety Inventory by C. Spielberger and Yu. Khanin, the Beck Anxiety Inventory, and H. Eysenck’s method for diagnosing self-assessment of mental states. The use of these methods made it possible to comprehensively study the level of psychological stress, situational and personal anxiety, the severity of anxiety symptoms, as well as manifestations of frustration, aggressiveness, and rigidity. According to the results of the empirical study, it was established that a significant proportion of future psychologists demonstrate medium and high levels of psychological stress and anxiety. In particular, most respondents have an average level of psychological stress, while some of the participants demonstrate a high level of personal anxiety and pronounced anxiety manifestations. The conducted correlation analysis confirmed the presence of a statistically significant inverse relationship between anxiety and stress resistance: the higher the level of anxiety, the lower the ability of future psychologists to withstand stressful situations, maintain emotional balance, and constructively overcome difficulties. The practical significance of the study lies in the fact that the obtained results can be used in the process of professional training of future psychologists, in particular for the timely identification of increased anxiety, insufficient stress resistance, and risks of psycho-emotional overload. The developed methodological recommendations are aimed at reducing anxiety, developing emotional self-regulation, forming constructive coping strategies, increasing psychological flexibility, and strengthening stress resistance in future specialists in the field of psychology.
Взаємозв'язок інтенсивності переживання втрати та типів копінг-стратегій у підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Кругліна Віра Романівна
Робота присвячена дослідженню особливостей взаємозв’язку між інтенсивністю переживання втрати та типами копінг-стратегій у підлітковому віці. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості травматичних подій у житті сучасних підлітків, пов’язаних із втратою близьких людей, вимушеним переселенням, воєнними діями та іншими кризовими обставинами, що негативно впливають на їхній психоемоційний стан і процес соціально-психологічної адаптації. У теоретичній частині роботи проаналізовано основні наукові підходи до розуміння феномену втрати, психологічних особливостей її переживання у підлітковому віці та сучасні концепції копінг-поведінки. Розглянуто сутність копінг-стратегій, їх класифікації, адаптивний та дезадаптивний характер, а також особливості застосування підлітками в умовах стресових життєвих ситуацій. Емпіричне дослідження було спрямоване на виявлення рівня інтенсивності переживання втрати, особливостей копінг-поведінки, а також рівня тривожності та депресивних проявів у підлітків. Для реалізації поставленої мети використано комплекс психодіагностичних методик: Шкалу впливу травматичної події (IES-R), опитувальник копінг-стратегій Brief COPE, Госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS) та Шкалу депресії Бека (BDI-II). Отримані результати оброблялися за допомогою методів математичної статистики, зокрема описової статистики та кореляційного аналізу. Результати дослідження засвідчили, що значна частина підлітків характеризується помірним і високим рівнем переживання втрати, що супроводжується проявами тривожності, емоційного напруження та окремими депресивними симптомами. Встановлено, що зі зростанням інтенсивності переживання втрати підвищується частота використання дезадаптивних копінг-стратегій, зокрема уникання, поведінкового відсторонення, заперечення та самозвинувачення. Водночас підлітки з нижчим рівнем травматичних переживань частіше використовують адаптивні способи подолання труднощів, такі як активне подолання, планування, позитивне переосмислення та звернення по соціальну підтримку. Кореляційний аналіз підтвердив наявність статистично значущих взаємозв’язків між показниками інтенсивності переживання втрати та окремими типами копінг-стратегій. Отримані результати свідчать про важливу роль конструктивних стратегій подолання стресу у процесі психологічної адаптації підлітків до втрати. На основі результатів дослідження розроблено практичні рекомендації для психологів, педагогів і батьків щодо психологічної підтримки підлітків, які переживають втрату. Запропоновані рекомендації спрямовані на розвиток адаптивних копінг-стратегій, зниження рівня психологічного дистресу та сприяння успішній емоційній адаптації. The thesis is devoted to the study of the relationship between the intensity of loss experience and coping strategies in adolescence. The relevance of the study is determined by the growing number of traumatic events experienced by modern adolescents, including the loss of significant others, forced displacement, military actions, and other crisis situations that negatively affect their emotional well-being and psychological adaptation. The theoretical part of the research analyzes the main scientific approaches to understanding the phenomenon of loss, the psychological characteristics of grief experience during adolescence, and contemporary concepts of coping behavior. The essence of coping strategies, their classifications, adaptive and maladaptive forms, and the peculiarities of their use by adolescents in stressful life situations are examined. The empirical study was aimed at identifying the level of loss experience intensity, coping behavior characteristics, and indicators of anxiety and depression among adolescents. The research employed a set of psychodiagnostic tools, including the Impact of Event Scale – Revised (IES-R), Brief COPE Inventory, Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), and Beck Depression Inventory-II (BDI-II). The obtained data were processed using descriptive statistics and correlation analysis. The findings revealed that a considerable proportion of adolescents demonstrated moderate and high levels of loss-related distress accompanied by anxiety, emotional tension, and depressive symptoms. It was found that a higher intensity of loss experience is associated with more frequent use of maladaptive coping strategies such as avoidance, behavioral disengagement, denial, and self-blame. In contrast, adolescents with lower levels of traumatic distress more often used adaptive coping strategies, including active coping, planning, positive reframing, and seeking social support. The correlation analysis confirmed statistically significant relationships between the intensity of loss experience and specific coping strategies. The results emphasize the important role of constructive coping mechanisms in adolescents’ psychological adaptation to loss. Based on the empirical findings, practical recommendations were developed for psychologists, teachers, and parents regarding psychological support for adolescents experiencing loss. These recommendations are aimed at strengthening adaptive coping strategies, reducing psychological distress, and promoting emotional adjustment.
Взаємозвʼязок тривожності, самоефективності та батьківського вигорання у батьків дітей з особливими освітніми потребами
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Мовчан Валерія Євгенівна
Кваліфікаційна робота присвячена теоретичному та емпіричному дослідженню взаємозв’язку тривожності, самоефективності та батьківського вигорання у батьків дітей з особливими освітніми потребами. Актуальність теми зумовлена тим, що батьки дітей з ООП часто перебувають в умовах тривалого емоційного, фізичного та організаційного навантаження, пов’язаного з доглядом, навчанням, реабілітацією, соціалізацією дитини та взаємодією з освітніми й медичними установами. Постійна тривога за дитину, невизначеність щодо її майбутнього, дефіцит часу на відновлення та труднощі поєднання батьківських обов’язків з іншими життєвими ролями можуть підвищувати ризик емоційного виснаження і батьківського вигорання. У роботі проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння тривожності, самоефективності, батьківського вигорання та копінг-стратегій. Батьківське вигорання розглянуто як окремий ролеспецифічний синдром, що проявляється через емоційне виснаження у батьківській ролі, дистанціювання від дитини, втрату задоволення від батьківства та відчуття контрасту між теперішнім і попереднім образом себе як батька або матері. Самоефективність визначено як внутрішній психологічний ресурс, пов’язаний із вірою особистості у власну здатність діяти ефективно, долати труднощі та впливати на життєві обставини. Мета дослідження полягала у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному вивченні взаємозв’язку тривожності, самоефективності та батьківського вигорання у батьків дітей з особливими освітніми потребами. Об’єктом дослідження виступили психологічні особливості батьків дітей з ООП, а предметом — взаємозв’язок тривожності, самоефективності та батьківського вигорання. Емпіричне дослідження було проведено на вибірці 46 батьків дітей з особливими освітніми потребами. Для збору даних використано Шкалу загальної самоефективності GSE Р. Шварцера і М. Єрусалема, опитувальник генералізованого тривожного розладу GAD-7, опитувальник батьківського вигорання PBA-UA та українську адаптацію Brief-COPE для аналізу копінг-стратегій. Статистичну обробку результатів здійснено із застосуванням кореляційного аналізу за коефіцієнтом Пірсона. За результатами дослідження встановлено, що значна частина респондентів має помірний або сильний рівень тривожності: за методикою GAD-7 32,6 % батьків продемонстрували помірний рівень, а 28,3 % — сильний рівень тривожності. За шкалою GSE найбільша частина досліджуваних має рівень самоефективності вище середнього. За результатами PBA-UA 30,4 % респондентів мають сформоване батьківське вигорання, 4,3 % — ймовірне батьківське вигорання, а 17,4 % перебувають у зоні високого ризику. Кореляційний аналіз показав сильний прямий зв’язок між рівнем тривожності та загальним показником батьківського вигорання, що свідчить про зростання вигорання зі збільшенням тривожності. Також виявлено помірний зворотний зв’язок між самоефективністю та батьківським вигоранням, що дозволяє розглядати самоефективність як ресурсний чинник. Емоційно-фокусований копінг має зворотний зв’язок із тривожністю і вигоранням, тоді як уникаючий копінг демонструє слабкий прямий зв’язок із цими показниками. Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів у діяльності практичних психологів, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, соціальних педагогів та інших спеціалістів, які працюють із родинами дітей з ООП. Qualification work is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between anxiety, self-efficacy and parental burnout in parents of children with special educational needs. It is substantiated that parents of children with special educational needs often experience prolonged emotional, physical and organizational strain related to caregiving, education, rehabilitation, child socialization, and interaction with educational and medical institutions. Constant concern about the child, uncertainty about the child’s future, lack of time for recovery, and difficulties in combining parental responsibilities with other life roles may increase the risk of emotional exhaustion and parental burnout. It is emphasized that parental burnout is not only a result of general fatigue or stress, but a specific role-related syndrome formed within the parental role. It is manifested through emotional exhaustion, emotional distancing from the child, loss of satisfaction with parenting, and the contrast between the current and previous image of oneself as a parent. Self-efficacy is considered as an internal psychological resource associated with a person’s belief in their ability to act effectively, overcome difficulties and influence life circumstances. The aim of the study was to theoretically substantiate and empirically examine the relationship between anxiety, self-efficacy and parental burnout in parents of children with special educational needs. The object of the study was the psychological characteristics of parents of children with special educational needs. The subject of the study was the relationship between anxiety, self-efficacy and parental burnout in this group of parents. The empirical study involved 46 parents of children with special educational needs. The following methods were used: the General Self-Efficacy Scale by R. Schwarzer and M. Jerusalem, the Generalized Anxiety Disorder questionnaire GAD-7, the Parental Burnout Assessment PBA-UA, and the Ukrainian adaptation of Brief-COPE for the analysis of coping strategies. Statistical data processing was performed using Pearson’s correlation analysis. According to the results of the empirical research, it was found that a significant proportion of respondents had moderate or severe anxiety. According to GAD-7, 32.6% of parents demonstrated moderate anxiety, while 28.3% showed severe anxiety. According to the GSE scale, the largest proportion of respondents had an above-average level of self-efficacy. According to PBA-UA, 30.4% of respondents had pronounced parental burnout, 4.3% had probable parental burnout, and 17.4% were in the high-risk group. It was found that there is a strong direct relationship between anxiety and the general level of parental burnout. This means that as anxiety increases, the level of parental burnout also increases. A moderate inverse relationship was also found between self-efficacy and parental burnout, which makes it possible to consider self-efficacy as a resource factor associated with lower manifestations of emotional exhaustion. It is shown that emotion-focused coping has an inverse relationship with anxiety and parental burnout. This may indicate its resource significance for parents of children with special educational needs. Avoidant coping, in contrast, demonstrates a weak direct relationship with anxiety and burnout, which may indicate a tendency toward increased emotional strain when less adaptive coping strategies are used. The practical significance of the work lies in the fact that the obtained results can be used by practical psychologists, specialists of inclusive resource centers, social educators and other professionals working with families of children with special educational needs. The results may be applied in the development of psychological support programs aimed at preventing parental burnout, reducing anxiety and developing parental self-efficacy.
Взаємозв’язок емоційного інтелекту з проявами міжособистісних конфліктів в організаціях
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Криштальов Олексій Олексійович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі взаємозв’язку емоційного інтелекту з проявами міжособистісних конфліктів у трудових колективах. У роботі теоретично обґрунтовано сутність феномену емоційного інтелекту, його структуру та функції, а також розглянуто особливості міжособистісних конфліктів, їх типи та стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. Емпіричне дослідження проведено із застосуванням комплексу психодіагностичних методик (А. Басса та А. Даркі, Н. Холла, П. Хеппнера та І. Петерсена, М. Снайдера, К. Леонгарда), що дозволило визначити рівень емоційного інтелекту працівників та їхні стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях. Результати дослідження підтверджують гіпотезу про те, що високий рівень емоційного інтелекту пов’язаний із більшою компетентністю у вирішенні міжособистісних конфліктів, здатністю до конструктивного аналізу ситуацій, вибору продуктивних стратегій та зниження конфліктної напруженості у взаємодії. Наукова новизна роботи полягає у поглибленому аналізі ролі емоційної саморегуляції, емпатії та соціальних навичок у процесі подолання конфліктів. Теоретичне значення полягає у систематизації підходів до розуміння емоційного інтелекту та уточненні його функцій у професійній взаємодії. Практичне значення полягає у можливості використання результатів у діяльності практичних психологів, HR-фахівців та керівників організацій для профілактики конфліктів і розвитку емоційної компетентності персоналу. The qualification work is devoted to the problem of the relationship between emotional intelligence and manifestations of interpersonal conflicts in work teams. The work theoretically substantiates the essence of the phenomenon of emotional intelligence, its structure and functions, and also considers the features of interpersonal conflicts, their types and strategies of behavior in conflict situations. The empirical study was conducted using a complex of psychodiagnostic methods (A. Bass and A. Darkie, N. Hall, P. Heppner and I. Petersen, M. Snyder, K. Leonhard), which made it possible to determine the level of emotional intelligence of employees and their strategies of behavior in conflict situations. The results of the study confirm the hypothesis that a high level of emotional intelligence is associated with greater competence in resolving interpersonal conflicts, the ability to constructively analyze situations, choose productive strategies, and reduce conflict tension in interaction. The scientific novelty of the work lies in the in-depth analysis of the role of emotional self-regulation, empathy, and social skills in the process of overcoming conflicts. The theoretical significance lies in the systematization of approaches to understanding emotional intelligence and the clarification of its functions in professional interaction. The practical significance lies in the possibility of using the results in the activities of practical psychologists, HR specialists, and organizational leaders for conflict prevention and the development of emotional competence of personnel.
Взаємозв’язок емоційної залежності та стилю прив’язаності у романтичних відносинах
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Грошова Дар'я Дмитрівна
Кваліфікаційну роботу присвячено дослідженню взаємозв’язку емоційної залежності та стилів прив’язаності у романтичних відносинах. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглиблення наукових уявлень про психологічні чинники формування емоційної залежності та їх вплив на якість романтичних взаємин молоді. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. У першому розділі здійснено теоретичний аналіз проблеми емоційної залежності у психологічній науці, розкрито психологічні особливості романтичних відносин, охарактеризовано основні теоретичні підходи до вивчення стилів прив’язаності, проаналізовано особливості їх прояву у міжособистісних взаєминах та узагальнено сучасні наукові дослідження щодо взаємозв’язку емоційної залежності та стилів прив’язаності. У другому розділі представлено організацію та методичне забезпечення емпіричного дослідження, проаналізовано рівень емоційної залежності, особливості стилів прив’язаності, самооцінки та задоволеності романтичними стосунками респондентів, встановлено взаємозв’язки між досліджуваними показниками, а також розроблено практичні рекомендації щодо профілактики емоційної залежності у романтичних відносинах. У висновках узагальнено результати теоретичного та емпіричного дослідження, підтверджено виконання поставлених завдань, визначено особливості взаємозв’язку емоційної залежності та стилів прив’язаності у романтичних відносинах, а також окреслено практичне значення отриманих результатів для психологічного консультування, психопросвітницької діяльності та подальших наукових досліджень. This thesis is devoted to the study of the relationship between emotional dependence and attachment styles in romantic relationships. The relevance of this study stems from the need to deepen scientific understanding of the psychological factors underlying the development of emotional dependence and their impact on the quality of romantic relationships among young people. The introduction justifies the relevance of the research topic, defines the object, subject, purpose, objectives, hypothesis, and research methods, and highlights the scientific novelty, theoretical, and practical significance of the work. The first chapter provides a theoretical analysis of the problem of emotional dependence in psychological science, explores the psychological characteristics of romantic relationships, the main theoretical approaches to the study of attachment styles are described, the characteristics of their manifestation in interpersonal relationships are analyzed, and contemporary scientific research on the relationship between emotional dependence and attachment styles is summarized. The second chapter presents the organization and methodological framework of the empirical study, analyzes the level of emotional dependence, the characteristics of attachment styles, self-esteem, and satisfaction with romantic relationships among respondents, establishes correlations between the studied indicators, and develops practical recommendations for preventing emotional dependence in romantic relationships. The conclusions summarize the results of the theoretical and empirical research, confirm the achievement of the set objectives, identify the characteristics of the relationship between emotional dependence and attachment styles in romantic relationships, and outline the practical significance of the findings for psychological counseling, psychological education, and further scientific research.
Взаємозв’язок задоволеністю шлюбом і показниками дисгармонії у сучасних молодих сім’ях
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Мазур, Діана Андріївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку задоволеністю шлюбом і показниками дисгармонії у сучасних молодих сім’ях. Джерелами конфлікту є протиріччя, що виникають між людьми, групами, організаціями, державами. Джерелами конфліктних ситуацій є загострені протиріччя, розбіжність точок зору, цілей, підходів, бачення способів вирішення виробничих завдань, які так чи інакше зачіпають особисті інтереси, включаючи і керівника. На відміну від деструктивних конфліктів, конструктивно вирішуються конфлікти потрібні в подружніх стосунках. Тому мета дій учасників такого конфлікту – зміна його характеру: з деструктивного у конструктивний. Залежно від такі критеріїв, як частота, глибина і гострота конфлікту в родині, сім'ї діляться на кризові, конфліктні, проблемні і невротичні. Конфлікти можна розділити на відкриті і приховані. Агресія, примхливість, запальність, образливість можуть тільки загострити конфліктну ситуацію. До психотравмуючих переживань можна віднести стан повної сімейної незадоволеності, сімейну тривогу, нервово-психічна напруга, стан провини. Під вирішенням конфлікту розуміється процес пошуку рішення проблеми, яке б влаштувало всіх учасників конфлікту. Існує два види дозволу конфлікту – повне вирішення конфлікту і неповне вирішення конфлікту. Повне вирішення конфлікту відбувається в тому випадку, якщо усунені всі причини конфліктної ситуації і предмет конфлікту. У випадку з неповним вирішенням конфлікту – усуваються не всі причини його появи. Структура техніки вирішення конфлікту має на увазі взаємопов'язані дії, які складають певні стандарти поведінки, які в свою чергу дають можливість уникнути конфліктних ситуацій, а також вирішити за допомогою вміння встановити справжні причини конфлікту, правильно проаналізувати ситуацію, знайти шляхи вирішення. Провівши кореляційний аналіз між ступенем задоволеності шлюбом і індикаторами дисгармонії, ми встановили, що кореляційний зв'язок середня і зворотна. Отриманий аналіз за методикою СОМО дозволяє зробити висновок про наявність позитивної статистично достовірної взаємозв'язку між відчуженістю і напруженістю, тобто чим вище показники відчуженості, тим вище показники напруженості. Це може бути пов'язано з тим, що травмуючи події свідчать про втрату почуття емоційного зв'язку між неприйнятними подіями і переживаннями з їх приводу, хоча реальність цих подій усвідомлюється. Відчуженість свідчить про зростання напруженості у відносинах, прагнення відмежуватися від чоловіка (дружини), необхідності внутрішньої дистанції між прийнятною або неприйнятною частинами «свого Я». Відчуження розширює можливості людини, створюючи йому умови для осмислення своїх вчинків.
Взаємозв’язок залежності від соціальних мереж та рівня тривожності у студентської молоді
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Бєлих Софія Олексіївна
Кваліфікаційна робота присвячена вивченню психологічних особливостей взаємозв’язку залежності від соціальних мереж та рівня тривожності у студентської молоді. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення взаємозв’язку між рівнем залежності від соціальних мереж та рівнем тривожності у студентів. У роботі проаналізовано основні підходи до розуміння тривожності як психічного стану та особистісної характеристики, її структуру, функції та чинники формування. Особливу увагу приділено залежності від соціальних мереж як різновиду поведінкової адикції, її психологічним механізмам та впливу на емоційний стан особистості. У рамках емпіричного дослідження проведено психодіагностику 45 студентів віком 17-23 роки з використанням комплексу методик, спрямованих на визначення рівня тривожності, самооцінки, психоемоційного стану, а також рівня залежності від соціальних мереж і особливостей їх використання (активного та пасивного). За результатами статистичної обробки даних (кореляційний аналіз за коефіцієнтом Пірсона) встановлено наявність статистично значущого позитивного зв’язку між рівнем залежності від соціальних мереж і тривожністю (r = 0,61; r = 0,68), а також негативного зв’язку із самооцінкою (r = - 0,57) та показниками психоемоційного стану. Виявлено, що пасивне користування соціальними мережами має більш виражений негативний вплив на психічний стан порівняно з активним. Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані у діяльності практичних психологів та в освітньому процесі закладів вищої освіти для профілактики залежності від соціальних мереж і зниження рівня тривожності студентської молоді. The qualification work is devoted to the study of the psychological features of the relationship between addiction to social networks and the level of anxiety in student youth. The purpose of the study is the theoretical justification and empirical study of the relationship between the level of addiction to social networks and the level of anxiety in students. The work analyzes the main approaches to understanding anxiety as a mental state and personal characteristic, its structure, functions and factors of formation. Special attention is paid to addiction to social networks as a type of behavioral addiction, its psychological mechanisms and impact on the emotional state of the individual. As part of the empirical study, psychodiagnostics were conducted on 45 students aged 17-23 using a set of techniques aimed at determining the level of anxiety, self-esteem, psycho-emotional state, as well as the level of dependence on social networks and the features of their use (active and passive). According to the results of statistical data processing (correlation analysis using the Pearson coefficient), a statistically significant positive relationship was established between the level of dependence on social networks and anxiety (r = 0.61; r = 0.68), as well as a negative relationship with self-esteem (r = - 0.57) and indicators of psycho-emotional state. It was found that passive use of social networks has a more pronounced negative impact on mental state compared to active use. The practical significance of the study is that the results obtained can be used in the activities of practical psychologists and in the educational process of higher education institutions to prevent addiction to social networks and reduce the level of anxiety among students.
Взаємозв’язок макіавеллізму та моральних виборів у осіб раннього дорослого віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Загинайко Владислав Олександрович
Кваліфікаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному дослідженню взаємозв’язку макіавеллізму та моральних виборів у осіб раннього дорослого віку. У роботі розкрито макіавеллізм як психологічну характеристику особистості, що поєднує стратегічність, прагнення контролю, цинічне бачення людської природи та інструментальне ставлення до моральних норм. Моральний вибір розглянуто як процес прийняття рішення в умовах ціннісного конфлікту між етичними принципами та практичною доцільністю. Обґрунтовано значущість раннього дорослого віку як періоду активного формування моральної автономії, професійної ідентичності та відповідальності за власні рішення. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 40 респондентів раннього дорослого віку. Для діагностики використано шкалу MACH-IV Р. Крісті та Ф. Гайс, авторський блок із п’яти модельованих моральних дилем, а також показник рівня суб’єктивного контролю як супутню психологічну характеристику. Обробка даних здійснювалася за допомогою описової статистики, частотного аналізу та кореляційного аналізу за критерієм Спірмена. За результатами дослідження встановлено, що високий рівень макіавеллізму мають 45,0% респондентів, середній - 32,5%, низький - 22,5%. Найбільша частка прагматичних виборів зафіксована в дилемах «Жертва заради більшості» та «Ефективність чи лояльність». Кореляційний аналіз засвідчив сильний прямий статистично значущий зв’язок між рівнем макіавеллізму та кількістю прагматичних виборів у моральних дилемах: rs = 0,957; p < 0,001. Гіпотеза дослідження отримала емпіричне підтвердження в межах досліджуваної вибірки. Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів у психологічному супроводі молоді, розвитку моральної рефлексії, профілактиці маніпулятивних тенденцій та формуванні моральної компетентності в освітньому середовищі. The bachelor’s qualification thesis is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between Machiavellianism and moral choices in early adulthood. The thesis defines Machiavellianism as a psychological personality characteristic that combines strategic thinking, desire for control, a cynical view of human nature, and an instrumental attitude toward moral norms. Moral choice is considered as a decision-making process in a situation of value conflict between ethical principles and practical expediency. The relevance of early adulthood is substantiated as a period of active formation of moral autonomy, professional identity, and responsibility for one’s own decisions. The empirical study was conducted on a sample of 40 respondents in early adulthood. The diagnostic tools included the MACH-IV scale by R. Christie and F. Geis, an author-developed block of five modeled moral dilemmas, and the level of subjective control as an additional psychological characteristic. The data were processed using descriptive statistics, frequency analysis, and Spearman correlation analysis. The results showed that 45.0% of respondents had a high level of Machiavellianism, 32.5% had a medium level, and 22.5% had a low level. The highest share of pragmatic choices was recorded in the dilemmas “Sacrifice for the Majority” and “Efficiency or Loyalty”. Spearman correlation analysis revealed a strong direct statistically significant relationship between the level of Machiavellianism and the number of pragmatic choices in moral dilemmas: rs = 0.957; p < 0.001. The research hypothesis was empirically supported within the studied sample. The practical significance of the thesis lies in the possibility of using the obtained results in psychological support of young adults, development of moral reflection, prevention of manipulative tendencies, and formation of moral competence in the educational environment.
Взаємозв’язок між рівнем самооцінки та рівнем тривожності у студентської молоді
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Теслюк Анастасія Андріївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв’язку рівня тривожності та самооцінки у студентської молоді. Обґрунтовано, що тривожність і самооцінка є ключовими компонентами емоційно-особистісної сфери студентів, які суттєво впливають на процеси соціальної адаптації та навчальну діяльність. Студентський вік характеризується інтенсивним розвитком самосвідомості, формуванням стабільної Я-концепції, підвищеною чутливістю до оцінки з боку оточення та значною варіативністю емоційних станів. Встановлено, що рівень тривожності може виступати як фактор, що впливає на формування самооцінки, а також визначає особливості поведінкової та емоційної реактивності студентів у навчальному та соціальному середовищі. Розроблено та обґрунтовано програму емпіричного дослідження, підібрано психодіагностичний інструментарій для вимірювання рівня реактивної та особистісної тривожності та самооцінки. Описано процедуру проведення дослідження та методи статистичної обробки даних, зокрема кореляційний аналіз за коефіцієнтом Пірсона та непараметричний критерій U Манна–Уітні. Здійснено перевірку сформульованих гіпотез дослідження. Результати статистичного аналізу засвідчили наявність значущого взаємозв’язку між рівнем тривожності та самооцінкою студентів. Встановлено, що підвищений рівень тривожності пов’язаний зі зниженням самооцінки. Отримані результати підтверджують значущу роль емоційно-особистісних чинників у процесі становлення особистості студентської молоді та її адаптації до умов навчання у закладі вищої освіти. Практичне значення роботи полягає у можливості використання результатів у діяльності практичних психологів закладів вищої освіти для розробки програм психологічної підтримки студентів, профілактики підвищеної тривожності та розвитку адекватної самооцінки Тhe qualification work is devoted to the theoretical substantiation and empirical investigation of the relationship between anxiety levels and self-esteem in student youth. It is substantiated that anxiety and self-esteem are key components of the emotional and personal sphere of students, significantly influencing their academic performance and social adaptation. Student age is characterized by the active formation of self-awareness, development of a stable self-concept, increased sensitivity to external evaluation, and variability of emotional states. It has been established that anxiety acts as an important psychological factor that is closely related to the formation of self-esteem and determines students’ emotional reactions and behavioural patterns in academic and social contexts. An empirical research design was developed, and appropriate psychodiagnostic tools were selected to measure reactive and train anxiety and self-esteem. The research procedure and statistical methods of data processing were described, including Pearson’s correlation analysis and the Mann–Whitney U test. Data processing was carried out using SPSS Statistics 26. The results of the statistical analysis confirmed a significant relationship between anxiety levels and self-esteem in students. It was found that higher levels of anxiety are associated with lower self-esteem. These findings highlight the importance of emotional and personal factors in the adaptation and development of students in higher education.