Кафедра права
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Стратегія цифрової трансформації європейської спільноти в "цифровому компасі ЄС" С. 58-61(European Open Science Space, Одеса, 2024-09-09) Бочарова Н.В.; Шкабаро В.М.; Палєєва Ю.С.1 Міжнародна науково-практична конференція «Modern Science: Exploring Theories, Innovations and Practical Solutions».Документ Щодо питання про використання можливостей штучного інтелекту в судовій експертизі(КНДІСЕ, 2024) Ніколайчук Т.В.; Соломаха Ю.В.Стаття присвячена можливостям застосування систем Штучного Інтелекту, які використовуються при виконанні низки завдань, що виникають у процесі здійснення судово-експертної діяльності, зокрема завдань почеркознавчої та техніко-криміналістичної експертизи документів. Проаналізовано можливості використання нейронної мережі не тільки для зображень, а й для великих обсягів тексту та інших даних. Зазначено, що застосування Штучного Інтелекту необхідно розглядати як один з етапів порівняльного дослідження, не підміняючи саме порівняльне дослідження.Документ Особливості адміністративно- правової кваліфікації адміністративних правопорушень, що повязані з корупцією(2020) Дрофич Ю.В. (Борисова Ю.В.)Стаття присвячена особливостям адміністративно-правової кваліфікації правопорушень, пов’язаних з корупцією. Встановлено, що кваліфікація адміністративних деліктів є одним з етапів використання адміністративно-правової норми, метою якої є встановлення підстав для застосування адміністративної відповідальності до особи, що вчинила протиправні дії. Змістом кваліфікації адміністративного правопорушення є оцінка скоєного діяння з точки зору закону, у зв’язку з чим здійснюється вибір адміністративно-правової норми, яка передбачає відповідальність за це діяння, доведення того, що застосуванню у конкретному випадку підлягає саме ця норма, юридичне оформлення та закріплення висновку про оцінку скоєного. Неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення означає незаконне притягнення особи до адміністративної відповідальності або те, що диспозиція інкримінованої статті не відповідає фактично вчиненому діянню особи, або вчинене діяння підпадає під ознаки будь-якого іншого правопорушення. Помилка під час кваліфікації може спричинити не тільки неправильне призначення міри покарання, але й необґрунтоване застосування низки інших обмежень, пов’язаних із притягненням до адміністративної відповідальності. Визначено, що правильна й повна кваліфікація може бути проведена лише тоді, коли встановлені всі обов’язкові фактичні обставини справи, коли юридичний склад є визначеним та передбачає встановлення ознак, які характеризують кожний з елементів юридичного складу, а саме об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону. Доведено, що особливістю об’єкта адміністративного правопорушення пов’язаного з корупцією, є те, що здебільшого їх скоєння передбачає наявність посягання на норми фінансового, трудового, податкового, банківського та інших галузей законодавства. Об’єктивна сторона правопорушень, пов’язаних з корупцією, передбачає наявність діяння, а також іноді часу та способу вчинення правопорушення. Суб’єктом правопорушень виступають посадові особи. Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини. Проведений аналіз адміністративно-правових норм сприятиме усуненню недоліків під час притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності, позитивно вплине на правозастосовну практику юрисдикційних органів та набуде юридичної довершеностіДокумент Особливлсті адміністративної відповідальності за правопорушення, повязані з корупцією(2020) Дрофич Ю.В. (Борисова Ю.В.)Стаття присвячена визначенню особливостей адміністративної відповідальності за правопору- шення, пов’язані з корупцією. Встановлено, що адміністративна відповідальність є одним із дієвих заходів підтримання правопорядку в державі, оскільки охоплює широке коло суспільних відносин між органами публіч- ного управління та фізичними та юридичними особами. Визначено, що в адміністративно-правовій літературі заведено визначати адміністративну відповідальність як особливий вид юридичної відповідальності зі всіма притаманними їй ознаками, що має певні особливості, враховуючи коло тих суспільних відносин, на які вона може бути поширена. Доведено, що адміністративна відповідальність розглядається як: діяльність щодо засто- сування адміністративних стягнень; передбачена санкціями правових норм реакція держави на правопорушення та застосування примусових заходів; встановлення певних обмежень внаслідок вчинення адміністративного пра- вопорушення. Проблеми визначення особливостей адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень викликані передусім необхідністю підтримання у суспільстві режиму законності та належного забезпечення захисту прав і свобод громадян у адміністративно-деліктних відносинах. Аргументовано, що адмі- ністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, є галузевим різновидом адміністративних правопорушень, за вчинення яких встановлена адміністративна відповідальність, проте притягнення до неї має певні особливості, які й зумовлюють специфіку притягнення правопорушників до цього виду відповідальності.Документ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОВ’ЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ(2020) Дрофич Ю.В. (Борисова Ю.В.)Стаття присвячена розгляду особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Визначено, що питання подолання корупції у країні перебуває у тісному зв’язку з процедурою притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності. Зазначено, що питання визначення змісту провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, порівняно з провадженням у справах про адміністративні правопорушення не отримали належної уваги вчених-адміністративістів, не стали предметом комплексних наукових досліджень, хоча цей напрям дослідження є значним за обсягом та змістом. Основною метою статті є визначення й аналіз особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, характеристика їх змісту, визначення специфіки їх реалізації. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, є одним із способів забезпечення обов’язковості норм матеріального права та вжиття примусових заходів до порушників цих норм, тому зазначений процес має чітко відповідати вимогам закону, оскільки є процесуальною формою щодо притягнення до адміністративної відповідальності, порушення якої приведе до безкарності винних осіб. Доведено, що провадження у справах про правопорушення, пов’язані з корупцією, за обсягом питань, які вирішуються, кількістю суб’єктів, що беруть участь, є одними з найскладніших проваджень в адміністративному праві. Визначено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, що пов’язані з корупцією, – це процесуальна діяльність уповноважених органів (органів Національної поліції, Національного агентства із запобігання корупції, судів тощо), яка на підставі норм адміністративного законодавства спрямована на встановлення об’єктивної істини у справі про адміністративне правопорушення, прийняття й виконання постанови по справіДокумент Посадові особи як суб’єкти адміністративного правопорушення, що пов’язані з корупцією(2020)Стаття присвячена визначенню посадових осіб як суб’єктів адміністративного правопорушення, що пов’язані з корупцією. Встановлено, що в умовах сьогодення запобігання та протидія будь-яким корупційним проявам залишається першочерговим завданням в Україні. Підтверджено, що адміністративні правопорушення, що пов’язані з корупцією, завдають шкоди інтересам фізичних та юридичних осіб, державі, створюють небезпечні тенденції, які дестабілізують нормальні суспільні відносини, порушують усталений порядок в державі. Визначено, що значна частина праць вчених-юристів, присвячених дослідженню саме суб’єктів адміністративних правопорушень, що пов’язані з корупцією, є малодослідженою. Доведено, що виходячи із позицій законодавця, в теорії адміністративно-деліктного права, суб’єктний склад адміністративної відповідальності поділяється на наступні види: а) загальна адміністративна відповідальність; б) спеціальна адміністративна відповідальність, яка включає, зокрема й відповідальність посадових осіб. Підтверджено, що правопорушення вчинене посадовою собою представляє більш суспільну шкідливість ніж правопорушення, вчинені іншими особами, оскільки в першому випадку спричиняється шкода авторитету держави, зокрема економічній її складовій. Доведено, що сучасний стан законодавчого врегулювання адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення посадових осіб потребує приведення її у відповідність з іншими правовими актами, що регулюють правовий статус посадових осіб, а також визначенню меж та особливостей притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб.Документ ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ(2022) Дрофич Ю.В. (Борисова Ю.В.)У статті автором зазначені окремі принципові тези з приводу адміністративно-правового статусу суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Зокрема, визначено, що на сьогодні відсутня одностайність у поглядах вчених-адміністративістів на правовий статус осіб, які приймають участь у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Автором підтрима-но тезу про те, що поняття «суб’єкт провадження у справах про адміністративні правопорушення, що пов’язані з корупцією»» є ширшим за поняття «учасники провадження». Акцентовано на тому, що найбільш повним і кон-структивним є підхід, згідно якого пропонується виокремлювати наступні групи учасників провадження у адмі-ністративних правопорушеннях, пов’язаних з корупцією: 1) за наявністю заінтересованості у результатах вирі-шення адміністративної справи: а) заінтересовані особи (сторони, треті особи, їхні представники); б) учасники, які не мають заінтересованості у вирішенні справи (свідок, експерт, спеціаліст, перекладач та інші); 2) за роллю у судовому процесі: а) особи, які беруть участь у справі (сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб); б) особи, які сприяють розгляду справи (свідки, експерти, спеціалісти); в) особи, які обслуговують судовий процес (перекладач, секретар судового засідання, судовий розпорядник). На підставі викладеного, автором обґрунтова-но висновок, що сьогодні правовий статус осіб, які беруть участь у справах про адміністративні правопорушен-ня, пов’язані з корупцією, потребують внесення суттєвих змін до чинної нормативно-правової бази з метою за-безпечення рівного правового становища учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення.Документ ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОГО СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З КОРУПЦІЄЮ(2022) Дрофич Ю.В. (Борисова Ю.В.)Вчення про склад адміністративного правопорушення посідає одне з центральних місць в адміністративно-правовій науці та має велике практичне значення, що обумовлене перш за все визначенню ознак протиправного діяння, розмежуванню з іншими видами правопорушень та застосуванню відповідних заходів відповідальності до винних осіб. Визначено, що адміністративне правопорушення (проступок) є юридичним фактом, який формується з нормативної та фактичної складових, що формально зумовлює виникнення адміністративно-деліктних правовідносин, які спричиняють притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. У статті досліджується на підставі аналізу доктринальних та нормативних джерел особливості юридичного складу адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією. Визначено, що безпосереднім об’єктом правопорушень, пов’язаних із корупцією, є суспільні відносини, що охороняються санкціями конкретних статей глави 13-А КУпАП.. Акцентовано, що відсутність або недотримання процесуального елементу проступку, яка полягає у доказуванні компетентними органами публічної адміністрації, їхніми посадовими (службовими) особами факту вчинення протиправного діяння, закріпленого у відповідних процесуальних документах, нівелює реалізацію названих елементів, унеможливлюючи накладення певного адміністративного стягнення.Документ ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: АНАЛІЗ СУЧАСНОЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ(2022) Дрофич Ю.В. (Борисова Ю.В.)У статті автором зазначено деякі принципові тези з приводу сутності адміністративної відповідальності. Зокрема, визначено, що в сучасних концепціях адміністративної відповідальності актуальною виявляється проблема оцінки права із загальних системно-філософських позицій, що відображає загальні закони та принципи буття соціуму, інтегруючи субстанційні та феноменальні характеристики соціально-правової реальності, яка включає теоретико-методологічні критерії оцінки права щодо абсолютного (правова субстанція) та похідного порядку (оптимальні вимоги соціальної реальності, зосереджені в традиційному менталітеті). Автором підтримано тезу про те, що однією з вад адміністративно-деліктного законодавства є нормативне закріплення положення щодо можливості встановлення складу проступку і відповідальності за його вчинення, а також застосування відповідних норм за межами КУпАП. Такий підхід до побудови законодавства про адміністративну відповідальність є умовою виникнення колізій, які фактично дискредитують як законодавця, так і правозастосувальника. Акцентовано на тому, що адміністративні правопорушення є суспільно шкідливими, антигромадськими явищами. Визнання адміністративних правопорушень суспільно шкідливими, а не суспільно небезпечними є тим критерієм, за допомогою якого стає можливим розмежування злочинів та адміністративних правопорушень. На підставі викладеного, автор вважає, що адміністративна відповідальність є комплексним правовим механізмом реагування держави на прояв адміністративної протиправності, що містить матеріально-правові підстави та процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення. Основу адміністративної відповідальності складають диференційована адміністративна протиправність, склад адміністративного правопорушення; адміністративне покарання (матеріальноправовий аспект) і процесуальна форма.Документ Забезпечення прав людини в інформаційному суспільстві: проблеми створення Міжнародного білля про права людини в Інтернеті(Львів-Торунь : Ліга-Прес, 2021) Бочарова Н.В.Робота присвячена аналізу спроб сучасної кодифікації прав людини в кіберпросторі. Підкреслено, що проблема захисту фундаментальних прав і свобод користувачів Інтернету стає умовою подальшого розвитку інформаційного суспільства, оскільки постійно зростає кількість людей, які пов’язані зі створенням, зберіганням, переробкою і розповсюдженням інформації. Крім того, інформаційне суспільство також створює нові права людини, так звані інформаційні права і свободи (digitalrights), які охоплюють сукупність правомочностей людини у сфері застосування інформаційних технологій і сервісів, виробництва і забезпечення захисту інформації, а також доступу до Інтернету. Висвітлюється правотворча діяльність міжнародних міжуря-дових організацій, а також новітні правозахисні ініціативи громадянського суспільства, пов’язані із створенням універсального міжнародного документу щодо забезпечення прав людини в інтернет-середовищіДокумент Конституційно-правовий простір місцевого самоврядування України як складова частина Европейського правового простору локальної демократії(Riga, Latvia: «Baltija Publishing», 2022) Бочарова Н.В.; Кофман Б.Я.; Баймуратов М.О.Документ Міста прав людини в системі муніципального управління: сучасний зарубіжний досвід(Рига: Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2023) Бочарова Н.В.Документ Проблема гуманізації інтелектуальної власності в умовах інформаційного суспільства(Київ: Інтерсервіс, 2021) Бочарова Н.В.Документ Конституційні основи позасудового захисту інтелектуальної власності (процедури медіації)(Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Бочарова Н.В.Проаналізовано конституційні основи медіації у справах з інтелектуальної власності, пов’язані з комплексним міжгалузевим правовим інститутом самозахисту прав. Актуальність теми обумовлена поєднанням публічно-правових і приватно-правових засад у сучасному правовому регулюванні й загальним процесом конституціоналізації приватного права і права інтелектуальної власності зокрема. Зазначено, що проголошення конституційного права на самозахист означає включення в комплексну систему захисту прав людини додаткових способів, які підвищують ефективність її інших компонентів і збагачують конституційний правозахисний механізм у цілому. Останніми роками одним з дійових і перспективних способів самозахисту прав інтелектуальної власності визнається медіація. Україна лише починає розбудовувати інститут медіації саме як спосіб захисту прав інтелектуальної власності. У дослідженнях українських вчених проаналізовано ситуації, коли доцільно і вигідно використовувати медіацію для вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності. Разом з цим у деяких працях українських дослідників, на погляд авторки, є елемент певної недооцінки публічно-правового забезпечення права на самозахист, зокрема авторських прав. Вважаємо, що при розробці доктринальних питань медіації у справах з інтелектуальної власності слід більш широко використовувати конституційні положення щодо самозахисту прав, які мають підсилювати цивілістичні аспекти права на самозахист і надавати проблемі більш широкого праволюдинного значення. Авторка переконана, що методологія сучасної системи захисту прав інтелектуальної власності має ґрунтуватися на антропологічному підході, який означає, що забезпечення і охорона прав інтелектуальної власності має проводитися з позицій гарантування прав особи. Робиться висновок, що практика доводить вигідність і ефективність використання медіації у спорах, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Повноцінне запровадження цього інституту в Україні сприятиме не тільки вдосконаленню захисту інтелектуальної власності, але і забезпеченню конституційних прав людини і громадянинаДокумент Цифровий конституціоналізм в сучасному інформаційному суспільстві(Соціальний калейдоскоп. Науковий часопис, 2022) Бочарова Н.В.Стаття присвячена аналізу основних концепцій цифрового конституціоналізму, характеристиці доктринальних розробок і напрямків досліджень, а також висвітленню проблемних питань, пов’язаних з визначенням цього явища в системі сучасного конституціоналізму. Зазначається, що, незважаючи на досить солідний список новітніх аналітичних праць стосовно цифрового конституціоналізму, його доктринальне визначення немає завершеної форми, також не існує чіткої загальновизнаної дефініції цього поняття. Зараз існує загальний консенсус серед дослідників, що цифровий конституціоналізм являє собою набір традиційних конституційних цінностей, адаптованих до нових вимог цифрового середовища. З позицій цифрового конституціоналізму суспільство повинно реагувати на недоліки цифрових технологій і забезпечувати ідеали, цінності і принципи сучасного демократичного конституціоналізму, підтримувати його систему балансу і гарантій. Цифровий конституціоналізм виступає за збереження таких основоположних принципів , як верховенство права, поділ влади, демократія та захист прав людини у якісно новому контексті інформаційного суспільства. Одночасно нові конституційні принципи виникають у різноманітних формах. Не лише як поправки до національних конституцій, але також як внутрішні норми онлайн-платформ, прецедентного права національних конституційних судів і транснаціональних судових органів, і навіть як юридично необов’язкові декларації прав на Інтернет, що просуваються учасниками громадянського суспільства. Це дає підстави стверджувати, що цифровий конституціоналізм є новим напрямком сучасного конституціоналізму (new branch of constitutionalism), залишаючись в межах демократичного правового дискурсуДокумент Праволюдинний зміст цифрової стратегії Європейського Союзу(Університет імені Альфреда Нобеля, 2022) Бочарова Н.В.; Биков О.М.Стаття присвячена дослідженню процесу вироблення у ЄС методологічних підходів до правового регулювання у сфері інформації та інформатизації з урахуванням забезпечення прав людини в умовах інформаційного суспільства і визначенням векторів демократичного розвитку. У центрі уваги – зміст новітнього документу у цій сфері Європейської декларації про цифрові права та принципи, підписаній керівництвом Євросоюзу у грудні 2022 р. На підставі аналізу «оцифрованої» законодавчої бази ЄС з’ясовано, що у якості основоположної проводиться ідея збалансування технологічного розвитку з повагою до етичних принципів і заохоченням прав людини. Вже з початком розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій вихідною методологічною настановою для керівництва ЄС стала теза, що у центрі суспільних перетворень, які супроводжують побудову інформаційного суспільства, поставлена людина, її потреби і інтереси. Праволюдинний підхід до процесів цифровізації був продемонстрований у низці документів так званого європейського цифрового порядку денного. Концептуальні засади загального підходу до побудови правової бази інформаційного суспільства у ЄС включають три напрямки дій: 1) технології, які працюють для людей, 2) справедливу та конкурентоспроможну цифрову економіку, 3) відкрите, демократичне та стійке суспільство. У межах третього напрямку визначено: він має на меті гарантувати, що цінності та етичні правила ЄС застосовуються як в онлайн-цифровій сфері, так як і офлайн. Сформований у ЄС людиноцентристський підхід має бути врахований в Україні на шляху євроінтеграції при створенні національного законодавства щодо правового регулювання інтернет-середовища і вироблення соціальної політики в умовах панування інформаційних технологійДокумент Праволюдинний зміст цифрової трансформації європейського союзу(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Бочарова Н.В.У статті розглянуті засадничі основи європейського підходу до регулювання цифрової трансформації і створення ідейно-теоретичної бази для правового забезпечення цифровізації суспільства у Європейському Союзі. Аналізується концепція цифрового гуманізму, яка набуває все більшої популярності, і визначає зміст і направленість політики ЄС щодо створення умов для цифрового переходу. Констатується, що цифровий гуманізм – це нова сфера, яка розглядає етичні, соціальні, емоційні та політичні наслідки цифрових технологій для людського життя. Концептуальне оформлення праволюдинного підходу до регулювання цифровізації в ЄС пов’язується з прийняттям низки документів, аналіз яких дозволив визначити специфіку підходу до регулювання цифрового переходу у ЄС. Стверджується, що він базується на прагненні поставити людей у центр цифрової трансформації, включає посилання на цифровий суверенітет, повагу до основних прав, верховенство права та демократію, інклюзивність, доступність, рівність, сталість, стійкість, безпеку, покращення якості життя, доступність послуг, і повагу до прав і прагнень кожного. Наголошено, що європейська регуляторна модель цифрової трансформації, орієнтована на праволюдинний підхід, підтримується світовим співтовариством і запроваджується у світовому масштабі. Це пов’язано з так званим Брюссельським ефектом, який полягає у розповсюджені правил внутрішнього регулювання ЄС на глобальному рівніДокумент Права людини в умовах урбанізації(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Бочарова Н.В.Світова практика свідчить, що однією з важливих функцій міського самоврядування в останні роки стає надання управлінських послуг, які відповідають місцевим потребам та пріоритетам, пов’язаним з реалізацією прав людини на місцевому рівні. Хоча основна відповідальність за сприяння та захист прав людини покладається на національні уряди, просування культури прав людини в місцевих органах відіграє життєво важливу роль у сприянні повазі та реалізації прав людини в суспільстві. У статті аналізується зв’язок між процесом урбанізації і процесом «муніципалізацією прав людини», під яким розуміється перенесення правозахисної діяльності на локальний рівень, головним чином у міста. Зазначено, що тенденції суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку кінця 80-х – початку 90-х років ХХ ст., пов’язані зі стрімким розвитком великих міст і створенням міських агломерацій призвели до залучення міст до дискурсу та практики міжнародних прав людини, коли останні почали враховуватися при формуванні міської політики. Вказується, що залучення мегаполісів до правозахисної діяльності відбувалося на фоні двох явищ, по-перше, це поява концепції «міст прав людини» і формування відповідного суспільно-політичного руху, який швидко набув міжнародного характеру, по-друге, виникнення доктрини і глобального руху за право на місто. У статті розкриваються їх сутність та значимість. Автор робить висновок про необхідність подальших теоретичних досліджень у сфері доктринальних і практичних аспектів проблеми зв’язку урбанізації з правами людиниДокумент Сучасна зарубіжна конституціоналістика: Інститут порівняльного публічного права та міжнародного права імені Макса Планка(Університет імені Альфреда Нобеля, 2022) Бочарова Н.В.; Баймуратов М.О.Європейський вектор сучасної політики України передбачає широке і ґрунтовне знайомство з новітніми досягненнями європейської і світової юридичної думки. Вітчизняна юриспруденція, що довгі роки розвивалася в руслі ортодоксальної марксистської методології, долає не тільки ідеологічну зашореність, а й виробляє нову дослідницьку культуру, засновану на вивченні і осмисленні сучасних тенденцій зарубіжного правознавства. Необхідно наголосити на тому, що процес цей тільки розгортається і не завжди реалізується в конкретних дослідженнях, зокрема, дисертаційних, де часто відсутнє використання робіт зарубіжних авторів з досліджуваної проблематики, а, отже, не враховуються новітні методологічні підходи та теоретико-доктринальні напрацювання провідних світових фахівців. Як і раніше мало інформації публікується у вітчизняній юридичній періодиці про зарубіжні дослідницькі центри і школи з різних галузей права, діяльності зарубіжних вчених-правознавців, академічних видавництв і авторитетних періодичних видань. Все це в повній мірі відноситься до нашої науки конституційного права, що спонукає більш активно висвітлювати вивчення конституційного права в зарубіжних країнах, публікаційну активність і діяльність наукових центрів, пов'язаних з проблемами конституційного права. Одним з міжнародно визнаних центрів сучасних конституційних досліджень є Інститут порівняльного публічного права та міжнародного права імені Макса Планка (м. Гейдельберг, Німеччина). Саме його дослідження багато в чому задають тон і визначають спрямованість сучасних конституційно-правових розвідок. У статті дана розгорнута характеристика роботи Інституту, яка побудована на принципах теоретичного та методологічного плюралізму, окремі проекти спеціально скеровуються на використання різних методологічних підходів. Зазначено, що дослідження проводяться у двох формах: 1) доктринальний та теоретичний аналіз – проблемно-орієнтовані фундаментальні дослідження, які прагнуть виявити структури, розвиток та закономірності конституційного та міжнародного права; 2) системний аналіз і порівняння правових норм з метою вирішення поточних правових проблем або проведення реформ. Порівняно низький рівень абстрагування таких досліджень пояснюється необхідністю надання конкретних рекомендацій посадовцям чи юристам-практикам. Інститут прагне до широких зв’язків з громадськістю. Констатується, що за обсягом проведених досліджень, широким охопленням тем і глибиною теоретичного аналізу Інститут займає лідируючи позиції у світовій конституціоналістиці. Його напрацювання обов’язково повинні враховуватися вітчизняною наукою конституційного праваДокумент Роль двосторонніх торговельних угод в забезпеченні прав інтелектуальної власності(Альманах міжнародного права, 2020) Бочарова Н.В.Стаття присвячена викладенню ролі двосторонніх торговельних угод у сучасній системі міжнародно-правового захисту інтелектуальної власності. Визначається роль двосторонніх угод у забезпеченні належного функціонування глобальних міждержавних договорів у сфері інтелектуальної власності. Аналізуються причини негативного ставлення до них із боку країн, що розвиваються, зумовленого намаганнями встановити суворіші стандарти захисту прав інтелектуальної власності, які посилюють нерівність та їхню залежність від технологічно розвинених країн Європи й США, а також можуть врешті-решт вплинути на кілька областей, що мають відношення до загального блага цих національних держав, таких як охорона здоров’я, освіта, культура корінних народів та інші. Центральною темою дослідження стала концепція фінського вченого Т. Міллі, що Європейський Союз може вдатися до своєї виключної компетенції в спільній комерційній політиці й широко регулювати інтелектуальну власність через двосторонні торгові договори. Мало того, угоди про вільну торгівлю та угоди про економічне партнерство беруть на себе конституційні функції, неможливі для внутрішніх законодавчих актів Союзу. Через поняття первинності й прямого ефекту угоди про економічне партнерство й угоди про вільну торгівлю виступають як частина законодавства Союзу. За їхньою допомогою м’які норми міжнародного права перетворюються на суворі норми внутрішнього права Європейського Союзу й можуть замінити суперечливі внутрішні норми через діяльність Суду Європейського Союзу, який може трактувати вторинне законодавство Європейського Союзу узгоджено з європеїзованими міжнародними нормами.