Ідейно-естетичні передумови формування уснооповідної манери української прози Г. Квітки-Основ’яненка.
Вантажиться...
Файли
Дата
2017
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
У статті розглянуто механізми формування уснооповідної структури «Малороссийских повестей» Г. Квітки-Основ’яненка. Показано, що в естетичному комплексі вітчизняного Просвітництва простолюдина сприйняли як втілення ідеалу «природності» і репрезентанта української нації загалом.
З’ясовано механізми вироблення своєрідної захисної ідеології, яка давала змогу утверджувати культурну окремішність та самодостатність українців за умови відсутності політичної та адміністративної
автономії.
Опис
Прозову творчість Г. Квітки-Основ’яненка вчені небезпідставно розглядають як
етапне явище – зокрема тому, що запропоновані ним оповідні схеми стали продуктивними для розвитку української літератури. Квітчині повісті здійснили
значний вплив не лише на формальну організацію художніх творів таких авторів, як, наприклад, Ганна Барвінок, Марко Вовчок, П. Куліш, Олекса Стороженко, а й сприяли формуванню певного погляду на українського простолюдина.
Хоча вчені побіжно і зверталися до проблеми ґенези оповідної манери Г. КвіткиОснов’яненка (О. Борзенко, М. Зеров, І.Лімборський, В. Тарнавський та ін.), проте до сьогодні
поза їхньою увагою залишилися питання, які стосуються чіткого визначення механізмів
впливу просвітницько-сентименталістського комплексу на формування наративної структури Квітчиної прози. А тому слушним видається дослідження його творчості з урахуванням
тих наративних традицій, які склалися в європейській просвітницькій літературі. Усі ці аргументи засвідчують актуальність пропонованої статті.
Ключові слова
Г. Квітка-Основ’яненко, Просвітництво, сентименталізм, усна оповідь, читач.