вечірня форма навчання Консультування та реабілітаційна робота (Студенти)

Постійне посилання на фонд

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/2072

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 229

Cтиль батьківської поведінки як чинник виникнення і подолання хронічного стресу у підлітковому віці
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Маджар Ю. Є.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі вивчення стилю батьківської поведінки як чинника виникнення і подолання хронічного стресу у підлітковому віці. Стрес є невід’ємною частиною сьогодення. Але особливої актуальності вивчення проблематика стресу набуває у складних життєвих обставинах, в яких перебуває наша країна в умовах воєнного стану. Внаслідок воєнних дій умови надзвичайної ситуації перетворилися на умови повсякденного життя для пересічних громадян: як дорослих, так і дітей. Тривалий час люди знаходилися і продовжують знаходитися в стані фізичної та емоційної напруги. Руйнування, насильство, втрата помешкання, вимушене переселення викликають певний спектр негативних емоцій. Страх, тривога, заціпеніння, апатія – це не повний перелік того, що відчувають люди, які мають власний досвід переживання воєнного конфлікту. Через такі переживання люди втрачають відчуття оптимізму та все більше стають вразливими до стресу та фрустрації. Визначено, що підлітковий вік характеризується емоційною вразливістю, нестабільністю і, значною мірою, залежить від впливу соціального оточення. Саме стиль батьківської поведінки найбільшим чином впливає на емоційну стійкість підлітків, їх впевненість у собі та в нормі формує у них механізми подолання стресових станів, забезпечуючи успішність їх соціалізації і збереження психічного й фізичного здоров’я. Тобто, саме стиль батьківської поведінки можна визначити як важливий чинник виникнення або, навпаки, профілактики чи успішного подолання стресових станів. Визначено поняття хронічного стресу як наявного інтенсивного постійного чи тривалого морального навантаження на людину, в результаті якого її нервово-психологічний стан є надзвичайно напруженим. Були визначені два види джерел виникнення хронічного стресу: тривала зовнішня стресова ситуація, яка виникає внаслідок частого переживання стану тривоги, та внутрішнє джерело – психологічні й психофізіологічні причини, зокрема, наявність певної психічної травми. За результатами опитування підлітків можна констатувати високий рівень стресу у половини досліджуваних, що свідчить про стан дезадаптації і психічного дискомфорту, та достатньо високі показники ситуативної та особистісної тривожності у підлітків. У дослідженні батьківського ставлення було виявлено, що половина досліджуваних підлітків оцінюють образ батька на позиціях сили та авторитаризму. Найвищий показник отриманий за шкалою автономність – підлітки не відчувають підтримки з боку батька, ніколи не відчувають з його боку зацікавленості своїми проблемами; батько ніколи їх не хвалить, він байдужий до них. При цьому, третина досліджуваних відмітили наявність позитивного і зацікавленого ставлення з боку матері. За результатами статистичного аналізу було виявлено, що чим більше сформована довіра та батько проводить достатньо часу у спілкуванні з дитиною, тим менше підлітки відчуває нервово-психологічної напруги, занепокоєння і хвилювання, є менш тривожними і не схильні сприймати ситуації життя як загрозливі та небезпечні. З іншого боку, чим більше ворожості та відкритої агресії відчуває підліток з боку батька, тим більше це породжує переживання напруги, надмірного хвилювання та тривоги, і в цілому сприйняття світу як загрозливого та небезпечного. Щодо материнського ставлення було виявлено, якщо підліток відчуває нестабільність та непослідовність дій та вимог з боку матері, це зумовлює більш високі показники нервово-психічної напруги, прояви занепокоєння та хвилювання, більшість ситуацій та подій будуть сприйматися ними як загрозливі та небезпечні. У виявленні зв’язків між батьківським ставленням та стратегіями копінг поведінки було визначено, шо найбільш значущим для формування адаптивних видів копінг-поведінки є позитивне ставлення до підлітка з боку батька. Директивність, а саме наявність контролю у взаємодії з підлітком буде сприяти розвитку адаптивного поведінкового копінгу, а вороже ставлення до дитини з боку батька буде спряти формуванню неадаптивних поведінкових стратегій як уникання і пасивність, та позбавляти підлітків можливості спрямовувати ресурси на вирішення проблеми. Байдуже та непослідовне ставлення з боку батька також пов’язано із використанням неадаптивних емоційних та когнітивних стратегій, а саме формує у підлітка агресивні форми долання складних ситуацій, схильності до самозвинувачення, а також переживання розгубленості, покірності і ігнорування. В контексті материнського ставлення було виявлено, що мама відіграє більш значущу роль у формуванні стратегій подолання складних життєвих ситуацій. Чим більше мама включена у взаємодію з дитиною, тим більше підліток спрямований на вирішення проблемних ситуацій, конструктивний прояв емоцій та оптимізму, та проявляє готовність до співпраці у подоланні труднощів. Прояв директивного ставлення в більшій мірі сприяє формуванню всіх форм поведінкового копінгу від готовності до співпраці до уникання будь якої взаємодії. Вороже, автономне або непослідовне ставлення з боку матері буде зумовлювати формування емоційних форм копінг поведінки, від вибіркового прояву емоційних переживання до їх повного заперечення, формування покірності та самозвинувачення при виникненні труднощів. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати дослідження можуть бути використані: науковцями – для подальшого вивчення взаємозв’язку між стилем батьківської поведінки та переживанням стресу у підлітків; співробітниками психологічної служби освітніх закладів та соціальних установ – для розробки програм психологічного супроводу сім’ї та підлітків у подоланні переживання ними хронічного стресу; широким колом спеціалістів – при розв’язанні проблем підтримки підлітків у сучасних реаліях.
Аналіз впливу ідентичності як наративу на професійну діяльність майбутніх студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Мальована, Людмила Вікторівна
У роботі аналізується проблема впливу ідентичності як наративу на професійну діяльність майбутніх студентів, виявляється взаємозв’язок між типом ідентичності, наративом ідентичності та обраною професією. Під час написання роботи було визначено загальні теоретико-методологічні підстави для дослідження. Аналіз впливу ідентичності як наративу, підібрано комплекс методик, адекватних меті дослідження, продіагностовано та проаналізовано вплив ідентичності як наративу на вибір професії та проаналізовано прямий зв'язок між типом особистості та обраною професією
Апробація авторського тренінгу підвищення обізнаності матерів на проблемі статевого виховання підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Бублик Анастасія Геннадіївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження ефективності тренінгової роботи для обізнаності батьків підлітків зі статевого виховання. Теоретично з'ясовано, що підлітковий вік – перехідний етап розвитку між дитинством і дорослістю. Підлітковий період умовно поділяють на три періоди. Це препубертатний (11–12 років), або підготовчий період, власне пубертатний період (12–14 років), протягом якого проходять основні процеси статевого дозрівання, і постпубертатний період (15–17 років), під час якого організм досягає повної біологічної зрілості. Визначено, що статеве виховання повинно відбуватися не в пік пубертатного періоду, а протягом усього життя дитини. Батьки мають виховувати сексуальну, інтимну обізнаність дитини змалку, звичайно, враховуючи вік дитини наприклад: дитина 3-х років має чітко знати свою стать, відмінність протилежної статі і т.д. У підлітковому віці, дитина має володіти необхідними знаннями про статеве життя, що забезпечує безпечну поведінку. Зазначено, що розвиток гармонійної особистості залежить від багатьох чинників, одним з яких є становлення статевої сфери. Сімейне виховання відіграє головну роль у цьому процесі, оскільки саме батьки та найближче оточуюче середовище найбільше опікуються питаннями статевого виховання і статевої соціалізації дитини. Встановлено, що в школах України недостатньо проводиться статеве виховання дітей та підлітків, багато батьків не розуміють важливості статевого виховання, тому метою нашого дослідження було довести, що соціально-психологічні онлайн-тренінги для обізнаності батьків зі статевого виховання є ефективні. В тренінгової роботі приймали участь 60 батьків дітей віком від 3х до 16 років, яких було поділено на дві групи експериментальну та контрольну, по 30 учасників. В емпіричному дослідженні доведено, що показник обізнаності учасниць експериментальної групи значуще змінився у співставленні з учасницями контрольної групи. Отже, тренінг дійсно виявився ефективним і сприяв підвищенню обізнаності учасниць на питаннях статевого виховання дітей. Нарешті, не відбулось самодовільного зростання обізнаності учасниць, оскільки не виявлено значущої різниці між рівнем знань згідно з самозвітом учасниць контрольної групи до та після тренінгу. Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути корисними практичним психологам у сфері освіти та освітянам, психологам-консультантам, які працюють з батьками дітей підліткового віку індивідуально та в груповому форматі.
Арт-терапевтичний тренінг як засіб зниження стресу у дітей молодшого шкільного віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Миронюк Карина Олегівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження подолання стресу у дітей молодшого шкільного віку методами арт-терапії. Цей метод допомоги, один із сучасних напрямів психотерапії, тому є актуальним для того, щоб долучати такий метод у роботі спеціалістів за допомогою різних видів мистецтва, яка сьогодні стає усе більше популярним напрямом сучасної професійної психотерапії, що привертає все більше уваги в усьому світі. Сучасна наукова арт-терапія при всьому її різноманітті засновується на спонтанному самовираженні автора і певною мірою ігнорує естетичні критерії в оцінці його результатів. На сьогодні арт-терапія є технологією психічної гармонізації і розвитку людини, а також засобом розв’язання внутрішніх конфліктів особистості та засобом активізації творчого потенціалу особистості, технологією активізації ресурсів і поширення діапазону саморегуляції.
Арттерапія як інструмент психосоціальної підтримки дітей раннього підліткового віку в умовах збройного конфлікту
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Лафазан І.Г.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі арттерапія як інструмент психосоціальної підтримки дітей раннього підліткового віку в умовах збройного конфлікту. У кваліфікаційній роботі теоретично зазначено, що психосоціальна підтримка спрямована на зміцнення дитячих захисних механізмів та зменшення стресових реакцій, які розвинулися через минулі або поточні стресори в їхньому житті. Встановлено, що специфіка індивідуальної роботи з дітьми залежить від їхнього віку. З’ясовано, що включає в себе емоційне реагування дітей на стрес. Досліджено теоретичні засади соціально-психологічної підтримки дітей в умовах збройного конфлікту. Проведено дослідження рівня тривоги у двох подібних групах дітей раннього підліткового віку. Розроблено та впроваджено тренінг з арттерапії для зниження тривоги у дітей раннього підліткового віку в умовах збройного конфлікту. Тренінг спрямований на актуалізацію можливостей і резервів особистості щодо подолання факторів війни та створення внутрішніх можливостей для подальшого самовдосконалення. Така допомога передбачає психологічну підтримку як розвиток здатності актуалізувати свої можливості щодо подолання травматичних впливів; психологічну профілактику як заходи щодо зміцнення і розвитку психічного здоров’я особистості на перспективних етапах переживання військової психотравми. Розроблений тренінг з застосуванням арттерапевтичних технік дозволяє знизити рівень тривоги за допомогою творчості. Після впровадження арттерапевтичного тренінгу було проведено контрольний етап дослідження. В ході дослідження був використаний аналогічний констатувальному етапу дослідження комплекс психодіагностичних методик. На контрольному етапі було виявлено значущі розбіжності показників після проведення корекційного тренінгу, а саме: Дослідження оцінки впливу травматичної події на дітей за допомогою методики Модифікована шкала оцінки впливу травматичної події для дітей «CRIES-8» на контрольному етапі дало змогу отримати наступні результати: в ЕГ на контрольному етапі спостерігаємо зменшення кількості дітей з високим ступенем впливу травматичної події (-20%), зменшення кількості дітей з середнім ступенем (-20%), та зростання кількості дітей, які продемонстрували мінімальний ступінь відгуку на травматичну подію (+40%). В КГ відмічаються назначні зміни, а саме зменшення кількості распондентів з високим ступенем відгуку на травматичну подію (-6,6%) та зростання кількості дітей в середньому ступені (+6,6%). Застосування «Особистісної шкали прояву тривоги» Дж. Тейлора на контрольному етапі експериментального дослідження дало змогу отримати наступні результати: в ЕГ на контрольному етапі не було виявлено дітей з високим рівнем прояву тривоги, тоді як на констатувальному етапі цей показник становив 13,3%. Зменшилася кількість дітей, які продемонстрували рівень тривоги вище середнього (з тенденцією до високого) (-20%), зросла кількість дітей з рівнем тривоги нижче середнього (з тенденцією до низького) (+13,3%) та зросла кількість дітей, які продемонстрували низький рівень тривоги (-20%). В КГ на контрольному етапі суттєвих змін виявлено не було: спостерігаємо зменшення кількості респондентів з рівнем нижче середнього (з тенденцією до низького) (-6,7%) та відмічається зростання кількості дітей з середнім рівнем прояву тривоги (+6,7%). За результатами багатошкального опитувальника дитячої тривожності (БОДТ) було з’ясовано рівень тривожності в обох групах респондентів на контрольному етапі експериментального дослідження: в ЕГ відмічається позитивна динаміка за всіма шкалами, в КГ – суттєвих змін не зафіксовано. Отримані результати на контрольному етапі дослідження підтверджують висунуту гіпотезу: запропонований тренінг з арттерапії для зниження тривоги дітей раннього підліткового віку характеризується високою мірою ефективності. Перспектива подальшого дослідження полягає в організації комплексного та системного впливу засобів арттерапії у процесі навчання та виховання дітей різного віку в умовах збройного конфлікту.
Батьківське виховання як чинник становлення особистісного потенціалу підлітка
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Куліков В.І.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі батьківського виховання як чинника становлення особистісного потенціалу підлітків. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано батьківське виховання як чинник становлення особистісного потенціалу підлітків. У роботі здійснено узагальнення теоретичних та емпіричних результатів дослідження проблеми стилю батьківського виховання та особистісного потенціалу підлітків, що дають підстави зробити такі висновки. Особистісний потенціал визначається як внутрішньо інтегрована сукупність психологічних здібностей і властивостей, що зумовлює здатність людини до самодетермінації і саморегуляції, до діяльності відповідно до власного цілепокладання. Це є здатністю людини проявляти себе як особистість і виступати автономним суб’єктом своєї активності, цілеспрямовано впливати на довкілля, виявляючи стійкість та гнучкість до внутрішніх і зовнішніх змін ситуації. Теоретично обґрунтовано, що особистісний потенціал підлітків складається з таких компонентів: самодетермінація, інтернальний локус контролю, автономний локус каузальності, смисложиттєві орієнтації, життєстійкість, толерантність до невизначеності, високий рівень розвитку «Его», особистісна зрілість. Емпіричним шляхом визначено та описано шість типів розвитку особистісного потенціалу в підлітковому віці: дезадаптивний — характеризується найнижчим рівнем розвитку «Его», екстернальним локусом контролю, відсутністю внутрішньої мотивації, власних або перейнятих ззовні смисложиттєвих орієнтацій, низькою задоволеністю життям; автономний – є найбільш благополучним, визначається найвищим рівнем особистісного розвитку, загальної інтернальності, інтернальності в сфері досягнень і невдач, смисложиттєвих орієнтацій і задоволеності життям; інтерналізований – схожий на автономний, за винятком дуже низького автономного локусу каузальності; імпульсивний – характеризується високими значеннями індикаторів імпульсивної стадії особистісного розвитку, низьким рівнем сформованості смисложиттєвих орієнтацій, задоволеності життям, загальної інтернальності, а також інтернальності у сфері досягнень і невдач, і водночас, високим рівнем автономної каузальної орієнтації; детермінований – відзначається підвищеним зовнішнім та безособовим локусом каузальності на тлі інших показників, які є досить низькими; відчужений – характеризується середнім рівнем розвитку «Его», внутрішнього локусу контролю, у тому числі у сферах досягнень і невдач, вищими за середні показниками смисложиттєвих орієнтацій та загальної життєстійкості. Емпірично визначено стратегії батьківського виховання, які сприяють розвитку особистісного потенціалу підлітків: надмірність обов’язків, мінімальність санкцій та заборон. Стратегіями, які не сприяють розвитку особистісного потенціалу виявилися: гіперпротекція і гіпопротекція, надмірність заборон і санкцій, недостатність обов’язків, потурання потребам підлітка, наділення дитячими якостями, розширення сфери батьківських почуттів і їх нерозвиненість, виховна невпевненість, нестійкість стилю виховання, фобія втрати дитини, проекція власних негативних рис на підлітка, наділення чоловічими властивостями, витіснення конфлікту між батьками у сферу виховання.
Взаємини з матір’ю, як передумова формування агресивної поведінки підлітка
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2025) Петрова Вікторія Віталіївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі дослідження взаємозв'язку між стосунками підлітків з матерями та агресивною поведінкою. У роботі обґрунтовується, що якість материнських стосунків значною мірою впливає на психологічний розвиток підлітків. Виявлено, що недостатня емоційна підтримка та конфліктність у взаєминах можуть призводити до зростання рівня агресії серед підлітків. Результати дослідження показують, що існує негативна кореляція між якістю стосунків з матір’ю та рівнем агресивної поведінки підлітка (r = -0.65). Також було виявлено, що фактори виховання, соціальний статус сім'ї та гендерна належність значно впливають на прояви агресії. З метою профілактики агресивної поведінки у підлітків на основі отриманих даних розроблені рекомендації для батьків і педагогів, що сприяють формуванню здорових міжособистісних стосунків та розвитку емоційного інтелекту. Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для створення програм профілактики агресії в сім’ї та школі, що забезпечить покращення психологічного клімату в суспільстві.
Взаємозв'язок комунікативних здібностей та особистісних властивостей майбутніх правоохоронців
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Борисов Сергій Семенович
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі взаємозв'язку комунікативних здібностей та особистісних властивостей майбутніх правоохоронців. Теоретичний аналіз дослідження дозволив встановити, що, комунікативна компетентність правоохоронця є комплексом тих особистісних властивостей, знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективність його професійного спілкування. Основна функція професійного спілкування правоохоронців – правовий вплив на громадян, який здебільшого відбувається в ситуаціях психологічного тиску. Тому ефективність цього впливу забезпечується належним володінням правоохоронцями соціально-психологічними механізмами взаємовпливу (асертивним переконуванням, навіюванням, емоційним зараженням) та взаєморозуміння (ідентифікації, емпатії, рефлексії). Необхідною умовою ефективності використання правоохоронцем цих механізмів, як і всіх інших засобів впливу на комунікантів, є його авторитет та референтність. Основа авторитету особистості – орієнтація на гуманістичні духовно-моральні цінності, що у взаєминах виявляється як доброзичливість, справедливість і т. ін. і забезпечує довіру до неї. Основа референтності – професійність. Головний суб’єктний чинник розвитку професійності – мотивація досягнення у професійній діяльності (стати успішним фахівцем). Основні психолого-педагогічні умови розвитку вказаних властивостей і спроможностей у майбутніх правоохоронців: а) належний рівень професійної підготовки, спрямованої на формування основ професійності, що базується на мотивації досягнення; б) якісна етична і культурологічна освіта, спрямована на формування когнітивної бази їх гуманістичної спрямованості; в) здоровий морально-психологічний клімат у навчальному мікросоціумі, який розвиває і моральні якості, і продуктивні комунікативні вміння й навички студентів, курсантів через механізми групової інтеракції, ідентифікації та ін. Професійне оволодіння механізмами взаємовпливу і взаєморозуміння вимагає: а) соціально-психологічної підготовки за допомогою навчальних курсів, які закладуть основи необхідних для цього знань. Необхідною умовою ефективності викладання таких навчальних курсів є суб’єкт-суб’єктна освітня парадигма, якій відповідають кооперативне та інші інтерактивні методи навчання, котрі засновуються на активній співпраці педагогів і студентів, курсантів, що істотно підвищує якість їх учіння, розвиває уміння й навички досягнення взаєморозуміння задля взаємодії; б) широкого застосування інтерактивно-тренінгових методів. Результати емпіричного дослідження показали, що комунікативні та пов’язані з ними особистісні властивості досліджуваних майбутніх правоохоронців загалом є сприятливими щодо розвитку їх комунікативної компетентності. Зокрема, відсутні меркантильно-корисливі мотиви вибору професії, домінує шляхетно-громадянська й зацікавлена змістом правоохоронної діяльності мотивація цього вибору. Серед найбільш значущих властивостей правоохоронця на першому місці за кількістю виборів – «відповідальність» та «вміння легко спілкуватись». Отже, переважна більшість досліджуваних усвідомлюють, що успішність в обраній ними професії визначається насамперед відповідальним ставленням до службових обов’язків (що є істотною складовою авторитету та референтності) і володінням мистецтвом спілкування. Факторний аналіз отриманих емпіричних даних показав, що найбільш сприятливим щодо розвитку комунікативної компетентності правоохоронця є комплекс таких властивостей: комунікативні та організаторські здібності, комунікабельність, сміливість, самоконтроль, щирість та відвертість у ставленні до людей і поводженні з ними. У досліджуваних ці властивості загалом переважають. Найбільш несприятливим – тривожність, напруженість, дратівливість, емоційна лабільність, неповага до соціальних імперативів, принципів, норм, надмірна м’якість характеру. Ці властивості піддавалися психокорекції, яку проведено у процесі формувального експерименту. Таким чином, основними психолого-педагогічними умовами комунікативної компетентності майбутніх правоохоронців є: системне використання всіх обґрунтованих нами освітніх засобів формування когнітивної бази професійної референтності загалом і комунікативної компетентності зокрема та гуманістичної ціннісно-орієнтаційної спрямованості – основи авторитету правоохоронця; широке й активне застосування інтерактивно-тренінгових методик, які розвивають складові усіх функціональних структур комунікативної компетентності: мотиваційної, ціннісно-орієнтаційної, інтелектуально-когнітивної, емоційної, конативної; здоровий морально-психологічний клімат у їх навчальному мікросоціумі, в умовах якого групова інтеракція відчутно сприяє розвитку комунікативної компетентності його членів. Перспективи подальших досліджень у межах цієї теми вбачаємо у вивченні інтелектуальних аспектів спілкування, задатків темпераментальної природи, сприятливих щодо розвитку комунікативних здібностей, їх психодіагностики, комунікативних стилів фахівців правоохоронної діяльності.
Взаємозв'язок тривожності та мотивації дітей молодшого шкільного віку
(2020) Опанасенко, Олена Сергіївна
Взаємозв’язок емоційного та соціального інтелекту у підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Прокопенко, Марія Вадимівна
Кваліфікаційна робота присвячена необхідністю дослідження емоційного та соціального інтелекту у підлітків. Перший розділ присвячений теоретичному аналізу щодо емоційного та соціального інтелекту як психологічний феномен. Розкриваються сутності поняття «соціальний інтелект» та «емоційний інтелект»; робота полягає у розширенні теоретичних уявлень про емоційний та соціальний інтелект (визначено особливості розвитку, психологічні чинники розвитку емоційного та соціального інтелекту підлітків; поглиблено та розширено уявлення про емоційно-соціальні аспекти інтелектуального розвитку особистості у підлітковий період) да визначення взаємозв’язку емоційного та соціального інтелекту у підлітків. У другому розділі здійснено експериментальне дослідження емоційного та соціального інтелекту у підлітків. Була обрана вибірка досліджуваних, та були обрані методики для дослідження. Аналіз результатів дослідження емоційного та соціального інтелекту дав нам дані для розуміння рівня цих інтелектів
Взаємозв’язок емоційного інтелекту та відчуття самотності у підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2025) Парханова Олена Іллівна
Кваліфікаційна робота ґрунтується на теоретичному та емпіричному дослідженні щодо взаємозв’язку емоційного інтелекту з відчуттям самотності у підлітків. Поняття самотності є досить актуальним на часі. Через швидкий темп життя, критичну ситуацію в країні ми все швидше пристосовуємось до комп’ютеризації. Знаходячись майже весь час на самоті ми втрачаємо відчуття реальності, зменшується коло контактів, втрачається відчуття емпатії, що в свою чергу впливає на інтенсивність переживання самотності. Існує безліч підходів щодо дослідження самотності, і проаналізувавши їх, ми визначаємо самотності як стан який виникає в наслідок внутрішньоособистісного конфлікту, та переживається у кожного по різному. Самотність складається з таких компонентів як: когнітивний, емоційний, поведінковий, фізіологічний, соціальний та мотиваційно-вольовий. Всі компоненти пов’язані між собою. Дослідники виділяють безліч видів самотності, проте в нашому досліджені ми спирались на класифікацію запропоновану С. Корчагіною. Вона виділяє дифузну самотність, відчужуючу та дисоціюючу. Також самотність може бути різною по тривалості, а саме хронічною, ситуативною або перехідною. Основними причинами виникнення самотності є відсутність навичок комунікації, страх залишатись на одинці, страх бути неприйнятим та засудженим, страх ставати з кимось емоційно близьким, самоствердження за рахунок інших або завищені очікування від інших людей, психічні розлади, у підлітків ще може бути проблеми в сімейній системі, адже як відомо, на стан самотності та його перебіг мають вплив відносини між батьками та дітьми, саме батьки формують досвід переживання різних станів, та формування Я-концепції. Підлітковий вік – це етап дитини коли вона переходить у стан дорослішання, на цьому фоні проявляється криза підліткового віку. Починає розвиватись когнітивна сфера, через що підліток здатен до самопізнання та самоаналізу. Самотність вперше починає усвідомлюватися саме в підлітковому віці, через розвиток свідомості. Провідною діяльністю стає інтимно-особистісне спілкування. Дружба стає на перше місце, і якщо підліток не отримує від друзів емоційного відгуку та прийняття, це призводить до глибокої самотності та проблем у соціалізації. Підліткова самотності може розгладитись по різному. З одного боку вона може знецінювати ставлення до себе, а з іншого спонукати до самопізнання та розвитку своєї особистості. Для підліткового віку є характерним емоційна нестабільність, це є невід’ємною частиною розвитку. Через збуджену нервову систему підліткам досить складно гальмувати свої емоційні прояви. Встановлено, що емоційна сфера пов’язана з когнітивними процесами. Емоції впливають на наше сприйняття, таким чином на одну й ту саму подію ми будемо реагувати по різному. Проаналізувавши різні підходи до обґрунтування емоційного інтелекту, визначено, що це здатність розуміти, контролювати та усвідомлювати власті емоції та емоції інших людей. Розрізняють внутрішньоособистісний емоційний інтелект (направлений на особистість, розуміння своїх емоцій), та міжособистісний (допомагає ефективно взаємодіяти з іншими людьми). Розуміння емоцій, як своїх так і інших, допомагає зрозуміти причини виникнення та наслідки цих емоцій та вміння контролювати їх інтенсивність. Саме завдяки емоціям ми самі надаємо подіям сенсу. Н. Холл виділяє п’ять складових емоційного інтелекту: емоційна обізнаність, управління своїми емоціями, емпатія, самомотивація, розпізнавання емоцій інших людей. На емоційний інтелект впливає не тільки індивідуальний компонент, а й соціальний феномен, тобто навколишнє середовище. Таким чином ми маємо на меті не тільки встановити зв’язки емоційного інтелекту з самотністю, а й розробити тренінгову програму на підвищення рівня емоційного інтелекту і тим самим зменшення негативних проявів самотності. Узагальнюючи емпіричне дослідження, було встановлено, що 60% підлітків із вибірки мають низькі показники емоційного інтелекту який посилює відчуття самотності. Виявлено, що низькі показники внутрішньоособистісного та міжособистісного емоційного інтелекту викликають у підлітків проблеми у спілкуванні. Також було встановлено, що підлітки, які мають високі показники у шкалах «емпатія», «емоційна обізнаність» та «самомотивація» мають сильний кореляційний зв'язок зі шкалою «позитивна самотність», такі підлітки отримують радість від усамітнення та проводять цей час з користю для себе. Після проведення тренінгової програми, ми дійшли висновку, що нам вдалось у деяких респондентів підвищити рівень емоційного інтелекту тим самим знизивши показники стану негативного переживання самотності. Це доводять показники критерія U-Манна-Уітні, які вказують на те що у показниках респондентів до та після проведення програми відслідковуються статистично значущі відмінності.
Взаємозв’язок між показниками схильності до переживання образи та широким спектром рис особистості студента
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2025) Кареніна Марія Олександрівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі взаємозв’язку між показниками схильності до переживання образи та широким спектром рис особистості студента. У кваліфікаційній роботі наведено результати аналізу переживання образи та образливості як властивості особистості. Переживання образи в роботі розглядається і як емоційний стан, що характеризується ситуативністю, актуальність, динамікою, і як стійка властивість особистості (образливість), що виявляється у позаситуативності, усталеності, схильності особистості до переживання образи навіть у не емоціогенних («не образливогенних») ситуаціях. Психологічна характеристика образи виявляється у специфічному комплексі емоційних переживань, думок, дій, реакцій, поведінки, які відбивають невідповідність суб’єктивного переживання ображеної людини об’єктивній реальності. Доведено, що наявність додатних значимих зв’язків компонентів образливості з такими властивостями особистості, як очікування позитивного ставлення від інших, самозвинувачення, агресивність, непряма та вербальна агресія, негативізм, підозрілість, роздратованість, почуття провини, ворожість, депресивність, сором’язливість, емоційна лабільність, слабкість «Я», конформність, боязкість, залежність від групи, тривожність тощо, свідчать про причетність означених рис до стійкого переживання образи, його «підтримки» і, навіть, спричинення. Емпірично доведено, що представників виділених груп образливості характеризує специфічне аранжування спектру рис особистості, що вивчаються, причому, відмінності виявляються не у їх наявності, або відсутності, а в ступені їх виразу та поєднаннях. У «образливих» осіб домінує напруженість, роздратованість, агресивність, негативізм, недовірливість, підозрілість, ревнощі, відсутність контролю за своїми емоціями і переживаннями, емоційна нестійкість, підвищена чутливість, виснаженість, невротичні симптоми. Доведено, що група «необразливих» особистостей характеризуються самоінтересом, самоповагою, впевненість у собі, соціальною сміливістю, ініціативністю у соціальних контактах, незалежністю, товариськістю, врівноваженістю тощо.
Взаємозв’язок між проявом тривоги та страхами із соматичними змінами в українських жінок
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Бойкова І.М.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі взаємозв’язку між проявами тривоги та страхами із соматичними змінами в українських жінок. У теоретичному розділі з’ясовано, що у жінок прояви емоцій, емоційного інтелекту та алекситимії у порівнянні із чоловіками, більш яскравіші. Жінки частіше за чоловіків проявляють свої емоції відкрито, в той час коли чоловіки більше стримані у прояві емоцій. Жінки, також, частіше за чоловіків мають високий рівень алекситимії, що може сформуватися у будь-якому віці і мати різні причини її виникнення. Зазначено, що жінки частіше ніж чоловіки мають прояви тривоги та страхів. Визначено, що тривога може бути різної сили прояву. Розглянуто типи тривожних розладів, які зустрічаються найчастіше на сьогодні. Відзначено, що до різних типів тривожних розладів дуже часто в симптомах зазначені різні страхи та фобії. Страхи, в свою чергу, теж поділяють за силою та частотою прояву. Кількість фобій має великий перелік. Встановлено, що найкращий спосіб подолати тривогу та страхи це психотерапія поєднана із фармакотерапією. Такий комплексний підхід показує найкращий результат. Визначено, що зниження рівня тривоги та страхів можна досягти різними психотерапевтичними методами. Найкращі результати були досягнуті завдяки когнітивно-поведінковій та тілесній терапіями. Встановлено, що рівень тривоги буде мати більший вплив на соматичний стан жінок ніж рівень страху. В результаті розрахунку було встановлено вищий кореляційний зв'язок між рівнем тривоги та соматичними проявами та соматизацією чим між страхами та соматичними проявами і соматизацією. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці психотерапевтичної програми для жінок із високим рівнем алекситимії, тривоги та страхів для зниження, запобігання соматичних проявів та безпосередній апробації цієї програми на досліджуваних. Отримані результати можна буде використати для розробки індивідуальних або групових терапевтичних програм, які допоможуть попередити або полегшити прояви тривоги і страхів у жінок, що в подальшому допоможе запобігти руйнівного впливу на соматичний стан.
Взаємозв’язок особистісних властивостей тривожного спектру та досягальної активності школярів та студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2025) Луніна Олена Станіславівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі взаємозв’язку особистісних властивостей тривожного спектру та досягальної активності школярів та студентів. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано взаємозв’язок особистісних властивостей тривожного спектру та досягальної активності школярів та студентів. Проведений теоретико-методологічний аналіз існуючих підходів до вивчення тривожності дозволив визначити, що у ситуації досягнення як комплексу зовнішніх умов, у яких особистість прагне виявити власні здібності на найвищому рівні, з високою імовірністю актуалізується мотивація досягнення. Узагальнено структуру ситуаційних і психологічних характеристик, які у повторюваній ситуації досягнення можуть призводити до виникнення особистісних властивостей тривожного спектру, утворює своєрідний комплекс досягнення. Його складниками є: високі рівні мотиву уникнення невдачі, ситуативної та особистісної тривожності, низький рівень емоційної стійкості особистості; другорядними складниками є інфантильний або тривожний типи особистості. Визначено, що комплекс досягнення має ознаки диспозиційності, оскільки рівень його складників не змінюється з часом. В емпіричному розділі з’ясовано, що школярі, студенти та випускники закладу вищої освіти відрізняються за видами основних незадоволених потреб, рівнями прояву ситуативної тривожності та емоційного дискомфорту. Студенти, які належать до гомогенних за рівнем здібностей груп, є схильними до актуалізації особистісних властивостей тривожного спектру в ситуації досягнення. У школярів та випускників в ситуації досягнення комплекс досягнення виникає з низькою вірогідністю. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів окресленої проблеми. Подальші наукові пошуки можуть стосуватися розробки тренінгу протидії виникненню тривожних властивостей особистості.
Взаємозв’язок рівня прояву агресії у підлітків з вибором стратегії копінг-поведінки
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Драган, Марина Євгеніївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі зв'язку кошнг-стратегій та рівня прояву агресії в підлітковому віці. Зроблені висновки щодо зв’язку копінг-стратегій та рівня прояву агресії в підлітковому віці. Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути корисними для широкого кола психологів, соціальних педагогів, соціальних працівників, вчителів, батьків. Знання зв’язків між проявами агресії та копінг-поведінкою дозволить психологам, соціальним працівникам, вчителям допомагати батькам створювати умови для комфортного буття дітей у сім'ї, а також допоможе краще зрозуміти саме особливості підліткового віку, знайти з дітьми спільну мову
Взаємозв’язок рівнів тривожності та акцентуацій характеру у студентів-першокурсників вишу
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Рябуха Наталя Володимирівна
Кваліфікаційна робота присвячена актуальній проблемі взаємозв’язку рівнів тривожності та акцентуацій характеру у студентів-першокурсників вишу. Акцентуації як крайні варіанти норми стали предметом дослідження багатьох науковців (В. М. Бехтєрев, П. Б. Ганнушкін, О. В. Кербіков, Е. Кречмер, К. Леонгард, А. Є. Личко, Р. К. Ушаков) і водночас латентним явищем для оточуючих, в тому числі для батьків, педагогів, психологів, соціальних працівників. Науковцями доведено, що загострені риси характеру виступають детермінуючим фактором багатьох поведінкових актів суб'єкта, в тому числі і формування шкідливих звичок (Г. В. Ложкін, Н. І. Пов'якель). З’ясовано, що акцентуації розвиваються в період становлення характеру і згладжуються з дорослішанням. Особливості характеру при акцентуації можуть виявлятися не постійно, а лише в деяких ситуаціях, в певній обстановці, і майже не виявлятися в звичайних умовах. Соціальна дезадаптація при акцентуації або зовсім відсутня, або буває нетривалою. При акцентуаціях порушення виникають лише при певного роду психічних травмах, в деяких важких ситуаціях, а саме лише тоді, коли вони адресуються до «місця найменшого опору», до «слабкої ланки» даного типу характеру. При кожному типові акцентуації є властиві йому, відмінні від інших типів, «слабкі місця». Все це зумовлює актуальність вивчення акцентуацій характеру особистості підлітка та необхідність аналізу причин формування акцентуацій у підлітковому віці. Метою дослідження було теоретичне обґрунтування та експериментальне дослідження взаємозв’язку рівнів тривожності та акцентуацій характеру підлітків. Згідно з концептуальною гіпотезою дослідження, мали встановити та проаналізувати зв’язки між двома рядами показників: показниками акцентуйованих рис та показниками тривожності студентів-першокурсників вишу. Задня перевірки гіпотези було дібрано комплекс діагностичних методів, а саме методи аналізу (розчленування цілого на частини) і синтезу (дослідження взаємозв’язку, єдності цілого, утвореного з певних частин) є основою будь-якого дослідження загалом і гендерної психології зокрема. Із соціологічних методів – анкетування, із педагогічних – бесіда, із лінгвістичних – вивчення мовних повідомлень, із психологічних-спостереження, експеримент, анкетування, інтерв’ювання, тестування, моделювання. Із соціально-психологічних методів – опитування. Представлено найбільш відомими методами дослідження акцентуацій та тривожності характеру: методики «Акцентуації характеру» Леонгарда-Шмішека; «Шкала тривоги» Спілбергера-Ханіна; «Шкала самооцінки» Розенберга; Фрайбургський особистісний опитувальник; «Шкала тривожності» А.М. Прихожан З метою вивчення взаємозв’язку між рівнем тривожності та акцентуаціями характеру у підлітків, було проведено дослідження, у якому взяли участь 80 респондентів віком від 17-ти до 19-ти років. Визначено, що чим вищий рівень тривожності, тим нижчий рівень самооцінки і навпаки (p<0,05). Досліджено, що чим вищий рівень тривоги, тим вище є рівень схильності проявлення її особливо в стресових ситуаціях, яскраво відображено дане явище у застряглого типу (r=0,925, p<0,01). При високому рівні тривоги, особливо у представників демонстративного типу, вони схильні до зниження контактності, блокування свого психоемоційного простору, або навпаки – до психопатії (r=-0,853, p<0,05).
Взаємозв’язок ставлення до власної сексуальності зі специфікою розвитку окремих его-станів жінок від 23 до 40 років
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Братко, Ольга Олександрівна
Аналізуючи результати, переважає Его-стан «Вільна Дитина», який припускає всі імпульси, властиві дитині: довірливість, безпосередність, захопленість, винахідливість; додає людині чарівність і теплоту. Але водночас вона примхлива, уразлива, легковажна, егоцентрична, уперта й агресивна. Також достатньо високий бал, а значить актуальний, транслює Его-стан «Контролюючий Батько». Цей стан характеризується поведінкою контролю, критики й домінування. Трохи менше переважає Его-стан «Адаптивна Дитина», який припускає поведінку, що відповідає чеканням і вимогам батьків. Для «Адаптивної дитини» характерна підвищена комфортність, непевність, боязкість, сором’язливість. Різновидом «Адаптивної дитини» є «Дитина, що бунтує» проти батьків. Таким чином, проведене дослідження дозволило на основі об'єктивно реєстрованих показників визначити складну структуру відношення до своєї сексуальності
Взаємозв’язок суб’єктивного благополуччя та часової перспективи в юнацькому віці
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Полях, Ольга Іванівна
У першому розділі здійснено теоретичний аналіз соціально-психологічних уявлень про часову перспективу; визначено методологічні основи дослідження уявлень про часову перспективу. Розкрито соціально-психологічну природу уявлень про часову перспективу; розглянуто суб’єктивне благополуччя як психологічний феномен. Спроектовано теоретичну модель соціально-психологічних чинників уявлень студентської молоді про часову перспективу. У другому розділі проведено емпіричне дослідження взаємозв'язку суб'єктивного благополуччя та часової перспективи в юнацькому віці; описано процес організації та методи дослідження; здійснено аналіз та інтерпретацію результатів дослідження, статистичний аналіз
Вивчення особливостей особистості молодих жінок готових, чи не готових до материнства
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Чопорова Вероніка Арсенівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного аналізу поняття психологічної готовності до материнства та емпіричного дослідження складових материнської ідентичності як прояву особистісної ідентичності молодих жінок з різними рівнями готовності до материнства. Проаналізовані різні підходи до розуміння та вивчення поняття материнства, який визначають як складний феномен, що має фізіологічні механізми, еволюційну історію, культурні та індивідуальні особливості. На сучасному етапі материнство визначає унікальну ситуацію розвитку самосвідомості жінки, яка стає етапом переосмислення батьківської позиції з власного дитячого досвіду, періодом інтеграції образу матері і дитини. Проаналізовано поняття психологічної готовності до материнства як специфічного особистісного утворення, основою якого виступає суб’єкт-об’єктна орієнтація у ставленні до майбутньої дитини. Визначено, що більшість авторів вважають, що підготовка до материнства формується протягом життя. На процес становлення впливають як біологічні, так і соціальні чинники, оскільки підготовка до материнства має, з одного боку, потужну інстинктивну основу, а з іншого – виступає як особистісне утворення, яке відображає весь її попередній досвід, її стосунки з батьками, однолітками, чоловіком та іншими людьми. Проаналізовано феномен материнської ідентичності, яка визначається як складний психологічний конструкт, що містить в собі певні уявлення та установки стосовно того, якою повинна бути мати, та виражає цілісне прийняття і усвідомлення жінкою себе як матері. Даний психологічний конструкт формується та існує у структурі «Я-концепції» жінки впродовж всього життя, але частіше за все проявлятися він починає з періоду вагітності жінки, тобто з того часу, як вона починає ідентифікувати себе з роллю матері. Але в межах тенденцій розуміння готовності до материнства вчені заявляють про формування материнської ідентичності вже на етапах планування вагітності. Виокремлено та проаналізовано структурні компоненти материнської ідентичності. Визначено, що вона включає в себе чотири компоненти: когнітивний (усвідомлювані та неусвідомлювані знання жінки про себе як матері), емоційний (емоційне ставлення жінки до системи знань про материнство в цілому), ціннісно-смисловий (система ціннісних орієнтацій, які формуються під час засвоєння жінкою соціального досвіду, пов’язаного з материнством і проявляється у цілях, переконаннях, ідеалах та інтересах у материнській сфері) та поведінковий (поведінка матері у взаємодії з своєю дитиною) компонентів. Всі ці компоненти взаємодіють між собою, між кожним з них відбувається циркуляція інформації. Зміна будь-якого з цих чотирьох компонентів призводить до зміни материнської ідентичності в цілому. За результатами емпіричного дослідження було виявлено, що 64% жінок виявляють високий рівень готовності до материнства та 46% - низький рівень готовності до материнства. Доведено, що жінки з різними рівнями готовності до материнства мають відмінності у проявах складових материнської ідентичності. Так, жінки з більш високим рівнем готовності до материнства мають більш високі рівні сформованості когнітивного, емоційного, ціннісно-смислового та поведінкового компонентів материнської ідентичності. Практична значущість роботи визначається в тому, що результати дослідження можуть бути використані у практиці психолога в рамках сімейного психологічного консультування та сімейної психотерапії, а також можуть бути корисні в практиці роботи психолога в перинатальних центрах та жіночих консультаціях при плануванні або супроводу вагітності
Використання арт-терапевтичних методів у роботі з адаптації студентів до ЗВО
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Токманцева, Ілона Олександрівна
У роботі розкривається потенціал арт-терапевтичних методик які можуть розширити інструментарій засобів підвищення адаптивності студентів. Також аналізується застосування методів арт-терапії у роботі з першокурсниками ЗВО. Під час написання роботи було визначено загальні теоретико-методологічні підстави для дослідження адаптації студентів, підібрано комплекс методик, адекватних меті дослідження, продіагностовано та проаналізовано вплив навчального процесу на адаптивність студентів та визначено шляхи профілактики адаптації студентів методами арт-терапії до навчання у ЗВО. Також розроблено корекційну програму, яка спрямована на поліпшення процесу адаптації першокурсників. Програма дозволяє отримати у сприятливих умовах більш гнучкі навики у спілкуванні з однолітками та вільного вираження своїх почуттів, потреб, тощо. Усе це сприяє також підвищенню успішності у навчанні

Переглянути

Перегляд вечірня форма навчання Консультування та реабілітаційна робота (Студенти) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування