Типи номінації еклезіонімів Уманщини ХVІІІ–ХІХ ст.
Файли
Дата
2020
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університет імені Альфреда Нобеля
Анотація
У статті визначаються мотиви номінації та структурної будови назв давніх храмів Уманщини
ХVІІІ–ХІХ ст. Релігійні споруди протягом свого існування часто зазнавали перебудови та перейменування, тому зазвичай еклезіоніми мали декілька варіантів, навіть у межах одного й того ж документа зафіксовано різноманітні моделі назви конкретного об’єкта.
У науковий обіг вперше введено еклезіонімний фактичний матеріал історичної Уманщини та досліджено його структурно-словотвірні та лексико-семантичні особливості в діахронному
аспекті.
Відповідно до принципу номінації того чи іншого еклезіоніма назви релігійних споруд
досліджуваної території поділено на такі підгрупи: 1) еклезіоніми відапелятивного походження (Базиліанський монастир, фарний костел); 2) еклезіоніми відонімного походження.
До другої підгрупи відносимо відагіонімні (утворені шляхом трансонімізації агіонімів – імен
апостолів, старозавітніх пророків та мучеників, які прославилися святістю свого життя) та
відеортонімні назви (утворені від еортонімів – власних назв на позначення церковних свят).
Найчастіше церкві давали назву, що відповідала певному релігійному календарному святу, у
день якого відбувалося її освячення. Це переважно були дні, на які припадали найбільші свята:
Успіння Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста, Вознесіння Господнього, Різдва
Пресвятої Богородиці та ін. Також багато церков мають імена святих – канонізованих церквою
осіб, які були захисниками православ’я, наприклад: церква Петра й Павла, церква Михаїла,
церква Андрія.
На появу назв храмів впливало також місце, де їх будували. Часто до офіційної назви церкви
додавалася адресна частина, що містила в собі інформацію про розташування релігійної споруди та
служила для диференціації однойменних назв: Рождество-Богородичная, на предместье Полянецком; Михайловская, на Заречье.
З’ясовано, що найменування культових споруд досліджуваного регіону відбувалося за
традиційними церковними канонами – на честь того чи іншого святого або релігійного свята.
Проаналізований матеріал засвідчує утворення еклезіонімів від апелятивів (що складають меншу підгрупу) та від онімів, що є більш значними за кількістю і містять у своєму складі агіоніми та
еортоніми. За своєю структурною організацією еклезіоніми ХVІІІ–ХІХ ст. є багатокомпонентними
конструкціями іменникового походження, натомість подальші фіксації досліджуваних найменувань
засвідчують переважно прикметникові утворення.
Опис
Ключові слова
апелятив, еклезіонім, семантична структура, словотвірна модель.