вечірня форма навчання Консультування та реабілітаційна робота (Студенти)

Постійне посилання на фонд

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/2072

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 118

Cтиль батьківської поведінки як чинник виникнення і подолання хронічного стресу у підлітковому віці
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Маджар Ю. Є.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі вивчення стилю батьківської поведінки як чинника виникнення і подолання хронічного стресу у підлітковому віці. Стрес є невід’ємною частиною сьогодення. Але особливої актуальності вивчення проблематика стресу набуває у складних життєвих обставинах, в яких перебуває наша країна в умовах воєнного стану. Внаслідок воєнних дій умови надзвичайної ситуації перетворилися на умови повсякденного життя для пересічних громадян: як дорослих, так і дітей. Тривалий час люди знаходилися і продовжують знаходитися в стані фізичної та емоційної напруги. Руйнування, насильство, втрата помешкання, вимушене переселення викликають певний спектр негативних емоцій. Страх, тривога, заціпеніння, апатія – це не повний перелік того, що відчувають люди, які мають власний досвід переживання воєнного конфлікту. Через такі переживання люди втрачають відчуття оптимізму та все більше стають вразливими до стресу та фрустрації. Визначено, що підлітковий вік характеризується емоційною вразливістю, нестабільністю і, значною мірою, залежить від впливу соціального оточення. Саме стиль батьківської поведінки найбільшим чином впливає на емоційну стійкість підлітків, їх впевненість у собі та в нормі формує у них механізми подолання стресових станів, забезпечуючи успішність їх соціалізації і збереження психічного й фізичного здоров’я. Тобто, саме стиль батьківської поведінки можна визначити як важливий чинник виникнення або, навпаки, профілактики чи успішного подолання стресових станів. Визначено поняття хронічного стресу як наявного інтенсивного постійного чи тривалого морального навантаження на людину, в результаті якого її нервово-психологічний стан є надзвичайно напруженим. Були визначені два види джерел виникнення хронічного стресу: тривала зовнішня стресова ситуація, яка виникає внаслідок частого переживання стану тривоги, та внутрішнє джерело – психологічні й психофізіологічні причини, зокрема, наявність певної психічної травми. За результатами опитування підлітків можна констатувати високий рівень стресу у половини досліджуваних, що свідчить про стан дезадаптації і психічного дискомфорту, та достатньо високі показники ситуативної та особистісної тривожності у підлітків. У дослідженні батьківського ставлення було виявлено, що половина досліджуваних підлітків оцінюють образ батька на позиціях сили та авторитаризму. Найвищий показник отриманий за шкалою автономність – підлітки не відчувають підтримки з боку батька, ніколи не відчувають з його боку зацікавленості своїми проблемами; батько ніколи їх не хвалить, він байдужий до них. При цьому, третина досліджуваних відмітили наявність позитивного і зацікавленого ставлення з боку матері. За результатами статистичного аналізу було виявлено, що чим більше сформована довіра та батько проводить достатньо часу у спілкуванні з дитиною, тим менше підлітки відчуває нервово-психологічної напруги, занепокоєння і хвилювання, є менш тривожними і не схильні сприймати ситуації життя як загрозливі та небезпечні. З іншого боку, чим більше ворожості та відкритої агресії відчуває підліток з боку батька, тим більше це породжує переживання напруги, надмірного хвилювання та тривоги, і в цілому сприйняття світу як загрозливого та небезпечного. Щодо материнського ставлення було виявлено, якщо підліток відчуває нестабільність та непослідовність дій та вимог з боку матері, це зумовлює більш високі показники нервово-психічної напруги, прояви занепокоєння та хвилювання, більшість ситуацій та подій будуть сприйматися ними як загрозливі та небезпечні. У виявленні зв’язків між батьківським ставленням та стратегіями копінг поведінки було визначено, шо найбільш значущим для формування адаптивних видів копінг-поведінки є позитивне ставлення до підлітка з боку батька. Директивність, а саме наявність контролю у взаємодії з підлітком буде сприяти розвитку адаптивного поведінкового копінгу, а вороже ставлення до дитини з боку батька буде спряти формуванню неадаптивних поведінкових стратегій як уникання і пасивність, та позбавляти підлітків можливості спрямовувати ресурси на вирішення проблеми. Байдуже та непослідовне ставлення з боку батька також пов’язано із використанням неадаптивних емоційних та когнітивних стратегій, а саме формує у підлітка агресивні форми долання складних ситуацій, схильності до самозвинувачення, а також переживання розгубленості, покірності і ігнорування. В контексті материнського ставлення було виявлено, що мама відіграє більш значущу роль у формуванні стратегій подолання складних життєвих ситуацій. Чим більше мама включена у взаємодію з дитиною, тим більше підліток спрямований на вирішення проблемних ситуацій, конструктивний прояв емоцій та оптимізму, та проявляє готовність до співпраці у подоланні труднощів. Прояв директивного ставлення в більшій мірі сприяє формуванню всіх форм поведінкового копінгу від готовності до співпраці до уникання будь якої взаємодії. Вороже, автономне або непослідовне ставлення з боку матері буде зумовлювати формування емоційних форм копінг поведінки, від вибіркового прояву емоційних переживання до їх повного заперечення, формування покірності та самозвинувачення при виникненні труднощів. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати дослідження можуть бути використані: науковцями – для подальшого вивчення взаємозв’язку між стилем батьківської поведінки та переживанням стресу у підлітків; співробітниками психологічної служби освітніх закладів та соціальних установ – для розробки програм психологічного супроводу сім’ї та підлітків у подоланні переживання ними хронічного стресу; широким колом спеціалістів – при розв’язанні проблем підтримки підлітків у сучасних реаліях.
Аналіз впливу ідентичності як наративу на професійну діяльність майбутніх студентів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Мальована, Людмила Вікторівна
У роботі аналізується проблема впливу ідентичності як наративу на професійну діяльність майбутніх студентів, виявляється взаємозв’язок між типом ідентичності, наративом ідентичності та обраною професією. Під час написання роботи було визначено загальні теоретико-методологічні підстави для дослідження. Аналіз впливу ідентичності як наративу, підібрано комплекс методик, адекватних меті дослідження, продіагностовано та проаналізовано вплив ідентичності як наративу на вибір професії та проаналізовано прямий зв'язок між типом особистості та обраною професією
Арттерапія як інструмент психосоціальної підтримки дітей раннього підліткового віку в умовах збройного конфлікту
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Лафазан І.Г.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі арттерапія як інструмент психосоціальної підтримки дітей раннього підліткового віку в умовах збройного конфлікту. У кваліфікаційній роботі теоретично зазначено, що психосоціальна підтримка спрямована на зміцнення дитячих захисних механізмів та зменшення стресових реакцій, які розвинулися через минулі або поточні стресори в їхньому житті. Встановлено, що специфіка індивідуальної роботи з дітьми залежить від їхнього віку. З’ясовано, що включає в себе емоційне реагування дітей на стрес. Досліджено теоретичні засади соціально-психологічної підтримки дітей в умовах збройного конфлікту. Проведено дослідження рівня тривоги у двох подібних групах дітей раннього підліткового віку. Розроблено та впроваджено тренінг з арттерапії для зниження тривоги у дітей раннього підліткового віку в умовах збройного конфлікту. Тренінг спрямований на актуалізацію можливостей і резервів особистості щодо подолання факторів війни та створення внутрішніх можливостей для подальшого самовдосконалення. Така допомога передбачає психологічну підтримку як розвиток здатності актуалізувати свої можливості щодо подолання травматичних впливів; психологічну профілактику як заходи щодо зміцнення і розвитку психічного здоров’я особистості на перспективних етапах переживання військової психотравми. Розроблений тренінг з застосуванням арттерапевтичних технік дозволяє знизити рівень тривоги за допомогою творчості. Після впровадження арттерапевтичного тренінгу було проведено контрольний етап дослідження. В ході дослідження був використаний аналогічний констатувальному етапу дослідження комплекс психодіагностичних методик. На контрольному етапі було виявлено значущі розбіжності показників після проведення корекційного тренінгу, а саме: Дослідження оцінки впливу травматичної події на дітей за допомогою методики Модифікована шкала оцінки впливу травматичної події для дітей «CRIES-8» на контрольному етапі дало змогу отримати наступні результати: в ЕГ на контрольному етапі спостерігаємо зменшення кількості дітей з високим ступенем впливу травматичної події (-20%), зменшення кількості дітей з середнім ступенем (-20%), та зростання кількості дітей, які продемонстрували мінімальний ступінь відгуку на травматичну подію (+40%). В КГ відмічаються назначні зміни, а саме зменшення кількості распондентів з високим ступенем відгуку на травматичну подію (-6,6%) та зростання кількості дітей в середньому ступені (+6,6%). Застосування «Особистісної шкали прояву тривоги» Дж. Тейлора на контрольному етапі експериментального дослідження дало змогу отримати наступні результати: в ЕГ на контрольному етапі не було виявлено дітей з високим рівнем прояву тривоги, тоді як на констатувальному етапі цей показник становив 13,3%. Зменшилася кількість дітей, які продемонстрували рівень тривоги вище середнього (з тенденцією до високого) (-20%), зросла кількість дітей з рівнем тривоги нижче середнього (з тенденцією до низького) (+13,3%) та зросла кількість дітей, які продемонстрували низький рівень тривоги (-20%). В КГ на контрольному етапі суттєвих змін виявлено не було: спостерігаємо зменшення кількості респондентів з рівнем нижче середнього (з тенденцією до низького) (-6,7%) та відмічається зростання кількості дітей з середнім рівнем прояву тривоги (+6,7%). За результатами багатошкального опитувальника дитячої тривожності (БОДТ) було з’ясовано рівень тривожності в обох групах респондентів на контрольному етапі експериментального дослідження: в ЕГ відмічається позитивна динаміка за всіма шкалами, в КГ – суттєвих змін не зафіксовано. Отримані результати на контрольному етапі дослідження підтверджують висунуту гіпотезу: запропонований тренінг з арттерапії для зниження тривоги дітей раннього підліткового віку характеризується високою мірою ефективності. Перспектива подальшого дослідження полягає в організації комплексного та системного впливу засобів арттерапії у процесі навчання та виховання дітей різного віку в умовах збройного конфлікту.
Батьківське виховання як чинник становлення особистісного потенціалу підлітка
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Куліков В.І.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі батьківського виховання як чинника становлення особистісного потенціалу підлітків. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано батьківське виховання як чинник становлення особистісного потенціалу підлітків. У роботі здійснено узагальнення теоретичних та емпіричних результатів дослідження проблеми стилю батьківського виховання та особистісного потенціалу підлітків, що дають підстави зробити такі висновки. Особистісний потенціал визначається як внутрішньо інтегрована сукупність психологічних здібностей і властивостей, що зумовлює здатність людини до самодетермінації і саморегуляції, до діяльності відповідно до власного цілепокладання. Це є здатністю людини проявляти себе як особистість і виступати автономним суб’єктом своєї активності, цілеспрямовано впливати на довкілля, виявляючи стійкість та гнучкість до внутрішніх і зовнішніх змін ситуації. Теоретично обґрунтовано, що особистісний потенціал підлітків складається з таких компонентів: самодетермінація, інтернальний локус контролю, автономний локус каузальності, смисложиттєві орієнтації, життєстійкість, толерантність до невизначеності, високий рівень розвитку «Его», особистісна зрілість. Емпіричним шляхом визначено та описано шість типів розвитку особистісного потенціалу в підлітковому віці: дезадаптивний — характеризується найнижчим рівнем розвитку «Его», екстернальним локусом контролю, відсутністю внутрішньої мотивації, власних або перейнятих ззовні смисложиттєвих орієнтацій, низькою задоволеністю життям; автономний – є найбільш благополучним, визначається найвищим рівнем особистісного розвитку, загальної інтернальності, інтернальності в сфері досягнень і невдач, смисложиттєвих орієнтацій і задоволеності життям; інтерналізований – схожий на автономний, за винятком дуже низького автономного локусу каузальності; імпульсивний – характеризується високими значеннями індикаторів імпульсивної стадії особистісного розвитку, низьким рівнем сформованості смисложиттєвих орієнтацій, задоволеності життям, загальної інтернальності, а також інтернальності у сфері досягнень і невдач, і водночас, високим рівнем автономної каузальної орієнтації; детермінований – відзначається підвищеним зовнішнім та безособовим локусом каузальності на тлі інших показників, які є досить низькими; відчужений – характеризується середнім рівнем розвитку «Его», внутрішнього локусу контролю, у тому числі у сферах досягнень і невдач, вищими за середні показниками смисложиттєвих орієнтацій та загальної життєстійкості. Емпірично визначено стратегії батьківського виховання, які сприяють розвитку особистісного потенціалу підлітків: надмірність обов’язків, мінімальність санкцій та заборон. Стратегіями, які не сприяють розвитку особистісного потенціалу виявилися: гіперпротекція і гіпопротекція, надмірність заборон і санкцій, недостатність обов’язків, потурання потребам підлітка, наділення дитячими якостями, розширення сфери батьківських почуттів і їх нерозвиненість, виховна невпевненість, нестійкість стилю виховання, фобія втрати дитини, проекція власних негативних рис на підлітка, наділення чоловічими властивостями, витіснення конфлікту між батьками у сферу виховання.
Взаємозв'язок тривожності та мотивації дітей молодшого шкільного віку
(2020) Опанасенко, Олена Сергіївна
Взаємозв’язок емоційного та соціального інтелекту у підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Прокопенко, Марія Вадимівна
Кваліфікаційна робота присвячена необхідністю дослідження емоційного та соціального інтелекту у підлітків. Перший розділ присвячений теоретичному аналізу щодо емоційного та соціального інтелекту як психологічний феномен. Розкриваються сутності поняття «соціальний інтелект» та «емоційний інтелект»; робота полягає у розширенні теоретичних уявлень про емоційний та соціальний інтелект (визначено особливості розвитку, психологічні чинники розвитку емоційного та соціального інтелекту підлітків; поглиблено та розширено уявлення про емоційно-соціальні аспекти інтелектуального розвитку особистості у підлітковий період) да визначення взаємозв’язку емоційного та соціального інтелекту у підлітків. У другому розділі здійснено експериментальне дослідження емоційного та соціального інтелекту у підлітків. Була обрана вибірка досліджуваних, та були обрані методики для дослідження. Аналіз результатів дослідження емоційного та соціального інтелекту дав нам дані для розуміння рівня цих інтелектів
Взаємозв’язок між проявом тривоги та страхами із соматичними змінами в українських жінок
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Бойкова І.М.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі взаємозв’язку між проявами тривоги та страхами із соматичними змінами в українських жінок. У теоретичному розділі з’ясовано, що у жінок прояви емоцій, емоційного інтелекту та алекситимії у порівнянні із чоловіками, більш яскравіші. Жінки частіше за чоловіків проявляють свої емоції відкрито, в той час коли чоловіки більше стримані у прояві емоцій. Жінки, також, частіше за чоловіків мають високий рівень алекситимії, що може сформуватися у будь-якому віці і мати різні причини її виникнення. Зазначено, що жінки частіше ніж чоловіки мають прояви тривоги та страхів. Визначено, що тривога може бути різної сили прояву. Розглянуто типи тривожних розладів, які зустрічаються найчастіше на сьогодні. Відзначено, що до різних типів тривожних розладів дуже часто в симптомах зазначені різні страхи та фобії. Страхи, в свою чергу, теж поділяють за силою та частотою прояву. Кількість фобій має великий перелік. Встановлено, що найкращий спосіб подолати тривогу та страхи це психотерапія поєднана із фармакотерапією. Такий комплексний підхід показує найкращий результат. Визначено, що зниження рівня тривоги та страхів можна досягти різними психотерапевтичними методами. Найкращі результати були досягнуті завдяки когнітивно-поведінковій та тілесній терапіями. Встановлено, що рівень тривоги буде мати більший вплив на соматичний стан жінок ніж рівень страху. В результаті розрахунку було встановлено вищий кореляційний зв'язок між рівнем тривоги та соматичними проявами та соматизацією чим між страхами та соматичними проявами і соматизацією. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці психотерапевтичної програми для жінок із високим рівнем алекситимії, тривоги та страхів для зниження, запобігання соматичних проявів та безпосередній апробації цієї програми на досліджуваних. Отримані результати можна буде використати для розробки індивідуальних або групових терапевтичних програм, які допоможуть попередити або полегшити прояви тривоги і страхів у жінок, що в подальшому допоможе запобігти руйнівного впливу на соматичний стан.
Взаємозв’язок рівня прояву агресії у підлітків з вибором стратегії копінг-поведінки
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Драган, Марина Євгеніївна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі зв'язку кошнг-стратегій та рівня прояву агресії в підлітковому віці. Зроблені висновки щодо зв’язку копінг-стратегій та рівня прояву агресії в підлітковому віці. Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути корисними для широкого кола психологів, соціальних педагогів, соціальних працівників, вчителів, батьків. Знання зв’язків між проявами агресії та копінг-поведінкою дозволить психологам, соціальним працівникам, вчителям допомагати батькам створювати умови для комфортного буття дітей у сім'ї, а також допоможе краще зрозуміти саме особливості підліткового віку, знайти з дітьми спільну мову
Взаємозв’язок ставлення до власної сексуальності зі специфікою розвитку окремих его-станів жінок від 23 до 40 років
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Братко, Ольга Олександрівна
Аналізуючи результати, переважає Его-стан «Вільна Дитина», який припускає всі імпульси, властиві дитині: довірливість, безпосередність, захопленість, винахідливість; додає людині чарівність і теплоту. Але водночас вона примхлива, уразлива, легковажна, егоцентрична, уперта й агресивна. Також достатньо високий бал, а значить актуальний, транслює Его-стан «Контролюючий Батько». Цей стан характеризується поведінкою контролю, критики й домінування. Трохи менше переважає Его-стан «Адаптивна Дитина», який припускає поведінку, що відповідає чеканням і вимогам батьків. Для «Адаптивної дитини» характерна підвищена комфортність, непевність, боязкість, сором’язливість. Різновидом «Адаптивної дитини» є «Дитина, що бунтує» проти батьків. Таким чином, проведене дослідження дозволило на основі об'єктивно реєстрованих показників визначити складну структуру відношення до своєї сексуальності
Взаємозв’язок суб’єктивного благополуччя та часової перспективи в юнацькому віці
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Полях, Ольга Іванівна
У першому розділі здійснено теоретичний аналіз соціально-психологічних уявлень про часову перспективу; визначено методологічні основи дослідження уявлень про часову перспективу. Розкрито соціально-психологічну природу уявлень про часову перспективу; розглянуто суб’єктивне благополуччя як психологічний феномен. Спроектовано теоретичну модель соціально-психологічних чинників уявлень студентської молоді про часову перспективу. У другому розділі проведено емпіричне дослідження взаємозв'язку суб'єктивного благополуччя та часової перспективи в юнацькому віці; описано процес організації та методи дослідження; здійснено аналіз та інтерпретацію результатів дослідження, статистичний аналіз
Використання арт-терапевтичних методів у роботі з адаптації студентів до ЗВО
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Токманцева, Ілона Олександрівна
У роботі розкривається потенціал арт-терапевтичних методик які можуть розширити інструментарій засобів підвищення адаптивності студентів. Також аналізується застосування методів арт-терапії у роботі з першокурсниками ЗВО. Під час написання роботи було визначено загальні теоретико-методологічні підстави для дослідження адаптації студентів, підібрано комплекс методик, адекватних меті дослідження, продіагностовано та проаналізовано вплив навчального процесу на адаптивність студентів та визначено шляхи профілактики адаптації студентів методами арт-терапії до навчання у ЗВО. Також розроблено корекційну програму, яка спрямована на поліпшення процесу адаптації першокурсників. Програма дозволяє отримати у сприятливих умовах більш гнучкі навики у спілкуванні з однолітками та вільного вираження своїх почуттів, потреб, тощо. Усе це сприяє також підвищенню успішності у навчанні
Вольова регуляція харчової поведінки
(2020) Грубова, Ксенія Ігорівна
Вплив self-compassion на рівень тривожності особистості
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Мануілова А.А.
Кваліфікаційна робота присвячена питанню впливу self-compassion на рівень тривожності особистості, яка є актуальною на даний момент. Розкрито психологічні особливості прояву тривожності під впливом факторів self-compassion за допомогою психодіагностичного апарату. Досліджено той факт, що більшість респондентів мають високий рівень тривожності на фоні основних компонентів здатності до самоспівчуття. За результатами кореляційного аналізу виявлено та підтверджено, що складова Self-compassion Scale впливають на рівень тривожності особистості та навпаки. Так, при підвищенні рівня самодоброти спостерігається зиження рівня тривожності (r=-1,000, p<0,01). При цьому, при підвищенні рівня самоосуду рівень тривожністі, в свою чергу, теж має тенденцію до підвищення (r=0,987, p<0,01). Така сама ситуація з ізоляцією (r=0,923, p<0,01) та надмірною ідентифікацією (r=0,891, p<0,01). Дані підтверджено визначенням кореляційного зв’язку між результатами тесту за шкалою оцінки ступеня тяжкості генералізованого тривожного розладу (GAD-7) та методики діагностики за Self-compassion Scale. Апробовано міні-тренінг “Профілактика та подолання тривожності залежно від факторів self-compassion”. Після проведення останнього, визначено позитивну динаміку, а саме: самодоброта, людяність на високому рівні у 60-80% респондентів; самоосуд, ізоляція на низькому рівні спостерігається у 50-60%, що на відміну від контрольної групи, у яких самодоброта та людяність на низькому рівні у 50-70%, самоосуд та ізоляція на високому рівні у 40%. Це можна підтвердити за допомогою статистичних методів: визначивши критерій Стьюдента (t-критерій Стьюдента 1,39, p<0,05), тобто розбіжності між групами є достовірними. Практична значущість роботи визначається тим, що отримані нами результати можуть бути використані у практиці індивідуального консультування та психотерапії, при розробці індивідуальних та групових тренінгів.
Вплив акцентуацій характеру підлітків на стратегії поведінки в конфліктній ситуації
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Козак, Олена Володимирівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі впливу акцентуацій характеру підлітків на стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. Зроблені висновки щодо вплив акцентуацій характеру підлітків на стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані при розробці ефективних методів психологічної допомоги в подоланні конфліктів у підлітковому віці
Вплив соціального інтелекту на обрання стратегій подолання конфліктних ситуацій в юнацькому віці
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Бідняк, Вікторія Володимирівна
У кваліфікаційній роботі представлено результати емпіричного дослідження впливу соціального інтелекту на обрання стратегій подолання конфліктних ситуацій в юнацькому віці; здійснено теоретичний аналіз поняття соціального інтелекту, його змісту, структурних компонентів, функцій, а також зв’язку соціального інтелекту з індивідуально-типологічними особливостями особистості; досліджено особливості зв'язку рівня розвитку соціального інтелекту та вибору стратегії поведінки юнаками. За результатами проведеного дослідження визначено, що юнаки з більш виСОКИМ рівнем соціального інтелекту схильні обирати більш конструктивні стратегії у конфлікту (компроміс, співробітництво), юнаки з меншим рівнем розвитку соціального інтелекту схильні обирати менш конструктивні стратегії (відхід від конфлікту, боротьба). Отриманні результати дали підставу рекомендувати впровадження розвивальної програми, спрямованої на розвиток соціального інтелекту в юнаків
Вплив сім’ї на розвиток батьківської ідентичності чоловіка
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Агаян К.В.
Кваліфікаційна робота присвячена розв’язанню важливої психолого-педагогічної проблеми – пошуку шляхів оптимізації процесу розвитку батьківської ідентичності чоловіка. У роботі обґрунтовано, що батьківська ідентичність чоловіка є усвідомленням чоловіком соціальної ролі батька, прийняття себе батьком, відчуття повної тотожності собі в цьому й відповідність поведінки внутрішній моделі батька. Установлено, що батьківська ідентичність є складним психолого-педагогічним феноменом і містить когнітивний (усвідомлення чоловіком соціальної ролі батька), емоційний (прийняття чоловіком себе як батька, відчуття повної тотожності собі в цьому) й поведінковий (відповідність поведінки чоловіка внутрішній моделі батька) складники. Обґрунтовано, що розвиток батьківської ідентичності чоловіка охоплює три періоди: доактуалізаційний (засвоєння моделей батьківської поведінки, формування статевої й гендерної ідентичності, диференціацію статевої й батьківської сфери, усвідомлення власної готовності чи неготовності до батьківства), перехідний (супроводжують загострення переживань стосовно свого батьківства й трансформація стосунків між партнерами як майбутніми батьками) і актуалізаційний (характеризується власне актуалізацією батьківських почуттів і батьківської ідентичності як цілісного утворення й охоплює п’ятий етап розвитку батьківської ідентичності чоловіка). Батьківська ідентичність постає в біологічному (психофізіологічні особливості чоловіка, спадковість і генетична детермінованість, спрямованість на продовження роду, передачу власних генів наступним поколінням), змістовому (характеристики й ознаки, якими чоловік описує себе як батька), ціннісному (характеристики, що властиві чоловікові-батькові, чи до яких він прагне згідно з пріоритетами своєї ціннісно-смислової сфери), оцінному (оцінки, позитивні чи негативні, які приписує чоловік кожному елементу змістового виміру) й часовому (існування й розвиток відчуття тотожності самому собі в плані переживання батьківства в часі) вимірах. Було встановлено, що провідним механізмом розвитку батьківської ідентичності чоловіка є ідентифікація з батьком. Відповідно, процес розвитку батьківської ідентичності хлопця невід’ємно пов’язаний із роллю батька в його житті й механізмами й успішністю ідентифікації з ним. Доведено, що батьківська ідентичність є продуктом трансформаційної взаємодії психологічних особливостей конкретного чоловіка, культурно-історичних і соціальних умов його життєдіяльності, акумульованих у середовищі його родительської сім’ї, актуалізованих у власній сім’ї чоловіка. Установлено провідні тенденції впливу родительської сім’ї на розвиток батьківської ідентичності чоловіка. Виявлено, що згуртованість родительської сім’ї безпосередньо впливає на емоційний компонент сприймання себе чоловіком як «Я-батько» в актуалізаційному періоді розвитку батьківської ідентичності, а також на поведінковий аспект сприймання чоловіком себе як «Я-батько». Експресивність родительської сім’ї визначає здатність чоловіка в актуалізаційному періоді розвитку батьківської ідентичності до усвідомлення, переживання й вияву емоційних реакцій. Високий рівень конфліктності в сім’ї формує на когнітивному рівні таке уявлення про себе як майбутнього батька, яке містить авторитаризм, деспотичність і т.д., що в цьому випадку істотно пов’язано зі сприйняттям власного батька. Чим вищі показники за критерієм «незалежність» у родительській сім’ї чоловіка, тим яскравіше він виявлятиме демократичний чи ліберальний стиль. Це було виявлено в дієвому аспекті сприймання себе як батька. За шкалою «контроль» ми виявили таку закономірність: чим більшим ступенем контролю характеризують родительську сім’ю, тим більше образ себе як майбутнього батька й образ «Я-батько» містить такі характеристики батька, які передбачають його контроль над дотриманням норм і порядку всередині сім’ї. Водночас лише в чоловіків актуалізаційного періоду, тобто які вже є реальними батьками, їхні контрольні функції виявлені й у поведінковому складнику цього образу як безпосередній наслідок високого ступеня контролю родительської сім’ї, що підтверджує гіпотезу про те, що, ставши батьком, чоловік із великою вірогідністю повторюватиме модель поведінки власного батька, адже саме на батька в традиційній сім’ї покладена функція контролю й захисту. У роботі представлено психолого-педагогічне обґрунтування «Програми оптимізації процесу розвитку батьківської ідентичності чоловіка», яка передбачає: психодіагностику й психокорекцію вад психічного розвитку, пов’язаних із становлення чоловіка-батька; інформаційну підтримку батьківської сфери сучасного чоловіка; створення оптимальних умов для успішного становлення батьківської ідентичності. Доведено експериментальний ефект від застосування цієї програми. Він був виявлений у зростанні показників рівня сформованості батьківської ідентичності за змістовим, оцінним й ціннісно-смисловим вимірами. У результаті проходження програми зменшилася кількість чоловіків, що переживали кризові стани відносно своєї батьківської ідентичності, відбулося зміщення акценту з емоційно-полярного особистісного типу в бік урівноваженого.
Гейміфікація процесу соціально-психологічної адаптації молодих фахівців в умовах сучасної організації
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Глоба, Алла Володимирівна
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі гейміфікації процесу соціально- психологічної адаптації молодих фахівців в умовах сучасної організації. Перший розділ присвячено вивченню теоретико-методологічних засад в зарубіжній та вітчизняній психології проблеми соціально-психологічної адаптації фахівців в організації; види, цілі, механізми, функції та етапи соціально-психологічної адаптації; поняття гейміфікації та використання елементів гри в процесі соціально-психологічної адаптації. У другому розділі здійснено експериментальні дослідження ролі гейміфікації в процесі соціально-психологічної адаптації молодих фахівців на прикладі однієї з сучасних компаній, розроблено інноваційну програму з ігровими механізмами процесу адаптації молодих фахівців, узагальнено результати дослідження
Динамічні та структурні особливості психологічних меж особистості у різних комунікативних контекстах
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Гарагуля А.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі динамічних та структурних особливостей психологічних меж особистості у різних комунікативних контекстах. Теоретичний аналіз дослідження дозволив встановити, що психологічні межі особистості інтерпретовано як психічне утворення, представлене у комунікації на двох рівнях функціонування, на кожному з котрих воно виконує специфічні функції, а саме: критично-розмежувальну, сигнальну і транзиторну функції на інтраперсональному та нормативно-регламентуючу функцію на інтерперсональному рівнях. Виявлено респонсивний та ініціативний типи цього процесу, перший обумовлений зовнішньо мотивованою активністю суб’єкта, який захищає власні психологічні межі й простори за умов їхнього порушення з боку інших; другий – внутрішньо мотивованою активністю суб’єкта, який довільно встановлює та регулює психологічні межі, реалізуючи у комунікації потреби, бажання й наміри, спричинені актуальними дефіцитами власного психологічного простору. За результатами теоретичного аналізу висвітлюються особливості функціонування психологічних меж особистості під впливом особистісних та середовищних детермінант. З’ясовано, що розуміння психологічних меж особистості як подвійно детермінованих потребує введення у розгляд диспозиційної та ситуаційної незалежних змінних, а саме: 1) полезалежності/ поленезалежності особистості як властивості, що має високий ступінь транс-ситуативної стабільності та є релевантною щодо досліджуваного процесу, 2) чотирьох модусів міжособистісних стосунків (домінування, підкорення, дистантності, близькості), що відповідають різним комунікативним контекстам. Основною загрозою внутрішньої валідності постає нееквівалентність вибіркових сукупностей, що слід контролювати застосуванням експериментальної схеми person-x-environment із рандомізованими «зручними простими» вибірками, а також методами первинного контролю внутрішньогрупового розподілу побічних змінних. Зазначено, що конфігурація психологічних меж особистості визначалася через вимірювання функціональних параметрів (середовищна і організмічна чутливість, реактивна і проактивна керованість, проникність). Виявлено низку контекстуальних особливостей динаміки психологічних меж особистості: середовищна чутливість є найвищою за умов дистантності, найнижчою – за умов близькості; реактивна керованість має найвищі показники при домінуванні, найнижчі – при підкоренні; організмічна чутливість є найвищою при домінуванні, найнижчою – при дистантності; проактивна керованість є найвищою при домінуванні, найнижчою – при підкоренні; проникність є найвищою при домінуванні, найнижчою – при дистантності. Доведено, що й середовищна, й організмічна чутливість психологічних меж залежать від спільної дії диспозиційних і ситуаційних детермінант, проте керованість залежить переважно від ситуаційних детермінант (тобто комунікативного контексту). Модус міжособистісних стосунків з комунікативним партнером (домінування, підкорення, дистантності, близькості) визначає актуальну конфігурацію психологічних меж, котра характеризується функціональною спрямованістю і ситуаційною відповідністю. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у дослідженні комплементарності/неузгодженості конфігурацій психологічних меж діадних партнерів, а також, у вивченні інших контекстуальних і особистісних факторів, які обумовлюють конфігуративні процеси.
Дослідження зв’язку самооцінки підлітків з їх мотивацією досягнення
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Шульга, Марина Валеріївна
У роботі досліджується зв'язок рівня самооцінки підлітків старшого віку с їх переважаючою мотивацією діяльності. Під час написання роботи було визначено загальні теоретико-методологічні підстави для дослідження самооцінки дітей підліткового віку та їх мотивів діяльності, підібрано комплекс методик, адекватних меті дослідження, проаналізовано наявність зв’язку між самооцінкою та мотивацією діяльності та висунуто практичні рекомендації щодо підвищення самооцінки та мотивації досягнення успіху
Дослідження методів оптимізації психологічного клімату автотранспортного підприємства
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Єгорян, Наталя Олександрівна
У роботі проведений теоретичний аналіз факторів оптимізації психологічного клімату автотранспортного підприємства. Розкрито сутність і зміст психологічного клімату виробничої групи, описано характеристики і структуру психологічного клімату трудового колективу автотранспортного підприємства, обґрунтовано критерії його оптимізації. Визначено методи оптимізації психологічного клімату автотранспортного підприємства, що включають метод комплексних організаційних змін, метод соціального навчання, тімбілдінг. Емпірично досліджено особливості застосування цих методів в умовах автотранспортного підприємства. На підставі якісного, кількісного й статистичного аналізу підтверджено зв’язок між продуктивністю діяльності працівників підприємства з рівнем оптимізації психологічного клімату в трудовому колективі. Надано рекомендації щодо оптимізації психологічного клімату у виробничих групах автотранспортних підприємств

Переглянути

Перегляд вечірня форма навчання Консультування та реабілітаційна робота (Студенти) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування