Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки»
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ «Но остались стихи – тонкий пепел певучего сердца...». Рецензия на книгу: Daniel Andrzej Banasiak «“Поэтический ансамбль” “Русские боги” Даниила Андреева в аспекте интертекстуальности»(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Шестакова, Э.Г.Чувства, подтолкнувшие написать рецензию на книгу г-на Banasiak, сложны по своей природе и обусловлены литературоведческими вопросами: в них изначально и неразрывно смешались удивление и опасения гуманитария. Как только увидела обложку присланной книги, то по привычке зацепилась взглядом за фамилию – «Андреев» и подумала, что г-н Banasiak удачно выбрал писателя, с которым хочет вести диалог. Как бы там ни было, но филолог всегда и неизбежно попадает под влияние того материала, которым занимается, выбирает для исследования то, что ему близко, что с ним говорит: иначе невозможно профессиональное понимание и коммуникация. Филология – зачастую слишком личностная наука или, как справедливо утверждал М. Бахтин, «гуманитарные науки – это науки о человеке в его специфике, а не о безгласной вещи и естественном явлении. Человек в его человеческой специфике всегда выражает себя (говорит), то есть создает текст (хотя бы и потенциальный)» [1, с. 304].Документ Відтворення реалій у науково-популярному тексті (на матеріалі розвідки Кейт Фокс «Спостерігаючи за англійцями»).(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Мельник, О.М.; Нікіфорова, Т.В.У статті розглянуто способи перекласти безеквівалентну лексику в науково-популярному виданні Кейт Фокс «Спостерігаючи за англійцями». З’ясовано, що в українському перекладі цієї антропологічної праці застосовано різні підходи до відтворення семантики іншомовних етнокультурних реалій. Активними є транскрибування / транслітерування, повне і часткове калькування, комбінована реномінація, вживання описових перифраз, ситуативних відповідників та мови оригіналу, гіперонімічне перейменування та ін. Виявлено такі мовні одиниці, що є специфічною фоновою інформацією та допомагають краще пізнати англійську культуру: назви речей різних брендів, будівель, ономастичні реалії, назви субкультур, соціальних класів, просторіч, ігор та ін. Ступінь обізнаності з цими реаліями для носіїв української мови є і досить низький, і високий. Запропоновано деякі варіанти, що мінімізують втрати національного колориту у розвідці про англійський характер. Зокрема проаналізовано особливості відтворення назв англійських національних ігор. Виявлено, що задля адекватного перекладу доречно дізнатися деталі та правила кожної гри. Встановлено, за допомогою яких способів вдається вдало відтворити конотації оригіналу, попри неминучі втрати етномовних компонентів (контекстуальне пояснення, примітки, буквальний переклад слова чи словосполучення, використання іншомовного матеріалу, сленгу). Розглянуто важливу частину семантики реалій – відомості про конкретні місцевість, час, традицію, а також оцінено обсяг інформації, яка зберігається в перекладі. Акцентовано на тому, що в українському виданні бестселера Кейт Фокс комбіноване передавання реалій є найоптимальнішим, численні назви реалій увиразнюють культурну чужість та становлять неабиякий інтерес для читачів нехудожньої літератури, а тому перекладачка орієнтується на цільову аудиторію, намагаючись відтворити лексеми-маркери відповідно до місця і часу дії оригіналу.Документ Professional Competence in Consecutive Interpreting for Masters of Arts in Philology: Theoretical Basis.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Zinukova, N.V.Здійснено теоретичне обґрунтування системи вправ для навчання усного послідовного перекладу студентів магістратури з урахуванням особистісних характеристик перекладача, які розвивають вміння презентації перекладу, виступи на публіці й передбачають набуття знань, необхідних для здійснення професійної діяльності. Основна увага приділяється встановленню типології ефективних вправ, що є важливою складовою оптимального управління навчальною діяльністю студентів для формування професійної компетентності усного перекладача. Очікуваними результатами й кінцевими цілями навчання магістрів-філологів усного перекладу є становлення професійної перекладацької компетентності у зовнішньоекономічній сфері, яка розуміється як здатність професійного перекладача креативно використовувати когнітивні ресурси своєї мовної свідомості для вирішення професійних завдань інтерпретації сенсу в ситуаціях міжкультурної ділової комунікації. У процесі створення системи вправ визначено три етапи навчання (підготовчий етап набуття знань і формування спеціальних навичок усного послідовного перекладу, тренувальний етап розвитку навичок і формування спеціальних і стратегічних умінь, автоматичний етап удосконалення спеціальних і стратегічних умінь усного послідовного перекладу в зовнішньоекономічній сфері. У статті описано результати експериментального навчання, наведено та інтерпретовано результати методичного експерименту з використанням різних методів математичної статистики. Результати контрольних заходів дозволяють констатувати об’єктивність і переконливість отриманих даних методичного експерименту та є аргументом для підтвердження ефективності розробленої методики навчання.Документ Етнокультурна складова у двомовній освіті: вступні зауваження.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Гриців, Н.М.; Шийка, Ю.І.В останні десятиліття спостерігаємо перехід до компетентнісного підходу в навчанні філологів, що сприяє новим науковим пошукам у питанні міжкультурних та етнічних досліджень, пов’язаних з двомовною освітою в сучасному суспільстві. Увагу зосереджено на спробі впровадити сучасну інтеграційну модель навчання різних етносуспільних груп з метою об’єднання заради тісної взаємодії та особистісної комунікації задля успішного міжетнічного спілкування. Мета статті – простежити та виявити особливості співіснування різних етнічних спільнот на одному навчальному ґрунті та охарактеризувати етнолінгвістику як важливу дисципліну в сучасному багатоетнічному середовищі, яка покликана виплекати етнокультурну компетенцію. У межах аналізу проблеми поліетнічності та освітнього простору оперуємо поняттям етноцентризму (в рамках монокультурного та міжкультурного простору), що передбачає світогляд, який втілює риси, характерні для тієї чи іншої етнічної групи та проявляється в оцінці відмінностей між етносами. Основну увагу зосереджено на важливості розвитку етнічних та культурних компетенцій для навчання двомовних студентів та перекладачів поряд з іншими компетенціями, такими як мовні та текстові, дослідницькі, технічні, інформаційні, тематичні та перекладацькі.Документ Структурно-синтаксические особенности заголовочного комплекса.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Штатная, Е.И.У статті розглянуто структурно-синтаксичні особливості заголовкового комплексу онлайн-повідомлень у тижневику «Шпігель». Вибір теми дослідження було зумовлено зростанням інтересу до мови засобів масової комунікації. Як елемент композіційної структури тексту заголовок був об’єктом низки лінгвістичних досліджень на матеріалі різних мов і стилей. Тенденцією останніх досліджень стало вивчення особливостей функціонування заголовкового комплексу, до якого входять: надзаголовок, власне заголовок, підзаголовок і внутритекстові заголовки. Кожен елемент заголовкового комплексу має свої особливості. Для опису синтаксичної структури у статті вважається доцільним використання певних символів і скорочень. Перший елемент – надзаголовок – являє собою переважно односкладне номінативне речення, основна функція якого визначається як загальна орієнтація читача відносно повідомлення. Надзаголовки можуть вказувати на подію, місце, організацію, партію. Як підкреслюється в статті, важливим компонентом надзаголовка є географічні назви і власні імена. Найчастіше зустрічається синтаксична структура з одного іменника у називному відмінку, який можна розглядати як основний компонент надзаголовка. Більшість заголовків онлайн-повідомлень являють собою двосоставні дієслівні речення з прямим порядком слів, що може бути пов’язано з відображенням комунікативної структури з розмежуванням теми і реми. Типовою є синтаксична структура Sn +Vf+ Sa/Sd. Основний акцент припадає на другу частину заголовка, яка містить основну інформацію. Спостерігається певний розподіл навантаження у синтаксичній структурі: якщо перший компонент – іменник у називному відмінку – містить одне або два слова, то другий компонент – дієслово із залежними від нього словами – може ускладнюватися за рахунок залежних від дієслова слів, що дозволяє збільшити інформативність заголовка. Інформативна насиченність таких заголовків дозволяє розглядати їх як самостіний жанр. Слід зауважити, що заголовки відрізняються разноманіттям синтаксичних структур (односоставні номінативні, підрядні речення). Підзаголовок містить, як правило, одно-два речення: прості поширені або складні. Що стосується внутритекстових заголовків, то вони являють собою прості поширені речення, часто питальні. Послідовність надзаголовок – заголовок – підзаголовок – внутритекстові заголовки відображає структурну організацію подачі інформаційного матеріалу в онлайн-повідомленнях. Кожен елемент заголовкового комплексу несе своє функціональне навантаження. Оскільки заголовковий комплекс онлайн-повідомлень (крім внутритекстових заголовків) просторово відокремлений від онлайн-тексту, це, а також інформативна насиченість дозволяють йому функціонувати як самостійному повідомленню.Документ Гіперо-гіпонімічні відношення термінів (на матеріалі термінів біології сучасної англійської мови).(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Шиян, Н.Ю.У статті здійснено аналіз гіперо-гіпонімічних відношень термінів сучасної англійської мови та їх функціонування у біології на матеріалі праць вітчизняних і зарубіжних авторів та підручника із загальної біології канадського автора С. Новічкі. Використано теоретичні методи класифікації, індукції, а також структурно-функціональний, герменевтичний, статистичний і порівняльний підходи. Більшість слів-термінів перебувають у гіпо-гіперонімічних відношеннях. Так, у біології яскравим прикладом можуть бути терміни класифікації тварин та рослин. Було знайдено та проаналізовано біологічні терміни, які вступають у відношення гіпо-гіперонімії, та класифіковані за такими параметрами: належністю до певної галузі біології, їх функціями, змістом, лінгвістичними параметрами (такими, як належність до певної частини мови, одно- чи багатокомпонентність, (не)вмотивованість, етимологія), частотністю, ступенем ієрархії. Гіперо-гіпонімічні системи було проаналізовано на предмет полі- або моноієрархічності та конфігурації семантичного поля. За основу було взято класифікацію Д. Лайонза. У статті дано огляд дослідження гіперонімії в сучасній англійській лінгвістиці, розкрито зміст понять «термін», «гіперонімія», «гіпонім», «гіперонім». Гіперонімія характеризується як різновид відношень термінів та аналізуються особливості взаємодії гіпонімів та гіперонімів у біологічній термінології сучасної англійської мови. Проведено практичний аналіз функціонування гіперо-гіпонімів у сучасній англомовній терміносистемі біології, наведено їх кількісні показники, схарактеризовано основні типи та функції.Документ Типологія інертивних конструкцій з дієприкметником ІІ: на матеріалах германських мов (VI–XIII ст.).(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Шапочкіна, О.В.Актуальність наукової розвідки полягає у тому, що давньогерманський матеріал надає лише спорадичні випадки використання дієприкметника ІІ без службового дієслова у функції самостійного присудка. Дієприкметник ІІ постає носієм граматичного станового значення пасивності. Вживання дієприкметника ІІ у давньогерманських мовах можна простежити, аналізуючи різні типи контексту за різними синтаксичними параметрами. Саме тому метою статті є здійснення спроби осмислити станову специфіку конструкцій із дієприкметником ІІ на прикладі давньогерманських мов різних ареалів – західногерманського і гото-скандинавького – та визначити спільні і відмінні особливості та ознаки, які сприяли формуванню станової парадигми загалом. У статті визначено, що у готській мові станові протокатегоріальні конструкції із дієприкметником ІІ вживаються у самостійних відрізках складносурядного речення, їм притаманні відтінки результативності, одночасна переддія, охоплення суб’єкта процесом або відстороненість виконавця дії від процесу. Встановлено, що у подібних станових протокатегоріальних конструкціях давньоверхньонімецької мови, навпаки, спостерігаються лише відтінки результативності, наявні процесуальні відношення у зв’язку із завершеною дією у минулому, конкретизовано спрямованість на об’єкт. Однією із відмінностей було те, що у конструкціях із дієприкметником ІІ у давньоверхньонімецькій мові вживався і вказівний займенник, у тандемі таке поєднання означає передчасність дії або послідовність подій. Також виявлено ще одну відмітну рису, яка відрізняє станові протокатегоріальні конструкції такого типу від інших давньогерманських: поєднання скороченої та розгорнутої форм дієприкметника ІІ в одному реченні. Проаналізовано давньоанглійські та давньоісландські тексти і виявлено значну кількість станових протокатегоріальних конструкцій такого типу. Тут відбувається поєднання елементів значень, що пов’язані з реальністю та осмислення ознаки, що виражається дієприкметником, як результату чиєїсь попередньої діяльності. Ураховуючи наведені положення, узагальнимо, що станові протокатегоріальні конструкції із дієприкметником ІІ не мають абсолютного станового значення у давньогерманських мовах, однак відтінки становості їм певною мірою властиві.Документ Les Particularités Lexicales et Stylistiques des Titres de la Presse D’actualité Française Dans le Contexte de L’épidemie de Coronavirus.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Tsimbal, I.V.L`article est consacré à l’étude des particularités lexicales et stylistiques des titres de la presse d'actualité française dans le contexte de l'épidemie de coronavirus. Le rôle et les fonctions des titres sont déterminés. L`étude a montré que les titres de la presse française pendant l’épidémie de coronavirus ont les fonctions nominative, informative et expressive. Le titre nomme donc l`article, reflète son idée principale, intéresse les lecteurs et attire leur attention sur le problème traité. Les titres des journaux français tels que Le Monde, Le Figaro, L’Opinion, Libération, Les Echos, La Provence, Le Parisien du 9 mars au 15 avril ont été analysés. Les types de titres les plus courants dans la presse française sont identifiés: titres-constatation et résumé, titres-citations, titres-intrigue et sensation. D’autres types de titres largement utilisés dans les journaux français ont également été révélés: les titres contenant une question et les titres contenant le mot-clé le l’article à leur début. Les titres des journaux français se caractérisent par l`emploi des moyens expressifs différents: les plus fréquents sont allusions, inclusions intertextuelles, jeu de mots, rime, métaphores. Ces moyens servent à attirer l`attention du lecteur sur l`article, rendre la page entière plus positive et à rééquilibrer l`information négative et positive du journal. Les journalistes emploient des métaphores dans les titres des articles, utilisent des mots comme virus, épidémie, contagion au sens figuré. Les auteurs rendent les titres de leurs articles plus expressifs en utilisant les expressions idiomatiques associées aux activités professionnelles des personnes de l’article. De plus les auteurs de la presse d`actualité française cachent des allusions aux expressions idiomatiques, proverbes, etc. en les modifiant selon le contexte de l’article afin de rendre le titre plus original. Un grand nombre d’inclusions intertextuelles, d`allusions à des œuvres littéraires, cinématographiques, etc. témoignent de l`éducation des lecteurs de la presse française et de leurs intérêts diversДокумент Епітет як творчий елемент ідіостилю Григора Тютюнника.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Турчак, О.М.У статті аналізується мова творів Григора Тютюнника. Увагу зосереджено на особливостях функціонування епітетів з погляду їхніх художньо-виражальних можливостей, залежності від контексту та індивідуально-авторського використання. Епітети є важливим показником індивідуального стилю Григора Тютюнника. Вони допомагають зрозуміти створені автором мовні картини світу. У сучасній лінгвістиці вивчення епітета акцентується на його обмежувальній та описовопоширювальній функціях. Роль обмежувальної функції– виокремити певний предмет із низки однорідних, тобто індивідуалізувати його. Роль описово-поширювальної функції – дати додаткову оцінну або образну характеристику. У творах Григора Тютюнника вдало переплелися обидві функції епітетів. Епітети письменником використовуються як поліфункціональна одиниця, оскільки багатство своєї реалізації вони отримують у художньому тексті й зумовлені естетичним світосприйняттям автора. Епітети акцентують увагу читача не на типовій ознаці, а на особливості, властивій для конкретного моменту мовлення. Завдяки такій особливості епітета зростає і його роль у відображенні індивідуально-авторської картини світу. Основою епітетів Григора Тютюнника зазвичай є прикметники. Велику кількість серед них становлять назви кольорів. Характерною прикметою ідіостилю письменника є використання кількох епітетів в одному відрізку тексту. У творах Григора Тютюнника використовується складна природа епітета, у якій поєднуються та взаємодіють різні чинники: мовні, стилістичні, психологічні. Це дає можливість зрозуміти еволюцію свідомості письменника, його мислення, особливості ставлення до світуДокумент Особливості кінцівки похвальної промови.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Паламар, Н.І.У статті розглянуто особливості кінцівки похвальної промови (лаудації) на основі німецької та української мов, проаналізовано тематичний матеріал висновків похвальних промов, виокремлено відмінності у формуванні цієї частини промови в німецькій та українській мовах, здійснено кількісний аналіз фактичного матеріалу, який використали у похвальних промовах обох досліджуваних мов. Кінцівка (заключна частина) належить до трьох основних складових будь-якої промови. Вона разом зі вступом формують так зване обрамлення промови. Ці складові за розміром звичайно поступаються основній частині промови, що містить докази на користь відповідної позиції, проте, не варто применшувати вагу і вступу, і заключної частини. Функція вступу похвальної промови полягає у своєрідному введенні в тему, а заключної частини – підбити підсумки сказаного. Коли співвідношення частин виступу порушується, ефективність промови знижується [5, с. 201]. Заключній частині похвальної промови в німецькій та українській мовах притаманна активація почуттів аудиторії (радості, любові й поваги до адресата лаудації). Основними темами кінцівки, що зустрічаються у досліджуваних лаудаціях, є такі: вітання адресата, побажання йому усіляких гараздів, вдячність за діяльність та особлива заслуга саме його у певній галузі, виокремлення певних якостей адресата, які виділяють його з поміж інших, вираз почуттів та емоцій до адресата, віршовані рядки, сформовані на честь адресата, цитати та заклики до подальших звершень.Документ Фреймова модель імені концепту DEATH.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Молгамова, Л.О.У статті систематизовано різні підходи до визначення «фрейма». Проаналізовано останні дослідження і публікації з теми, які доводять, що згідно із сучасним науковим поглядом на міждисциплінарність когнітивної науки теорія фреймів у її класичному розумінні охоплює не всі виміри концепту, оскільки являє собою концептуальну модель стереотипних предметних ситуацій і не має нічого спільного з концептуальним аналізом, який звертається до знань про світ, у якому концепт функціонує в пізнавальній та комунікативній діяльності індивіда та реалізується у певному мовленнєвому акті, а отже, має бути в полі зору останнього разом з усіма зовнішніми зв’язками. У ході дослідження було поставлено мету побудовати фреймову модель імені концепту DEATH, яка була б здатна пояснити сутність феномена смерті в англомовній картині світу, спираючись на мовні факти про досліджуване явище. Для досягнення мети було виділено логічні предикати денотативного значення лексеми death і угруповано на грунті базових пропозиціональних схем; аргументовано припущення щодо фрактальної рекурсивності фреймової моделі імені концепту – змістової та схематичної самоподібністі. Було обґрунтовано, що концептуальна модель імені концепту DEATH має такі характеристики, як складність, динамічність, рекурсивність, наявність зворотного зв’язку та можливість входу й виходу з будь-якої точки. Також було зроблено висновок, що понятійна основа імені концепту DEATH за даними лексикографічних джерел являє собою досить узагальнену інформацію, джерелом якої є сфера предметно-логічної діяльності індивіда. Перспективним вважається додати до нього конкретний соціальний індивідуально-емоційний компонент із емоційної сфери діяльності індивіда з метою побудови модусу імені концепту DEATH і отримання всебічного уявлення про поняття «смерть» в англомовній картині світу.Документ Використання асоціативного психолінгвістичного експерименту для визначення евфемістичності висловів.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Мілєва, І.В.; Ходаківська, М.О.У статті схарактеризовано евфемістичні вислови як естетично доцільні засоби передавання інформації, що замінюють неприйнятні для якоїсь комунікативної ситуації прямі найменування. Звернено увагу, що на позначення негативного денотата застосовують і евфемістичні, і дисфемістичні вислови, які інколи важко розрізнити. Зазначено, що більшість учених розглядають їх разом, чітко не поділяючи і лише наголошуючи на їхній основній функції – замінювати пряме найменування. Підкреслено, що деякі дослідники наголошують на ознаках, які диференціюють евфемізми і дисфемізми, адже ці мовні одиниці, по-перше, по-різному оцінюють асоціат, а по-друге, їм властивий різний ступінь експресивності та емоційності. Чіткішу демаркаційну лінію між евфемізмом і дисфемізмом може допомогти провести асоціативний психолінгвістичний експеримент, який певною мірою має виявити статус асоціата сучасними носіями мови. За його результатами проаналізовано основні чинники, що сприяють різній, по суті протилежній, інтерпретації одного мовного феномена: вторинне найменування «поліпшує» пряму назву, «погіршує» її або, можливо, перебуває на тому часовому зрізі, коли втрачає евфемістичну функцію і переходить у пряму назву або дисфемізм, тобто на межі опозиції. Психолінгвістичний експеримент «Оцінювання асоціата» проведено серед студентів І–ІІ курсів Харківського національного університету будівництва та архітектури. Було запропоновано три синонімічні ряди широковживаних висловів зі значенням «старий» (10), «товстий» (12) і «дурний, розумово обмежений» (20). Зроблено докладний аналіз усіх отриманих результатів. Виявлено, що існують принаймні два чинники, що сприяють «розмитості» межі між евфемізмом та дисфемізмом: 1) індивідуальне сприйняття одного асоціата; 2) зближення асоціата з денотатом у семантичній структурі евфемізму з одночасною втратою асоціатом нейтральної чи позитивної конотації.Документ Die Konzeptualisierung der Menschenschönheit Mit den Phraseologischen Einheiten der Deutschen Sprache.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Koval, I.I.Статтю присвячено дослідженню концептуалізації краси людини фразеологічними одиницями сучасної німецької мови. У фразеологічних одиницях відображається наївна картина світу, закріплені пам’ять та історія народу, його досвід пізнавальної діяльності, світогляд та психологія. Концепт SCHÖNHEIT нерозривно пов’язаний з поняттям зовнішності, поведінки, внутрішнього світу людини. SCHÖNHEIT є базовим етнокультурологічним концептом німецької лінгвокультури, зміст якого постійно змінюється, доповнюється та розширюється: від розуміння краси як явища, притаманного виключно богам, фараонам, а також людям, до краси, властивої природі, одягу, спорудам. У сучасній німецькій лінгвокультурі краса сприймається як зовнішня форма – обличчя, одяг, приміщення, предмети побуту, предмети інтер’єру. Відбулося зрушення у системі у національнокультурних цінностей та, власне, у розумінні краси: зміщення від «красивий–божественний– світлий–унікальний» до «красивий–стрункий–спортивний–посередній». Вибірка одиниць фактичного матеріалу здійснювалася відповідно до широкого тлумачення обсягу фразеології, тобто під фразеологічними одиницями розуміється не лише ідіоматика – центр фразеології, а й периферійні типи фразеологічних одиниць, зокрема ті, що мають структуру речення. У розвідці для вивчення усталених виразів, які вербалізують концепт SCHÖNHEIT використано такі методи як фразеологічний аналіз, компонентний та інтерпретативний аналіз, метод фразеологічної ідентифікації та метод структурно-семантичного моделювання. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що підґрунтям концепту SCHÖNHEIT у німецькій мові є знання етносу про красу з позитивною естетичною оцінністю. Реконструйовано культурний архетип концепту SCHÖNHEIT у німецькій мові, а саме: міфічні образи (Афродіти, грацій, Вотана, берсерків, Адоніса), біблійні (Марії, ангелів). Стереотипні ознаки краси як позитивної естетичної оцінності в німецькій мові тотожні войовничому духу, фізичній силі, високому зросту, міцній статурі та стрункій фігурі.Документ Особенности анализа различных функциональных стилей с точки зрения текста и дискурса.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Искендерова, А.Р.Статья посвящена анализу различных функциональных стилей с позиции текста и дискурса. Для более точного различения текста и дискурса необходимо рассматривать их с точки зрения текстов, относящихся к различным функциональным стилям (художественный, научный, деловой). В лингвистике также различаются понятия письменного и устного дискурса. Отличие понятий текста и дискурса особенно четко проявляется именно в данном подходе. Если в тексте находит отражение только вербальная часть дискурса, то в устном дискурсе присутствуют и невербальные средства. Когда мы читаем такой текст, видим только суть вопроса. Анализ языковых единиц и формально-делового стиля микротекста позволяет выявить здесь особенности этого стиля. Сюда входит точность, ясность терминов, информативность, стандартизация, наличие клише, унифицированность языка, отсутствие образности, и т. д. Анализ дискурса часто основывается на «тексте», но необходимо учитывать, что текст отражает только часть дискурса, поскольку понятие дискурса гораздо шире, чем текст. Хотя в словесном дискурсе используются вербальные и невербальные средства, а невербальные средства не отражаются в письменном дискурсе (в тексте), в некоторых случаях они передаются словесными средствами. В языкознании различаются концепции письменного и устного дискурса. В данном подходе различие между понятиями текста и дискурса особенно очевидно. Хотя предпринимаются попытки дифференцировать дискурсы по функциональным стилям, они не совсем удаются. Если в теории функциональных стилей разграничиваются только несколько стилей, то нет никакой возможности сделать конкретную классификацию в теории дискурса, потому что классификация зависит от подхода исследователя. Это также подтверждается анализом функциональных стилей с точки зрения текста и дискурса.Документ Особенности речевых актов в дискурсах «вопрос – ответ».(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Гусейнова, Д.Ф.Дискурсы «вопрос – ответ» выявляются в процессе реализации диалогической и монологической речи. Чаще всего в коммуникации, происходящей в форме диалога, один из участников, или дикторов, обращается к другому с вопросительным предложением, второй же диктор отвечает на этот вопрос. Употребление вопросительных предложений в значении просьбы, требования, приказа и т. д. достаточно широко исследовалось в лингвистике. В последнее время в теории речевых актов вопросительные предложения представляются как косвенные речевые акты. В азербайджанском языкознании исследование вопросительных предложений в свете теории речевых актов, можно сказать, не проводилось. Вопросительные предложения в азербайджанском языке исследовались на основе фактического материала и теоретических положений традиционны х грамматик, однако их семантике, способам и средствам выражения (просьба, приказ и т. д.; замена вопросительного значения императивным), коммуникативным функциям должного внимания не уделялось. Значения, выражаемые вопросительными предложениями, коммуникативное удивление, недоумение задающего вопрос, соответствующая реакция отвечающего на задаваемый вопрос, проявление речевых актов в разных аспектах требуют разъяснения речевых актов, их содержательных особенностей в дискуссиях по проблеме «вопрос – ответ».Документ Лексико-тематична група назв закладів ресторанного бизнесу (контрастивний аспект).(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Гречухіна, І.Д.; Сахно, І.П.Статтю присвячено порівняльному аналізу лексико-тематичної групи слів, які іменують заклади ресторанного бізнесу у німецькій та англійській мовах. Визначено склад тематичної групи, виділено відповідні лексико-семантичні підгрупи досліджуваної лексики. Запропоновано критерії такого поділу (напрями їх діяльності, надання додаткових послуг особливості національної кухні, орієнтація на різні традиції харчування та різні дієти, орієнтація на конкретну категорію відвідувачів тощо). З урахуванням етимологічних параметрів, денотативних та конотативних елементів у семантичній структурі лексичних одиниць проаналізовано спільні та національно специфічні риси найменувань закладів ресторанного бізнесу. Гіперонімами проаналізованої лексико-тематичної групи можна вважати в англійській мові слово restaurant і, відповідно, Restaurant – у німецькій. Найбільшу щільність демонструє група найменувань закладів, які виготовляють та реалізують їжу шляхом обслуговування чи самообслуговування відвідувачів. В окремих лексико-семантичних підгрупах можливий подальший поділ на дрібніші підгрупи, синонімічні ряди тощо. Межі підгруп не є стабільними, окремі одиниці можуть належати за певними ознаками до різних категорій. Семантичне навантаження одиниць, які входять до складу окремих підгруп, також змінюється відповідно до вимог часу. Детальний етимологічний аналіз матеріалу свідчить про глобалізаційні тенденції в галузі ресторанного бізнесу. Про глобальність ресторанного бізнесу свідчить і наповненість таких лексико-семантичних підгруп, як орієнтація на різні національні кухні, різні традиції харчування та дієти. Семантика лексичних одиниць демонструє як спільні, так і національно специфічні риси. Саме лексика будь-якої мови є певним кодом національно-культурних стереотипів, віддзеркалює суттєві для певного народу явища об’єктів навколишнього світу, відображення дійсності в різних мовах може значно відрізнятися. Лексика, що досліджувалась, носить відкритий характер, постійно поповнюється новими словами і переживає останнім часом неологічний бум.Документ Фразеологічні експресиви і комунікативи сучасної німецької мови в онлайн-ЗМІ.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Гордій, О.М.У статті аналізується функціонування експресивної та комунікативної фразеології сучасної німецької мови на сторінках онлайн-видань німецькомовних ЗМІ. Стійкі фрази, що передають інтенції, оцінки і емоції мовця, подано як єдине функціонально-семантичне поле фразеологічних експресивів і комунікативів. Конститутивними характеристиками онлайн-ЗМІ визначено експресивність, інтертекстуальність, мультимедійність та інтерактивність. Технічні можливості комп’ютерної обробки інформації та гіпертекст Інтернет-комунікації зумовлюють значно активніше поєднання візуального та вербального каналів інформації. Відзначається активне використання авторами фразеологічних експресивів і комунікативів у ролі заголовків публікацій. У поєднанні з інформативною частиною заголовка ці одиниці виступають емоційно-оцінними індикаторами медійних текстів. Поширеним явищем є семантична трансформація – подвійна актуалізація значення фразеологічної одиниці, при цьому завдяки мультимедійним можливостям Інтернет-ЗМІ активація за допомогою контексту дослівного значення фразеологізму нерідко підсилюється за допомогою зображення. Встановлено, що фразеологічні експресиви і комунікативи німецької мови виконують парольну функцію – натякають на спільний фоновий гумор, спільну емоціосферу носіїв мови. Аргументується розгляд цих одиниць як прецедентних феноменів інтенційної та емоційно-оцінної концептосфер німецької лінгвокультури, її об’єднавчого фактора. У функції прецедентних феноменів фразеологічні експресиви та комунікативи (головним чином, ядро цього функціонально-семаничного поля – групи одиниць з високою та середньою частотою вживання) виступають носіями фонових знань і роблять свій внесок у творення когнітивно-світоглядної бази німецької лінгвокультури. Фразеологічні експресиви та комунікативи сучасної німецької мови виконують розважальну функцію і можуть розглядатися як один із засобів створення гумористично-ігрової тональності Інтернет-комунікаціїДокумент Типи номінації еклезіонімів Уманщини ХVІІІ–ХІХ ст.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Василик, О.Б.У статті визначаються мотиви номінації та структурної будови назв давніх храмів Уманщини ХVІІІ–ХІХ ст. Релігійні споруди протягом свого існування часто зазнавали перебудови та перейменування, тому зазвичай еклезіоніми мали декілька варіантів, навіть у межах одного й того ж документа зафіксовано різноманітні моделі назви конкретного об’єкта. У науковий обіг вперше введено еклезіонімний фактичний матеріал історичної Уманщини та досліджено його структурно-словотвірні та лексико-семантичні особливості в діахронному аспекті. Відповідно до принципу номінації того чи іншого еклезіоніма назви релігійних споруд досліджуваної території поділено на такі підгрупи: 1) еклезіоніми відапелятивного походження (Базиліанський монастир, фарний костел); 2) еклезіоніми відонімного походження. До другої підгрупи відносимо відагіонімні (утворені шляхом трансонімізації агіонімів – імен апостолів, старозавітніх пророків та мучеників, які прославилися святістю свого життя) та відеортонімні назви (утворені від еортонімів – власних назв на позначення церковних свят). Найчастіше церкві давали назву, що відповідала певному релігійному календарному святу, у день якого відбувалося її освячення. Це переважно були дні, на які припадали найбільші свята: Успіння Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста, Вознесіння Господнього, Різдва Пресвятої Богородиці та ін. Також багато церков мають імена святих – канонізованих церквою осіб, які були захисниками православ’я, наприклад: церква Петра й Павла, церква Михаїла, церква Андрія. На появу назв храмів впливало також місце, де їх будували. Часто до офіційної назви церкви додавалася адресна частина, що містила в собі інформацію про розташування релігійної споруди та служила для диференціації однойменних назв: Рождество-Богородичная, на предместье Полянецком; Михайловская, на Заречье. З’ясовано, що найменування культових споруд досліджуваного регіону відбувалося за традиційними церковними канонами – на честь того чи іншого святого або релігійного свята. Проаналізований матеріал засвідчує утворення еклезіонімів від апелятивів (що складають меншу підгрупу) та від онімів, що є більш значними за кількістю і містять у своєму складі агіоніми та еортоніми. За своєю структурною організацією еклезіоніми ХVІІІ–ХІХ ст. є багатокомпонентними конструкціями іменникового походження, натомість подальші фіксації досліджуваних найменувань засвідчують переважно прикметникові утворення.Документ Современные подходы к понятию социально-культурной метафоры.(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Аббасова, В.В.В статье рассмотрены сферы социально-культурной деятельности людей, взаимосвязь с ними социальной лингвистики и социального содержания метафор. В этом контексте у каждого из этих трех взаимосвязанных явлений есть свои функции. В статье определяется степень их согласованности в контексте социокультурных метафор. Метафоры имеют социокультурный фон, благодаря чему культурные ценности могут объединиться в общую систему, позитивно влияющую на социализацию людей. Социокультурные метафоры формируют структуру базовых понятий, входящих в мировоззрение людей. Здесь можно говорить и об общечеловеческих ценностях. Метафоры, возникающие в социокультурной среде, отражают характеристики тех областей деятельности, к которым они относятся. Социокультурная сфера деятельности включает в себя духовную жизнь людей и ее практические проявления. Сюда входят сфера искусства, литературы, язык, быт, национальные традиции и обычаи. Социокультурная деятельность подразумевает деятельность в любой социальной сфере. Поэтому социокультурной частью метафоры является среда, в которой она формируется. Семантическое пространство каждого народа, этнической группы формируется в зависимости от социальных и естественных условий их существования. Наиболее богатая метафора формируется при усложнении социальных отношений, основанных на непосредственном общении. Сюда следует добавить также и разнообразие природной среды. Не случайно, что разнообразие природного ландшафта и климатических условий проявляется и в образности и гибкости человеческого мышления. Анализ основных подходов к проблематике метафоры с точки зрения социокультурной среды их формирования показал, что исследователями учтены целевая аудитория и цели коммуникации. Сложность проблемы обусловила разнообразие подходов к ее исследованию.Документ Политика гегемонистских государств в тексте исторических романов (на материале романа Ю.В. Чаманзаминли «Между двух огней»).(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Мусаева, И.А.Хорошо известно, что исторический роман не раскрывает только хронологию выбранной и целевой истории. Он также знакомит с человеком того времени, характеризуя предысторию великих событий. В 1930-е гг. романы с историческим и политическим содержанием были редкостью. Триумф социализма, колхозное строительство и идеи коллективизации были в центре внимания. Авторами исторических романов были Ю.В. Чаманзаминли и М.С. Ордубади. Роман Юсуфа Везира Чаманзаминли «Между двух огней», написанный в 1937 г. и впервые опубликованный в 1964 г. в журнале «Азербайджан» под названием «В крови», посвящен не только Карабахскому ханству но и всей истории Азербайджана. Основная идея романа не только о ханствах, дворцовых конфликтах и войнах между ханствами. Роман посвящен не только общественно-политической и творческой деятельности М.П. Вагифа, как отмечают многие исследователи. Проблема, которую автор хочет решить здесь, заключается в том что Азербайджан остается перед дилеммой в ходе крупных исторических событий при определении собственной судьбы. Карабахское ханство изо всех сил пытается сохранить целостность и исторический образ раздробленной нации в борьбе великих держав. Россия или Иран? Оба рассматривают Азербайджан как колонию. Карабахский хан, оставшийся между двух огней в попытке определить судьбу народа и страны, находится в состоянии потрясения и колебаний. Неоднократно изображаются сцены, в которых Азербайджан остается между двух огней – Россией и Ираном. Существует угроза исчезновения в политических играх больших, могущественных и агрессивных государств, как в трагикомедии Дж. Мамедгулузаде «Книга моей матери». Хотя Мамедгулузаде создал образ этой трагедии в начале ХХ в., Ю.В. Чаманзаминли немного углубился в историю и нарисовал историческую картину второй половины XVIII в.