Групова терапія як чинник адаптації особистості до довготривалого стресу
Вантажиться...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі використання групової терапії як чиннику адаптації особистості до довготривалого стресу.
У роботі здійснено теоретичний аналіз основних положень використання групової терапії для покращення процесу адаптації особистості у боротьбі з довготривалим стресом дозволило сформувати низку важливих висновків та узагальнень.
З’ясовано, що сучасні дослідники під поняттям «стрес» розуміють комплексну психо-фізіологічну реакцію організму, яка з’являється у відповідь на вплив стресогенних факторів (стресорів) оточуючого середовища та їх суб’єктивної оцінки. Довготривалий (хронічний) стрес, на відміну від короткочасного впливу стресових чинників, який допомагає мобілізувати ресурси для боротьби зі стресовою ситуацією, навпаки, виснажує особистість, призводить до розладів її адаптації та підвищеного ризику різних захворювань.
Установлено, що дослідники частіше за все розглядають адаптацію як процес та/або результат певних трансформацій в житті особистості, спрямованих на її пристосування до нових умов оточуючого середовища. При цьому більшість авторів відходять від класичного двоїстого розуміння адаптації як процесу пристосування до умов природного та соціального середовища, акцентуючи увагу в основному на соціальному середовищі та забуваючи про природне.
З’ясовано, що адаптаційні процеси особистості в умовах довготривалого стресу є складним психологічним явищем, яке вимагає пильної уваги науковців у напряму пошуку та розвитку її адаптаційних можливостей. При цьому важливо усвідомлювати, як різні чинники, такі як біологічні, соціальні та психологічні, впливають на адаптацію особистості в стресових умовах та які можливі способи допомоги щодо адаптації в тій чи іншій ситуації. В останні десятиліття у роботі зі стресом фахівці все більше звертаються до переваг групової терапії у цьому напрямі.
Установлено, що групова терапія є ефективним методом роботи з людьми, які перебувають у стані довготривалого стресу, спричиненого війною, економічними труднощами, особистими втратами чи іншими викликами. Її ключова перевага полягає у створенні безпечного простору для взаємодії, підтримки та розвитку стратегій подолання стресу. Унікальність групової терапії полягає у поєднанні соціальної підтримки, когнітивної адаптації та емоційної регуляції.
З метою визначення ефективності групової терапії як чиннику адаптації особистості до довготривалого стресу, було проведене відповідне емпіричне дослідження. Метою проведення даного емпіричного дослідження є дослідження особливостей впливу групової терапії на адаптацію особистості до довготривалого стресу.
У процесі емпіричного дослідження використано наступні критерії та діагностичні методики: критерій стресостійкості – Тест оцінки стресостійкості та соціальної адаптації Т. Холмса та Р. Раге; критерій управління стресом – Методика оцінки ефективності управління стресом К. Шрайнера; критерій виснаженості від стресу – Шкала психологічного дистресу Р. Кесслера; критерій соціально-психологічної адаптації – Методика дослідження соціально-психологічної адаптації К. Роджерса – Р. Даймонда; Методика дослідження соціальної адаптованості (М. Лемак, В. Петрище).
За результатами діагностики всі емпіричні гіпотези підтверджені.
З метою покращення соціально-психологічної адаптації до умов довготривалого стресу шляхом використання групової терапії розроблено тренінгову програму. Мета програми: соціально-психологічний супровід з вироблення навичок соціально-психологічної адаптації особистості до життєдіяльності в умовах довготривалого стресу; вивантаження переживань учасників, сприяння комплексному розвитку особистості, формуванні ключових соціальних навичок, вихованні відповідального ставлення до себе у напряму управління своїми стресовими реакціями засобами групової терапії.
Результати повторного оцінювання та їх порівняння з результатами до тренінгу довели достовірність висунутої нами концептуальної гіпотези, яка свідчить, що групова робота позитивно впливає на можливості адаптації особистості до умов довготривалого стресу, нами підтверджена.
Опис
The qualification work is dedicated to the problem of using group therapy as a parameter of personality adaptation to long-term stress.
The paper provides a theoretical analysis of the main provisions regarding the use of group therapy to improve the process of personal adaptation in coping with long-term stress has allowed to form several important conclusions and generalizations.
It has been established that modern researchers understand the concept of "stress" as a complex of psycho-physiological body reactions, which arises in response to the influence of stress factors (stressors) of the surrounding environment and their subjective assessment. Long-term (chronic) stress, unlike the short-term stress, which helps to mobilize resources to combat a stressful situation, on the contrary, exhausts the personality, leading to adaptation disorders and an increased risk of various diseases.
It has been established that researchers most often consider adaptation as a process and/or result of specific transformations in an individual’s life, aimed at adjusting to new environmental conditions. At the same time, most authors deviate from the classical dual understanding of adaptation as a process of adjustment to natural and social environmental conditions, focusing mainly on the social environment while neglecting the natural one.
It has been clarified that adaptation processes of an individual in conditions of long-term stress represent a complex psychological phenomenon requiring close scientific attention towards the search for and development of adaptive capabilities. It is essential to understand how various factors, such as biological, social and psychological, affect personal adaptation under stressful conditions and to explore possible ways to in adaptation in different situations. In recent decades, specialists increasingly turn to the advantages of group therapy in addressing stress.
It has been found that group therapy is an effective method of working with people who experiencing long-term stress caused by war, economic difficulties, personal losses or other challenges. Its key advantage lies in creating a safe space for interaction, support and the development of stress-coping strategies. The uniqueness of group therapy combines social support, cognitive adaptation and emotional regulation.
To determine the effectiveness of group therapy as a factor in personal adaptation to long-term stress, a corresponding empirical study was conducted. The purpose of this empirical study is to investigate the peculiarities of the impact of group therapy on personal adaptation to long-term stress.
The following criteria and diagnostic methodologies were used during the empirical study: stress tolerance criterion - Stress tolerance and social adaptation assessment test by T. Holmes and R. Rage;
- stress management criterion - Stress management effectiveness assessment method by K. Schreiner;
- stress exhaustion criterion - Psychological distress scale by R. Kessler;
- socio-psychological adaptation criterion - Methodology for studying socio-psychological adaptation by K. Rogers - R. Diamond; Social adaptability study (M. Lemak, V. Petrishche).
According to the results of the diagnosis, all empirical hypotheses were confirmed.
To improve socio-psychological adaptation to long-term stress conditions through group therapy, a training program was developed. The goal of the program: socio-psychological support in developing social and psychological adaptation skills for life under prolonged stress; relieving participants' emotional burdens, promoting holistic personal development, forming key social skills, and fostering a responsible attitude towards managing stress responses through group therapy.
The results of repeated assessments and their comparison with pre-training results confirmed the validity of our conceptual hypothesis, which states that group work positively influences personal adaptation possibilities under prolonged stress conditions.
Ключові слова
стрес, довготривалий стрес, хронічний стрес, стресовий розлад, адаптація, групова терапія