2023-2024 н.р.
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд 2023-2024 н.р. за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 34
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Психологічні аспекти переходу від дитинства до підліткового віку та їх вплив на батьківські стосунки(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Куніцина А.Р.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних аспектів переходу від дитинства до підліткового віку та їх вплив на батьківські стосунки. У кваліфікаційній роботі розглянуто психологічні аспекти переходу від дитинства до підліткового віку та їх вплив на батьківські стосунки. Розвиток особистості в цьому періоді визначається не лише біологічними змінами, але й соціальними та психологічними факторами. З’ясовано, що специфіка переходу від дитинства до підліткового віку створює нові виклики для як дітей, так і їхніх батьків. Зазначено, що гіперконтроль з боку батьків, включаючи надмірне втручання в організацію та управління поведінкою підлітка, може створювати перешкоди для його дорослішання та обмежувати розвиток особистісної автономії, заважаючи формуванню навичок самостійності та прийняттю власних рішень. Проаналізовано психологічні зміни, що відбуваються у підлітків, такі як самовизначення, формування ідентичності та стосунки з ровесниками. Особлива увага приділяється взаємодії підлітків із батьками, враховуючи роль батьків у формуванні психічного благополуччя та соціального розвитку підлітка. Встановлено, що для підтримки здорового розвитку підлітка важливо забезпечити баланс між підтримкою та дозволом для самостійності, стимулювати його власну ініціативу та відповідальність. Забезпечення цього балансу є важливим елементом створення сприятливого середовища для здорового розвитку підлітка. Встановлено, що краще розуміння психологічних аспектів переходу від дитинства до підліткового віку та їх вплив на батьківські стосунки може служити основою для розробки ефективних психологічних підходів до супроводу підлітків та підтримки батьків у цьому складному періоді розвитку дитини. Підтверджено, що активне втручання батьків у життя підлітка, яке виражається в гіперконтролі, намаганні організувати та керувати його поведінкою, а також у бажанні захистити від труднощів та обмежити його самостійність, становить перешкоду для розвитку підлітка та процесу дорослішанняДокумент Зв’язок сексуальних практик та психологічного благополуччя жінок(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Долгорукова І.С.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі зв’язку сексуальних практик та психологічного благополуччя жінок. У теоретичному розділі з’ясовано, що аналіз і класифікація сексуальних практик розкриває глибокий культурний вплив на інтимні відносини, відзначаючи різноманіття індивідуальних виражень сексуальності в українському суспільстві. Психологічне благополуччя визначається особистісною оцінкою рівня розвитку і якості життя – розглядається як суб’єктивне. Зазначено, що тривалість життя була вищою у жінок, які стверджують, що вони відчувають задоволення від сексуальних практик. Жінки, які регулярно досягають оргазму, мають вищий больовий поріг при артриті. Визначено, що під час регулярних сексуальних практиках організм насичується гормонами радощів ‒ ендорфіном, прив’язаності ‒ окситоцином, винагороди ‒ дофаміном, як наслідок знижується рівень тривоги, покращується настрій, ліквідується пригнічений емоційний стан жінки. Встановлено, якщо потреба в сексуальних практиках від природи велика, то відсутність сексуального життя негативно відображається на психологічному благополуччі, знижуючи таким чином якість життя жінки. Визначено, що оргазм, отриманий з партнером, не особливо відрізняється від оргазму, отриманого самостійно, тому мастурбація – це гарний спосіб продовжувати сексуальний досвід для жінок із середньою та високою інтенсивністю сексуальних практик. Встановлено, якщо жінка потребує сексуальні практики, їх відсутність може впливати на психологічне благополуччя. В результаті розрахунку було встановлено кореляційний зв'язок між ступенем практики асексуальності і рівнем психологічного благополуччя жінок, зв’язок між ступенем відкритості сексуальним практикам і рівенем тривоги у жінок. Перспективи подальшого вивчення заявленої проблеми вбачаємо у дослідженні впливу різноманітних факторів, таких як вікові та гендерні відмінності на взаємозв'язок сексуальних практик і психологічного благополуччя. Отримані результати можуть послужити основою для створення освітніх ініціатив та інформаційних кампаній, спрямованих на підвищення свідомості про важливість психосексуального здоров’я та сприяння позитивним сексуальним практикам.Документ Особливості зв’язку стилів сімейного виховання та проявів залежності від соціальних мереж в підлітковому віці(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Кнобель А.Р.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі зв’язку стилів сімейного виховання та проявів залежності від соціальних мереж в підлітковому віці. У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми формування інтернет-залежності в цілому та залежності від соціальних мереж зокрема в підлітковому віці. Установлено, що залежність здебільшого трактують як набуту гостру потребу у здійсненні якихось дій або вживанні якихось речовин. Як синонім категорії залежності дослідники часто використовують термін «адикція», яка розглядається як нав’язлива потреба до певної діяльності, яку відчуває людина. З’ясовано, що основними симптомами інтернет-залежності є: 1) нав’язливе бажання перевірити e-mail; 2) постійне очікування наступного входу в інтернет; 3) скарги оточуючих, що особистість проводить занадто багато часу в інтернеті та витрачає занадто багато грошей на інтернет. Ознаками (критеріями) інтернет-залежності виступають: толерантність; синдром відмови; тривалий час користування; неможливість взяти під контроль час знаходження в мережі; відходження інших справ на другий план; продовження надмірного використання інтернету при усвідомленні його шкоди. З’ясовано, що потяг людини до соціальних мереж відбувається не тільки через те, що там вона отримує співчуття, розуміння, визнання і т.п., але і через відчуття приналежності до певної соціальної групи, культури тощо. В основному під таку залежність починають підпадати люди з комунікативним дефіцитом у реальному суспільстві. Соціальні мережі допомагають таким людям заповнити порожнечу у спілкуванні, відчути себе потрібним, вислуханим. Належність соціально незахищеної особистості до певної спільноти у віртуальному просторі дає їй таке необхідне для неї відчуття «Ми». Визначено, що підлітковий вік характеризується активізацією процесів соціалізації особистості, коли починають діяти механізми не тільки засвоєння нового соціального досвіду шляхом спостереження, наслідування та власної адаптації до них, а й активної трансформації матеріальної та духовної культури особистості. Тому настільки привабливим для них є світ соціальних мереж, де створено ілюзію реального світу, поринувши в який, дитина може реалізувати свої потреби. Науковці зазначають, що підліткам притаманні специфічні новоутворення, певний рівень самосвідомості, з’являється відчуття дорослості, конформізм, бажання самоствердитися. Для отримання фактичного матеріалу і перевірки гіпотези дослідження були використані психодіагностичні методики: для діагностики показників комунікативної толерантності – методики «Комунікативна толерантність» (В. Бойко) та «Визначення деструктивних установок у міжособистісних відносинах» (В. Бойко); для діагностики показників стилів сімейного виховання – методика «Батьків оцінюють діти» (БОД) (модифікація опитувальника «Аналіз сімейних взаємин» (АСВ) Е. Ейдеміллера); для визначення рівня інтернет-залежності Тест на інтернет-залежність Кімберлі Янг. У процесі дослідження установлено, що між показниками комунікативної толерантності та показниками стилю сімейного виховання виявлені значущі додатні та від’ємні зв’язки. Аналіз отриманих профілів показав, що кожна досліджувана група осіб юнацького віку характеризується специфікою комунікативної толерантності. Це відбивається, насамперед, в особливостях конфігурації кожного профілю і його розташуванні щодо середньої лінії ряду, що відзначається візуально, а також у наявності статистично значущих відмінностей між однойменними показниками профілів. Аналіз відмінностей у профілях комунікативної толерантності підлітків – представників сімей з різними стилями виховання з погляду їхньої конфігурації, а також особливостей сполучень найбільш виражених показників у кожній типовій групі дозволив описати специфіку комунікативної толерантності у підлітків – представників сімей з різними стилями виховання. Таким чином, в результаті нашого дослідження встановлено, що стиль сімейного виховання як один з важливіших параметрів індивідуального середовища й у юнацькому віці впливає на формування особистості, зокрема її комунікативну толерантність, що відображається як в специфічному поєднанні параметрів, так і в рівнях, яких досягають показники комунікативної толерантності, зокрема в частині прояву залежності від соціальних мереж. Для подолання інтернет-залежності у підлітковому віці та зменшення її негативних наслідків розроблено низку тренінгових занять, які доцільно провести з підлітками на виховних годинах.Документ Психологічні особливості прийняття рішень та копінг стратегій керівників в сучасних умовах(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Якимович В.І.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження психологічних особливостей прийняття рішень та копінг стратегій керівників в сучасних умовах. Робота детально розглядає різні підходи до прийняття рішень керівниками, акцентуючи на важливості раціональних, інтуїтивних та емоційних компонентів. Особлива увага приділяється вивченню, як ці аспекти взаємодіють та впливають на ефективність прийняття рішень у різних умовах. Аналізується, як керівники використовують різні стратегії адаптації для впорядкування стресу та непередбачуваних ситуацій. Обговорюються стратегії, які дозволяють зберегти ефективність та гнучкість у складних умовах. Розглядається, як зміни в сучасному динамічному бізнес-середовищі впливають на прийняття рішень та вибір копінг-стратегій. Вивчається, як зовнішні чинники та швидкі зміни вимагають від керівників гнучкості та адаптивності. Описується, як були визначені та застосовані конкретні методи дослідження, включаючи вибір інструментарію, процес збору даних та їх аналізу. Важливість правильного вибору методології підкреслюється як ключовий аспект для забезпечення валідності та надійності отриманих результатів. У ході дослідження було встановлено: керівники в середньому демонструють схильність до раціонального підходу у прийнятті рішень. Варіативність у відповідях свідчить про різні ступені раціональності, від чітко обґрунтованих до більш інтуїтивних підходів. Керівники мають помірний рівень готовності до ризику, з різноманітністю у підходах. Це означає, що деякі з них схильні приймати більш ризиковані рішення, в той час як інші воліють бути більш обережними. Висока пильність, що відзначається у керівників, свідчить про уважний аналіз ситуацій. Різниця у шкалах уникання, прокрастинації, та гіперпильності вказує на різні стратегії управління ризиками та стресом. Перевага авторитарного та маргінального стилів відображає схильність керівників до самостійного прийняття рішень та неохоче ставлення до швидких рішень. Високі показники владності та активної участі в управлінні вказують на впевненість керівників у своїх діях. На основі аналізу гендерних особливостей стилю прийняття управлінських рішень виявлено відмінності між чоловіками та жінками. Жінки-керівники частіше використовують авторитарний та маргінальний стилі, що може свідчити про строгіший та більш рішучий підхід до управління. Також вони схильні до потурального стилю, що вказує на прагнення до гармонії та конформності в команді. Реалізаторський стиль рівномірно представлений у обох гендерів, свідчачи про універсальність цього підходу. Ситуаційний стиль прийняття рішень притаманний лише чоловікам, що може вказувати на їхню гнучкість та адаптивність. Взаємозв'язок між прийняттям рішень та копінг-стратегіями керівників виявився складним та багатогранним. Кореляційний аналіз показав, що владність керівників має слабкий позитивний зв'язок із раціональністю, але майже не пов'язана з готовністю до ризику. Поведінка у складних ситуаціях (пр) корелює з раціональністю і негативно з готовністю до ризику. Ці результати натякають на складний характер взаємодії між особистісними характеристиками керівників та їхніми управлінськими рішеннями. Слабкі кореляції вказують на необхідність додаткових досліджень для більш глибокого розуміння цих взаємодій.Документ Вплив self-compassion на рівень тривожності особистості(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Мануілова А.А.Кваліфікаційна робота присвячена питанню впливу self-compassion на рівень тривожності особистості, яка є актуальною на даний момент. Розкрито психологічні особливості прояву тривожності під впливом факторів self-compassion за допомогою психодіагностичного апарату. Досліджено той факт, що більшість респондентів мають високий рівень тривожності на фоні основних компонентів здатності до самоспівчуття. За результатами кореляційного аналізу виявлено та підтверджено, що складова Self-compassion Scale впливають на рівень тривожності особистості та навпаки. Так, при підвищенні рівня самодоброти спостерігається зиження рівня тривожності (r=-1,000, p<0,01). При цьому, при підвищенні рівня самоосуду рівень тривожністі, в свою чергу, теж має тенденцію до підвищення (r=0,987, p<0,01). Така сама ситуація з ізоляцією (r=0,923, p<0,01) та надмірною ідентифікацією (r=0,891, p<0,01). Дані підтверджено визначенням кореляційного зв’язку між результатами тесту за шкалою оцінки ступеня тяжкості генералізованого тривожного розладу (GAD-7) та методики діагностики за Self-compassion Scale. Апробовано міні-тренінг “Профілактика та подолання тривожності залежно від факторів self-compassion”. Після проведення останнього, визначено позитивну динаміку, а саме: самодоброта, людяність на високому рівні у 60-80% респондентів; самоосуд, ізоляція на низькому рівні спостерігається у 50-60%, що на відміну від контрольної групи, у яких самодоброта та людяність на низькому рівні у 50-70%, самоосуд та ізоляція на високому рівні у 40%. Це можна підтвердити за допомогою статистичних методів: визначивши критерій Стьюдента (t-критерій Стьюдента 1,39, p<0,05), тобто розбіжності між групами є достовірними. Практична значущість роботи визначається тим, що отримані нами результати можуть бути використані у практиці індивідуального консультування та психотерапії, при розробці індивідуальних та групових тренінгів.Документ Батьківське виховання як чинник становлення особистісного потенціалу підлітка(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Куліков В.І.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі батьківського виховання як чинника становлення особистісного потенціалу підлітків. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано батьківське виховання як чинник становлення особистісного потенціалу підлітків. У роботі здійснено узагальнення теоретичних та емпіричних результатів дослідження проблеми стилю батьківського виховання та особистісного потенціалу підлітків, що дають підстави зробити такі висновки. Особистісний потенціал визначається як внутрішньо інтегрована сукупність психологічних здібностей і властивостей, що зумовлює здатність людини до самодетермінації і саморегуляції, до діяльності відповідно до власного цілепокладання. Це є здатністю людини проявляти себе як особистість і виступати автономним суб’єктом своєї активності, цілеспрямовано впливати на довкілля, виявляючи стійкість та гнучкість до внутрішніх і зовнішніх змін ситуації. Теоретично обґрунтовано, що особистісний потенціал підлітків складається з таких компонентів: самодетермінація, інтернальний локус контролю, автономний локус каузальності, смисложиттєві орієнтації, життєстійкість, толерантність до невизначеності, високий рівень розвитку «Его», особистісна зрілість. Емпіричним шляхом визначено та описано шість типів розвитку особистісного потенціалу в підлітковому віці: дезадаптивний — характеризується найнижчим рівнем розвитку «Его», екстернальним локусом контролю, відсутністю внутрішньої мотивації, власних або перейнятих ззовні смисложиттєвих орієнтацій, низькою задоволеністю життям; автономний – є найбільш благополучним, визначається найвищим рівнем особистісного розвитку, загальної інтернальності, інтернальності в сфері досягнень і невдач, смисложиттєвих орієнтацій і задоволеності життям; інтерналізований – схожий на автономний, за винятком дуже низького автономного локусу каузальності; імпульсивний – характеризується високими значеннями індикаторів імпульсивної стадії особистісного розвитку, низьким рівнем сформованості смисложиттєвих орієнтацій, задоволеності життям, загальної інтернальності, а також інтернальності у сфері досягнень і невдач, і водночас, високим рівнем автономної каузальної орієнтації; детермінований – відзначається підвищеним зовнішнім та безособовим локусом каузальності на тлі інших показників, які є досить низькими; відчужений – характеризується середнім рівнем розвитку «Его», внутрішнього локусу контролю, у тому числі у сферах досягнень і невдач, вищими за середні показниками смисложиттєвих орієнтацій та загальної життєстійкості. Емпірично визначено стратегії батьківського виховання, які сприяють розвитку особистісного потенціалу підлітків: надмірність обов’язків, мінімальність санкцій та заборон. Стратегіями, які не сприяють розвитку особистісного потенціалу виявилися: гіперпротекція і гіпопротекція, надмірність заборон і санкцій, недостатність обов’язків, потурання потребам підлітка, наділення дитячими якостями, розширення сфери батьківських почуттів і їх нерозвиненість, виховна невпевненість, нестійкість стилю виховання, фобія втрати дитини, проекція власних негативних рис на підлітка, наділення чоловічими властивостями, витіснення конфлікту між батьками у сферу виховання.Документ Характер взаємозв’язків пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Семенчук О.В.Кваліфікаційна робота здобувачки 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження характеру взаємозв'язків пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Дипломна робота присвячена вивченню характеру зв'язку пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. В роботі розкрито теоретичні аспекти формування та розвитку мислення у дітей дошкільного віку. Наведено теоретичний аналіз особливостей прояву пам’яті та уваги у дітей дошкільного віку. Показано теоретичний аналіз проблеми формування та розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Представлено особливості формування творчого мислення та креативності у дітей дошкільного віку. Здійснено змістовний аналіз теоретичних аспектів формування та розвитку мислення у дітей дошкільного віку. З’ясовано, що мислення – це процес, який пов'язують з пошуком чогось нового, тим самим складаючи вищий рівень розвитку пізнання. Визначено, що розвиток мислення у дошкільному віці займає важливе місце серед інших психічних функцій. Мислення молодшого школяра характеризується високими темпами його розвитку, оскільки відбуваються структурні та якісні перетворення в інтелектуальних процесах. Проведено теоретичний аналіз особливостей прояву пам’яті та уваги у дітей дошкільного віку. Встановлено, що увага у дітей дошкільного віку має свої особливості. Встановлено, що дітям легше зосереджуватися на конкретному навчальному матеріалі, підкріплюваному різними засобами унаочнення, їм важче підтримувати спрямованість уваги за несприятливих зовнішніх умов роботи, переборювати її відволікання. Тому тут особливо треба дбати про усунення зовнішніх перешкод, що заважають зосередженню дітей на роботі. З’ясовано, що пам'ять є це психічний процес зберігання, відтворення та забування інформації індивідом. Найточнішими асоціаціями, які виникають щодо поняття «пам'ять», є асоціації з магнітофоном, що відтворює звуки, відеокамерою або комп'ютерною системою, що укладають інформацію за певними схемами. В роботі описано мету, завдання та загальну організація емпіричного дослідження характеру зв’язку пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Здійснено вивчення рівня прояву пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Вивчення рівнів сформованості та розвитку психічних процесів у дітей дошкільного віку показало, що в основному прояв наочно-образного мислення, здатності до збереження і відтворення інформації, здатність до впізнавання, продуктивність і стійкість уваги виражено у досліджуваних дітей дошкільнят на середньому рівні і є в межах норми. Завдяки пізнавальним психічним процесам дитина одержує знання про навколишній світ та про себе, засвоює нову інформацію, запам'ятовує, розв'язує певні завдання. Серед них виділяють відчуття і сприймання, пам'ять, мислення, увагу. Емпірично досліджено характер зв’язку пізнавальних процесів і творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Одержані результати вимірювання специфіки зв’язків психічних процесів та творчих здібностей у дітей дошкільного віку показали наявність значимого позитивного зв’язку між показниками мислення, уваги, пам’яті та творчих здібностей. Представлено аналіз та інтерпретацію отриманих результатів, оформлено методичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку. Описані рекомендації можуть доповнити роботу батьків, а також вихователя, яка здійснюється відповідно до рівня їх професіоналізму та особистісних особливостей в межах дитячого садку. Встановлено, що взаємодія батьків, педагогів та дітей базується на можливості спільного творчого вирішення проблеми.Документ Зв’язок життєвого успіху з соціально-психологічними властивостями молоді(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Тамаріна І.С.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі зв’язку життєвого успіху з соціально-психологічними властивостями молоді. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано зв’язок життєвого успіху з соціально-психологічними властивостями молоді. У теоретичному розділі з’ясовано, що у психології під успіхом розуміють ступінь досягання суб’єктом кінцевого результату відповідно до запланованих ним цілей діяльності, де критеріями оцінки досягнення стають засвоєні вимоги до діяльності, очікування і схвалення соціального оточення, що задіяне в цей процес діяльності, а також власна оцінка суб’єктом своїх результатів, що виражається у почутті задоволення. Виокремлено центральне ядро і периферію. Центральне ядро складають орієнтири життєвого успіху, що відображають аксіологічний компонент уявлень. Периферія уявлень, що становить інструментальний компонент, несе функцію реалізації життєвих цілей різними шляхами, що можуть бути схваленими або викликати осуд з боку оточення. Цей аспект відображає засоби і способи реалізації досягання життєвого успіху. Показано, що вироблення уявлень про життєвий успіх відбувається на трьох рівнях: соціокультурному, соціально-психологічному та індивідуальному. Виявлено, що в досяганні життєвого успіху більша частина опитаної молоді покладається радше на себе, ніж на соціальні зв’язки та удачу, займає виважену позицію та відкидає ризик. Водночас молодь демонструє впевненість у тому, що досягне успіхів, визнає наявність успіхів у житті, задоволена тими результатами, яких досягла. Загальноприйняті норми й правила однаковою мірою заважають і допомагають у досягненні життєвого успіху. З’ясовано, що від того, яких життєвих орієнтирів дотримується молодь, залежить, яку роль вона відводить удачі, ризику, виваженим рішенням, соціальним зв’язкам, загальноприйнятим нормам і правилам у досягненні життєвого успіху. Констатовано роль навчальних та економічних умов у формуванні уявлень молоді про життєвий успіх, що полягає в їхньому впливі на впевненість і визнання результатів діяльності як успіху. На відчуття впевненості впливає рівень доходу сім’ї: молодь з більш забезпечених сімей значно впевненіше в тому, що зможе досягти життєвого успіху в майбутньому. Перспективи подальших досліджень убачаємо у вивченні чинників вироблення стратегій досягання життєвого успіху молоддю, що мала досвід невдач у минулому і зазнає труднощів в особистісному та професійному самовизначенні, у розробці програм активної допомоги та надані рекомендацій молоді, яка переживає труднощі в плануванні власного майбутнього. Отримані результати будуть корисними для психологів, соціологів, соціальних працівників і працівників тих професій, які безпосередньо працюють із молоддю. Знання про структурно-змістові компоненти уявлень про життєвий успіх і соціально-психологічні особливості їхнього вироблення дадуть змогу розробити комплекс рекомендацій щодо впровадження соціальних програм активної допомоги молоді, яка переживає труднощі в плануванні власного майбутнього.Документ Особливості формування командної взаємодії співробітників підприємства в умовах психологічного тренінгу(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Авраменко А.П.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей формування командної взаємодії співробітників підприємства в умовах психологічного тренінгу. Усвідомлюючи цілі гри, ресурси, можливості і способи їх досягнення, прийняття відповідальності за їх реалізацію учасники проживають аналогію реальної ситуації та здобувають вміння взаємодії у своїй групі. Тому як особливий стиль взаємодії, тренінг розвивається передусім у бізнес-проектах, управлінні та спорті. Ефективність тренінгів зумовлена бажання групи розвиватись та бажанням і потенціалом кожного з учасників. Створено авторській тренінг за мотивами книги Патріка Ленсіоні «П'ять вад у роботі команди. Історії реальних викликів та перемог» для формування командної взаємодії співробітників підприємств. Обґрунтовано, що створити неформальне, невимушене спілкування учасників тренінгу, яке відкриває групі безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм, заради якої вона зібралася або була сформована, є основною метою тренінгу. Феномен тренінгу насамперед у тому, що він відповідає вимогам сучасного життя, яке насичене різними суспільними проблемами. Завдяки проведенню тренінгу підтверджено значення стилів поведінки у конфліктах, типів відповідальності, задоволеністю роботою у формуванні командної взаємодії співробітників підприємств. Встановлено, що методом психологічного тренінгу можливо вплинути на формування бажаних стилів поведінки у конфліктах, типів відповідальності, задоволеністю роботою. Тренінг стимулював розвиток у співробітників комунікативних навичок, бажання співпрацювати, домовлятись, іти на компроміс, нести відповідальність за свої дії та їх вплив на загальний результат команди. Результатом тренінгу є зростання комунікативних схильностей та більш відповідальної поведінки по відношенню до колег та загального результату, як наслідок, збільшення задоволеністю роботою та результатом. Розроблена програма тренінгу забезпечила реалізацію психологічних умов для підвищення рівня довіри та відповідальності у співробітників підприємств. Практичне значення результатів дослідження полягає в підготовці тренінгової програми, спрямованої на підвищення командної взаємодії у співробітників підприємств та доведенні її ефективності. Тренінгова програма та результати дослідження можуть бути використані у практиці підприємств, діяльність яких пов’язана діяльністю груп задіяних у одному або декількох проектах та спрямованих на загальний результат. Програма тренінгу буде цікава тим колективам яким потрібно виявляти більшу злагодженість, успішно діяти в складних ситуаціях, розкриваючи потенціал групи.Документ Психологічні чинники впливу соціальних мереж на розлади харчової поведінки особистості(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Білорибка і.і.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних чинників впливу соціальних мереж на розлади харчової поведінки. У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми розладів харчової поведінки, їх видів та причин виникнення. Установлено, що сучасні концепції розуміння сутності харчової поведінки досить різноманітні. З’ясовано, що низка наукових підходів до визначення сутності харчової поведінки знаходиться на межі психологічної та медичної наук. З’ясовано, що харчова поведінка особистості віддзеркалює не тільки її вподобання, схильності, цінності та установки в частині споживання їжі, а й культурну, етнічну та релігійну її приналежність, а також відтворює певний психологічний портрет особистості, несучи в собі інформацію про її індивідуальні характеристики. Охарактеризовано основні види порушень харчової поведінки (обмежувальна, емоційна та екстернальна) та основні розлади харчової поведінки (нервова булімія, нервова анорексія, геофагія, бігорексія, сітофобія, орторексія). Проаналізовано підходи науковців до трактування феномену інтернет-залежності та установлено, що: основними симптомами виникнення інтернет-залежності вважаються психологічні та фізіологічні; основними типами інтернет-залежних осію дослідники називають такі: інтернет-комунікатори, інтернет-еротомани, інтернет-агресивісти, інтернет-когнітивісти, інтернет-гемблери та інтернет-покупці; основними психологічними особливостями віртуального середовища, які призводять до зростання інтернет-залежності, вважаються: анонімність, фізична непредставленість, своєрідність міжособистісного сприйняття, нерегламентованість поведінки, зниження психологічного й соціального ризику у процесі спілкування. Для визначення впливу психологічних чинників у розрізі соціальних мереж на розлади харчової поведінки особистості нами проведене відповідне емпіричне дослідження, метою якого є емпірична перевірка концептуальної гіпотези про наявність певного впливу соціальних мереж на характер харчової поведінки особистості. Для визначення впливу чинників обґрунтовано методичний інструментарій дослідження: для визначення типу харчової поведінки – Голландський опитувальник харчової поведінки (DEBQ); для визначення впливу когнітивного чинника – авторський опитувальник обізнаності особистості щодо здорового харчування; для визначення впливу мотиваційного чинника – Опитувальник А. Реана «Мотивація успіху та страх невдач»; для визначення впливу соціального чинника – Тест на інтернет-залежність Кімберлі Янг; для визначення взаємовпливів та характеру зв’язку – кореляційно-регресійний аналіз. З урахуванням проведеного аналізу установлено, що у чоловіків практично немає проблем із впливом чинників соціальних мереж на розлади харчової поведінки. У той же час, такий негативний вплив установлено у жінок, що підтверджено нами результатами кореляційно-регресійного аналізу. Розроблено тренінгову програму щодо формування адекватної харчової поведінки жінок, які знаходяться під впливом інформації із соціальних мереж.Документ Психологічна реабілітація військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Черняк А.О.Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки особливостей психологічної реабілітації військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, завдання дослідження, обираються методи проведення досліджень, вказується об'єкт і предмет дослідження, практична значущість кваліфікаційної роботи. Перший розділ присвячено аналізу теоретичних основних досліджень проблеми реабілітації військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом; розкриттю сутності посттравматичного стресового розладу військовослужбовців; характеристиці змісту та структури психологічної травми військовослужбовців; обґрунтуванню основних чинників поліпшення психологічного стану військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом. У другому розділі розкрито етапи обстеження військовослужбовців для виявлення посттравматичного стресового розладу. У третьому розділі порівняно порядок організації та проведення психологічної реабілітації військовослужбовців Збройних Сил України та США. Також в даному розділі обґрунтовано та розроблено програму реабілітації військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом. Висновки містять основні результати проведених досліджень.Документ Психологічні чинники, що сприяють прийняттю рішення стати власником собаки(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Лазько Т. Ю.У роботі проведене теоретичне обґрунтування змісту і причин та емпіричне дослідження психологічних чинників, що впливають на прийняття рішення стати власником собаки. З’ясовані особливості взаємостосунків між власниками та собаками. Визначено, що собаки впливають на психічне благополуччя людини, підвищують якість її життя, сприяють покращенню здоров’я, соціалізації, унормуванню емоційно-вольової сфери, підвищенню фізичної активності. Собаки схильні формувати тривалі прихильні зв’язки зі своїми опікунами, які прирівнюють до стосунків прихильності між немовлям і матір’ю, а у дорослому віці – до людської дружби. Акцентовано, що процес прийняття рішення стати власником собаки може складатися з таких етапів, як-от: (1) рішення придбати собаку; (2) рішення про те, який тип собаки придбати; (3) рішення про те, яку собаку конкретно взяти; і (4) рішення щодо джерела придбання собаки. Процес прийняття рішення стати власником собаки може бути як усвідомленим, так і несвідомим, він корелює з віком, статтю та життєвим досвідом людини, соціально-економічними обставинами її життя, ціннісними настановами. За результатами емпіричного вивчення загального ставлення власників собак до домашніх тварин, їх характерологічних рис, соціально-економічних, культурних і демографічних характеристик, ступеня мотивації у рішенні стати власником собаки та особливостей проходження цього процесу підтверджено висунуту концептуальну гіпотезу про те, що прийняття рішення стати власником собаки є складним багаторівневим та полімотивованим процесом, зумовлений певними соціально-психологічними чинниками. Отримані результати вможливили розроблення психолого-педагогічних рекомендацій щодо оптимізації й формування усвідомленого ставлення у прийнятті рішення стати власником собаки, а також психолого-просвітницької програми «Відповідальне володіння собакою: Шлях до усвідомленого вибору» (4 тижня). Матеріали дослідження можуть бути використані в практиці психологічних консультацій, бути корисними для Кінологічної спілки України, заводчиків, працівників закладів медичної та соціальної реабілітації, волонтерських організацій та пересічних громадян.Документ Взаємозв’язок між проявом тривоги та страхами із соматичними змінами в українських жінок(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Бойкова І.М.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі взаємозв’язку між проявами тривоги та страхами із соматичними змінами в українських жінок. У теоретичному розділі з’ясовано, що у жінок прояви емоцій, емоційного інтелекту та алекситимії у порівнянні із чоловіками, більш яскравіші. Жінки частіше за чоловіків проявляють свої емоції відкрито, в той час коли чоловіки більше стримані у прояві емоцій. Жінки, також, частіше за чоловіків мають високий рівень алекситимії, що може сформуватися у будь-якому віці і мати різні причини її виникнення. Зазначено, що жінки частіше ніж чоловіки мають прояви тривоги та страхів. Визначено, що тривога може бути різної сили прояву. Розглянуто типи тривожних розладів, які зустрічаються найчастіше на сьогодні. Відзначено, що до різних типів тривожних розладів дуже часто в симптомах зазначені різні страхи та фобії. Страхи, в свою чергу, теж поділяють за силою та частотою прояву. Кількість фобій має великий перелік. Встановлено, що найкращий спосіб подолати тривогу та страхи це психотерапія поєднана із фармакотерапією. Такий комплексний підхід показує найкращий результат. Визначено, що зниження рівня тривоги та страхів можна досягти різними психотерапевтичними методами. Найкращі результати були досягнуті завдяки когнітивно-поведінковій та тілесній терапіями. Встановлено, що рівень тривоги буде мати більший вплив на соматичний стан жінок ніж рівень страху. В результаті розрахунку було встановлено вищий кореляційний зв'язок між рівнем тривоги та соматичними проявами та соматизацією чим між страхами та соматичними проявами і соматизацією. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці психотерапевтичної програми для жінок із високим рівнем алекситимії, тривоги та страхів для зниження, запобігання соматичних проявів та безпосередній апробації цієї програми на досліджуваних. Отримані результати можна буде використати для розробки індивідуальних або групових терапевтичних програм, які допоможуть попередити або полегшити прояви тривоги і страхів у жінок, що в подальшому допоможе запобігти руйнівного впливу на соматичний стан.Документ Психологічні особливості професійної рефлексії як механізму саморозвитку майбутніх психологів(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Семенець А.А.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі професійної рефлексії як механізму саморозвитку майбутніх психологів. У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми саморозвитку майбутніх психологів, його психологічних механізмів, рефлексії як одного з таких механізмів та професійної рефлексії в контексті їх розвитку та саморозвитку. Установлено, що сучасні концепції розуміння сутності саморозвитку досить різноманітні. Зокрема, він розглядається як: мета, засіб, явище, процес, стан, зміна, результат, підсумок тощо. Аналіз визначень поняття «саморозвиток» різними дослідниками довів неоднозначність та різноманітність поглядів на його трактування. Проте у більшості наведених визначень саморозвиток характеризується як процес особистісних змін, які усвідомлено і самокеровано проходять в житті особистості, носячи характер самосвідомості. У роботі констатується, що саморозвиток носить процесний характер. Також установлено, що для характеристики саморозвитку дослідниками застосовуються дві взаємопов’язані категорії – «розвиток» і «життєдіяльність». У роботі сформульовано та уточнено змістовне наповнення поняття «механізм особистісного саморозвитку», складовими елементами якого запропоновано вважати: архетип самості; постановку та реалізацію життєвих цілей; процес задоволення потреб; рух; пошук сенсу життя; духовне зростання; активність; подолання життєвих криз. У роботі емпірично досліджено особливості саморозвитку та професійної рефлексії та проаналізовано показники їх взаємозв’язку. Обґрунтовано склад критеріїв для оцінювання професійної рефлексії як механізму особистісного саморозвитку майбутніх психологів: рівень емпатії; рівень комунікативної компетенції; рівень саморозвитку особистості; рівень сформованості умінь саморегуляції діяльності. У роботі експериментальним шляхом доведено ефективність психологічного забезпечення активізації становлення професійної рефлексії як механізму саморозвитку майбутніх психологів (розвивальна програма та методичні рекомендації викладачам та практичним психологам).Документ Ціннісно-смислові чинники особистісного розвитку майбутніх психологів(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Буртова Є.Д.Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки цінісно-смислових чинників особистісного розвитку майбутніх психологів. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, завдання дослідження, обираються методи проведення досліджень, вказується об'єкт і предмет дослідження, практична значущість кваліфікаційної роботи. Перший розділ присвячено аналізу теоретичних основних дослідження проблеми ціннісних орієнтацій як чинників особистісного розвитку майбутніх психологів; розкриттю сутності ціннісно-смислових чинників розвитку індивіда; характеристиці ролі, місця і значення ціннісно-смислових чинників у процесі особистісного розвитку; обґрунтуванню ціннісно-смислових детермінантів особистісного розвитку майбутніх психологів. У другому розділі розкрито психодіагностичні засади дослідження системи цінностей майбутніх психологів; розкрито основні детермінанти і тенденції професійного аксіоґенезу майбутніх психологів; обгрунтовано результати дослідження ціннісних орієнтацій і самоактуалізації у процесі особистісного розвитку майбутніх психологів; визначено психологічні особливості смисложиттєвих орієнтацій майбутніх психологів. Висновки містять основні результати проведених досліджень.Документ Психологічні особливості прояву тривожності у внутрішньо переміщених жінок з різним типом емоційної спрямованості(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Полянчикова О.А.Кваліфікаційна робота здобувачки 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі переживання тривожності у внутрішньо переміщених жінок з різним типом емоційної спрямованості особистості, яка є актуальною на даний момент. Розкрито психологічні особливості прояву тривожності у внутрішньо переміщених жінок з різним типом емоційної спрямованості особистості за допомогою психодіагностичного апарату. Визначено, що більшість респондентів не мають яскраво виражених потреб до розвитку своєї особистості як частини соціуму, так і душевно. Також досліджено той факт, що більшість респондентів мають високий рівень тривоги та тривожності. Їх самооцінка є на низькому рівні. Визначено взаємозв’язки між показниками прояву тривожності та типами емоційної спрямованості у внутрішньо переміщених жінок. Дослідено, що респонденти, котрі мають потребу допомагати іншим, ділитися менше піддаються тривозі, тобто між даними показниками існує прямий позитивний зв’язок (r=0,989, p<0,01), така ж ситуація з опитуваними з яскраво вираженою потребою в спілкуванні, активно діяти досягати поставленої мети — прямий кореляційний зв’язок з низьким рівнем тривоги (r=1,000, p<0,01) та (r=1,000, p<0,01) відповідно. Також, частка опитаних з потребою в тілесному та душевному комфорті, мають прямий позитивний зв’язок з низьким рівнем тривоги (r=1,000, p<0,01). Апробовано програму психокорекційних заходів по зниженню інтенсивності прояву тривожності у внутрішньо переміщених жінок з різним типом емоційної спрямованості. Остання складається з трьох тренінгових занять. Після даної програми проведено повторно опитування за методикою «Шкала явної тривожності СМAS» в адаптації А. Прихожана. Отримані результати свідчать про зниження частки респондентів з високим рівнем за шкалою явної тривожності. Розбіжність між даними показниками до та після проведеного тренінгу є статистично значичими (t-критерій Стьюдента 1,42, p<0,05). Практична значущість роботи визначається тим, що отримані нами результати можуть бути використані у практиці індивідуального консультування та психотерапії, при розробці індивідуальних та групових тренінгів.Документ Характер зв'язку типів дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у дітей підліткового віку(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Атамогланова К. М.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (освітній рівень магістр) Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи, присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження характеру зв'язку типів дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у дітей підліткового віку. Підлітковий вік є істотно сприятливим для становлення агресивності та агресивної поведінки, у зв’язку з перебігом вікової кризи, новоутворенням якої є становлення особистісного Я з системою внутрішніх цінностей, поглядів, позицій, уявлень про самого себе, усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей. Обґрунтовано, що поведінка у дітей підліткового віку є досить залежною від емоцій у силу їх вікових особливостей, при цьому агресія у поведінці підлітків є деяким різновидом взаємодії із світом, захисним механізмом. Існують особистісні (суб'єктивні) та соціально обумовлені (об'єктивні) прояви агресивності. Негативні впливи зовнішнього середовища сприяють виникненню деструктивних змін у формуванні особистості. Це може проявлятися у вигляді агресивної та девіантної поведінки, яка з часом переростає у сталий поведінковий патерн. З’ясовано, що підліткова агресія обумовлюється різними факторами, серед яких, одним з найголовніших виступають умови внутрішньосімейних взаємовідносин. Фундаментом формування такої характерної якості особистості як агресивність, виступає тип дитячо-батьківських відносин та психологічний клімат всередині сім’ї. Акцентується, що сім'я може як служити прикладом агресивної поведінки, так й підкріплювати її. У цьому мають значення як прояви агресії членів сім'ї стосовно один до одного, так й ставлення батьків до поведінки дитини. Поблажливість до агресивних проявів дитини, як і суворі покарання, призводять до високого рівня агресії у дітей підліткового віку. Батьки можуть заохочувати агресивність у дітях або власною поведінкою і ставленням один до одного і оточуючих, або позитивним ставленням до прояву агресивності у дитини, можуть суворо карати, цим подаючи приклад агресивної поведінки. Розглядаючи характер зв'язку типів дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у дітей підліткового віку виокремлено, що високий рівень прояву агресивності у підлітків пов'язаний із вибором певного типу дитячо-батьківських відносин та із негативним психологічним кліматом в сім’ї. Стверджується, що важливо створювати необхідні умови для формування у підлітків конструктивних форм поведінки в проблемній ситуації. Важливо виявляти до дитини більше уваги, любові та ласки, яких вона потребує. Розкрито, що у психічних особливостях самої дитини немає передумов виникнення агресивності. Зовнішні впливи переломлюються через внутрішній світ людини, що росте, перетворюються в ньому. Результатом складної взаємодії об'єктивних та суб'єктивних чинників розвитку, психіка агресивного підлітка набуває певної своєрідності, у якому зовнішні імпульси сприймаються у спотвореному вигляді. Саме збіг несприятливих зовнішніх умов із негативними передумовами у психіці дитини ускладнює її поведінку. Зазначено, що у сприйнятті агресивних підлітків батьки у взаємодії з ними виступають авторитарними, дисгармонійно-непослідовними або відстороненими. Підліткам властива фіксація на негативному переживанні характеру відносин із близькими (батьками), що тягне у себе зміни у поведінці. Наголошено, що несприятливі ситуації, пов'язані зі специфікою батьківського виховання, на основі якої дитина формує невірні уявлення про соціум та навколишній світ. Тож, саме збіг несприятливих зовнішніх умов із негативними передумовами у психіці дитини ускладнює її поведінку. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що за результатами дослідження характеру зв'язку дитячо-батьківських відносин та прояву агресивної поведінки у підлітків, спостерігається, що при збільшені показника психологічного клімату в сім’ї, буде знижуватися загальний показник агресивності та прояв її видів у підлітка. Визначено, що при високому показнику психологічного клімату в сім’ї, підлітки більш схильні до вибору такої домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні як миролюбство. Обґрунтовано, що зі збільшенням показників негативних типів дитячо-батьківських відносин, що являють собою директивність, ворожість, непослідовність, критика та зменшенням показників позитивних типів дитячо-батьківських відносин, що являють собою близькість та позитивний інтерес, буде збільшуватися рівень прояву різних видів агресії. Також показано, що виховування в нестійкому, або стійкому негативному психологічному кліматі в сім’ї та домінування негативних типів дитячо-батьківських відносин, через переважання негативних емоцій, упередженого, здебільшого недоброзичливого ставлення до оточуючих, зростає схильність до підвищеного рівня прояву агресивності у підлітка. Якщо у підлітків в сімейному оточенні панує згуртованість членів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена. То такі умови формують у дитини навички раціональних способів розв'язання конфліктних ситуацій, зниження емоційного напруження та покращення самосприйняття дитини. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть буть використані шкільними вчителями, практичними психологами, класними керівниками в роботі з підлітками та їхніми батьками; при підготовці методичних рекомендацій з подолання агресивності дітей цієї вікової категорії, були розроблені практичні рекомендації щодо роботи із проявами агресивності у підлітків.Документ Психологічні особливості перебігу екзистенційної кризи у ВПО під час війни(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Кушнір К.Ю.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних особливостей перебігу екзистенційної кризи у ВПО під час війни. У роботі здійснено теоретичний аналіз наукових праць, що стосуються проблематики дослідження кризових станів та екзистенційної кризи і її проявів зокрема. Особливий акцент робиться на особливостях прояву екзистенційної кризи у ВПО. Достатня увага приділяється також визначенню практичних рекомендацій з подолання екзистенційної кризи у ВПО. Визначено категорійний апарат дослідження, проведено аналіз понять «криза», «екзистенційна криза». Установлено ситуації, що призводять до появи кризи в житті особистості. Установлено ступені проявів ознак кризи у особистості з поділом їх на поверхову, поглиблену та глибинну кризи. Визначено чинники, що впливають на глибину переживання кризи особистістю. Систематизовано екзистенційні кризи особистості на наступні види: криза безглузглуздості, криза смислоутрати, криза неопитмального сенсу життя. Установлено, що першопричинию виникнення екзистенційної кризи у особистості можна вважати її зіткнення з певною проблемною ситуацією, яка виходить за межі звичних сенсів буття. З’ясовано, що екзистенційна криза – це переломний момент у житті особистості, коли старі схеми існування стають неактуальними, а замість них народжуються нові. Вона стає потенційним засобом формування нового власного життєвого задуму у ситуації вибору найбільш простого способу реалізації життєвих планів. У процесі дослідження психологічних особливостей проявів ознак екзистенційної кризи у ВПО установлено, що ВПО однозначно потребують якісної психологічної допомоги для адаптації у нових умовах існування, оскільки їх психологічний стан сповнений тривожністю, переживаннями, негативними емоційними впливами тощо. У всіх без виключення ВПО діагностується психологічна травма. Для визначення психологічних особливостей проявів екзистенційної кризи у ВПО та знаходження відмінностей їх проявів порівняно з не ВПО сформовано методичний інструментарій з наступних методик: шкала екзистенції А. Ленгле та К. Орглера (в адаптації С. Кривцової); Тест екзистенційних мотивацій (в адаптації В. Шумського); Тест смисложиттєвих орієнтацій Д. Леонтьєва. За результатами дослідження підтверджено концептуальну гіпотезу дослідження, яка полягає в тому, що екзистенційна криза для ВПО під час російсько-української війни має більш виражений характер проявів, ніж для решти популяції. З урахуванням отриманих результатів дослідження розроблено комплексну програму психологічної допомоги ВПО у подоланні наслідків впливу екзистенційної кризи. В межах зазначеної програми запропоновано використати оптимальний варіант терапії – когнітивно-поведінкову терапію (КПТ).Документ Індивідуально-психологічні фактори дезадаптованості військовослужбовців у воєнний час(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Мягкова К. Є.Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена індивідуально-психологічні фактори дезадаптованості військовослужбовців у воєнний час. У кваліфікаційній роботі теоретично зазначена значущість розуміння індивідуально-психологічних факторів, що впливають на дезадаптованість військовослужбовців. Проаналізовані теоретико-методологічні підходи у вивченні індивідуально-психологічної адаптації військовослужбовців у воєнний час та теоретично досліджені фактори індивідуально-психологічної адаптації військовослужбовців у воєнний час. Визначені ключові фактори, що визначають адаптацію, та важливі аспекти, які можуть ускладнювати цей процес. Підтверджено наявність відмінностей адаптаційних механізмів при різних рівнях отриманої освіти та сімейного стану, значущі відмінності при різних релігійних переконаннях та рівнем адаптованості не виявлені. Розгляд цих аспектів допоможе надати корисні висновки для військового управління щодо підготовки та підтримки військовослужбовців під час їхньої служби в умовах конфлікту. Розуміння індивідуальних особливостей психічного стану може слугувати основою для розробки та вдосконалення програм профілактики та лікування психічних розладів серед військовослужбовців. Також результати дослідження можуть впливати на соціальні політики та програми підтримки військових в умовах конфлікту, а також на формування громадської свідомості щодо потреб та проблем військовослужбовців, тобто можуть використовуватися при розробці сучасних програм підтримки, реінтеграції та психологічного відновлення. Результати можна використати при викладанні навчальних дисциплін «Психологія ведення переговорів», «Психологія масових комунікацій», «Психологія конфліктів»; у вищих навчальних закладах; у роботі практикуючих психологів, консультантів, психотерапевтів, соціальних працівників та ін.Документ Життєстійкість особистості в контексті способів долання складних життєвих ситуацій(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Оверко Г.О.Кваліфікаційна робота присвячена теоретичному аналізу та емпіричному дослідженню проблеми життєстійкості особистості в контексті способів долання складних життєвих ситуацій. Поняття життєстійкість розроблялося на перетині психології стресу, екзистенціальної психології та стрес-долаючої поведінки. Вперше поняття «життєстійкість» як психологічний феномен було введено психологами С. Мадді та С. Кобейс. Наразі існує безліч підходів щодо вивчення «життєстійкості». Спираючись на ці дослідження ми визначаємо життєстійкість як здатність людини впоратись з перешкодами, вміння легко пристосуватись до життєвих труднощів та швидше відновитись після них. Життєстійкість містить в собі важливі три компоненти: залученість (активна життєва позиція людини, взаємодія особистості зі світом), контроль (впевненість людини в тому що досягти результату можливо тільки боротьбою), прийняття ризику (готовність людини не дивлячись ні на що ризикувати). З’ясовано, що першочергово на розвиток життєстійкості впливають батьки, адже дитина пізнає цей світ і вчиться з ним комунікувати саме через приклад батьків. Надалі на формування життєстійкості, в більш дорослому віці, буде впливати соціум та отриманий життєвий досвід. Завдяки розвиненій життєстійкості людина здатна брати відповідальність за своє життя, знати його сенс, знаходити нові цілі, вміти аналізувати життєві труднощі та оцінювати їх як можливість для отримання нового досвіду. Охарактеризовано значення складних життєвих ситуацій. Під складною життєвою ситуацією ми розуміємо ситуацію яка значима для людини та має високий ступінь невизначеності і погіршує умови життєдіяльності. Сучасні науковці розглядають складну життєву ситуацію як неможливість адаптуватись до життя через зовнішні дії чи внутрішні зміни викликані певними обставинами, які вимагають від людини високого рівня життєстійкості та вибору певних копінг-стратегій. Опинившись в складній життєвій ситуації, наша психіка звикла реагувати деструктивним чином, проте складні життєві ситуації чи певні травматичні події не завжди призводять до деструктивного розвитку та травматизації а навпаки можуть здійснювати позитивний, трансформаційний вплив на людину. Адже стикаючись з складними обставинами людина змушена подивитись на ситуацію з іншого боку та на життя в цілому і змінити своє уявлення про світ, стати сильнішою та більш емоційно-витривалою, здатною протистояти стресовим подіям та особистісно зрости. Визначено, що особливу увагу слід приділяти розвитку життєстійкості в юнацькому та дорослому віці, адже, як правило, люди юнацького та зрілого віку найчастіше стикаються з життєвими труднощами, які впливають на їх життєдіяльність. Встановлено, що одну з основних ролей у формуванні життєстійкості молоді відіграють бажання вдосконалюватись, формувати власні цінності та розвиток самосвідомості, а для формування високого рівня життєстійкості у зрілому віці важливим є розвиток професійної діяльності, яка надає життю нових смислів. Розглянуто копінг-стратегії як засоби подолання життєвих труднощів. Виділяють вісім базових копінг-стратегій: пошук соціальної підтримки, дистанціювання, позитивна переоцінка, прийняття відповідальності, конфронтаційний копінг, втеча-уникнення, самоконтроль, планове вирішення проблеми. Основні функції копінг-стратегій полягають у вирішенні проблем та управлінні своїми емоціями. Стверджується, що смисложиттєві орієнтації є ресурсом особистості, через вплив на їх структурні елементи можна розвивати життєстійкість. За результатами проведеного емпіричного дослідження встановлено, що загальні показники життєстійкості вказують на те що 58,3% всієї вибірки мають середній рівень життєстійкості. З’ясовано що люди зрілого віку (55%) мають вищій рівень життєстійкості ніж люди юнацького віку (45%). Встановлено кореляційні зв’язки між показниками рівня життєстійкості та показниками копінг-стратегій. З’ясувалось що високий рівень життєстійкості корелює з такими копінг-стратегіями як «конфронтаційний копінг», «самоконтроль», «планування вирішення проблеми» та «позитивна переоцінка». Середній рівень життєстійкості має помірні кореляційні зв’язки з «конфронтаційним копінгом», «дистанціюванням», «плануванням вирішення проблем», а низький рівень життєстійкості корелює з шкалою «втеча-уникнення». Проте статистично значущих відмінностей між двома вибірками не виявлено. Визначено існування зв’язку між складовими життєстійкості та сенсом життя і показниками смисложиттєвих орієнтацій особистості. Це вказує на те що людина яка знає сенс свого життя, розуміє свої цілі, вміє їх знаходити та використовує конструктивну поведінку буде більш емоційно стійкою під час життєвих труднощів та зможе протистояти їм. Практична значущість роботи полягає в тому що отримані нами результати можуть бути корисними для роботи шкільного психолога, використовуватись в ЗВО та для практикуючих психологів які надають психологічну допомогу людям різних вікових категорій з метою зниження психологічної напруги в кризових ситуаціях.