2025-2026 н.р.

Постійне посилання зібрання

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/6645

Переглянути

Перегляд 2025-2026 н.р. за Ключові слова "attachment styles"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Взаємозв’язок типів прив’язаності та суб’єктивного сприйняття жінками партнерської взаємодії
    (Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Чумак Єлизавета Олександрівна
    Кваліфікаційна робота присвячена взаємозв’язку тиипів прив’язаності та суб’єктивного сприйняття жінками партнерської взаємодії. У кваліфікаційній роботі проаналізовано теоретичні підходи до вивчення того, як типи прив’язаності жінок раннього та середнього дорослого віку пов'язані з їхнім суб’єктивним сприйняттям партнерської взаємодії. Окрему увагу в роботі приділено тому, як трансформувалася теорія прив’язаності. Ми простежили її шлях від класичних ідей Дж. Боулбі до новітніх емпіричних розробок М. Мікулінсера та Ф. Шейвера, які адаптували цей підхід до аналізу романтичних взаємин у дорослому віці. Узагальнено підходи до класифікації стилів прив’язаності (безпечний, тривожний, уникаючий, дезорганізований), які визначають когнітивні, емоційні та поведінкові стратегії взаємодії у парі. Особливу увагу ми звернули на те, як саме внутрішні робочі, що формуються в дитячому віці, згодом керують дорослим життям жінки. Ранній досвід закладає базові очікування, щодо близькості, довіри та підтримки у партнерських. Визначено психологічні механізми партнерської взаємодії, а саме інтерсуб’єктність – здатність формувати спільний емоційно-смисловий простір, та стилі поведінки в конфліктах, як поведінковий прояв особливостей прив’язаності. Передбачається, що тип прив’язаності впливає на задоволеність не прямо, а через здатність до інтерсуб’єктної взаємодії та конструктивні стратегії вирішення конфліктів. Жінки з безпечним типом демонструватимуть вищу інтерсуб’єктність і частіше обиратимуть позитивне вирішення проблем, що призводитиме до вищої задоволеності стосунками. Тривожний, уникаючий та дезорганізований типи асоціюватимуться з нижчими показниками за цими параметрами. Теоретично обґрунтовано концептуальну модель дослідження, в якій тип прив’язаності виступає базовим чинником, а інтерсуб’єктність і конфліктні стилі, механізмами його реалізації у партнерській взаємодії жінок. Дослідження проведено на вибірці з 47 жінок віком від 21 до 35 років у цифровому середовищі збору емпіричних даних. Для перевірки гіпотез було використано комплекс психодіагностичних методик: Опитувальник стилів привʼязаності (OSP-22), Шкала оцінки задоволеності у стосунках (RAS), Conflict Resolution Styles Inventory (CRSI) та Методика діагностики інтерсуб’єктності (М. М. Наконечна). Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою кореляційного аналізу (коефіцієнт Пірсона) та t-критерію Стьюдента. Математико-статистичний аналіз дозволив описати феномен «емпатійної надчутливості як пастки»: загальний показник інтерсуб’єктності виявив помірний позитивний зв'язок із дезорганізованим стилем прив'язаності (r = 0,318**, p ≤ 0,05) за відсутності прямої лінійної кореляції з тривожним типом. Це доводить, що занурення у внутрішній світ партнера у жінок із дезорганізованою прив'язаністю виступає інструментом вимушеного гіперконтролю та відстежування емоційних загроз задля самозахисту. Встановлено, що у поведінковій площині цей комплекс реалізується через деструктивне циклічне тріо стратегій, де тривожний стиль прив'язаності корелює із жертовною поступливістю (r = 0,560**, p ≤ 0,05), яка тісно пов'язана з уникненням конфліктів (r = 0,419**, при p ≤ 0,05) та деструктивною конфліктною залученістю (r = 0,380**, p ≤ 0,05). Накопичена через комунікативну втечу фрустрація неминуче провокує спалахи емоційної напруги, що обмежує можливості конструктивного діалогу та блокує стратегію позитивного вирішення проблем. Натомість головним адаптивним ресурсом системи визначено оптимальний вияв інтерсуб’єктності (властивий 66% жінок), який має значущий позитивний зв'язок із конструктивним врегулюванням розбіжностей (r = 0,364**, p ≤ 0,05) та загальною задоволеністю стосунками (r = 0,458**, p ≤ 0,05), що виступає надійним чинником досягнення тривалого міжособистісного благополуччя в дияді. The qualification thesis is dedicated to the relationship between attachment types and women's subjective perception of partner interaction. The qualification thesis analyzes theoretical approaches to studying how the attachment types of women in early and middle adulthood are related to their subjective perception of partner interaction. Particular attention is paid to the transformation of attachment theory. We traced its path from the classical ideas of J. Bowlby to the latest empirical developments of M. Mikulincer and P. Shaver, who adapted this approach to the analysis of romantic relationships in adulthood. Approaches to the classification of attachment styles (secure, anxious, avoidant, disorganized), which determine cognitive, emotional, and behavioral strategies of interaction within a couple, are summarized. Special attention was paid to how internal working models formed in childhood subsequently guide a woman's adult life. Early experience lays down basic expectations regarding closeness, trust, and support in partner relationships. The psychological mechanisms of partner interaction are identified, namely intersubjectivity—the ability to form a shared emotional and semantic space—and conflict behavior styles as a behavioral manifestation of attachment characteristics. It is assumed that the attachment type does not affect relationship satisfaction directly, but rather through the capacity for intersubjective interaction and constructive conflict resolution strategies. Women with a secure type will demonstrate higher intersubjectivity and will more frequently choose positive problem-solving, leading to higher relationship satisfaction. Anxious, avoidant, and disorganized types will be associated with lower scores on these parameters. The conceptual research model is theoretically substantiated, wherein the attachment type acts as a foundational factor, while intersubjectivity and conflict styles serve as mechanisms of its realization in women's partner interaction. The study was conducted on a sample of 47 women aged 21 to 35 in a digital environment for empirical data collection. To test the hypotheses, a comprehensive set of psychodiagnostic methods was used: the Attachment Style Questionnaire (OSP-22), the Relationship Assessment Scale (RAS), the Conflict Resolution Styles Inventory (CRSI), and the Intersubjectivity Diagnostics Questionnaire (M. M. Nakonechna). Statistical data processing was carried out using correlation analysis (Pearson's coefficient) and Student's t-test. Mathematical and statistical analysis allowed for the description of the phenomenon termed "empathic hypersensitivity as a trap": the overall indicator of intersubjectivity revealed a moderate positive correlation with the disorganized attachment style (r = 0,318**, p ≤ 0,05) in the absence of a direct linear correlation with the anxious type. This proves that immersing oneself in the partner's inner world for women with disorganized attachment serves as a tool for forced hypercontrol and tracking emotional threats for self-protection. It was established that in the behavioral domain, this complex is implemented through a destructive cyclical trio of strategies, where the anxious attachment style correlates with self-sacrificing (r = 0,560**, p ≤ 0,05), which is closely linked to conflict avoidance (r = 0,419**, при p ≤ 0,05) and destructive conflict engagement (r = 0,380**, p ≤ 0,05). Frustration accumulated due to communicative withdrawal inevitably provokes outbursts of emotional tension, which limits the possibilities for constructive dialogue and blocks positive problem-solving strategies. Instead, the main adaptive resource of the system is identified as the optimal manifestation of intersubjectivity (characteristic of 66% of women), which has a significant positive correlation with constructive conflict resolution (r = 0,364**, p ≤ 0,05) and overall relationship satisfaction (r = 0,458**, p ≤ 0,05), serving as a reliable factor for achieving long-term interpersonal well-being in the dyad.