2023-2024 н.р.

Постійне посилання зібрання

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/4309

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 41

Психологічні особливості емоційної регуляції в процесі формування пізнавальних інтересів учнів підліткового віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Дмитренко З.В.
Пізнавальний інтерес постає як одна з умов досягнення ефективності та високої якості освіти. Наявність пізнавального інтересу у процесі навчання забезпечується зростанням свідомого відношення до навчання, розвитком пізнавальних процесів, вміння ними керувати, свідомо їх регулювати. У кваліфікаційній роботі здійснено теоретичний аналіз психологічної літератури стосовно проблеми пізнавального інтересу, його формування в процесі навчально-пізнавальної діяльності та проблеми емоційного впливу на процес формування інтересів учнів підліткового віку. З’ясовано, що емоційні стани школярів суттєво впливають на характеристики їхньої пізнавальної діяльності, причому вони здатні здійснювати як позитивний – регулюючий, так і негативний – дезорганізуючий вплив на навчально-пізнавальну діяльність учнів. Встановлено та охарактеризовано психологічні чинники впливу на пізнавальні інтереси школярів. Встановлено прямий кореляційний зв’язок між показниками, одержаними в ході дослідження навчально-пізнавальних інтересів та емоційних станів учнів. Результати дозволили констатувати, що позитивні емоційні стани учнів в ході навчально-пізнавальної діяльності є передумовою у становленні пізнавальних інтересів підлітків. Розроблено та апробовано психологічну програму формування пізнавального інтересу підлітків засобами емоційної регуляції, основними напрямками роботи якої виступили: проведення індивідуальних бесід з учнями, організація та проведення соціально-психологічного тренінгу з формування вмінь саморегуляції емоцій для підлітків; організація та проведення психологічного тренінгу емоційної саморегуляції для вчителів; розробка психологічних рекомендацій для батьків та вчителів з питань розвитку пізнавальних інтересів дітей підліткового віку; індивідуально-психологічне консультування учнів, батьків, вчителів. Визначено, що створення ситуацій, що укріплюють позитивні емоції школярів і роблять ці емоції більш вибірковими, більш виразними і стриманими, безпосередньо впливає на формування прийомів керування учнями своїми емоційними проявами в ході навчально-пізнавальної діяльності. Доведено, що застосування комплексного психологічного корекційно-розвивального впливу засобами емоційної регуляції дозволяє оптимізувати процес формування пізнавальних інтересів у підлітковому віці під час навчальної діяльності.
Базова загальновійськова підготовка як чинник розвитку стійкості до перешкод у військовослужбовців
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Шеляг В.П.
У цій роботі розглядається феномен психічної стійкості, а саме вплив на неї. Данне дослідження спрямоване на підвищеня коефіцієнту показника психічної стійуості. Так як саме ця властивість психіки характеризує витримку. Такі як окості дуже важливі для військових. Проведено теоретичний аналіз такої характеристики як емоційна стійкість. В результаті чого було висвітлено складові та принцип взаємодії з ним. На основі підібраного інструментарію було визначено показники психологічної стійкості трьома методами. Досліджуванні були поділенні на дві групи контрольну та єксперементальну. Наоснові чого було виконано порівнянні даних. Дляобробки данних булв використаний критерій умана вітні та статистично математичні методи. Було розробленно та апробовано експериментальні методики на експериментальній групі. Мета заключалася у підвищенні показників психічної стійкості у солдат підчас проходженя базової загальної підготовки. На основі результатів було проведено обробку та за допомогою аналізу і інтерпретації результати наглядно оформлені та детально проаналізовані, як якісним аналізом так і кількісним аналізом.
Характер впливу гендерних стереотипів на схильність до проявів магічного мислення
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Рязанова В.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 5-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження характеру впливу гендерних стереотипів на схильність до проявів магічного мислення. Мета кваліфікаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних підходів та проведенні емпіричного дослідження для вивчення характеру впливу гендерних стереотипів на схильність до проявів магічного мислення, підтвердженні або спростуванні наявності впливу одного фактору на інший. Гендерна теорія – це дисципліна, що вивчає фемінну, маскулінну чи квір-поведінку в різних контекстах, спільнотах, соціумах чи наукових сферах. Вона розглядає гендер людини як соціальний конструкт, що часто зумовлює те, як ми поводимося, презентуємо себе чи навіть мислимо. Водночас гендер не є чимось назавжди визначеним і незмінним. Безпосередньо з цим у суспільстві сформувався ряд стереотипів щодо гендерних ролей та притаманних їм рис. Гендерні стереотипи можуть бути позитивними, негативними або нейтральними, і вони впливають на різні аспекти життя, такі як освіта, робота, ролі в сім'ї, відносини між статями і багато інших. Вони можуть призводити до нерівності статей та обмежувати можливості осіб у виборі кар'єри, стилю життя, інтересів і власного розвитку. Магічне мислення - це форма мислення, яка полягає у приписуванні певним подіям, об'єктам або діям надприродних або магічних властивостей та здатностей. Це може включати віру в магічні чари, амулети, пророцтва, астрологію, прикмети та інші аналогічні концепти. Магічне мислення може часто включати в себе віру в надприродні сили, які впливають на життя та події, а також спроби залучити ці сили на свою користь. Магічне мислення може бути важливою частиною релігійних та етнічних традицій багатьох культур. Дослідження ставить на меті встановлення характеру впливу гендерних стереотипів на схильність індивідуума до проявів магічного мислення. Робота спрямована на аналіз кількісних показників, таких як статистика підтверджених гендерним стереотипам осіб, що залучаються до метафізичних практик та вдаються до магічного мислення у повсякденному житті. За результатами емпіричного дослідження встановлено, що носії гендерних стереотипів дійсно мають дещо більшу схильність до проявів магічного мислення, а саме – до певних форм цього прояву. Нами були розглянуті різні види магічних практик, і виявлено, що респонденти з більшою схильністю до гендерних стереотипів частіше вдаються до деяких з них, що підтверджує наявність впливу та дає підставу подалі вивчати його характер.
Психологічні особливості властивостей уваги у користувачів мережі TikTok
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Кривий А.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (освітній рівень магістр) Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи, присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження психологічних особливостей прояву властивостей уваги у користувачів мережі TikTok З’ясовано, що у сучасному цифровому світі використання соціальних мереж стає все більш популярним, а короткі відео, особливо на платформі TikTok, є центральною частиною онлайн-середовища. Це дослідження фокусується на тому, як короткі відео впливають на увагу користувачів, зокрема, як вони впливають на психологічні аспекти уваги та концентрації. Було показано, що користувачі TikTok схильні втрачати концентрацію та увагу під час виконання завдань. Частота втрат концентрації та потреба в перервах була вищою в цій групі, що може свідчити про те, що постійний потік коротких відео впливає на здатність утримувати увагу протягом більш тривалих періодів часу. Це підкреслює важливість дослідження того, як короткі формати контенту впливають на когнітивні функції. Важливим висновком є те, що користувачі TikTok більше відволікалися і їм було важче повернутися до основного завдання після того, як вони відволікалися. Це може бути пов'язано з постійною зміною тем і досвіду, які пропонує соціальна мережа, що призводить до синдрому дефіциту уваги і зниження стійкої концентрації. Високий рівень відволікання також може впливати на продуктивність і якість виконання завдань. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що користувачі TikTok проводять більше часу в соціальних мережах, ніж контрольна група. Це може свідчити про те, що соціальні мережі, особливо TikTok, стають важливою частиною повсякденного життя і є потужним інструментом впливу на соціальні та психологічні аспекти життя користувачів. Таким чином, дослідження підтвердило припущення, що використання TikTok може мати певний негативний вплив на когнітивні функції користувачів. Зниження уваги та концентрації, підвищена відволікання та залежність від соціальних мереж ставлять під сумнів продуктивність та психічний стан людей, які активно користуються цією соціальною платформою. Ці висновки є важливими для подальших досліджень впливу соціальних мереж на когнітивні та психічні аспекти і можуть слугувати основою для розробки стратегій управління використанням соціальних мереж для підтримки психічного благополуччя та продуктивності користувачів.
Гендерні ролі та їх вплив на стратегії поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Грудський Р.О.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження гендерних ролей та їх впливу на стратегії поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях. Було зʼясовано, що у підлітковому віці йде бурхлива перебудова всієї особистості, її психологічних, соціальних і фізіологічних компонентів. Цей віковий період характеризується гормональними змінами, формуванням моральних цінностей, усвідомленням себе, потягом спілкування з однолітками, емоційної нестійкістю, але в соціальному рівні підліток займає проміжне становище між дитиною і дорослим. Визначили, що з огляду на складності та суперечливості особливостей зростаючого організму виникають ситуації, які порушують нормальний перебіг особистісного становлення, що призводить до підвищення агресивності та конфліктності у цьому віці. Дійшли висновку, що досі немає єдиного визначення авторами поняття «гендерні ролі», тому зробили загальний висновок, що ґендерна роль сприймається як соціальний прояв гендерної ідентичності індивіда, тобто зовнішні прояви моделей поведінки та відносин, які дозволяють іншим людям судити про належність індивіда до чоловічої чи жіночої статі. Було проведено емпіричне дослідження на базі закладу освіти «ХЛМ №133» м. Харків. За допомогою методики "Маскулінність-фемінінність" С. Бем, було виявлено, що найчастіше, як і у дівчаток, так і у хлопчиків, зустрічається андрогінний тип ґендерної ролі (83% та 61% підлітків відповідно). Скориставшись методикою «Тест опису поведінки» К. Томаса, побачили, що стратегія суперництва виражена в 21% дівчат і в 39% хлопчиків, однаковий відсоток дівчаток та хлопчиків використовують у конфлікті стратегію співробітництва – 8%, стратегію компромісу – 21% дівчаток і 23% хлопчиків, така стратегія як уникнення виявилася у 8% дівчат і 19% хлопчиків, стратегія пристосування виражена у 42% дівчат і в 11% хлопчиків. За допомогою U-критерію Манна-Уітні та H-критерію Краскела Уоллеса було встановлено, що хлопчики та дівчатка різняться за показниками гендерної ролі, суперництва та співробітництва на рівні статистичної тенденції. За показниками компромісу, уникнення та пристосування статистично значимих відмінностей між хлопчиками та дівчатками не виявилося. Також було встановлено, що підлітки, які мають різні ґендерні ролі, розрізняються за показником суперництва на високому рівні статистичної значущості. За показником уникнення відмінності було виявлено на рівні статистичної тенденції. За показниками співробітництва, компромісу та пристосування статистично значимих відмінностей не виявлено. Виконавши двохфакторний дисперсійний аналізу ми змогли дійти висновку про часткове підтвердження того факту, що на стратегію поведінки підлітків у конфліктній ситуації впливає домінуючий тип ґендерної ролі. Були запропоновані методичні рекомендації для педагогів з роботи та вирішенню конфліктів з підлітками, що мають різні типи ґендерних ролей. Практична значущість роботи полягає в тому, що отримані результати та розробки можуть бути використані педагогами та вихователями освітніх організацій, які працюють із підлітками з метою оптимізації навчально-виховної роботи.
Аб’юзивні стосунки в родині та їх негативні наслідки для дитини
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Ступник С.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження аб’юзивних стосунків і родині та їх негативних наслідків для дитини. Аб'юзивні стосунки в родині – це серйозна проблема, що може мати негативні наслідки для всіх членів сім'ї, особливо для дітей. Робота присвячена дослідженню аб'юзивних стосунків в родині та їх впливу на психологічний, емоційний та соціальний розвиток дитини. Дослідження включає аналіз основних форм аб'юзу в родині, таких як фізичне, емоційне, психологічне та сексуальне насильство, а також особлива увага приділяється наслідкам аб'юзивних стосунків для дитини на різних етапах її розвитку. З’ясовано та проаналізовано наслідки аб'юзивних стосунків для дитячого самопочуття, психологічного здоров'я та соціальної адаптації. Також надано огляд стратегій психологічної підтримки та інтервенційних програм для дітей (у вигляді розроблених рекомендацій для психологів), які пережили, спостерігали аб'юз або перебувають у сім'ях з аб'юзивними стосунками. Акцентується увага на усвідомленні серйозності проблеми аб'юзивних стосунків в родині та важливості вчасного втручання для захисту дітей від негативних наслідків, які можуть супроводжувати їх протягом усього життя. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що за результатами дослідження діти, які стають свідками аб'юзивних стосунків в сім'ї, як ми бачимо з емпіричних розрахунків, можуть мати серйозні психологічні проблеми. У таких дітей високий відсоток почуття безпорадності (Хср. = 19,39%) порівняно з дітьми з благополучних родин (Х ср. = 9,61%), це свідчить про те, яку негативну атмосферу створює аб’юзивна сім’я, безсилля, підвищене відчуття тривоги (Хср. = 21,04%) у порівнянні з дітьми з функціональних сімей (Хср. = 7,96%) та такі діти частіше відчувають страх (Хср. = 20,39%) проти (Хср. = 8,61%) дітей з благополучних сімей. У порівнянні з дітьми з благополучних сімей, діти з сімей з насиллям частіше відчувають негативні емоції, власну меншовартість, мають незадоволені потреби та у них низький відсоток психологічного благополуччя в родині. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть використовувати фахівці (вчителі, психологи, вихователі) які безпосередньо працюють з дітьми, для кращого розуміння ситуації та створення сприятливих умов для розвитку дитини.
Проблеми соціальної та професійної самореалізації жінок після декретної відпустки
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Горлинська І.Г.
Кваліфікаційна робота здобувачки 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена актуальним проблемам соціальної та професійної самореалізації жінок після декретної відпустки. Сучасне суспільство стикається з викликами, з обмеженими можливостями в забезпеченні успіху жінок у кар'єрі та соціальному житті після перерви на догляд за дитиною. У роботі аналізуються чинники, що впливають на економічну адаптацію жінок, які повертаються на роботу після декретної відпустки, а також аналізуються професійні виклики, які постають перед цією категорією працівників. Дослідження містить в собі аналіз статистичних даних, опитування та інтерв'ю з жінками, які пройшли через досвід декретної відпустки. Виявлено перешкоди, з якими вони стикаються під час повернення на роботу, як от недостатня підтримка з боку роботодавців, стереотипи та забобони в колективі. Також проведене дослідження, яку підтримку з боку сім’ї, друзів, значущих інших людей, колег, громадських організацій жінки отримують. Як вони почувають себе вдома, яка атмосфера, чи відчувають вони себе винними, тривожними, або напруженими. Як стрес заважає в досягненні цілі. Визначено,що 1,7% жінок є підтримка у всіх напрямках: підтримка сім’ї, підтримка друзів, підтримка значущих інших, підтримка колег по роботі, підтримка громадських організацій. Більшість жінок отримує підтримку від значущих людей. На другому місці це друзі, потім сім’я, підтримка колег і на останньому місці підтримка громадських організацій. Особлива увага приділяється питанням поєднання материнських обов'язків із професійною сферою та впливу цього балансу на суспільне сприйняття і самооцінку жінок. Обґрунтовано, що в результаті опитування найбільша кількість жінок мають дуже низьку самооцінку – 40%,помірно занижену- 32% трохи знижену – 22%, а позитивну самооцінки має 4 особи–7%. Визначено, чим вище самооцінка тим легше жінкам самореалізовуватись. І навпаки, чим нижче самооцінка, тим більше обов’язків на себе беруть жінки. Диплом пропонує практичні рекомендації для підвищення самооцінки; управління власним часом; задоволення та озвучення власних потреб; я висловлювання в конфліктних випадках; вправу на зближення з чоловіком; вправу на те, що б помічати та цінити те, що ти робиш; знаходити засоби на відпочинок та на відновлення ресурсу. Робота робить внесок у галузь географічних досліджень, спрямованих на створення більш справедливого і рівноправного суспільства, де жінки мають можливість реалізувати свій професійний і соціальний потенціал.
Особливості комунікації в соціальних медіа як передумова конструювання громадянського протистояння
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Степанов О.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі особливості комунікації в соціальних медіа як передумова конструювання громадянського протистояння. Зазначено, що громадянське протистояння як політико-психологічний феномен є одним з етапів континууму соціально-політичних конфліктів, розташовуючись між соціальною напруженістю та соціальним конфліктом. Обґрунтовано, що одним із критеріїв виникнення громадянського протистояння є початок вибудовування образу ворога в дискурсі як одного з традиційних засобів оформлення різних ідентичностей. Виокремлено, що в умовах здійснення активних політичних дискусій соціальні медіа як специфічне середовище комунікації (динамічне, інтерактивне, конкурентне та принципово не обмежене в обсягах інформації) – постають як простір дискурсивного впливу на суспільство загалом та окремі групи комунікаторів. Розглянуто аналітичну модель дослідження політичних дискурсів у соціальних медіа, що базується на критичному дискурс-аналізі за методом Н. Феркло (аналіз лінгвістичних характеристик, дискурсивних практик та соціальних практик). Вона передбачає дослідження комунікативних кейсів за кількома ознаками: лінгвістична насиченість текстів, напруженість боротьби дискурсів у віртуальному середовищі, напруженість боротьби дискурсів поза віртуальним середовищем, із подальшим попарним співвіднесенням залежно від інтенсивності прояву того чи іншого критерію. Зазначено, що три компоненти моделі уможливлюють ідентифікацію основних психологічних практик, що цілеспрямовано чи неумисно використовуються групами інтересів, а також особливості відтворення дискурсів у соціальних медіа, спричинені дією згаданих особливостей. Структура психологічної практики включає визначення мети (очікуваний результат з точки зору комунікатора), сторони взаємодії (хто і на кого впливає, які групи конкурують за увагу тощо) та інструментів (недискурсивні та дискурсивні). Під час аналізу кейсів визначено такі психологічні практики громадянського протистояння, як сегрегація членів спільноти, активізація «сірої зони», мобілізація опонента, персоналізація комунікатора, визначення кордонів дозволеного, дискредитація дискурсу, конструювання винуватця та ініціювання реакції. Ці практики можуть конструюватися групами інтересів в різних комбінаціях та з різною ефективністю, ведучи при цьому до формування різних психологічних ефектів – монотонії, амбівалентності, десенсибілізації або алертності. Відповідні ефекти можуть бути використані для відволікання уваги суспільства, зміни (нарощування чи зниження) рівня протестного потенціалу, підштовхування до імпульсивних дій, нав’язування суперечливих ідей чи стимулювання суспільства до переосмислення цінностей – як в позитивному ключі, так і в негативному. Визначені закономірності можуть бути використані групами інтересів для конструювання порядку денного та встановлення домінування власного дискурсу на публічних аренах. Подальші наукові дослідження полягають в оцінці впливу психологічних практик на різні цільові групи в суспільстві у короткостроковій та довгостроковій перспективі.
Особистісна готовність студентів-психологів до професійної діяльності
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Школьна К. Д.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного аналізу існуючих підходів до проблеми професійного становлення майбутніх психологів та дослідженню основних факторів їх готовності працювати за фахом. Сучасна система вищої освіти покликана створювати відповідні умови для підготовки компетентного фахівця, орієнтованого на постійний професійний розвиток, самовдосконалення, що забезпечить у подальшому високий рівень його конкурентоспроможності, професійної мобільності, продуктивності професійної діяльності і, як наслідок, – кар'єрне зростання та самореалізацію. Багато хто з дослідників помічають складний характер професійного становлення психологів в період навчання у ЗВО. Труднощі можуть бути зумовлені відчуттям незадоволеності собою та невідповідності свого «Я» професії психолога; протиріччями між нереалістичним уявленням про майбутню професійну діяльність та інтересом до вивчення психології; студенти намагаються займатись психологією, але не мають попиту на психологічні послуги, переживають труднощі, пов’язані з пошуком місця роботи за фахом тощо. При цьому слід зазначити, що за останні декілька років у нашій країні спостерігається зростання потреб в отриманні психологічної допомоги, зокрема і загострення потреби у психологічних послугах населення в умовах воєнного стану. Тож важливим завданням на сьогодні є зрозуміти як, враховуючи зростаючий попит, як можна сприяти становленню та розвитку компетентних спеціалістів саме психологів-практиків, адже класична психологічна освіта залишається достатньо теоретичною та спрямованою на формування психолога дослідника та науковця. На підставі ґрунтовного аналізу наукової літератури було виявлено, що формування готовності працювати за фахом у студента-психолога є складним та багатодетермінованим процесом. Встановлено, що основними методичними засадами професійного становлення психологів є наступні: 1) наявність психолого-педагогічних та організаційних умов для того, щоб студенти могли реалізувати себе у професійному житті; 2) необхідність для повноцінного професійного становлення соціально-психологічного забезпечення, допомоги і підтримки з боку викладачів та найближчого оточення; 3) визнання права особистості на самостійний вибір способів реалізації власного професійного Я; 4) прийняття особою всієї відповідальності за якість професійного становлення і реалізації свого професійно-психологічного потенціалу; 5) гармонізація внутрішнього психічного розвитку майбутніх психологів. За результатами теоретичного аналізу було сплановано емпіричне дослідження, яке було проведено на вибірці із 60 осіб, студентів спеціальності «Психологія» 5 та 6 курсів, Університету імені Альфреда Нобеля, різних форм навчання (переважно денної), віком від 20 до 35 років. В дослідженні були використані такі психодіагностичні засоби: 1) Опитувальник особистісної зрілості, розроблений О.С. Штепою, для визначення рівня особистісної зрілості; 2) Методика «Професійна готовність» А. Чернявської – для виявлення рівня професійної готовності до діяльності; 3) Методика визначення толерантності до невизначеності (С. Бандера), визначення головне джерел толерантності до невизначеності; 4) Опитувальник професійної ідентичності студентів-майбутніх психологів У.С. Родигіної, для визначення рівня професійної ідентичності; 5) Опитувальник для діагностики мотивів професійної діяльності фахівців Т.М. Францевої. За результатами дослідження було встановлено, що більшість досліджуваних мають позитивні емоції щодо задоволення власних потреб під час професіоналізації, а також мають активне ставлення до своєї майбутньої професії. За методикою готовності до професійної діяльності виявлено, що половина студентів, мають середній рівень за загальним показником професійної готовності і третина відповідно високий. Це свідчить про достатньо свідомий їх вибір професійного спрямування, обізнаність у сутності професійної діяльності та прояв позитивного емоційного ставлення до своєї професії. За результатами проведеного статистичного аналізу була частково підтверджена концептуальна гіпотеза дослідження і виявлено, що психологи з високим рівнем готовності працювати за фахом, мають більш високі показники толерантності до невизначеності, особистісної зрілості, зокрема таких її складових як відповідальність, толерантність, автономність, креативність, контактність, глибинність переживань, децентрація, самоприйняття, синергічність, життєва філософія. Також у психологів з високим рівнем готовності працювати за фахом у мотивації до професійної діяльності в більшій мірі представлений мотив визнання та в більшій мірі представлена ціннісна та інформаційна регуляція професійної діяльності, ніж у студентів з низьким рівнем готовності. Були сформульовані рекомендації до професійної підготовки практичних психологів, основною метою яких виступає впровадження більш практико-орієнтованого навчання для розвитку професійно-важливих якостей у студентів, що сприяє підвищенню мотивації та впевненості у собі в подальшому працювати за фахом.
Роль психологічної реабілітації в Збройних Силах України та шляхи її вдосконалення
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Клименко Д.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі роль психологічної реабілітації в Збройних Силах України та шляхи її вдосконалення. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано роль психологічної реабілітації в Збройних Силах України та шляхи її вдосконалення У теоретичному розділі з’ясовано, що процес медико-психологічної реабілітації – це процес зниження рівня впливу негативних чинників на психічне та фізіологічне здоров’я людини. Зазначено, що повна реабілітація військовослужбовців іноді не можлива без медикаментозної підтримки та психологічного впливу, адже стресові умови негативно впливають не тільки на психіку, а й на організм в цілому. В більшості випадків медикаментозна терапія включає використання різноманітних антидепресантів та нейролептиків основним завданням якого є зниження негативного симптомокомплексу з людини. Обґрунтовано, що психологічна реабілітація військового повинна складатись з соціальної, медикаментозної та психологічної реабілітації. Зміни в вольовій та емоційні сфері проявляються у подавленні негативних емоційних станів та терпінні відносно умов, які дають змогу військовому жити та виживати на війні. За емпіричним дослідженням доведено, що результати після проведення курсу психологічної реабілітації в більшості своєї військовослужбовці показували результати діагностичних обстежень, що мають позитивну динаміку та доведено власну ефективність в роботі з військовими. Отже, роль психологічної реабілітації в діяльності з військовими є значною та позитивно впливає на психічне благополуччя захисників. Перспективи подальшого дослідження впровадження корекційно-реабілітаційної програми для військовослужбовців Збройних Сил України.
Вплив розлучення батьків на життєдіяльність дитини дошкільного віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Папсуй А.О.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження впливу розлучення батьків на життєдіяльність дитини дошкільного віку. Сім’я є первинним і головним інститутом соціалізації дитини дошкільного віку, а отже все негативне, що відбувається в сім’ї гостро переживається дитиною і впливає на її життєдіяльність. Обґрунтовано, що дошкільний вік є віковим періодом, під час якого дитина починає активно взаємодіяти з навколишнім світом, пізнавати його, «приміряти» на себе ролі дорослих, використовуючи для цього сюжетно-рольову гру. Окрім того, розвивається і збагачується мовлення. Діти починають активно взаємодіяти з дорослими і ровесниками, засвоюють правила і норми поведінки. З’ясовано, що особистість дитини починає формуватися в дошкільному віці, причому цей процес тісно пов’язаний з розвитком емоційної сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що відповідно, детерміноване соціальним оточенням, передусім типовими для цього етапу розвитком взаємин з дорослими. Формування значної частини емоційного досвіду дитини, зокрема динаміки експресивних дій, адекватності емоційного реагування, розвитку емпатії, саморегуляції, а також виразності особистісних особливостей загальної емоційності, тривожності, сензитивності, фрустрованості переважно детермінується умовами її вихованні та специфікою взаємодії у сім’ї. Зазначено, що умови життя, виховання дитини впливають на особливості її особистісного розвитку, на її емоційне самопочуття, самооцінку, відношення до інших людей, невміння протистояти життєвим труднощам. Окрім того, у розлучених сім’ях порушуються головні умови повноцінного розвитку дитини, що проявляються у захисті, любові, турботі про близьких, доброзичливості. За результатами емпіричного дослідження виявлено, що існує відмінність у вираженості симптомокомплексів у дітей з розлучених і повних сімей. У дітей з розлучених сімей значно домінує тривожність (31,8%), конфліктність у сім’ї (21,2%), почуття неповноцінності у сім’ї (21,2%). Більшість дітей з розлучених сімей мають високий рівень тривожності (47,7%), тоді як більшість дітей з повних сімей мають середній рівень тривожності (47,3%). Діти з розлучених сімей більш агресивні, ніж діти з повних сімей. Визначено, що для більшості дітей з розлучених сімей притаманна занижена самооцінка. Для них характерне ставлення до себе як до «поганої», що є важливою ознакою неблагополучного соціального розвитку та насамперед показником несприятливого досвіду соціальних взаємодій (неблагополучні сімейні відносини, негативне ставлення батьків до дитини, несприятливий досвід спілкування дитини в дошкільному закладі). Батьки дітей, у яких занижена самооцінка, зазвичай висувають до них завищені вимоги, використовують тільки негативні оцінки, не враховують їхніх індивідуальних особливостей і можливостей. Акцентовано, що емоційний, когнітивний та поведінковий компонент у дітей з розлучених сімей має відмінності у порівнянні з дітьми з повних сімей. Це пов’язано з тим, що сім’я є першим і найважливішим інститутом соціалізації, зокрема у дошкільному віці, тому все, що відбувається у сім’ї дуже впливає на дитину. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можна використати для розробки практичних рекомендацій для батьків і вихователів з подолання негативного впливу розлучення на життєдіяльність дитини дошкільного віку.
Психологічні особливості кіберадикцій в юнацькому віці
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Ращупкіна Д.С.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних особливостей кіберадикцій в юнацькому віці. У дослідженні зосереджено увагу на психологічних аспектах кіберадикцій в юнацькому віці, враховуючи актуальні виклики сучасного інформаційного суспільства. Робота включає теоретичний аналіз поняття кіберадикцій, їх можливих причин та наслідків для психічного здоров'я молоді. Здійснено вивчення впливу кіберпростору на психосоціальний розвиток молоді та виявлено особливості, що характеризують цей процес в юнацькому віці. Докладно аналізується психологічні механізми, що лежать в основі кіберадикцій, зокрема враховуючи психологічні аспекти саморегуляції та вплив соціального середовища на формування залежності від онлайн-ресурсів. В роботі надається вичерпний огляд сучасних теорій психологічної динаміки кіберзалежності в контексті юнацького віку. На основі теоретичних висновків проведено емпіричне дослідження, спрямоване на визначення конкретних психологічних особливостей, що характеризують кіберадикції у юнацькому віці. Робота також вивчає можливі підходи до психологічної підтримки та корекції молоді, щоб запобігти та лікувати кіберадикції. У заключній частині роботи пропонуються практичні рекомендації для фахівців у галузі психології та освіти з метою виявлення, профілактики та вирішення проблеми кіберадикцій в юнацькому віці.
Психологічна безпека як важливий ресурс для підтримання життєстійкості молоді в кризовий час
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Приходченко П.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження психологічної безпеки як важливого ресурсу для підтримання життєстійкості молоді в кризовий час. Актуальність обраної теми не викликає сумнівів, оскільки відсутність загальновизнаних дефініцій особливостей розвитку психологічної безпеки особистості в кризовий час стає перешкодою на шляху подальшого просування досліджень, присвячених зазначеній проблематиці. Окрім того, відсутні й спеціалізовані дослідження, присвячені закономірностям підтримання життєстійкості молоді в умовах війни. Відтак, вивчення психологічної безпеки як важливого ресурсу для підтримання життєстійкості молоді в кризовий час є актуальним та потребує максимальної дослідницької уваги. Обґрунтовано, що показником психологічної безпеки особистості є різниця між цими позитивним і негативним самовідчуттям та є основою того, наскільки людина задоволена власним життям. Якщо у особистості позитивний афект накопичено сумарно більше ніж негативний, то така людина буде відчувати себе щасливою та радісною, тобто рівень психологічної безпеки особистості буде високим. Якщо ж навпаки, негативний афект перевищує накопичені позитивні емоції, то й рівень психологічної безпеки особистості буде низьким, а людина почуватиме себе нещасною та невдоволеною власним життям. З’ясовано, що наявні два напрями взаємодії молодих людей зі стресовою ситуацією: конструктивна активність та психологічний захист. Копінг в наведеному випадку є інтегральним психологічним процесом, викликаним зовнішніми або внутрішніми факторами. Він спрямований на вирішення повсякденної ситуації, що суб'єктивно сприймається особою як складна або скрутна. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено наявність суттєво і принципово різних домінант психологічної безпеки у групах опитаних осіб. Так, було відзначено домінування помірного та надмірного рівнів нервово-психічного напруження. Це означає, що учасники дослідження демонструють високу значущість внутрішніх та зовнішніх чинників для їх саморегуляції, рівень якої може змінюватися в залежності від того, наскільки самостійною є людина у своїх саморегуляційних виявах. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть використовуватися в подальших дослідженнях зазначеної проблематики.
Психологічні чинники стресостійкості студентів старших курсів
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Строчікова Ю.О.
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки психологічних чинників стресостійкості у студентів старших курсів. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, вказується об'єкт і предмет дослідження, завдання дослідження, обираються методи проведення досліджень, зазначається теоретична та практична значущість кваліфікаційної роботи. Перший розділ присвячено аналізу теоретичного дослідження проблеми стресостійкості особистості; розкриттю сутності та основних аспектів стресостійкості; характеристиці основних чинників стресостійкості; обгрунтуванню структурних компонентів стресостійкості; вивченню взаємозв’язку особистісних особливостей та рівнем стресостійкості особистості. У другому розділі розкрито особливості, етапи емпіричного дослідження, методи та методики, а також аналіз та інтерпретацію результатів дослідження психологічних чинників стресостійкості студентів старших курсів; розроблено рекомендації викладачам щодо розвитку стресостійкості студентів в умовах війни. Висновки містять основні результати проведених досліджень.
Психологічні особливості мотивації успіху у працівників виробничих підприємств
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Скрипник Т. В.
Кваліфікаційна робота здобувачки 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (освітній рівень магістр) Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи, присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження психологічних особливостей мотивації успіху у працівників виробничих підприємств. З’ясовано, що мотивація успіху розуміється як сукупність окремо взятих послідовних мотивів, які є внутрішніми рушійними силами до конкретних дій. В контексті даного дослідження приділено увагу аналізу взаємозв’язків мотивації успіху із підприємницькими здібностями, комунікативними, організаторськими схильностями, командними ролями у працівників виробничих підприємств. Теоретичне узагальнення результатів дослідження дало можливість зробити такі висновки. Трудова мотивація в даній роботі розглядається як процес вибору і обґрунтування способу участі людини у трудовій діяльності. Підприємницькі здібності працівників виробничих підприємств із специфічної сфери діяльності в даній роботі показано через особистісні риси працівників: вміння йти на розумний і зважений ризик, потреба в незалежності, автономії, цілеспрямованість і рішучість, потреба в досягненнях, у подальшому розвитку, творчі схильності, креативність, відсутність страху можливої невдачі. Здійснено дослідження специфіки зв’язків типів мотивації із підприємницькими здібностями, комунікативними, організаторськими схильностями, командними ролями у працівників виробничих підприємств і виявлено статистично достовірний зв’язок типів мотивації із проявом комунікативних і організаторських схильностей у працівників виробничих. Встановлено, що посада працівників виробничих має статистично значимий зв’язок з рівнем прояву підприємницьких здібностей: у управлінців рівень підприємницьких здібностей вищий, ніж у працівників виробничих цехів. Виявлено значимі відмінності між чоловіками і жінками управлінцями за рівнем підприємницьких здібностей.
Психологічні чинники відповідальності сучасної молоді
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Желізняк А.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 5-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження чинників відповідальності сучасної молоді. Мета кваліфікаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних підходів та проведенні емпіричного дослідження виразності відповідальності та її чинників у сучасної молоді, кореляції між чинниками та відповідальністю та розбіжностей між двома групами, які відрізняються рівнями відповідальності. Проаналізовано психологічні та філософські теорії відповідальності, та на їх основі та розширено термін “відповідальність”. Акцентується на особливостях прояву відповідальності у сучасної молоді в умовах війни, обґрунтовано важливість такої категорії як відповідальність для сучасної молоді, та виокремлено її чинники. Встановлено сутність відповідальності сучасної молоді, як психологічної категорії: структура, функції, механізми чинники. Розроблено теоретичну модель чинників відповідальності сучасної молоді. За результатами емпіричного дослідження встановлено, особливості прояву відповідальності сучасної молоді, які було поділено на три групи за рівнем відповідальності та доведено зв’язок між відповідальністю, та виокремленими чинниками. Узагальнено емпіричну модель психологічних чинників відповідальності сучасної молоді. Практична значущість полягає в розроблених рекомендаціях щодо підвищення відповідальності сучасної молоді.
Взаємозв’язок ментальних установок викладачів з мотивацією та навчальними досягненнями студентів закладів вищої освіти
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Косюченко В.Є.
Це дослідження спрямоване на вивчення впливу психологічних особливостей викладачів вищих навчальних закладів на якість навчання та досягнення студентів. Застосовуючи методику ірраціональних установок, методику міжособистісних відносин та спостереження, ми досліджуємо взаємозв'язок між ментальними установками викладачів та навчальними досягненнями студентів. Дослідження включає три етапи. Перший етап полягає у визначенні ментальних установок викладачів та їх взаємозв'язку зі студентськими досягненнями. Другий етап передбачає глибоке спостереження за процесом ведення лекцій двома різними викладачами, маючи однаковий предмет, тему та групу студентів. Третій етап включає анкетування студентів для отримання їхніх вражень від викладачів та виявлення впливу ментальних установок на сприйняття матеріалу. Результати дослідження демонструють наявність статистично значущого зв'язку між ментальними установками викладачів та навчальними досягненнями студентів. Дані отримані в процесі анкетування дозволяють збагатити наше розуміння взаємодії викладачів та студентів у контексті їхніх ментальних установок. Це дослідження має потенціал сприяти вдосконаленню педагогічних стратегій та підвищенню якості освіти.
Зв’язок рівня розвитку критичного мислення та особливостей медіаспоживання
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Кармазіна М.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі визначення зв’язку рівня критичного мислення та особливостей медіаспоживання особистості. У роботі здійснено теоретичний аналіз наукових праць, що стосуються проблематики дослідження критичного мислення та медиаспоживання, а також їх взаємозв’язку. Особливий акцент робиться на особливостях формування у особистості зваженого медіаспоживання. Достатня увага приділяється також медіаосвіті та медіаграмотності особистості. Визначено категорійний апарат дослідження, проведено аналіз понять «мислення», «розумова діяльність», «критичне мислення». Наведено класифікацію видів розумової діяльності особистості. Установлено мисленнєва діяльність не припиняється навіть після завершення процесу сприйняття інформації, а трансформується в наступні фази аналітико-синтетичної діяльності. Визначено, що за допомогою розумової діяльності та мисленнєвого процесу ми пізнаємо найзагальніші та найсуттєвіші ознаки і явища. При цьому сам процес мислення також дає особистості можливість знати те, чого вона безпосередньо не спостерігала, передбачити хід певних подій та результати власних дій. Систематизовано основні характеристики критичного мислення: активність мислення, його рефлексивний характер, логічність (відповідність критеріям, майстерність, дисциплінованість, виваженість), самостійність (саморегульованість, самоконтрольованість і самокорегованість), цілеспрямованість на розв’язання життєвих або навчальних проблем. Установлено, що серед мисленнєвих операцій (процедур, умінь, стратегій), які застосовують критичні мислителі в процесі «гарного мислення», вчені називають здатність людини: бачити проблеми, аналізувати факти, порівнювати, робити висновки, генерувати та організовувати ідеї, оцінювати, формулювати інтерпретації й обґрунтовані судження, за допомогою яких захищати думку, розв’язувати проблеми, ухвалювати рішення. З’ясовано, у що контексті соціокомунікативних досліджень актуалізується проблематика медіабезпеки особистості, яка може розглядатись у проблемному полі питань ґенези та розвитку соціального маніпулювання і пізнання його природи. Охарактеризовано особливості формування навичок медіабезпеки особистості. Наголошено, що основним засобом «захисту» особистості, забезпечення її медіабезпеки є медіаосвіта. Для визначення зв’язку рівня критичного мислення та особливостей медіаспоживання сформовано критерії оцінювання та методичний інструментарій з наступних методик: 1) мотиваційний критерій – оцінює бажання (мотиви) особистості до досягнення певних життєвих особистісних результатів, для чого використано опитувальник А. Реана «Мотивація успіху та страх невдачі»; 2) розвивальний критерій – дозволяє оцінити здатність особистості до саморозвитку, яку можна оцінити за допомогою Тест-анкети «Самооцінка здатності до самоосвіти та саморозвитку особистості» О. Сергеєнкова; 3) адаптаційний критерій – визначає здатність особистості до соціально-психологічної адаптації в умовах медіаспоживання, до фільтрації та розмежування корисної та шкідливої інформації, що здійснено з використанням опитувальника соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда. За результатами дослідження підтверджено концептуальну гіпотезу дослідження, яка полягає в тому, що розвиток критичного мислення пов’язаний з особливостями індивідуального медіаспоживання. З урахуванням отриманих результатів дослідження розроблено комплексну програму з використання засобів медіаосвіти для покращення якості медіаспоживання особистсоті, що містить наступні блоки: змістовний (теоретичні знання в галузі медіаосвіти); потребнісно-мотиваційний (забезпечує формування мотивації до розвитку медіаграмотності); організаційно-діяльнісний блок (розвиток креативних, комунікативних, пізнавальних умінь); діагностико-корекційний блок (аналіз результатів формування медіаграмотності, вироблення програм самоосвітньої діяльності тощо).
Психологічні чинники впливу соціальних мереж на розлади харчової поведінки особистості
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Білорибка І.І.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі психологічних чинників впливу соціальних мереж на розлади харчової поведінки. У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми розладів харчової поведінки, їх видів та причин виникнення. Установлено, що сучасні концепції розуміння сутності харчової поведінки досить різноманітні. З’ясовано, що низка наукових підходів до визначення сутності харчової поведінки знаходиться на межі психологічної та медичної наук. З’ясовано, що харчова поведінка особистості віддзеркалює не тільки її вподобання, схильності, цінності та установки в частині споживання їжі, а й культурну, етнічну та релігійну її приналежність, а також відтворює певний психологічний портрет особистості, несучи в собі інформацію про її індивідуальні характеристики. Охарактеризовано основні види порушень харчової поведінки (обмежувальна, емоційна та екстернальна) та основні розлади харчової поведінки (нервова булімія, нервова анорексія, геофагія, бігорексія, сітофобія, орторексія). Проаналізовано підходи науковців до трактування феномену інтернет-залежності та установлено, що: основними симптомами виникнення інтернет-залежності вважаються психологічні та фізіологічні; основними типами інтернет-залежних осію дослідники називають такі: інтернет-комунікатори, інтернет-еротомани, інтернет-агресивісти, інтернет-когнітивісти, інтернет-гемблери та інтернет-покупці; основними психологічними особливостями віртуального середовища, які призводять до зростання інтернет-залежності, вважаються: анонімність, фізична непредставленість, своєрідність міжособистісного сприйняття, нерегламентованість поведінки, зниження психологічного й соціального ризику у процесі спілкування. Для визначення впливу психологічних чинників у розрізі соціальних мереж на розлади харчової поведінки особистості нами проведене відповідне емпіричне дослідження, метою якого є емпірична перевірка концептуальної гіпотези про наявність певного впливу соціальних мереж на характер харчової поведінки особистості. Для визначення впливу чинників обґрунтовано методичний інструментарій дослідження: для визначення типу харчової поведінки – Голландський опитувальник харчової поведінки (DEBQ); для визначення впливу когнітивного чинника – авторський опитувальник обізнаності особистості щодо здорового харчування; для визначення впливу мотиваційного чинника – Опитувальник А. Реана «Мотивація успіху та страх невдач»; для визначення впливу соціального чинника – Тест на інтернет-залежність Кімберлі Янг; для визначення взаємовпливів та характеру зв’язку – кореляційно-регресійний аналіз. З урахуванням проведеного аналізу установлено, що у чоловіків практично немає проблем із впливом чинників соціальних мереж на розлади харчової поведінки. У той же час, такий негативний вплив установлено у жінок, що підтверджено нами результатами кореляційно-регресійного аналізу. Розроблено тренінгову програму щодо формування адекватної харчової поведінки жінок, які знаходяться під впливом інформації із соціальних мереж.
Особливості переживання психологічного благополуччя у постраждалих від війни в умовах застосування методів логотерапії
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Вороненко Я. В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей переживання психологічного благополуччя у постраждалих від війни в умовах застосування методів логотерапії. У ході огляду наукової літератури встановлено, що в галузі екзистенціальної психотерапії відсутня єдина теорія через різноманітність екзистенціальних філософій та відсутність єдиного засновника, при чому логотерапія, основана на ідеях Віктора Франкла, є однією з найпопулярніших шкіл. Дослідження та практика логотерапії підкреслюють її важливість у психіатрії та психотерапії. Розглянуті різноманітні інструменти логотерапії для вимірювання сенсу життя з ретельно вивченими психометричними характеристиками. Останні дослідження свідчать про зв'язок між сенсом життя та загальним станом здоров'я, депресією, тривогою та стресом, підтверджуючи ефективність логотерапії у різних країнах. Проведене у роботі емпіричне дослідження внутрішньо переміщених осіб, які пройшли логотерапію, підтверджує позитивний вплив цього методу на психологічне благополуччя. Логотерапевтичні методи суттєво впливають на сенс життя та його пошук, що веде до покращення якості життя та загального благополуччя. Отримані результати статистично значущі і підтверджують ефективність логотерапії в контексті внутрішньо переміщених осіб.

Переглянути

Перегляд 2023-2024 н.р. за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування