2023-2024 н.р.
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд 2023-2024 н.р. за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 34
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Арттерапія як інструмент психосоціальної підтримки дітей раннього підліткового віку в умовах збройного конфлікту(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Лафазан І.Г.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі арттерапія як інструмент психосоціальної підтримки дітей раннього підліткового віку в умовах збройного конфлікту. У кваліфікаційній роботі теоретично зазначено, що психосоціальна підтримка спрямована на зміцнення дитячих захисних механізмів та зменшення стресових реакцій, які розвинулися через минулі або поточні стресори в їхньому житті. Встановлено, що специфіка індивідуальної роботи з дітьми залежить від їхнього віку. З’ясовано, що включає в себе емоційне реагування дітей на стрес. Досліджено теоретичні засади соціально-психологічної підтримки дітей в умовах збройного конфлікту. Проведено дослідження рівня тривоги у двох подібних групах дітей раннього підліткового віку. Розроблено та впроваджено тренінг з арттерапії для зниження тривоги у дітей раннього підліткового віку в умовах збройного конфлікту. Тренінг спрямований на актуалізацію можливостей і резервів особистості щодо подолання факторів війни та створення внутрішніх можливостей для подальшого самовдосконалення. Така допомога передбачає психологічну підтримку як розвиток здатності актуалізувати свої можливості щодо подолання травматичних впливів; психологічну профілактику як заходи щодо зміцнення і розвитку психічного здоров’я особистості на перспективних етапах переживання військової психотравми. Розроблений тренінг з застосуванням арттерапевтичних технік дозволяє знизити рівень тривоги за допомогою творчості. Після впровадження арттерапевтичного тренінгу було проведено контрольний етап дослідження. В ході дослідження був використаний аналогічний констатувальному етапу дослідження комплекс психодіагностичних методик. На контрольному етапі було виявлено значущі розбіжності показників після проведення корекційного тренінгу, а саме: Дослідження оцінки впливу травматичної події на дітей за допомогою методики Модифікована шкала оцінки впливу травматичної події для дітей «CRIES-8» на контрольному етапі дало змогу отримати наступні результати: в ЕГ на контрольному етапі спостерігаємо зменшення кількості дітей з високим ступенем впливу травматичної події (-20%), зменшення кількості дітей з середнім ступенем (-20%), та зростання кількості дітей, які продемонстрували мінімальний ступінь відгуку на травматичну подію (+40%). В КГ відмічаються назначні зміни, а саме зменшення кількості распондентів з високим ступенем відгуку на травматичну подію (-6,6%) та зростання кількості дітей в середньому ступені (+6,6%). Застосування «Особистісної шкали прояву тривоги» Дж. Тейлора на контрольному етапі експериментального дослідження дало змогу отримати наступні результати: в ЕГ на контрольному етапі не було виявлено дітей з високим рівнем прояву тривоги, тоді як на констатувальному етапі цей показник становив 13,3%. Зменшилася кількість дітей, які продемонстрували рівень тривоги вище середнього (з тенденцією до високого) (-20%), зросла кількість дітей з рівнем тривоги нижче середнього (з тенденцією до низького) (+13,3%) та зросла кількість дітей, які продемонстрували низький рівень тривоги (-20%). В КГ на контрольному етапі суттєвих змін виявлено не було: спостерігаємо зменшення кількості респондентів з рівнем нижче середнього (з тенденцією до низького) (-6,7%) та відмічається зростання кількості дітей з середнім рівнем прояву тривоги (+6,7%). За результатами багатошкального опитувальника дитячої тривожності (БОДТ) було з’ясовано рівень тривожності в обох групах респондентів на контрольному етапі експериментального дослідження: в ЕГ відмічається позитивна динаміка за всіма шкалами, в КГ – суттєвих змін не зафіксовано. Отримані результати на контрольному етапі дослідження підтверджують висунуту гіпотезу: запропонований тренінг з арттерапії для зниження тривоги дітей раннього підліткового віку характеризується високою мірою ефективності. Перспектива подальшого дослідження полягає в організації комплексного та системного впливу засобів арттерапії у процесі навчання та виховання дітей різного віку в умовах збройного конфлікту.Документ Фактори професійного вигорання військовослужбовців під час участі у бойових діях(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Мартинова А.С.Кваліфікаційна робота здобувачки 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена питанню впливу факторів професійного вигорання військовослужбовців під час участі у бойових діях. Розкрито психологічні особливості факторів професійного вигорання військовослужбовців під час участі у бойових діях за допомогою психодіагностичного апарату. Досліджено той факт, що що основна частка респондентів мають схильність до професійного вигорання. Проведено кореляційний аналіз для визначення взаємозв’язків між факторами професійного вигорання військовослужбовців під час участі у бойових діях. Основні показники професійного вигорання кореляють з показниками “Смисложиттєвих організацій”, тому можна стверджувати те, що було надано коректно психодіагностичний апарат для дослідження. Так, емоційне виснаження негативно сказується при складанні цілей в житті (r=-0,988, p<0,01), на процес (r=-0,817, p<0,01), а найголовніше — на результат життя (r=-0,781, p<0,05), при цьому особистість перестає вбачати сенс в собі (r=-0,910, p<0,01) та в житті (r=-0,916, p<0,01). “Деперсоналізація” в свою чергу негативно впливає на процес (r=-0,911, p<0,01), результат життя (r=-0,819, p<0,01), і відповідно на відчуття себе як повноцінної особистості (r=-1,000, p<0,01). Така ж ситуація просліджується і з “Редукцією особистих досягнень”. Апробовано програму психолого-організаційних умов профілактики та подолання професійного вигорання військовослужбовців під час участі у бойових діях. Після проведення останнього, визначено позитивну динаміку у експериментальній групі всі показники професійного вигорання знаходяться на низькому рівні (70-75%), на високому у 10% відмічається тільки показник “деперсоналізації”. З контрольною групою все навпаки (високий рівень останніх визначається у 40-60% роспондентів). Це можна підтвердити за допомогою статистичних методів, визначивши критерій Стьюдента (t-критерій Стьюдента 1,39, p<0,05), тобто розбіжності між групами є достовірними. Практична значущість роботи визначається тим, що отримані нами результати можуть бути використані у практиці індивідуального консультування та психотерапії, при розробці корпоративних тренінгів та коуч-сесій.Документ Психологічні особливості перебігу екзистенційної кризи у ВПО під час війни(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Кушнір К.Ю.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних особливостей перебігу екзистенційної кризи у ВПО під час війни. У роботі здійснено теоретичний аналіз наукових праць, що стосуються проблематики дослідження кризових станів та екзистенційної кризи і її проявів зокрема. Особливий акцент робиться на особливостях прояву екзистенційної кризи у ВПО. Достатня увага приділяється також визначенню практичних рекомендацій з подолання екзистенційної кризи у ВПО. Визначено категорійний апарат дослідження, проведено аналіз понять «криза», «екзистенційна криза». Установлено ситуації, що призводять до появи кризи в житті особистості. Установлено ступені проявів ознак кризи у особистості з поділом їх на поверхову, поглиблену та глибинну кризи. Визначено чинники, що впливають на глибину переживання кризи особистістю. Систематизовано екзистенційні кризи особистості на наступні види: криза безглузглуздості, криза смислоутрати, криза неопитмального сенсу життя. Установлено, що першопричинию виникнення екзистенційної кризи у особистості можна вважати її зіткнення з певною проблемною ситуацією, яка виходить за межі звичних сенсів буття. З’ясовано, що екзистенційна криза – це переломний момент у житті особистості, коли старі схеми існування стають неактуальними, а замість них народжуються нові. Вона стає потенційним засобом формування нового власного життєвого задуму у ситуації вибору найбільш простого способу реалізації життєвих планів. У процесі дослідження психологічних особливостей проявів ознак екзистенційної кризи у ВПО установлено, що ВПО однозначно потребують якісної психологічної допомоги для адаптації у нових умовах існування, оскільки їх психологічний стан сповнений тривожністю, переживаннями, негативними емоційними впливами тощо. У всіх без виключення ВПО діагностується психологічна травма. Для визначення психологічних особливостей проявів екзистенційної кризи у ВПО та знаходження відмінностей їх проявів порівняно з не ВПО сформовано методичний інструментарій з наступних методик: шкала екзистенції А. Ленгле та К. Орглера (в адаптації С. Кривцової); Тест екзистенційних мотивацій (в адаптації В. Шумського); Тест смисложиттєвих орієнтацій Д. Леонтьєва. За результатами дослідження підтверджено концептуальну гіпотезу дослідження, яка полягає в тому, що екзистенційна криза для ВПО під час російсько-української війни має більш виражений характер проявів, ніж для решти популяції. З урахуванням отриманих результатів дослідження розроблено комплексну програму психологічної допомоги ВПО у подоланні наслідків впливу екзистенційної кризи. В межах зазначеної програми запропоновано використати оптимальний варіант терапії – когнітивно-поведінкову терапію (КПТ).Документ Психологічні чинники впливу соціальних мереж на розлади харчової поведінки особистості(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Білорибка і.і.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних чинників впливу соціальних мереж на розлади харчової поведінки. У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми розладів харчової поведінки, їх видів та причин виникнення. Установлено, що сучасні концепції розуміння сутності харчової поведінки досить різноманітні. З’ясовано, що низка наукових підходів до визначення сутності харчової поведінки знаходиться на межі психологічної та медичної наук. З’ясовано, що харчова поведінка особистості віддзеркалює не тільки її вподобання, схильності, цінності та установки в частині споживання їжі, а й культурну, етнічну та релігійну її приналежність, а також відтворює певний психологічний портрет особистості, несучи в собі інформацію про її індивідуальні характеристики. Охарактеризовано основні види порушень харчової поведінки (обмежувальна, емоційна та екстернальна) та основні розлади харчової поведінки (нервова булімія, нервова анорексія, геофагія, бігорексія, сітофобія, орторексія). Проаналізовано підходи науковців до трактування феномену інтернет-залежності та установлено, що: основними симптомами виникнення інтернет-залежності вважаються психологічні та фізіологічні; основними типами інтернет-залежних осію дослідники називають такі: інтернет-комунікатори, інтернет-еротомани, інтернет-агресивісти, інтернет-когнітивісти, інтернет-гемблери та інтернет-покупці; основними психологічними особливостями віртуального середовища, які призводять до зростання інтернет-залежності, вважаються: анонімність, фізична непредставленість, своєрідність міжособистісного сприйняття, нерегламентованість поведінки, зниження психологічного й соціального ризику у процесі спілкування. Для визначення впливу психологічних чинників у розрізі соціальних мереж на розлади харчової поведінки особистості нами проведене відповідне емпіричне дослідження, метою якого є емпірична перевірка концептуальної гіпотези про наявність певного впливу соціальних мереж на характер харчової поведінки особистості. Для визначення впливу чинників обґрунтовано методичний інструментарій дослідження: для визначення типу харчової поведінки – Голландський опитувальник харчової поведінки (DEBQ); для визначення впливу когнітивного чинника – авторський опитувальник обізнаності особистості щодо здорового харчування; для визначення впливу мотиваційного чинника – Опитувальник А. Реана «Мотивація успіху та страх невдач»; для визначення впливу соціального чинника – Тест на інтернет-залежність Кімберлі Янг; для визначення взаємовпливів та характеру зв’язку – кореляційно-регресійний аналіз. З урахуванням проведеного аналізу установлено, що у чоловіків практично немає проблем із впливом чинників соціальних мереж на розлади харчової поведінки. У той же час, такий негативний вплив установлено у жінок, що підтверджено нами результатами кореляційно-регресійного аналізу. Розроблено тренінгову програму щодо формування адекватної харчової поведінки жінок, які знаходяться під впливом інформації із соціальних мереж.Документ Психологічні особливості ґендерних відмінностей в переживанні кризи середини життя у українців(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Бруштець Т.О.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних особливостей ґендерних відмінностей в переживанні кризи середини життя у українців. У кваліфікаційній роботі теоретично зазначено, що у віці 35-45 років відбувається перехід до рефлексивного типу ставлення до життя, тобто людина стає здатною виступати з позиції «над» життям, сприймати та оцінювати життя як ціле. Разом з цим змінюється структура суб'єктних якостей дорослого, вона стає більш інтегрованою, цілісною, що свідчить про зростаючу роль певної життєвої позиції, формування постійної та осмисленої лінії поведінки. В цей період життя особистості притаманним є переоцінка того, що було зроблено, чого було досягнуто, що можна було б зробити краще. Багато вчених характеризують цей період як кризу середини життя. Від того яких висновків людина дійде при цьому може залежити його настрій на подальше життя. Отже, криза середини життя як центральна криза життєвого циклу проявляється у всіх основних життєвих сферах дорослого: в індивідуальному розвитку, у професійній та сімейній сферах, і включає зміни на всіх структурних рівнях людини (індивідуальному, особистісному, суб'єктному, індивідуальному). Проведені нами дослідження дозволяють говорити про існування особистісно-психологічних факторів, що зумовлюють перебіг кризи середини життя, серед яких чітко вирізняються особливості системи захисних механізмів та особистісних цінностей. В роботі представлено змістовний аналіз факторів сучасного світу які впливають на проживання періоду кризи середини життя. Обґрунтовано основні положення дослідження деяких вчених що показують які зовнішні та внутрішні фактори можуть мати серйозний вплив на кризу середини життя. Серед розглянутих – це стреси, з якими будь-яка людина стикається кожного дня, фрустрація, внутрішні конфлікти, які можуть бути викликані страхом, невпевненістю у собі або навіть характером та темпераментом людини. Нами було проведене опитування 60 респондентів у віці від 30 до 55 років. Усі респонденти за їх словами перебували у стані який вони характеризували як кризу середини життя. Проведене нами дослідження дає нам змогу стверджувати, що у опитуваних виявлені психологічні показники які можуть свідчити про кризу. Також ми довели, що існують ґендерні відмінності периживання кризи середини життя. Нами було доведено, що респонденти з вираженою маскулінністю більш важче переживають кризу середини життя, а саме більш гостро відчувають когнітивні симптоми кризи середини життя. Перспективою подальшого дослідження може бути аналіз корекційних програм для підвищення внутрішніх ресурсів та механізмів подолання кризивого стану. Результати можна використати у роботі практикуючих психологів, консультантів, психотерапевтів адже розуміння ґендерних відмінностей в процесі переживання кризи середини життя може допомогти при розробці психотерапевтичних заходів задля розвитку стійкості для переживання кризового стану.Документ Ціннісно-смислові чинники особистісного розвитку майбутніх психологів(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Буртова Є.Д.Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки цінісно-смислових чинників особистісного розвитку майбутніх психологів. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, завдання дослідження, обираються методи проведення досліджень, вказується об'єкт і предмет дослідження, практична значущість кваліфікаційної роботи. Перший розділ присвячено аналізу теоретичних основних дослідження проблеми ціннісних орієнтацій як чинників особистісного розвитку майбутніх психологів; розкриттю сутності ціннісно-смислових чинників розвитку індивіда; характеристиці ролі, місця і значення ціннісно-смислових чинників у процесі особистісного розвитку; обґрунтуванню ціннісно-смислових детермінантів особистісного розвитку майбутніх психологів. У другому розділі розкрито психодіагностичні засади дослідження системи цінностей майбутніх психологів; розкрито основні детермінанти і тенденції професійного аксіоґенезу майбутніх психологів; обгрунтовано результати дослідження ціннісних орієнтацій і самоактуалізації у процесі особистісного розвитку майбутніх психологів; визначено психологічні особливості смисложиттєвих орієнтацій майбутніх психологів. Висновки містять основні результати проведених досліджень.Документ Особливості формування командної взаємодії співробітників підприємства в умовах психологічного тренінгу(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Авраменко А.П.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей формування командної взаємодії співробітників підприємства в умовах психологічного тренінгу. Усвідомлюючи цілі гри, ресурси, можливості і способи їх досягнення, прийняття відповідальності за їх реалізацію учасники проживають аналогію реальної ситуації та здобувають вміння взаємодії у своїй групі. Тому як особливий стиль взаємодії, тренінг розвивається передусім у бізнес-проектах, управлінні та спорті. Ефективність тренінгів зумовлена бажання групи розвиватись та бажанням і потенціалом кожного з учасників. Створено авторській тренінг за мотивами книги Патріка Ленсіоні «П'ять вад у роботі команди. Історії реальних викликів та перемог» для формування командної взаємодії співробітників підприємств. Обґрунтовано, що створити неформальне, невимушене спілкування учасників тренінгу, яке відкриває групі безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм, заради якої вона зібралася або була сформована, є основною метою тренінгу. Феномен тренінгу насамперед у тому, що він відповідає вимогам сучасного життя, яке насичене різними суспільними проблемами. Завдяки проведенню тренінгу підтверджено значення стилів поведінки у конфліктах, типів відповідальності, задоволеністю роботою у формуванні командної взаємодії співробітників підприємств. Встановлено, що методом психологічного тренінгу можливо вплинути на формування бажаних стилів поведінки у конфліктах, типів відповідальності, задоволеністю роботою. Тренінг стимулював розвиток у співробітників комунікативних навичок, бажання співпрацювати, домовлятись, іти на компроміс, нести відповідальність за свої дії та їх вплив на загальний результат команди. Результатом тренінгу є зростання комунікативних схильностей та більш відповідальної поведінки по відношенню до колег та загального результату, як наслідок, збільшення задоволеністю роботою та результатом. Розроблена програма тренінгу забезпечила реалізацію психологічних умов для підвищення рівня довіри та відповідальності у співробітників підприємств. Практичне значення результатів дослідження полягає в підготовці тренінгової програми, спрямованої на підвищення командної взаємодії у співробітників підприємств та доведенні її ефективності. Тренінгова програма та результати дослідження можуть бути використані у практиці підприємств, діяльність яких пов’язана діяльністю груп задіяних у одному або декількох проектах та спрямованих на загальний результат. Програма тренінгу буде цікава тим колективам яким потрібно виявляти більшу злагодженість, успішно діяти в складних ситуаціях, розкриваючи потенціал групи.Документ Психологічні аспекти переходу від дитинства до підліткового віку та їх вплив на батьківські стосунки(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Куніцина А.Р.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних аспектів переходу від дитинства до підліткового віку та їх вплив на батьківські стосунки. У кваліфікаційній роботі розглянуто психологічні аспекти переходу від дитинства до підліткового віку та їх вплив на батьківські стосунки. Розвиток особистості в цьому періоді визначається не лише біологічними змінами, але й соціальними та психологічними факторами. З’ясовано, що специфіка переходу від дитинства до підліткового віку створює нові виклики для як дітей, так і їхніх батьків. Зазначено, що гіперконтроль з боку батьків, включаючи надмірне втручання в організацію та управління поведінкою підлітка, може створювати перешкоди для його дорослішання та обмежувати розвиток особистісної автономії, заважаючи формуванню навичок самостійності та прийняттю власних рішень. Проаналізовано психологічні зміни, що відбуваються у підлітків, такі як самовизначення, формування ідентичності та стосунки з ровесниками. Особлива увага приділяється взаємодії підлітків із батьками, враховуючи роль батьків у формуванні психічного благополуччя та соціального розвитку підлітка. Встановлено, що для підтримки здорового розвитку підлітка важливо забезпечити баланс між підтримкою та дозволом для самостійності, стимулювати його власну ініціативу та відповідальність. Забезпечення цього балансу є важливим елементом створення сприятливого середовища для здорового розвитку підлітка. Встановлено, що краще розуміння психологічних аспектів переходу від дитинства до підліткового віку та їх вплив на батьківські стосунки може служити основою для розробки ефективних психологічних підходів до супроводу підлітків та підтримки батьків у цьому складному періоді розвитку дитини. Підтверджено, що активне втручання батьків у життя підлітка, яке виражається в гіперконтролі, намаганні організувати та керувати його поведінкою, а також у бажанні захистити від труднощів та обмежити його самостійність, становить перешкоду для розвитку підлітка та процесу дорослішанняДокумент Особливості зв’язку стилів сімейного виховання та проявів залежності від соціальних мереж в підлітковому віці(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Кнобель А.Р.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі зв’язку стилів сімейного виховання та проявів залежності від соціальних мереж в підлітковому віці. У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми формування інтернет-залежності в цілому та залежності від соціальних мереж зокрема в підлітковому віці. Установлено, що залежність здебільшого трактують як набуту гостру потребу у здійсненні якихось дій або вживанні якихось речовин. Як синонім категорії залежності дослідники часто використовують термін «адикція», яка розглядається як нав’язлива потреба до певної діяльності, яку відчуває людина. З’ясовано, що основними симптомами інтернет-залежності є: 1) нав’язливе бажання перевірити e-mail; 2) постійне очікування наступного входу в інтернет; 3) скарги оточуючих, що особистість проводить занадто багато часу в інтернеті та витрачає занадто багато грошей на інтернет. Ознаками (критеріями) інтернет-залежності виступають: толерантність; синдром відмови; тривалий час користування; неможливість взяти під контроль час знаходження в мережі; відходження інших справ на другий план; продовження надмірного використання інтернету при усвідомленні його шкоди. З’ясовано, що потяг людини до соціальних мереж відбувається не тільки через те, що там вона отримує співчуття, розуміння, визнання і т.п., але і через відчуття приналежності до певної соціальної групи, культури тощо. В основному під таку залежність починають підпадати люди з комунікативним дефіцитом у реальному суспільстві. Соціальні мережі допомагають таким людям заповнити порожнечу у спілкуванні, відчути себе потрібним, вислуханим. Належність соціально незахищеної особистості до певної спільноти у віртуальному просторі дає їй таке необхідне для неї відчуття «Ми». Визначено, що підлітковий вік характеризується активізацією процесів соціалізації особистості, коли починають діяти механізми не тільки засвоєння нового соціального досвіду шляхом спостереження, наслідування та власної адаптації до них, а й активної трансформації матеріальної та духовної культури особистості. Тому настільки привабливим для них є світ соціальних мереж, де створено ілюзію реального світу, поринувши в який, дитина може реалізувати свої потреби. Науковці зазначають, що підліткам притаманні специфічні новоутворення, певний рівень самосвідомості, з’являється відчуття дорослості, конформізм, бажання самоствердитися. Для отримання фактичного матеріалу і перевірки гіпотези дослідження були використані психодіагностичні методики: для діагностики показників комунікативної толерантності – методики «Комунікативна толерантність» (В. Бойко) та «Визначення деструктивних установок у міжособистісних відносинах» (В. Бойко); для діагностики показників стилів сімейного виховання – методика «Батьків оцінюють діти» (БОД) (модифікація опитувальника «Аналіз сімейних взаємин» (АСВ) Е. Ейдеміллера); для визначення рівня інтернет-залежності Тест на інтернет-залежність Кімберлі Янг. У процесі дослідження установлено, що між показниками комунікативної толерантності та показниками стилю сімейного виховання виявлені значущі додатні та від’ємні зв’язки. Аналіз отриманих профілів показав, що кожна досліджувана група осіб юнацького віку характеризується специфікою комунікативної толерантності. Це відбивається, насамперед, в особливостях конфігурації кожного профілю і його розташуванні щодо середньої лінії ряду, що відзначається візуально, а також у наявності статистично значущих відмінностей між однойменними показниками профілів. Аналіз відмінностей у профілях комунікативної толерантності підлітків – представників сімей з різними стилями виховання з погляду їхньої конфігурації, а також особливостей сполучень найбільш виражених показників у кожній типовій групі дозволив описати специфіку комунікативної толерантності у підлітків – представників сімей з різними стилями виховання. Таким чином, в результаті нашого дослідження встановлено, що стиль сімейного виховання як один з важливіших параметрів індивідуального середовища й у юнацькому віці впливає на формування особистості, зокрема її комунікативну толерантність, що відображається як в специфічному поєднанні параметрів, так і в рівнях, яких досягають показники комунікативної толерантності, зокрема в частині прояву залежності від соціальних мереж. Для подолання інтернет-залежності у підлітковому віці та зменшення її негативних наслідків розроблено низку тренінгових занять, які доцільно провести з підлітками на виховних годинах.Документ Психологічні особливості прийняття рішень та копінг стратегій керівників в сучасних умовах(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Якимович В.І.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження психологічних особливостей прийняття рішень та копінг стратегій керівників в сучасних умовах. Робота детально розглядає різні підходи до прийняття рішень керівниками, акцентуючи на важливості раціональних, інтуїтивних та емоційних компонентів. Особлива увага приділяється вивченню, як ці аспекти взаємодіють та впливають на ефективність прийняття рішень у різних умовах. Аналізується, як керівники використовують різні стратегії адаптації для впорядкування стресу та непередбачуваних ситуацій. Обговорюються стратегії, які дозволяють зберегти ефективність та гнучкість у складних умовах. Розглядається, як зміни в сучасному динамічному бізнес-середовищі впливають на прийняття рішень та вибір копінг-стратегій. Вивчається, як зовнішні чинники та швидкі зміни вимагають від керівників гнучкості та адаптивності. Описується, як були визначені та застосовані конкретні методи дослідження, включаючи вибір інструментарію, процес збору даних та їх аналізу. Важливість правильного вибору методології підкреслюється як ключовий аспект для забезпечення валідності та надійності отриманих результатів. У ході дослідження було встановлено: керівники в середньому демонструють схильність до раціонального підходу у прийнятті рішень. Варіативність у відповідях свідчить про різні ступені раціональності, від чітко обґрунтованих до більш інтуїтивних підходів. Керівники мають помірний рівень готовності до ризику, з різноманітністю у підходах. Це означає, що деякі з них схильні приймати більш ризиковані рішення, в той час як інші воліють бути більш обережними. Висока пильність, що відзначається у керівників, свідчить про уважний аналіз ситуацій. Різниця у шкалах уникання, прокрастинації, та гіперпильності вказує на різні стратегії управління ризиками та стресом. Перевага авторитарного та маргінального стилів відображає схильність керівників до самостійного прийняття рішень та неохоче ставлення до швидких рішень. Високі показники владності та активної участі в управлінні вказують на впевненість керівників у своїх діях. На основі аналізу гендерних особливостей стилю прийняття управлінських рішень виявлено відмінності між чоловіками та жінками. Жінки-керівники частіше використовують авторитарний та маргінальний стилі, що може свідчити про строгіший та більш рішучий підхід до управління. Також вони схильні до потурального стилю, що вказує на прагнення до гармонії та конформності в команді. Реалізаторський стиль рівномірно представлений у обох гендерів, свідчачи про універсальність цього підходу. Ситуаційний стиль прийняття рішень притаманний лише чоловікам, що може вказувати на їхню гнучкість та адаптивність. Взаємозв'язок між прийняттям рішень та копінг-стратегіями керівників виявився складним та багатогранним. Кореляційний аналіз показав, що владність керівників має слабкий позитивний зв'язок із раціональністю, але майже не пов'язана з готовністю до ризику. Поведінка у складних ситуаціях (пр) корелює з раціональністю і негативно з готовністю до ризику. Ці результати натякають на складний характер взаємодії між особистісними характеристиками керівників та їхніми управлінськими рішеннями. Слабкі кореляції вказують на необхідність додаткових досліджень для більш глибокого розуміння цих взаємодій.Документ Психологічні чинники, що сприяють прийняттю рішення стати власником собаки(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Лазько Т. Ю.У роботі проведене теоретичне обґрунтування змісту і причин та емпіричне дослідження психологічних чинників, що впливають на прийняття рішення стати власником собаки. З’ясовані особливості взаємостосунків між власниками та собаками. Визначено, що собаки впливають на психічне благополуччя людини, підвищують якість її життя, сприяють покращенню здоров’я, соціалізації, унормуванню емоційно-вольової сфери, підвищенню фізичної активності. Собаки схильні формувати тривалі прихильні зв’язки зі своїми опікунами, які прирівнюють до стосунків прихильності між немовлям і матір’ю, а у дорослому віці – до людської дружби. Акцентовано, що процес прийняття рішення стати власником собаки може складатися з таких етапів, як-от: (1) рішення придбати собаку; (2) рішення про те, який тип собаки придбати; (3) рішення про те, яку собаку конкретно взяти; і (4) рішення щодо джерела придбання собаки. Процес прийняття рішення стати власником собаки може бути як усвідомленим, так і несвідомим, він корелює з віком, статтю та життєвим досвідом людини, соціально-економічними обставинами її життя, ціннісними настановами. За результатами емпіричного вивчення загального ставлення власників собак до домашніх тварин, їх характерологічних рис, соціально-економічних, культурних і демографічних характеристик, ступеня мотивації у рішенні стати власником собаки та особливостей проходження цього процесу підтверджено висунуту концептуальну гіпотезу про те, що прийняття рішення стати власником собаки є складним багаторівневим та полімотивованим процесом, зумовлений певними соціально-психологічними чинниками. Отримані результати вможливили розроблення психолого-педагогічних рекомендацій щодо оптимізації й формування усвідомленого ставлення у прийнятті рішення стати власником собаки, а також психолого-просвітницької програми «Відповідальне володіння собакою: Шлях до усвідомленого вибору» (4 тижня). Матеріали дослідження можуть бути використані в практиці психологічних консультацій, бути корисними для Кінологічної спілки України, заводчиків, працівників закладів медичної та соціальної реабілітації, волонтерських організацій та пересічних громадян.Документ Зв’язок життєвого успіху з соціально-психологічними властивостями молоді(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Тамаріна І.С.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі зв’язку життєвого успіху з соціально-психологічними властивостями молоді. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано зв’язок життєвого успіху з соціально-психологічними властивостями молоді. У теоретичному розділі з’ясовано, що у психології під успіхом розуміють ступінь досягання суб’єктом кінцевого результату відповідно до запланованих ним цілей діяльності, де критеріями оцінки досягнення стають засвоєні вимоги до діяльності, очікування і схвалення соціального оточення, що задіяне в цей процес діяльності, а також власна оцінка суб’єктом своїх результатів, що виражається у почутті задоволення. Виокремлено центральне ядро і периферію. Центральне ядро складають орієнтири життєвого успіху, що відображають аксіологічний компонент уявлень. Периферія уявлень, що становить інструментальний компонент, несе функцію реалізації життєвих цілей різними шляхами, що можуть бути схваленими або викликати осуд з боку оточення. Цей аспект відображає засоби і способи реалізації досягання життєвого успіху. Показано, що вироблення уявлень про життєвий успіх відбувається на трьох рівнях: соціокультурному, соціально-психологічному та індивідуальному. Виявлено, що в досяганні життєвого успіху більша частина опитаної молоді покладається радше на себе, ніж на соціальні зв’язки та удачу, займає виважену позицію та відкидає ризик. Водночас молодь демонструє впевненість у тому, що досягне успіхів, визнає наявність успіхів у житті, задоволена тими результатами, яких досягла. Загальноприйняті норми й правила однаковою мірою заважають і допомагають у досягненні життєвого успіху. З’ясовано, що від того, яких життєвих орієнтирів дотримується молодь, залежить, яку роль вона відводить удачі, ризику, виваженим рішенням, соціальним зв’язкам, загальноприйнятим нормам і правилам у досягненні життєвого успіху. Констатовано роль навчальних та економічних умов у формуванні уявлень молоді про життєвий успіх, що полягає в їхньому впливі на впевненість і визнання результатів діяльності як успіху. На відчуття впевненості впливає рівень доходу сім’ї: молодь з більш забезпечених сімей значно впевненіше в тому, що зможе досягти життєвого успіху в майбутньому. Перспективи подальших досліджень убачаємо у вивченні чинників вироблення стратегій досягання життєвого успіху молоддю, що мала досвід невдач у минулому і зазнає труднощів в особистісному та професійному самовизначенні, у розробці програм активної допомоги та надані рекомендацій молоді, яка переживає труднощі в плануванні власного майбутнього. Отримані результати будуть корисними для психологів, соціологів, соціальних працівників і працівників тих професій, які безпосередньо працюють із молоддю. Знання про структурно-змістові компоненти уявлень про життєвий успіх і соціально-психологічні особливості їхнього вироблення дадуть змогу розробити комплекс рекомендацій щодо впровадження соціальних програм активної допомоги молоді, яка переживає труднощі в плануванні власного майбутнього.Документ Характер взаємозв'язку емоційного вигорання та типів копінг-поведінки у студентів-майбутніх психологів(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Кальник В.В.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (освітній рівень магістр) Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи, присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричної перевірки характеру взаємозв'язку емоційного вигорання та типів копінг-поведінки у студентів-майбутніх психологів. Обґрунтовано, що емоційне вигорання розглянуте як системний багато детермінований симптомокомплекс, розглядається як стан, що включає емоційне виснаження, деперсоналізацію і редукцію особистісних досягнень з одного боку, а з іншого як процес, який розвивається в ході здійснення професійної діяльності і проходить ряд фаз. З’ясовано, що в контексті соціально-психологічного напрямку емоційне вигорання розглядається як наслідок інтенсивного, емоційно-навантаженого професійного спілкування. Організаційно-діяльнісний аспект дозволяє визначити чинники емоційного вигорання, а саме певні особливості професійної діяльності та умов її здійснення. Акцентується, що в процесуальному аспекті емоційне вигорання позначається як результат дії професійних стресів, і його розвиток співвідноситься з фазами стресу. У особистісно-мотиваційному аспекті звертають увагу на специфіку емоційного вигорання в залежності від характерологічних особливостей особистості, її мотиваційної і ціннісно-смислової сфер, процесами самоактуалізації та самореалізації. Встановлено, що під копінгом мається на увазі поведінкові, когнітивні, емоційні спроби впоратися з індивідуальними внутрішніми та зовнішніми вимогами, які входять в конфлікт з наявними людськими ресурсами або оцінюються як стрес. Виявлено, що в психологічній науці розрізняють різні види копінг-поведінки: когнітивний, поведінковий та емоційний. А також різні копінг-стратегії: стратегія уникнення. стратегія вирішення проблем, стратегія пошуку соціальної підтримки. Додатково розрізняють адаптивні та дезадаптивні форми копінгу. Стверджується, що процес копінгу визначається початком стресу, а саме – сприйняттям і когнітивною оцінкою обставини, що викликає стрес. Людина розцінює його або позитивно, або негативно, внаслідок чого виникають відповідні емоції. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що кореляційні оцінки зв’язку показали статистично значимий взаємозв’язок між показниками емоційного виснаження і типами копінг-поведінки. Встановлено що, студенти майбутні психологи більш схильні до вибору типу копінг-поведінки емоційно-орієнтований, коли в них виражено на високому рівні такі показники, як: емоційне виснаження, деперсоналізація та показник психічної напруженості. Визначено, що домінуючим типом копінг-поведінки є тип проблемно-орієнтований у тих респондентів, у кого на високому рівні розвинені такі показники як: редукція професійних досягнень, загальний показник самоорганізації, планомірності, цілеспрямованості та наполегливості. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть буть використані працівниками психологічних служб, практичними психологами під час консультування на різних етапах психотерапевтичної роботи з студентами та психологами, які починають професійну діяльність.Документ Життєстійкість особистості в контексті способів долання складних життєвих ситуацій(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Оверко Г.О.Кваліфікаційна робота присвячена теоретичному аналізу та емпіричному дослідженню проблеми життєстійкості особистості в контексті способів долання складних життєвих ситуацій. Поняття життєстійкість розроблялося на перетині психології стресу, екзистенціальної психології та стрес-долаючої поведінки. Вперше поняття «життєстійкість» як психологічний феномен було введено психологами С. Мадді та С. Кобейс. Наразі існує безліч підходів щодо вивчення «життєстійкості». Спираючись на ці дослідження ми визначаємо життєстійкість як здатність людини впоратись з перешкодами, вміння легко пристосуватись до життєвих труднощів та швидше відновитись після них. Життєстійкість містить в собі важливі три компоненти: залученість (активна життєва позиція людини, взаємодія особистості зі світом), контроль (впевненість людини в тому що досягти результату можливо тільки боротьбою), прийняття ризику (готовність людини не дивлячись ні на що ризикувати). З’ясовано, що першочергово на розвиток життєстійкості впливають батьки, адже дитина пізнає цей світ і вчиться з ним комунікувати саме через приклад батьків. Надалі на формування життєстійкості, в більш дорослому віці, буде впливати соціум та отриманий життєвий досвід. Завдяки розвиненій життєстійкості людина здатна брати відповідальність за своє життя, знати його сенс, знаходити нові цілі, вміти аналізувати життєві труднощі та оцінювати їх як можливість для отримання нового досвіду. Охарактеризовано значення складних життєвих ситуацій. Під складною життєвою ситуацією ми розуміємо ситуацію яка значима для людини та має високий ступінь невизначеності і погіршує умови життєдіяльності. Сучасні науковці розглядають складну життєву ситуацію як неможливість адаптуватись до життя через зовнішні дії чи внутрішні зміни викликані певними обставинами, які вимагають від людини високого рівня життєстійкості та вибору певних копінг-стратегій. Опинившись в складній життєвій ситуації, наша психіка звикла реагувати деструктивним чином, проте складні життєві ситуації чи певні травматичні події не завжди призводять до деструктивного розвитку та травматизації а навпаки можуть здійснювати позитивний, трансформаційний вплив на людину. Адже стикаючись з складними обставинами людина змушена подивитись на ситуацію з іншого боку та на життя в цілому і змінити своє уявлення про світ, стати сильнішою та більш емоційно-витривалою, здатною протистояти стресовим подіям та особистісно зрости. Визначено, що особливу увагу слід приділяти розвитку життєстійкості в юнацькому та дорослому віці, адже, як правило, люди юнацького та зрілого віку найчастіше стикаються з життєвими труднощами, які впливають на їх життєдіяльність. Встановлено, що одну з основних ролей у формуванні життєстійкості молоді відіграють бажання вдосконалюватись, формувати власні цінності та розвиток самосвідомості, а для формування високого рівня життєстійкості у зрілому віці важливим є розвиток професійної діяльності, яка надає життю нових смислів. Розглянуто копінг-стратегії як засоби подолання життєвих труднощів. Виділяють вісім базових копінг-стратегій: пошук соціальної підтримки, дистанціювання, позитивна переоцінка, прийняття відповідальності, конфронтаційний копінг, втеча-уникнення, самоконтроль, планове вирішення проблеми. Основні функції копінг-стратегій полягають у вирішенні проблем та управлінні своїми емоціями. Стверджується, що смисложиттєві орієнтації є ресурсом особистості, через вплив на їх структурні елементи можна розвивати життєстійкість. За результатами проведеного емпіричного дослідження встановлено, що загальні показники життєстійкості вказують на те що 58,3% всієї вибірки мають середній рівень життєстійкості. З’ясовано що люди зрілого віку (55%) мають вищій рівень життєстійкості ніж люди юнацького віку (45%). Встановлено кореляційні зв’язки між показниками рівня життєстійкості та показниками копінг-стратегій. З’ясувалось що високий рівень життєстійкості корелює з такими копінг-стратегіями як «конфронтаційний копінг», «самоконтроль», «планування вирішення проблеми» та «позитивна переоцінка». Середній рівень життєстійкості має помірні кореляційні зв’язки з «конфронтаційним копінгом», «дистанціюванням», «плануванням вирішення проблем», а низький рівень життєстійкості корелює з шкалою «втеча-уникнення». Проте статистично значущих відмінностей між двома вибірками не виявлено. Визначено існування зв’язку між складовими життєстійкості та сенсом життя і показниками смисложиттєвих орієнтацій особистості. Це вказує на те що людина яка знає сенс свого життя, розуміє свої цілі, вміє їх знаходити та використовує конструктивну поведінку буде більш емоційно стійкою під час життєвих труднощів та зможе протистояти їм. Практична значущість роботи полягає в тому що отримані нами результати можуть бути корисними для роботи шкільного психолога, використовуватись в ЗВО та для практикуючих психологів які надають психологічну допомогу людям різних вікових категорій з метою зниження психологічної напруги в кризових ситуаціях.Документ Характер взаємозв’язків пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Семенчук О.В.Кваліфікаційна робота здобувачки 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження характеру взаємозв'язків пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Дипломна робота присвячена вивченню характеру зв'язку пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. В роботі розкрито теоретичні аспекти формування та розвитку мислення у дітей дошкільного віку. Наведено теоретичний аналіз особливостей прояву пам’яті та уваги у дітей дошкільного віку. Показано теоретичний аналіз проблеми формування та розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Представлено особливості формування творчого мислення та креативності у дітей дошкільного віку. Здійснено змістовний аналіз теоретичних аспектів формування та розвитку мислення у дітей дошкільного віку. З’ясовано, що мислення – це процес, який пов'язують з пошуком чогось нового, тим самим складаючи вищий рівень розвитку пізнання. Визначено, що розвиток мислення у дошкільному віці займає важливе місце серед інших психічних функцій. Мислення молодшого школяра характеризується високими темпами його розвитку, оскільки відбуваються структурні та якісні перетворення в інтелектуальних процесах. Проведено теоретичний аналіз особливостей прояву пам’яті та уваги у дітей дошкільного віку. Встановлено, що увага у дітей дошкільного віку має свої особливості. Встановлено, що дітям легше зосереджуватися на конкретному навчальному матеріалі, підкріплюваному різними засобами унаочнення, їм важче підтримувати спрямованість уваги за несприятливих зовнішніх умов роботи, переборювати її відволікання. Тому тут особливо треба дбати про усунення зовнішніх перешкод, що заважають зосередженню дітей на роботі. З’ясовано, що пам'ять є це психічний процес зберігання, відтворення та забування інформації індивідом. Найточнішими асоціаціями, які виникають щодо поняття «пам'ять», є асоціації з магнітофоном, що відтворює звуки, відеокамерою або комп'ютерною системою, що укладають інформацію за певними схемами. В роботі описано мету, завдання та загальну організація емпіричного дослідження характеру зв’язку пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Здійснено вивчення рівня прояву пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Вивчення рівнів сформованості та розвитку психічних процесів у дітей дошкільного віку показало, що в основному прояв наочно-образного мислення, здатності до збереження і відтворення інформації, здатність до впізнавання, продуктивність і стійкість уваги виражено у досліджуваних дітей дошкільнят на середньому рівні і є в межах норми. Завдяки пізнавальним психічним процесам дитина одержує знання про навколишній світ та про себе, засвоює нову інформацію, запам'ятовує, розв'язує певні завдання. Серед них виділяють відчуття і сприймання, пам'ять, мислення, увагу. Емпірично досліджено характер зв’язку пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Одержані результати вимірювання специфіки зв’язків психічних процесів та творчих здібностей у дітей дошкільного віку показали наявність значимого позитивного зв’язку між показниками мислення, уваги, пам’яті та творчих здібностей. Представлено аналіз та інтерпретацію отриманих результатів, оформлено методичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Описані рекомендації можуть доповнити роботу батьків, а також вихователя, яка здійснюється відповідно до рівня їх професіоналізму та особистісних особливостей в межах дитячого садку. Встановлено, що взаємодія батьків, педагогів та дітей базується на можливості спільного творчого вирішення проблеми.Документ Психологічні особливості готовності молоді до подружніх стосунків(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Давидова Д.В.Кваліфікаційне дослідження присвячено проблемі психологічної особливості готовності молоді до подружніх стосунків відповідно до ціннісних орієнтацій. Дане дослідження спрямоване на теоретичний аналіз проблеми психологічної особливості готовності молоді до подружніх стосунків відповідно до ціннісних орієнтацій. Визначено основні гендерні особливості образу майбутнього шлюбного партнера як важливий елемент становлення сучасної сім’ї, розглянуто феномен готовності молоді до подружніх стосунків. На основі підібраного інструментарію здійснено психологічну діагностику рівня психологічної готовності молоді до подружніх стосунків та аналіз отриманих результатів. Розроблено та експериментально апробовано програма з корекції особистісної дезадаптованості та профілактики конфліктів, тренінгову програму формування свідомої готовності молоді до подружніх стосунків. Сформульовано методичні рекомендації психолога щодо готовності та вибору майбутнього шлюбного партнера За результатами впровадження програми з корекції особистісної дезадаптованості та профілактики конфліктів визначено динаміку у формуванні базових знань з причин виникнення конфліктів у молодій сім'ї, особливостей протікання, а також освітлення способів запобігання конфлікту в молодій сім'ї.. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження вивчення психологічних особливостей готовності молоді до подружніх стосунків засвідчив ефективність програми з корекції особистісної дезадаптованості та профілактики конфліктів.Документ Психологічні особливості емоційного стану жінок в різні триместри вагітності(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Покровкова С.I.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних особливостей емоційного стану жінок в різні триместри вагітності. Робота детально розглядає різні підходи до вивчення психологічних детермінант емоційних станів вагітних жінок, акцентуючи на важливості соціальних умов до та під час вагітності, а також залежність емоційного стану від триместру вагітності. Розглянуто особливості формування готовності до материнства, до яких відноситься усвідомлення жінкою тої ролі, яку їй належить виконувати, як вона готується до зачаття, або до народження дитини, чи усвідомлює, які перед нею постають завдання, а також які функції вона буде виконувати, які обов’язки перед нею постають. Описується, як були визначені та застосовані конкретні методи дослідження, включаючи вибір інструментарію, процес збору даних та їх аналізу. Важливість правильного вибору методології підкреслюється як ключовий аспект для забезпечення валідності та надійності отриманих результатів. У ході дослідження було встановлено: факторами, які можуть ускладнювати або порушувати адаптацію жінки до вагітності і материнства є несформованість адаптаційних механізмів, мотиваційний конфлікт або незрілість мотивації щодо народження дитини, а також наявність об'єктивних причин, що ускладнюють адаптацію до вагітності та материнства. На основі аналізу психологічного стану жінки під час вагітності виявлена динаміка загострення та послаблення проблем. У першому триместрі основні проблеми пов'язані із взаєминами з матір'ю, близькими та чоловіком. У другому і третьому триместрах зростає уникнення негативних емоцій, а проблеми першого триместру стають менш актуальними, змінюючись на страх перед пологами і сумнівами у здатності виховати дитину. Фактори, які свідчать про психологічну готовність до материнства, включають особливості комунікативного досвіду жінки в дитинстві, соціально-економічне становище сім'ї, рівень освіти, стан здоров'я, планування вагітності, мотиви зачаття, відношення чоловіка до вагітності, сценарій батьківської сім'ї та вплив близького оточення. У ході дослідження було встановлено: жінки, які перебувають у першому, другому та третьому триместрах вагітності, виявляють різний рівень емоційної лабільності. Це свідчить про вищий рівень лабільності у вагітних у першому триместрі порівняно з тим, що спостерігається у другому триместрі, що підтверджує результати теоретичних досліджень вчених. Виявлено, що корекція емоційних станів є ефективною не лише в індивідуальній, але й у груповій формі роботи. Згідно з отриманими даними, розроблена та протестована програма психологічної корекції емоційної сфери вагітних жінок, яка може бути успішно використана в роботі практикуючих психологів. Результати можуть бути використані в таких дисциплінах як Психологія сім’ї, перинатальна психологія, клінічна психологія.Документ Вплив self-compassion на рівень тривожності особистості(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Мануілова А.А.Кваліфікаційна робота присвячена питанню впливу self-compassion на рівень тривожності особистості, яка є актуальною на даний момент. Розкрито психологічні особливості прояву тривожності під впливом факторів self-compassion за допомогою психодіагностичного апарату. Досліджено той факт, що більшість респондентів мають високий рівень тривожності на фоні основних компонентів здатності до самоспівчуття. За результатами кореляційного аналізу виявлено та підтверджено, що складова Self-compassion Scale впливають на рівень тривожності особистості та навпаки. Так, при підвищенні рівня самодоброти спостерігається зиження рівня тривожності (r=-1,000, p<0,01). При цьому, при підвищенні рівня самоосуду рівень тривожністі, в свою чергу, теж має тенденцію до підвищення (r=0,987, p<0,01). Така сама ситуація з ізоляцією (r=0,923, p<0,01) та надмірною ідентифікацією (r=0,891, p<0,01). Дані підтверджено визначенням кореляційного зв’язку між результатами тесту за шкалою оцінки ступеня тяжкості генералізованого тривожного розладу (GAD-7) та методики діагностики за Self-compassion Scale. Апробовано міні-тренінг “Профілактика та подолання тривожності залежно від факторів self-compassion”. Після проведення останнього, визначено позитивну динаміку, а саме: самодоброта, людяність на високому рівні у 60-80% респондентів; самоосуд, ізоляція на низькому рівні спостерігається у 50-60%, що на відміну від контрольної групи, у яких самодоброта та людяність на низькому рівні у 50-70%, самоосуд та ізоляція на високому рівні у 40%. Це можна підтвердити за допомогою статистичних методів: визначивши критерій Стьюдента (t-критерій Стьюдента 1,39, p<0,05), тобто розбіжності між групами є достовірними. Практична значущість роботи визначається тим, що отримані нами результати можуть бути використані у практиці індивідуального консультування та психотерапії, при розробці індивідуальних та групових тренінгів.Документ Характер зв'язку типів дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у дітей підліткового віку(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Атамогланова К. М.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (освітній рівень магістр) Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи, присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження характеру зв'язку типів дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у дітей підліткового віку. Підлітковий вік є істотно сприятливим для становлення агресивності та агресивної поведінки, у зв’язку з перебігом вікової кризи, новоутворенням якої є становлення особистісного Я з системою внутрішніх цінностей, поглядів, позицій, уявлень про самого себе, усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей. Обґрунтовано, що поведінка у дітей підліткового віку є досить залежною від емоцій у силу їх вікових особливостей, при цьому агресія у поведінці підлітків є деяким різновидом взаємодії із світом, захисним механізмом. Існують особистісні (суб'єктивні) та соціально обумовлені (об'єктивні) прояви агресивності. Негативні впливи зовнішнього середовища сприяють виникненню деструктивних змін у формуванні особистості. Це може проявлятися у вигляді агресивної та девіантної поведінки, яка з часом переростає у сталий поведінковий патерн. З’ясовано, що підліткова агресія обумовлюється різними факторами, серед яких, одним з найголовніших виступають умови внутрішньосімейних взаємовідносин. Фундаментом формування такої характерної якості особистості як агресивність, виступає тип дитячо-батьківських відносин та психологічний клімат всередині сім’ї. Акцентується, що сім'я може як служити прикладом агресивної поведінки, так й підкріплювати її. У цьому мають значення як прояви агресії членів сім'ї стосовно один до одного, так й ставлення батьків до поведінки дитини. Поблажливість до агресивних проявів дитини, як і суворі покарання, призводять до високого рівня агресії у дітей підліткового віку. Батьки можуть заохочувати агресивність у дітях або власною поведінкою і ставленням один до одного і оточуючих, або позитивним ставленням до прояву агресивності у дитини, можуть суворо карати, цим подаючи приклад агресивної поведінки. Розглядаючи характер зв'язку типів дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у дітей підліткового віку виокремлено, що високий рівень прояву агресивності у підлітків пов'язаний із вибором певного типу дитячо-батьківських відносин та із негативним психологічним кліматом в сім’ї. Стверджується, що важливо створювати необхідні умови для формування у підлітків конструктивних форм поведінки в проблемній ситуації. Важливо виявляти до дитини більше уваги, любові та ласки, яких вона потребує. Розкрито, що у психічних особливостях самої дитини немає передумов виникнення агресивності. Зовнішні впливи переломлюються через внутрішній світ людини, що росте, перетворюються в ньому. Результатом складної взаємодії об'єктивних та суб'єктивних чинників розвитку, психіка агресивного підлітка набуває певної своєрідності, у якому зовнішні імпульси сприймаються у спотвореному вигляді. Саме збіг несприятливих зовнішніх умов із негативними передумовами у психіці дитини ускладнює її поведінку. Зазначено, що у сприйнятті агресивних підлітків батьки у взаємодії з ними виступають авторитарними, дисгармонійно-непослідовними або відстороненими. Підліткам властива фіксація на негативному переживанні характеру відносин із близькими (батьками), що тягне у себе зміни у поведінці. Наголошено, що несприятливі ситуації, пов'язані зі специфікою батьківського виховання, на основі якої дитина формує невірні уявлення про соціум та навколишній світ. Тож, саме збіг несприятливих зовнішніх умов із негативними передумовами у психіці дитини ускладнює її поведінку. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що за результатами дослідження характеру зв'язку дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у підлітків, спостерігається, що при збільшені показника психологічного клімату в сім’ї, буде знижуватися загальний показник агресивності та прояв її видів у підлітка. Визначено, що при високому показнику психологічного клімату в сім’ї, підлітки більш схильні до вибору такої домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні як миролюбство. Обґрунтовано, що зі збільшенням показників негативних типів дитячо-батьківських відносин, що являють собою директивність, ворожість, непослідовність, критика та зменшенням показників позитивних типів дитячо-батьківських відносин, що являють собою близькість та позитивний інтерес, буде збільшуватися рівень прояву різних видів агресії. Також показано, що виховування в нестійкому, або стійкому негативному психологічному кліматі в сім’ї та домінування негативних типів дитячо-батьківських відносин, через переважання негативних емоцій, упередженого, здебільшого недоброзичливого ставлення до оточуючих, зростає схильність до підвищеного рівня прояву агресивності у підлітка. Якщо у підлітків в сімейному оточенні панує згуртованість членів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена. То такі умови формують у дитини навички раціональних способів розв'язання конфліктних ситуацій, зниження емоційного напруження та покращення самосприйняття дитини. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть буть використані шкільними вчителями, практичними психологами, класними керівниками в роботі з підлітками та їхніми батьками; при підготовці методичних рекомендацій з подолання агресивності дітей цієї вікової категорії, були розроблені практичні рекомендації щодо роботи із проявами агресивності у підлітків.Документ Психологічна реабілітація військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Черняк А.О.Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки особливостей психологічної реабілітації військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, завдання дослідження, обираються методи проведення досліджень, вказується об'єкт і предмет дослідження, практична значущість кваліфікаційної роботи. Перший розділ присвячено аналізу теоретичних основних досліджень проблеми реабілітації військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом; розкриттю сутності посттравматичного стресового розладу військовослужбовців; характеристиці змісту та структури психологічної травми військовослужбовців; обґрунтуванню основних чинників поліпшення психологічного стану військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом. У другому розділі розкрито етапи обстеження військовослужбовців для виявлення посттравматичного стресового розладу. У третьому розділі порівняно порядок організації та проведення психологічної реабілітації військовослужбовців Збройних Сил України та США. Також в даному розділі обґрунтовано та розроблено програму реабілітації військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом. Висновки містять основні результати проведених досліджень.