2023-2024 н.р.

Постійне посилання зібрання

https://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/4309

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 41

Аб’юзивні стосунки в родині та їх негативні наслідки для дитини
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Ступник С.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження аб’юзивних стосунків і родині та їх негативних наслідків для дитини. Аб'юзивні стосунки в родині – це серйозна проблема, що може мати негативні наслідки для всіх членів сім'ї, особливо для дітей. Робота присвячена дослідженню аб'юзивних стосунків в родині та їх впливу на психологічний, емоційний та соціальний розвиток дитини. Дослідження включає аналіз основних форм аб'юзу в родині, таких як фізичне, емоційне, психологічне та сексуальне насильство, а також особлива увага приділяється наслідкам аб'юзивних стосунків для дитини на різних етапах її розвитку. З’ясовано та проаналізовано наслідки аб'юзивних стосунків для дитячого самопочуття, психологічного здоров'я та соціальної адаптації. Також надано огляд стратегій психологічної підтримки та інтервенційних програм для дітей (у вигляді розроблених рекомендацій для психологів), які пережили, спостерігали аб'юз або перебувають у сім'ях з аб'юзивними стосунками. Акцентується увага на усвідомленні серйозності проблеми аб'юзивних стосунків в родині та важливості вчасного втручання для захисту дітей від негативних наслідків, які можуть супроводжувати їх протягом усього життя. Зa peзультaтaми eкcпepимeнтaльнoгo дocлiджeння у роботі встановлено, що за результатами дослідження діти, які стають свідками аб'юзивних стосунків в сім'ї, як ми бачимо з емпіричних розрахунків, можуть мати серйозні психологічні проблеми. У таких дітей високий відсоток почуття безпорадності (Хср. = 19,39%) порівняно з дітьми з благополучних родин (Х ср. = 9,61%), це свідчить про те, яку негативну атмосферу створює аб’юзивна сім’я, безсилля, підвищене відчуття тривоги (Хср. = 21,04%) у порівнянні з дітьми з функціональних сімей (Хср. = 7,96%) та такі діти частіше відчувають страх (Хср. = 20,39%) проти (Хср. = 8,61%) дітей з благополучних сімей. У порівнянні з дітьми з благополучних сімей, діти з сімей з насиллям частіше відчувають негативні емоції, власну меншовартість, мають незадоволені потреби та у них низький відсоток психологічного благополуччя в родині. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть використовувати фахівці (вчителі, психологи, вихователі) які безпосередньо працюють з дітьми, для кращого розуміння ситуації та створення сприятливих умов для розвитку дитини.
Базова загальновійськова підготовка як чинник розвитку стійкості до перешкод у військовослужбовців
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Шеляг В.П.
У цій роботі розглядається феномен психічної стійкості, а саме вплив на неї. Данне дослідження спрямоване на підвищеня коефіцієнту показника психічної стійуості. Так як саме ця властивість психіки характеризує витримку. Такі як окості дуже важливі для військових. Проведено теоретичний аналіз такої характеристики як емоційна стійкість. В результаті чого було висвітлено складові та принцип взаємодії з ним. На основі підібраного інструментарію було визначено показники психологічної стійкості трьома методами. Досліджуванні були поділенні на дві групи контрольну та єксперементальну. Наоснові чого було виконано порівнянні даних. Дляобробки данних булв використаний критерій умана вітні та статистично математичні методи. Було розробленно та апробовано експериментальні методики на експериментальній групі. Мета заключалася у підвищенні показників психічної стійкості у солдат підчас проходженя базової загальної підготовки. На основі результатів було проведено обробку та за допомогою аналізу і інтерпретації результати наглядно оформлені та детально проаналізовані, як якісним аналізом так і кількісним аналізом.
Взаємозв’язок емоційного інтелекту та успішності у підлітковому віці
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Тарабан. Р. Р.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі взаємозв’язку між емоційним інтелектом та академічними успіхами у підлітків. У теоретичному розділі було встановлено загальне поняття емоційного інтелекту, розглянуто концепцію множинного інтелекту, запропоновану Г. Гарднером, а також позначено академічний, практичний, соціальний та емоційний інтелекти, підкресливши їх взаємозв'язок. Емоційний інтелект, як відзначено, входить до складу соціального інтелекту. Кожен вид інтелекту, включаючи емоційний, може виявлятися як в академічних (теоретичних) знаннях, так і в практичних вміннях. Потім було детально проаналізовано теорії емоційного інтелекту, а також виділино складові ЕІ, ґрунтуючись на моделях, запропонованих Д.В. Люсіним та П. Селевеем спільно з Д. Мейером. У практичному розділі було проведено аналітичну роботу з приводу підтвердження або спростування гіпотез. Та було проведено пошуковий дослід з метою визначення рівня емоційного інтелекту серед учнів з подальшим кореляційним аналізом задля встановлення впливу емоційного інтелекту на академічні успіхи. Отримані результати можна буде використати для розробки нових програм освіти, що будуть спрямовані на більш різносторонню підготовку учнів у закладах середньої освіти.
Взаємозв’язок ментальних установок викладачів з мотивацією та навчальними досягненнями студентів закладів вищої освіти
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Косюченко В.Є.
Це дослідження спрямоване на вивчення впливу психологічних особливостей викладачів вищих навчальних закладів на якість навчання та досягнення студентів. Застосовуючи методику ірраціональних установок, методику міжособистісних відносин та спостереження, ми досліджуємо взаємозв'язок між ментальними установками викладачів та навчальними досягненнями студентів. Дослідження включає три етапи. Перший етап полягає у визначенні ментальних установок викладачів та їх взаємозв'язку зі студентськими досягненнями. Другий етап передбачає глибоке спостереження за процесом ведення лекцій двома різними викладачами, маючи однаковий предмет, тему та групу студентів. Третій етап включає анкетування студентів для отримання їхніх вражень від викладачів та виявлення впливу ментальних установок на сприйняття матеріалу. Результати дослідження демонструють наявність статистично значущого зв'язку між ментальними установками викладачів та навчальними досягненнями студентів. Дані отримані в процесі анкетування дозволяють збагатити наше розуміння взаємодії викладачів та студентів у контексті їхніх ментальних установок. Це дослідження має потенціал сприяти вдосконаленню педагогічних стратегій та підвищенню якості освіти.
Вплив корекційної роботи на біологічний вік жінки
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Кравченко У.Р.
Кваліфікаційна робота "Вплив корекційної роботи на біологічний вік жінки" присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів взаємозв'язку між корекційною роботою та біологічним віком жінок. У розділі 1 роботи проведено аналіз різних підходів до визначення біологічного віку, висвітлено важливість розуміння цього поняття для жіночого здоров'я та розглянуто роль гормональних змін у процесах старіння жіночого організму. Розділ 2 присвячений методології дослідження, обранню методів та інструментів для аналізу, а також огляду методів корекційної роботи. Закінчується розділ висновками щодо обраної методології. Розділ 3 представляє результати дослідження, включаючи загальну характеристику отриманих даних, застосування корекційної роботи для зміни біологічного віку та визначення впливу цих заходів на біологічний вік жінок. Робота дозволяє отримати узагальнену інформацію про можливість використання корекційної роботи як інструменту для впливу на біологічний вік жінок, що має важливе значення для розвитку стратегій підтримки жіночого здоров'я та якості життя. Результатом дослідження є висновки, які вказують на позитивний вплив корекційної роботи на біологічний вік жінок. Робота має важливе значення для розуміння можливостей корекції процесів старіння та підтримки жіночого здоров'я.
Вплив розлучення батьків на життєдіяльність дитини дошкільного віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Папсуй А.О.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження впливу розлучення батьків на життєдіяльність дитини дошкільного віку. Сім’я є первинним і головним інститутом соціалізації дитини дошкільного віку, а отже все негативне, що відбувається в сім’ї гостро переживається дитиною і впливає на її життєдіяльність. Обґрунтовано, що дошкільний вік є віковим періодом, під час якого дитина починає активно взаємодіяти з навколишнім світом, пізнавати його, «приміряти» на себе ролі дорослих, використовуючи для цього сюжетно-рольову гру. Окрім того, розвивається і збагачується мовлення. Діти починають активно взаємодіяти з дорослими і ровесниками, засвоюють правила і норми поведінки. З’ясовано, що особистість дитини починає формуватися в дошкільному віці, причому цей процес тісно пов’язаний з розвитком емоційної сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що відповідно, детерміноване соціальним оточенням, передусім типовими для цього етапу розвитком взаємин з дорослими. Формування значної частини емоційного досвіду дитини, зокрема динаміки експресивних дій, адекватності емоційного реагування, розвитку емпатії, саморегуляції, а також виразності особистісних особливостей загальної емоційності, тривожності, сензитивності, фрустрованості переважно детермінується умовами її вихованні та специфікою взаємодії у сім’ї. Зазначено, що умови життя, виховання дитини впливають на особливості її особистісного розвитку, на її емоційне самопочуття, самооцінку, відношення до інших людей, невміння протистояти життєвим труднощам. Окрім того, у розлучених сім’ях порушуються головні умови повноцінного розвитку дитини, що проявляються у захисті, любові, турботі про близьких, доброзичливості. За результатами емпіричного дослідження виявлено, що існує відмінність у вираженості симптомокомплексів у дітей з розлучених і повних сімей. У дітей з розлучених сімей значно домінує тривожність (31,8%), конфліктність у сім’ї (21,2%), почуття неповноцінності у сім’ї (21,2%). Більшість дітей з розлучених сімей мають високий рівень тривожності (47,7%), тоді як більшість дітей з повних сімей мають середній рівень тривожності (47,3%). Діти з розлучених сімей більш агресивні, ніж діти з повних сімей. Визначено, що для більшості дітей з розлучених сімей притаманна занижена самооцінка. Для них характерне ставлення до себе як до «поганої», що є важливою ознакою неблагополучного соціального розвитку та насамперед показником несприятливого досвіду соціальних взаємодій (неблагополучні сімейні відносини, негативне ставлення батьків до дитини, несприятливий досвід спілкування дитини в дошкільному закладі). Батьки дітей, у яких занижена самооцінка, зазвичай висувають до них завищені вимоги, використовують тільки негативні оцінки, не враховують їхніх індивідуальних особливостей і можливостей. Акцентовано, що емоційний, когнітивний та поведінковий компонент у дітей з розлучених сімей має відмінності у порівнянні з дітьми з повних сімей. Це пов’язано з тим, що сім’я є першим і найважливішим інститутом соціалізації, зокрема у дошкільному віці, тому все, що відбувається у сім’ї дуже впливає на дитину. Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можна використати для розробки практичних рекомендацій для батьків і вихователів з подолання негативного впливу розлучення на життєдіяльність дитини дошкільного віку.
Вплив сект та нетрадиційних релігійних організацій на життєдіяльність особистості
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Ткаченко Д.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 5-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження характеру впливу сект та нетрадиційних релігійних організацій на життєдіяльність особистості. Мета кваліфікаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних підходів та проведенні емпіричного дослідження для вивчення характеру впливу сект та нетрадиційних релігійних організацій на життєдіяльність особистості, їх методи та наслідки. Це дослідження охоплює вивчення специфіки вірувань і практик, характерних для сект і нетрадиційних релігійних організацій, та їхній потенційний вплив на життя їхніх прихильників. У контексті цього дослідження, "секта" і "нетрадиційна релігійна організація" визначаються як групи, які відрізняються від більш встановлених релігійних систем через унікальність своїх доктрин, ритуалів і організаційної структури. Дослідження фокусується на вивченні того, як індивіди інтегруються в ці системи вірувань і як це впливає на їхню особистість, поведінку та життєві рішення. Основною метою дослідження є визначення та аналіз впливу, який ці релігійні системи можуть мати на різні аспекти особистісного розвитку. Це охоплює аналіз впливу на індивідуальну самоідентифікацію, міжособистісні стосунки, професійну траєкторію, а також психоемоційний стан. Методологія дослідження включає кількісні та якісні підходи, такі як структуровані опитування, глибинні інтерв'ю, та аналіз випадкових зразків. Емпіричні дані, отримані під час дослідження, демонструють, що членство в сектах і нетрадиційних релігійних організаціях може істотно впливати на різні аспекти особистісного та соціального життя індивідів. Дослідження розкриває нові горизонти для глибшого розуміння впливу релігійних і духовних вподобань на формування особистості, а також пропонує важливі напрямки для подальших академічних розробок у цій галузі.
Віра як ресурс самопідтримки батьків важкохворих дітей
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Німчук О.М.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження феномену звернення до віри як ресурсу самопідтримки батьками важкохворої дитини. Дана робота є комплексним дослідженням, сфокусованим на ролі релігійних переконань у психологічній стійкості батьків, які стикаються з труднощами догляду за важкохворими дітьми. У роботі проведено аналіз сімейної кризи, викликаної серйозними захворюваннями дитини та її впливом на стан батьків. Виявлено, що сімейна криза в даному контексті становить серйозну загрозу психіці батьків, особливо в умовах нерівноваги між складністю ситуації та наявними ресурсами. Крім того, розглядається вплив стресу від діагнозу, лікування та паліативної допомоги на динаміку сімейної системи, зауважуючи на фінансових та емоційних проблемах, пов'язаних із доглядом за важкохворою дитиною. Концепцію віри та її роль у самопідтримці батьків показано у контексті труднощів, пов'язаних із турботою про важкохворих дітей. Релігійні переконання розглядаються як потужний ресурс для духовного та психологічного зростання, особливо у рамках християнської психології. Розглянуто різноманітність релігійних стратегій та ресурсів, доступних батькам, зауважено на їхній ролі у досягненні розради у періоди страждань та боротьби з життєвими викликами. У висновку зокрема узагальнено, що віра є ключовим елементом психології людини і є потужним ресурсом для подолання криз та набуття внутрішнього спокою. Емпірична частина дослідження виявляє низку ключових висновків, які є важливими для розуміння ролі релігійних переконань у підтримці психологічного стану та адаптації даної категорії батьків. Загалом віруючі батьки важкохворих дітей демонструють вищий рівень резильєнтності, що вказує на захисну роль віри в успішному подоланні стресових ситуацій. Однак, незважаючи на це, рівень психологічного благополуччя у віруючих батьків не відрізняється від рівня невіруючих батьків. Можливо, невіруючі батьки використовують інші ресурси, які мають позитивний вплив на їхній емоційний стан. Результати дослідження підтверджують важливість конкретних релігійних практик, таких як молитовна діяльність, стратегії прохання, добрі справи та діяльність на духовній основі. Їх використання серед батьків важкохворих дітей співвідноситься з вищим рівнем психологічного благополуччя. Особливо виділяється зв'язок між молитовними практиками, добрими справами та зниженим рівнем депресії, а також підвищеним рівнем суб'єктивного благополуччя. Отримані результати засвідчують важливість релігійних і духовних ресурсів у стратегіях підтримки та подолання труднощів у батьків важкохворих дітей. Вони надають істотного значення практикам віри у контексті забезпечення психологічного добробуту та резильєнтності в умовах, пов'язаних зі станом здоров'я та лікуванням дітей.
Гармонійні стосунки батьків як чинник особистісного розвитку підлітків
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Солонік Л.Є.
Кваліфікаційна робота присвячена вивченню проблеми гармонійних стосунків батьків як чинника особистісного розвитку підлітків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, завдання дослідження, обираються методи проведення досліджень, вказується об'єкт і предмет дослідження, практична значущість кваліфікаційної роботи. Перший розділ присвячено аналізу характеристик міжособистісних стосунків у сім’ї; обґрунтуванню гармонійних стосунків батьків як основи для повноцінного особистісного розвитку дитини; розкриттю основних критеріїв гармонійності стосунків батьків; визначенню психологічних особливостей та критеріїв розвитку особистості у підлітковому віці; обґрунтуванню впливу батьківських стосунків на особистісний розвиток підлітків. У другому розділі розкрито особливості організації та методів емпіричного дослідження впливу стосунків батьків на особистісний розвиток дитини; подано аналіз та інтерпретацію результатів констатувального експерименту щодо стосунків батьків як чиннику особистісного розвитку дитини; проаналізовано результати дослідження стосунків в батьківських парах; подано інтерпретацію результатів дослідження стосунків батьків в сім’ях з гармонійними, «перехідними» та дисгармонійними стосунками; обґрунтовано результати дослідження особистісного розвитку підлітків і його зв’язку з характером стосунків батьків; обґрунтувано курс інформаційно-просвітницьких та психокорекційних онлайн-вебінарів для батьків «В моїй сім’ї – гармонія». Висновки містять основні результати проведених досліджень.
Гендерні ролі та їх вплив на стратегії поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Грудський Р.О.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження гендерних ролей та їх впливу на стратегії поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях. Було зʼясовано, що у підлітковому віці йде бурхлива перебудова всієї особистості, її психологічних, соціальних і фізіологічних компонентів. Цей віковий період характеризується гормональними змінами, формуванням моральних цінностей, усвідомленням себе, потягом спілкування з однолітками, емоційної нестійкістю, але в соціальному рівні підліток займає проміжне становище між дитиною і дорослим. Визначили, що з огляду на складності та суперечливості особливостей зростаючого організму виникають ситуації, які порушують нормальний перебіг особистісного становлення, що призводить до підвищення агресивності та конфліктності у цьому віці. Дійшли висновку, що досі немає єдиного визначення авторами поняття «гендерні ролі», тому зробили загальний висновок, що ґендерна роль сприймається як соціальний прояв гендерної ідентичності індивіда, тобто зовнішні прояви моделей поведінки та відносин, які дозволяють іншим людям судити про належність індивіда до чоловічої чи жіночої статі. Було проведено емпіричне дослідження на базі закладу освіти «ХЛМ №133» м. Харків. За допомогою методики "Маскулінність-фемінінність" С. Бем, було виявлено, що найчастіше, як і у дівчаток, так і у хлопчиків, зустрічається андрогінний тип ґендерної ролі (83% та 61% підлітків відповідно). Скориставшись методикою «Тест опису поведінки» К. Томаса, побачили, що стратегія суперництва виражена в 21% дівчат і в 39% хлопчиків, однаковий відсоток дівчаток та хлопчиків використовують у конфлікті стратегію співробітництва – 8%, стратегію компромісу – 21% дівчаток і 23% хлопчиків, така стратегія як уникнення виявилася у 8% дівчат і 19% хлопчиків, стратегія пристосування виражена у 42% дівчат і в 11% хлопчиків. За допомогою U-критерію Манна-Уітні та H-критерію Краскела Уоллеса було встановлено, що хлопчики та дівчатка різняться за показниками гендерної ролі, суперництва та співробітництва на рівні статистичної тенденції. За показниками компромісу, уникнення та пристосування статистично значимих відмінностей між хлопчиками та дівчатками не виявилося. Також було встановлено, що підлітки, які мають різні ґендерні ролі, розрізняються за показником суперництва на високому рівні статистичної значущості. За показником уникнення відмінності було виявлено на рівні статистичної тенденції. За показниками співробітництва, компромісу та пристосування статистично значимих відмінностей не виявлено. Виконавши двохфакторний дисперсійний аналізу ми змогли дійти висновку про часткове підтвердження того факту, що на стратегію поведінки підлітків у конфліктній ситуації впливає домінуючий тип ґендерної ролі. Були запропоновані методичні рекомендації для педагогів з роботи та вирішенню конфліктів з підлітками, що мають різні типи ґендерних ролей. Практична значущість роботи полягає в тому, що отримані результати та розробки можуть бути використані педагогами та вихователями освітніх організацій, які працюють із підлітками з метою оптимізації навчально-виховної роботи.
Емоційний інтелект підлітків як чинник запобігання шкільному булінгу
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Чекова А.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі емоційного інтелекту підлітків як чинника запобігання шкільному булінгу. У кваліфікаційній роботі теоретично узагальнено та емпірично верифіковано емоційний інтелект підлітків як чинник запобігання шкільному булінгу. У теоретичному розділі з’ясовано, що емоційний інтелект визначається як здатність людини до усвідомлення, прийняття та управління емоційними станами і почуттями: як власними, так і інших людей. Визначено, що булінг є досить поширеним у суспільстві, має складну рольову структуру та різні форми прояву. За своєю сутністю булінг – це специфічна форма комунікативної взаємодії агресивного характеру, при якій сильніша (авторитетніша) особа (або група осіб) систематично і цілеспрямовано переслідує іншу (слабшу, аутсайдера). Ситуація булінгу не обмежується лише ролями «агресора» і «жертви», вона «втягує» і інших, роблячи їх активними або пасивними учасниками цих відносин. У результаті аналізу отриманих емпіричних даних визначено, що найпоширенішою формою булінгу серед учнів закладів загальної середньої освіти 12-16 років є вербальна. Проаналізовано соціально-психологічні особливості розвитку емоційного інтелекту підлітків, які задіяні в процесі булінгу. Емоційний інтелект в підлітковому віці знаходиться на низькому рівні розвитку. Слід зазначити, що результати емпіричного дослідження вказують на те, що когнітивний компонент емоційного інтелекту формується швидше, в той час, як афективний і конативний компоненти в підлітковому віці є ще недостатньо сформованими. Обґрунтовано взаємозв’язок соціально-психологічних особливостей розвитку емоційного інтелекту підлітків з проявами булінгу в умовах шкільного середовища. Перспективи подальшого дослідження полягають у поглибленому вивченні динаміки розвитку емоційного інтелекту компонентів на різних етапах онтогенезу. Потребують подальшого вивчення особливості трансформацій булінг-структур в освітньому середовищі. А також є необхідність у вдосконаленні роботи освітніх закладів по запобіганню булінгу.
Зв’язок рівня розвитку критичного мислення та особливостей медіаспоживання
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Кармазіна М.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі визначення зв’язку рівня критичного мислення та особливостей медіаспоживання особистості. У роботі здійснено теоретичний аналіз наукових праць, що стосуються проблематики дослідження критичного мислення та медиаспоживання, а також їх взаємозв’язку. Особливий акцент робиться на особливостях формування у особистості зваженого медіаспоживання. Достатня увага приділяється також медіаосвіті та медіаграмотності особистості. Визначено категорійний апарат дослідження, проведено аналіз понять «мислення», «розумова діяльність», «критичне мислення». Наведено класифікацію видів розумової діяльності особистості. Установлено мисленнєва діяльність не припиняється навіть після завершення процесу сприйняття інформації, а трансформується в наступні фази аналітико-синтетичної діяльності. Визначено, що за допомогою розумової діяльності та мисленнєвого процесу ми пізнаємо найзагальніші та найсуттєвіші ознаки і явища. При цьому сам процес мислення також дає особистості можливість знати те, чого вона безпосередньо не спостерігала, передбачити хід певних подій та результати власних дій. Систематизовано основні характеристики критичного мислення: активність мислення, його рефлексивний характер, логічність (відповідність критеріям, майстерність, дисциплінованість, виваженість), самостійність (саморегульованість, самоконтрольованість і самокорегованість), цілеспрямованість на розв’язання життєвих або навчальних проблем. Установлено, що серед мисленнєвих операцій (процедур, умінь, стратегій), які застосовують критичні мислителі в процесі «гарного мислення», вчені називають здатність людини: бачити проблеми, аналізувати факти, порівнювати, робити висновки, генерувати та організовувати ідеї, оцінювати, формулювати інтерпретації й обґрунтовані судження, за допомогою яких захищати думку, розв’язувати проблеми, ухвалювати рішення. З’ясовано, у що контексті соціокомунікативних досліджень актуалізується проблематика медіабезпеки особистості, яка може розглядатись у проблемному полі питань ґенези та розвитку соціального маніпулювання і пізнання його природи. Охарактеризовано особливості формування навичок медіабезпеки особистості. Наголошено, що основним засобом «захисту» особистості, забезпечення її медіабезпеки є медіаосвіта. Для визначення зв’язку рівня критичного мислення та особливостей медіаспоживання сформовано критерії оцінювання та методичний інструментарій з наступних методик: 1) мотиваційний критерій – оцінює бажання (мотиви) особистості до досягнення певних життєвих особистісних результатів, для чого використано опитувальник А. Реана «Мотивація успіху та страх невдачі»; 2) розвивальний критерій – дозволяє оцінити здатність особистості до саморозвитку, яку можна оцінити за допомогою Тест-анкети «Самооцінка здатності до самоосвіти та саморозвитку особистості» О. Сергеєнкова; 3) адаптаційний критерій – визначає здатність особистості до соціально-психологічної адаптації в умовах медіаспоживання, до фільтрації та розмежування корисної та шкідливої інформації, що здійснено з використанням опитувальника соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда. За результатами дослідження підтверджено концептуальну гіпотезу дослідження, яка полягає в тому, що розвиток критичного мислення пов’язаний з особливостями індивідуального медіаспоживання. З урахуванням отриманих результатів дослідження розроблено комплексну програму з використання засобів медіаосвіти для покращення якості медіаспоживання особистсоті, що містить наступні блоки: змістовний (теоретичні знання в галузі медіаосвіти); потребнісно-мотиваційний (забезпечує формування мотивації до розвитку медіаграмотності); організаційно-діяльнісний блок (розвиток креативних, комунікативних, пізнавальних умінь); діагностико-корекційний блок (аналіз результатів формування медіаграмотності, вироблення програм самоосвітньої діяльності тощо).
Зв’язок стилів батьківського виховання з мікрокліматом у сім’ї
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Унченко Л.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена вивченню впливу стилів виховання на мікроклімат у сімейному оточенні та формування особистості дітей. Дане дослідження спрямоване на теоретичний аналіз та емпіричне дослідження характеру взаємозв’язків стилів батьківського виховання з мікрокліматом у сім’ї. Розглянуто класифікацію стилів батьківського виховання та їх особливості. Описано фактори, що впливають на формування стилів батьківського виховання та мікроклімат у сім’ї. Охарактеризовано мікроклімат у сім’ї: поняття та особливості. Простежено вплив стилів батьківського виховання на мікроклімат у сім’ї. Дослідження виявило, що стиль виховання впливає на відносини в сім'ї та формування особистості дитини. Мікроклімат у сім'ї є ключовим чинником формування емоційного комфорту та взаємин між її членами. Позитивний мікроклімат сприяє здоровим взаєминам, тоді як негативні фактори, такі як конфлікти та стрес, можуть призвести до негативних наслідків. На основі підібраного інструментарію здійснено психологічну діагностику зв’язку стилів батьківського виховання з мікрокліматом у сім’ї та аналіз отриманих результатів. Результати опитування батьків вказують на те, що вони мають різноманітні підходи до виховання дітей. Однак баланс між контролем, авторитетом та демократією у вихованні є ключовим для гармонійного розвитку дитини. Також виявлено, що в жодній родині немає чистого використання тільки одного стилю виховання, і при цьому вони відрізняються не просто від людини, а саме в самій людині, що вони підбирають стиль виховання залежно від ситуації. Також у дослідженні були проаналізовані результати тестів, що дозволяють визначити стилі та стратегії сімейного виховання. За результатами першого, більшість батьків обирають ліберальний стиль, а за результатами другого – більшість мають авторитетний стиль виховання. У дослідженні було виявлено кілька кореляційних зв'язків між різними шкалами родинно-виховних стратегій та особистісними рисами. Зокрема: Позитивний зв'язок (r=0,32, р≤0,05) між шкалою «Залежність від родини» та стратегіями сімейного виховання, що свідчить про те, що особи з вищим рівнем залежності від родини виявляють певні характеристики у вихованні, що підсилюють цю залежність. Від'ємний зв'язок (r=-0,41, р≤0,05) між шкалою «Відчуття самопожертви» та стилями сімейного виховання, що вказує на те, що чим більше відчуття самопожертви, тим менше це впливає на певні стилі виховання. Додатній зв'язок (r=0,4, р≤0,05) між шкалою «Відчуття самопожертви"» та стратегіями сімейного виховання, що підтверджує, що збільшення відчуття самопожертви може впливати на обрані стратегії виховання. Додатній зв'язок (r=0,37, р≤0,05) між шкалою «Сімейні конфлікти» та стилями сімейного виховання, що свідчить про те, що певні методи виховання сприяють збільшенню конфліктів у сім'ї. Від'ємний зв'язок (r=-0,33, р≤0,05) між шкалою «Дратівливість» та стилями сімейного виховання, що вказує на те, що певні методи виховання сприяють зменшенню рівня дратівливості у членів сім'ї. Отже, за результатами математичної статистики гіпотезу нашого дослідження можемо вважати частково підтвердженою, що є зв’язок між мікрокліматом родини та стилями сімейного виховання.
Організаційно-психологічні умови успішності адаптації молодого фахівця на промисловому підприємстві
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Рогозян К.С.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі професійна адаптація молодих фахівців на підприємстві. Кваліфікована робота є комплексним дослідженням теоретичних, методичних та практичних аспектів професійної адаптації молодих фахівців на підприємстві. Розглянуто змістове наповнення категорії «адаптація персоналу підприємства». Висвітлено особливості організації цього процесу в динамічних умовах прискореного технічного процесу. На підставі теоретичного аналізу і результатів дослідження представлена залежність успішності адаптації до професійної діяльності співробітників з організаційними умовами, а також з особовими особливостями самих молодих фахівців, а також залежність рівня свідомості з рівнем пристосування на підприємстві. Також виявлені проблеми первинної адаптації, з якими стикається новачок під час виходу на роботу, що мають на нього негативний вплив. В основу емпіричного дослідження покладено чотири методики зарубіжних вчених, які дозволяють виявити наскільки успішно проходить адаптація фахівців на окремому підприємстві. Практичне значення дослідження професійної адаптації молодих фахівців на промисловому підприємстві дає основу для майбутньої розробки заходів для підвищення рівня адаптації та максимальної ефективності нових працівників. Результати магістерської роботи можуть бути використані при викладанні дисциплін для студентів освітнього ступеню бакалавр та магістр, які навчаються за спеціальністю психологія та соціальна робота.
Особистісна готовність студентів-психологів до професійної діяльності
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Школьна К. Д.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного аналізу існуючих підходів до проблеми професійного становлення майбутніх психологів та дослідженню основних факторів їх готовності працювати за фахом. Сучасна система вищої освіти покликана створювати відповідні умови для підготовки компетентного фахівця, орієнтованого на постійний професійний розвиток, самовдосконалення, що забезпечить у подальшому високий рівень його конкурентоспроможності, професійної мобільності, продуктивності професійної діяльності і, як наслідок, – кар'єрне зростання та самореалізацію. Багато хто з дослідників помічають складний характер професійного становлення психологів в період навчання у ЗВО. Труднощі можуть бути зумовлені відчуттям незадоволеності собою та невідповідності свого «Я» професії психолога; протиріччями між нереалістичним уявленням про майбутню професійну діяльність та інтересом до вивчення психології; студенти намагаються займатись психологією, але не мають попиту на психологічні послуги, переживають труднощі, пов’язані з пошуком місця роботи за фахом тощо. При цьому слід зазначити, що за останні декілька років у нашій країні спостерігається зростання потреб в отриманні психологічної допомоги, зокрема і загострення потреби у психологічних послугах населення в умовах воєнного стану. Тож важливим завданням на сьогодні є зрозуміти як, враховуючи зростаючий попит, як можна сприяти становленню та розвитку компетентних спеціалістів саме психологів-практиків, адже класична психологічна освіта залишається достатньо теоретичною та спрямованою на формування психолога дослідника та науковця. На підставі ґрунтовного аналізу наукової літератури було виявлено, що формування готовності працювати за фахом у студента-психолога є складним та багатодетермінованим процесом. Встановлено, що основними методичними засадами професійного становлення психологів є наступні: 1) наявність психолого-педагогічних та організаційних умов для того, щоб студенти могли реалізувати себе у професійному житті; 2) необхідність для повноцінного професійного становлення соціально-психологічного забезпечення, допомоги і підтримки з боку викладачів та найближчого оточення; 3) визнання права особистості на самостійний вибір способів реалізації власного професійного Я; 4) прийняття особою всієї відповідальності за якість професійного становлення і реалізації свого професійно-психологічного потенціалу; 5) гармонізація внутрішнього психічного розвитку майбутніх психологів. За результатами теоретичного аналізу було сплановано емпіричне дослідження, яке було проведено на вибірці із 60 осіб, студентів спеціальності «Психологія» 5 та 6 курсів, Університету імені Альфреда Нобеля, різних форм навчання (переважно денної), віком від 20 до 35 років. В дослідженні були використані такі психодіагностичні засоби: 1) Опитувальник особистісної зрілості, розроблений О.С. Штепою, для визначення рівня особистісної зрілості; 2) Методика «Професійна готовність» А. Чернявської – для виявлення рівня професійної готовності до діяльності; 3) Методика визначення толерантності до невизначеності (С. Бандера), визначення головне джерел толерантності до невизначеності; 4) Опитувальник професійної ідентичності студентів-майбутніх психологів У.С. Родигіної, для визначення рівня професійної ідентичності; 5) Опитувальник для діагностики мотивів професійної діяльності фахівців Т.М. Францевої. За результатами дослідження було встановлено, що більшість досліджуваних мають позитивні емоції щодо задоволення власних потреб під час професіоналізації, а також мають активне ставлення до своєї майбутньої професії. За методикою готовності до професійної діяльності виявлено, що половина студентів, мають середній рівень за загальним показником професійної готовності і третина відповідно високий. Це свідчить про достатньо свідомий їх вибір професійного спрямування, обізнаність у сутності професійної діяльності та прояв позитивного емоційного ставлення до своєї професії. За результатами проведеного статистичного аналізу була частково підтверджена концептуальна гіпотеза дослідження і виявлено, що психологи з високим рівнем готовності працювати за фахом, мають більш високі показники толерантності до невизначеності, особистісної зрілості, зокрема таких її складових як відповідальність, толерантність, автономність, креативність, контактність, глибинність переживань, децентрація, самоприйняття, синергічність, життєва філософія. Також у психологів з високим рівнем готовності працювати за фахом у мотивації до професійної діяльності в більшій мірі представлений мотив визнання та в більшій мірі представлена ціннісна та інформаційна регуляція професійної діяльності, ніж у студентів з низьким рівнем готовності. Були сформульовані рекомендації до професійної підготовки практичних психологів, основною метою яких виступає впровадження більш практико-орієнтованого навчання для розвитку професійно-важливих якостей у студентів, що сприяє підвищенню мотивації та впевненості у собі в подальшому працювати за фахом.
Особистісні особливості прояву посттравматичного зростання внутрішньо переміщених осіб
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Горлова Ю.В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі особистісних особливостей прояву посттравматичного зростання внутрішньо переміщених осіб. В роботі проаналізовано поняття травматичної події як події зовнішньої (об'єктивної) реальності, або як елементу внутрішньої (суб'єкттивної) реальності, або як утворення, однаково властиве особистості і зовнішньому світу, психологічної травми як афективного реагування та переживання конкретної людини складних життєвих ситуацій та травматичних подій, травматизації як результату загрозливого впливу на психіку та тіло людини події або ситуації, що призводять до виникнення відчуття безпорадності та відсутності ресурсів для її подолання. Визначено, що російсько-українська війна охоплює всі можливі ознаки травматизації, її вплив є тривалим у часі, непередбачуваним за поширеністю та інтенсивністю. Окрім ризиків безпосередньо фізичного ушкодження та загрози життю, переважна більшість населення України зазнає множинних і хронічних психологічних травм, зокрема через раптову та часто масову втрату ресурсів, що потенційно посилюється з часом. Проаналізовано поняття вторинної травми та ретравматизації як такого феномену переживання події, про яку є фрагментарна інформація, а складові, що відсутні, «домальовує» лімбічна система у вигляді фантазійних, ілюзорних уявлень, що приймаються свідомістю за справжні. Внутрішня візуалізація події набагато яскравіше, страшніше, ніж процес проживання самої події, адже подія закінчилася, а в уяві може тривати скільки завгодно, поповнюючись все новими фрагментами, що здійснюють ще більш руйнівний вплив на психіку. На основі чого зроблено припущення, що внутрішньо переміщені особи зазнають вплив подвійної травматизації, з одного боку, в них є власний досвід війни через знаходження на прифронтових або окупованих територіях, через що виникла потреба внутрішнього переміщення, з іншого – знаходячись навіть у порівняно безпечних регіонах, вони продовжують постійно слідкувати за подіями у їх рідних місцях через новини або розподвіді знайомих, зазнаючи впливу ретравматизації. Тому, ім властивий більш високий рівень тривоги, незважаючи на те, що вони можуть вже не відчувати безпосередньої фізичної небезпеки або загрози життю. Визначено феномен посттравматичного зростання та проаналізовано основні його прояви як позитивних змін, що найчастіше згадуються у сфері власного Я, змін взаємин з іншими та змін життєвої філософії людини після переживання травмуючої події. Проаналізовані основні чинники посттравматичного особистісного зростання як соціально-демографічні характеристики, соціально-економічний статус, релігійні аспекти та індивідуально-психологічні характеристики. За результатами емпіричного дослідження було виявлено, що майже третина досліджуваних мають високий рівень прояву посттравматичного зростання і хоча травматична подія ще не завершилася, вони трактують її для себе як частину власного досвіду буття. При цьому майже половина, а саме 49% досліджуваних мають середній рівень прояву посттравматичного зростання і, відповідно, 22% - низький рівень. Аналіз прояву окремих складових посттравматичного зростання показав, що найвищий високий рівень у досліджуваних спостерігається за шкалою підвищення цінності життя, що характеризується суттєві змінами життєвих пріоритетів, появою усвідомленого прагнення цінувати кожен прожитий день і намагатися зробити його більш змістовним. А найнижчі рівні прояву були виявлені за показником духовних змін. Так, половина досліджуваних, а саме 51% мають низький рівень прояву і відповідно третина – середній за цією шкалою. За показниками тривожності у внутрішньо переміщених осіб було виявлено, що переважна частина вибірки мають високі рівні прояву ситуативної та особистіної тривожності, а саме відчуваюють переживання напруги, хвилювання, занепокоєння або нервозності безпосередньо не тільки у ситуації загрози. Тому ці відчуття мають вже стабільний прояв та закріплені, як певні особистісні риси. За результатами статистичного аналізу можна констатувати наявність певних особистісних характеристик прояву посттравматичного зростання внутрішньо переміщених осіб. Провідними особистісними рисами, що обумовлюють прояв зростання, визначено емоційну стійкість, сміливість та рівень впевненості у собі. Серед найменш значущих визначені такі особистісні характеристики, як стриманість та дипломатичність.
Особливості комунікації в соціальних медіа як передумова конструювання громадянського протистояння
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Степанов О.А.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності 053 «Психологія» (у форматі магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі особливості комунікації в соціальних медіа як передумова конструювання громадянського протистояння. Зазначено, що громадянське протистояння як політико-психологічний феномен є одним з етапів континууму соціально-політичних конфліктів, розташовуючись між соціальною напруженістю та соціальним конфліктом. Обґрунтовано, що одним із критеріїв виникнення громадянського протистояння є початок вибудовування образу ворога в дискурсі як одного з традиційних засобів оформлення різних ідентичностей. Виокремлено, що в умовах здійснення активних політичних дискусій соціальні медіа як специфічне середовище комунікації (динамічне, інтерактивне, конкурентне та принципово не обмежене в обсягах інформації) – постають як простір дискурсивного впливу на суспільство загалом та окремі групи комунікаторів. Розглянуто аналітичну модель дослідження політичних дискурсів у соціальних медіа, що базується на критичному дискурс-аналізі за методом Н. Феркло (аналіз лінгвістичних характеристик, дискурсивних практик та соціальних практик). Вона передбачає дослідження комунікативних кейсів за кількома ознаками: лінгвістична насиченість текстів, напруженість боротьби дискурсів у віртуальному середовищі, напруженість боротьби дискурсів поза віртуальним середовищем, із подальшим попарним співвіднесенням залежно від інтенсивності прояву того чи іншого критерію. Зазначено, що три компоненти моделі уможливлюють ідентифікацію основних психологічних практик, що цілеспрямовано чи неумисно використовуються групами інтересів, а також особливості відтворення дискурсів у соціальних медіа, спричинені дією згаданих особливостей. Структура психологічної практики включає визначення мети (очікуваний результат з точки зору комунікатора), сторони взаємодії (хто і на кого впливає, які групи конкурують за увагу тощо) та інструментів (недискурсивні та дискурсивні). Під час аналізу кейсів визначено такі психологічні практики громадянського протистояння, як сегрегація членів спільноти, активізація «сірої зони», мобілізація опонента, персоналізація комунікатора, визначення кордонів дозволеного, дискредитація дискурсу, конструювання винуватця та ініціювання реакції. Ці практики можуть конструюватися групами інтересів в різних комбінаціях та з різною ефективністю, ведучи при цьому до формування різних психологічних ефектів – монотонії, амбівалентності, десенсибілізації або алертності. Відповідні ефекти можуть бути використані для відволікання уваги суспільства, зміни (нарощування чи зниження) рівня протестного потенціалу, підштовхування до імпульсивних дій, нав’язування суперечливих ідей чи стимулювання суспільства до переосмислення цінностей – як в позитивному ключі, так і в негативному. Визначені закономірності можуть бути використані групами інтересів для конструювання порядку денного та встановлення домінування власного дискурсу на публічних аренах. Подальші наукові дослідження полягають в оцінці впливу психологічних практик на різні цільові групи в суспільстві у короткостроковій та довгостроковій перспективі.
Особливості мотивації до навчання студентів у дистанційному форматі
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Орел К.М.
Мотивацію визначають як силу, що підштовхує до дії, стимул або виплив; це те, що спонукає людину чи учня до дії. Поширення дистанційного навчання важливо для інформаційного та інтелектуального розвитку суспільства, подолання нерівностей у системі освіти та розвʼязання територіальних проблем доступу до якісної вищої освіти. Сучасний студент повинен мати високий рівень самоорганізації, відповідальності та цілеспрямованості, хоча іноді виникають негативні прояви, такі як безвідповідальність та втрата інтересу до навчання. Таким чином важливо визначити фактори, що сприяють конструктивній мотивації студентів та впливають на результативність їхньої навчальної та професійної діяльності. В даній роботи визначено основні концепції мотивації та фактори що впливають на мотивацію студентів під час дистанційного навчання . На основі підібраного інструментарію здійснено дослідження що дозволило визначити особливості мотивації навчальної мотивації студентів під час дистанційного навчання. Досліджено що студенти прагнуть до саморозвитку та вдосконалення власних вмінь і особистих якостей; більшість студентів задоволенні дистанційним навчанням, що свідчить про відсутність дискомфорту та позитивне ставлення до цієї форми навчання. Кореляційний аналіз висвітлив взаємозвʼязки між ціннісними орієнтаціями та різними типами мотивації студентів. Мотивації є важливим чинником успішності навчального процесу, важливо використовувати сучасні інформаційні технології, платформи, програми та додатки, які здатні змінити ставлення студентів до навчання, перетворити його з одноманітної діяльності у захоплюючий процес.
Особливості переживання психологічного благополуччя у постраждалих від війни в умовах застосування методів логотерапії
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Вороненко Я. В.
Кваліфікаційна робота здобувача 2-го курсу, спеціальності «Психологія» (у форматі Магістр) (Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро, кафедра інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи) присвячена проблемі теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження особливостей переживання психологічного благополуччя у постраждалих від війни в умовах застосування методів логотерапії. У ході огляду наукової літератури встановлено, що в галузі екзистенціальної психотерапії відсутня єдина теорія через різноманітність екзистенціальних філософій та відсутність єдиного засновника, при чому логотерапія, основана на ідеях Віктора Франкла, є однією з найпопулярніших шкіл. Дослідження та практика логотерапії підкреслюють її важливість у психіатрії та психотерапії. Розглянуті різноманітні інструменти логотерапії для вимірювання сенсу життя з ретельно вивченими психометричними характеристиками. Останні дослідження свідчать про зв'язок між сенсом життя та загальним станом здоров'я, депресією, тривогою та стресом, підтверджуючи ефективність логотерапії у різних країнах. Проведене у роботі емпіричне дослідження внутрішньо переміщених осіб, які пройшли логотерапію, підтверджує позитивний вплив цього методу на психологічне благополуччя. Логотерапевтичні методи суттєво впливають на сенс життя та його пошук, що веде до покращення якості життя та загального благополуччя. Отримані результати статистично значущі і підтверджують ефективність логотерапії в контексті внутрішньо переміщених осіб.
Особливості реагування на стрес внутрішньо переміщених осіб похилого віку
(Університет імені Альфреда Нобеля, 2024) Камчатна Т. О.
Люди, що вимушено покинули свої домівки чиє звичне життя зламала війна, перебувають у гострому стресовому стані та потребують зовнішньої підтримки. Беручі до уваги актуальність кількості внутрішньо переміщені особи, їх вікові особливості, фізичні вади, потрібно дослідити психічний стан цієї категорії людей та змогу адаптації до умов мирного життя. Що надасть можливість знайти способи допомоги та швидкої адаптації ВПО, себе та близьких у складні часи, бути в спільноті людей, які розуміють і підтримують одне одного. Старші люди, які пережили внутрішнє переміщення, можуть бути більш вразливими до стресу, оскільки вони можуть мати обмежені ресурси для адаптації до нових умов життя. Це може призвести до погіршення фізичного та психічного здоров’я, а також до зниження якості життя. Тому метою кваліфікаційної роботи було дослідження особливостей адаптації внутрішньо переміщених українців в умовах військової російської агресії. Методи: теоретичний та емпіричний аналіз підходів вітчизняних та зарубіжних досліджень щодо проблеми формування стану психологічного благополуччя, адаптації та інтеграції внутрішньо переміщеної особи. Результати: Аналіз психологічного благополуччя ВПО похилого віку який дає можливість усвідомлено уявляти стан своїх фізичних та психологічних можливостей, а також здатність задовольняти свої потреби для нормального функціонування та адаптації до нових умов життєдіяльності в навколишньому середовищі. Висновки: Здійснений теоретичний та емпіричний аналіз феномену адаптації внутрішньо переміщених осіб похилого віку до умов внутрішнього переміщення, що показав взаємозв’язок існування відмінностей у показниках соціально-психологічної адаптованості ВПО похилого віку в умовах воєнного стану. Дослідження цієї проблеми може допомогти зрозуміти, як старші люди, які були вимушені переселитися або змінити своє місце проживання, адаптуються до нового оточення, соціокультурних умов та вимог сучасного життя. Та може виявити психологічні потреби та проблеми цільової аудиторії, допомогти розробити програми психологічної підтримки і консультації та сприяти покращенню якості життя ВПО.

Переглянути

Перегляд 2023-2024 н.р. за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування