Кафедра права
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПРАВОВОЇ РОБОТИ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: НА ПРИКЛАДІ ПОДАТКОВОГО ОРГАНУ(Університет ім. А.Нобеля, 2023-07) Анохін Вадим ОлександровичСтаття присвячена дослідженню напрямкам правової роботи в органах державної влади на прикладі органів державної податкової служби. В статті пропонується поділити правову роботу на дві основні складові: робота пов`язана з супроводженням судових справ та робота, що не пов`язана з судовою роботою. В роботі зауважено, що поняття «функція» та «напрямок роботи» є близькими за змістом, але «напрямок роботи» є вужчим поняттям та входить до складу функції, яка є ширшою за своїм змістом. В результаті аналізу напрямків правової роботи встановлено, що такі напрямки безпосередньо виходять з певних пріоритетних засад, які також пропонуються до уваги. Дослідження практиків та вчених дозволяють стверджувати, що напрямок правової роботи, що пов’язаній із дотриманням законодавства, фактично наділяє юридичні підрозділи контрольно-наглядовою функцією щодо інших структурних підрозділів органів державної влади, оскільки дотриманням законодавства є запорукою зменшення скарг та судових позовів В результаті аналізу напрацювань вітчизняних вчених виявлено те, що інформаційний ресурс має впливове значення для правової роботи, її напрямків та оперативного прийняття законних та обґрунтованих рішень, а процес переходу з паперового документообігу на електронний, лише сприяє поліпшенню організації роботи державного органу. Запропонована робота, в контексті напрямків правової роботи, містить визначення та розуміння таких термінів, як: правотворча діяльність; правоохоронна діяльність; правозастосовна діяльність; контрольно-наглядова діяльність; установча діяльність; профілактична діяльність. Аналіз діяльності юридичних підрозділів в органах державної влади дозволяє дійти висновку про те, що розглянуті напрямки роботи стосуються не лише юридичних підрозділів, а й інших структурних підрозділів державного органу.Документ Територіальне верховенство як іманентна ознака суверенітету та міжнародної суб’єктності держави(Соціальний калейдоскоп, 2022) Шкабаро В.М.; Боярський В.О.Авторами підкреслено, що процеси глобалізації та сучасні події в Україні викликають підвищену увагу до конституційно-правових досліджень питань, пов’язаних з територією держави. Огляд юридичної літератури та висловлюваних у ній думок надали автору підстави сформулювати тезу про те, що територіальне верховенство виступає іманентною ознакою суверенітету та міжнародної суб’єктності держави. Метою статті є здійснення конституційно-правового дослідження системних взаємозв’язків у тріаді «територіальне верховенство – державний суверенітет – міжнародна суб’єктність держави». В межах аргументації цієї тези стисло проаналізовано три характеристики територіального верховенства. 1. Територіальне верховенство характеризується тим, що публічна влада у цілому та державна влада зокрема в межах державних кордонів є виключною та повною. Державна влада здійснюється системою державних органів. 2. Територіальне верховенство характеризується тим, що публічна влада у цілому та державна влада зокрема у ряді випадків є екстериторіальною. Ті відносини, на які поширюється державна влада у цих випадках, визначаються національним правом з урахуванням міжнародних стандартів. 3. Територіальне верховенство характеризується тим, що публічна влада у цілому та державна влада зокрема впливають не тільки на внутрішньодержавні, але й на зовнішньодержавні відносини. На міжнародній арені держава виступає з урахуванням пріоритетів внутрішньої політики, які закріплюються у національному законодавстві (або у документах програмного характеру). Авторами резюмовано, що практична реалізація зазначених трьох характеристик територіального верховенства здійснюється кожною країною на власний розсуд. З точки зору конституційного права важливим є те, що при цьому завжди відбувається урахування принципів національного конституціоналізму, інколи – також і принципів конституціоналізму зарубіжних країн (горизонтальний вимір екстериторіальності), ще рідше – також і принципів глобального конституціоналізму (вертикальний вимір екстериторіальності).Документ Delictological Approach to the Classification of Offenses: Theoretical and Legal Analysis Using the Example of Ukrainian Legislation(Indian Journal of Forensic Medicine and Toxicology. 2021, Vol. 15, No. 4, 2021) Шкабаро В.М.; Sergey V. Petkov; Oleh H. Bodnarchuk; Igor E. Ivanov; Oleksandr D. KolomoietsThe article analyses the problem of the concepts of crime and offense definitions, considers legal issues of their set of facts; based on the analysis of constitutional, administrative and criminal legislation, the criteria to differentiate offenses from homogeneous crimes are proposed; scientific views of lawyers are analysed; legislation improvement of the post-Soviet republics in delictology are proposed.Документ Disciplinary Liability for Violation of Labor Legislation: the Context of Realization of the Right to Labour(European Online Journal of Natural and Social Sciences, 2021) Шкабаро В.М.; Sergey Petkov; Anatolii Subbot; Mykhailo Anishchenko; Yurii DemianchukThe article substantiates the expediency of classifying labor law violations that are not crimes or misdemeanors of officials and employees in the field of public administration, to disciplinary offenses entailing non-material and material disciplinary liability, which must be provided for in the future Labor Code of Ukraine.Документ Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу: докази та доказування (за аналізом судової практики України)(Часопис цивілістики, 2021) Шкабаро В.М.; Луніна О.С.Стаття присвячена аналізу судової практики України, доказам та доказуванню у справах про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу. Проаналізовано зміст правових норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та інших законодавчих актів, якими регулюється питання щодо підтвердження факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу. У статті проведено дослідження теоретичних та практичних аспектів доведення обставин, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу. Визначено факти, які підтверджуються фактичний шлюб. Визначено обставити та факти, які свідчать про відсутність фактичного шлюбу. Встановлено ознаки фактичних шлюбних відносин, до яких віднесено спільний побут, спільне проживання чоловіка та жінки, взаємні права і обов’язки. Досліджено особливості, які враховуються судом у практиці у справах зі спорів, що виникають із фактичних шлюбних відносин. Визначено, що необхідною умовою для встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу є ведення спільного господарства та інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. До таких обставин віднесено наступне: наявність усталених відносин, притаманних подружжю, наявність спільного побуту та спільного бюджету, спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, придбання майна за спільні сумісні кошти або за рахунок спільної праці, факт піклування один про одного, інші обставини. Визначено перелік доказів, якими підтверджуються обставини, що мають значення для вирішення справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу. Проведено аналіз української судової практики суду касаційної інстанції у справах зі спорів, що виникають між чоловіком та жінкою, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі. Наведено приклади судових рішень у справах про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.Документ Нормативно-правова основа права на вищу юридичну освіту в Україні(Юридичний науковий електронний журнал, 2021) Шкабаро В.М.; Пробко І.Б.Стаття присвячена дослідженню нормативно-правової основи права на освіту в Україні. Зазначено, що чинне законодавство про освіту є підставою недопущення обмеження права на освіту. Акцентовано увагу на тому, що законодавство у сфері вищої юридичної освіти потребує змін та приведення у відповідність до європейських стандартів. Наголошено, що реформи, які відбуваються в Україні у контексті розвитку та формування демократичної, соціальної та правової держави, вимагають запровадження та вдосконалення нової системи вищої юридичної освіти. Обґрунтовано необхідність запровадження та вдосконалення системи вищої юридичної освіти, яка забезпечить підготовку юристів нового покоління. Обґрунтовано авторську позицію про значення та особливу роль вищої юридичної освіти для держави. Вища юридична освіта є необхідною вимогою для зайняття деяких особливо відповідальних державних посад (судді, прокурори, члени Вищої ради правосуддя, члени Центральної виборчої комісії та інші). Професіями, що пов’язані з ефективним захистом і забезпеченням прав людини і основоположних свобод та потребують юридичної освіти, є: адвокати, нотаріуси, арбітражні керуючі, працівники установ надання безоплатної первинної правової допомоги, державні і приватні виконавці, державні реєстратори, поліцейські, юрисконсульти та спеціалісти юридичних служб органів державної влади та органів місцевого самоврядуванні тощо. Проаналізовано зміст норм Конституції України, Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту», які визначають право особи на освіту та доступ до нього. Розглянуто вимір доступу права на освіту у низці ключових міжнародних нормативно-правових актів, а саме в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Доведено актуальність теми наукової статті особливою увагою законодавчої влади України до вищої юридичної освіти. Проаналізовано проекти нормативно-правових актів про реформування вищої юридичної освіти в Україні. Обґрунтовано необхідність скасування мінімального значення конкурсного балу для вступу на спеціальність «Право» у заклади вищої освіти України.Документ Конституційне визначення території держави та державного кордону України(Порівняльно-аналітичне право: електронне наукове фахове видання юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2019) Шкабаро В.М.Стаття присвячена дослідженню конституційних засад визначення території держави та державного кордону України. У статті проаналізовано норми Конституції України, які визначили засади конституційного визначення території держави та державного кордону України. Автором досліджено основні джерела конституційного права України, які визначили конституційні основи території держави, державного кордону та конституційного ладу України. Обґрунтована актуальність теми наукового дослідження. У статті зазначається, що за всіх часів чимале значення надавалося охороні державної території та державних рубежів. Функція захисту та охорони території держави та її територіальних меж розглядалася як одна з найважливіших. Територія держави та її кордони й сьогодні залишаються об’єктом підвищеної та особливої уваги сучасної держави. Україна у цьому питанні не є виключенням. Наголошено, що територія є основним атрибутом суверенної держави, державний кордон виконує символічну функцію позначення лінії контакту з сусідніми державами та встановлює межі здійснення державного суверенітету. Усі прояви суверенітету обмежуються державними кордонами. У цих межах здійснюються державні функції та державна політика у всіх сферах суспільного життя, діє система національного права, функціонує механізм держави, збройні сили держави тощо. Автор проаналізував норми Конституції України, які закріпили засади конституційного визначення території держави та державного кордону України. Досліджено основні джерела конституційного права України, які визначили конституційні основи території держави, державного кордону та конституційного ладу України. Встановлено, що аксіомою мають визнаватися положення Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, Акту проголошення незалежності України про цілісність, неподільність та недоторканість території держави. Розглянуто роль Конституції України у визначенні території держави та державного кордону.Документ ЦИФРОВА ДИПЛОМАТІЯ – СТРАТЕГІЧНИЙ НАПРЯМ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ(2023) Тодорошко Т.А.; Палєєва Ю.С.Документ ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ МОВЛЕННЯ (СЕМАНТИКОТЕКСТУАЛЬНА ТА АВТОРОЗНАВЧА): СУДОВА ПРАКТИКА(2023) Тодорошко Т.А.; Біла А.В.Документ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ(2022) Тодорошко Т.А.; Поплавський В.Ю.; Герасюта В.В.Документ ДОКАЗИ ТА ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО ЗАХИСТ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ: ВІТЧИЗНЯНИЙ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД(2021) Тодорошко Т.А.; Шкабаро В.М.; Біла А.В.Документ РОЛЬ РАДИ ЄВРОПИ В МЕТОДОЛОГІЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МУНІЦИПАЛЬНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ(2022) Тодорошко Т.А.; Бочарова Н.В.; Палєєва Ю.С.Документ Інформаційно-аналітичні ресурси щодо розвитку сучасного парламентаризму.(2022) Тодорошко Т.А.; Бочарова Н.В.; Палєєва Ю.С.Документ ОСОБЛИВОСТІ ДОКАЗУВАННЯ СУДОВО-ГЕНЕТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ НА СПОРІДНЕННЯ, БАТЬКІВСТВО, МАТЕРИНСТВО У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ(2021) Тодорошко Т.А.; Біла А.В.Документ Поняття ділової репутації в мережі Інтернет: проблеми визначення у законодавстві України.(2022) Тодорошко Т.А.; Шкабаро В.М.; Біла А.В.https://law.duan.edu.ua/images/PDF/2021/1/11.pdfДокумент Цифрова дипломатія - стратегічний напрям публічної дипломатії(Університет імені Альфреда Нобеля, 2023) Палєєва Ю.С.; Тодорошко Т.А.Статтю присвячено аналізу запровадження цифрової дипломатії, як стратегічного напряму публічної дипломатії, що передбачає використання цифрових технологій і платформ, а також взаємодію з ними для захисту національних інтересів країни. Зазначається, що сучасне суспільство зазнає масштабних змін завдяки розвитку інформаційних технологій, а здатність адекватно та ефективно реагувати на зміни визначає майбутнє процвітання країни. Наголошується, що використання у сфері публічної дипломатії інформаційних технологій стає сучасним трендом. Зарубіжні вчені констатують настання «ери цифрової зовнішньої політики». У сучасний науковий обіг введено поняття «цифрова дипломатія» або «електронна дипломатія», що визначається як використання Інтернету для нових інформаційних комунікаційних технологій для досягнення дипломатичних цілей». Акцентовано увагу на те, що новітні тенденції в розвитку публічної дипломатії України визначені в Стратегії публічної дипломатії Міністерства закордонних справ України на 2021 - 2025 рокиДокумент Роль Ради Європи в методологічному забезпеченні муніципальної реформи в Україні(м. Київ, 2022) Палєєва Ю.С.; Бочарова Н.В.; Тодорошко Т.А.Нове українське право. СпецвипускДокумент Принципи і пріоритети Ради Європи щодо захисту прав людини в інформаційному суспільстві(Актуальні проблеми держави і права, 2021) Палєєва Ю.С.; Бочарова Н.В.; Шкабаро В.М.Інформаційне суспільство: Фокус 2021Документ Інформаційно-аналітичні ресурси щодо розвитку сучасного парламентаризму(Електронний науковий фаховий журнал «Аналітично-порівняльне правознавство» м. Ужгоро, 2022) Палєєва Ю.С.; Бочарова Н.В.; Тодорошко Т.А.Електронний науковий фаховий журнал «Аналітично-порівняльне правознавство»Документ Дипломатична присутність України у світі в реаліях сьогодення в контексті цифровізації(Університет імені Альфреда Нобеля, 2020) Палєєва Ю.С.; Биков О.М.Статтю присвячено сучасним змінам в Україні, які пов’язані з цифровізацією не тільки життя пересічних громадян, а й перетвореннями в дипломатії. Зазначається, що в сучасних реаліях користуватися звичним інструментарієм вже не є ефективним. Визначено, що цифровізація – це перехід на сучасні, прозорі та автоматизовані правила. Українці особисто зможуть контролювати прозорість системи та спостерігати за реалізацією проектів у режимі реального часу. Ще рік тому можна було стверджувати, що короновірусна інфекція COVID - 19 змінила звичний уклад життя. Але війна докорінно вплинула не тільки на життя українців, а й на поведінку у digital. Сьогодні, навіть в умовах війни, Україна стає лідером упровадження найсучасніших і найсміливіших новацій. Автором зазначається, що не дивлячись на стародавні коріння дипломатії, вона також не може залишатися у звичних форматах існування та реалізації. Мова йде про створення нових мобільних та ефективних посольств. Визначено, що цифровізація прискорює швидкість розвитку держави. У статті зазначено, що цифрова дипломатія або електронна дипломатія визначається як використання Інтернету та нових інформаційних комунікаційних технологій для досягнення дипломатичних цілей. Інша точку зору зводиться до того, що цифрова дипломатія вирішує зовнішньополітичні проблеми за допомогою Інтернету.