2025-2026 н.р.

Постійне посилання зібрання

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/6645

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 43

Взаємозв'язок перфекціонізму з емоційним вигоранням у студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Шатунов Дамір Олегович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обгрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку перфекціонізму з емоційним вигоранням у студентів закладів вищої освіти. Робота э актуальна через стрімке зростання тиску соціальних та особистісних очікувань у сучасному освітньому середовищі, що призводить до поширення дезадаптивних форм перфекціонізму та академічного вигорання серед студентської молоді, особливо в умовах воєнного стану, цифровізації освіти та «фонового виснаження» в Україні. У роботі було теоретично обгрунтовано, що емоційне вигорання розглядається як багатовимірний конструкт, ключовими моделями якого є тривимірна модель К. Маслах (емоційне виснаження, деперсоналізація, зниження особистої ефективності) та фазова модель В. В. Бойка. Перфекціонізм проаналізовано як багатовимірне утворення відповідно до моделей С. Фроста, П. Хьюїтта - Г. Флетта та Великої тривимірної шкали перфекціонізму (жорсткий, самокритичний, нарцисичний перфекціонізм), з розмежуванням адаптивних та дезадаптивних форм. За результатами емпіричного дослідження було з’ясовано, що дезадаптивний перфекціонізм (особливо самокритичний та соціально-приписаний) виступає значущим внутрішнім предиктором академічного вигорання через механізм постійної невідповідності між ідеальними стандартами та реальними досягненнями, що породжує хронічну тривогу, труднощі емоційної регуляції та виснаження особистісних ресурсів. Також, за результатами емпіричного дослідження на вибірці 51 студента українських ЗВО віком від 16 до 26 років встановлено, що високий рівень самокритичного перфекціонізму мають 45,10% респондентів, нарцисичного - 41,18%, тоді як жорсткий перфекціонізм переважає на низькому рівні (52,94%). Загальний високий рівень емоційного вигорання зафіксовано у 37,25% студентів, причому найбільш вираженою є фаза виснаження (43,14% високий рівень). Виявлено значні труднощі емоційної регуляції (45,10% високий рівень обмеженого доступу до стратегій регуляції) та емоційну спустошеність (43,13% високий рівень). За допомогою кореляційного аналізу Спірмена підтверджено сильний позитивний зв'язок між самокритичним перфекціонізмом та фазою напруження (r=0,707, p≤0,01), помірний позитивний зв'язок між загальним перфекціонізмом та загальним рівнем вигорання (r=0,488, p≤0,01), а також помірний негативний зв'язок між жорстким перфекціонізмом та достатністю особистісних ресурсів (r=-0,520, p≤0,01). Гіпотеза про зв'язок нарцисичного перфекціонізму з фазою виснаження спростована. Загалом концептуальна гіпотеза про існування взаємозв'язку між перфекціонізмом та емоційним вигоранням у студентів підтверджена. Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані психологами, кураторами академічних груп та працівниками центрів психологічної підтримки закладів вищої освіти для розробки та впровадження психопрофілактичних і психокорекційних програм, спрямованих на трансформацію дезадаптивних форм перфекціонізму, розвиток навичок емоційної регуляції, підвищення особистісних ресурсів та запобігання емоційному вигоранню студентської молоді в сучасних умовах. The qualification work is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between perfectionism and emotional burnout among students of higher education institutions. The relevance of the study is driven by the rapid increase in social and personal expectations in the modern educational environment, which leads to the spread of maladaptive forms of perfectionism and academic burnout among students, especially in the context of martial law, digitalisation of education, and "background exhaustion" in Ukraine. It is substantiated that emotional burnout is considered a multidimensional construct, the key models of which are K. Maslach's three-dimensional model (emotional exhaustion, depersonalisation, reduced personal efficacy) and V. Boyko's phase model. Perfectionism is analysed as a multidimensional formation according to the models of S. Frost, P. Hewitt - G. Flett, and the Big Three Perfectionism Scale (rigid, self-critical, narcissistic perfectionism), with a distinction between adaptive and maladaptive forms. It is found that maladaptive perfectionism (especially self-critical and socially prescribed) acts as a significant internal predictor of academic burnout through the mechanism of constant discrepancy between ideal standards and actual achievements, which generates chronic anxiety, difficulties in emotion regulation, and depletion of personal resources. According to the results of an empirical study on a sample of 51 students of Ukrainian higher education institutions aged 16 to 26, it was established that a high level of self-critical perfectionism is present in 45.10% of respondents, narcissistic perfectionism in 41.18%, while rigid perfectionism predominantly shows a low level (52.94%). A high overall level of emotional burnout was recorded in 37.25% of students, with the exhaustion phase being the most pronounced (43.14% high level). Significant difficulties in emotion regulation (45.10% high level of limited access to regulation strategies) and emotional emptiness (43.13% high level) were identified. Using Spearman's correlation analysis, a strong positive relationship was confirmed between self-critical perfectionism and the tension phase of emotional burnout (r = 0.707, p ≤ 0.01), a moderate positive relationship between general perfectionism and the general level of burnout (r = 0.488, p ≤ 0.01), as well as a moderate negative relationship between rigid perfectionism and the sufficiency of personal resources (r = -0.520, p ≤ 0.01). The hypothesis about the relationship between narcissistic perfectionism and the exhaustion phase was refuted. Overall, the conceptual hypothesis about the existence of a relationship between perfectionism and emotional burnout in students was confirmed. The practical significance lies in the fact that the obtained results can be used by psychologists, academic group tutors, and employees of psychological support centres of higher education institutions to develop and implement psychoprophylactic and psychocorrectional programmes aimed at transforming maladaptive forms of perfectionism, developing emotion regulation skills, increasing personal resources, and preventing emotional burnout among students in modern conditions.
Взаємозв’язок типів прив’язаності та суб’єктивного сприйняття жінками партнерської взаємодії
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Чумак Єлизавета Олександрівна
Кваліфікаційна робота присвячена взаємозв’язку тиипів прив’язаності та суб’єктивного сприйняття жінками партнерської взаємодії. У кваліфікаційній роботі проаналізовано теоретичні підходи до вивчення того, як типи прив’язаності жінок раннього та середнього дорослого віку пов'язані з їхнім суб’єктивним сприйняттям партнерської взаємодії. Окрему увагу в роботі приділено тому, як трансформувалася теорія прив’язаності. Ми простежили її шлях від класичних ідей Дж. Боулбі до новітніх емпіричних розробок М. Мікулінсера та Ф. Шейвера, які адаптували цей підхід до аналізу романтичних взаємин у дорослому віці. Узагальнено підходи до класифікації стилів прив’язаності (безпечний, тривожний, уникаючий, дезорганізований), які визначають когнітивні, емоційні та поведінкові стратегії взаємодії у парі. Особливу увагу ми звернули на те, як саме внутрішні робочі, що формуються в дитячому віці, згодом керують дорослим життям жінки. Ранній досвід закладає базові очікування, щодо близькості, довіри та підтримки у партнерських. Визначено психологічні механізми партнерської взаємодії, а саме інтерсуб’єктність – здатність формувати спільний емоційно-смисловий простір, та стилі поведінки в конфліктах, як поведінковий прояв особливостей прив’язаності. Передбачається, що тип прив’язаності впливає на задоволеність не прямо, а через здатність до інтерсуб’єктної взаємодії та конструктивні стратегії вирішення конфліктів. Жінки з безпечним типом демонструватимуть вищу інтерсуб’єктність і частіше обиратимуть позитивне вирішення проблем, що призводитиме до вищої задоволеності стосунками. Тривожний, уникаючий та дезорганізований типи асоціюватимуться з нижчими показниками за цими параметрами. Теоретично обґрунтовано концептуальну модель дослідження, в якій тип прив’язаності виступає базовим чинником, а інтерсуб’єктність і конфліктні стилі, механізмами його реалізації у партнерській взаємодії жінок. Дослідження проведено на вибірці з 47 жінок віком від 21 до 35 років у цифровому середовищі збору емпіричних даних. Для перевірки гіпотез було використано комплекс психодіагностичних методик: Опитувальник стилів привʼязаності (OSP-22), Шкала оцінки задоволеності у стосунках (RAS), Conflict Resolution Styles Inventory (CRSI) та Методика діагностики інтерсуб’єктності (М. М. Наконечна). Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою кореляційного аналізу (коефіцієнт Пірсона) та t-критерію Стьюдента. Математико-статистичний аналіз дозволив описати феномен «емпатійної надчутливості як пастки»: загальний показник інтерсуб’єктності виявив помірний позитивний зв'язок із дезорганізованим стилем прив'язаності (r = 0,318**, p ≤ 0,05) за відсутності прямої лінійної кореляції з тривожним типом. Це доводить, що занурення у внутрішній світ партнера у жінок із дезорганізованою прив'язаністю виступає інструментом вимушеного гіперконтролю та відстежування емоційних загроз задля самозахисту. Встановлено, що у поведінковій площині цей комплекс реалізується через деструктивне циклічне тріо стратегій, де тривожний стиль прив'язаності корелює із жертовною поступливістю (r = 0,560**, p ≤ 0,05), яка тісно пов'язана з уникненням конфліктів (r = 0,419**, при p ≤ 0,05) та деструктивною конфліктною залученістю (r = 0,380**, p ≤ 0,05). Накопичена через комунікативну втечу фрустрація неминуче провокує спалахи емоційної напруги, що обмежує можливості конструктивного діалогу та блокує стратегію позитивного вирішення проблем. Натомість головним адаптивним ресурсом системи визначено оптимальний вияв інтерсуб’єктності (властивий 66% жінок), який має значущий позитивний зв'язок із конструктивним врегулюванням розбіжностей (r = 0,364**, p ≤ 0,05) та загальною задоволеністю стосунками (r = 0,458**, p ≤ 0,05), що виступає надійним чинником досягнення тривалого міжособистісного благополуччя в дияді. The qualification thesis is dedicated to the relationship between attachment types and women's subjective perception of partner interaction. The qualification thesis analyzes theoretical approaches to studying how the attachment types of women in early and middle adulthood are related to their subjective perception of partner interaction. Particular attention is paid to the transformation of attachment theory. We traced its path from the classical ideas of J. Bowlby to the latest empirical developments of M. Mikulincer and P. Shaver, who adapted this approach to the analysis of romantic relationships in adulthood. Approaches to the classification of attachment styles (secure, anxious, avoidant, disorganized), which determine cognitive, emotional, and behavioral strategies of interaction within a couple, are summarized. Special attention was paid to how internal working models formed in childhood subsequently guide a woman's adult life. Early experience lays down basic expectations regarding closeness, trust, and support in partner relationships. The psychological mechanisms of partner interaction are identified, namely intersubjectivity—the ability to form a shared emotional and semantic space—and conflict behavior styles as a behavioral manifestation of attachment characteristics. It is assumed that the attachment type does not affect relationship satisfaction directly, but rather through the capacity for intersubjective interaction and constructive conflict resolution strategies. Women with a secure type will demonstrate higher intersubjectivity and will more frequently choose positive problem-solving, leading to higher relationship satisfaction. Anxious, avoidant, and disorganized types will be associated with lower scores on these parameters. The conceptual research model is theoretically substantiated, wherein the attachment type acts as a foundational factor, while intersubjectivity and conflict styles serve as mechanisms of its realization in women's partner interaction. The study was conducted on a sample of 47 women aged 21 to 35 in a digital environment for empirical data collection. To test the hypotheses, a comprehensive set of psychodiagnostic methods was used: the Attachment Style Questionnaire (OSP-22), the Relationship Assessment Scale (RAS), the Conflict Resolution Styles Inventory (CRSI), and the Intersubjectivity Diagnostics Questionnaire (M. M. Nakonechna). Statistical data processing was carried out using correlation analysis (Pearson's coefficient) and Student's t-test. Mathematical and statistical analysis allowed for the description of the phenomenon termed "empathic hypersensitivity as a trap": the overall indicator of intersubjectivity revealed a moderate positive correlation with the disorganized attachment style (r = 0,318**, p ≤ 0,05) in the absence of a direct linear correlation with the anxious type. This proves that immersing oneself in the partner's inner world for women with disorganized attachment serves as a tool for forced hypercontrol and tracking emotional threats for self-protection. It was established that in the behavioral domain, this complex is implemented through a destructive cyclical trio of strategies, where the anxious attachment style correlates with self-sacrificing (r = 0,560**, p ≤ 0,05), which is closely linked to conflict avoidance (r = 0,419**, при p ≤ 0,05) and destructive conflict engagement (r = 0,380**, p ≤ 0,05). Frustration accumulated due to communicative withdrawal inevitably provokes outbursts of emotional tension, which limits the possibilities for constructive dialogue and blocks positive problem-solving strategies. Instead, the main adaptive resource of the system is identified as the optimal manifestation of intersubjectivity (characteristic of 66% of women), which has a significant positive correlation with constructive conflict resolution (r = 0,364**, p ≤ 0,05) and overall relationship satisfaction (r = 0,458**, p ≤ 0,05), serving as a reliable factor for achieving long-term interpersonal well-being in the dyad.
Роль сімейного виховання у формуванні тривожності у дітей молодшого шкільного віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Христодулова Анастасія Олександрівна
У кваліфікаційній роботі досліджено роль сімейного виховання у формуванні тривожності у дітей молодшого шкільного віку. У роботі використано комплекс методів: теоретичний аналіз наукової літератури, психодіагностичні методики (шкала шкільної тривожності Р. Філіпса, методика діагностики parental ставлення А. Я. Варги та В. В. Століна, опитувальник стилів сімейного виховання), методи математичної статистики (коефіцієнт кореляції Спірмена, U-критерій Манна-Уітні, t-критерій Стьюдента) та метод моделювання (розробка корекційно-розвивальної програми). Емпірично підтверджено наявність статистично значущих зв’язків між стилями сімейного виховання та рівнем тривожності у дітей. Встановлено, що авторитарний стиль виховання позитивно корелює з тривожністю (r = +0,47; p < 0,01), тоді як авторитетний стиль має негативний зв’язок з цим показником (r = -0,52; p < 0,01). Виявлено, що 24% дітей мають високий рівень тривожності. Розроблена та апробована корекційно-розвивальна програма показала ефективність у зниженні рівня тривожності через оптимізацію стилю сімейного виховання та якості дитячо-батьківської взаємодії. Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів практичними психологами закладів освіти при організації психологічного супроводу молодших школярів та їхніх сімей, а також при розробці профілактичних і корекційних програм. The qualification paper is devoted to the study of the role of family upbringing in the formation of anxiety in primary school-age children. The study employed a set of methods, including theoretical analysis of scientific literature, psychodiagnostic techniques (R. Phillips’ School Anxiety Scale, A. Varga and V. Stolin’s Parental Attitude Diagnostic Method, and a parenting styles questionnaire), methods of mathematical statistics (Spearman’s rank correlation coefficient, Mann–Whitney U test, Student’s t-test), and modeling (development of a correctional and developmental program). The empirical study confirmed statistically significant relationships between parenting styles and the level of anxiety in children. It was found that the authoritarian parenting style positively correlates with anxiety (r = +0.47; p < 0.01), while the authoritative parenting style shows a negative correlation with this indicator (r = –0.52; p < 0.01). It was revealed that 24% of children demonstrate a high level of anxiety. The developed and tested correctional and developmental program proved to be effective in reducing anxiety levels through the optimization of parenting styles and the quality of parent-child interaction. The practical significance of the research lies in the possibility of using the obtained results by practical psychologists in educational institutions when organizing psychological support for primary school children and their families, as well as in the development of preventive and corrective programs.
Психологічні особливості сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Прокопенко Богдан Олегович
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню психологічних особливостей сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі інформаційних впливів у сучасному суспільстві, поширенням маніпулятивного контенту в медіапросторі та необхідністю вивчення психологічних чинників, що впливають на сприйняття й оцінювання пропагандистських повідомлень молодими людьми. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотези дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів. У першому розділі здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до проблеми сприйняття інформації та психологічних механізмів пропагандистського впливу. Розкрито сутність пропаганди як психологічного та соціально-комунікативного феномену, охарактеризовано особливості інформаційних маніпуляцій у сучасному медіапросторі. Визначено роль рефлексивного мислення, особистісної тривожності та когнітивних спотворень як психологічних характеристик, що можуть впливати на особливості сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю. У другому розділі представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю. Описано організацію дослідження, охарактеризовано вибірку та використаний психодіагностичний інструментарій. Проаналізовано рівень рефлексивного мислення, особистісної тривожності та схильності до когнітивних спотворень респондентів, а також особливості розпізнавання ними пропагандистського контенту. Встановлено, що більшість учасників дослідження продемонстрували достатньо високий рівень здатності до розпізнавання пропагандистської інформації. За результатами кореляційного аналізу статистично значущих взаємозв’язків між досліджуваними психологічними характеристиками та здатністю розпізнавати пропагандистський контент не виявлено. У висновках узагальнено результати теоретичного та емпіричного дослідження, сформульовано основні висновки щодо психологічних особливостей сприйняття пропагандистської інформації студентською молоддю та окреслено перспективи подальших наукових пошуків. The qualification thesis is devoted to the study of the psychological features of the perception of propagandistic information by student youth. The relevance of the study is determined by the growing role of information influences in modern society, the spread of manipulative content in the media space, and the need to investigate psychological factors affecting the perception and evaluation of propagandistic messages by young people. The introduction substantiates the relevance of the research topic, defines the purpose, objectives, object and subject of the study, formulates the research hypotheses, describes the research methods, and presents the scientific novelty, theoretical significance, and practical value of the obtained results. The first chapter provides a theoretical analysis of scientific approaches to the problem of information perception and the psychological mechanisms of propagandistic influence. The essence of propaganda as a psychological and socio-communicative phenomenon is revealed, and the peculiarities of information manipulation in the contemporary media environment are characterized. The role of reflective thinking, trait anxiety, and cognitive distortions as psychological characteristics that may influence the perception of propagandistic information by student youth is identified. The second chapter presents the results of an empirical study of the psychological features of the perception of propagandistic information by student youth. The organization of the study, characteristics of the sample, and the psychodiagnostic instruments used are described. The levels of reflective thinking, trait anxiety, and susceptibility to cognitive distortions among respondents are analyzed, as well as their ability to recognize propagandistic content. It was found that the majority of participants demonstrated a relatively high level of ability to identify propagandistic information. The results of the correlation analysis revealed no statistically significant relationships between the studied psychological characteristics and the ability to recognize propagandistic content. The conclusions summarize the results of the theoretical and empirical study, formulate the main findings concerning the psychological features of the perception of propagandistic information by student youth, and outline prospects for further scientific research.
Взаємозв’язок між усвідомленням сенсу життя та проявами горювання
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Познякова Юлія Володимирівна
Кваліфікаційна робота присвячена вивченню логотерапевтичних засобів допомоги особистості у процесі переживання горя та втрати. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення особливостей пошуку сенсу життя в ситуації втрати, а також визначення ефективності логотерапевтичних підходів у психологічній підтримці осіб, які переживають горе. У роботі здійснено аналіз психологічної природи переживання втрати та розглянуто основні наукові підходи до розуміння процесу горювання. Проаналізовано як класичні концепції (зокрема підходи Е. Кюблер-Росс та Дж. Боулбі), так і сучасні когнітивні та екзистенційні моделі осмислення втрати. Особливу увагу приділено теоретичним положенням логотерапії Віктора Франкла, зокрема таким ключовим поняттям, як свобода волі, воля до сенсу, відповідальність та самотрансценденція. У дослідженні також розглянуто практичні аспекти застосування логотерапії у роботі з людьми, які переживають втрату. Описано основні методи логотерапевтичної допомоги, спрямовані на переосмислення страждання, пошук життєвих цінностей, прийняття неминучих життєвих обставин та формування нового життєвого сенсу після втрати. В емпіричній частині дослідження було використано авторська анкета «Смисложиттєві орієнтації при переживанні втрати» (СОПВ),госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS), опитувальник сенсу життя (MLQ, M. Steger), адаптовані у форматі онлайн-опитування за допомогою платформи Google Forms. У дослідженні взяли участь 40 осіб віком від 18 до 50 років, які мали досвід переживання втрати. Результати дослідження показали, що більш високий рівень сформованості смисложиттєвих орієнтацій пов’язаний зі зниженням інтенсивності негативних емоційних станів, зокрема відчаю, почуття провини та тривожності. Також було виявлено, що люди, які здатні переосмислювати пережиту втрату через систему особистісних, духовних або моральних цінностей, демонструють більш стабільний емоційний стан та більшу готовність до подальшого особистісного розвитку. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів у психологічному консультуванні, кризовій психологічній допомозі, психотерапевтичній роботі з людьми, які переживають втрату, а також у навчальних курсах з логотерапії та екзистенційної психології. The qualifying work for is devoted to the study of logotherapeutic means of helping the individual in the process of experiencing grief and loss. The purpose of the research is the theoretical substantiation and empirical study of the peculiarities of the search for the meaning of life in a situation of loss, as well as the determination of the effectiveness of logotherapeutic approaches in the psychological support of persons experiencing grief. The paper analyzes the psychological nature of experiencing loss and considers the main scientific approaches to understanding the grieving process. Both classical concepts (in particular the approaches of E. Kübler-Ross and J. Bowlby) and modern cognitive and existential models of understanding loss are analyzed. Special attention is paid to the theoretical provisions of Viktor Frankl's logotherapy, in particular to such key concepts as free will, will to meaning, responsibility and self-transcendence. The study also examines the practical aspects of using logotherapy in working with people experiencing loss. The main methods of logotherapeutic assistance aimed at reinterpreting suffering, searching for life values, accepting inevitable life circumstances and forming a new meaning of life after loss are described. In the empirical part of the study, the author's questionnaire "Meaningful life orientations when experiencing loss" (SOPV), the hospital anxiety and depression scale (HADS), the meaning of life questionnaire (MLQ, M.Steger), adapted in the format of an online survey using the Google Forms platform. The study involved 40 people aged 18 to 50 who had experienced loss. The results of the study showed that a higher level of formation of meaningful life orientations is associated with a decrease in the intensity of negative emotional states, in particular despair, guilt and anxiety. It was also found that people who are able to rethink the experienced loss through a system of personal, spiritual or moral values, demonstrate a more stable emotional state and greater readiness for further personal development. The practical significance of the research lies in the possibility of using the obtained results in psychological counseling, crisis psychological assistance, psychotherapeutic work with people experiencing loss, as well as in training courses on logotherapy and existential psychology.
Особливості емоційної регуляції осіб із різним рівнем перфекціонізму
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Павленко Тетяна Олександрівна
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню особливостей емоційної регуляції осіб із різним рівнем перфекціонізму та виявленню взаємозв'язку між перфекціоністичними установками й вибором стратегій управління емоціями. У роботі здійснено теоретичний аналіз сучасних наукових підходів до розуміння перфекціонізму як багатовимірного психологічного феномену, його психологічних наслідків для психічного здоров'я та благополуччя особистості. Особливу увагу приділено процесуальній моделі емоційної регуляції Дж. Гросса, зокрема двом ключовим стратегіям - когнітивній переоцінці та пригніченню емоційної експресії, - а також ролі самоспівчуття як захисного чинника при дезадаптивному перфекціонізмі. Емпіричне дослідження проводилося серед студентів Університету імені Альфреда Нобеля віком 18-25 років (50 осіб) із використанням комплексу психодіагностичних методик: Багатовимірної шкали перфекціонізму П. Г'юїтта та Г. Флетта (MPS), Опитувальника емоційної регуляції Дж. Гросса та Р. Джона (ERQ), Шкали самоспівчуття К. Нефф (SCS) та Шкали труднощів емоційної регуляції Л. Грац і Л. Ромер (DERS). У результаті дослідження встановлено, що серед респондентів найбільш вираженим є соціально приписаний перфекціонізм (високий рівень зафіксовано у 42 % досліджуваних), а переважаючою стратегією емоційної регуляції виступає пригнічення емоційної експресії. Виявлено значущі відмінності між групами з різним рівнем перфекціонізму: особи з високим рівнем перфекціонізму рідше використовують когнітивну переоцінку, мають нижчий рівень самоспівчуття та більше труднощів із усвідомленням і прийняттям власних емоційних переживань. Результати кореляційного аналізу підтвердили позитивний взаємозв'язок між рівнем перфекціонізму й труднощами емоційної регуляції, що дозволяє розглядати емоційну регуляцію як ключовий механізм, через який перфекціоністичні установки впливають на психологічне благополуччя особистості. За підсумками дослідження розроблено практичні рекомендації для психологів, спрямовані на розвиток адаптивних стратегій емоційної регуляції в осіб із вираженим перфекціонізмом. The qualification work is devoted to the study of the features of emotional regulation in individuals with different levels of perfectionism and the identification of the relationship between perfectionist attitudes and the choice of emotion management strategies. The paper provides a theoretical analysis of modern scientific approaches to understanding perfectionism as a multidimensional psychological phenomenon, its psychological consequences for mental health and personal well-being. Special attention is paid to J. Gross's process model of emotion regulation, in particular two key strategies - cognitive reappraisal and expressive suppression - as well as the role of self-compassion as a rotective factor in maladaptive perfectionism. The empirical study was conducted among students of Alfred Nobel University aged 18-25 (50 participants) using a set of psychodiagnostic methods: the Multidimensional Perfectionism Scale by P. Hewitt and G. Flett (MPS), the Emotion Regulation Questionnaire by J. Gross and R. John (ERQ), the Self-Compassion Scale by K. Neff (SCS), and the Difficulties in Emotion Regulation Scale by L. Gratz and L. Roemer (DERS). The results revealed that socially prescribed perfectionism is the most prominent among respondents (a high level was identified in 42% of participants), while expressive suppression is the predominant emotion regulation strategy. Significant differences were found between groups with different levels of perfectionism: individuals with high perfectionism less frequently use cognitive reappraisal, have lower levels of self-compassion, and experience greater difficulties in awareness and acceptance of their emotional experiences. The results of the correlation analysis confirmed a positive relationship between the level of perfectionism and difficulties in emotion regulation, which allows emotional regulation to be considered a key mechanism through which perfectionist attitudes affect personal psychological well-being. Based on the findings, practical recommendations were developed for psychologists aimed at fostering adaptive emotion regulation strategies in individuals with pronounced perfectionism.
Взаємозв’язок технічних хобі та показників когнітивної гнучкості студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Охріменко Євген Олександрович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв’язку технічних хобі та показників когнітивної гнучкості студентської молоді. У роботі розглянуто технічні хобі як важливий ресурс позанавчальної активності студентів, що може бути пов’язаний із розвитком гнучкості мислення, здатності до пошуку альтернативних рішень, самостійності, творчого підходу до завдань і готовності діяти в умовах новизни та невизначеності. Обґрунтовано, що актуальність теми зумовлена швидким розвитком цифрових технологій, поширенням програмування, робототехніки, 3D-моделювання, електроніки, технічного конструювання та інших видів діяльності, які потребують від особистості не лише спеціальних знань, а й високого рівня когнітивної гнучкості. Зазначено, що в студентському віці активно формуються професійна ідентичність, навички самостійного навчання, проблемного мислення, прийняття рішень і адаптації до нових умов. Саме тому технічні хобі можуть виступати важливим чинником когнітивного та особистісного розвитку студентів. У роботі розкрито зміст поняття «технічне хобі». Воно розглядається як добровільна, відносно стійка, особистісно значуща позанавчальна діяльність студента, пов’язана з технікою, цифровими технологіями, програмуванням, робототехнікою, електронікою, ремонтом, конструюванням, моделюванням, 3D-друком, радіотехнікою, веброзробкою або створенням цифрових продуктів. Наголошено, що технічне хобі відрізняється від пасивного використання технологій тим, що передбачає активне створення, налаштування, аналіз, удосконалення або розв’язання технічних задач. Розкрито, що технічне хобі виконує низку важливих психологічних функцій у розвитку особистості студента: пізнавальну, мотиваційну, творчу, регулятивну та особистісно-розвивальну. Воно сприяє формуванню пізнавальної самостійності, здатності працювати з помилками, наполегливості, самоконтролю, творчого мислення, уміння шукати інформацію, перевіряти гіпотези та змінювати спосіб дії у разі труднощів. З’ясовано, що когнітивна гнучкість є однією з важливих характеристик сучасної особистості. Вона забезпечує здатність змінювати спосіб мислення відповідно до ситуації, бачити альтернативні варіанти розв’язання проблеми, адаптуватися до нової інформації, долати шаблонність мислення та ефективно діяти в умовах невизначеності. У роботі підкреслено, що для студентів когнітивна гнучкість має особливе значення, оскільки вони перебувають у періоді професійного становлення, активно засвоюють складну навчальну інформацію та мають адаптуватися до вимог майбутньої професійної діяльності. Визначено, що технічні хобі можуть бути пов’язані з розвитком когнітивної гнучкості, оскільки технічна діяльність постійно ставить студента перед необхідністю аналізувати проблему, шукати кілька способів її розв’язання, перевіряти результат, змінювати стратегію, виправляти помилки й адаптуватися до нових умов. Особливо значущими в цьому контексті є програмування, робототехніка, конструювання, 3D-моделювання, ремонт техніки, робота з мікроконтролерами та інші види творчо-практичної технічної активності. Емпіричне дослідження проводилося серед 56 студентів віком від 17 до 23 років. Вибірка була сформована з урахуванням наявності або відсутності технічних хобі, а також різного рівня залученості студентів до технічної діяльності. Для досягнення мети дослідження було використано авторську анкету «Залученість студентів до технічних хобі», опитувальник когнітивної гнучкості CFI / Cognitive Flexibility Inventory, субтест «Альтернативне використання» Дж. Гілфорда, а також методи описової статистики, порівняння групових показників і кореляційний аналіз Пірсона . За результатами емпіричного дослідження встановлено, що більшість опитаних студентів ‒ 38 осіб, або 67,9% ‒ мають певні технічні хобі або регулярно цікавляться технічною діяльністю. Водночас 18 студентів, або 32,1%, не мають виражених технічних захоплень або займаються такою діяльністю дуже рідко. Найпоширенішим видом технічного хобі виявилося програмування, яке зазначили 18 респондентів, або 32,1% вибірки. Також серед студентів поширені ремонт і налаштування комп’ютерної техніки, створення сайтів або цифрових проєктів, 3D-моделювання, технічне конструювання, електроніка, робота з Arduino, мікроконтролерами та робототехніка. Кореляційний аналіз за критерієм Пірсона підтвердив наявність позитивних статистично значущих зв’язків між показниками залученості до технічних хобі та когнітивною гнучкістю студентів. Найбільш виражений зв’язок виявлено між загальним індексом залученості до технічних хобі та загальним показником когнітивної гнучкості за методикою CFI: r = 0,58 при p < 0,001. Також встановлено сильний позитивний зв’язок між технічною залученістю та здатністю бачити альтернативи: r = 0,61 при p < 0,001. Це підтверджує припущення про те, що студенти, які активніше займаються технічними хобі, краще бачать різні варіанти розв’язання проблеми та легше змінюють спосіб мислення . У роботі встановлено, що показники когнітивної гнучкості статистично пов’язані не лише з фактом наявності технічного хобі, а й з регулярністю, інтенсивністю, тривалістю та самостійністю залучення студента до технічної діяльності. Найбільше з вищими показниками когнітивної гнучкості асоціюються ті технічні хобі, які передбачають не механічне повторення готових інструкцій, а самостійний пошук рішень, експериментування, аналіз помилок, створення власного продукту та творчу модифікацію способів дії. Практична значущість роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані практичними психологами, викладачами, кураторами академічних груп, керівниками студентських гуртків, STEM-лабораторій, технічних студій і центрів неформальної освіти. Розроблені рекомендації спрямовані на активніше залучення студентів до технічної творчості як засобу розвитку когнітивної гнучкості, самостійності, ініціативності, здатності до пошуку нестандартних рішень і адаптації до нових умов навчальної та майбутньої професійної діяльності. The bachelor’s qualification paper is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between technical hobbies and indicators of students’ cognitive flexibility. The paper considers technical hobbies as an important resource of students’ extracurricular activity that contributes to the development of flexible thinking, the ability to search for alternative solutions, independence, creativity, and readiness to act in situations of novelty and uncertainty. The relevance of the topic is determined by the rapid development of digital technologies, the spread of programming, robotics, 3D modeling, electronics, technical design, and other activities that require not only special knowledge but also a high level of cognitive flexibility. It is emphasized that during student age professional identity, independent learning skills, problem-solving thinking, decision-making abilities, and adaptation to new conditions are actively formed. Therefore, technical hobbies may act as an important factor in students’ cognitive and personal development. The paper defines the concept of “technical hobby” as a voluntary, relatively stable, personally significant extracurricular activity related to technology, digital tools, programming, robotics, electronics, repair, construction, modeling, 3D printing, radio engineering, web development, or the creation of digital products. It is emphasized that a technical hobby differs from passive use of technologies because it involves active creation, adjustment, analysis, improvement, and solving of technical problems. It is revealed that technical hobbies perform a number of important psychological functions in student development: cognitive, motivational, creative, regulatory, and personality-developing. They contribute to the formation of cognitive independence, the ability to work with mistakes, persistence, self-control, creative thinking, information search skills, hypothesis testing, and the ability to change the method of action when difficulties arise. It is established that cognitive flexibility is one of the important characteristics of a modern personality. It ensures a person’s ability to change their way of thinking according to the situation, see alternative solutions to a problem, adapt to new information, overcome stereotyped thinking, and act effectively in conditions of uncertainty. The paper emphasizes that cognitive flexibility is especially important for students, since they are in the period of professional development, actively master complex educational information, and must adapt to the requirements of their future professional activity. It is determined that technical hobbies may be associated with the development of cognitive flexibility, as technical activity constantly requires students to analyze problems, search for several ways to solve them, test results, change strategies, correct mistakes, and adapt to new conditions. Programming, robotics, construction, 3D modeling, equipment repair, work with microcontrollers, and other types of creative and practical technical activity are particularly significant in this context. The empirical study was conducted among 56 students aged 17 to 23. The sample was formed taking into account the presence or absence of technical hobbies, as well as different levels of students’ involvement in technical activities. To achieve the research aim, the author’s questionnaire “Students’ Involvement in Technical Hobbies,” the Cognitive Flexibility Inventory (CFI), J. Guilford’s “Alternative Uses” subtest, descriptive statistics, comparison of group indicators, and Pearson correlation analysis were used. The results of the empirical study showed that most of the surveyed students ‒ 38 respondents, or 67.9% ‒ have certain technical hobbies or are regularly interested in technical activities. At the same time, 19 students, or 33.3%, do not have pronounced technical interests or engage in such activities very rarely. The most common type of technical hobby was programming, which was indicated by 18 respondents, or 32.1% of the sample. Other widespread activities included repair and adjustment of computer equipment, website or digital project creation, 3D modeling, technical construction, electronics, Arduino, microcontrollers, and robotics. Pearson correlation analysis confirmed the presence of positive statistically significant relationships between the indicators of involvement in technical hobbies and students’ cognitive flexibility. The strongest relationship was found between the general index of involvement in technical hobbies and the general indicator of cognitive flexibility according to the CFI method: r = 0.58 at p < 0.001. A strong positive relationship was also found between technical involvement and the ability to see alternatives: r = 0.61 at p < 0.001. These results confirm the assumption that students who are more actively engaged in technical hobbies are better able to see different ways of solving problems and change their way of thinking more easily. The paper establishes statistically significant relationships between cognitive flexibility indicators and not only the presence of a technical hobby, but also the regularity, intensity, duration, and independence of students’ involvement in technical activity. Higher cognitive flexibility indicators are most consistently associated with technical hobbies that involve not mechanical repetition of ready-made instructions, but independent search for solutions, experimentation, error analysis, creation of one’s own product, and creative modification of methods of action. The practical significance of the paper lies in the fact that the obtained results can be used by practical psychologists, teachers, academic group supervisors, heads of student clubs, STEM laboratories, technical studios, and non-formal education centers. The developed recommendations are aimed at more active involvement of students in technical creativity as a means of developing cognitive flexibility, independence, initiative, the ability to find non-standard solutions, and adaptation to new conditions of educational and future professional activity.
Взаємозв'язок між самооцінкою та рівнем особистісної тривожності у особистостей пізнього підліткового віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Ненахова Юлія Михайлівна
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню взаємозв’язку самооцінки та особистісної тривожності у пізньому підлітковому віці (15–18 років). У роботі проаналізовано теоретичні підходи до дослідження поняття самооцінки, особистісної тривожності та їх ролі у формуванні психологічного благополуччя підлітків. Розглянуто соціально-економічні та воєнні чинники, що впливають на психічний стан молоді в сучасних умовах України. Зроблено акцент на гендерних особливостях прояву цих психологічних феноменів та їх взаємозв’язку. Емпіричне дослідження проведено на вибірці 40 осіб пізнього підліткового віку, з метою виявлення рівнів самооцінки та особистісної тривожності, а також статистичного аналізу їх взаємозв’язку. Використано стандартизовані методики: Шкала самооцінки М. Розенберга, Шкала тривожності Ч. Спілбергера – Ю. Ханіна, Шкала само-ефективності А. Бандури та інші. Для обробки даних застосовано кореляційний аналіз, описову статистику та t-критерій Стьюдента. Результати підтвердили наявність статистично значущого зворотного зв’язку між самооцінкою і рівнем особистісної тривожності, а також відсутність рівності цих показників між хлопцями та дівчатами. Розроблено практичні рекомендації щодо психологічної підтримки підлітків, спрямовані на підвищення самооцінки та зниження тривожності. Практична значущість роботи полягає у можливості використання результатів у роботі шкільних психологів, педагогів, соціальних працівників для профілактики тривожних розладів і розвитку психологічної стабільності підлітків. Qualification work is devoted to studying the relationship between self-esteem and personal anxiety in late adolescence (15–18 years old). The work analyzes theoretical approaches to studying the concepts of self-esteem, personal anxiety, and their role in the formation of adolescents’ psychological well-being. The socio-economic and military factors affecting the psychological state of young people in modern Ukraine are examined. Emphasis is placed on gender-specific manifestations of these psychological phenomena and their interrelationship. The empirical study was conducted on a sample of 40 late adolescents, with the aim of identifying levels of self-esteem and personal anxiety, as well as performing a statistical analysis of their interrelationship. The following standardized methods were used: M. Rosenberg’s Self-Esteem Scale, Ch. Spielberger – Yu. Khanin’s Anxiety Scale, A. Bandura’s Self-Efficacy Scale, and others. Correlation analysis, descriptive statistics, and Student’s t-test were applied for data processing. The results confirmed the presence of a statistically significant inverse relationship between self-esteem and the level of personal anxiety, as well as the absence of equality in these indicators between boys and girls. Practical recommendations for the psychological support of adolescents, aimed at increasing self-esteem and reducing anxiety, were developed. The practical significance of the work lies in the possibility of using the results in the work of school psychologists, teachers, and social workers for the prevention of anxiety disorders and the development of psychological stability in adolescents.
Усвідомлення сенсу життя як психологічний ресурс подолання травматичних переживань українців у реаліях війни
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Назаренко Катерина Вадимівна
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню ролі сенсу життя як внутрішнього ресурсу особистості у процесі подолання травматичних переживань в умовах війни. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення особливостей усвідомлення сенсу життя як чинника психологічної стійкості, а також встановлення взаємозв’язку між рівнем сенсу життя, інтенсивністю травматичних переживань та рівнем резилієнтності. У роботі здійснено аналіз феномену сенсу життя у філософському та психологічному контекстах, розглянуто основні підходи до розуміння психологічної травми та травматичного досвіду. Проаналізовано вплив воєнних подій на психічний стан особистості, зокрема на її емоційну та смислову сфери. Особливу увагу приділено внутрішнім ресурсам подолання травматичних переживань, таким як резилієнтність, життєстійкість та посттравматичне зростання, а також положенням екзистенційної психології та логотерапії. У дослідженні також розглянуто практичні аспекти формування сенсу життя як ресурсу подолання стресу та травматичного досвіду. Визначено значення смисложиттєвих орієнтацій у збереженні психологічної рівноваги, адаптації до складних життєвих обставин та відновленні особистісної цілісності. В емпіричній частині дослідження використано опитувальник сенсу життя MLQ (Meaning in Life Questionnaire), шкалу впливу травматичної події (IES-R) та шкалу резилієнтності Connor-Davidson (CD-RISC). Дослідження проводилося у форматі онлайн-опитування, у якому взяли участь 60 осіб віком від 20 до 65 років, які проживають в Україні в умовах воєнного стану та мають досвід переживання травматичних подій. Результати дослідження показали, що вищий рівень усвідомлення сенсу життя пов’язаний зі зниженням інтенсивності травматичних переживань. Встановлено також позитивний зв’язок між рівнем сенсу життя та резилієнтністю, що свідчить про важливу роль смислової сфери у забезпеченні психологічної стійкості особистості в умовах війни. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у психологічному консультуванні, психотерапевтичній практиці, а також у програмах психосоціальної підтримки населення, яке пережило травматичні події. The bachelor’s qualification thesis is devoted to the study of the role of the meaning of life as an internal personal resource in overcoming traumatic experiences in wartime conditions. The aim of the study is to provide a theoretical substantiation and empirical investigation of the features of awareness of the meaning of life as a factor of psychological resilience, as well as to determine the relationship between the level of meaning in life, the intensity of traumatic experiences, and the level of resilience. The paper analyzes the phenomenon of the meaning of life in philosophical and psychological contexts and examines the main approaches to understanding psychological trauma and traumatic experience. The impact of war-related events on the mental state of the individual, particularly on emotional and meaning-related spheres, is analyzed. Special attention is paid to internal resources for overcoming traumatic experiences, such as resilience, hardiness, and post-traumatic growth, as well as to the provisions of existential psychology and logotherapy. The study also considers practical aspects of forming the meaning of life as a resource for coping with stress and traumatic experience. The importance of meaning-in-life orientations in maintaining psychological balance, adapting to difficult life circumstances, and restoring personal integrity is determined. In the empirical part of the study, the Meaning in Life Questionnaire (MLQ), the Impact of Event Scale-Revised (IES-R), and the Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC) were used. The study was conducted in the form of an online survey involving 60 participants aged 20 to 65 who live in Ukraine under martial law and have experienced traumatic events. The results of the study showed that a higher level of awareness of the meaning of life is associated with a lower intensity of traumatic experiences. A positive relationship between the level of meaning in life and resilience was also found, indicating the important role of the meaning-related sphere in ensuring psychological stability in wartime conditions. The practical significance of the study lies in the possibility of using the obtained results in psychological counseling, psychotherapeutic practice, as well as in psychosocial support programs for individuals who have experienced traumatic events.
Взаємозвʼязок тривожності, самоефективності та батьківського вигорання у батьків дітей з особливими освітніми потребами
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Мовчан Валерія Євгенівна
Кваліфікаційна робота присвячена теоретичному та емпіричному дослідженню взаємозв’язку тривожності, самоефективності та батьківського вигорання у батьків дітей з особливими освітніми потребами. Актуальність теми зумовлена тим, що батьки дітей з ООП часто перебувають в умовах тривалого емоційного, фізичного та організаційного навантаження, пов’язаного з доглядом, навчанням, реабілітацією, соціалізацією дитини та взаємодією з освітніми й медичними установами. Постійна тривога за дитину, невизначеність щодо її майбутнього, дефіцит часу на відновлення та труднощі поєднання батьківських обов’язків з іншими життєвими ролями можуть підвищувати ризик емоційного виснаження і батьківського вигорання. У роботі проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння тривожності, самоефективності, батьківського вигорання та копінг-стратегій. Батьківське вигорання розглянуто як окремий ролеспецифічний синдром, що проявляється через емоційне виснаження у батьківській ролі, дистанціювання від дитини, втрату задоволення від батьківства та відчуття контрасту між теперішнім і попереднім образом себе як батька або матері. Самоефективність визначено як внутрішній психологічний ресурс, пов’язаний із вірою особистості у власну здатність діяти ефективно, долати труднощі та впливати на життєві обставини. Мета дослідження полягала у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному вивченні взаємозв’язку тривожності, самоефективності та батьківського вигорання у батьків дітей з особливими освітніми потребами. Об’єктом дослідження виступили психологічні особливості батьків дітей з ООП, а предметом — взаємозв’язок тривожності, самоефективності та батьківського вигорання. Емпіричне дослідження було проведено на вибірці 46 батьків дітей з особливими освітніми потребами. Для збору даних використано Шкалу загальної самоефективності GSE Р. Шварцера і М. Єрусалема, опитувальник генералізованого тривожного розладу GAD-7, опитувальник батьківського вигорання PBA-UA та українську адаптацію Brief-COPE для аналізу копінг-стратегій. Статистичну обробку результатів здійснено із застосуванням кореляційного аналізу за коефіцієнтом Пірсона. За результатами дослідження встановлено, що значна частина респондентів має помірний або сильний рівень тривожності: за методикою GAD-7 32,6 % батьків продемонстрували помірний рівень, а 28,3 % — сильний рівень тривожності. За шкалою GSE найбільша частина досліджуваних має рівень самоефективності вище середнього. За результатами PBA-UA 30,4 % респондентів мають сформоване батьківське вигорання, 4,3 % — ймовірне батьківське вигорання, а 17,4 % перебувають у зоні високого ризику. Кореляційний аналіз показав сильний прямий зв’язок між рівнем тривожності та загальним показником батьківського вигорання, що свідчить про зростання вигорання зі збільшенням тривожності. Також виявлено помірний зворотний зв’язок між самоефективністю та батьківським вигоранням, що дозволяє розглядати самоефективність як ресурсний чинник. Емоційно-фокусований копінг має зворотний зв’язок із тривожністю і вигоранням, тоді як уникаючий копінг демонструє слабкий прямий зв’язок із цими показниками. Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів у діяльності практичних психологів, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, соціальних педагогів та інших спеціалістів, які працюють із родинами дітей з ООП. Qualification work is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between anxiety, self-efficacy and parental burnout in parents of children with special educational needs. It is substantiated that parents of children with special educational needs often experience prolonged emotional, physical and organizational strain related to caregiving, education, rehabilitation, child socialization, and interaction with educational and medical institutions. Constant concern about the child, uncertainty about the child’s future, lack of time for recovery, and difficulties in combining parental responsibilities with other life roles may increase the risk of emotional exhaustion and parental burnout. It is emphasized that parental burnout is not only a result of general fatigue or stress, but a specific role-related syndrome formed within the parental role. It is manifested through emotional exhaustion, emotional distancing from the child, loss of satisfaction with parenting, and the contrast between the current and previous image of oneself as a parent. Self-efficacy is considered as an internal psychological resource associated with a person’s belief in their ability to act effectively, overcome difficulties and influence life circumstances. The aim of the study was to theoretically substantiate and empirically examine the relationship between anxiety, self-efficacy and parental burnout in parents of children with special educational needs. The object of the study was the psychological characteristics of parents of children with special educational needs. The subject of the study was the relationship between anxiety, self-efficacy and parental burnout in this group of parents. The empirical study involved 46 parents of children with special educational needs. The following methods were used: the General Self-Efficacy Scale by R. Schwarzer and M. Jerusalem, the Generalized Anxiety Disorder questionnaire GAD-7, the Parental Burnout Assessment PBA-UA, and the Ukrainian adaptation of Brief-COPE for the analysis of coping strategies. Statistical data processing was performed using Pearson’s correlation analysis. According to the results of the empirical research, it was found that a significant proportion of respondents had moderate or severe anxiety. According to GAD-7, 32.6% of parents demonstrated moderate anxiety, while 28.3% showed severe anxiety. According to the GSE scale, the largest proportion of respondents had an above-average level of self-efficacy. According to PBA-UA, 30.4% of respondents had pronounced parental burnout, 4.3% had probable parental burnout, and 17.4% were in the high-risk group. It was found that there is a strong direct relationship between anxiety and the general level of parental burnout. This means that as anxiety increases, the level of parental burnout also increases. A moderate inverse relationship was also found between self-efficacy and parental burnout, which makes it possible to consider self-efficacy as a resource factor associated with lower manifestations of emotional exhaustion. It is shown that emotion-focused coping has an inverse relationship with anxiety and parental burnout. This may indicate its resource significance for parents of children with special educational needs. Avoidant coping, in contrast, demonstrates a weak direct relationship with anxiety and burnout, which may indicate a tendency toward increased emotional strain when less adaptive coping strategies are used. The practical significance of the work lies in the fact that the obtained results can be used by practical psychologists, specialists of inclusive resource centers, social educators and other professionals working with families of children with special educational needs. The results may be applied in the development of psychological support programs aimed at preventing parental burnout, reducing anxiety and developing parental self-efficacy.
Особливості психологічного благополуччя у молоді з різною інтенсивністю використання соціальних мереж
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Мінюкова Марія Олексіївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей психологічного благополуччя у молоді з різною інтенсивністю використання соціальних мереж. Сучасна молодь, як найактивніша цифрова аудиторія, щоденно стикається з впливом соціальних платформ, які змінюють її самооцінку, емоційний стан, соціальні стосунки та ставлення до власного тіла. В умовах гібридної реальності та воєнного часу в Україні питання збереження психологічного благополуччя молодого покоління набуває особливої гостроти, адже соціальні мережі можуть виступати як ресурсом підтримки, так і чинником хронічного стресу, тривожності та емоційного виснаження. Обґрунтовано, що інтенсивність використання соціальних мереж (низька – до 2 годин на день, помірна – 2–3 години, висока – понад 4 години) є ключовим модулятором психологічного стану молоді. Завдяки теорії соціального порівняння Л. Фестінгера, теорії використання та задоволення Т. Руджеро, теорії культивації Дж. Гербнера та моделі S-O-R (стимул-організм-реакція) розкрито механізми, через які висхідне порівняння з ідеалізованими образами, FOMO (страх пропустити важливе), інформаційні бульбашки та алгоритмічна культивація призводять до зниження самооцінки, погіршення ставлення до тіла та зменшення загального суб’єктивного благополуччя. З’ясовано, що молодь з низькою інтенсивністю використання соціальних мереж демонструє статистично значуще вищі показники психосоціального процвітання, глобальної самооцінки, задоволеності стосунками та загального суб’єктивного благополуччя порівняно з молоддю, яка проводить у соціальних мережах понад 4 години на день. Також у групі з низькою інтенсивністю зафіксовано краще емоційне ставлення до власного тіла та вищу оцінку його активності, тоді як за фактором сили тіла та показниками фізичного здоров’я значущих відмінностей не виявлено. Висока інтенсивність використання соціальних мереж виявилася більш характерною для дівчат і молодих жінок. За результатами емпіричного дослідження на вибірці 48 осіб віком від 18 до 27 років, проведеного за допомогою шкали процвітання Е. Дінера, шкали самооцінки Розенберга, модифікованої шкали суб’єктивного благополуччя BBC-SWB та семантичного диференціалу «Ставлення до тіла», встановлено, що низька інтенсивність використання соціальних мереж (до 2 годин на день) асоціюється з вищим рівнем психологічного благополуччя, тоді як висока інтенсивність (понад 4 години на день) – з його суттєвим зниженням. Найбільш уразливими сферами для молоді з високою інтенсивністю виявилися психологічне благополуччя, якість стосунків та емоційне ставлення до тіла. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані практичними психологами, кураторами академічних груп та працівниками психологічних служб закладів вищої освіти для розробки профілактичних і корекційних програм, спрямованих на усвідомлене регулювання цифрової активності, зниження FOMO, формування критичного медіаспоживання, покращення ставлення до власного тіла та відновлення балансу між віртуальним і реальним спілкуванням, особливо серед молоді з високою інтенсивністю використання соціальних мереж. The qualification work is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the peculiarities of psychological well-being in young people with different intensity of social media use. Modern youth, as the most active digital audience, daily face the influence of social platforms that change their self-esteem, emotional state, social relationships, and attitude towards their own body. In the conditions of hybrid reality and wartime in Ukraine, the issue of preserving the psychological well-being of the younger generation becomes particularly acute, as social media can act both as a support resource and as a factor of chronic stress, anxiety, and emotional exhaustion. Іt is substantiated that the intensity of social media use (low – up to 2 hours per day, moderate – 2–3 hours, high – over 4 hours) is a key modulator of the psychological state of young people. Through L. Festinger's theory of social comparison, T. Ruggiero's uses and gratifications theory, G. Gerbner's cultivation theory, and the S-O-R (Stimulus-Organism-Response) model, the mechanisms are revealed by which upward comparison with idealised images, FOMO (fear of missing out), echo chambers, and algorithmic cultivation lead to decreased self-esteem, worsened body image, and reduced overall subjective well-being. It is found that young people with low intensity of social media use demonstrate statistically significantly higher levels of psychosocial flourishing, global self-esteem, relationship satisfaction, and overall subjective well-being compared to young people who spend more than 4 hours per day on social media. Also, the low-intensity group showed better emotional attitude towards their own body and a higher assessment of its activity, while no significant differences were found for the body strength factor or physical health indicators. High intensity of social media use was found to be more characteristic of girls and young women. Аccording to the results of an empirical study on a sample of 48 individuals aged 18 to 27, conducted using E. Diener's Flourishing Scale, Rosenberg's Self-Esteem Scale, the modified BBC Subjective Well-being Scale (BBC-SWB), and the semantic differential "Attitude to the Body", it was established that low intensity of social media use (up to 2 hours per day) is associated with a higher level of psychological well-being, while high intensity (over 4 hours per day) is associated with its significant decrease. The most vulnerable areas for young people with high intensity turned out to be psychological well-being, quality of relationships, and emotional attitude towards the body. The practical significance lies in the fact that the obtained results can be used by practical psychologists, academic group tutors, and employees of psychological support services of higher education institutions to develop preventive and corrective programmes aimed at conscious regulation of digital activity, reducing FOMO, forming critical media consumption, improving attitude towards one's own body, and restoring the balance between virtual and real communication, especially among young people with high intensity of social media use.
Взаємозв'язок прояву феномену FOMO з прокрастинацією у студентської молоді
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Лукіна Любов Олегівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження взаємозв'язку прояву феномену FOMO з прокрастинацією у студентської молоді. У кваліфікаційній роботі представлено теоретико-емпіричне дослідження особливостей страху упустити можливість (FOMO) та його взаємозв'язку із рівнем прокрастинації. Основна увага приділена психологічним чинникам виникнення FOMO, а також вивченню потенціалу JOMO як адаптивної стратегії забезпечення психологічного благополуччя студентів, які перебувають під постійним впливом сучасного цифрового простору. У теоретичному розділі систематизовано підходи до вивчення феноменів FOMO, JOMO та прокрастинації у сучасній психологічній літературі. Окреслено когнітивний, афективний та поведінковий компоненти страху пропустити щось, розкрито роль цифрового середовища у його посиленні. Особливу увагу приділено обґрунтуванню регулятивного потенціалу та ресурсів концепції JOMO (радості від упущення можливостей) як життєздатної стратегії саморегуляції особистості. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 40 студентів за допомогою комплексного психодіагностичного інструментарію. Методами дослідження стали опитування за шкалами FOMO Scale, загальної прокрастинації Лея (GPS), академічної прокрастинації (PASS) та залежності від smartphones (SAS-SV), а також інтегральним показником усвідомленої цифрової присутності (JOMO). Зібрані дані було проаналізовано за допомогою методів описової статистики, кореляційного аналізу та Т-критерію Вілкоксона для порівняння зрізів. У результаті встановлено наявність статистично значущого позитивного зв'язку між рівнем FOMO та показниками загальної й академічної прокрастинації, а також залежністю від смартфона, що свідчить про спільні механізми порушення емоційної та когнітивної регуляції. Натомість виявлено зворотний зв'язок цих змінних із показником JOMO. Оцінка динаміки після проведення формувального етапу засвідчила стійку позитивну динаміку за всіма показниками, демонструючи значуше зниження рівнів FOMO, зволікання і смартфонозалежності та підвищення здатності до усвідомленої цифрової присутності. На основі отриманих результатів розроблено та апробовано структуру психоосвітньої Zoom-інтервенції у форматі 110-хвилинного вебінару, спрямованого на зниження цифрової тривожності та академічного зволікання. Вона передбачала створення індивідуальних дорожніх карт «Digital Detox» із впровадженням правил «Digital Sunset», безтелефонних зон та аудиту сповіщень. Сформульовано розгорнуті практичні рекомендації, а матеріали роботи можуть бути використані як методична база для студентів, університетських психологів та фахівців із медіагігієни. The qualification thesis is dedicated to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between the manifestation of the FOMO phenomenon and procrastination among student youth. The thesis presents a theoretical and empirical investigation of the features of the fear of missing out (FOMO) and its correlation with the level of procrastination. The main focus is on the psychological factors of FOMO emergence, as well as studying the potential of JOMO as an adaptive strategy for ensuring students' psychological well-being within the modern digital space. The theoretical section systematizes theoretical and methodological approaches to analyzing the phenomena of FOMO, JOMO, and procrastination in contemporary psychological literature. It outlines the cognitive, affective, and behavioral components of the fear of missing out and reveals the role of the digital environment and social networks in exacerbating it. Particular attention is paid to substantiating the regulatory potential and resources of the JOMO concept (joy of missing out) as a viable strategy for personality self-regulation. The empirical study was conducted on a sample of 40 university students using a comprehensive psychodiagnostic toolkit. Research methods included surveys using the FOMO Scale, Lay's General Procrastination Scale (GPS), the Procrastination Assessment Scale-Students (PASS), and the Smartphone Addiction Scale - Short Version (SAS-SV), along with an integral indicator of mindful digital presence (JOMO). The collected data were analyzed using descriptive statistics, correlation analysis, and the Wilcoxon signed-rank test for cross-sectional comparisons. The results revealed a statistically significant positive relationship between the level of FOMO and indicators of both general and academic procrastination, as well as smartphone addiction, indicating shared mechanisms of emotional and cognitive dysregulation. Conversely, an inverse relationship between these variables and the JOMO score was identified. Evaluating the dynamics after the formative stage demonstrated a stable positive trend across all metrics, showing a significant decrease in FOMO, delay, and smartphone addiction levels alongside an increased capacity for mindful digital presence. Based on the findings, a structure for a psychoeducational Zoom intervention was developed and tested in the form of a 110-minute webinar aimed at reducing digital anxiety and academic procrastination. It involved designing individual "Digital Detox" roadmaps that incorporate the "Digital Sunset" rule, phone-free zones, and notification audits. Detailed practical recommendations have been formulated, and the materials of this work can serve as a methodological framework for students, university psychologists, and media hygiene specialists.
Арттерапевтичні методи як інструмент підвищення рівня емоційної регуляції
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Кочерга Анастасія Станіславівна
Кваліфікаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному дослідженню ролі арттерапевтичних методів у розвитку емоційної регуляції особистості. У теоретичній частині здійснено комплексний аналіз сучасних підходів до розуміння емоційної регуляції, зокрема процесуальної моделі Дж. Гросса та багаторівневих концепцій вітчизняної психології. В умовах цифрового середовища та впливу хронічного стресу зростає актуальність дослідження особливостей емоційної регуляції особистості. Висвітлено теоретико-методологічні засади арттерапії та обґрунтовано механізми її дії – екстерналізацію, сублімацію та символічну переробку травматичного досвіду. Охарактеризовано широкий спектр арттерапевтичних методів: ізотерапію, мандалотерапію, групової терапії, графічної терапії, казкотерапію, метафоричні асоціативні карти (МАК), тілесно-орієнтовані та етно-арттерапевтичні техніки. Емпіричне дослідження проводилося дистанційно протягом 2025-2026 навчального року. Вибірку склали 50 осіб віком 16-40 років. Для діагностики застосовувалися: Шкала сприйняття стресу (PSS-10), Опитувальник емоційної регуляції (ERQ), Коротка шкала стійкості (BRS), Шкала депресії, тривоги та стресу (DASS-21) та Багатовимірна шкала сприйнятої соціальної підтримки (MSPSS). Констатувальний етап виявив переважання помірного та високого рівня стресу, домінування неадаптивної стратегії пригнічення емоцій та дефіцит психологічної стійкості у більшості учасників. На підставі цих даних розроблено авторську арттерапевтичну програму з 6 тематичних занять. За результатами контрольного етапу зафіксовано статистично значущу позитивну динаміку за всіма показниками (Т-критерій Вілкоксона, p<0,05; p<0,01): знизився рівень стресу та тривоги, зросли показники когнітивного переоцінювання й психологічної стійкості, зменшилося пригнічення емоцій. Гіпотеза дослідження підтверджена на статистичному та якісному рівнях. Практична значущість полягає у розробці готової до застосування програми для практичних психологів, реабілітаційних центрів та служб психологічної допомоги. Доведено ефективність дистанційного формату реалізації програми в умовах воєнного часу. The thesis is devoted to the theoretical justification and empirical study of the role of art therapy methods in the development of emotional regulation. The theoretical section provides a comprehensive analysis of contemporary approaches to understanding emotional regulation, including J. Gross’s process model and multi-level concepts in Ukrainian psychology. In the context of the digital environment and the effects of chronic stress, research into the characteristics of emotional regulation is becoming increasingly important. The theoretical and methodological foundations of art therapy are highlighted, and its mechanisms of action – externalization, sublimation and symbolic processing of traumatic experiences – are substantiated. A wide range of art therapy methods is described: isotherapy, mandala therapy, group therapy, graphic therapy, fairy tale therapy, metaphorical associative cards (MAC), body-oriented and ethno-art therapy techniques. The empirical study was conducted remotely during the 2025–2026 academic year. The sample consisted of 50 individuals aged 16–40. The following instruments were used for diagnosis: the Perceived Stress Scale (PSS-10), the Emotional Regulation Questionnaire (ERQ), the Brief Resilience Scale (BRS), the Depression, Anxiety, and Stress Scale (DASS-21), and the Multidimensional Scale of Perceived Social Support (MSPSS). The diagnostic phase revealed a prevalence of moderate and high levels of stress, a dominance of the maladaptive strategy of emotional suppression, and a deficit in psychological resilience among most participants. Based on these data, an original art therapy program consisting of six thematic sessions was developed. The results of the control phase showed statistically significant positive trends across all indicators (Wilcoxon’s T-test, p<0.05; p<0.01): levels of stress and anxiety decreased, indicators of cognitive reappraisal and psychological resilience increased, and emotional suppression decreased. The research hypothesis was confirmed at both the statistical and qualitative levels. The practical significance lies in the development of a ready-to-use program for practicing psychologists, rehabilitation centers, and psychological support services. The effectiveness of the program’s remote delivery format in wartime conditions has been demonstrated.
Особливості прояву соціальної тривожності у молоді залежно від інтенсивності користування соціальними мережами
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Кінаш Єлизавета Петрівна
Кваліфікаційну роботу присвячено проблемі особливостей прояву соціальної тривожності в молодому віці залежно від інтенсивності користування соціальними мережами. У теоретичній частині здійснено аналіз наукових підходів до розуміння соціальної тривожності як багатовимірного феномену, що охоплює когнітивний, емоційний, поведінковий та фізіологічний компоненти. Обґрунтовано, що молодий вік є сенситивним періодом для виникнення соціальної тривожності. Проаналізовано роль соціальних мереж як амбівалентного чинника психічного стану молоді: виявлено як позитивні аспекти (підтримка соціальних зв’язків, самовираження), так і негативні механізми впливу (висхідне соціальне порівняння, FoMO, кібербулінг, інформаційне перевантаження). Визначено, що соціальні мережі здатні як компенсувати дефіцит реальної комунікації, так і поглиблювати соціально-тривожну симптоматику через формування уникаючих патернів поведінки. В емпіричному дослідженні взяли участь 60 здобувачів вищої освіти віком від 18 до 23 років, розподілених на дві групи за критерієм інтенсивності користування соціальними мережами: помірна (до 2 годин на добу) та висока (понад 4 години на добу). За допомогою комплексу психодіагностичних методик (LSAS, SADS, STAI-T, CIAS) встановлено статистично значущі відмінності між групами за всіма показниками соціальної тривожності (p < 0,001). Молодь із високою інтенсивністю користування соціальними мережами демонструє достовірно вищий рівень соціальної тривожності, більш виражені уникаючі тенденції та значно вищі показники інтернет-залежності. Виявлено специфічність зв’язку: інтенсивне користування соціальними мережами пов’язане насамперед із соціальною тривожністю, а не із загальною особистісною тривожністю. Практична значущість роботи полягає в можливості використання отриманих результатів психологами соціально-психологічних служб закладів вищої освіти для розробки програм профілактики соціальної тривожності в умовах цифровізації комунікативного простору. The qualification paper is devoted to the problem of features of social anxiety manifestation in young adulthood depending on the intensity of social media use. The theoretical part analyzes scientific approaches to understanding social anxiety as a multidimensional phenomenon covering cognitive, emotional, behavioral, and physiological components. It is substantiated that young adulthood is a sensitive period for the emergence of social anxiety. The role of social media as an ambivalent factor of youth’s mental state is analyzed: both positive aspects (maintaining social ties, self-expression) and negative mechanisms of influence (upward social comparison, FoMO, cyberbullying, information overload) are identified. It is determined that social media can both compensate for the deficit of real communication and deepen social anxiety symptoms through the formation of avoidance behavior patterns. The empirical study involved 60 higher education applicants aged 18 to 23 years, divided into two groups according to the criterion of intensity of social media use: moderate (up to 2 hours per day) and high (over 4 hours per day). Using a set of psychodiagnostic tools (LSAS, SADS, STAI-T, CIAS), statistically significant differences between the groups were established for all indicators of social anxiety (p < 0.001). Youth with high intensity of social media use demonstrate a significantly higher level of social anxiety, more pronounced avoidance tendencies, and significantly higher rates of Internet addiction. The specificity of the relationship was revealed: intensive social media use is primarily associated with social anxiety rather than with general trait anxiety. The practical significance of the work lies in the possibility of using the obtained results by psychologists of socio-psychological services of higher education institutions to develop programs for the prevention of social anxiety in the context of digitalization of the communicative space.
Взаємозв’язок макіавеллізму та моральних виборів у осіб раннього дорослого віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Загинайко Владислав Олександрович
Кваліфікаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному дослідженню взаємозв’язку макіавеллізму та моральних виборів у осіб раннього дорослого віку. У роботі розкрито макіавеллізм як психологічну характеристику особистості, що поєднує стратегічність, прагнення контролю, цинічне бачення людської природи та інструментальне ставлення до моральних норм. Моральний вибір розглянуто як процес прийняття рішення в умовах ціннісного конфлікту між етичними принципами та практичною доцільністю. Обґрунтовано значущість раннього дорослого віку як періоду активного формування моральної автономії, професійної ідентичності та відповідальності за власні рішення. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 40 респондентів раннього дорослого віку. Для діагностики використано шкалу MACH-IV Р. Крісті та Ф. Гайс, авторський блок із п’яти модельованих моральних дилем, а також показник рівня суб’єктивного контролю як супутню психологічну характеристику. Обробка даних здійснювалася за допомогою описової статистики, частотного аналізу та кореляційного аналізу за критерієм Спірмена. За результатами дослідження встановлено, що високий рівень макіавеллізму мають 45,0% респондентів, середній - 32,5%, низький - 22,5%. Найбільша частка прагматичних виборів зафіксована в дилемах «Жертва заради більшості» та «Ефективність чи лояльність». Кореляційний аналіз засвідчив сильний прямий статистично значущий зв’язок між рівнем макіавеллізму та кількістю прагматичних виборів у моральних дилемах: rs = 0,957; p < 0,001. Гіпотеза дослідження отримала емпіричне підтвердження в межах досліджуваної вибірки. Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів у психологічному супроводі молоді, розвитку моральної рефлексії, профілактиці маніпулятивних тенденцій та формуванні моральної компетентності в освітньому середовищі. The bachelor’s qualification thesis is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of the relationship between Machiavellianism and moral choices in early adulthood. The thesis defines Machiavellianism as a psychological personality characteristic that combines strategic thinking, desire for control, a cynical view of human nature, and an instrumental attitude toward moral norms. Moral choice is considered as a decision-making process in a situation of value conflict between ethical principles and practical expediency. The relevance of early adulthood is substantiated as a period of active formation of moral autonomy, professional identity, and responsibility for one’s own decisions. The empirical study was conducted on a sample of 40 respondents in early adulthood. The diagnostic tools included the MACH-IV scale by R. Christie and F. Geis, an author-developed block of five modeled moral dilemmas, and the level of subjective control as an additional psychological characteristic. The data were processed using descriptive statistics, frequency analysis, and Spearman correlation analysis. The results showed that 45.0% of respondents had a high level of Machiavellianism, 32.5% had a medium level, and 22.5% had a low level. The highest share of pragmatic choices was recorded in the dilemmas “Sacrifice for the Majority” and “Efficiency or Loyalty”. Spearman correlation analysis revealed a strong direct statistically significant relationship between the level of Machiavellianism and the number of pragmatic choices in moral dilemmas: rs = 0.957; p < 0.001. The research hypothesis was empirically supported within the studied sample. The practical significance of the thesis lies in the possibility of using the obtained results in psychological support of young adults, development of moral reflection, prevention of manipulative tendencies, and formation of moral competence in the educational environment.
Психологічні особливості адаптації мігрантів у новому соціокультурному середовищі
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Гарбуз Вероніка Андріївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження психологічних особливостей адаптації мігрантів у новому соціокультурному середовищі. Встановлено, що адаптація особистості є складним багатокомпонентним процесом, який охоплює емоційну, поведінкову, когнітивну та соціальну сфери функціонування людини. У психологічній науці адаптація розглядається як активний процес взаємодії особистості із соціальним середовищем, спрямований на досягнення психологічної рівноваги та ефективного функціонування в нових умовах життя. Було визначено, що успішність адаптації залежить від поєднання індивідуально-психологічних характеристик людини, рівня її адаптаційного потенціалу, соціальної підтримки та особливостей приймаючого середовища. З’ясовано, що соціокультурна адаптація мігрантів супроводжується значною кількістю психологічних труднощів. Найбільш поширеними серед них є підвищений рівень тривожності, емоційне виснаження, переживання самотності, культурний шок, труднощі міжособистісної комунікації та криза ідентичності. Визначено, що процес адаптації значною мірою ускладнюється мовним бар’єром, втратою звичних соціальних зв’язків, невизначеністю майбутнього та необхідністю інтеграції у нову систему соціальних норм і цінностей. Проаналізовано основні чинники соціокультурної адаптації мігрантів. Встановлено, що важливу роль у процесі інтеграції відіграють рівень соціальної підтримки, емоційна стійкість, комунікативні навички, самооцінка, рівень тривожності та здатність особистості до саморегуляції. Особливе значення мають підтримуюче соціальне середовище та можливість формування нових соціальних контактів, оскільки саме вони сприяють зниженню психологічного напруження та формуванню відчуття безпеки у новому середовищі. У процесі емпіричного дослідження було використано психодіагностичні методики GAD-7 та MSPSS, а також авторське анкетування, спрямоване на вивчення суб’єктивного переживання адаптаційного процесу мігрантами. У дослідженні взяли участь 60 осіб, які мають досвід проживання у новому соціокультурному середовищі. Результати дослідження за методикою GAD-7 показали, що переважна більшість респондентів має помірний та середній рівень тривожності. Це свідчить про наявність значного психоемоційного навантаження у процесі адаптації. Для респондентів були характерні переживання внутрішнього неспокою, невизначеності, емоційної напруги та психологічної втоми. Високий рівень тривожності був зафіксований у частини респондентів, що вказує на наявність труднощів соціальної інтеграції та недостатнього рівня психологічної стабільності. Дослідження рівня соціальної підтримки за методикою MSPSS дозволило встановити, що більшість мігрантів оцінюють рівень підтримки з боку соціального оточення як середній. Особи з високим рівнем соціальної підтримки демонстрували нижчий рівень тривожності, більш позитивне ставлення до нового середовища та кращу здатність до соціальної інтеграції. Натомість недостатній рівень підтримки супроводжувався переживанням самотності, емоційної ізоляції та труднощами міжособистісної взаємодії. Результати авторського анкетування показали, що найбільш поширеними труднощами адаптації є мовний бар’єр, відсутність звичного соціального оточення, емоційне напруження, труднощі працевлаштування та відчуття соціальної ізоляції. Значна частина респондентів зазначала, що процес адаптації є психологічно складним та потребує значних внутрішніх ресурсів для подолання стресу й невизначеності. У ході дослідження було встановлено взаємозв’язок між рівнем соціально-психологічної адаптації, рівнем тривожності та соціальною підтримкою мігрантів. Особи з вищим рівнем адаптованості характеризувалися нижчим рівнем емоційного напруження, більшою соціальною активністю, кращими комунікативними навичками та більш позитивним ставленням до нового середовища. Натомість для респондентів із низьким рівнем адаптації були характерні підвищена тривожність, емоційна нестабільність, труднощі встановлення соціальних контактів та схильність до уникнення соціальної взаємодії. Результати проведеного дослідження підтвердили, що соціальна підтримка є одним із ключових чинників успішної адаптації мігрантів. Наявність підтримуючого соціального середовища сприяє емоційній стабілізації особистості, знижує рівень тривожності та полегшує процес інтеграції у нове соціокультурне середовище. Водночас дефіцит соціальної підтримки підвищує ризик розвитку дезадаптивних психологічних станів та ускладнює процес соціальної інтеграції. Отримані результати підтверджують необхідність організації психологічного супроводу мігрантів у процесі адаптації до нового соціокультурного середовища. Психологічна допомога має бути спрямована на зниження рівня тривожності, розвиток навичок емоційної саморегуляції, формування комунікативної компетентності та підтримку процесу соціальної інтеграції. Важливого значення також набуває створення підтримуючого соціального середовища та реалізація програм психологічної й соціальної підтримки мігрантів. Qualification work is devoted to the problem of is devoted to the problem of theoretical substantiation and empirical research of the psychological features of migrants' adaptation in a new socio-cultural environment. It has been established that the adaptation of the individual is a complex multi-component process that covers the emotional, behavioral, cognitive and social spheres of human functioning. In psychological science, adaptation is considered as an active process of interaction of the individual with the social environment, aimed at achieving psychological balance and effective functioning in new living conditions. It has been determined that the success of adaptation depends on the combination of the individual's individual psychological characteristics, the level of his adaptive potential, social support and the characteristics of the host environment. It has been found that the socio-cultural adaptation of migrants is accompanied by a significant number of psychological difficulties. The most common among them are an increased level of anxiety, emotional exhaustion, feelings of loneliness, cultural shock, difficulties in interpersonal communication and an identity crisis. It was determined that the adaptation process is significantly complicated by the language barrier, the loss of familiar social ties, the uncertainty of the future and the need to integrate into a new system of social norms and values. The main factors of the sociocultural adaptation of migrants were analyzed. It was established that the level of social support, emotional stability, communication skills, self-esteem, level of anxiety and the ability of the individual to self-regulation play an important role in the integration process. Of particular importance are a supportive social environment and the possibility of forming new social contacts, since they contribute to reducing psychological stress and forming a sense of security in a new environment. In the process of empirical research, the psychodiagnostic methods GAD-7 and MSPSS were used, as well as an author's questionnaire aimed at studying the subjective experience of the adaptation process by migrants. The study involved 60 people who have experience living in a new sociocultural environment. The results of the study using the GAD-7 method showed that the vast majority of respondents have a moderate and average level of anxiety. This indicates the presence of a significant psycho-emotional load in the adaptation process. Respondents were characterized by experiences of internal anxiety, uncertainty, emotional tension and psychological fatigue. A high level of anxiety was recorded in some respondents, indicating the presence of difficulties in social integration and an insufficient level of psychological stability. A study of the level of social support using the MSPSS method allowed us to establish that most migrants assess the level of support from their social environment as average. Individuals with a high level of social support demonstrated a lower level of anxiety, a more positive attitude towards the new environment and a better ability to integrate socially. In contrast, an insufficient level of support was accompanied by feelings of loneliness, emotional isolation and difficulties in interpersonal interaction. The results of the author's questionnaire showed that the most common difficulties in adaptation are the language barrier, the lack of a familiar social environment, emotional tension, difficulties in finding employment and a feeling of social isolation. A significant part of the respondents noted that the adaptation process is psychologically difficult and requires significant internal resources to overcome stress and uncertainty. The study established a relationship between the level of socio-psychological adaptation, the level of anxiety and social support of migrants. Individuals with a higher level of adaptation were characterized by a lower level of emotional stress, greater social activity, better communication skills and a more positive attitude towards the new environment. In contrast, respondents with a low level of adaptation were characterized by increased anxiety, emotional instability, difficulties in establishing social contacts and a tendency to avoid social interaction. The results of the study confirmed that social support is one of the key factors in the successful adaptation of migrants. The presence of a supportive social environment contributes to the emotional stabilization of the individual, reduces the level of anxiety and facilitates the process of integration into a new socio-cultural environment. At the same time, a lack of social support increases the risk of developing maladaptive psychological states and complicates the process of social integration. The results obtained confirm the need to organize psychological support for migrants in the process of adaptation to a new socio-cultural environment. Psychological assistance should be aimed at reducing anxiety, developing emotional self-regulation skills, forming communicative competence and supporting the process of social integration. The creation of a supportive social environment and the implementation of psychological and social support programs for migrants are also of great importance.
Переживання кризи юності у молоді з травматичним досвідом
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Брикалова Ксенія Олександрівна
У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено особливості переживання кризи юності у молоді з травматичним досвідом. Актуальність теми визначається тим, що юність є періодом активного формування ідентичності, життєвих цілей, самоприйняття та способів емоційної саморегуляції, а наявність травматичного досвіду може ускладнювати ці процеси та підвищувати ризик дезадаптації. Мета роботи полягала у визначенні взаємозв’язків між показниками травматизації та проявами кризових переживань у юнацькому віці. Об’єктом дослідження виступила криза юності як психологічне явище, предметом - особливості її переживання у молоді з травматичним досвідом. У дослідженні взяли участь 40 респондентів віком 18-23 роки, розподілених на дві групи: 20 осіб із травматичним досвідом і 20 осіб без нього. Використано шкалу тривожності Спілбергера-Ханіна, методику «Хто Я?» М. Куна і Т. МакПартленда, шкалу психологічного благополуччя К. Ріфф та PCL-5. Емпіричні результати засвідчили, що молодь із травматичним досвідом має вищі показники ситуативної та особистісної тривожності, більш виражені симптоми посттравматичного стресу, нижчий рівень психологічного благополуччя та більшу кількість негативних самоописів. Статистично значущі відмінності між групами підтверджено за всіма основними показниками. Кореляційний аналіз встановив прямі зв’язки травматизації з тривожністю, PCL-5 і негативною самоідентичністю, а також обернені зв’язки з психологічним благополуччям і самооцінкою. The qualification paper theoretically substantiates and empirically examines the features of experiencing the youth crisis among young people with traumatic experience. The relevance of the topic is determined by the fact that youth is a period of active identity formation, life goal setting, self-acceptance, and emotional self-regulation, whereas traumatic experience may complicate these processes and increase the risk of maladaptation. The purpose of the study was to determine the relationships between indicators of traumatization and manifestations of crisis experiences in youth. The object of the study was the youth crisis as a psychological phenomenon, while the subject was the specific features of experiencing this crisis among young people with traumatic experience. The empirical study involved 40 respondents aged 18-23, divided into two groups: 20 respondents with traumatic experience and 20 respondents without it. The study used the Spielberger-Khanin Anxiety Scale, the “Who Am I?” technique by M. Kuhn and T. McPartland, C. Ryff’s Psychological Well-Being Scale, and PCL-5. The empirical results showed that young people with traumatic experience have higher levels of state and trait anxiety, more pronounced post-traumatic stress symptoms, lower psychological well-being, and a greater number of negative self-descriptions. Statistically significant differences between the groups were confirmed for all main indicators. Correlation analysis revealed direct relationships between traumatization and anxiety, PCL-5, and negative self-identity, as well as inverse relationships with psychological well-being and self-esteem.
Взаємозв’язок інтенсивності використання соціальних мереж із проявами депресії, тривожності та самотності у підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Богомол Катерина Сергіївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідженняити взаємозв’язку інтенсивності використання соціальних мереж із рівнем депресії, тривожності та відчуття самотності у підлітків. Обґрунтовано, що соціальні мережі виступають важливим соціально-психологічним середовищем розвитку особистості підлітка. Підлітковий вік характеризується підвищеною потребою в соціальному схваленні, формуванням Я-концепції, розвитком самооцінки та чутливістю до соціального порівняння. Встановлено, що онлайн-середовище створює специфічні умови для конструювання образу «Я», публічної презентації себе та отримання постійного соціального зворотного зв’язку, що може мати як підтримувальний, так і дестабілізуючий характер. Розроблено та обґрунтовано програму емпіричного дослідження, підібрано психодіагностичний інструментарій для вимірювання рівня соціального порівняння, тривожності, самотності та самооцінки, а також показників використання соціальних мереж (час перебування та рівень активності). Описано процедуру дослідження та методи статистичної обробки даних, зокрема кореляційний аналіз за коефіцієнтом Пірсона. Здійснено перевірку концептуальної та трьох емпіричних гіпотез. Результати статистичного аналізу засвідчили наявність системного взаємозв’язку між інтенсивністю використання соціальних мереж та показниками емоційного благополуччя підлітків. Встановлено, що збільшення часу перебування у соціальних мережах статистично значуще пов’язане зі зростанням рівня соціального порівняння, тривожності та самотності. Отримані результати свідчать, що інтенсивна цифрова взаємодія асоціюється з підвищенням емоційної напруги та посиленням суб’єктивного відчуття соціальної ізольованості. Виявлено помірний зв’язок між активністю у соціальних мережах та самооцінкою, що дозволяє припустити роль зовнішнього соціального схвалення як чинника підкріплення позитивного образу «Я». Водночас цей зв’язок не є визначальним, що підтверджує багатофакторність формування самооцінки у підлітковому віці. Отже, соціальні мережі можна розглядати як значущий соціально-психологічний фактор, що впливає на формування емоційного стану підлітків. Їхній вплив є амбівалентним: цифрове середовище одночасно розширює можливості соціальної взаємодії та створює умови для посилення соціального порівняння, тривожності й переживання самотності. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання їх для розробки психоедукаційних програм, профілактичних заходів та рекомендацій для підлітків, батьків і педагогів щодо формування безпечних стратегій користування соціальними мережами та підтримки психологічного благополуччя. The qualification work is devoted to the problem of theoretical justification and empirical research of the relationship between the intensity of social network use and the level of depression, anxiety, and loneliness in adolescents. It is argued that social networks are an important socio-psychological environment for the development of an adolescent's personality. Adolescence is characterized by an increased need for social approval, the formation of self-concept, the development of self-esteem, and sensitivity to social comparison. It has been established that the online environment creates specific conditions for constructing the image of the self, public presentation of oneself, and receiving constant social feedback, which can be both supportive and destabilizing. An empirical research program has been developed and substantiated, and psychodiagnostic tools have been selected to measure the level of social comparison, anxiety, loneliness, and self-esteem, as well as indicators of social network use (time spent and level of activity). The research procedure and methods of statistical data processing are described, in particular, Pearson's correlation analysis. The conceptual and three empirical hypotheses were tested. The results of statistical analysis showed a systematic relationship between the intensity of social network use and indicators of emotional well-being in adolescents. It has been established that an increase in the amount of time spent on social networks is statistically significantly associated with an increase in the level of social comparison, anxiety, and loneliness. The results obtained indicate that intensive digital interaction is associated with increased emotional tension and a heightened subjective feeling of social isolation. A moderate relationship between social media activity and self-esteem has been found, suggesting that external social approval plays a role in reinforcing a positive self-image. At the same time, this relationship is not decisive, confirming the multifactorial nature of self-esteem formation in adolescence. Therefore, social networks can be considered a significant socio-psychological factor influencing the formation of adolescents' emotional state. Their influence is ambivalent: the digital environment simultaneously expands the possibilities for social interaction and creates conditions for increased social comparison, anxiety, and feelings of loneliness. The practical significance of the results obtained lies in the possibility of using them to develop psychoeducational programs, preventive measures, and recommendations for adolescents, parents, and educators on the formation of safe strategies for using social networks and supporting psychological well-being.
Емоційний інтелект як чинник психологічного благополуччя студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Бобошко Георгій Вячеславович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження емоційного інтелекту як чинника благополуччя студентів. Емоційний інтелект як чинник психологічного благополуччя студентів являє собою комплексне теоретико-прикладне дослідження, спрямоване на розкриття внутрішніх механізмів емоційної регуляції особистості в один із найбільш кризових періодів її становлення. Актуальність роботи зумовлена глибокою трансформацією освітнього простору та зростанням психоемоційного тиску на студентську молодь, що потребує пошуку нових внутрішніх опор для збереження ментального здоров'я. Робота базується на фундаментальних положеннях сучасної психології, де емоційний інтелект розглядається не просто як когнітивна здатність, а як інтегральний ресурс, що визначає здатність індивіда до адаптації та самореалізації. У теоретичній частині дослідження було детально проаналізовано концепції провідних науковців, зокрема модель здібностей П. Саловея та Дж. Майєра, змішані моделі Д. Гоулмана та Р. Бар-Она, а також підходи до психологічного благополуччя К. Ріфф та Е. Дінера. Встановлено, що для студентського віку характерною є інтенсивна розбудова ідентичності, де емоційна грамотність стає запобіжником депресивних станів та міжособистісних конфліктів. Емпірична частина дослідження була реалізована на вибірці з 40 студентів, а отримані результати виявили низку специфічних кількісних закономірностей, що потребують глибокого аналізу. Зокрема, кількісний аналіз за методикою Н. Шутте (SREIT) засвідчив, що 61% опитаних мають низький рівень емоційного інтелекту, 28% середній, і лише 11% демонструють високі показники. Така домінанта низького рівня (61%) вказує на те, що більшість студентів відчувають труднощі з ідентифікацією та керуванням своїми емоційними станами, що часто є наслідком тривалого перебування у стресовому середовищі. Водночас, за індексом ВООЗ-5 рівень суб'єктивного благополуччя респондентів становить 65%, що є показником вище середнього. Це створює цікавий парадокс: незважаючи на об'єктивні труднощі в емоційній сфері, студенти намагаються підтримувати позитивний життєвий тонус та бадьорість, використовуючи, ймовірно, вольові або зовнішні компенсаторні ресурси. Більш детальний аналіз за методикою Н. Голла розкрив внутрішню структуру цього процесу: хоча загальний інтегративний рівень ЕІ знаходиться на позначці 50%, окремі критично важливі параметри, як-от емоційна обізнаність та управління власними емоціями, становлять лише по 9%. Це свідчить про явище «емоційної сліпоти», коли за зовнішньою соціальною адаптованістю ховається глибока нездатність зрозуміти першопричини власного психологічного дискомфорту. Важливим аспектом дослідження став аналіз стратегій подолання стресу за Р. Лазарусом, який виявив феномен «копінг-дифузії». Було встановлено, що студенти використовують різні стратегії подолання стресу майже рівномірно — по 12–13% на кожну з восьми існуючих шкал (від планування вирішення проблем до втечі від реальності). Така відсутність домінуючої, адаптивної стратегії вказує на емоційну дезорієнтацію: у критичних ситуаціях студенти схильні хаотично перемикатися між конфронтацією та дистанціюванням, що не дозволяє вибудувати стійку лінію поведінки. При цьому об'єктивний тест здібностей MSCEIT продемонстрував загальний бал у 98 пунктів, що відповідає рівню «компетентності» зі збалансованим розподілом між сприйманням (25%), використанням (24%), розумінням (26%) та управлінням (25%) емоціями. Це підтверджує, що теоретичний потенціал до розуміння емоцій у студентів є, проте він не реалізується у повсякденній практиці саморегуляції. Центральним науковим результатом роботи стало виявлення кореляційних зв'язків, які пояснюють природу благополуччя. Встановлено «парадокс емоційної ціни»: об'єктивне сприймання емоцій негативно корелює з показником ВООЗ-5 (r = - 0, 367**, р≤ 0,05), що означає, що висока чутливість до емоційного фону виснажує студентів. Проте суб’єктивна впевненість у власних емоційних силах за Шутте має надзвичайно сильний прямий зв'язок із психологічним благополуччям (r = 0, 926**, р≤ 0,05), що робить віру у власну компетентність головним чинником стабілізації стану. Підтверджено, що розвинений ЕІ прямо сприяє особистісному росту (r = 0, 512**, р≤ 0,05), визначенню життєвих цілей (r = 0, 457**, р≤ 0,05) та самоприйняттю (r = 0, 427**, р≤ 0,05), що дозволило повністю підтвердити емпіричну гіпотезу та частково концептуальну. На основі цих даних було розроблено практичні рекомендації та тренінг «Емоційний ресурс: шлях від усвідомлення до стійкості», що включає 4 модулі для подолання емоційної втоми, розвитку асертивності та зміцнення автономії. Емоційний інтелект є ключовим важелем трансформації академічного тиску в особистісний розвиток, забезпечуючи перехід від стихійної реактивності до усвідомленого керування власним благополуччям. Qualification work is devoted to the theoretical foundation and empirical study of emotional intelligence as a factor in student well-being. Emotional intelligence as a factor in the psychological well-being of students is a comprehensive theoretical and applied study aimed at revealing the internal mechanisms of emotional regulation of the individual during one of the most critical periods of their development. The relevance of this work stems from the profound transformation of the educational landscape and the increasing psycho-emotional pressure on young students, who need to find new internal supports to maintain their mental health. The paper is based on the fundamental principles of modern psychology, where emotional intelligence is viewed not merely as a cognitive ability, but as an integral resource that determines an individual's capacity for adaptation and self-actualization. In the theoretical section of the study, the concepts of leading scholars were analyzed in detail, including the ability model of P. Salovey and J. Mayer, the mixed models of D. Goleman and R. Bar-On, as well as the approaches to psychological well-being proposed by K. Diener. Salovey and J. Mayer, the mixed models of D. Goleman and R. Bar-On, as well as the approaches to psychological well-being developed by K. Riff and E. Diener, were analyzed in detail in the theoretical section of the study. Goleman and R. Bar-On, as well as the approaches to psychological well-being developed by K. Riff and E. Diener. Riff and E. Diener. It was found that the college student age is characterized by an intensive process of identity development, during which emotional literacy serves as a safeguard against depressive states and interpersonal conflicts. The empirical part of the study was conducted on a sample of 40 students, and the results revealed a number of specific quantitative patterns that require in-depth analysis. In particular, a quantitative analysis using N. Schutte's method (SREIT) revealed that 61% of the respondents had a low level of emotional intelligence, 28% had an average level, and only 11% demonstrated high levels. Schutte (SREIT) revealed that 61% of the respondents had a low level of emotional intelligence, 28% had an average level, and only 11% exhibited a high level. This predominance of low levels (61%) indicates that the majority of students experience difficulties in identifying and managing their emotional states, which is often a consequence of prolonged exposure to a stressful environment. At the same time, according to the WHO-5 index, the level of subjective well-being among respondents is 65%, which is above average. This creates an interesting paradox: despite objective difficulties in the emotional sphere, students strive to maintain a positive outlook on life and a sense of well-being, likely by drawing on willpower or external compensatory resources. A more detailed analysis using N. Goll's methodology revealed the internal structure of this process: Gole revealed the internal structure of this process: although the overall integrative level of EI stands at 50%, certain critically important parameters, such as emotional awareness and self-regulation of emotions, each score only 9%. This indicates the phenomenon of “emotional blindness” where outward social adaptability masks a profound inability to understand the root causes of one's own psychological distress. An important aspect of the study was the analysis of stress coping strategies according to R. Lazarus, who identified the phenomenon of “coping diffusion”. It was found that students use different stress-coping strategies almost equally 12–13% for each of the eight existing scales (ranging from problem-solving planning to escapism). This lack of a dominant, adaptive strategy indicates emotional disorientation: in critical situations, students tend to switch chaotically between confrontation and distancing, which prevents them from establishing a consistent course of action. At the same time, the objective MSCEIT ability test yielded an overall score of 98 points, which corresponds to the “competence” level, with a balanced distribution between perceiving (25%), using (24%), understanding (26%), and managing (25%) emotions. This confirms that students possess the theoretical potential to understand emotions, but this potential is not realized in their day-to-day practice of self-regulation. The central scientific finding of the study was the identification of correlations that explain the nature of well-being. The “emotional cost paradox” was identified: objective perception of emotions correlates negatively with the WHO-5 score (r = -0.367**, p ≤ 0.05), which means that high sensitivity to the emotional environment is exhausting for students. However, according to Schutte, subjective confidence in one’s own emotional strengths has an extremely strong direct correlation with psychological well-being (r = 0.926**, p ≤ 0.05), making belief in one’s own competence the main factor in stabilizing one’s state. It was confirmed that developed EI directly contributes to personal growth (r = 0.512**, p ≤ 0.05), the definition of life goals (r = 0.457**, p ≤ 0.05), and self-acceptance (r = 0.427**, p ≤ 0.05), which enabled the full confirmation of the empirical hypothesis and the partial confirmation of the conceptual hypothesis. Based on these data, practical recommendations and a training program titled “Emotional Resource: The Path from Awareness to Resilience” were developed, which includes 4 modules aimed at overcoming emotional fatigue, developing assertiveness, and strengthening autonomy. Emotional intelligence is a key lever for transforming academic pressure into personal development, enabling the transition from spontaneous reactivity to conscious management of one's own well-being.
Досвід прокрастинації у студентів із симптомами РДУГ
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2026) Бєрєтта Оскар Костянтинович
Кваліфікаційну роботу присвячено дослідженню досвіду прокрастинації у студентів із симптомами розладу дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ). Актуальність дослідження зумовлена поширеністю прокрастинації серед студентської молоді, її негативним впливом на академічну успішність і психологічне благополуччя, а також недостатньою вивченістю суб'єктивного досвіду переживання прокрастинації студентами із симптомами РДУГ. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. У першому розділі здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до розуміння розладу дефіциту уваги та гіперактивності як психологічної проблеми студентського віку, розкрито сутність прокрастинації як психологічного феномену, проаналізовано психологічні механізми її виникнення та особливості взаємозв'язку симптомів РДУГ і прокрастинації у студентської молоді. У другому розділі представлено організацію та методичне забезпечення емпіричного дослідження, проаналізовано особливості досвіду прокрастинації студентів із симптомами РДУГ, виявлено труднощі самоорганізації, планування діяльності, управління часом та емоційні переживання, пов'язані з відкладанням справ, а також здійснено психологічну інтерпретацію отриманих результатів. У висновках узагальнено результати теоретичного та емпіричного дослідження, підтверджено виконання поставлених завдань, визначено психологічні особливості досвіду прокрастинації студентів із симптомами РДУГ та окреслено практичне значення отриманих результатів для діяльності практичних психологів закладів вищої освіти, психологічного консультування, а також розроблення профілактичних і корекційних програм, спрямованих на розвиток навичок саморегуляції та ефективного управління часом. This thesis is devoted to the study of procrastination among students with symptoms of attention-deficit/hyperactivity disorder (ADHD). The relevance of this study stems from the prevalence of procrastination among college students, its negative impact on academic performance and psychological well-being, as well as the lack of research on the subjective experience of procrastination among students with ADHD symptoms. The introduction justifies the relevance of the research topic, defines the object, subject, purpose, objectives, hypothesis, and research methods, and highlights the scientific novelty, theoretical, and practical significance of the study. The first chapter presents a theoretical analysis of scientific approaches to understanding attention-deficit/hyperactivity disorder as a psychological problem among college students, reveals the essence of procrastination as a psychological phenomenon, and the psychological mechanisms of its onset and the characteristics of the relationship between ADHD symptoms and procrastination among college students are analyzed. The second chapter presents the organization and methodological framework of the empirical study, analyzes the characteristics of procrastination among students with symptoms of ADHD, identifies difficulties in self-organization, activity planning, and time management, as well as the emotional experiences associated with putting things off, and provides a psychological interpretation of the results obtained. The conclusions summarize the results of the theoretical and empirical research, confirm the achievement of the set objectives, identify the psychological characteristics of procrastination among students with ADHD symptoms, and outline the practical significance of the findings for the work of practicing psychologists in higher education institutions and psychological counseling, as well as the development of preventive and corrective programs aimed at developing self-regulation skills and effective time management.

Переглянути

Нові надходження