Віра як ресурс самопідтримки батьків важкохворих дітей
Вантажиться...
Дата
2024
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження феномену звернення до віри як ресурсу самопідтримки батьками важкохворої дитини. Дана робота є комплексним дослідженням, сфокусованим на ролі релігійних переконань у психологічній стійкості батьків, які стикаються з труднощами догляду за важкохворими дітьми. У роботі проведено аналіз сімейної кризи, викликаної серйозними захворюваннями дитини та її впливом на стан батьків.
Виявлено, що сімейна криза в даному контексті становить серйозну загрозу психіці батьків, особливо в умовах нерівноваги між складністю ситуації та наявними ресурсами. Крім того, розглядається вплив стресу від діагнозу, лікування та паліативної допомоги на динаміку сімейної системи, зауважуючи на фінансових та емоційних проблемах, пов'язаних із доглядом за важкохворою дитиною.
Концепцію віри та її роль у самопідтримці батьків показано у контексті труднощів, пов'язаних із турботою про важкохворих дітей. Релігійні переконання розглядаються як потужний ресурс для духовного та психологічного зростання, особливо у рамках християнської психології. Розглянуто різноманітність релігійних стратегій та ресурсів, доступних батькам, зауважено на їхній ролі у досягненні розради у періоди страждань та боротьби з життєвими викликами.
У висновку зокрема узагальнено, що віра є ключовим елементом психології людини і є потужним ресурсом для подолання криз та набуття внутрішнього спокою.
Емпірична частина дослідження виявляє низку ключових висновків, які є важливими для розуміння ролі релігійних переконань у підтримці психологічного стану та адаптації даної категорії батьків. Загалом віруючі батьки важкохворих дітей демонструють вищий рівень резильєнтності, що вказує на захисну роль віри в успішному подоланні стресових ситуацій. Однак, незважаючи на це, рівень психологічного благополуччя у віруючих батьків не відрізняється від рівня невіруючих батьків. Можливо, невіруючі батьки використовують інші ресурси, які мають позитивний вплив на їхній емоційний стан.
Результати дослідження підтверджують важливість конкретних релігійних практик, таких як молитовна діяльність, стратегії прохання, добрі справи та діяльність на духовній основі. Їх використання серед батьків важкохворих дітей співвідноситься з вищим рівнем психологічного благополуччя. Особливо виділяється зв'язок між молитовними практиками, добрими справами та зниженим рівнем депресії, а також підвищеним рівнем суб'єктивного благополуччя.
Отримані результати засвідчують важливість релігійних і духовних ресурсів у стратегіях підтримки та подолання труднощів у батьків важкохворих дітей. Вони надають істотного значення практикам віри у контексті забезпечення психологічного добробуту та резильєнтності в умовах, пов'язаних зі станом здоров'я та лікуванням дітей.
Опис
Ключові слова
віра, важкохвора дитина, батьки, депресія, духовність, резильєнтність, психологічне благополуччя, ненормативна сімейна криза